Іноземні мови у школі

1

Размещено на http://allbest.ru

Зміст

Вступ

Розділ І. Проблема формування загальнонавчальних компетенцій у різноманітних наукових підходах

Розділ ІІ. Методика формування загальнонавчальних компетенцій учнів на уроці іноземної мови

2.1 Впровадження інформаційних технологій у процес навчання в контексті проблеми дослідження

2.2 Методика використання Інтернет-мережі, як засобу навчання мовленнєвої діяльності на уроках іноземної мови

2.2.1 Дидактичні можливості Інтернет-ресурсів під час навчання іноземних мов

2.2.2 Умови ефективної організації навчання за допомогою навчальних сайтів

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Визначальною рисою реформування освіти в Україні на сучасному етапі є перехід до особистісно орієнтованої моделі навчання та виховання, організації психологічних та педагогічних умов, що сприяють становленню індивідуальності, розвитку її внутрішніх можливостей, прагнень, потреб та інтересів. Педагогічною наукою проводиться пошук засобів, які забезпечують ефективність навчання і водночас створюють умови для самовираження, самовдосконалення у різних видах діяльності. Одним із основних завдань навчання іноземної мови в середніх закладах освіти є формування загальнонавчальних компетенцій учнів, оскільки вони є підґрунтям розвитку повноцінного сприйняття учнями навчального матеріалу, засвоєння ними низки світоглядних, моральних, суспільно-політичних понять, формування особистості школяра в цілому.

Теоретичні основи проблеми формування загальнонавчальних компетенцій знаходять відображення у працях видатних сучасних психологів, дидактів, методистів. Основи психологічних закономірностей формуван-ня навчальних умінь і навичок відображені у працях Л.Виготського, П.Гальперіна, В.Давидова, Л.Занкова та ін. З точки зору психологів важливим у формуванні загальнонавчальних компетенцій є розробка способів та прийомів розумової діяльності (Е.Кабанова-Меллер, Г.Костюк, В.Решетніков), інтелектуальних вмінь (Д.Богоявленський, Н.Менчинська), розумових дій (П.Гальперін, Т.Тализіна, О.Раєв).

Загальнонавчальні компетенції як важливий фактор розвитку особистос-ті дитини, один із основних структурних компонентів навчальної діяльності школярів розглядається у працях В.Давидова, О.Усової, Д.Ельконіна, Г.Люблінської, А.Маркової, В.Рєпкіна та ін.

Розділ І. Проблема формування загальнонавчальних компетенцій у різноманітних наукових підходах

Проблема формування загальнонавчальних компетенцій школярів займає особливе місце в історії педагогічної теорії та практики. Загальнонавчальні компетенції мають важливе значення для всебічного розвитку особистості школяра.

Процес засвоєння навчальних умінь і навичок сприяє розвитку пізнавальних сил і здібностей учнів, безперервному їх вдосконаленню. Він завжди супроводжується зосередженням мимовільної уваги, вольових зусиль під час сприймання, усвідомлення прийомів застосування правил, понять, законів, які вивчаються, використанням логічних операцій, необхідністю обґрунтовувати власні практичні дії, застосовувати їх у постійних умовах та в умовах, які змінюються.

Перевірка виконання завдань завжди пов'язана з подоланням труднощів, що дає змогу формувати позитивне та відповідальне відношення до навчальної праці.

Діяльність школярів, яка пов'язана з оволодінням навчальними уміннями і навичками, сприяє успішному розвитку учнів, їх аналітико-синтетичній діяльності, мовленнєвій культурі, пам'яті, увазі, творчої уяви, розширенню кругозору та пізнавальних можливостей, загальних здібностей, інтересів та схильностей, що в подальшому впливатиме на засвоєння більш складного матеріалу, який є необхідним у самостійній навчальній, творчій та практичній діяльності.

Слід зазначити, що формування загальнонавчальних компетенцій включає в себе і виховний аспект. Успішність його реалізації пов'язана з дотриманням вимог навчально-виховних завдань, які є складовою змісту навчального матеріалу і методів роботи вчителя і учнів [4,3].

Проблема формування загальнонавчальних компетенцій школярів займає особливе місце в історії педагогічної теорії та практики. Так, А.Дістервег обстоював використання питально-розвиваючого способу викладання з метою розвитку самодіяльності учнів, в процесі якої відбувається формування загальнонавчальних компетенцій, Я.Коменський пропагував використання активних методів навчання, які сприяють розвитку самостійного мислення школярів, И.Песталоцці відстоював принцип природо-відповідності у навчанні, що сприяє розвитку пізнавальних здібностей дитини, збудженню її розуму до активної діяльності, формування логічного мислення.

Вагомий внесок у розробку питання загальнонавчальних умінь зробили українські педагоги минулого.

Зокрема, Б.Грінченко виділив та охарактеризував такі загальнонавчальні уміння як уміння спостерігати, оцінювати явища, уміння логічно мислити, уміння працювати з підручником. М.Пирогов у своїх працях особливу увагу приділяв умінню працювати самостійно, робити висновки та узагальнювати.

Важливість для учнів вміння правильно говорити та мислити, а також уміння порівнювати розкривали Г.Сковорода та К.Ушинський. Заслуговують на увагу думки і І.Франка, М.Корфа, В.Одоєвського, Л.Толстого з приводу необхідності формування таких загальнонавчальних умінь, як уміння працювати з книгою, уміння робити критичний аналіз, уміння правильно користуватись елементами письма [5,89].

Основними досягненнями педагогічної науки є обґрунтування значення загальнонавчальних умінь для успішного оволодіння знаннями і навичками зі спеціальних предметів, визначення сутності поняття “загальнонавчальні уміння”, розробка методики їх формування.

У дослідженнях педагогів та психологів дається наукова інтерпретація видів загальнонавчальних умінь. Так, І.Підласий загальнонавчальними уміннями вважає уміння планувати свою діяльність, працювати з книгою, виділяти головне, аналізувати, порівнювати, запам'ятовувати вивчене, здійснювати самоконтроль.

Загальнонавчальні уміння, якими можуть користуватися учні під час розв'язання широкого кола задач не лише у межах одного предмета, О.Усова, А.Бобров називають уміннями “широкого перенесення”. Вони виділяють такі групи загальнонавчальних умінь як практичні уміння, оціночні уміння, уміння здійснювати самоконтроль, організаційні тощо.

