Полікультурний підхід до професійно-орієнтованого навчання в умовах глобалізації вищої освіти

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Полікультурний підхід до професійно-орієнтованого навчання в умовах глобалізації вищої освіти

Дем'яненко О.Є.

Анотація

полікультурний освіта професійний навчання

У статті розглядається поняття концепту полікультурності, його актуальність в сучасному освітньому процесі. Автор аналізує формування традиції та ідеї полікультурної освіти, визначає основні положення сучасного підходу до професійно-орієнтованого навчання. Висвітлено теоретичні засади, функції, принципи і цінності полікультурної освіти, а також зміст і структуру полікультурної компетентності. Доведено, що формування полікультурної компетентності студентів є важливим компонентом сучасного професійно-орієнтованого навчання.

Ключові слова: полікультурна освіта, глобалізація вищої освіти, професійно орієнтоване навчання, полікультурна компетентність, полікультурне середовище, кроскультурна грамотність.

Аннотация

В статье рассматривается понятие концепта поликультурности, его актуальность в современном образовательном процессе. Автор анализирует формирование традиции и идеи поликультурного образования, определяет основные положения современного подхода к профессиональноориентированному обучению. Освещены теоретические основы, функции, принципы и ценности поликультурного образования, а также содержание и структура поликультурной компетентности. Доказано, что формирование поликультурной компетентности студентов является важным компонентом современного профессионально-ориентированного обучения. Ключевые слова: поликультурное образование, глобализация высшего образования, профессионально-ориентированное обучение, поликультурная компетентность, поликультурная среда, кросскультурная грамотность.

Annotation

The article deals with the notion of the concept of multiculturalism, its topicality in the modern educational process. The author analyzes the formation of traditions and ideas of multicultural education, defines the basic positions of the modern approach to the professional-oriented learning. The theoretical principles, functions, principles and values of multicultural education, the content and structure of multicultural competence are studied. It is proved that the formation of multicultural competence of students is an important component of modern professional-oriented education.

Keywords: multicultural education, globalization of higher education, professionaloriented education, multicultural competence, multicultural environment, crosscultural literacy.

Постановка проблеми. Сьогодні в умовах процесу глобалізації відбувається змішання різних етнічних культур, як результат, людина в сучасній соціокультурній ситуації взаємодіє з різними культурами, що вимагає розуміння, поваги до культурної ідентичності інших людей. Етнокультурна карта нашої країни відрізняється величезним розмаїттям, проте через відсутність толерантності у відносинах різних етнічних груп можуть бути присутні конфлікти. Питання виховання особистості, яка з повагою відноситься до своєї етнічної спадщини і водночас позбавлена національної обмеженості, набуває особливої актуальності.

На сучасному етапі Європа стає багатонаціональним і багатомовним цілим, де для нормальної адаптації до умов життя дійсно важливим виявляється знання різних мов, у зв'язку з чим зростає природна мотивація до їх вивчення, а тому важливо підтримувати цей інтерес на державному рівні. Потреба у розвитку вітчизняної полікультурної освіти збігається з аналогічними проблемами в світовому освітньому процесі, формується традиція полікультурної освіти і в нашій країні. Ми розуміємо, як важливо знати декілька мов, оскільки їх вивчення сприяє вихованню толерантності, досягненню взаєморозуміння між народами, повазі особистості. Багато європейських країн активно вводять вивчення різних мов, розробляють і здійснюють програми з підтримки місцевих мов, інтеграції іммігрантів в нове культурно-мовне середовище та збереження культури етносу. Кількість мов, запропонованих для вивчення в країнах Європи, постійно збільшується, збільшуються можливості для отримання досвіду кроскультурного спілкування.

В європейських країнах проводиться робота за наступними напрямами: досліджується рівень оволодіння нерідною мовою, поширюється програма “Загальноєвропейський мовної портфель”, відповідно до якої задаються рівні володіння мовою, розробляються законопроекти з мовної політики в галузі освіти, проводяться спільні заходи з недержавними та міжнародними організаціями, в засобах масової інформації висвітлюються досягнення у цій роботі. Загальноєвропейські концепції володіння іноземною мовою містять основні положення сучасного підходу до навчання іноземних мов на різних освітніх рівнях і в різних умовах.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Розвиток теорії і практики полікультурної освіти пов'язаний з іменами сучасних вітчизняних і зарубіжних дослідників. Ідея полікультурної освіти має на увазі інтегроване вивчення дисциплін на полікультурній основі і сприяє виробленню в учнів здатності працювати в полікультурному колективі (Дж. Бенкс, К. Грант, П. Янг та ін.).

