Роль полікультурних європейських традицій у реформуванні педагогічної освіти Республіки Польща

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Роль полікультурних європейських традицій у реформуванні педагогічної освіти Республіки Польща

Вступ. Функціонування Європейського простору вищої освіти передбачає співробітництво національних систем вищої освіти та інтернаціоналізацію як процес створення нового міжнародного освітнього середовища. Одним із ключових напрямів освітньої політики Європейського Союзу є реалізація міжкультурної та полікультурної освіти, оскільки перед людиною постає необхідність навчитися жити в полікультурному суспільстві, організовувати міжкультурне спілкування з представниками різних культур, віросповідань, національностей тощо. Основні засади міжкультурної та полікультурної освіти, як відповідь на виклики сучасного світу, висвітлені у нормативно - правових документах Європейського Союзу, Ради Європи, ЮНЕСКО, Європарламенту та інших міжнародних організацій.

Республіка Польща реформує систему вищої педагогічної освіти відповідно до полікультурних європейських традицій. Найбільші університети країни здійснюють професійну підготовку вчителя для представників етнічних меншин. Саме тому в університетах Варшави, Кракова, Любліна активно розвивається україністика, русицистика тощо (Кристопчук Т. Є., 2011). Крім того, впроваджуються (Гавран М., 2014): 1) навчальні дисципліни полікультурного змісту («Полікультурна і

міжкультурна освіта» (Білостоцький університет), «Міжнародна і міжкультурна комунікація» (Вроцлавський університет), «Національні меншини в європейських політичних системах» (Університет імені Марії Склодовської - Кюрі)); 2) навчальні курси полікультурного змісту («Культурні відмінності і полікультурність» (Інститут соціології Ягеллонського університету), «Суспільна полікультурність: теорія і практика» (Інститут економіки та управління Ягеллонського університету)).

Культурологічні проблеми освіти розглянуто в працях таких вітчизняних науковців, як О.В. Котенко, Р.А. Кравця, Н.Б. Ларіної, І. В. Соколової, Н.В. Якси та ін. Проблему розвитку полікультурної освіти у зарубіжних країнах досліджували М. І. Гавран, Я.Г. Гулецька, О.А. Івашко, О.С. Ковальчук, Т. Є. Кристопчук, О.К. Мілютіна, С.О. Сисоєва та ін. Проблеми полікультурності вивчали в своїх дослідженнях такі зарубіжні науковці, як Д. Бенкс, Ф. Дервін, С. Нієто, М. Кемаль - Айдін, С. Лухтенберг, К. Трептке, Б. Тонбулоглу та ін.

Проблеми полікультурної та міжкультурної освіти ґрунтовно досліджувалися у працях польських науковців (А. Гайдзіца, Я. Кужемпа, Я. Курзепа, Т Левовицький, С. Мешальський, А. Розанська, Б. Станьковський, М. Собецький, У. Моршчинська, В. Моршчинський, З. Ясінський та ін.).

Мета статті - розглянути роль полікультурних європейських традицій у реформуванні педагогічної освіти Республіки Польща.

Документи Європейського Союзу з питань міжкультурної та полікультурної освіти. На думку М. Селятицького фундаментом реалізації міжкультурної та полікультурної освіти є Конвенція про захист прав людини та основних свобод - Європейська конвенція з прав людини (РЄ, 1950) (Селятицький М., 2008). У статті 14 Конвенції зазначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Віденська декларація (РЄ, 1993) регулює питання демократії, прав людини, національних меншин та боротьби з проявами расизму, ксенофобії, антисемітизму і нетолерантності. Декларація вказує на напрямок реалізації полікультурної освіти - освіта заради миру та безпеки. У 2000 р. Польща ратифікувала Рамкову Конвенцію про захист національних меншин (РЄ, 1995), у якій багато положень стосуються безпосередньо освітньої сфери. Так, у статті 12 описано рекомендації щодо конкретних освітніх дій: 1. Сторони, в разі необхідності, вживають заходи в галузях освіти та наукових досліджень із метою сприяння вивченню культури, історії, мови та релігії своїх національних меншин та більшості населення. 2. Сторони забезпечують належні умови для підготовки вчителів і доступу до навчальних посібників та сприяють контактам між учнями і вчителями, що належать до різних громад. 3. Сторони зобов'язуються створити особам, які належать до національних меншин, рівні можливості доступу до освіти всіх рівнів.