Заслуговує на увагу підхід до класифікації загальнонавчальних компетенцій Г.Селевко, який пропонує таку класифікацію загально-навчальних компетенцій: уміння і навички оцінки та осмислення, уміння і навички організації, уміння і навички мислительної діяльності та уміння і навички сприйняття інформації [2,119].

О.Савченко виділяє чотири групи загальнонавчальних компетенцій, а саме: організаційні уміння, логіко-мовленнєві, загальнопізнавальні, контрольно-оцінні.

В свою чергу, організаційні уміння передбачають уміння організувати робоче місце, орієнтуватися у часі, берегти його, планувати свої дії, прагнути завершити роботу. Загальнопізнавальні уміння поділяються на уміння аналізувати, порівнювати, виділяти головне, узагальнювати, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки.

До логіко-мовленнєвих умінь належать уміння зосереджено слухати, виділяти смислові елементи висловлювання, запитувати і відповідати зв'язно, послідовно міркувати.

Контрольно-оцінні уміння містять у собі уміння перевіряти за зразком, опорою, схемою, знати способи самоперевірки, знаходити і виправляти фактичні, логічні, стилістичні помилки, здійснювати само- і взаємоперевірку, само- і взаємо-оцінку.

У своїх дослідженнях В.Кулько та Т.Цехмістрова виділяють чотири рівні розвитку загальнонавчальних умінь. До першого належать уміння діяти лише за відомим зразком у стандартній ситуації, який включає в себе здатність сприймати знання у готовому вигляді, уміння закріплювати та застосовувати знання в аналогічній ситуації, організаційні уміння. Цей рівень носить репродуктивний характер.

Другий рівень також є репродуктивним, але дії відбуваються в умовах, що змінюються. Це відбувається на основі вибору відомих способів шляхом методу проб та помилок.

Третій та четвертий рівень розвитку умінь виявляються у продуктивних діях.

Третій рівень характеризується частково-пошуковою діяльністю. До нього належать уміння осмислювати знання (здійснювати частково самостійний пошук проблеми, виділяти суттєві ознаки ситуації, які мають спільні та відмінні риси зі стандартною), закріплювати та застосовувати знання (конструювати завдання, в яких змінюються характеристики), організаційні уміння (уміння самостійно ставити мету навчальної діяльності, критично оцінювати і коректувати власну діяльність).

Четвертий рівень розвитку умінь передбачає оволодіння творчими уміннями. Він характеризується здатністю самостійно бачити проблему, формулювати її, знаходити шляхи вирішення, робити висновки, узагальнення, застосовувати оригінальні способи вирішення проблем (задач) у різноманітних ситуаціях, уміння самостійно ставити загальну мету навчальної діяльності, розробляти оригінальні плани та здійснювати їх, коректувати хід власної діяльності [6,54].

Для того, щоб оптимально розвивались усі зазначені рівні засвоєння загальнонавчальних компетенцій, потрібно застосовувати відповідні методи та прийоми.

Важлива роль в повноцінній навчальній діяльності належить логіко-мовленнєвим умінням: зосереджено слухати, виділяти смислові елементи висловлювання, запитувати й вибірково відтворювати матеріал з елементами логічної обробки, зв'язно, послідовно міркувати.

Надзвичайно важливо навчити дитину міркувати. Як зазначає О.Савченко, міркування -- такий тип тексту, в якому з попереднього судження має випливати наступне, отже, воно являє собою ланцюжок суджень.

Корисним для розвитку у дітей уміння міркувати є відгадування і складання загадок, завдання, що спонукають дитину визначати послідовність подій, явищ, стану, використання алгоритмів та різноманітних зорових опор (схем, таблиць, символів).

Ядром навчальної діяльності є індивідуальна мислительна діяльність учнів. Варто зазначити, що в основі всіх розумових дій лежать процеси аналізу й синтезу, тобто розкладання та об'єднання. Формувати ці пізнавальні уміння можна через зразок та просте наслідування способів роботи вчителя й товаришів.

Формування контрольно-оцінних умінь і навичок -- неодмінна умова повноцінного навчання. Формування самоконтролю в школярів ускладнює наївна переконаність багатьох дітей у тому, що перевірка -- обов'язок вчителя і батьків, а їм самим не потрібно себе перевіряти, бо вони дуже старалися і не могли помилитися.

Для успішного формування самоконтролю потрібно забезпечити у системі уроків такі умови: ускладнювати завдання в певній послідовності, використовувати зразок у тих самих умовах, у змінених, у нових; домагатися від учнів чіткого розуміння мети роботи, передбачати труднощі, які можуть виникнути в процесі виконання самостійної роботи; при формуванні складних умінь і навичок одночасно опрацьовувати прийоми і способи їх перевірки; у виконанні тренувальних вправ передбачати спеціальні ускладнення, щоб запобігти зниженню гостроти уваги, утворенню штампа дій.

До основних методів і прийомів формування самоконтролю відносять: поопераційне пояснення способу дій, зіставлення зі зразком, оволодіння конкретними прийомами перевірки, опора на пам'ятку, алгоритмічний припис, взаємоконтроль, диференційований підхід учителя до виправлення помилок, матеріалізація навчальних дій під час контролю [7,12].

Аналіз історико-педагогічної літератури, сучасних досліджень педагогічного спрямування свідчать про те, що ця проблема складна та багатогранна.

У сучасній науці та практиці накопичений значний досвід по формуванню загальнонавчальних компетенцій школярів: дана інтерпретація видів загальнонавчальних умінь, виділено чотири рівні їх засвоєння, з'ясовано шляхи їх формування. Від успішного формування загальнонавчальних компетенцій залежать дієвість знань, підготовленість учнів до самоосвіти.

освіта україна навчальний іноземний мова

Розділ ІІ. Методика формування загальнонавчальних компетенцій учнів на уроці іноземної мови

2.1 Впровадження інформаційних технологій у процес навчання в контексті проблеми дослідження

В цілому відзначаємо, що зміст навчальної дисципліни “іноземна мова” був значно модернізований в Україні в кінці XX століття, але не знайшов належного відображення у підручниках та навчальних посібниках для старшокласників. Це призвело до необхідності модернізації існуючих технологій навчання іноземної мови та застосування нових інформаційних технологій навчання. На початку XXI століття у навчання іноземної мови інтенсивно починають впроваджуватися нові інформаційні технології.

