Особливості використання комп’ютера в школі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Чернігівський національний педагогічний університет імені Т.Г. Шевченка

Кафедра педагогіки, психології і методики технологічної освіти

КУРСОВА РОБОТА

з педагогіки

На тему: «Особливості використання комп'ютера в школі»

Студента III курсу 31 групи

напрямку підготовки 6.010103

Якименка М.І.

Керівник: доцент, к. пед. н. Белан Т. Г.

м. Чернігів -- 2017 рік

ВСТУП

Проблема інформатизації і безпосередньо пов'язаній з нею комп'ютеризації всіх сфер людської діяльності є однією з глобальних проблем сучасного світу. Причина тому -- нечуване для попередніх епох підвищення ролі інформації, перетворення її в одну з найважливіших рушійних сил всього виробничого і суспільного життя. Паралельно стрімкий стрибок в розвитку апаратних засобів, тобто власне комп'ютерів як технічних пристроїв за останніх 2-3 роки зробив цю техніку достатньо доступною. Тому впровадження комп'ютерних технологій в освіту можна охарактеризувати як логічний і необхідний крок в розвитку сучасного інформаційного світу в цілому. Підтвердженням цього може бути виникнення цілого ряду спеціальних наукових центрів, які безпосередньо займаються проблемами інформатизації і комп'ютеризації освіти.

Такий факт, як поява спеціалізованих періодичних видань, педагогічної літератури по проблемах комп'ютеризації і поширення відповідних методичних розробок говорить про існування і гостру актуальність даної проблеми для сучасної школи на всіх її рівнях.

Обґрунтування невідкладної необхідності впровадження комп'ютерної техніки в шкільну практику містить два основних, тісно зв'язаних між собою компоненти. По-перше, величезні техніко-операційні можливості комп'ютера несуть в собі незрівняний з раніше застосованими технічними засобами навчання, дидактичний матеріал, який може і повинен бути реалізований в навчально-виховному процесі. По-друге, реальні факти науково-технічного прогресу (а широке застосування комп'ютерів - один з яскравих його проявів) у вирішальній степені залежить від підготовки кадрів на рівні сучасних вимог.

Тому вивчення і використання комп'ютерної техніки в учбовому процесі-це найважливіший компонент підготовки до подальшого трудового життя. Не можна не враховувати того, що для більшості випускників середніх і вищих учбових закладів майбутня професія стане переважно комп'ютерною.

Метою курсової роботи є визначення особливостей використання комп'ютера в школі.

Завданнями курсової роботи є:

1. Визначити етапи розвитку та використання комп'ютерно-орієнтованих засобів навчання.

2. Описати основні положення ергономіки при використанні комп'ютера в школі.

3. Визначити особливості застосування комп'ютера у навчально-виховному процесі.

4. Визначення можливостей використання комп'ютера на уроках трудового навчання.

Об'єктом курсової роботи є навчально-виховний процес у школі.

Предметом -- особливості використання комп'ютера в школі.

ергономіка трудовий комп'ютер навчання

РОЗДІЛ I. РОЗВИТОК КОМП'ЮТЕРНИХ ЗАСОБІВ НАВЧАННЯ ТА ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИКОРИСТАННЯ ШКІЛЬНОГО КОМП'ЮТЕРА

1.1 Етапи розвитку та використання комп'ютерних засобів навчання

Перші спроби використання комп'ютерів у навчанні здійснювалися на базі вже перших найпростіших комп'ютерів (60-ті роки XX ст.). Такі комп'ютери могли виконувати різноманітні алгоритми дій, але процес програмування для них був досить громіздким та малоефективним. Ці комп'ютери мали невеликі обсяги пам'яті та низьку швидкодію. Зданим періодом у формуванні комп'ютерних засобів навчання можна пов'язати виникнення ідей так званого програмованого навчання (Б. Скінер та ін.), які полягали в тому, щоб закласти в комп'ютерну програму певні можливості керування навчальним процесом. Зокрема, передбачалося, що за допомогою комп'ютера можна було б надавати навчальну інформацію в заданій послідовності, пропонувати вправи на закріплення матеріалу і, нарешті, оцінювати результати навчання.

Згодом дослідження ідей програмованого навчання показало, що спроби формалізувати процес навчання в цілому шляхом побудови певного алгоритму діяльності вчителя та відповідної комп'ютерної програми не виправдані. Така програма не в змозі охопити всі аспекти конкретної навчальної ситуації, що змінюється. Виявлення недоліків, які стали очевидними після впровадження програмованого навчання, сприяло формуванню нового розуміння ролі комп'ютерно-орієнтованих засобів у навчанні. Комп'ютер тепер покликаний не стільки керувати процесом навчанням, скільки бути допоміжним засобом, який допомагає вчителеві навчати або учневі навчатися.

