Діагностування стану сформованості комунікативної культури студентів вищих технічних навчальних закладів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний технічний університет України “Київський політехнічний інститут”

Діагностування стану сформованості комунікативної культури студентів вищих технічних навчальних закладів

Катерина Галацин, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри англійської мови технічного спрямування №2

Анотації

Проблема діагностування реального стану сформованості комунікативної культури студентів вищого технічного навчального закладу є надзвичайно актуальною, адже дає змогу не лише констатувати її актуальність, але й визначити причини наявних недоліків, труднощі в її вирішенні.

Ключові слова: комунікативна культура особистості, формування комунікативної культури студентів ВТНЗ, показник, критерій, рівень сформованості комунікативної культури. Літ. 8.

Екатерина Галацин, кандидат педагогических наук, доцент кафедры английского языка технического направления №2 Национального технического университета Украины “Киевский политехнический институт”

Диагностирование состояния сформированности коммуникативной культуры студентов ВТУЗ

Проблема диагностирования реального состояния сформированности коммуникативной культуры студентов высшего технического учебного заведения является чрезвычайно актуальной, ведь дает возможность не только констатировать ее актуальность, но и определить причины имеющихся недостатков, трудности в ее решении.

Kateryna Halatsyn, Ph.D. (Pedagogy), Associate Professor of the English for Engineering №2 Department

Diagnosing of formation communicative culture of students at higher technical educational institutions

The problem of diagnosing a real condition of formation communicative culture of students at higher technical educational institution is extremely actual, after all gives the chance not only to state its relevance, but also to define the reasons of the available shortcomings, difficulties in its decision.

Keywords: communicative culture of the personality, formation of communicative culture of students at higher technical educational institution, indicator, criterion, level of formation communicative culture.

Вступ

Актуальність дослідження. Сучасний розвиток українського суспільства вимагає створення такої педагогічної системи, яка б органічно поєднувала високоякісну професійну підготовку майбутнього інженера у свідомо й самостійно обраній ним галузевій сфері техніки з глибокою його психолого-педагогічною та комунікативною підготовкою. Вона має забезпечувати йому можливість професійно організовувати взаємодію з різними групами людей з метою ефективної спільної діяльності для досягнення певних виробничих та суспільно значущих цілей.

Очевидним стає те, що комунікативна культура особистості є соціальним феноменом у найширшому розумінні. У комунікативному процесі, як процесі обміну думками, визначаються статуси речей і суб'єктів комунікації. Відповідно, постають вимоги до комунікативної культури студентів технічних навчальних закладів, як вагомої передумови їхньої професійної компетентності. Власне сформована комунікативна культура майбутнього інженера уможливлює подальше професійне зростання та самореалізацію спеціаліста, професійна діяльність якого також потребує взаємодії в сфері: “людина - техніка”. Майбутні інженери мають бути готові до різнобічних ділових контактів, ґрунтуючись на принципах взаємоповаги, підтримки , справедливості й об'єктивності. Звідси, актуалізуються нові завдання і напрями дослідження комунікативної культури, важливим із яких є об'єктивне діагностування стану сформованості комунікативної культури студентської молоді, дослідження реальних причин наявного стану, їх аналіз і обґрунтування нових змісту, форм і методів формування комунікативної культури студентів вищих технічних навчальних закладів.

Аналіз досліджень і публікацій. Аналіз психолого-педагогічної літератури дає підстави для твердження, що комунікативна культура особистості забезпечує взаємодію людини з навколишнім світом. Вона відображає рівень соціального розвитку особистості, є способом досягнення цілей у спілкуванні. інженер навчальний комунікативний

Під комунікативною культурою студентів вищих технічних навчальних закладів ми розуміємо особливу інтегральну якість особистості майбутнього інженера, що характеризується сукупністю комунікативних знань, сформованістю умінь контролювати і регулювати свою мовну поведінку, грамотно і переконливо аргументувати свою позицію, вміння вести ділові переговори в процесі професійної діяльності, швидко орієнтуватись у комунікативній ситуації й обирати необхідний стиль поведінки для досягнення мети комунікативного акту, продуктивно співпрацювати в процесі вирішення професійних завдань.