У ці роки все частіше порушується питання про застосування нових інформаційних технологій в середній школі. Це не тільки нові технічні засоби, але й нові форми та методи викладання, новий підхід до процесу навчання.

Основною метою навчання іноземних мов, як і раніше, є формування і розвиток комунікативної культури школярів, навчання практичного оволодіння іноземною мовою. Завдання вчителя полягає у тому, щоб створити умови практичного оволодіння мовою для кожного учня, вибрати такі методи навчання, які допомогли б кожному учню виявити свою активність, свою творчість; активізувати пізнавальну діяльність учня в процесі навчання іноземних мов.

Сучасні педагогічні технології такі, як навчання в співпраці, проектна методика, використання нових інформаційних технологій, Інтернет-ресурсів допомагають реалізувати особистісно-орієнтований підхід у навчанні, забезпечують індивідуалізацію і диференціацію навчання з урахуванням здібностей дітей, їхнього рівня навченості, нахилів і т. ін.

Різноманітність тем, видів діяльності, барвистість, захопливість комп'ютерних програм викликають значний інтерес в учнів. Наявні сьогодні CD-ROM-диски уможливлюють виводити інформацію у вигляді тексту, звука й відеозображення.

Навчання за допомогою комп'ютера дає можливість організувати самостійні дії кожного учня. При навчанні аудіювання кожний учень дістає можливість чути іншомовне мовлення, при навчанні говоріння кожний учень може вимовляти фрази іноземною мовою у мікрофон, при навчанні граматичних явищ кожний учень може виконувати граматичні вправи, добиваючись правильних відповідей і т.д.

Проте наявні в продажу комп'ютерні навчальні програми з іноземних мов не завжди відповідають основним вимогам шкільних програм, вони призначені в основному для індивідуальних занять, для самостійного вивчення іноземних мов. І в той же час без досвідченого викладача такий спосіб вивчення мови є малоефективним.

Звичайно, створені комп'ютерні програми, що підтримують курси вивчення іноземних мов, які вже існували раніше, наприклад, „Reward". Навчання за такими програмами проводиться в певній системі. Але не кожна школа могла дозволити собі придбати такі дорогі підручники і CD-ROM-диски до них.

На початку XXI століття велику популярність в учнів мали відеокурси “Video English for School” і “Everyday Conversations in English”. Ці відеокурси випущені видавництвом “Титул” спільно з телебаченням Манчестерського університету й компанією Language Video Production (LVP).

Варто зауважити, що ці відеокурси популярні більш ніж у 27-и країнах світу протягом багатьох років завдяки своїй унікальній методиці. Кожний сюжет повторюється в різних варіантах 2-4 рази (тривалість кожного варіанта сюжету 1-4 хвилини):

1) ті, що навчаються, слухають діалог акторів;

2) діалог повторюється із субтитрами;

3) актори звертаються до тих, що навчаються, з питанням, і на екрані з'являється текст-підказка відповіді; те ж відбувається, якщо питання повинні задати ті, що навчаються;

4) актори продовжують діалог з тими, що навчаються, але цього разу підказкою є перші букви слів, які треба вимовити.

Так, відеокурс “Video English for School” складається з 5-й (або 4-х) касет і містить 99 сюжетів, які допоможуть учням активізувати базові знання з англійської мови. Відеокурс може бути використаний: з різними навчально-методичними комплексами в масовій школі; для роботи в класі; для самостійної роботи.

Лексика та граматика обробляються в ситуаціях, типових для англійсь-кого середовища, й охоплюють тематику програмних вимог для середньої загальноосвітньої школи. Діалоги, що містяться у відеокасетах, побудовані так, що дають змогу глядачу не тільки розуміти мову носіїв мови, але й „спілкуватися" з ними.

Діалогічна форма спілкування є найбільш характерною для вияву комунікативної функції мови. Діалогічне спілкування охоплює два нерозривно зв'язані види мовної діяльності - говоріння й слухання. При цьому воно розглядається як єдність лінгвістичного й паралінгвістичного компонентів. Отже, діалогічне спілкування може бути запропоноване й глядачу. Більш того, зовні виражений компонент відіграє іноді провідну роль як при оформленні вербального компонента (частина інформації виражається мімікою, жестами), так і для розуміння його. (Зміст деяких фраз може бути незрозумілим, якщо діалог проводиться лише на слух).

З цього виходить, що знайомство із зовнішнім компонентом діалогічного спілкування необхідне, оскільки ігнорування його в процесі навчання явно зумовлює неповноцінні результати в спілкуванні не тільки з погляду розуміння діалогічного мовлення, але і з погляду оформлення власних висловів: мовлення учнів у результаті такого навчання виявляється неприродною.

Очевидно, що в рамках навчальних занять демонстрація діалогічного спілкування необхідна. Відеокурс “Video English for School” дає прекрасну можливість навчання діалогічного мовлення з використанням діалогу-зразка. Робота з діалогом-зразком починається за схемою, поданою у відеокурсі. Проте для розвитку умінь діалогічного спілкування на такому мовному матеріалі цих завдань буває недостатньо, тому вчитель, виходячи з конкретних умов своєї групи, використовує й інші прийоми.

Одним з таких прийомів, з якого починається формування навику мовного спілкування, є робота з картками. Ця робота може проводитися в парах, ланцюжком, з цілою групою, залежно від складності відеосюжету й від підготовленості групи. Учитель готує картку реплік. Якщо група сильна, то учні готують самі картку: кожна репліка виписується на окрему картку. Потім проводиться “карткова гра”.

Розмістивши перед собою картки, партнери проводять “раунд”, у якому один кидає репліку-провокацію, репліку-виклик, а інший повинен негайно парирувати її. Таким чином, на мінімальній діалогічній єдності (дві репліки: репліка-стимул і репліка-відповідь) відпрацьовується швидкість реакції, темп мовлення, а також природне експресивне оформлення висловлювання, тобто здійснюється підготовка до мовного спілкування з урахуванням єдності його лінгвістичного й паралінгвістичного компонентів.