У 60-х та на початку 70-х років розпочався новий етап у розвитку комп'ютерних засобів навчання. Його виникненню сприяла поява мов програмування високого рівня, серед них -- Бейсік, Паскаль, Алгол та інші. Із удосконаленням технологій комп'ютерних засобів навчання стають дедалі потужнішими, витонченішими, більш ефективними. З'являються численні програми навчального призначення. На Заході цьому етапу відповідав термін computer-aided instruction, тобто -- навчання за допомогою комп'ютера. Цей термін більш точно відображає суть даного етапу, коли комп'ютер починають розглядати саме як «помічника» у навчанні, як засіб, який поліпшує та полегшує викладання.

Загалом, особливістю програм навчального призначення було застосування так званої моделі суб'єкта навчання [11]. На підставі моделей програми мають можливість прогнозувати дії користувача і відповідно до цих дій пропонувати йому наступні кроки.

Серед комп'ютерних систем, що виникають у цей період, були системи тестування, ігрові та довідкові, педагогічні програмні засоби з підбором навчальних завдань та наведенням пояснень до них. Програми часто містять підсистему генерації навчальних завдань, корекції відповідей та оцінювання результатів навчання. З'являються нові можливості щодо коригування рівня складності навчального матеріалу відповідно до того, як швидко учень опановує матеріал. Прикладом можуть бути такі системи, як MALT, призначена для навчання машинно-орієнтованих мов, COACH для розв'язування арифметичних задач [11] та інші.

Характерно, що моделі суб'єкта навчання на даному етапі, як правило, не були спрямовані на пошук внутрішніх механізмів інтелектуальної діяльності учня. Функціонування моделей наслідувало поведінку людини, скоріше, за її результатами, ніж за механізмом. Розробники, дивилися на мислення людини як на «чорний ящик», коли співпадають правильні результати вирішення одних і тих самих задач.

Наступний етап у розвитку комп'ютерних засобів навчання був пов'язаний із появою і поширенням систем штучного інтелекту. Початок цього періоду припадає на кінець 70-х років. Основною відмінністю систем штучного інтелекту було те, що моделювання інтелекту та процесу навчання ґрунтувалося на концепції подання знань та уявленні про навчання як про процес набуття та перетворення знання. Прикладами таких систем є: ПОЕТ для обробки економічних текстів, містить підсистему ведення діалогу на основі семантичної мережі понять; WHY із застосуванням семантичної мережі геофізичних відомостей [11]; ігрова програма «Відгадай тварину» у галузі зоології, що використовує базу знань продукційного типу [15]; фреймові системи; системи навчання на прикладах та самонавчання тощо.

Звичайно, концепції моделювання знань, закладені в програми штучного інтелекту, були на початку формування цієї галузі ще досить поверхневими. Вони не обов'язково відображали психологічні механізми мислення та навчання, які притаманні людині. Але програми штучного інтелекту все ж таки стали наближенням до того, щоб відтворювати нехай деякі аспекти та особливості, дійсно властиві функціонуванню інтелекту.

Наступний етап у розвитку системи комп'ютерних засобів навчання, можна вважати, почався у 80-ті роки і продовжується зараз. Цей етап характеризується, зокрема, тим, що програми штучного інтелекту починають все ширше застосовуватись у навчанні, вони стають потужнішими, діапазон їх використання зростає. Головною відмінністю їх від програм попереднього періоду розвитку штучного інтелекту є те, що вони ґрунтуються на значно більш складних, комплексних та багаторівневих масивах та моделях знань учня. За допомогою комп'ютера тепер відтворюють такі процеси, як генерування евристик і гіпотез, застосування та виведення моделей, понять, правил, здійснення дедуктивних та індуктивних висновків, проведення міркувань на підставі попереднього досвіду тощо.

Прикладами систем даного етапу є наступні: програми навчання розв'язанню задач на доведення з геометрії (GTE) [1]; розв'язання проблем (у тому числі і відкритих) OTTER [5]; застосування схем дій для розв'язання завдань та виведення нових схем діяльності (EURICA) [2]; розв'язання завдань на основі репрезентації моделей (AFEX) [3]; об'єктно-орієнтовані “мікросвіти” для маніпулювання об'єктами та дослідження їх властивостей у деякій предметній галузі, наприклад, “Многогранники”, “Теорія графів” [4] та інші.

Стан розвитку сучасних засобів штучного інтелекту такий, що можна говорити про появу нового напрямку досліджень - імітаційного моделювання наукового знання. Системи штучного інтелекту вже наближаються до того, щоб відігравати роль експериментальних моделей тих концепцій і теорій знання, які висуваються когнітологією, лінгвістикою, методологією науки тощо. Тобто програми штучного інтелекту все більшою мірою набувають ознак імітаційного моделювання свого об'єкту - інтелекту та знання. Удосконалюються і засоби репрезентації комп'ютерних моделей. З'являються засоби мультимедіа -- для подання звукової, графічної, текстової, відео та анімаційної інформації.

В той же час, сучасні імітаційні моделі знання не позбавлені і деяких обмежень. Це, перш за все, їх все ще великою мірою емпіричний характер, через що вони часто виявляються мало сумісними або навіть суперечать одна одній. Вони не в змозі претендувати на більш менш цілісне або навіть різностороннє охоплення феномена інтелекту і придатні для використання тільки на деяких окремих ділянках навчального процесу, для відтворення певних різновидів навчальної діяльності, нехтуючи рештою.

