Принципи викладання іноземних мов

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

У сучасному суспільстві освіта стала однією з найширших сфер людської діяльності. В ній зайнято понад мільярд учнів і майже 50 млн педагогів. Помітно підвищилася соціальна роль освіти: від її направленості й ефективності сьогодні залежать перспективи розвитку людства.

Освіта, зокрема вища, розглядається як провідний чинник соціального та економічного прогресу. Причина такої уваги полягає в розумінні того, що найважливішою цінністю і капіталом сучасного суспільства є людина, схильна до пошуку та засвоєння основних знань і прийняття нестандартних рішень.

Сучасний розвиток суспільства вимагає нової системи освіти - інноваційного навчання, що сформувало б в учнів здібність до проективної детермінації майбутнього, відповідальність за нього, віру в себе і свої професійні здібності впливати на майбутнє.

Вступ України до Європейського Союзу неможливий без серйозної реформи професійної підготовки фахівців з іноземної мови. Робота з реформування системи підготовки фахівців зі знаннями іноземних мов проводиться у співробітництві з провідними вищими навчальними закладами України і зарубіжних країн, культурними й освітніми центрами Росії, Німеччини, Китаю, Великої Британії, Франції, США, Бельгії та ПАР.

Із якісними змінами в характері міжнародних зв'язків України з європейським співтовариством у різних напрямах, їх розширенням та інтернаціоналізацією всіх сфер громадського життя володіння іноземною мовою стає нагальною потребою в практичній та інтелектуальній діяльності кожної людини.

Рада Європи вже протягом багатьох років проводить мовну політику, спрямовану на розвиток плюролінгвізму в європейських країнах. Зокрема, організує і фінансує різноманітні проекти у сфері вивчення іноземних мов. Мета цих проектів - допомога країнам-учасницям у розробці і реформуванні національних освітніх програм з вивчення іноземних мов; обмін досвідом і технологіями викладання; розробка сучасних методик викладання іноземних мов тощо.

Аналіз основних загальних цілей і завдань європейської мовної політики, рекомендацій щодо вивчення іноземних мов у вищих навчальних закладах, а також рекомендацій, спрямованих на удосконалення підготовки вчителів іноземних мов свідчить, що європейська освітня політика в галузі сучасних мов повинна прагнути до спрощення вільного пересування людей та ідей у межах Європи; до взаєморозуміння всіх громадян Європи; до якісного і кількісного підвищення рівня європейського співробітництва; до усунення і запобіганняупереджень і нетерпимості стосовно людей інших культур і національностей; до посилення демократичних структур і норм.

1. Методика навчання іноземних мов та її завдання

іноземний мова педагогічний вчитель

Як відомо, знання, навички, вміння самого вчителя не стануть надбанням учнів, якщо він не володіє теорією навчання іноземної мови, в основу якої покладені досягнення науки. Для того щоб навчання іноземних мов у середніх навчальних закладах було ефективним і відповідало сучасним вимогам, майбутній учитель має добре оволодіти теоретичним курсом «Методика навчання іноземної мови», який повинен посідати провідне місце в системі професійної підготовки фахівця.

До основних завдань теоретичного курсу «Методика навчання іноземної мови» відносяться такі:

- показати головні компоненти теорії сучасного навчання іноземних мов у середніх навчальних закладах і на цій основі навчити студентів використовувати теоретичні знання для вирішення практичних завдань;

- ознайомити студентів з сучасними тенденціями в навчанні іноземних мов як у нашій країні, так і за кордоном;

- розкрити суть складових частин і засобів сучасної методики як науки; спрямувати студентів на творчий пошук під час практичної діяльності у школі;

- сформувати у студентів під час практичних і лабораторних занять професійно-методичні вміння, необхідні для плідної роботи в галузі навчання іноземних мов;

- залучити майбутніх вчителів до опрацювання спеціальної науково-мето-дичної літератури, що має стати джерелом постійної роботи над собою з метою підвищення рівня професійної кваліфікації.

В педагогічному плані слово «методика» найчастіше вживається у трьох і значеннях:

1) «методика» як педагогічна наука, яка має, з одного боку, характеристики, притаманні будь-якій науці (теоретичний фундамент, експериментальну базу, робоче поле для перевірки науково обгрунтованих гіпотез), а з другого - специфічні об'єкти дослідження, що зумовлені як особливостями самого предмета, так і шляхами оволодіння ним;

2) «методика» як сукупність форм, методів і прийомів роботи вчителя; це «технологія» професійної практичної діяльності;

3) «методика» як навчальна дисципліна.