У ході дослідження нами встановлено, що комунікативна культура студента вищого технічного навчального закладу формується на ґрунті особистісних, мотиваційних компонентів, прояву загальної культури особистості під час різних видів спілкування, а також комунікативних знань, сформованих комунікативних умінь і навичок. Важливим у цьому сенсі є міжособистісне спілкування студентів між собою та з викладачами.

Визначаючи комунікативну культуру студентів вищих технічних навчальних закладів як особливу інтегральну якість особистості майбутнього інженера, вважаємо за доцільне оцінювати рівень її сформованості за визначеними (на основі структури процесу формування комунікативної культури особистості) й обґрунтованими критеріями.

Аналіз психолого-педагогічних досліджень (К. Абульханова-Славська, Г. Андреєва, Л. Анциферова, О. Бодальов, Н. Богушевич, М. Боришевський, М. Вайновська, Н. Волкова, П. Гальперін, Б. Головін, В. Грехнєв, О. Грива, Гриньова, В. Киричук, Ю. Кулюткін, Рубінштейн, Г Сухобська та ін.) [1; 2; 3], дав змогу уточнити критерії сформованості мотивів, знань, умінь та особистісних якостей, що характеризують відповідні компоненти комунікативної культури особистості.

Для цього, насамперед, визначимо зміст понять “критерії” та “показники”. В енциклопедичних словниках поняття “критерій” - це ознака, за якою можна судити про щось, мірило для визначення, оцінки предмета чи явища [7, 731], підстава для оцінки або класифікації чогось [4, 211]. Так, Л. Путляєва, вивчаючи сучасні проблеми професійної підготовки, конкретизує значення критерію як “міри оцінювання досліджуваного явища та тих змін, які відбулися в розвитку окремих складових чи особистості в цілому в результаті експериментального навчання та виокремлених педагогічних умов, за яких визначена гіпотеза відповідає чи не відповідає результатам експерименту” [8]. Саме це визначення критеріїв нами взято за основу у своєму дослідженні. У свою чергу, показники - це дані, які свідчать про розвиток та перебіг чогось [7, 812]. У нашому дослідженні - інтегрованих критеріїв прояву комунікативної культури студентів.

Метою статті є аналіз критеріїв, показників і рівнів сформованості комунікативної культури студентів ВТНЗ, а також методів, за допомогою яких можна їх дослідити.

Виклад основного матеріалу

Рівень сформованості комунікативної культури студентів технічних навчальних закладів вважаємо за доцільне визначати за наступними критеріями.

Мотиваційно-ціннісний критерій характеризується інтересом студентів до формування комунікативної культури, прагненням до оволодіння комунікативними вміннями, зацікавленістю у комунікативній взаємодії, орієнтацією на партнерство та співпрацю у розв'язанні професійних проблем, визнанням культури спілкування та мовлення як особистісної цінності.

Пізнавальний критерій визначає сформованість системи знань студентів-інженерів про сутність, функції, передумови ефективної комунікативної взаємодії, особливості професійного спілкування, психологію міжособистісних взаємин; розвиток умінь орієнтації в інформаційному просторі.

Особистісний критерій визначає гуманізацію ставлення до співрозмовника, готовність до духовної взаємодії, толерантність, емпатію, рефлексію, соціальну фасилятивність, здатність до самоконтролю, адекватність висловлювання, мовленнєвий етикет.

Поведінково-діяльнісний критерій характеризує вміння та навички, що дають змогу майбутньому інженеру налагоджувати ефективну професійну та міжособистісну комунікативну взаємодію та зорієнтований на аналіз комунікативних умінь, раціональної поведінки у міжособистісній взаємодії, комунікативної діяльності, ініціативності та активної позиції в спілкуванні.