Наступний, п'ятий етап у розвитку комп'ютерних засобів навчання можна охарактеризувати як період комплексного імітаційного моделювання інтелекту. Відмінність нового етапу від попереднього полягатиме у ширшому використанні сучасних методологічних концепцій мислення, що об'єднають підходи до імітаційного моделювання попереднього етапу, які мали, загалом, частковий характер. Зокрема, на підставі теоретичних моделей або реконструкцій систем знання [7], імовірно, будуть розроблені нові комп'ютерні засоби та методи подання знань, що розглядатимуть функціонування знання комплексно, з точки зору його існування у межах цілісних систем знання.

В цьому контексті можна намітити декілька важливих тенденцій, що визначатимуть головні риси розвитку комп'ютерних засобів навчання у найближчі десятиріччя.

Існує тенденція до створення інтегрованих середовищ навчального призначення. Такі середовища міститимуть, наприклад, модель предметної галузі разом з потужними засобами подання та репрезентації об'єктів вивчення, включаючи візуалізацію, можливості віртуальної реальності, засоби імітації експерименту; підсистему встановлення нових закономірностей; інтерактивного опанування поняттями та символікою; формулювання тверджень, їх подальшого узагальнення та систематизації; підсистему фіксації проблемних ситуацій, постановки та розв'язання задач; а також оцінювання результатів навчання.

На зміну моделям учня, які орієнтувалися на відтворення суттєвих особливостей навчальної діяльності, властивих більшості учнів, приходять моделі, що будуть більшою мірою враховувати індивідуальність учня або прийоми роботи вчителя з конкретним учнем. Замість комп'ютерних систем моделювання знання, що містять риси, властиві інтелекту взагалі, починають використовуватися системи, що адаптуються до особливостей мислення та особистості користувача.

Комп'ютерні засоби стануть настільки досконалими, що зможуть якщо не замінити собою вчителя, то принаймні суттєво полегшити виконання багатьох часто досить рутинних операцій, що стосуються пояснень, відповідей на запитання, організації самостійної роботи та контролю знань учнів. Ті ідеї, які неможливо було здійснити в межах програмованого навчання, можливо, стануть реальністю за рахунок нових комп'ютерних засобів керування навчальною діяльністю.

Удосконалення методів подання знань призводитиме до створення набагато потужніших ієрархічних, багаторівневих баз знань, що охоплюватимуть різні типи системності знання. Можливе також виникнення бібліотек або банків експертних знань, що будуть складатися із значної кількості баз знань з різноманітних наукових галузей та їх підрозділів. Використання таких банків дасть можливість учневі залучати відомості з декількох суміжних дисциплін для розв'язання, наприклад, відкритої проблеми. Таким чином, метою навчання стає не лише опанування деякою сумою знань (в цьому людину в багатьох випадках може замінити експертна система), а спрямування отриманих знань на розв'язання актуальних практичних та теоретичних проблем.

Поширення експертних систем навчального призначення, що досі стримувалося через проблему їх вузької спеціалізації, можливо буде вирішене завдяки виникненню нових методів подання знань. Якщо сучасні експертні системи добре придатні для розв'язання задач лише в деякій вузькоспеціалізованій сфері, то в майбутньому діапазон їх використання розшириться. Адже насправді експерт, так само як і кожна людина, при розв'язанні задач залучає весь свій досвід та знання, а не лише деяку чітко обмежену частину з окремого предмету. Завдяки створенню більш масивних та потужних баз експертних знань моделювання діяльності експерта також набуде справді суттєвого просування.

Система комп'ютерних засобів навчання є зараз дуже потужною і розгалуженою, постійно створюються і вдосконалюються нові засоби. Тому неможливо охопити одразу всі напрямки їх розвитку або віднести однозначно ту чи ту комп'ютерну програму до якогось одного з етапів.

1.2 Ергономіка у використанні комп'ютера учнями

Ергономіка це наука, мстою якої с пристосування праці до фізіологічних і технічних можливостей людини для забезпечення найбільш адекватної роботи що не створює загрози здоров'ю людини і виконується з мінімальною витратою біологічних і психічних ресурсів. В той же час ергономіка дозволяє істотно збагатити зміст праці і підвищити продуктивність. Вона, в основному, спрямована на розв'язання таких трьох завдань:

· накопичення даних стосовно «людського фактора»;

· встановлення закономірностей взаємодії людини з машинами, технічним устаткуванням, приладами та інструментами

· розробка рекомендацій для створення таких умов праці, при яких вона стає найбільш продуктивною, безпечною і в той же час сприяє всебічному фізичному, духовному та інтелектуальному розвитку особистості

Ергономіка тісно пов'язана з науковою організацією праці. Вона також базуються на встановлених наукою закономірностях взаємодії людини з оточуючим середовищем. Особливо важливими для ергономіки є закономірності відкриті педагогікою та психологією. Недарма виникла об'єктивна необхідність в ергономіці виділити окремий напрям - педагогічна ергономіка. Відповідність змісту, процесу і засобів навчання віковим особливостям учнів так же важлива, як і на виробництві, відповідність змісту, процесу і засобів праці, фахової підготовки, можливостям, стану здоров я робітника.