Методика як наука тісно пов'язана з концепцією навчального процесу, його основними компонентами, які й складають сукупність об'єктів вивчення та об'єктів дослідження. До основних компонентів навчального процесу відносяться: 1) навчаюча діяльність учителя; 2) навчальна діяльність учнів і 3) організація навчання.

Будь-який процес навчання - це процес сумісної діяльності вчителя та учнів. Навчання - це акт взаємодії того, хто навчає, з тим, кого навчають, з метою передачі одним і засвоєння іншим соціального досвіду. Обидві сторони

- і вчитель, і учень - беруть активну участь у цій діяльності, але кожен по-своєму:

- вчитель здійснює навчаючі дії, спрямовуючи навчальні дії учнів;

- вчитель мотивує навчальну діяльність учнів, спонукає їх до навчання;

- вчитель організує навчальні дії таким чином, щоб вони давали максимальний ефект. Ця організація проходить на рівні дій кожного окремого учня;

- вчитель дає учням матеріал для засвоєння та орієнтири для їх навчальної

діяльності;

- вчитель здійснює контроль за ефективністю засвоєння.

Спочатку навчаючі дії вчителя превалюють. Однак вони обов'язково спрямовані на формування в учнів різноманітних навчальних умінь - умінь самостійної пізнавальної діяльності. Поступово частка «участі» вчителя в сумісній діяльності зменшується, а учнів зростає. Змінюється і якість навчальних дій - дії учнів стають більш активними, творчими й самостійними, а роль учителя зводиться до керування цією активною і самостійною діяльністю учнів.

Під «організацією» в широкому розумінні цього терміна маються на увазі такі фактори: мета навчання, його зміст, методи та прийоми, а також засоби навчання.

Без тісної взаємодії усіх трьох компонентів навчальний процес не може бути ефективним, а в окремих випадках стає і неможливим. Отже методика навчання іноземних мов - це наука, яка вивчає цілі, зміст, методи і засоби навчання, а також способи учіння і виховання на матеріалі іноземної мови.

Об'єктом методики викладання іноземних мов є навчання, а її предметом - метод навчання. Між об'єктом і предметом існує двосторонній зв'язок.

У методиці навчання іноземних мов виділяють дві функціонально різні методики: загальну та спеціальну. Загальна методика займається вивченням закономірностей та особливостей процесу навчання будь-якої іноземної мови. Спеціальна методика досліджує навчання конкретної іноземної мови у певному типі навчального закладу з урахуванням мовних і мовленнєвих особливостей рідної мови.

Постійний розвиток методичної науки зумовлює появу самостійних відга-лужень загальної методики, наприклад: історичної методики (аналіз методичних концепцій минулого); експериментальної методики (розробка теорії реалізації наукових методичних досліджень); порівняльної методики (дослідження особливостей навчання іноземних мов у різних країнах), методики використання технічних засобів навчання тощо.

Кожна наука має свої вузькі завдання, свої способи та об'єкти дослідження. На основі багаторічних досліджень процесу навчання іноземних мов фахівці дійшли висновку, що, спираючись на основні принципи педагогіки, на лінгвістику та психологію і розвиваючись у тісній взаємодії з ними, методика викладання іноземних мов має всі визначальні ознаки, які характеризують будь-яку самостійну науку. Вона має теоретичний фундамент, експериментальну базу, свої об'єкти дослідження, цілі та завдання, свою структуру і систему понять.

2. Методи дослідження в методиці навчання іноземних мов

Методи дослідження мають на меті одержання наукових даних про закономірності навчання іноземних мов, про ефективність навчальних матеріалів, що використовуються, способів і форм навчально-виховного процесу.

Науковий пошук починається з чіткого визначення проблеми, цілей і завдань дослідження. Коректно сформульована проблема зумовлює правильний напрям і вибір методів дослідження. Успіх наукового дослідження повністю залежить від обов'язкового врахування таких положень: а) об'єктивності дослідження явища; б) врахування всебічних зв'язків, притаманних явищу, яке вивчається; в) бачення даного явища у розвитку.

