Вплив реформаторських процесів у сфері мовної освіти старшокласників Польщі на удосконалення мовної освіти в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК: 373. 31 (430)

Вплив реформаторських процесів у сфері мовної освіти старшокласників Польщі на удосконалення мовної освіти в Україні

М.І. Тадеєва

В.А. Левицька

Резюме

У статті досліджується перебіг реформаторських процесів у сфері мовної освіти старшокласників Польщі та їх вплив на удосконалення шкільної мовної освіти в Україні на сучасному етапі. Аналізується досвід реформування мовної освіти в руслі оновленої мовної політики в Республіці Польща, а також можливість застосування цього досвіду в умовах сьогодення України.

М.И. ТАДЕЕВА, В.А. ЛЕВИЦКАЯ. ВЛИЯНИЕ РЕФОРМАТОРСКИХ ПРОЦЕССОВ В СФЕРЕ ЯЗЫКОВОГО ОБРАЗОВАНИЯ СТАРШЕКЛАССНИКОВ ПОЛЬШИ НА УСОВЕРШЕНСТВОВАНИЕ ЯЗЫКОВОГО ОБРАЗОВАНИЯ В УКРАИНЕ

Резюме. В статье исследуется ход реформаторских процессов в сфере языкового образования старшеклассников Польши и их влияние на усовершенствование языкового образования в Украине на современном этапе. Анализируется опыт реформирования языкового образования в процессе обновления языковой политики в Республике Польша, а также возможность применения этого опыта, в условиях современной Украины.

M.I. TADEYEVA, V.A. LEVYTSKA

THE INFLUENCE OF REFORMATION PROCESSES IN THE SPHERE OF HIGH SCHOOL STUDENTS EDUCATION IN POLAND ON THE RENOVATION OF LANGUAGE EDUCATION IN UKRAINE

The summary. The article deals with influence of reformation processes in the sphere of language education of high school students in Poland on the renovation of language education in Ukraine at present time. The experience of modernization of language education on the frames of the new language policy in Polish Republic is analyzed and the future perspectives of its implementation in Ukrainian language education are defined.

Постановка проблеми. Освіта - це інвестиція народів і вільних людей у своє майбутнє. Вирішального значення для економічного й соціального поступу країни в умовах формування високотехнологічного інформаційного суспільства набуває рівень освіченості й культури всього населення, зумовлюючи зростання потреби в ефективній безперервній освіті важливою ланкою якої є шкільна освіта. І одним з головних засобів розвитку системи освіти та прогресу виступають реформи та інноваційні вдосконалення.

Республіка Польща, яка однією з перших постсоціалістичних країн (від 1989 р.) розпочала системні перетворення в усіх основних галузях суспільного життя, на сьогодні має значний позитивний досвід реформи системи освіти, що заслуговує на необхідність його врахування в освітній політиці України.

Як член Європейського Союзу, Польща виконує Загальноєвропейські рекомендації з освітньої політики, важливими компонентами якої є обов'язковість, доступність і масовість освіти, навчання впродовж життя, інтегрованість змісту освіти та його постійне оновлення, запровадження механізмів вимірювання якості освіти та моніторингу її стану, нарощування технологічності та ресурсоємності освіти.

Проблема мовної освіти залишається нині актуальною та неоднозначною в трактуванні таких українських і зарубіжних науковців, як: А. Богуш, А. Василюк, В. Карташова, Х. Коморовська, А. Кубанек- Герман, В. Плахотник, Н. Пелагеша, В. Редько, М. Тадеєва та інші.

Саме актуальність проблеми, її теоретична і практична значущість, недостатній рівень розроблення й висвітлення у вітчизняній педагогічній науці зумовили вибір нашої статті «Вплив реформаторських процесів у сфері мовної освіти старшокласників Польщі на удосконалення мовної освіти в Україні».

Мета статті полягає у дослідженні особливостей мовної освіти старшокласників Польщі та України в русі Загальноєвропейських рекомендацій з мовної освіти та визначенні впливу реформаторських процесів у галузі мовної освіти старшокласників Польщі на удосконалення мовної освіти у нашій країні. мовний освіта реформування

Виклад основного матеріалу. ХХІ століття ЮНЕСКО оголосило століттям освіти. Організація Об'єднаних Націй визнала рівень та якість освіти показниками розвитку людського потенціалу, який забезпечує соціально-економічний прогрес суспільства загалом.

У сучасному освітньому просторі мовна освіта є важливим засобом формування свідомості особистості та її здатності бути соціально мобільною у полікультурному суспільстві, академічно мобільною - у Європейському і світовому освітніх просторах, професійно мобільною - на міжнародному, європейському і національному ринках праці.