Далі йде тренування у власному мовному спілкуванні - розігрування міні-ситуацій на відпрацьованому мовному матеріалі. Ефективність використання відеофільмів при навчанні мови залежить не тільки від точного визначення його місця в системі навчання, але й від того, наскільки раціонально організована структура відеозаняття, як злагоджені навчальні можливості відеофільму із завданнями навчання. У структурі відеозаняття для навчання усного мовлення можна виділити чотири етапи:

підготовчий - етап попереднього зняття мовних і лінгвокраєзнавчих труднощів;

етап сприйняття відеофільму - розвиток умінь сприйняття інформації;

етап контролю розуміння основного змісту;

етап розвитку мовних умінь і навиків усного мовлення. Четвертому етапу може передувати повторний перегляд фрагменту.

Для розвитку навиків монологічного висловлювання використовуються відеокасети з курсу “Everyday Conversations in English”, оскільки вони мають оповідний, описовий характер, що властиво монологічному мовленню. Оволодінню вміння зв'язного висловлювання повинна передувати робота над мовним матеріалом. Іншими словами, учневі потрібно забезпечити достатнє тренування в правильності фонетичного, граматичного та лексичного оформлення висловлювань. Цьому сприяють різні вправи, розроблені до кожного відеосюжету.

Наявність відеокопій удома забезпечує можливість для самостійної роботи в домашніх умовах, що дає можливість при менших часових та енергетичних витратах добитися оволодіння великим обсягом мовного матеріалу та при більшому ступені автоматизації відповідних навиків і вмінь.

Завдяки тривимірній дії: синтезу звуку, дії та емоційного переживання, що має місце при роботі з відеоматеріалом, забезпечується мимовільність і міцність запам'ятовування мовних кліше й створення стійких асоціативних зв'язків. Завдяки систематичній “присутності” учня в умовно-реальному мовленнєвому середовищі, роль якого виконує відеоматеріал, створюється мовний потенціал, що на певній стадії (у різних учнів у різний час) виводить їх на якісний рівень володіння іноземною мовою.

Спеціальним чином підібрані й організовані наочні засоби навчання на різного роду носіях: відеоматеріали (фільми, телепередачі, відеокліпи), а також статичні тематичні зображення (слайди, транспаранти, картинки, малюнки, плакати, таблиці, схеми) давно й успішно використовуються у навчальному процесі як складова його частина, будучи найбільш доступною для сприйняття формою подання навчального матеріалу. Вони створюють особливе наочно-мотиваційне середовище, яке через своє змістовне єство сприяє розвитку пізнавальної активності, творчих здібностей учнів і формуванню їхньої освітньої, когнітивної і комунікативної компетенції.

Крім того, будучи усвідомленим або неусвідомленим “зовнішнім подразником”, стимулом, наочні засоби навчання дають учню додаткову психологічну опору для успішного засвоєння навчального матеріалу за рахунок конкретизації абстрактного, тобто віддзеркаленні й відображенні в його свідомості зорових образів, що сприймаються. Таким чином, образотворча наочність на уроці є тим оточенням, свого роду візуальним контекстом, без якого неможливе ефективне формування й розвиток різного роду компетенцій учнів - як загальнонавчальних, так і конкретно-наочних.

З погляду когнітивної психології візуальний контекст, по-перше, дає учню зовнішнє посилання, що підсилює і підкріплює його очікування - змістовну антиципацію, а по-друге, формує істотний стимул для сприйняття нової інформації, тобто допомагає новому образу потрапити у сферу зберігання схожої інформації, підвищуючи тим самим готовність сприйняття.

Це явище - свого роду зв'язок візуального контексту й порога сприйняття інформації або зв'язок стимулів та очікувань, ще раз доводить положення, відоме будь-якому вчителю-практику: різноманітний за формою стимул, що здійснюється з високою частотністю й підкріплюваний візуальним контекстом, дає змогу не тільки швидко класифікувати інформацію, що сприймається, або пізнавати її, але й ефективно засвоювати на активно діяльнісному рівні, тобто переводити з рецептивної сфери діяльності в продуктивну.

Нові й, мабуть, безмежні можливості створення засобів образотворчої наочності надаються мультимедійними технологіями. У наш час комп'ютер є найдосконалішим технічним засобом навчання, оскільки допомагає з'єднати в рамках однієї радіоелектронної системи функції декількох пристроїв - телевізора, аудіо- і відеомагнітофона, універсального пристрою для читання й відтворення, друкарської машинки, ЕОМ, мольберта, креслярської дошки, пристрою вербальної і невербальної інформації (якщо мати на увазі доступ в Інтернет й електронну пошту) і т. ін., що використовуються звичайно в навчальному процесі.

Така багатофункціональність комп'ютера при роботі з джерелами інформації різного типу (або його мультимедійні властивості) дає змогу створювати й відтворювати програмні продукти, основною характерною межею яких з погляду навчальних технологій є інтерактивна наочність - ефект занурення в навчальне програмне середовище і взаємодії з нею. Це особливий і вищий у наш час вид наочності, спочатку створюваний автором-розробником програмного продукту, дає можливість користувачу „вступати в діалог" з комп'ютером за рахунок наявності певного набору опцій, які супроводжуються ефектами анімації, що демонструється в заданому темпі й послідовності.

При цьому учень докладає цілеспрямовані інтелектуальні зусилля, пізнаючи логічні зв'язки, характер взаємодії між предметами та явищами, тобто засвоює не окремі статичні образи, а смислові схеми, що схоже на набуття досвіду самостійного дослідження.

Крім того, віртуальна присутність користувача в програмному навчальному середовищі мобілізує всі основні канали сприйняття нової інформації - візуальний, слуховий і моторний, сприяє можливості працювати паралельно й погоджено - так, як це звичайно відбувається в буденній реальності.

Сприйнята таким чином інформація, що спирається не на розсіяну, а на вибіркову увагу, ефективно піддається обробці в результаті мовленнєво-мислительних операцій, надійніше зберігається в пам'яті й швидше згадується. Адже саме вибіркова увага, на думку фахівців з когнітивної психології, є основою цілеспрямованого та ефективного навчання [1, 135].