В сучасній методиці навчання іноземних мов використовуються основні та допоміжні методи дослідження. До основних методів відносять: 1) критичний аналіз літературних джерел (в тому числі ретроспективне вивчення вітчизняного й зарубіжного досвіду); 2) вивчення та узагальнення позитивного досвіду роботи вчителів, які досягли видатних результатів у навчально-виховному процесі; 3) наукове спостереження; 4) пробне навчання; 5) експеримент; 6) дослідне навчання. Допоміжні методи охоплюють: 1) метод інтерв'ю; 2) анкетування, 3) тестування; 4) бесіду, 5) хронометрування, 6) метод експертів тощо.

Критичний аналіз літературних джерел як метод дослідження. В одних випадках цей метод може бути самостійним, наприклад, коли вивчаються методи навчання іноземних мов минулого. В інших він є складовою частиною деяких основних методів дослідження, коли виникає необхідність робити огляд відповідної наукової літератури, щоб не витрачати часу і зусиль на «відкриття», які вже давно зроблені.

Вивчення та узагальнення позитивного досвіду роботи вчителів є також надзвичайно важливим методом дослідження, тому що майстри педагогічної праці нерідко знаходять прийоми та методичні рішення, використання яких значно підвищує ефективність навчального процесу.

Наукове спостереження має цінність лише тоді, коли воно підпорядковане певній меті. Спостереження мають бути цілеспрямованими. Особливої цінності набувають спостереження, зафіксовані за допомогою технічних засобів. Результати зафіксованих спостережень можуть доповнюватися контрольними роботами, стандартизованими та нестандартизованими тестами, протокольними матеріалами. Кваліфікована класифікація спостережень - цінний матеріал для розробки методичних рекомендацій.

У пробному навчанні досліджується первинна робоча гіпотеза вчителя, тобто реалізується так званий евристичний підхід, застосування якого дозволяє скоротити час на розробку шуканого варіанта режиму навчання. План дослідження та етапи його проведення визначаються за умов значного скорочення добору можливих варіантів навчання.

Запропонований варіант вирішення методичної проблеми без зволікань проходить випробування у навчальному процесі і відразу ж оцінюється його ефективність.

Простота реалізації пробного навчання, легкість отримання та обробки його результатів роблять цей метод дослідження найбільш доступним для вчителів шкіл, якщо вони не володіють методикою проведення складніших методів дослідження.

Експеримент у навчанні іноземних мов посідає особливе місце серед основних методів дослідження. З його допомогою вивчаються загальні та спеціальні закономірності навчання іноземних мов. Під експериментом розуміють науково поставлений дослід, заснований на ретельному вивченні варіювання явища, яке досліджується, при можливому урівноваженні всіх інших значущих факторів.

Реалізація експериментальної роботи пов'язана з висуненням гіпотези. Гіпотезою в наукових дослідженнях називають таке припущення, котре містить нові, ще не перевірені наукою твердження, які можуть бути перевірені за допомогою вже відомих або нових, запропонованих дослідниками методів. Як правило, гіпотеза перевіряється в ході експерименту або дослідного навчання. Як сама гіпотеза, так і методи її перевірки потребують ретельного опрацювання. Гіпотеза не повинна містити суперечностей, у ній має бути чітко визначено, яким чинним положенням науки вона відповідає і що несе в собі нового - такого, що потребує доведення. Гіпотеза повинна мати пояснювальний характер - розкривати внутрішні механізми, існуючий зв'язок явищ (Е.А. Штульман).

Гіпотеза в експерименті та гіпотеза в дослідному навчанні різняться за рівнем абстрактності. До гіпотези в експерименті висуваються суворіші вимоги. В багатьох випадках дослідження потребує кількох послідовних гіпотез.

У методиці навчання іноземних мов види експериментів визначаються за трьома ознаками: 1) за значущістю дослідження - розвідувальний та основний /базовий експеримент; 2) за умовами проведення - природний і лабораторний експеримент, 3) за складністю організації - односерійний та багатосерійний, однофакторний та багатофакторний, прямий і перехресний експеримент тощо.

3. Методика і педагогіка

Зважаючи на те, що методика - наука педагогічна, вона тісно пов'язана з педагогікою, яка складається із загальної педагогіки, теорії виховання і теорії навчання, тобто дидактики. Методика базується на даних загальної педагогіки при вирішенні таких питань як цілі навчання, загальна спрямованість змісту навчання, організаційні форми навчання тощо. Методика спирається на досягнення педагогіки в питаннях виховання і загальної освіти у процесі навчання іноземної мови.

Особливого значення для методики набуває теорія навчання, насамперед дидактичні принципи і методи навчання, які реалізуються з урахуванням специфіки навчальної дисциплін. На основі положень дидактики організується процес навчання, розробляється теорія уроку, обираються методи контролю навичок і вмінь.