Мовна політика є однією з пріоритетних у програмах Європейського Союзу. На Барселонському самміті Ради Європи (2002) глави держав та урядів оголосили про впровадження в освітні системи країн-членів принципу «рідна мова плюс дві іноземні» та «індикатора лінгвістичної компетентності», що означало запровадження нового вектора мовної політики. Він передбачає вивчення, щонайменше, двох іноземних мов з раннього віку і має стати частиною діяльності закладів шкільної, університетської та професійно-технічної освіти ЄС.

На 118 сесії Комітету міністрів у Страсбурзі (2008) міністрами закордонних справ країн-членів Ради Європи була затверджена Біла книга з міжкультурного діалогу «Жити разом у рівності й гідності», яка доводить, що міжкультурний підхід створює орієнтовану на майбутнє модель управління міжкультурним розмаїттям. Документ наголошує на цінності багатомовності та наполягає на тому, щоб захист мов меншин у кожній окремій державі не відбувався за рахунок офіційних (державних) мов. Вивчення мови допомагає запобігти складанню стереотипних уявлень про інших людей, розвинути допитливість і відкритість новому і незвичайному, пізнати інші культури. Вивчення мови допомагає побачити, що спілкування з тими, хто має іншу соціальну і культурну ідентичність, збагачує людину, робить її по-справжньому полікультурною [1].

До 1989 року система освіти ПНР виконувала ідеологічне завдання, спрямоване на виховання людини, яка сповідувала б комуністичні цінності. Системна трансформація та демократичні перетворення у Польщі, що розпочалися у 1989 році, поставили завдання відійти від цих стандартів та орієнтуватися на інші, основані на демократизмі, гуманізмі та взаємоповазі. Необхідність реформи шкільництва була зумовлена:

- низькими показниками поширення освіти (у порівнянні з країнами Західної Європи);

- структурною і програмно-методичною невідповідністю шкільної освіти із засадою безперервності освіти, незадовільною якістю навчально-виховної роботи, невідповідністю освітнього змісту сучасним суспільним потребам, недостатніми професійними компетентностями вчителів. Істотне обмеження інвестування освіти призвело до згортання позаурочних занять, обтяження батьків значними коштами на навчання дітей [3, 22].

Результатом перерахованих системних недоліків стали виявлені у більш, ніж половини дорослих функціональна неграмотність (навички читання без його розуміння), а також недостатність оволодіння основним програмним змістом у більш, ніж 60% випускників середнього навчального закладу. Тут же крім того, спостерігалася недостатність прояву культурних потреб, яка характеризувалася не читанням книг у більше 50% опитаних дорослих і газет - у 20% [14, 85].

Зволікання з подоланням згаданих негативних явищ загрожувало запізненням цивілізаційного розвитку Польщі, що могло погано позначитися на рівні суспільно-господарського і культурного життя поляків.

Отже, нова реформа була закономірним явищем подолання попередньої освітньої системи. А інтеграція Польщі до ЄС детермінувала необхідність пристосування системи польської освіти до європейських освітніх стандартів.

Умовно реформу освітньої системи Польщі можна поділити на два етапи. Перший (1989-1999 рр.) - розроблення нової національної освітньої програми, децентралізація системи освіти (передача інститутів освіти до повноважень гмін), становлення нових типів шкіл, а також зміни в екзаменаційній системі. Другий етап (з 1999 р.) - змістовий, пов'язаний головним чином зі змінами у змісті освіти. Вони означали продовження неповної шкільної освіти дітей до16 років (на один рік) та становлення нової структури освіти в школі: шість років у початковій школі, три - у гімназії та ще три - у профільному ліцеї. До цього початкова школа продовжувалася вісім років, а середня - чотири роки. Важливою ланкою реформи стало створення у 1999 р. профільних ліцеїв з метою більш тісного їх взаємозв'язку із загальноосвітніми школами та полегшення можливості перекваліфікації їх випускників. Для цього створювалися професійні ліцеї, які надавали випускникам професійних шкіл можливість подальшої освіти [13, 10].

Нова школа обіцяла учням безпечне та корисне для здоров' я навчання, побудову власних систем цінностей, їх становлення та вдосконалення. Школа брала на себе обов'язки привчати дітей до самостійності шляхом забезпечення високого рівня внутрішнього самоврядування. Вона відмовилася від єдиної освітньої програми у старших класах та запропонувала учням самостійний вибір своєї майбутньої професії.

