Федір Манайло про зміст художньої освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Закарпатський художній інститут

Федір Манайло про зміст художньої освіти

Скакандій В. Ю., народний художник України, доцент кафедри образотворчого мистецтва ЗХІ

Кіяк М. Ю., проректор

Ужгород, Україна

Анотації

Скакандій В. Ю., Кіяк М. Ю. Федір Манайло про зміст художньої освіти. У статті наведено роздуми Федора Манайла про роль художньої освіти, значення та зміст фахової підготовки художника і його місце в суспільстві.

Ключові слова: художня освіта, виховання, навчання, мистецтво, закарпатська художня школа.

Скакандий В. Ю., Кияк М. Ю. Федор Манайло о содержании художественного образования. В статье наведено размышления Федора Манайла о роли художественного образования, значении и содержании специальной подготовки художника и его место в обществе.

Ключевые слова: художественное образование, воспитание, учеба, искусство, закарпатская художественная школа.

Skakandiy V., Kyyak M. Fedir Manailo's reflections of the content of art education. The article presents Fedir Manailo's reflections of the role of art education, meaning and content of professional training and the artist's place in a society.

Keywords: art education, training, art, Transcarpathian art school.

Вступ

Постановка проблеми. В усі часи, в усіх цивілізованих країнах суспільство, педагогіка, школа ставили перед собою завдання -- виховувати громадянина, тобто певний тип соціально зумовленої поведінки, який в майбутньому складатиме народ цих країн. Ще найвидатніший мислитель античності Арістотель сказав, що “...законодавець повинен поставитися із винятковою увагою до виховання молоді, оскільки в тих державах, де цього немає, сам державний лад завдає шкоди” [1: 765] .

Щоб народ не зник, кожне його наступне покоління повинно виховуватись у дусі нації. Власне, справжнє виховання є глибоко національним за суттю, змістом і характером. Адже нація - це насамперед система різноманітних природних ознак тіла, душі і розуму [2]. Щоб діти стали народом, творцями своєї долі, необхідно, аби вони за час навчання, виховання в сім'ї, закладі освіти міцно засвоїли духовність, культуру рідного народу, глибоко пройнялися його національним духом, способом мислення.

Серед вищих навчальних закладів області Закарпатський художній інститут та його структурний підрозділ Коледж мистецтв ім. А. Ерделі помітно відрізняється своєю унікальною аурою, духом пошуку та творчості, що сягають коренями в минуле століття. Адже відомо, що історія заснування навчального закладу починається з відкриття у 1927 році Ужгородської публічної школи рисунку, коли випускники Мукачівської гімназії Адальберт Ерделі (1891-1955) та Йосип Бокшай (1891-1975), які продовжили навчання в Угорському королівському художньому інституті в м. Будапешт (Угорщина), повернулися працювати на батьківщину (відповідно у 1914 та 1916 рр.).

Переплетіння української, угорської, чеської, словацької, німецької та румунської культур, які віками співіснували у закарпатському краї, чудової природи, народних звичаїв та обрядів створили тут передумови для розквіту образовторчого мистецтва і дали світові великих майстрів. Не зважаючи на те, що на початку ХХ ст. у містах: Ужгороді, Мукачеві, Хусті та Виноградові існували професійні керамічні та металообробна школи, які готували майстрів та ремісників для художньо-промислового виробництва, зусилля Й. Бокшая та А. Ерделі були направлені на створення навчального закладу для ґрунтовної художньої підготовки талановитої молоді. За словами Й. Бокшая «Молоде підкарпатське покоління повинне зайнятися ґрунтовними професійними штудіями, щоб з нашої маленької землі вийшли в майбутньому великі майстри, на котрих би весь світ дивився з повагою» [3]. З архівних матеріалів меморіального музею Ф. Манайла однозначно випливає, що від самого початку А. Ерделі та Й. Бокшай ставили за мету створити вищий художній навчальний заклад. Після возз'єднання Закарпаття з Україною у 1945 р. створення такого навчального закладу стало особливо реальним. У цьому А. Ерделі та Й. Бокшаю активно допомагав і Ф. Манайло (1910-1978). В листі Ф. Манайла (1945), як повіреного веденням мистецтва Управління НРЗУ, до Комітету у справах мистецтв при Раднаркомі УРСР написано: «...Але художники-майстри хотіли би позичити із свого знання та опиту новим, молодим талантам, хотіли би воспитувати нові кадри художників, котрі би продовжували їх благородне діло.

