Нормативно-правові засади організації навчального процесу з фізичного виховання в технічних ВНЗ України

Keywords: accreditation, state standards, qualifications, licensing, credit.

Постановка проблеми. Вища освіта сьогодні переживає період модернізації, оновлення, приведення у відповідність до європейських стандартів. У наукових колах точаться дискусії з приводу необхідності такого швидкого реформування тоді, коли фінансування бюджетної сфери нестабільне, а суспільно-політична ситуація в державі вкрай складна. На фоні цих проблем не менш важливою залишається питання про необхідність покращення здоров'я нашої молоді, особливо в студентські роки. Організація навчальних занять з фізичного виховання в технічних ВНЗ має свої особливості, тим більше, що майбутні фахівці технічних галузей знань ведуть осілий спосіб життя, не завжди знаходячи час для рухової активності, важливої дозвіллєво-рекреаційної діяльності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Оскільки ми вивчаємо нормативно-правові засади організації фізичного виховання у ВНЗ України, перелічимо основні нормативно-правові документи. То ж нормативно-правову основу дослідження склали акти вищої юридичної сили: Конституція України від 28 червня 1996 року, Закони України: «Про освіту» від 23 травня 1991 року, «Про вищу освіту» від 01 липня 2014 року, Закон України «Про фізичну культуру і спорт» від 24 грудня 1993 року, низка підзаконних актів: Державна національна програма «Освіта» («Україна ХХІ століття»), затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1993 року; Положення про організацію фізичного виховання і масового спорту у вищих навчальних закладах», затверджене Наказом Міністерства освіти і науки України від 11 січня 2006 року; Національна доктрина розвитку освіти України, затверджена Указом Президента України від 17 квітня 2002 року; Указ Президента України «Про забезпечення дальшого розвитку вищої освіти в Україні» від 25 вересня 2008 року; Указ Президента України «Про заходи щодо забезпечення пріоритетного розвитку освіти в Україні» від 30 вересня 2010 року; Концептуальні засади та напрями розвитку вищої освіти в Україні (роз'яснення Міністерства юстиції України) від 14 жовтня 2011 року; План заходів щодо розвитку вищої освіти на період до 2015 року, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 року; Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021 року, затверджена Указом Президента України від 25 червня 2013 року; План заходів з реалізації Національної стратегії розвитку освіти в Україні на період до 2021 року, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України 04 вересня 2013 року та ін. [4-5; 7; 10].

На основі опрацювання джерельної бази проблеми вкажемо про розробку різнопланових питань професійної підготовки майбутніх учителів у працях О. Абдуліної, А. Алексюка, О. Антонової, І. Беха, А. Бойко, О. Глузмана, С. Гончаренка, О.Дубасенюк, І. Зязюна, Л. Кравченко, О. Міщенко, О. Мороз, Н. Побірченко, О. Пометун, О. Савченко, Т. Семенюк, О. Сухомлинської, О. Федій, П. Хоменка,

H. Шиян, В. Щербини та ін. Значний внесок у висвітлення проблем організації навчально-виховного процесу ВНЗ України зробили В. Андрущенко, Я. Болюбаш, Л. Губерський, В. Кремінь, І. Прокопенко. Доцільність застосування альтернативних освітніх технологій навчання та його принципи розкриваються в роботах О. Аніщенко, С. Бєляєва, I. Богданової, М. Гриньової, В. Євдокимова О. Ки- риченка, А. Нісімчук, Н. Шестак, О. Янкович та ін.

Детальний аналіз процесу проектування навчального процесу майбутніх фахівців висвітлює в своїй розвідці Т. Батієвська, а Л. Денисова розглядає інформаційні технології навчального призначення як засоби підвищення ефективності навчального процесу [1-2]. Різні аспекти підготовки фахівців вищої школи висвітлюються в працях Ю. Мельникова, Н. Міщенко, Т. Нероди, Г. Полякова, В. Пономаренко та ін. [6; 8-9; 11-14].

Проте вивчення особливостей нормативно-правового забезпечення навчальних занять з фізичного виховання в технічних вишах України не стали предметом окремого наукового дослідження.

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми. Вважаємо за необхідне проаналізувати правові акти, які містять норми, що регулюють навчальну, фізкультурно-спортивну та рекреаційно-оздоровчу діяльність та висвітлити основні вимоги до нормативного забезпечення навчального процесу з фізичного виховання з урахуванням змін чинного законодавства в освітній сфері.

Мета статті. Головною метою цієї роботи є аналіз правових норм правових актів вищої юридичної сили та підзаконних актів на предмет висвітлення нормативно-правових засад організації навчального процесу з фізичного виховання в технічних ВНЗ України.

Виклад основного матеріалу. Актом вищої юридичної сили, який зараз виступає об'єктом посиленої уваги й активного обговорення є Закон України «Про вищу освіту» від 01 липня 2014 року. Норми ст. 16 вказаного нормативно-правового акту передбачають таку систему забезпечення якості вищої освіти, яка складається з:

1) системи забезпечення вищими навчальними закладами якості освітньої діяльності та якості вищої освіти (система внутрішнього забезпечення якості);

2) системи зовнішнього забезпечення якості освітньої діяльності вищих навчальних закладів та якості вищої освіти;

3) системи забезпечення якості діяльності Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти і незалежних установ оцінювання та забезпечення якості вищої освіти.