Кожен критерій вимагав розробки набору відповідних показників, на основі аналізу яких можна судити про рівень сформованості комунікативної культури студентів. Так, показниками мотиваційно-ціннісного критерію є: інтереси, потреби, установка на комунікативну діяльність, мотивація професійної діяльності, орієнтація на партнерство у взаємодії. У свою чергу, показниками пізнавального критерію визначено: наявність системи знань про сутність та закономірності комунікативної культури, про основні принципи міжособистісного та ділового спілкування, про функції комунікативної взаємодії у професійній діяльності, закони успішної комунікації, володіння основними поняттями, орієнтація в інформаційному просторі, гнучкість мислення. Показниками поведінково-діяльнісного критерію є: комунікативні вміння та навички; рефлексивність і креативність дій; самостійність дій під час виконання комунікативних завдань; соціальний інтелект, спосіб поведінки у конфліктній ситуації. Показниками особистісного критерію ми визначили: емоційну

сприйнятливість; оцінку та самооцінку особливостей комунікативної діяльності, почуття власної гідності, повагу до опонента, готовність до духовної взаємодії, толерантність, емпатію, мовленнєву грамотність, комунікабельність, соціальну фасилятивність, рівень комунікативного контролю, комунікативні та організаторські здібності.

Різне вираження показників визначає різні рівні прояву комунікативної культури, які різняться, по-перше, способом взаємодії (репродуктивним, ситуативним, рефлексивним і креативним) і, по-друге, ступенем їх прояву (низьким, середнім, достатнім і високим).

Засобами анкетування, спостереження, аналізу навчально-виховних заходів та результатів діяльності студентів, тестування, експертних оцінок й психодіагностичних методик нами вивчався стан комунікативної культури студентів. Так, для визначення рівня сформованості комунікативної культури студентів за пізнавальним критерієм нами було застосовано анкетування, аналіз студентських робіт (незакінчені речення, есе, розв'язок практичних завдань), спостереження, бесіди. У свою чергу, для дослідження рівня сформованості комунікативної культури студентів за мотиваційно-ціннісним критерієм нами були використані також анкетування, бесіди, спостереження, діагностику мотивації професійної діяльності (К. Земфір у модифікації А. Реана), діагностику потреби у спілкуванні (за Ю. Орловим), методику експрес-діагностики соціальних цінностей особистості [5; 6].

Для визначення рівня сформованості комунікативної культури студентів за поведінково-діяльнісним критерієм нами були застосовані анкетування, спостереження, бесіди, розв'язування практичних завдань, а також різноманітні методики: діагностику типових способів поведінки в конфліктних ситуаціях (за Томасом), діагностику соціального інтелекту (тест Дж. Гілфорда і М. Саллівена) [5; 6].

Визначаючи рівень сформованості комунікативної культури студентів за особистісним критерієм, ми застосовували анкетування, спостереження, бесіди, інтерв'ю, діагностику комунікативної толерантності (В. Бойко), тест на самооцінку комунікативного контролю (соціальна гнучкість), діагностику здатності до співпереживання (С. Дідато), вивчення творчих здібностей (за методикою Н. Кіршевої, Н. Рябчикової), комунікабельності особистості (тест В. Ряховського), методику на виявлення комунікативних та організаторських здібностей (КОЗ-1); діагностику рівня полікомунікативної емпатії (за І. Юсуповим) [5; 6].

У запропонованих нами анкетах були вміщені запитання (як відкритого, так і закритого типів), що давало змогу студентам або вибирати одну із декількох відповідей, або ж, - висловлювати і свою думку, іншу від запропонованих варіантів. Для застосування статистичних методів під час обробки та інтерпретації одержаних експериментальних даних ми використовували рейтингову систему, тобто кожна відповідь оцінювалась певною кількістю балів. Аналогічно оцінювалась і виконана студентом творча робота (наприклад, міні-твір, есе тощо). За сумою балів відповідно визначався рівень сформованості комунікативної культури за кожним із визначених нами критеріями.

З метою з'ясування суб'єктно оцінного характеру набутих комунікативних знань студентів, рівня їх усвідомленості, ми проводили зі студентами бесіди, пропонували їм дати відповіді на запитання анкет. Так, наприклад, студенти розкривали сутність понять спілкування та комунікативності особистості, давали визначення комунікативної культури, а також співвідносили зміст цього поняття з поняттям культури спілкування, мовленнєвої культури, культури професійного спілкування.