Для цього потрібно відкрити Вищу художню школу. Підкреслюєєме: вищу художню школу, а не фахову середню школу. Задачею цієї школи було би готувати художників-педагогів та художників з вищою художньою освітою.

Окрім цього добре було би відкрити промислово-ремісничу школу, в якій плекали би всі види народного мистецтва» [4].

Ф. Манайло разом із А. Ерделі та Й. Бокшаєм був одним із перших викладачів, які на початку ХХ століття вирішили залучити до творчих процесів закарпатську молодь шляхом надання їй ґрунтовної художньої підготовки.

Не зважаючи на те, що творчість Федора Манайла здобула визнання на державному рівні, про що свідчать присвоєні йому звання заслуженого (1972) та народного (1977) художника УРСР, а також численні публікації та видання про самого художника, менш відомими, однак не менш важливими для художньої освіти є погляди Ф. Манайла на виховання, навчання молодих художників та ідейну направленість академічного навчання.

Педагогічну діяльність Федір Федорович Манайло розпочав у 1936 році. У розмові з Вадимом Ковачем (1975) Ф. Манайло згадує: «Майже 20 років був викладачем по мистецькій лінії. Я не хотів своїх молодих братів обманути ввічливим словом. Я таку практику мав, що коли я щось різко сказав, то тоді та дитина мене не забула. Декотрі з моїх молодих товаришів не дуже приємно сприймали мою критику. Але я якщо щось сказав, може різко, то я вже дуже подумав, чи то добре, чи то не вредно. Тільки обдумано і прямо треба говорити правду в любому випадку» [5].

Ф. Манайло залишив не тільки велику мистецьку спадщину, але й велику кількість власноручно записаних роздумів про роль художньої освіти, місце художника в суспільстві, значення та зміст фахової підготовки. Митець розглядав поняття виховання та освіти, зокрема і художньої, як єдине ціле. Найважливішим завданням школи він вважав не тільки академічне навчання професійному ремеслу, а й «розширення кругозору та художньої культури учнів».

«В поняття художньої освіти входить вчення про всі необхідні наукові дисципліни і академічне навчання професійному знанню ремесла, аж до культури найвищої технічної майстерності», - пише Ф. Манайло [6].

Єдиний характер вимог при вивченні трьох найважливіших розділів художньої освіти - рисунку, живопису і композиції - ідеологічно об'єднаний колектив педагогів-однодумців складають, на думку Ф. Манайла, міцне підґрунтя академічної художньої школи.

У зошитах «Про художнє навчання та виховання» [6] він пише: «Повернення школі тієї єдиної міцної основи визначається фундаментальним вивченням рисунку та форми. Таке положення властиве будь-якому класичному мистецтву. Тільки стоячи на такому єдино можливому ґрунті, мистецтво приходить до досконалої майстерності». Будучи освіченою людиною, вчителем, Ф. Манайло неодноразово підкреслював значення фахової підготовки майбутніх художників у трьох найважливіших розділах - рисунок, живопис, композиція.

Рисунок зі своїми крапками, лініями, штрихами, плямами, тушуваннями, зображеннями нарівні з мовою, її реченнями, словосполученнями, словами і буквами був могутнім засобом розвитку науки, техніки, мистецтва, починаючи ще з первіснообщинного ладу. Без сумніву, в усіх народів рисунок брав участь у створенні слів і писемності. Мова і рисунок входили в культуру людей, формуючи їх мислення. Але якщо слова, читання, писання в кінці ХХ ст. стали, в якійсь, мірі доступними кожній людині, без них не можливо уявити її нормального життя в суспільстві, то зовнішньо прості засоби рисунку поки що розуміє і правильно використовує мало хто. Для художника процес вивчення рисунку служить фундаментом усієї майбутньої діяльності. Як писав Ф. Манайло, - «рисунок лежить в основі всіх видів образотворчого мистецтва. Його вирішальний вплив на тлумачення форм навколишнього світу та його найтісніший зв'язок з творчою частиною мистецтва доведені всім досвідом останнього» [6]. Вирішальне значення володіння рисунком підкреслювали всі викладачі училища прикладного мистецтва 50-60 рр. Цікавим з цього приводу є протокол засідання предметної комісії училища від 11. 09. 1953 р., присвячений обговоренню відкритого заняття А. Ерделі на ІІІ курсі живопису за темою «Складний натюрморт з неглибоким фоном, складений з прозорих, блискучих і матових предметів побуту, при бічному освітленні», техніка виконання - акварель. Виступаючі відмічають, що урок добре проведений і з великою користю для учнів, а єдиним недоліком заняття є неточність і неконкретність рисунку деяких учнів. У постановчій частині обговорення записано: «Писати фарбами лише на добрий і правильний рисунок» [7] .