Особливо важливими с рекомендації педагогічної ергономіки для трудового навчання учнів. Тут крім загальних рекомендацій важливо враховувати фізіологічні можливості учнів, вплив режиму праці на їх здоров'я, чергування праці та відпочинку, відповідність засобів праці віку школярів і особливо дотримання правил безпечної роботи. Треба також, щоб учні усвідомлювали важливість вимог ергономіки, свідомо сприймали вимоги вчителів та батьків.

Використання комп'ютерної техніки в навчальному процесі, вдома викликає потребу з'ясування її впливу на здоров'я дітей. Якщо в шкільних умовах режим використання комп'ютера контролює вчитель, то в домашніх умовах, за свідченнями батьків та й самих учнів, він використовується без дотримання будь-яких норм і правил. Діти годинами сидять перед екраном комп'ютера, до того ще дивляться кінофільми по телевізору, використовують мобільні телефони тощо. В таких умовах сторонній контроль здійснювати важко, майже не можливо. Необхідний самоконтроль зі сторони учнів. Але він буде здійснюватись тоді, коли учень, по-перше, буде знати як впливає той чи інший чинник на людину, а. по-друге, усвідомить важливість дотримання встановлених норм і правил для збереження свого здоров'я. Школі і батькам треба докласти всіх зусиль, щоб подолати психологію байдужого ставлення дітей до свого здоров'я.

До основних вимого використання комп'ютерної техніки учнями, В.Г. Гетта [10] відносить наступні:

1. Використовувати монітори з роздільною здатністю не нижче ніж 640х480 точок на екрані з 256 кольорами.

2. Для запобігання зорового напруження треба дотримуватися трьох вимог: відстані користувача від екрану монітора, якості зображення, в тому числі його яскравості та контрастності, освітленості в кімнаті. Малі розміри зображення на екрані спричинюють перенапруження зору. Досвід показує, що для чіткого бачення предмета, його кутові розміри повинні мати 10о. Перевантаження зору великою мірою залежить від положення користувача відносно оптичної вісі екрану.

3. Розташовувати початкову точку сприйняття інформації в лівому верхньому куті екрана, враховуючи звичайний рух ока від лівого верхнього кута до правого нижнього, тобто зліва на право.

4. Для підтримання високого рівня уваги час роботи учня з навчальною інформацією повинен бути 15-20 хв.

5. Використовувати для всіх видів інформації не більше 90% загальної площі екрана.

6. Дотримуватися принципів використання гами кольорів, а саме:

- яскраві кольори привертають увагу, а безліч яскравих плям її розсіюють і стомлюють користувача;

- схожі кольори використовують для передавання однакових зображень, а контрастні -- для різноманітних;

- використовувати на екрані одночасно не більше чотирьох кольорів з їх відтінками.

7. Для посилення і фіксації уваги до текстової інформації можна застосовувати:

- мигаючі символи (3-4 мигання з інтервалом 0,5 - 1 с);

- великий шрифт, підкреслення окремих слів або виділення кольорами.

8. Використовуючи звукову інформацію слід ураховувати, що:

- час засвоєння учнями звукової інформації триваліший, ніж зорової;

- звук і текст не повинні дублюватися, а мають доповнювати один одного;

- спокійна музика підтримує увагу, знімає напруження, а ритмічна відволікає від роботи, стомлює.

9. Для підказок потрібно відвести постійну зону на екрані.

10. У програмі завжди повинно міститись повідомлення про подальші дії користувача.

11. Уникати зайвих текстових подробиць і графічних прикрас.

12. Надмірно не захоплюватися оцінюванням знань у балах.

Отже, ергономіка разом з педагогікою покликана не тільки сприяти процесу вдосконалення політехнологічних утворень, а й вихованню в учнів умінь і бажання свідомо організовувати свою роботу так, щоб не завдавати шкоди навколишньому середовищу і своєму здоров'ю.

РОЗДІЛ II. ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ШКІЛЬНОГО КОМП'ЮТЕРА

2.1 Фізіологічні особливості при використанні комп'ютера в навчально-виховному процесі

Впроваджуючи комп'ютерну техніку в навчальний процес сучасної загальноосвітньої школи вчитель повинен враховувати негативні процеси завдають шкоди здоров'ю особистості учня. Захоплення комп'ютерами нерідко призводить до серйозної розбалансованості учнівської психіки, втрати зору. Обмежується спілкування учнів із друзями, батьками, іншими людьми, втрачається інтерес до книг. До того ж комп'ютерне «мовлення», на відміну від мовлення вчителя, не збуджує почуттів, не формує світогляду. На уроках частина робіт виконується учнями сидячи за робочим столом, зокрема, за комп'ютером. Тому актуальною є проблема виховання та закріплення у школярів навичок правильної осанки.