З часом були створені різноманітні навчальні програми для учнів з різними інтересами. У планах змін було відкриття спец класів для школярів, які б цікавилися полоністикою, історією, літературою, інформатикою, філософією, іноземними мовами, античною культурою та латиною, артистичним мистецтвом, біологією, географією, хімією, екологією, фізикою та астрономією, математикою, фізкультурою, музикою, військовою підготовкою, валеологією, технічними науками [12, 76]. І хоча не всі спецкласи були створені, зреформована польська школа значною мірою враховувала ці плани.

Новий політичний вимір в мовній освіті, спрямований на інтеграційні процеси у світовому освітньому просторі, потребує посиленого вивчення іноземних мов саме в ракурсі спілкування, що пов' язано, перед усім, з вирішенням завдань навчання та розбудови професійної кар'єри.

Інтеграція стає основою всіх перетворень в освіті. Національні освітні системи вступають в епоху безперервного реформування, головною метою якого є підвищення якості освіти у процесі зближення різних національних систем освіти. Однак кожна країна повинна зберегти національну палітру, самобутність та надбання у змісті освіти і підготовці фахівців з вищою освітою, тобто розвивати те позитивне, що дозволяє ідентифікувати систему освіти, як національну, що виокремлює її як оригінальну систему і робить привабливою для європейської спільноти.

Входження України як рівноправного партнера до світової освітньої системи - це мета, яка зумовлює здійснення реформування суспільства й піднесення міжнародного авторитету держави. Широке звернення до світового культурного надбання має стати для українців і найбільш надійним способом утвердження національної самобутності, реалізації національної ідеї та формування стратегії розвитку держави на основі єдності, духовності, моралі та ментальності народу.

У цьому сенсі досвід польської реформи освіти може бути прикладом для України. Він став наочним прикладом системних змін, поштовхом до яких було спільне бажання мати першокласну сучасну освіту. Ще більш цінний цей досвід для нас, українців, у контексті географічності та культурної близькості наших країн.

Україна є полінаціональною, поліконфесійною, полімовною, полікультурною державою. Інтеграційні внутрішньоетнічні і міжетнічні зв'язки формують культурно-історичну цілісність України, яка має чи не найстрокатіше в етнічному плані палітру населення. На її території проживають представники понад 130 національностей, народностей та етнічних спільнот, які у сукупності інтегративних внутрішньоетнічних і міжетнічних зв'язків складають 51 національну групу.

У 2011 році Research & Branding Group та Центр Разумкова провели ґрунтовні соціологічні дослідження, щоб вивчити мову спілкування та мовні уподобання українців. Згідно з опитуванням, українська мова є основною мовою спілкування у сім'ї/вдома для 47% жителів України. Російською мовою в сім'ї/вдома спілкуються 37% жителів країни, рівною мірою російською та українською спілкуються 15% українців. Водночас на роботі чи за місцем навчання переважно українською спілкуються 45%, російською - 35%, двома мовами - 18%. У серпні 2011 року за українську мову як єдину державну висловилися 88% усіх жителів Заходу і 65% Центру України. При цьому 76% жителів Півдня і Сходу вважають, що в Україні мають бути дві державні мови - українська і російська [11].

Мовна політика посідає чільне місце в системі державних пріоритетів України. Національне законодавство і практика регулювання етнонаціональних процесів у галузі освіти формуються нашою державою відповідно до міжнародних норм та рекомендацій, викладених у Загальній декларації прав людини, Рамковій конвенції про захист національних меншин, Європейській Хартії регіональних мов або мов меншин, Гаазьких рекомендаціях Верховного комісара ОБСЄ щодо прав національних меншин на освіту та інших документах. У національному контексті мовної освіти можна виділити декілька напрямків розвитку, що набувають ознак системності, безперервності і полі культурності.

Перший напрям засвідчує розвиток системи безперервної мовної освіти в Україні на всіх рівнях і ступенях освіти, в основі якої державна мовна політика , спрямована на обов'язкове оволодіння державною українською мовою всіма громадянами, оскільки функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території держави є гарантією збереження ідентичності української нації. Основною особливістю Державного стандарту базової й старшої шкільної освіти, затвердженого у листопаді 2011 року, є орієнтація вимог до рівня підготовки випускників навчальних закладів на досягнення компетентностей у певних освітніх галузях і, зокрема, в освітній галузі «Мова і література», до мовного компонента якої входять українська мова, мови національних меншин, іноземні мови.