У Краківській декларації (Декларація європейських міністрів освіти «Освітня політика заради демократії і суспільної згуртованості: виклики і стратегії для Європи» (РЄ, 2000) міністри освіти рекомендують: формування міжкультурних навичок і вмінь у сфері особистих взаємовідносин і спілкування не тільки шляхом вивчення іноземних мов, але також шляхом пропагування поняття людської гідності, відповідальності у суспільному вимірі, толерантності, солідарності та демократії; освіту для меншин, які мігрують та для національних меншин, зокрема, ромів; освітні дії, особливо освіту вчителів, із метою запобігання новим злочинам проти людськості або заперечення злочинів, таких як Г олокост та етнічні чищення, які трагічно позначили ХХ століття масовими порушеннями прав людини і основних цінностей, які пропагує Рада Європи. У пакеті Міжкультурне навчання, спільній публікації Ради Європи та Європейської Комісії (Страсбург 2000), запропоновано визначення «міжкультурна освіта»: навчання про те, як ми сприймаємо інших людей, які суттєво відрізняються від нас (Ларіна Н.Б., 2013).

Звіт Європейської комісії проти расизму та нетерпимості (РЄ, 1999) рекомендує проведення в Польщі конкретних дій, особливо у відношенні до проблеми антисемітизму, звертає увагу на виклики, що виникають із нових форм міграції. У звіті зазначено про поступ у польському законодавстві та зріст прийняття національних меншин (Селятицький М., 2008).

Спільним для усіх документів є положення про те, що міжкультурна та полікультурна освіта повинна стати постійним компонентом освітньої політики всіх європейських держав. Це завдання може бути виконане шляхом відповідної розробки навчальних планів та освітніх програм, а також впровадження основних принципів міжкультурної освіти в процес управління освітнім закладом та професійної підготовки вчителів. Варто зазначити, що розглянуті вище європейські документи імплементовано у законодавство Польщі.

Поняття «полікультурна освіта» у польському науковому просторі. У польському науковому просторі вживаються поняття «полікультурна освіта» та «міжкультурна освіта» з різним змістовим навантаженням. Такі учені, як С. Качор, Б. Грабовська, З. Пілат та інші вживають терміни «полікультурна», «міжкультурна», «інтеркультурна» освіта як синоніми. Разом з тим, Т. Левовицький, Є. Нікіторович, П. Гжибовський та інші розрізняють ці поняття за змістом. Полікультурність сприймається цими вченими як принцип державної політики по відношенню до різних культурних, етнічних та релігійних груп, співіснування різних мов у єдиній державі (Сисоєва С.О., 2012).

Полікультурна освіта у Польщі розглядається як: 1) складова компоненту професійної освіти, спрямована на засвоєння культурно-освітніх цінностей інших культур на основі знання культури своєї етнокультурної групи, а також взаємодію всіх культур на принципах взаєморозуміння, толерантності, діалогу та плюралізму, що є засобом протистояння дискримінації, націоналізму, расизму (Гулецька Я.Г., 2008); 2) процес і результат полікультурного розвитку та поведінки особистості, яка зможе повноцінно жити у багатомовній спільності (Ананьєва Н.В., 2007); 3) освіта, що відображає необхідність співіснування людей з різною культурою, толерантне відношення до Іншого та до особливостей іншої культури, спрямована на покращення освітньої ситуації для етнічних груп, які проживають у межах однієї країни (Сисоєва С.О., 2012); 4) освіта та виховання особистості в дусі діалогічності, цінування культурних надбань людства, певним чином побудовану систему навчально-виховного процесу, в основі якої триєдина мета: усвідомлення різноманітності соціокультурного простору через оволодіння знаннями з полікультурності; виховання толерантної людини, здатної до функціонування в багатокультурному соціумі; розвиток умінь міжкультурного об'єднання на засадах рівноправності (Котенко О.В., 2011).