Кожній людині властива певна постава, що визначається формою, розвитком скелета і м'язів. Правильна постава важлива не лише з естетичної точки зору, вона є умовою для нормального розвитку й функціонування внутрішніх органів, створює можливість різноманітних рухів. А це, зрештою, сприяє нормальній працездатності організму. Уроки бажано [17] організовувати з урахуванням чергування роботи та відпочинку. Слід передбачати фізкультхвилинки для виконання гімнастичних вправ тощо. Для всебічного гармонійного розвитку учнів, удосконалення рухових якостей та навичок, окрім виконання певних видів цілеспрямованих фізичних вправ, необхідно задовольняти природну добову потребу їх організму в рухах. Брак рухливості учнів, тривалий час перебування в одноманітній позі за партою, перед екраном комп'ютера, за столом удома викликають порушення постави, сутулість, деформацію хребта; кисневий голод м'язів у дітей призводить до більших порушень функцій, ніж у дорослих, не лише фізичну, але й розумову працездатність.

Рухова активність, недостатня діяльність, зниження сили скорочення м'язів(гіподинамія) суперечать біологічним законам розвитку людини. Не можна забувати, що організм людини - це двигун. Більше 80% маси тіла людини складають скелет і м'яз, тобто опорно-руховий апарат, основою життєдіяльності людини є рух.

На думку науковців, які вивчали проблему розвитку рухової активності школярів (М.В. Антропова, В. П Петленко, А. Г. Хрипова та ін.), при гіподинамії в організмі людини виникає комплекс поліморфних розладів, які майже всіх життєвих систем організму обміну речовин, дихання, кровообігу, інтелекту. Це призводить до зниження опору організму несприятливим факторам зовнішнього середовища.

Перш за все знижується фізична працездатність, зменшуються фізіологічні резерви систем, оскільки вони функціонують виключно у вузькому діапазоні спокою. Значно збільшуються енерговитрати на одиницю роботи. В. П. Петленко звертає увагу на те, що «обмеження рухової активності скорочує обсяг м'язової маси, знижує тонус м'язів, погіршує координацію рухів» [12]. Гіподинамія змінює і кісткову тканину. Зменшується її маса та щільність, спостерігається виділення ряду мінеральних речовин, насамперед кальцію, порушення утворення структур із фосфором і калієм. Знижується пружність сухожилля та зв'язок, обсяг руху в суглобах. Слабкий розвиток мускулатури викликає порушення постави та поступову деформацію опорно-рухового апарату. Особливо це впливає на підростаючий організм дитини. Гіподинамія призводить до порушення обміну речовин, надлишкової маси тіла, зміни метаболізму в тканинах. Особливо значні зміни, на думку В. II. Петленко, відбуваються у серцево-судинній системі - «збільшуються серцеві скорочення, зменшується загальний об'єм крові, еритроцитів і вміст у них гемоглобіну, тощо» [12].

Таким чином, практично немає жодної системи в організмі, яка б не реагувала на гіподинамію негативними наслідками.

Особливо небезпечна гіподинамія в ранньому дитячому та шкільному віці. Вона різко затримує формування організму, негативно впливає на розвиток опорно-рухового апарат, серцево-судинної системи, ендокринної та інших систем організму. При гіподинамії суттєво знижується опір збудникам інфекційних хвороб: діти часто хворіють, поступово захворювання набувають хронічного характеру.

Добова рухова активність учнів може виражатися в обсязі природних локомоцій. Після проведення досліджень щодо розвитку рухової активності учнів А. Г. Хрипковою, М. В. Антроповою, Д. А. Фабер було доведено, що при вільному режимі у літній час за добу учні 7-12 років здійснюють від 12 до 16 тис. рухів. У підлітків добова кількість локомоцій підвищується. Наприклад, у хлопчиків підліткового віку 14-15 років порівняно зі школярами 8-9 років добова рухова активність зростає більш ніж на 35 %, а об'єм виконуваної при цьому роботи -- на 160 % [9]. Природна добова активність дівчат нижча, ніж хлопчиків. Дівчата меншою мірою виявляють рухову активність самостійно і потребують більшої частки організаційних форм фізичного виховання. Порівняно з весняним й осіннім періодами року взимку рухова активність дітей і підлітків спадає на 30-40 %. У період навчальних занять рухова активність школярів не тільки не збільшується при переході із класу в клас, а, навпаки, зменшується у старшокласників. Стан здоров'я (хворобливість, ступінь тренованості фізичним навантаженням серцево-судинної системи, дихання, економність енерговитрат, опір впливу несприятливих чинників), рівень розвитку рухових якостей (сили, швидкості, витримки) та фізичної працездатності школярів 10-15 років дали підставу вважати для них «високим» рівнем рухової активності гігієнічної норми 21-30 тис. локомоцій, об'єм роботи 110-150 тис. кгм/добу, динамічний компонент 20-24% [17].