Українська мова як засіб спілкування та інтелектуального виявлення особистості відображає самобутність багатомільйонного українського народу і є основою його духовності та історичної пам'яті. Відтак, другий напрям розвитку мовної освіти в Україні лежить у площині профільного вивчення української мови. Диференційоване навчання української мови реалізується за двома профілями: філологічним (у межах суспільно-гуманітарного напряму); нефілологічним (історико-правовий, економічний, юридичний, природничо- математичний, технологічний, художньо-естетичний, спортивний напрями).

У класах нефілологічного профілю українська мова є насамперед засобом освоєння матеріалу інших навчальних дисциплін. Третій напрям віддзеркалює розвиток двомовної освіти для представників нацменшин, що проживають на території України. В усіх адміністративно-територіальних одиницях країни загальноосвітні навчальні заклади здійснюють навчання як державною мовою, так і російською, угорською, словацькою, молдовською, болгарською, польською.

Четвертий напрям - упровадження експериментальної моделі мультилінгвальної освіти в Криму, під час якої відбувалося навчання 2-5 мовам шляхом викладання цими мовами біології, математики, історії та інших предметів, шляхом спілкування цими мовами між вчителями і дітьми, створення мовних середовищ у школі та поза нею. П' ятий напрям - розвиток інформаційного мовного середовища, яке набуває ознак мультилінгвального та полікультурного.

Популярності, а часто і професійної затребуваності набувають такі форми, як участь у дистанційних конкурсах, олімпіадах, проектах. Користування інформаційними ресурсами (портали, інтернет-видання, ресурси новин різними мовами), Інтернет-сервісами, освітніми ресурсами сприяє формуванню полікультурної компетенції людини, складовими якої є іншомовна комунікативна, соціокультурна компетенції.

Основними тенденціями іншомовної освіти в Україні є:

- розширення полікультурності та мовного плюралізму, що передбачає розширення спектра вивчення іноземних мов не тільки в цілому по Україні (або регіоні), але й в рамках однієї школи, а також вивчення не тільки мови провідних країн світу (англійської, німецької, французької, іспанської), але й мови країни-сусуда (польської, турецької);

- ступеневість і безперервність іншомовної освіти (початкова школа - основна - вища). У 2012-2013 навчальному році вперше в Україні іноземна мова вивчається з першого класу, що дає великий практичний ефект у плані підвищення якості володіння в основній школі, а також відкриває можливості для навчання другої іноземної мови на наступних щаблях.

Інтернаціоналізація освіти відбувається у площині розвитку освітнього і культурного співробітництва України з європейськими державами;

- варіативність навчання іноземних мов, яка дає можливість учням навчатися в різних типах загальноосвітніх установ і формувати різні траєкторії навчання іноземної мови.

Мова є одним із найважливіших засобів профілізації старшокласників, оскільки вона вербалізує картину світу і цим самим є основою світогляду кожної особистості.

Тож профілізація у новому шкільному стандарті (2010 р.), яка спрямована на диференціацію й індивідуалізацію процесу навчання, є ще однією тенденцією мовної освіти в Україні.

Викладання іноземних мов у профільній школі здійснюється за програмами для спеціалізованих шкіл із поглибленим вивченням іноземної мови (1-11 класи), для загальноосвітніх навчальних закладів із вивченням іноземних мов на різних рівнях, для профільного навчання іноземних мов у 10-11 кл. (курси за вибором, спецкурси).

П'ятою тенденцією є відкритість, прозорість методів навчання і контролю, зокрема нові формати атестацій в 9-х та 11-х класах з іноземних мов, зовнішнє незалежне оцінювання.

Шостою тенденцією визначено використання інформаційно-комунікаційних технологій, які є засобом навчання іноземних мов, формування іншомовної комунікації, складовою професійної діяльності людини тощо.

Сьома тенденція - білінгвальне вивчення предметів у спеціалізованих школах із поглибленим вивченням іноземних мов.

За визначенням стратегічних документів Ради Європи білінгв альні класи - це класи, на навчання у яких здійснюється за спеціальними програмами, що передбачають з окремих предметів поперемінне використання двох мов - державної та іноземної [9].

Висновки. Таким чином, реформування системи освіти в Республіці Польща дістали позитивну оцінку західноєвропейських фахівців та вітчизняних науковців. Зміна мовної політики та реформа системи освіти в Польщі призвели до підвищення якості освіти, майстерності педагогів, наближення освіти до європейських стандартів.

Україна, вступивши до третього тисячоліття як незалежна держава, розбудовує національну систему освіти. Основними пріоритетами в модернізації освіти визнано: демократизацію системи освіти; підвищення її фундаментальності; гуманізацію і гуманітаризацію освіти; використання найновіших технологій навчання; інтеграцію різних форм і систем освіти як на національному, так і на світовому рівнях.