Дослідивши напрями впровадження полікультурної освіти в середні та вищі навчальні заклади Польщі, О.А. Івашко зазначає, що полікультурна освіта - це така модель навчання й виховання, яка передбачає як освіту національних меншин та етнічних груп, освіту іммігрантів, біженців, репатріантів, так і освіту про дані групи (наявність інформації в освітніх програмах шкіл, вищих навчальних закладів, а також у позашкільних установах) (Івашко О., 2011, с. 121). Полікультурна освіта значно інтенсифікує закріплення та осягнення студентами знань про культурну багатоманітність народів. Як наслідок, це дає можливість студентам усвідомити, що до інокультурних цінностей необхідно ставитися бережно, з повагою, оскільки вони віддзеркалюють досвід і мудрість усього народу (Кравець Р.А., 2013).

Змістове наповнення полікультурної освіти становить чотирьохкомпонентна структура (Ершов В.А., 2000, с. 7): опанування ключовими поняттями, які визначають різноманітність світу; розвиток соціокультурної ідентифікації особистості як умова розуміння і входження у багатокультурне середовище; формування поведінкових умінь, які складають діяльнісну сторону обізнаності у світовій культурі.

Фундатор напряму дослідження проблем полікультурної і міжкультурної освіти у Польщі є Т. Левовицький, який у своїй праці «Освіта в умовах полікультурності - від асиміляції до міжкультурної освіти та багатовимірної ідентичності» зазначає, що у сучасному світі явище полікультурності стає всеохоплюючим у зв'язку з чим у багатьох полікультурних суспільствах реалізуються різні моделі освіти. Ідеї розвитку міжкультурної освіти, її відмінності від освіти полікультурної розглядаються в таких роботах автора, як (Сисоєва С.О., 2014): «Полікультурність та освіта - традиція і витоки полікультурної освіти», «Полікультурність та освіта - перспективи міжкультурної освіти», «Учителі в умовах полікультурності - труднощі та чинники успіху», «Полікультурність і освіта - загальні проблеми та польський і український контексти», «Про досвід полікультурної освіти й перспективу міжкультурної освіти і педагогіки» та інших.

Таким чином, у польському науковому просторі існує декілька підходів до визначення полікультурної освіти. Проаналізувавши останні роботи польських дослідників можемо зробити висновок, що на сьогодні поняття «полікультурна освіта» та «міжкультурна освіта» розмежовують. Так, перше означає напрям державної політики, останнє - освіту, покликану навчати взаємному визнанню міжкультурних цінностей. Така освіта сприяє налагодженню відносин між людьми різної етнічності, культури та релігії та не нав'язує будь-яких освітніх завдань.

Формування полікультурної особистості в системі вищої педагогічної освіти. Сучасна соціокультурна ситуація у Республіці Польща визначає специфіку педагогічної освіти. У працях польських учених підкреслюється роль учителя у вирішенні полікультурних проблем суспільства і важливість його підготовки до роботи у полікультурному середовищі.

Можливість формування полікультурної особистості в системі вищої педагогічної освіти виходить із особливостей діяльності, де професійно-педагогічна підготовка спрямована на виконання функціональних ролей (Чобітько М., 2011, с. 39): виконавця, просвітителя, педагога. Орієнтація на традиційну знаннєву парадигму поступається місцем формуванню фахівця, який володіє ключовими компетенціями, що включають у себе елементи полікультурної освіти.

Геновефа Кочь-Сенюх у своїй праці «Міжкультурна комунікація як особлива цінність в освіті вчителів» наголошує, що сучасний діалог культур в суспільстві зумовлює багатовимірну перспективу культурознавчого аспекту підготовки вчителів. Саме тому постає завдання щодо створення авторських, оригінальних програм підготовки вчителя, які стали б основою щодо озброєння вчителів знаннями й компетенціями, котрі дають змогу ефективно брати участь у взаємодії з представниками інших країн і культур (Сисоєва С.О., 2014). У цьому ж контексті

І.В. Соколова зазначає, що вчитель має оволодіти полікультурною компетентністю, яка є результатом професійної підготовки особи у вищому навчальному закладі та в процесі неперервної педагогічної освіти. Полікультурна компетентність зумовлена сукупністю сформованих у фахівця компетенцій, які сприяють соціалізації особистості, формуванню у неї світоглядних та науково-професійних поглядів, формуванню педагогічної творчості та майстерності, визначають успішність діяльності, здатність до самореалізації, саморозвитку та самовдосконалення впродовж життя (Соколова І. В., 2009).