Однак механічне перенесення даних педагогіки на процес навчання іноземної мови не може вважатися правомірним. Мета навчання іноземної мови відрізняється від цілей навчання інших дисциплін: перше місце посідає не накопичення знань, а оволодіння іншомовною мовленнєвою діяльністю. Специфіка навчання іноземної мови, наприклад, залежність методів навчання іноземної мови від особливостей рідної мови і взаємодія двох мов, не відображені ні в педагогіці, ні в дидактиці.

Сучасна дидактика приділяє велику увагу організації активної діяльності самих учнів у засвоєнні нових знань та оволодінні вміннями, управлінні навчально-виховним процесом, стимулюванні активності учнів, залученні школярів до планування своєї навчальної діяльності, плануванні методів, засобів і форм навчальної діяльності, її самоорганізації, самоконтролю, тобто саморегулюванню навчання (В.М. Галузинський, М.Б. Євтух).

При такій постановці питання значно зростає роль учителя як організатора навчально-виховного процесу. Виникає необхідність у зміщенні акценту з активної діяльності вчителя на активну діяльність учня. Ефективність оволодіння іноземною мовою знаходиться у прямій залежності від активності учнів, від способів залучення їх до всіх видів мовленнєвої діяльності та інтенсивного вправляння у говорінні, аудіюванні, читанні та письмі.

Практична реалізація цієї проблеми пов'язана з необхідністю навчити учнів прийомів навчання. Насамперед школярі мають навчитися спостерігати за фактами мови, їх необхідно навчити бачити її закономірності. Дітей також слід навчити перенесенню знань, навичок і вмінь, набутих при оволодінні рідною мовою, на оволодіння іноземною мовою; прийомів виконання завдань різних типів у всіх видах мовленнєвої діяльності. Учні мають оволодіти прийомами самоконтролю і самокорекції, а також самоаналізу результатів навчальної діяльності; навчитися користуватися підручником і навчальними посібниками. І, нарешті, школярі повинні вміти планувати свою роботу з іноземної мови.

Отже учнів потрібно навчити раціональних прийомів навчання, пізнання нової для них мови і формування вмінь її практичного використання в цілях спілкування.

4. Цілі навчання

Визначення цілей навчання дає відповідь на запитання «3 якою метою навчати?»

Метою навчання іноземних мов є оволодіння учнями іноземною мовою як засобом спілкування і здійснення в цьому процесі виховання, освіти і розвитку особистості учня.

Цілі навчання іноземної мови в середніх навчальних закладах представлені в Державному освітньому стандарті з освітньої галузі «Іноземна мова». Вони визначають очікувані результати навчальних досягнень учнів в оволодінні іноземною мовою за період навчання в середньому навчальному закладі.

В сучасній методиці навчання іноземних мов у середніх навчальних закладах висуваються чотири цілі: практична, виховна, освітня і розвиваюча.

Практична мета є провідною. Вона передбачає практичне опанування учнями умінь мовлення на рівні, достатньому для здійснення іншомовного спілкування в чотирьох видах мовленнєвої діяльності: аудіюванні, говорінні, читанні та письмі в типових ситуаціях. Оволодіння учнями іншомовним спілкуванням передбачає формування у них певного рівня комунікативної компетенції, яка реалізується за допомогою мовленнєвих умінь, розвинених на основі мовних, лінгвокраїнознавчих, країнознавчих знань та навичок мовлення. Основні мовленнєві вміння включають:

- вміння здійснювати усне спілкування в типових ситуаціях навчально - трудової, побутової і культурної сфер спілкування;

- вміння розуміти на слух основний зміст нескладних аутентичних текстів;

- вміння читати і розуміти нескладні аутентичні тексти різних жанрів та видів з різним ступенем розуміння їх змісту (читання з розумінням основного змісту; читання з повним розумінням змісту);

- вміння зафіксувати і передати письмово елементарну інформацію.

Згідно з Державним освітнім стандартом учні мають оволодіти іншо-мовним мовленням у межах того мовного і мовленнєвого матеріалу, котрий вивчається в середньому навчальному закладі. Це означає, що реалізація іншомовного усного чи писемного спілкування є обмеженою у плані різноманітності і складності лексико-граматичного оформлення, тематики і ситуацій спілкування.