Поняття “полі культурність” відображається в науці під різними термінами, такими як: полікультурна освіта (І. В. Васютенкова, В. В. Макаєв, З. А. Малькова, Л. Л. Супрункова та ін.); мультикультурна освіта (Д. Бенкс, Р. Люсієр, Я. Пей, В. Шафікова та ін.); школа діалогу культур (В. С. Біблер, Н. Б. Крилова, О. Тішков та ін.); полікультуралізм в освіті (Г. М. Коджаспірова); багатокультурна освіта (Г. Д. Дмітрієв); міжкультурне навчання (Л. Г. Вєдєніна); кроскультурна освіта (А. П. Ліферов, Т. Г. Стефаненко та ін.); інтернаціональна освіта (А. С. Макаренко, В. О. Сухомлинський). Як наслідок, зросла кількість досліджень етно-національної, полі-особистісно-культурної та полі-етно-культурної освіти, розробок оригінальних педагогічних теорій (О. В. Аракелян, Є. В. Бондаревська, О.В. Гукаленко, А. Я. Данилюк, В. Ю. Хотинець, А. А. Факторович, Ф. Г. Ялалов та ін.).

Наукові праці українських дослідників (Л. О. Голік, Л. А. Гончаренко, О. В. Гукаленко, Т. В. Клинченко, М. Ю. Красовицький, В. В. Кузьменко та ін.) присвячені вивченню передумов запровадження полікультурної освіти в Україні, розгляду теоретико-методологічних засад формування полікультурної компетентності та спеціальної підготовки майбутніх педагогів, здатних діяти у поліетнічному регіоні.

Аналіз наукової педагогічної літератури дозволив дійти висновку, що полікультурний підхід сприяє створенню полікультурного середовища, яке має за рахунок діалогового кроскультурного спілкування, прилучення студентів до національної та загальнолюдської культури, виховувати професіоналізм. Найчастіше під полікультурністю науковці розуміють сукупність соціально-психологічних характеристик, що забезпечують можливість мирного співіснування суб'єктів як представників різних культур в умовах демократичного гетерогенного соціуму.

На наш погляд, універсальне визначення терміна “полікультурна освіта” дає І. Д. Ікоєва, а саме: полікультурна освіта це спосіб виховання гармонійної толерантної особистості, яка поважає культуру, традиції інших народів країни та світу з метою зниження міжетнічних конфліктів, ксенофобії, шовінізму на основі позитивного міжетнічного спілкування. Основними функціями полікультурної освіти науковець називає: гуманітарно-виховну, соціальну, культурологічну і миротворчу. Розвиток полікультурної освіти представляє як інноваційний процес, для ефективного перебігу якого необхідно враховувати логіку і технологію ініціювання та втілення нових ідей, основні характеристики даного процесу, його структуру, зміст та умови, за яких його протікання буде найбільш продуктивним. В основу полікультурної освіти закладені такі принципи: врахування особливостей багатонаціонального мовного середовища; поєднання інтересів вчителів та учнів у вирішенні навчально-пізнавальних завдань; єдність педагогічних позицій; гуманізм; творча спрямованість освітнього процесу; культуросообразність і полікультурність в освіті [4].

Метою статті є дослідження питання полікультурного підходу до професійно-орієнтованого навчання в умовах глобалізації вищої освіти.

Виклад основного матеріалу. У вітчизняній педагогіці ідея полікультурної сутності освіти з точки зору єдності національного (народного) і загальнолюдського (наднаціонального, культурного) була обґрунтована С. Й. Гессеном: “тільки в міру здійснення народом загальнолюдських цінностей стає він індивідуальністю, яка займає своє особливе, незамінне місце в загальнолюдській культурі, тобто стає нацією” [2, с. 343]. Внаслідок чого “будь-яка гарна освіта за необхідністю буде національною, хоча б вона і не турбувалась спеціально про розвиток національного почуття” [2, с. 354].

Полікультурна освіта становить інтегративну частину загальної освіти і орієнтована на формування індивіда, який готовий до активної творчої діяльності в середовищі, що розвивається, зберігає свою соціально-культурну ідентичність, прагне до розуміння інших культур, поважає інші культурно-етнічні спільноти, який вміє жити в мирі та злагоді з представниками різних національностей і вірувань [8].

У своєму дослідженні В. І. Бондаренко наголошує, що істотну роль в полікультурній освіті відіграє вивчення загальнолюдських цінностей і світової культури. Ці цінності є відображенням людських відносин, вірувань і життєвого досвіду. Цінності можуть бути і суто особистими, але найбільш важливі з них однакові для людей однієї нації, культури чи релігії. Існують, однак, цінності універсальні, поширені настільки широко, що вони навіть в якійсь мірі визначають, що значить бути людиною. Для полікультурної освіти важливі як універсальні цінності, які визначають групову приналежність і створюють унікальні культури і погляди на світ, так і суто особисті, які допомагають кожній особистості взаємодіяти одна з одною [1].