Програмні продукти, що використовуються в освітній сфері, або освітні електронні ресурси з іноземної мови можуть бути розділені на такі групи відповідно до їхнього змісту й функціонального призначення:

інформаційно-довідкові матеріали (енциклопедії, довідники, словники, журнали, газети, альманахи);

електронні книги для читання;

фільми на DVD;

бібліотеки електронних наочних посібників і бази даних;

методичні матеріали на електронних носіях (розробки уроків, методичні рекомендації з навчання аспектів мови і видів мовленнєвої діяльності, тести й інші контрольно-вимірювальні матеріали);

Інтернет-ресурси;

комбіновані електронні засоби навчання (навчальні програми, електронні підручники, збірки вправ і розвивальні ігри);

навчально-методичні програмні засоби для супроводу уроків іноземної мови (демонстраційні матеріали, презентації, проекти, комп'ютерні розробки уроків і т.п.), створені вчителем для конкретного уроку.

Інформаційно-довідкові матеріали для вчителя та учнів на CD або DVD містять величезний обсяг фактологічних даних та ілюстративного матеріалу, який поданий звичайно в привабливішій формі, ніж на паперових носіях. За рахунок анімації, системи пошуку, відеофрагментів, різних звукових ефектів, вікторин, тестів та інших форм контролю знань ці електронні ресурси можуть змагатися з мультимедійними навчальними посібниками. Вони, зазвичай, не використовуються самостійно, а відіграють допоміжну роль як джерело інформації для роботи над проектами, презентаціями, електронними рефератами.

Електронні книги для читання і DVD-фільми надзвичайно привабливі для учнів, а вчителю вони дають можливість працювати на рівні гіпертексту (в широкому значенні), забезпечуючи тим самим текстову та образотворчу наочність для всього класу й управляючи процесом читання / перегляду в контексті матеріалу, що вивчається.

Електронні наочні помічники й методичні матеріали є ресурсом учителя, надаючи йому методичну допомогу при підготовці до уроків, складанні контрольних завдань, підбитті підсумків оволодіння навиками та вміннями.

Інтернет-ресурси об'єднують у собі властивості всіх вищезазначених програмних продуктів, будучи наймогутнішим сьогодні засобом отримання інформації, розв'язання навчальних завдань і ділового електронного спілкування.

Наявні навчальні програмні продукти є найбільш завершеними й самодостатніми видами електронних ресурсів і націлені на вищий ступінь автономії учня. Вони здебільшого призначені для самостійної роботи в класі або вдома, коли складові навчальної діяльності управляються і контролюються самими учнями, а моніторинг здійснюється вчителем. Вони є дуже зручним та ефективним засобом навчання, якщо поставлене завдання самостійного відпрацювання тієї або іншої теми.

Через широкий вибір навчальних ситуацій матеріал, що вивчається, може опрацьовуватися більш глибоко за рахунок багаторазового виконання заданих дій і необхідних операцій, відпрацювання практичних навичок і доведення їх до автоматизму. Проте такі програмні засоби дещо відокремлюють учителя від учня, зводячи їхню співпрацю до мінімуму. Адже саме активна співпраця учня і вчителя сприяє підвищенню ефективності пізнавального процесу на уроці. Цей чинник багато супротивників упровадження мультимедійних технологій у навчальний процес ставлять у вину електронним підручникам [2, 57].

Очевидно, що застосування мультимедійних технологій у навчальному процесі слід неодмінно дозувати, тобто відбирати програмні продукти так, щоб вони повністю відповідали своїм змістом тематиці навчального матеріалу уроку, підходу вчителя, віку й інтересам учнів і володіли всіма перевагами мультимедійних електронних ресурсів.

Більшість з перерахованих видів програмних продуктів досить широко презентована на ринку освітніх електронних ресурсів і надає тій або іншій групі потенційних користувачів можливість широкого вибору. І технічно, і змістовно ці продукти бувають, зазвичай, достатньо високої якості, оскільки створюються професійними програмістами в співдружності з фахівцями. Проте, на жаль, вони дуже часто не відповідають очікуванням конкретного вчителя. Використовуючи цей матеріал як додатковий, учителю доводиться адаптувати його під „свій", часто вдаючись до штучних прийомів, що не відповідають логіці уроку.

Тут можна частково погодитися з дещо категоричною думкою В. Безпалька, який відзначає, що „прийнята на сьогодні методика, коли програмісти дотепно й винахідливо створюють так звану „оболонку" навчальної програми, а потім пропонують методистам наповнити цю оболонку навчально-виховним процесом, схожим на педагогічне прокрустове ложе для дидактики.

Тільки наступний шлях створення комп'ютерних повчальних систем має майбутнє: спочатку проектування дидактичного процесу, а потім створення його комп'ютерної оболонки" [3, 76]. Це зовсім не означає, що все, що створюється не вчителем, є марним і малоефективним. Йдеться про необхідність створення вчителем власних розробок, без яких неможливо провести жоден хоч трохи успішний урок, не говорячи вже про ефективний сучасний урок, і які можуть бути якісно створені тільки із залученням програмних продуктів, що є на освітньому ринку, створених професійними програмістами.

Так, учителі англійської мови Кіровоградської школи №11 використовують на уроках такі комп'ютерні програми, як “Triple play plus in English”, “English on holidays”, “English Gold”, “Hello, America!”, “Bridge to English”, “Professor Higgins”, “English for communication”, “Tripple play plus in German”, “Deutsch Gold”, “Berlitz German”, “Russtel Test”, “Говорящий оксфордский словарь”, німецько-російський словник “Polyglossum” та інші. Практично до кожного розділу підручника можна підібрати матеріал однієї з названих програм і використати її фрагмент на уроці як допоміжний засіб при введенні нового лексичного або граматичного матеріалу, відпрацювання вимови при навчанні діалогічного мовлення, читання і письма, а також - при тестуванні. Учні працюють з комп'ютерними програмами не весь урок, а тільки частину його, приблизно 10-15 хвилин.