Учні мають засвоїти програмний мовний матеріал як засіб оформлення або розуміння висловлювань у процесі спілкування на рівні, визначеному стандартом. Для цього учням необхідно зрозуміти і засвоїти комунікативні функції засобів спілкування для їх коректного вживання у відповідних мовленнєвих ситуаціях, уміти самостійно відбирати саме ті мовні і мовленнєві засоби, що є оптимальними для реалізації комунікативного наміру та адекватними в соціально-функціональному плані ситуації спілкування.

Виховна мета реалізується через систему особистого ставлення до нової культури у процесі оволодіння цією культурою.

Передбачається виховання в учнів:

- культури спілкування, прийнятої в сучасному цивілізованому світі;

- ціннісних орієнтацій, почуттів та емоцій;

- позитивного ставлення до іноземної мови, культури народу, який розмовляє цією мовою;

- розуміння важливості оволодіння іноземною мовою і потреби користування нею як засобом спілкування;

- таких рис характеру як доброзичливість, толерантність, колективізм, активність, працьовитість.

Виховання учнів у процесі навчання іноземної мови забезпечується підбором навчального матеріалу (текстів, малюнків, ситуацій тощо), в якому відображені загальнолюдські моральні цінності; застосуванням у процесі навчання проблемних завдань, вирішення яких потребує від учня висловлення своїх почуттів, поглядів, критичної оцінки і своєї власної думки щодо різних подій, стосунків, фактів, які відображені в інформативному навчальному матеріалі.

Освітня мета досягається шляхом освіти учнів засобами іноземної мови, що, у свою чергу, передбачає:

- усвідомлення учнями суті мовних явищ, іншої системи понять, через яку може сприйматися дійсність;

- розуміння особливостей свого мислення;

- порівняння явищ іноземної мови, що вивчається, з рідною мовою;

- залучення до діалогу культур (іншомовної та рідної);

- оволодіння знаннями про культуру, історію, реалії та традиції країни, мова якої вивчається (лінгвокраїнознавство, країнознавство);

- уміння вчитися (працювати з книжкою, підручником, довідковою літературою, словниками тощо).

Освітня мета реалізується у процесі навчання на базі навчального матеріалу, наприклад, текстів для читання, аудіювання тощо.

Розвиваюча мета реалізується у процесі оволодіння учнями досвідом творчості, пошукової діяльності, усвідомлення явищ як своєї, так і іншої дійсності, їх подібності та розбіжності. Передбачається розвиток в учнів:

- умінь переносу знань та навичок у нову ситуацію на основі здійснення проблем но-поіпукової діяльності;

- мовленнєвих здібностей (фонетичного та інтонаційного слуху, мовної здогадки, імітації, логічного викладення думок тощо);

- інтелектуальних і пізнавальних здібностей (різних видів пам'яті - слухової й зорової, оперативної та тривалої, уваги - довільної та мимовільної, уяви тощо);

- готовності до участі в іншомовному спілкуванні;

- готовності до подальшої самоосвіти в галузі володіння іноземною мовою.

У навчанні всі цілі реалізуються одночасно, у комплексі. На певному відрізку навчального процесу цілі набувають конкретного змісту як відображення конкретних результатів, що мають бути досягнуті по завершенні даного ступеня навчання. Наприклад, практична мета може передбачати розвиток певних мовленнєвих навичок або вмінь; освітня мета на цьому ж відрізку навчального процесу спрямовується на усвідомлення особливостей вживання даного іншомовного явища в порівнянні з таким же в рідній мові; виховна мета може передбачати (це залежить від змісту навчального матеріалу) виховання доброти та співчуття до живої природи; розвиваюча мета спрямовується на розвиток навчально-інтелектуальних умінь, наприклад, самостійно працювати з текстом тощо.

Досягнення визначених цілей навчання іноземної мови можливе за умови взаємопов'язаного навчання мови і культури народу - носія цієї мови, а також активної комунікативно-пізнавальної діяльності учня як суб'єкта навчання.

Висновок

іноземний мова педагогічний вчитель

Отже, ми розглянули сучасні методики викладання. Чи існує спільна основа, на якій базуються всі ці методики? Так, безсумнівно, в основі цих методик лежить ряд загальних методичних принципів. Але колись потрібно сказати, що всі ці чотири методики мають спільну мету навчання - навчити учнів спілкуватися англійською мовою, а також брати участь у становленні та розвитку особистості учнів.