Висновок

З'ясувавши реальний стан досліджуваної проблеми, ми стверджуємо, що формування комунікативної культури студентів вищих технічних навчальних закладів є надзвичайно важливою та актуальною проблемою, яка потребує як теоретичного, так і практичного її вирішення. Так, важливим є визначення труднощів у формуванні комунікативної культури студентів. За результатами опитування викладачів і студентів, анкетування, проведених спостережень нами виявлено реальний стан сформованості у студентів комунікативних знань (усвідомлених, оцінних знань про спілкування, професійне спілкування, рівні культури у взаєминах, психологію міжособистіної взаємодії, сутність комунікативності та комунікативної культури) та комунікативних умінь. Встановлено характер труднощів і перешкод у процесі спілкування викладачів і студентів та студентів між собою.

Типовими виявились такі труднощі, як: психологічні бар'єри (страх аудиторії, нерішучість, хвилювання); низький рівень умінь і навичок спілкування та міжособистісної взаємодії; низька мотивація самопізнання з метою самовдосконалення та розвитку комунікативних умінь авторитарність викладачів і пасивність студентів; неготовність студентів вести діалог з викладачами, старшими студентами; відсутність партнерських навиків у навчальному та позанавчальному спілкуванні; неготовність викладачів сприймати студентів партнерами по педагогічній взаємодії; відсутність навичок об'єктивного аналізу й оцінки комунікативних здібностей та готовності до спілкування.

Нами також були визначені провідні фактори, які сприяють формуванню комунікативної культури студентів у вищому технічному навчальному закладі. Так, на основі теоретичного аналізу, масового опитування й педагогічного спостереження встановлено, що факторами впливу на формування комунікативної культури студентів є як суб'єктивні (психологічні чинники, особистісні якості, комунікативні вміння й навички), так і об'єктивні, пов'язані з розвитком культурно-освітнього простору, організацією навчально-виховного процесу в навчальному закладі, розвитком студентського самоврядування і т.п.

Література

1. Амеліна С.М. Тренінги з розвитку вмінь та навичок діалогічного спілкування /С.М. Амеліна. --Д.: Пороги, 2005. -- 74 с.

2. Андреєва І.М. Інноваційні комунікативні технології в роботі куратора академгрупи: навч. посіб. / Андреєва І.М., Мельникова І.М. -- К.: Професіонал, 2007. -- 304 с.

3. Бахов І.С. Педагогічні умови формування професійно-комунікативної компетентності перекладачів в системі вищої освіти /І.С. Бахов // Вісн. Київ. нац. ун. ім. Т. Шевченка. Сер. “Соціологія. Психологія. Педагогіка ”. Дод. 4, том ІІ (14). -- 2009. -- Тем. вип. № 3. -- “Вища освіта у контексті інтеграції до європейського освітнього простору”. -- С. 313 -- 323.

4. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. і гол. ред. В.Т. Бусел]. -- К.; Ірпінь: Перун, 2009. -- 1728 с. -- С. 1736.

5. Галацин К.О. Умови формування комунікативної культури студентів вищих технічних навчальних закладів /К.О. Галацин // Молодь і ринок: щомісячний науково-педагогічний журнал. -- Дрогобич: РВВ “Коло”, 2012. -- № 7 (90). -- С. 144 -- 148.

6. Малашевська К.О. Експериментальна програма формування комунікативної культури майбутніх інженерів / Малашевська К.О. -- Луцьк: Волинський національний університет імені Лесі Українки, 2009. - 88 с.

7. Український радянський енциклопедичний словник (УРЕС) / [Видання підготовлено Головною редакцією УРЕ в Києві]. -- 1987.

8. Путляева Л.В. Психологические особенности педагогического общенияhttp://www. bogoslov. ru/ persons/231536/index.html / Путляева Л.В. // Вопросы психологии. -- 1994. -- № 2. -- С. 84 -- 89.

Размещено на Allbest.ru