Процес підготовки вчителів до роботи в полікультурному середовищі Б. Станьковський розглядає у двох площинах (8їапко'№вкі В., 2007): 1) пізнавальній: знайомство з феноменом міграції, засвоєння повідомлень з полікультурної тематики, основних прав людини тощо; 2) відносній: зближення до іммігрантів, що творять власну спільноту, до автохтонних родин. Також від зацікавлених впровадженням міжкультурної освіти вчителів очікується, щоб вони були компетентні в багатьох сферах, а саме: міжкультурні знання, мовна компетенція, відкритість на інші культури, толерантність щодо іншої людини.

Проблеми полікультурності, мультикультуралізму, діалогу культур, етнокультурної толерантності є переважно близькими за своєю сутністю, а тому, як вважає Н.В. Якса, залишаються спільними і принципи полікультурної професійної підготовки педагогів (Якса Н.В., 2008, с. 197), серед яких: урахування в системі професійної підготовки соціального запиту на відповідний рівень кваліфікації фахівців, у тому числі в контексті наявної полікультурної ситуації; впровадження у систему професійної підготовки вчителя вивчення етнокультурного досвіду регіону й держави загалом; формування в ході професійної підготовки знань, умінь та навичок професійної діяльності в полікультурному освітньому просторі.

Науковці переконані, що запровадження полікультурної освіти у вищих навчальних закладах дозволило розширити горизонти професійної діяльності студентів і сприяє формуванню у них поліфонічного сприйняття світу. Така освіта культивує, перш за все, толерантність як певну норму поведінки, як моральний ідеал. Запровадження полікультурної освіти забезпечує усіх, хто навчається, незважаючи на стать, соціальну, расову, етнічну, культурну приналежність рівні можливості для здобуття повноцінної освіти у вищих навчальних закладах. Опираючись на принцип багатокультурності, викладачі виховують у студентів визнання та повагу до мов і культур (Кравець Р.А., 2013). До того ж активна міжкультурна взаємодія, розуміння різних культурних особливостей сприяє кращому усвідомленню власної культури.

Висновки. В об'єднаній Європі усвідомлюють, що європейське культурне багатство ґрунтується як на спільній культурній спадщині, так і на розмаїтті культур. Саме тому у європейських країнах значну увагу приділяють об'єднанню зусиль національних, регіональних і місцевих лідерів, громадських спілок, культурних посередників для досягнення і підтримки взаєморозуміння між культурними, соціальними і релігійними групами (Мілютіна О., 2011).

Освіта і виховання у сучасній Польщі ґрунтується на засадах полікультурності, що відповідає соціальним запитам суспільства. Реформування освіти Польщі до вимог Європейського Союзу сприяло інтенсивному зростанню кількості методичних курсів, педагогічних семінарів, конференцій з полікультурної тематики, модернізації навчальних планів і програм, розробці нових підручників, посібників, методичних рекомендацій тощо. Важливий акцент робиться на їх практичному спрямуванні, як наслідок - попередження релігійних, соціальних і політичних конфліктів у полікультурному суспільстві. Крім того, враховуючи тенденції розвитку євроінтеграційних процесів, у Польщі створено ряд механізмів щодо регулювання можливих конфліктів такого характеру. Зокрема, варто відзначити нормативно - правову базу Польщі у сфері полікультурної і міжкультурної освіти, яка утверджує концептуальні принципи поліетнічності та полікультурності в європейській освіті.

Література

полікультурний освіта педагогічний

1. Ананьєва Н.В. Організаційно-педагогічні засади діяльності полілінгвістичної гімназії: автореф. дис…. канд. пед. наук: 13.00.01 - «Загальна педагогіка та історія педагогіки» / Н.В. Ананьєва. - Київ, 2007. - 25 с.

2. Гавран М. Полікультурний аспект професійної підготовки вищих навчальних закладів Канади та Польщі / Мар'яна Гавран, Наталія Жорняк // Порівняльно-педагогічні студії. - 2014. - №4 (22). - С. 85-90.

3. Гулецька Я.Г. Полікультурна освіта студентської молоді в університетах США: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук:

13.0. 01 «Загальна педагогіка та історія педагогіки» / Я.Г. Гулецька. - К., 2008. - 19 с.