Базисним принципом усіх цих методик є принцип активної комунікації, за основу в якій беруться ситуації різного характеру (від соціально-побутових до проблемних). Ситуації ці реалізуються через роботу в групах (колективна робота), але при цьому всі ці принципи є одночасно особистісно-орієнтованими, і найефективніше реалізуються в позитивній психологічній атмосфері, коли всі відчувають себе комфортно і знаходяться в атмосфері взаєморозуміння і активної взаємодії, діляться не тільки інформацією, а й емоціями. Ще одним значним моментом описаних методик є створення додаткової мотивації, що забезпечує підвищену зацікавленість учнів в процесі навчання. Також слід згадати те, що в сучасних методах велику роль грає самостійна пізнавальна діяльність учнів. Не вітається подача учням готового матеріалу, вони повинні проявляти більше самостійності, бо це сприяє запам'ятовуванню. Основна ідея цих методик однакова: кращий спосіб навчання - це спілкування.

І все-таки, незалежно від такої великої кількості схожих рис, кожна з методик має свої специфічні риси. Саме завдяки їм ці методики і відрізняються один від одного і стають окремими, самостійними явищами в методології. Специфічні риси надають кожній методиці її власний вигляд, також вони обумовлюють ті позитивні і негативні якості, які притаманні кожній з них.

Після аналізу позитивних і негативних рис можна зробити висновок, що найбільш ефективною, успішної та гармонійної є комунікативна методика навчання іноземної культурі.

Але, втім, завдання даної роботи не у виявленні найкращої методики навчання англійської мови, а виділення основних їхніх рис, яке покликане полегшити викладачеві вибір методики для використання.

Необхідно відзначити, що при виборі методики навчання потрібно враховувати не тільки власні уподобання, а, перш за все, слід орієнтуватися на вік, здібності, інтереси та психологічні особливості учнів. Орієнтуючись на них, ви зможете вибрати найбільш прийнятний і результативний метод.

Дана робота може бути корисна також при створенні і розвитку інших методик і, крім того, для виділення основних тенденцій розвитку методики навчання англійської мови на сьогодні.

Більшість сучасних методик є комунікативно-орієнтованими. Один з основних їх ознак - творчість учнів. Саме творчі завдання, як видно з цієї роботи, є сьогодні ознакою сучасності. Вони дозволяють по-новому побудувати роботу не тільки над усним висловлюванням, але і при інших видах діяльності.

Що стосується практичного застосування методів, я вважаю, що зовсім не обов'язково використовувати один метод. Найкраще було б інтегрувати кілька методик, об'єднавши їх найкращі сторони, стосовно до учнів.

На даний момент не існує універсального методу, так як ефективність того чи іншого методу залежить від багатьох факторів. На сучасному етапі розвитку методики відбувається інтеграція методів. Можна сказати, що почалося утворення комплексного методу, який вбирає в себе кращі елементи різних методів.

Використані джерела

1. Методика навчання іноземних мов у середніх навчальних закладах: Підручник. - K.: Ленвіт, 1999. - 320 с.

2. Тарнопольський О.Б. Методика навчання іншомовної мовленнєвої діяльності у вищому мовному закладі освіти: Навчальний посібник. - K.: Фірма «1HKOC», 2006. -248 с.

3. Денисова Л.Г. Місце інтенсивної методики в системі навчання іноземних мов у середній школі. Іноземні мови в школі. 1999. №4

4. Китайгородська Г.А. Методика інтенсивного навчання іноземної мови. - М., 1986 р.

5. Комарова Ю.А. Про принципи навчання в інтенсивному курсі іноземної мови для наукових працівників. Http://linguact.hyperlink.ru/articles/komarova.html

6. Ляховицкий М.В. Методика викладання іноземної мови. - М., 1981 р.

7. Миролюбов А.А., Рахманов І.В., Цейтлін В.С. Загальна методика навчання іноземним мовам у середній школі. - М., 1967 р.

8. Пасів Є.І. Урок іноземної мови в середній школі. - М., 1988 р.

9. Пасів Є.І. Основи комунікативної методики навчання іншомовного спілкування. - М., 1989 р.

10. Пасів Є.І., Кузовлев В.П., Коростельов В.С. Мета навчання іноземної мови на сучасному етапі розвитку суспільства. Іноземні мови в школі. 1990 р. №6

11. Пасів Є.І. Комунікативний метод навчання іншомовного говорінню. - М., 1991 р.

12. Рогова Г.В., Верещагіна І.М. Методика навчання англійської мови на початковому етапі в середній школі. - М., 1988 р.

Размещено на Allbest.ru