Існують побоювання, що техніка може витіснити вчителів. Деякі вчителі скептично ставляться до такої методики. Можливо, вони мають рацію. Ми не стверджуємо, що живого вчителя треба замінити на електронного. Як допоміжні засоби навчання іноземної мови, комп'ютерні програми мають свої переваги. Вони допомагають здійснювати індивідуальний підхід до учнів, комп'ютери займаються з кожним стільки, скільки потрібно. Особливу увагу надається учням, що відстають у навчанні. Мультимедійні засоби дають змогу вчителю коригувати зміст навчання, виходячи з інтересів і можливостей окремих учнів. Вони можуть використовувати мультимедійні елементи в своїх домашніх роботах, передаючи їх в електронній формі на дискеті або через Інтернет.

Нові інформаційні технології, на погляд учителів іноземних мов м. Кіровограда, відкривають великі можливості розширення освітніх рамок з кожної навчальної дисципліни. У цій школі це особливо відчули учні, які брали участь у проектних роботах з англійської мови. Зануритися повністю в англійську мову, використовувати автентичну інформацію з англомовних країн, дає змогу нам (і вчителям, і дітям) взяти участь у міжнародних телекомунікаційних проектах.

Таким чином, можемо стверджувати, що мета навчання іноземної мови - це розвиток комунікативної діяльності учнів, тобто практичного володіння іноземною мовою. Завдання вчителя - активізувати діяльність кожного учня в процесі навчання, створити ситуації для їхньої творчої активності. Використання сучасних засобів таких, як комп'ютерні програми і Інтернет-технології, уможливлюють розв'язувати ці завдання.

2.2 Методика використання Інтернет-мережі, як засобу навчання мовленнєвої діяльності на уроках іноземної мови

2.2.1 Дидактичні можливості Інтернет-ресурсів під час навчання іноземних мов

Основними комунікативними уміннями, реалізованими з допомогою Інтернет-технологій є:

уміння читати і розуміти автентичні тексти різних жанрів і видів із різним рівнем розуміння змісту, розглядаючи їх як джерело різноманітної інформації і як засіб оволодіння нею (використання електронної бібліотеки для читання відео книг, статей мовою оригіналу, та іншої навчальної літератури);

уміння розуміти зі слуху носіїв мови (використання навчальних відеофільмів, навчальних програм, відео сюжетів, відеороликів, для розуміння змісту мовлення);

уміння здійснювати спілкування у писемній формі відповідно до поставлених завдань (використання електронної пошти, написання листа другу);

уміння здійснювати усномовленнєве спілкування (у монологічній і діалогічній формах, (використання онлайн-конференцій, телемостів Інтернет-проектів).

Використання Інтернет-технологій на уроці іноземної мови є неможливим без оволодіння мовними засобами реалізації усного і писемного мовлення учнями, а також елементарними навиками роботи самого вчителя з Інтернет-технологіями.

Необхідні уміння оперування цим матеріалом, а також використання його для породження і розпізнавання інформації у певних сферах спілкування. Він може успішно застосовуватися лише за умови середнього та високого рівнів володіння мовою.

Використання його на початковому етапах навчання є неефективним,за наявності дефіциту мовних засобів в учнів. Завдання для учнів вчитель підбирає відповідно до їх вікових особливостей, мовленнєвого, соціокультурного, соціолінгвістичного розвитку, а також відповідно до кожного етапу оволодіння іноземною мовою.

В цей період велику роль відіграють робота з підручником, та тренувальні вправи на закріплення лексики та граматики в цілому. На даному етапі навчання застосування Інтернет-технологій не надає нових можливостей у порівнянні з підручником.

Різниця полягає лише в тому, що учні бачать завдання не на паперовому носії, а на моніторі комп'ютера. Позитивним моментом у виконанні цього виду завдань є те, що учень одразу може дізнатися, чи правильно він виконана вправу чи ні. Але на запитання “Чому неправильно і як правильно?” - повинен відповісти вчитель.

Мережа Інтернет має грандіозні інформаційні можливості і не менш вражаючу сферу навчальних програм [1,83]. А саме створює унікальну можливість для тих хто вивчає іноземну мову користуватися автентичними текстами, слухати і спілкуватися з носіями мови, відтворювати природне мовне середовище.

Застосування Інтернет-технологій надає такі можливості як отримання освіти на відстані (дистанційне навчання), спілкування учнів та вчителів не тільки в рамках однієї школи, району, а й інших регіонів країни, світу. Глобальна мережа

Інтернет відкриває доступ до інформації у наукових центрах світу, бібліотеках, що створює реальні умови для самоосвіти, розширення кругозору, підвищення кваліфікації. З'являється можливість організації спільних проектів учнів різних країн світу, обміну досвідом вчителями, студентами, вченими.

Перш за все, розглянемо, можливості використання мережі Інтернет у процесі навчання іноземних мов. Все це здійснюється з допомогою проведення дистанційного навчання, роботою з навчальними та інформаційними сайтами, листування електронною поштою зі школярами інших країн, створення та проведення спільних телекомунікаційних проектів, можливості читання книг мовою оригіналу, участі у різноманітних конкурсах та олімпіадах, перегляд навчальних відеофільмів, відеосюжетів.

Аналіз наукової літератури [1, 2,3,4] дав нам можливість виділити оптимальні способи використання мережі Інтернет в системі уроків:

1. Весь урок будується на основі роботи в мережі-Інтернет з певними навчальними та інформаційними програмами;

2. Робота в Інтернет-мережі протягом певного етапу уроку (як структурний елемент уроку)

3. Самостійна робота учнів в мережі Інтернет, в позаурочний час, пов'язана з пошуком необхідної інформації з певного предмету, усвідомленню і переробці нових знань, виконання індивідуальних завдань, створення проектів.

Використання Інтернету протягом уроку. Як правило, побудоване на роботі з навчальними та інформаційними сайтами, цей метод є ефективним під час презентації нового матеріалу, чи вивчення окремих тем. Це віртуальні подорожі у Британію та інші Англомовні країни, урок-телеміст та проведення спільних телекомунікаційні проектів з іншими навчальними закладами, безпосереднє спілкування з носіями мови, ділова гра, і т.д.

Можливості Інтернет-технологій найбільш повно розкриваються під час їх застосування безпосередньо на уроці. Ідеальними умовами для цього є наявність комп'ютерного класу з підключенням до Інтернет-мережі. Використання Інтернету на уроці не повинно бути хаотичним та безсистемним. Це означає, що проектуючи навчальне заняття з допомогою Інтернет-мережі, педагог повинен чітко визначити завдання навчання, розвитку та виховання.