Учні цього ж віку при руховій активності удвічі-втричі нижчій гігієнічної норми знаходяться в стані «рухового голоду». У таких школярів порушуються обмінні процеси, занижена рухова готовність, імунобіологічна реактивність, працездатність. Спостерігається неекономна діяльність серцево-судинної системи та дихання при фізичних навантаженнях (під час виконання фізичних вправ; процесів суспільно корисної, виробничої праці) [9]. Вивчаючи дану проблему, М В. Антропова зауважує «Навіть у здорових, правильно розвинених школярів спонтанна рухова активність і заняття з фізичної культури в школі не може забезпечити добовий об'єм рухів» [6]. Проведеними дослідженнями встановлено, що урок фізичної культури компенсує в середньому 11% необхідної добової кількості рухів. Ранкова гімнастика вдома, гімнастика перед початком уроків у школі, фізкультпауза на уроках, рухливі ігри на перервах, прогулянки з рухливими іграми після уроків дозволяють дітям 7-11 років здійснювати до 60 % потрібно їм добового об'єму рухів.

Фізкультурні паузи в школі та вдома є не тільки обов'язковою складовою частиною фізкультурно-оздоровчої роботи в режимі дня школярів, але й необхідним заходом -- активним відпочинком, який перешкоджає зниженню розумової працездатності. Дослідниками було виявлено, що ефективність активного відпочинку в процесі розумової роботи зростає при скороченні часу його проведення. фізкультурні хвилини оптимальної тривалості 55-70 с (не більше 2 хв.) враховують вправи в переході з пози сидячи и позу стоячи, ходьбу на місці, підтягування з обертами, нахилами тулуба й рухами рук (стискання та розтискання пальців), стрибки на місці та дихальні вправи у сполученні з рухами рук. На уроках у школі фізкультурні паузи учні в 1-2-х класах на 15-17-й хвилинах уроку, 3-9-х класах -- на 20-й хвилині. В домашніх умовах учні повинні проводити фізкультпаузи через 30-40 хв. роботи над навчальних завдань [6]. Урок фізичної культури фізичної-оздоровчої роботи в режимі навчального дня є ю умовою, це забезпечує більше половини оптимального об'єму рухів школярів, а позакласні форми занять фізичними вправами повинні бути організовані таким чином щоб ліквідувати дефіцит активності школярів.

Для підлітків А. Г. Хрипкова рекомендує активний після третього або четвертого уроку в другій половині для приготування, перед приготування домашніх завдань. Якщо дати активний відпочинок після п'ятого або шостого уроку, то поряд із погіршенням показника працездатності спостерігається пригнічення фагоцитарної активності лейкоцитів крові.

Під час тривалого перебування учнів біля комп'ютера порушується осанка, внаслідок чого відбувається деформація хребта. За словами О. С. Ямпольської, «підтримання максимальної рухливості і гнучкості хребта -- важливий профілактичний засіб забезпечення здоров'я людини» [12]. Усунути причину розвитку гіподинамії можна тільки фізичними вправами. З усіх комплексів може підійти будь-який, аби тільки він забезпечував хребту всю різноманітність рухів. І зовсім необов'язково відводити для занять якийсь певний час. Упродовж дня можна виконувати ті або інші вправи, аби тільки їх було достатньо для підняття робочого тонусу усіх м'язових груп хребта і відновлення в них нормального кровообігу

2.2 Використання комп'ютера на уроках трудового навчання

Основою успішності досягнення поставлених перед учителем задач є перехід до інноваційних методів навчання,вміння відірватись від застарілих добре засвоєних, зручних технологій та перейти до інтерактивного навчання (учитель-учень; учень учитель) та програмового надання з використанням здобутків науково-технічного прогресу.

Суть таких технологій полягає в тому, що навчання відбувається у взаємодії всіх задіяних осіб. Це спільне навчання, у якому і учні, і вчитель є об'єктами. Учитель виступає лише у ролі організатора процесу навчання, лідера учнівської групи. У процесі їх застосування моделюються реальні життєві ситуації, пропонуються проблеми для спільного вирішення, змінюється роль учнів: вона стає активною -- замість пасивного сприйняття інформації і бездумного її копіювання їм доводиться приймати самостійні рішення та знаходити аргументи на їх користь. опанування змісту інваріантної складової програми трудового навчання дає змогу «програти» з учнями майбутню пошукову діяльність та самостійну роботу під час вивчення варіативних модулів. Адже завдання інваріативної складової - це здобуття учнями базових знань та умінь для успішного виконання варіативного модуля.

Не слід забувати, що вчитель трудового навчання жорстко обмежений незначною кількістю навчального часу, в який слід вмістити здобуття досить об'ємних за обсягом знань та умінь у поєднаній з індивідуальним підходом до кожного учня. Практика показує, що, будучи індивідуальністю, кожен учень мас свої чітко зорієнтовані здібності, тому вибір завдання варіативної частини теж буде індивідуальним, з обов'язковим урахуванням можливостей не лише вчителя і навчальної бази школи, а й здібностей і можливостей учня.