Завдання реформування й модернізації системи освіти, її адаптація до вимог сучасного розвитку цивілізації є спільним для України і Республіки Польща - країн, які творять новий соціально-економічний устрій і встановлюють між собою плідні сусідські взаємовідносини. Співробітництво між Національною академією педагогічних наук України, Комітетом педагогічних наук Академії наук Республіки Польща, вищими навчальними закладами Польщі є довготривалим і плідним у різноманітних сферах діяльності.

Література

1. Біла книга з міжкультурного діалогу «Жити разом у рівності й гідності» / Мін. культури і туризму України; ЦР «Демократія через культуру». - К., 2010. - 48 с.

2. Бочаров С.В. Модернізація польської системи освіти на рубежі ХХ-ХХІ століть / С.В. Бочаров // Наука. Релігія. Суспільство. - 2009. - № 3. - С.23-27.

3. Василюк А. Тенденції реформування шкільної освіти Польщі (ХХ - початок ХХІ ст.): автореферат / А. Василюк. - Тернопіль: ТНПУ, 2011. - С. 22.

4. Дубасенюк Олександра. Модернізація системи освіти в Україні в умовах сучасних глобалізаційних процесів / О. Дубасенюк // Освітні реформи: місія, дійсність, рефлексія: монографія; за ред. В. Кременя, Т. Левовицького, В. Огнев'юка, С. Сисоєвої. - К.: ЕДЕЛЬВЕЙС, 2013. - С. 253-262.

5. Левовицький Тадеуш. Про цілі та результати реформ - між тривалими розмовами реформаторів та освітньою дійсністю / Т. Левовицький // Освітні реформи: місія, дійсність, рефлексія: монографія; за ред. В. Кременя, Т. Левовицького, В. Огнев'юка, С. Сисоєвої. - К.: ТОВ ЕДЕЛЬВЕЙС, 2013. - С.155-181.

6. Мартиненко Світлана. Європейський простір вищої освіти: тенденції розвитку та пріоритети / С. Мартиненко // Освітні реформи: місія, дійсність, рефлексія: монографія; за ред. Василя Кременя, Тадеуша Левовицького, Віктора Огнев'юка, Світлани Сисоєвої. - К.: ТОВ «Видавниче підприємство «ЕДЕЛЬВЕЙС», 2013. - С. 263-272.

7. Мешальський Стефан. Зміни польської системи освіти та ідея демократизації школи / С. Мешальський // Освітні реформи: місія, дійсність, рефлексія: монографія; за ред. Василя Кременя, Тадеуша Левовицького, Віктора Огнев'юка, Світлани Сисоєвої. - К.: ТОВ «Видавниче підприємство «ЕДЕЛЬВЕЙС», 2013. - С. 47-60.

8. Огнев'юк Віктор. Реформування - як сутнісна характеристика сучасної освіти / В. Огнев'юк // Освітні реформи: місія, дійсність, рефлексія: монографія; за ред. В. Кременя, Т. Левовицького, В. Огнев'юка, С. Сисоєвої. - К.: ТОВ ЕДЕЛЬВЕЙС, 2013. - С.61-106.

9. Про затвердження Типових навчальних планів білінгвальних класів спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням іноземних мов: Наказ МОН України № 626 від 07.07.2009 р.

10. Соколова Ірина. Мовна освіта у сучасному освітньому просторі: європейський і національний контексти / І. Соколова // Освітні реформи: місія, дійсність, рефлексія: монографія; за ред. за ред. В. Кременя, Т. Левовицького, В. Огнев'юка, С. Сисоєвої. - К.: ТОВ ЕДЕЛЬВЕЙС, 2013. - С.273-291.

11. Становище української мови в Україні в 2011 році (аналітичний огляд) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://slovoua.com/stan-ukrajinskoji-movy-v-2011-roci-analitychnyj-ogliad. - Назва з екрану.

12. Edukacja w procesie przemian spolecznych / pod. red. Andrzeja Bogaja, Stefanego Kwiatkowskiego i Miroslawa Szymianskiego. - Warszawa Instytut Badan Edukacyjnych, 1998. - 228 s.

13. Reforma systemu edukacji: projekt Ministerstwo Edukacji Narodowej. - Warszawa: Wydaw. Szkola i pedagogika, 1998. - 228 s.

14. W. Ksizka «Про реформу освіти». 1997-2001. - С. 85.

Размещено на Allbest.ru