Засобами художньої освіти одночасно досягається і виховна мета, яка за словами Ф. Манайла «полягає в виробленні уміння добре розбиратися в складній обстановці політичного, суспільного, сучасного і минулого життя, вміння в окремих явищах і, навіть, окремих людях бачити відображення діалектичних закономірностей, вміння діалектично використовувати художні засоби для найбільш яскравого втілення ідеї твору» [6].

З протоколів засідання предметних комісій Ужгородського училища прикладного мистецтва за 50-і роки, писаних рукою Федора Манайла, дізнаємося, що питання ідейного змісту робіт, виконання завдань студентами до ювілейних дат обговорювалися неодноразово, а в постановчій частині підкреслювалося: «Звернути особливу увагу на точне вираження ідейного змісту задуманих в проектах тем і високої якості виконання робіт» [7].

Ф. Манайло як педагог неодноразово відмічав велике значення взаємовідвідуваня уроків викладачами і обговорення результатів цих відвідувань, які за його словами, «значно сприяють передачі педдосвіду, високій ідейності викладання, ліквідації помилок і недоробок у веденні уроків і, в кінцевому рахунку, підвищенню ділової кваліфікації викладача» [6] .

Ф. Манайло у колі випускників торговельно-ремісничого училища, 1944 р.

Е. Контратович, І. Гарапко, Ш. Петкі та Ф. Манайло зі студентами Ужгородського художньо-промислового училища

Ф. Манайло на уроці рисунка в Ужгородському училищі прикладного мистецтва, 1949 р.

Одним із важливих завдань художньої школи Ф. Манайло вважав розширення творчих горизонтів молодих художників, що можливе лише через вивчення композиції з перших кроків навчання. Ф. Манайло вважав композицію наукою, що вчить викладати свої думки в матеріалі, засобом, який дозволяє надати єдності всім складовим частинам художнього твору - в змісти, формі, ритмі, світлі, русі і т. д.

«Часто зустрічаючийся безкрилий протоколізм зображень або ілюстративний характер композиції також свідчать про куцість художньої культури, художньої уяви, про незнання широких художніх можливостей... Вивчення композиції вміщує в себе всю ідейну, змістову, формальну і естетичну (декоративну) частини митецтва, розширяють кругозір учнів, відкривають перед ними всі потенціальні сили мистецтва і приводять їх до самостійності... Композиція - це наука, що вчить нас відповіді, як нам викласти свої думки в матеріалі. . Викладання та вивчення композиції таке ж важливе як і викладання анатомії та перспективи, які мають аналогічне значення для мистецтва. Цей предмет особливо важливий у художній школі» [6].

Неодноразово виступав Ф. Манайло і за необхідність збереження української мови. Зокрема, питанням ставлення до мови присвячена його доповідь на відкритих партійних зборах художників Києва 22. 06. 1962 р. У доповіді приведено чисельні приклади незнання і небажання деяких українських митців спілкуватися українською мовою, приведено цитати з книги відгуків відвідувачів Київського державного музею українського мистецтва, зокрема і за підписом відвідувачів російської національності: «Неужели в украинском музее нет ни одного украинца? Есть же чувство национальной гордости и национального достоинства и у украинцев» [8].

Ф. Манайло - один з небагатьох талантів, кому вдалося виразити думки і почуття свого народу, стати його невід'ємною частиною. Критик А. Ізвирін писав: «Фантаст і філософ Манайло, черпаючий з народної мудрості, сего-же незамітного для сего часу героя (простий народ), зобразив нам в цілой его душевной простоті і в цілому его душевному багатстві» [9].

Разом із академічною підготовкою важливим фактором у формуванні майбутнього митця, на думку засновників художньої освіти Закапаття, є «прекрасне народне мистецтво у своїх багатющих жанрах, починаючи від писанок і вишивок, ткацтва та килимарства й закінчуючи різьбою по дереву» [10].