4. Ершов В.А. Поликультурное образование в системе образовательной подготовки учащихся средней школы: дисс…. канд. пед. наук: 13.00.01 /

B. А. Ершов. - М., 2000. - 194 с.

5. Івашко Олена. Готовність польської школи до реалізації концепцій полікультурної освіти / Олена Івашко // Проблеми полікультурності у неперервній професійній освіті: наук. видання / За ред. чл. - кор. НАПН України К.В. Балабанова,

C. О. Сисоєвої, проф. І.В. Соколової. МОНМС. Маріупольський держ. ун-т. - Маріуполь: Вид-во «Ноулідж» (донецьке відділення), 2011. - 164 с. - С. 120-125.

6. Котенко О.В. Розвиток полікультурної компетентності вчителів світової літератури в системі післядипломної освіти: автореф. дис…. канд. пед. наук:

13.0. 04 - «Теорія і методика професійної освіти» / О.В. Котенко. - Київ, 2011. - 23 с.

7. Кравець Р.А. Структурні компоненти полікультурної компетентності майбутніх фахівців аграрної галузі / Р.А. Кравець // Неперервна професійна освіта. - 2013. - С. 80-86.

8. Кристопчку Т.Є. Полікультурний підхід у системі педагогічної освіти України та країн Європейського Союзу / Т.Є. Кристопчук // Проблеми полікультурності у неперервній професійній освіті: наук. видання / За ред. чл. - кор. НАПН України К.В. Балабанова, С.О. Сисоєвої, проф. І.В. Соколової. МОНМС. Маріупольський держ. ун-т. - Маріуполь: Вид-во «Ноулідж» (донецьке відділення), 2011. - 164 с. - С. 103-108.

9. Ларіна Н.Б. Міжкультурна освіта державного службовця в контексті європейських стандартів: навч.-метод. матеріали / Н.Б. Ларіна, О.М. Руденко; уклад. Г.І. Андрейчик. - К.: НАДУ, 2013. - 68 с.

10. Мілютіна О.К. Полікультурна освіта школярів у Великій Британії: [монографія] / Ольга Костянтинівна Мілютіна. - Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2008. - 192 с.

11. Мілютіна О. Полікультурна освіта молоді шкільного віку: європейський підхід / Ольга Мілютіна // Порівняльно-педагогічні студії. - 2011. - №3-4. - С. 3341.

12. Селятицький М. Міжкультурна освіта у світлі документів Ради Європи та Європейського Союзу / Мирослав Селятицький // Міжкультурна освіта. Порадник для вчителя. - Варшава, 2008. - 176 с. - С. 9-15.

13. Сисоєва С.О. Культурологічні концепти освітології та розвиток полікультурного суспільства / С.О. Сисоєва // Неперервна професійна освіта: теорія і практика. - 2012. - №1-2. - С. 28-36.

14. Сисоєва С.О. Проблеми полікультурної освіти у педагогічних дослідженнях польських учених / С.О. Сисоєва // Педагогічний процес: теорія і практика. - 2014. - Вип. 2. - С. 87-92.

15. Соколова І. В. Формування полікультурної компетентності у майбутніх учителів-філологів / І. В. Соколова, О.А. Івашко // Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (Педагогічні науки). - Бердянськ: БДПУ, 2009. - №1. - С. 117-123.

16. Чобітько Микола. Компоненти полікультурної освіти у професійній підготовці майбутніх педагогів / Микола Чобітько // Проблеми полікультурності у неперервній професійній освіті: наук. видання / За ред. чл.-кор. НАПН України К.В. Балабанова, С.О. Сисоєвої, проф. І. В. Соколової. МОНМС. Маріупольський держ. ун-т. - Маріуполь: Вид-во «Ноулідж» (донецьке відділення), 2011. - 164 с. - С. 38-42. - С. 39.

17. Якса Н.В. Професійна підготовка майбутніх учителів: теорія і практика міжкультурної взаємодії в умовах Кримського регіону: Монографія / Н.В. Якса. - Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2008. - 568 с. - С. 197.

18. Dervin F. Towards post-intercultural teacher education: analzing «extreme»

intercultural dialogue to reconstruct interculturality [Text] / F. Dervin // European Journal of Teacher education. - 2014. - Vol. 38, Issue 1. - P. 71-86. DOI:

10.1080/02619768.2014.902441

19. Stankowski B. Wychowanie w duchu wielokulturowosci. Raport y badan empirycznych wsrod nauczycieli na Podhalu / Bogdan Stankowski. - Krakow: Wydawnictwo WAM, 2007. - 131 s.

Размещено на Allbest.ru