При цьому він конкретизує рівень, на якому будуть здійснюватися цільові установки: загальне ознайомлення з новою темою, засвоєння теоретичного аспекту матеріалу, що вивчається, формування практичних умінь і навичок, перевірка знань.

Доведення до свідомості учнів завдань навчального заняття збільшує можливість активізації пізнавальної діяльності школярів, їх свідомої і послідовної праці протягом усього заняття.

Сайти, які є корисними для вчителя іноземної мови і які можуть бути використані на уроці, можна розділити на інформаційні та власне навчальні. Інформаційні сайти використовують для добору цікавої інформації, творчих завдань, пошуку додаткового матеріалу.

Спеціальні навчальні сайти містять завдання та вправи на розвиток різних видів навчальних умінь, та розроблені з урахуванням різного рівня знань учнів. Робота з навчальними сайтами є цікавою і корисною при вивченні іноземної мови.

Найбільш популярними навчальними сайтами для вивчення мов є:

http://www.iearn.org/- один із найцікавіших сайтів для вивчення англійської мови. Тут можна знайти цікаві стаття для читання, новини, навчальні програми та тести, переглядати відеосюжети, та масу цікавої інформації.

http://www.english.ru/ - сайт “Інтернет-ресурси з вивчення англійської мови”. Тут можна знайти інформацію про освіту за кордоном,навчальні програми та тести, поради до написання шкільних творів, реферати, багато безкоштовної інформації та посилань на корисні ресурси за темою сайту, репетитори, зразки уроків та тренувальні вправи.

http://www.bkc.ru/aboutus/ - сайт Школи іноземних мов. Сайт присвячений вивченню іноземних мов: англійської, німецької, французької, іспанської, італійської, арабської, китайської, японської та об'єднує в собі 30 віртуальних шкіл на вибір. Перед початком навчання тут можна пройти тестування, вибрати курс, викладача.

Існують спеціальні диференційовані програми для різних вікових груп користувачів. Для найменших є додатковий засіб навчання - мультимедійна програма “English + Kids”. Розроблені також спеціальні літні програми та програми прискореного вивчення іноземних мов для підлітків.

http://www.englishclub.narod.ru/ - Англійський клуб. Це навчаюча база даних по вивченню англійської мови. Словники, граматика, навчальні вправи (топіки), ідіоми, скоромовки, пісні, розділ “Чтиво” з книгами для читання. Для кожного етапу навчання, а їх декілька - початковий і т. д. - можна знайти розділ “Плани уроків”.

http://www.englishforkids.ru/ - Англійська мова для дітей. Тут можна знайти навчальні програми, поради, конкурси, форуми, цікаві посилання на інші сайти і т. п. На сайті знаходяться архіви дитячих пісень, віршів, загадок та прислів'їв англійською мовою, які можна скачати. Є можливість замовити нові книги в Інтернет-магазині по вивченню іноземних мов.

http://www.primavista.ru/dictionary/index.htm - ще один досить цікавий Інтернет-ресурс. Цей сайт, повністю присвячений програмам для перекладу, словникам, перекладачам, самовчителям іноземних мов, тощо. Крім каталогу Інтернет-ресурсів, є розділ Офлайн-словники, тобто словники, які можна скачати на свій комп'ютер.

Як правило, навчальні сайти призначені для навчання чотирьох видів мовленнєвої діяльності (читання, говоріння, письма, та аудіювання), містять різнорівневі завдання для засвоєння фонетичного, граматичного, та лексичного матеріалу. Щодо інформаційних сайтів, то учитель сам повинен визначитися з добором потрібного матеріалу [3;40].

"Anri education systems" - сервер дистанційної освіти. Тут ви знайдете великий вибір безкоштовних онлайн-курсів з іноземних мов для початківців.

Застосування електронних ресурсів у навчальному процесі дає змогу найбільш повно реалізувати принцип особистісно-орієнтованого навчання. Індивідуалізація процесу навчання здійснюється завдяки великому потенціалу комп'ютерних засобів щодо адаптації до потреб кожного учня.

Стає можливим враховувати не лише вікові особливості та рівень підготовки, але й індивідуальні психологічні характеристики кожного учня. Принцип індивідуалізації у комп'ютеризованому навчальному процесі з іноземної мови забезпечується наступними факторами:

можливістю вибору індивідуального темпу роботи;

індивідуальний способом керування навчальною діяльністю, застосування різних за ступенем складності завдань з можливістю переходу до більш складних, чи простих варіантів роботи з програмою залежно від успішності результатів;

наданням індивідуального набору засобів підтримки навчання (довідники, підказки, ключі);

адаптацією форми навчального матеріалу до індивідуальних особливостей сприйняття інформації конкретним учнем.

За допомогою сучасних комп'ютерних програм учні відчувають справжнє занурення у живу мову, отримують безліч можливостей для вивчення та запам'ятовування нових слів та мовних зворотів, а також для розвитку мовленнєвих навичок.

2.2.2 Умови ефективної організації навчання за допомогою навчальних сайтів

Ефективна організація навчання за допомогою навчальних сайтів залежить від наступних чинників:

чіткого формулювання завдань використання Інтернет-мережі;

чітких вказівок щодо напрямків діяльності в мережі та їх виконання;

добору матеріалу відповідно до потреб комунікації та компетенції учнів;

вмілого використання урочного часу.

Учитель повинен поставити чітке завдання учням, спрямовувати їх пошукову діяльність, допомогти зорієнтуватись в потоці інформації, надати допомогу під час виконання вправ та здійснення реалізацій інших завдань.

Вчитель повинен бути поруч з учнем, коли він потребує допомоги, однак не заважати йому працювати самостійно, стежити за часом, спрямовуючи роботу таким чином, щоб усі учні працювали протягом заняття. Учитель співпрацює з учнями, використовуючи технічний засіб, що є надзвичайно цікавим та новим для учнів.

Метод застосування Інтернет-мережі як структурний елемент. Урок побудований на організації роботи з такими видами діяльності: використання електронної пошти (E-mail) та написання листа другу, опрацювання діалогічних ситуацій, перегляд відеосюжетів чи відеофільмів, виконання онлайн-тестів, квізів, завдань для закріплення лексичних, граматичних та фонетичних навичок. Під час уроку можна кілька раз створювати навчальні ситуації за допомогою використання електронного ресурсу.