Що ж до методики вивчення інваріантної складової, то, [8] досить ефективним буде поєднання методів спільної роботи на уроці з самостійною роботою над завданнями в домашніх умовах або в позаурочний час. Значною мірою повне виконання задач буде залежати від ентузіазму вчителя -- програма об'ємна, матеріал взаємозв'язаний, часу на його засвоєння і закріплення матеріалу (усього 26 академічних годин) фактично недостатньо. При більшу частину часу доцільно виділити на практичні роботи. А звідки ж п'ятикласникові взяти базові знання для виконання практичної роботи? Звідки у нього розуміння складних технічних понять? Учителю доводиться виявляти винахідливість, щоб одночасно пояснити непростий теоретичний матеріал зрозумілими для учнів 5-го класу словами і встигнути закріпити ці знання практичною роботою та здобути вміння працювати інструментом. Але ж для успішної проектної діяльності потрібні не лише вміння, а й навички.

Аналіз зібраного навчального матеріалу приводить до логічного і повністю закономірного висновку -- правильний розподіл, чітке дозування інформації, використання наочних посібників і паралельна практична робота роблять можливим неможливе. При цьому не слід забувати про невипробувані теоретичні та практичні посібники (підручники, таблиці, альбоми тощо), необхідність попередньо необхідність попередньої підготовки вчителя до навчального року: підготовка демонстраційного набору інструментів, стендових наборів, зразків металів, постійно діючої на базі кабінету трудового навчання виставки учнівських робіт за категоріями, виготовлення і накопичення оновленого дидактичного матеріалу.

Вибір варіативного модуля залежить від підготовки вчителя і навчального закладу до його реалізації. Враховуючи досить складний стан давно застарілої матеріально-технічної бази більшості загальноосвітніх навчальних закладів найбільш доцільним буде вибір таких модулів, як «Технологія виготовлення дерев'яної іграшки», «Технологія ажурного випилювання», «Технологія художнього випалювання» тощо. Дуже важливим є залучення учнів, починаючи з 5-го класу, до самостійної творчо-пошукової роботи, самоконтролю та самооцінки. Таку мету слід визначати ще під час планування навчальних занять, всебічно підтримувати та розвивати прагнення п'ятикласника самостійно планувати та видозмінювати свій виріб, вносити корективи у конструкцію у процесі роботи над ним. Кульмінацією виконання завдань варіативного модуля має бути захист власного проекту. Оскільки учні 5-го класу ще не готові до повноцінного захисту проектної роботи і, на жаль, поки що не всі можуть готувати електронні презентації, цікавим і неординарним може буди захист власних робіт у ході шкільної виставки. Проводити таку виставку доцільно у травні, залучаючи до участі в ній учнів середньої та старшої школи. Ознайомлення з роботами старшокласників буде корисним для спонукання п'ятикласників до подальшого розвитку та зацікавленні їх у здобутті нових знань, умінь і навичок. У рамках шкільної виставки можна організувати перегляд фото та відеоматеріалів виставок декоративно-ужиткового мистецтва та технічної творчості, конкурсів, олімпіад, відкритих уроків і позакласних заходів, організувати конкурс стіннівок про професії металообробки, деревообробки та енергетичної галузі.

Науково-технічний прогрес не стоїть на місці, з кожним роком рухаючись вперед з більшою швидкістю. Із часом з'являються нові можливості використання комп'ютерної техніки. Тому учитель трудового навчання повинен використовувати інформаційні технології у своїй роботі не лише для набору тексту, а й для побудови креслень, моделювання 3D-зображень варіантів виробів, проектування діяльності тощо.

Оскільки вибір спеціальних програмних засобів саме для трудового навчання донині залишається як усе ще обмеженим, можна пристосуватись використовувати програми, розроблені для бізнесу, промисловості, дизайну (через їх високу вартість можна використовувати демонстраційні версії). Програмні засоби, які зручно використовувати для підготовки і проведення уроків трудового навчання можна умовно поділити на групи.

Група 1 програми загального призначення: катологіатори, переглядачі та редактори сканованих зображень, програми для перевірки знань.

Група 2 тісно пов'язана з трудовим навчанням (хоча може використовуватися і в інших предметах, наприклад у фізиці, малюванні). Насамперед сюди зараховують конструкторські та програми для креслення, технічні довідники, програмні засоби для електротехнічної та електронної промисловості. Більший вибір програмних засобів для використання у декоративно-ужитковому мистецтві. Сюди потрапили менеджери та редактори растрової та векторної графіки, програми для об'ємного моделювання, різноманітні фільтри.

ВИСНОВКИ

Нові засоби навчання створює сама людина, але вона й вивчає результати своєї діяльності. Невеликий екскурс в історію розвитку комп'ютерних засобів навчання, можливо, допоможе не тільки розібратися в підходах, які існують у цій галузі, але й творцям цих засобів краще зрозуміти продукт своєї праці, його місце в системі засобів навчання.

Ергономіка разом з педагогікою покликана не тільки сприяти процесу вдосконалення політехнологічних утворень, а й вихованню в учнів умінь і бажання свідомо організовувати свою роботу так, щоб не завдавати шкоди навколишньому середовищу і своєму здоров'ю

Щоб робота за комп'ютером приносила лише користь і позитивно впливала на розвиток учнів під час організації навчально-виховного процесу в школі потрібно:

- Неухильно дотримуватися санітарно-гігієнічних умов та техніки безпеки використання комп'ютерних ресурсів;

- Враховувати особливості організації навчально-виховного процесу з використанням комп'ютерних ресурсів

- Не використовувати програмне забезпечення сумнівної якості

Незалежно від форми організації навчально-виховного процесу головним його завданням залишається досягнення головної мети: формування молодої людини як майбутнього працівника, здатного включитися до активної трудової діяльності.