У руслі заявленої проблеми нас цікавить пункт 1, тому знаходимо його пояснення в п. 2 ст. 16 вказаного нормативно-правового акту. Система забезпечення вищими навчальними закладами якості освітньої діяльності та якості вищої освіти (система внутрішнього забезпечення якості) передбачає здійснення таких процедур і заходів:

1) визначення принципів та процедур забезпечення якості вищої освіти;

2) здійснення моніторингу та періодичного перегляду освітніх програм;

3) щорічне оцінювання здобувачів вищої освіти, науково-педагогічних і педагогічних працівників вищого навчального закладу та регулярне оприлюднення результатів таких оцінювань на офіційному веб-сайті вищого навчального закладу, на інформаційних стендах та в будь-який інший спосіб (підкреслено автором);

4) забезпечення підвищення кваліфікації педагогічних, наукових і науково-педагогічних працівників;

5) забезпечення наявності необхідних ресурсів для організації освітнього процесу, у тому числі самостійної роботи студентів, за кожною освітньою програмою;

6) забезпечення наявності інформаційних систем для ефективного управління освітнім процессом та ін. [3].

Тобто навчальний заклад організовує самостійно контроль за якістю підготовки фахівців та розробляє власну систему внутрішнього моніторингу. Ці норми деталізує ст. 50 цього закону, де міститься невичерпний перелік форм організації освітнього процесу та видів навчальних занять. До перших належать: навчальні заняття; самостійна робота; практична підготовка; контрольні заходи. До других - лекція; лабораторне, практичне, семінарське, індивідуальне заняття; консультація. Законом передбачено, що вищий навчальний заклад має право встановлювати інші форми освітнього процесу та види навчальних занять [3].

Початок кожного навчального року в методичному плані розпочинається з аналізу державних стандартів, що розроблені та упроваджені з кожного напрямку підготовки та спеціальності й повинні оновлюватися кожні 5 років. При їхньому перегляді варто зважати на зміни, які можуть вноситися напередодні або ж використовувати інструктивно-методичні матеріали, запропоновані профільним міністерством. На жаль, завдання викладачів з фізичного виховання не лише технічних, але й інших (класичних, педагогічних тощо) університетів ускладнюється недостатньою роботою профільного комітету Міністерства освіти і науки України, де містить застаріла інформація, відсутні не лише методичні розробки, але й елементарні матеріали для організації фізкультурно-спортивної роботи ні за період дії старого, ні нового законів про освіту. Аргументуємо, останнім документом, завантаженим чиновниками, є «Єдиний календарний план фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України на 2014 рік».

Другим важливим кроком методичного забезпечення є наявність нормативно-правової бази забезпечення навчального процесу: Закону України «Про вищу освіту», Положення «Про організацію фізичного виховання і масового спорту у вищих навчальних закладах», норми якого не вповні реалізовуються у вишах, бо вони містять значне навантаження для викладача у разі здійснення ним секційної роботи, тренувального процесу, що в період жорсткої економії, котра триває вже кілька років поспіль, не допускається.

Основою для змістового наповнення занять з фізичного виховання є навчальна програма та державні вимоги (Про затвердження Державної програми розвитку фізичної культури і спорту на 2007-2011 роки / Постанова Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2006 р. № 1594., Фізичне виховання. Навчальна програма для ВНЗ України ІІІ--IV рівнів акредитації / К., МОНУ, 2003.). Проте уніфіковані навчальні програми не завжди доступні, тим більше в електронному вигляді, для загального користування викладацьким колективам. Як свідчить аналіз програм з фізичного виховання технічних університетів, використовуються, в переважній більшості, авторські програми, що затверджуються на рівні університету. Підтвердимо, що навіть сторінка з електронним доступом до державних стандартів наповнена лише державними стандартами початкової та загальної середньої освіти.

Обов'язковою для практичної діяльності з організації навчального процесу з фізичного виховання є розробка робочої навчальної програми з урахуванням кількості годин аудиторної, самостійної роботи відповідно до навчального плану напряму підготовки, спеціальності. Робоча навчальна програма з фізичного виховання має враховувати: календарний план вивчення ігрових і, особливо, циклічних видів спорту, матеріально-технічну базу (наприклад, наявність легкоатлетичного манежу, власного чи орендованого басейну, завантаженість спортивних, гімнастичних залів), спеціалізацію викладача та його інтереси (у разі наявності секційної роботи), спортивні захоплення студентів. Робоча навчальна програма є важливим документом, що затверджується на засіданні кафедри, затверджується її керівником, постійно використовується викладачем та студентами в ході навчального процесу, тому вона повинна бути доступною для використання на сайті університету, сторінці кафедри чи інших можливих для доступу студентів (здобувачів): в соціальних мережах, внутрішніх сайтах тощо.

Для підготовки до конкретного заняття викладач повинен мати його план-конспект, який відповідає стандартним методичним вимогам. Цій проблемі та альтернативним критеріям її розв'язання присвячене наше окреме дослідження.

Оскільки законом визначаються такі види робіт як лекція, лабораторне, практичне, семінарське, індивідуальне заняття й консультація, то для студентів слід розробити методичні рекомендації до кожного з них, завдання для поточного й підсумкового контролю та ін. Вкажемо, що Положення «Про організацію фізичного виховання і масового спорту у вищих навчальних закладах» також містить норми про те, що фізичне виховання передбачається у формі навчальних і секційних навчальних занять з обраного виду спорту за вибором самих студентів на I--IV курсах (лекції практичні, семінарські, індивідуальні заняття, консультації) [10]. Додатково можуть існувати секції, функціонування яких передбачається в позанавчальний час, проте в конкретному виші це питання регулюється власним локальним актом, а тому нерідко зустрічаються перешкоди з боку адміністрації в запровадженні фізичного виховання впродовж усього періоду навчання (на рівні освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр»).