Метод застосування Інтернет-мережі для самостійної роботи учнів. Є досить ефективним засобом використання Інтернету для навчальних цілей. Включає в себе підготовку домашніх завдань у вигляді презентацій про рідне місто, визначних особистостей, улюблених письменників чи музикантів, пошук та підбір відео сюжетів чи цікавої інформації на запропоновану тематику, підготовка рефератів, власних монологічних висловлювань, інших проектів.

Індивідуальні завдання можуть бути для кожного учня або ж колективні. Як правило, учням цікавіше виконувати проектні завдання разом з товаришами.

Звичайно учневі буде важко зорієнтуватися в інформаційному потоці самостійно, саме тому, вчитель повинен надати методичні поради учневі для виконання самостійної роботи, виокремити основні освітні сайти з якими будуть учні працювати в позаурочний час.

Це як правило перелік Інтернет-джерел та освітніх баз даних призначених спеціально для освіти школярів. Доцільно виділити переваги і недоліки проведення навчальних занять з використанням мережі Інтернет.

До переваг можна віднести:

інтенсифікацію навчання завдяки електронним органайзерам, закладкам, автоматизованому пошуку навчальної інформації, автоматизованому конспектуванню;

індивідуалізацію навчання;

автоматизований тестовий контроль;

підвищення комунікації за рахунок “занурення в мовне середовище” при безпосередньому спілкуванні з носіями мови;

відкритість до запровадження нових методів навчання (методу проектів, тощо);

реалізація принципу наочності, представлення навчального матеріалу завдяки засобам мультимедіа;

можливість залучення додаткових комп'ютерних навчальних програм, доступу до електронних бібліотек і каталогів.

залучення до роботи з інформаційними технологіями як учнів так вчителів.

Недоліками навчання в мережі Інтернет є:

додаткове матеріально-технічне забезпечення навчального процесу (наявність кількох спеціально обладнаних комп'ютерних класів, необхідність доступу до швидкісного Інтернету)

високі вимоги до інформаційної культури викладачів і учнів (для проведення таких уроків, необхідні певні навики роботи в мережі, як вчителів так і учнів, в іншому випадку, даний вид роботи буде недоцільним);

Проектування і реалізація навчання в мережі Інтернет повинна включати кілька етапів, а саме:

- розробка дидактичних вимог до навчання в мережі;

- розробка технічних вимог до навчання в мережі;

- розробка структури навчання в мережі;

- вибір інструментів для реалізації навчання в мережі;

- розробка вимог до інформаційної культури вчителів;

- розробка методики підготовки викладачами навчального матеріалу, підручників для

- навчання в мережі;

- розробка методики викладання для вчителів;

- розробка методики навчання в мережі для учнів.

Слід відзначити, що важливе місце у реалізації навчання в мережі відводиться Інтернет-курсам для педагогів, які прагнуть оволодіти Інтернет-технологіями, та в подальшому впроваджувати їх на практиці. Слухачі таких курсів повинні не лише засвоїти курс, а й підготувати випускні роботи - власні версії електронних посібників, підручників, дидактичних матеріалів з навчальних дисциплін, які вони викладають.

Виділимо основні функції навчання в Інтернет-мережі:

інформаційна (розкриває зміст навчання, викладений у друкованій формі і за допомогою всіх можливих засобів мультимедіа);

управління навчальною діяльністю студента (є засобом планування, підготовки і проведення навчання);

стимулювання (закріплює і стимулює навчання, підвищує зацікавленість студентів навчальним матеріалом, можливостями його використання в професійній діяльності, сприяє виробленню навичок роботи з додатковою літературою, довідниками, ресурсами Інтернет тощо);

вправ і самоконтролю (забезпечує міцне і стійке засвоєння знань і умінь, що досягається за допомогою вправ, повторень, систематизації, організації контролю і самоконтролю);

координації (установлення взаємозв'язку між структурними елементами мережного курсу з метою найбільш повної реалізації навчально-виховних завдань і розвитку особистісних якостей фахівця); раціоналізації (економить час і сили викладача і студентів у контактний і неконтактний періоди);

світоглядна (передбачає розвиток у студентів наукового світогляду, наукового і творчого мислення, культури професійної діяльності, цілісного ставлення до наукових знань і на основі всього цього формування емоційно-мотиваційної сфери;

виховна (ефективність виховання в процесі навчання залежить від того, наскільки об'єктивно можливості навчального предмета використовуються викладачем і реалізуються в дидактичному наповненні курсу).

Щодо останньої функції, слід відзначити слабку розробленість проблеми виховання за цього типу навчання, адже здебільшого головну роль у вихованні відводять особистості викладача, його ціннісним орієнтаціям, вмінню подати навчальний матеріал.

Висновки

В цілому відзначаємо, що зміст навчальної дисципліни “іноземна мова” був значно модернізований в Україні в кінці XX століття, але не знайшов належного відображення у підручниках та навчальних посібниках для старшокласників.

Це призвело до необхідності модернізації існуючих технологій навчання іноземної мови та застосування нових інформаційних технологій навчання.

На початку XXI століття у навчання іноземної мови інтенсивно починають впроваджуватися нові інформаційні технології.

У ці роки все частіше порушується питання про застосування нових інформаційних технологій в середній школі.

Це не тільки нові технічні засоби, але й нові форми та методи викладання, новий підхід до процесу навчання.

Основною метою навчання іноземних мов, як і раніше, є формування і розвиток комунікативної культури школярів, навчання практичного оволодіння іноземною мовою.

Завдання вчителя полягає у тому, щоб створити умови практичного оволодіння мовою для кожного учня, вибрати такі методи навчання, які допомогли б кожному учню виявити свою активність, свою творчість; активізувати пізнавальну діяльність учня в процесі навчання іноземних мов.

Сучасні педагогічні технології такі, як навчання в співпраці, проектна методика, використання нових інформаційних технологій, Інтернет-ресурсів допомагають реалізувати особистісно-орієнтований підхід у навчанні, забезпечують індивідуалізацію і диференціацію навчання з урахуванням здібностей дітей, їхнього рівня навченості, нахилів і т. ін.

...