Звичайно, електронна версія не може повністю замінити фізичний проектний процес, але важливим є той факт, що в процесі моделювання і конструювання виробів на ПК, створюються умови для активної пізнавальної діяльності учня, чого важко досягти, використовуючи обмежений набір креслярських інструментів. Google SketchUP через його значні переваги, а головна -- це безкоштовність, у порівнянні з популярними аналогами можна рекомендувати для використання в школі на уроках трудового навчання.

СЛОВНИК ОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ

Computer-aided instruction -- навчання за допомогою комп'ютера.

Штучний інтелект -- під час виникнення цього терміну вкладався сенс повного імітування людського розуму, але на сьогодення, цей термін почали вживати як синонім нейронної мережі (самонавчальна система). Але, точного визначення не має, так як у філософії не розв'язано питання про природу і статус людського інтелекту.

Фрейм (англ. Frame - «каркас» або «рамка») -- спосіб подання (уяви) знань у штучному інтелекті, який представляє собою схему дій в реальній ситуації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Anderson J.R., Boyle C.F., Yost G. The geometry tutor // Pro-ceeding of the International Joint conference on Artificial Intel-ligence-85. -- Los Angeles, 1985.

2. Elio R., Scharf P. B. Modeling Novice-to-Expert Shifts in Problem-Solving Strategy and Knowledge Organization // Cognitive Science, 1990. -- Vol. 14. -- P. 579-639.

3. Kook H. J., Novak G.S. Representation of Models for Expert Problem Solving in Physics // IEEE Transactions on Knowledge and Data Engineering, 1991. -- Vol. 3, n. 1. -- P. 48-54.

4. McArthur, D., Lewis, M. W., and Bishay, M. The Roles of Artificial Inteligence in Education: Current Progress and Future Prospects. -- RAND Santa Monica, CA, DRU-472-NSF. --1993.

5. Wos L. Automated reasoning. Answers open questions // Computers and mathematics. -- 1993, Vol. 40, n. 1. -- P. 15-26.

6. Антропова М. В. Что надо знать о двигательной активности детей // Физическая культура в школе. -- 1993. -- №3. -- С. 28-30.

7. Буригин М.С., Кузнецов В.И. Аксиологические аспекты научниых теорий -- Киев: Наукова думка, 1991. -- 181 с.

8. Бухтій, О., Використання комп'ютерної техніки та мультимедійних комплексів на уроках трудового навчання / О. Бухтій // Труд. навчання. - 2014. - № 7(лип.). - С. 17-26.

9. Возрастная физиология и школьная гигиена / Под ред. А. Г. Хрипкова, М. В. Антропова, Д. А. Фабер. -- М.: Просвещение, 1990. -- 319 с.

10. Гетта, В. Г., Ергономічні вимоги до роботи учнів з комп'ютерною технікою / В. Г. Гетта // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету / Черніг. держ. пед. ун-т ім. Т.Г.Шевченка. - Чернігів, 2009. - Вип. 67. - С. 125-128. - (Серія: Педагогічні науки).

11. Компьютерная технология обучения. Словарь-справочник / Под ред. В.И. Гриценко, А.М. Довгялло. -- Киев: Наукова думка, 1992 -- 650с.

12. Основы валеологии / Под ред. В. П. Петленко. -- К.: Олимпийская литература, 1999. -- Т. 2. -- 351 с.

13. Петрицин, І., Організація проектно-технологічної діяльності учнів із використанням комп'ютерних навчальних середовищ (google sketchup) / І. Петрицин // Трудова підготовка в закладах освіти. - 2011. - № 9. - C. 31-34.

14. Сергієнко, Н., Комп'ютерне навчання: психолого-педагогічні особливості / Н. Сергієнко // Збірник наукових праць Полтавського державного педагогічного університету ім. В.Г. Короленка / гол. ред. В. О. Пащенко. - Полтава, 2007. - Вип. 3-4(55-56). - С. 229-238. - (Педагогічні науки).

15. Таундсен К., Фохт Д. Проектирование и программная реализация экспертных систем на персональных ЭВМ: Пер. с англ. -- М.: Финансы и статистика, 1990. -- 320 с.

16. Шишкіна, М. П., Основні етапи розвитку та використання комп'ютерно-орієнтованих засобів навчання / М. П. Шишкіна // Комп'ютер у шк. та сім'ї. - 2004. - №4. - С.42-45

17. Яковлєва, В. А., Правила техніки безпеки та санітарно-гігієнічні вимоги при роботі учнів з комп'ютерною технікою на уроках трудового навчання / В. А. Яковлєва, О. І. Яковлєв // Безпека життєдіяльності. - 2007. - № 1. - С. 32-35.

Размещено на Allbest.ur