На долю Ф. Манайла випало відстоювати і реалізовувати право на своє національне мистецтво, свою мову, своє самовираження. Сам художник пише про себе: «Я - художник. З молодих літ почав писати картини на народні теми. Багато мандрував по селах... Я малював правду, страшну правду про наше життя, про вікову нужду і горе, що їх влачила Закарпатська Україна в роки загарбницького панування чужинців.

Писали про народ, про його злидні, про тяжку долю такі уславлені майстри пензля, як наш шановний Бокшай, Ерделі, Борецький, Коцка та інші. В їх картинах було яскраво видно, як вся Закарпатська земля важко тягла свою тверду журбу, бездонний жаль, тягар панського ярма» [11]. Ім'я Ф. Ма- найла, на думку Г. С. Островського, стало «явищем національної історії. Його картини створені на вічні теми - протиборство добра і зла, про життя на землі - хвилюють глядачів різних соціальних груп» [9]. Хоча сам Ф. Манайло писав про себе: «Ніколи не був паном мистецтва, завжди був його слугою. Бути смиренним слугою мистецтва -- не ганьба, але служити треба дуже добре» [12]. манайло педагогічний освіта художній

Викладені Ф. Манайлом, з власного досвіду та знань, методологія, техніка, культура, викладання рисунку та композиції у художніх закладах освіти можуть служити матеріалом окремих публікацій.

Як показав час, педагогічні принципи А. Ерделі, Й. Бокшая, Ф. Манайла дали гарні результати. Їхні учні, серед якипх найбільше виділялися Андій Коцка, Адальберт Борецький, Ернест Контратович, Золтан Шолтес, Антон Добош та інші, стали в майбутньому видатними художниками, які принесли Закарпаттю визнання далеко за його межами Результати діяльності педагогічного колективу академії та училища призвели згодом до випуску таких відомих нині митців, як Василь Габда, Семен Маль- чицький, Юлій Сташко, Павло Бедзир, Павло Балла, Ласло Балла, Єлизавета Кремницька, Володимир Микита, Микола Медвецький, Михайло Романи- шин, Наталія Герц, Юрій Герц, Іван Шутєв, Едіта Медвецька (Лутак), В'ячеслав Приходько та інші.

Відкриття у 2003 році Закарпатського художнього інституту не лише сприяло поповненню талановитими митцями колективу місцевих художників, а й започаткувало проведення наукових досліджень мистецтва Закарпаття у контекстті загальноукраїнського та європейського мистецтва. Продовжилися і закладені засновниками традиції навчально-виховної роботи спрямованої на збереження скарбів народного мистецтва й, зокрема, пам'яток дерев'яної архітектури.

Література

1. Аристотель. Соч. в 4 т. -М., 1976. - Т.4. - С.628.

2. Ушинський К. Д. Твори: в 6 т. - К., 1954, Т.1. - С. 51.

3. Бокшай И. Передмова / Изобразительное искусство Закарпатья. - Москва: Советский художник, 1973. - С. 3-4.

4. Лист до Комітету у справах мистецтв при Раднаркомі УРСР.- Архів музею-квартири Ф. Манайла, 1945.

5. Магнітофонний запис розмови з В. Ковачем. - Архів музею-квартири Ф. Манайла.

6. Ф. Манайло. О художественном образовании и воспитании. - Кн. - 287 67. - Арх. - 135.33.

7. Протокол № 3 від 11.09.1953 р. засідання предметної комісії спеціальних дисциплін відділу декоративного розпису Ужгородського училища прикладного мистецтва. - Архів музею-квартири Ф. Манайла.

8. Ф. Манайло. Доповідь на відкритих партійних зборах художників Києва. 22.06.1962. - Архів музею-кварти- ри Ф. Манайла.

9. Изворинъ А. Сучаснь руськь художники // Зоря- Hajnal. - 1943. - Р. 3. - Ч. 1-4. - С. 412-415.

10. Zatloukal J. U vytvarniku na Podkarpatske Rusi // Podkarpatska Rus./ Red. Dr. J. Zatloukal. - Bratislava, 1936. - S. 234-238.

11. Ф. Манайло. Що дала Радянська влада селянам Закарпаття / Виступ на обласному з'їзді селян.- Архів музею-квартири Ф. Ма-найла.

12. Протокол обговорення виставки творів заслуженого художника УРСР Ф. Манайла. - 28.11.1974. - Архів музею-квартири Ф. Манайла.

Размещено на Allbest.ru