За Н. Г. Марковою основну роль у формуванні толерантних взаємовідносин між людьми відводили і відводять освіті, яку традиційно трактують як процес і результат засвоєння людиною досвіду у вигляді системи знань, умінь і навичок, відносин і розглядають як частину соціалізації. Формуючи особистість майбутнього фахівця у галузі за допомогою розвитку у нього культури міжнаціональних відносин, вуз одночасно визначає життя майбутнього підростаючого покоління. Тому вміння наступних поколінь багато в чому залежить від якості сьогоднішньої підготовки студентів вищої школи, оволодіння культурою міжнаціональних відносин. Проблема формування культури міжособистісних і міжнаціональних відносин вирішується, насамперед, через полікультурне виховання і освіту. Тому важливою умовою є створення полікультурного середовища, що сприяє визнанню культурної самобутності народів і формуванню політолерантності [5].

Наявність полікультурної (інтеркультурнoї, міжкультурнoї) кoмпетенції як кінцевoгo результату пoлікультурнoї oсвіти передбачає засвoєння значнoгo oбсягу пoзамoвнoї інфoрмації, неoбхіднoї для адекватнoгo спілкування та взаємoрoзуміння з представниками інших культур [7].

Полікультурна компетентність студента розуміється Л. Ю. Даниловою як професійно значуща інтегративна якість особистості, що охоплює мотиви пізнання, прийняття загального і специфічного в кожній з культур як цінності; знання законів, способів життєдіяльності та розвитку полікультурного світу; умінь застосовувати їх на практиці виховання майбутнього учня як людини культури. Структура полікультурної компетентності представлена чотирма компонентами: мотиваційно-ціннісним, когнітивним, діяльнісним, і емоційним. На думку Л. Ю. Данилової, ефективному формуванню полікультурної компетентності студента в освітньому процесі вузу сприяють такі педагогічні умови: організація текстової діяльності студента, що забезпечує діалог культур на заняттях іноземної мови; побудова програми формування полікультурної компетентності студента, що включає мету, принципи, етапи, зміст, механізми реалізації, мовні освітні проекти і результат, спрямованої на реалізацію ідеї виховання “людини культури”; створення на заняттях атмосфери, що максимально наближена до природних комунікативних умов і забезпечує міжсуб'єктну взаємодію викладача і студента [3].

Як вважає А. М. Хупсарокова, загальносоціальний зміст полікультурної компетентності педагога можна розглядати як фундамент розвитку професійної складової даної якості. Професійний аспект являє собою свого роду екстраполяцію загально-соціального змісту в контексті професійної діяльності. Виходячи з цього, логічною є така ієрархічна цільова послідовність процесу формування полікультурної компетентності студентів: від освоєння загально-соціального змісту міжкультурної взаємодії до екстраполяції цього змісту в комунікативну сферу професійної діяльності і, далі, до підготовки студентів до здійснення полікультурного виховання. Повноцінне освоєння студентами всієї сукупності загально-соціальних і професійно-орієнтованих полікультурних знань і умінь, цінностей і мотивів поведінки, стратегій поведінки і діяльності свідчитиме про сформованість у майбутніх педагогів полікультурної компетентності [9].

Завдяки оволодінню цінностями рідної культури студенти глибше, всебічно і більш точно розуміють інші культури. Під час спілкування з представниками інших культур важливо розуміти, що немає кращих або гірших культур, всі культури своєрідні, унікальні. Ці відмінності потрібно використовувати як джерело додаткових можливостей культурної синергії. Ці знання роблять можливим конструктивний діалог між представниками різних культур, а також допомагають при побудові міжособистісних відносин. Кроскультурна грамотність (розуміння, повага традицій, культури іншого народу) сприяє формуванню у тих, хто навчається, цілісної картини навколишнього світу, духовних, загальнолюдських цінностей [6, с. 82].

Висновки. Отже, полікультурна освіта спрямована на формування толерантної особистості, яка здатна створювати як матеріальні, так і духовні багатства, яка вихована на національних і загальнолюдських цінностях. В умовах глобалізації вищої освіти: інтеграції українських вузів в міжнародний науковоосвітній простір, діалогу народів і їх культур, стратегія освіти і виховання повинна забезпечувати об'єднання національних і кроскультурних цінностей, забезпечення професійно-орієнтованого навчання майбутніх фахівців різних країн на основі принципу толерантності. Консолідуючими для фахівців в полікультурному середовищі можуть виступити такі цінності, як: самореалізація, відповідальність, професіоналізм, компетентність, вміння працювати в команді, креативність, а знання мов сприяє усвідомленню відображених у них ментальних особливостей нації, за умов оволодіння якими, можна стати носіями кроскультурної грамотності.

Література

1. Бондаренко В. И. Социально-педагогическая деятельность “открытой” школы в поликультурной среде: автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.01

2. Гессен С. И. Основы педагогики. Введение в прикладную философию / И. Г ессен. М.: Школа_Пресс, 1995. 447 с.

3. Данилова Л. Ю. Формирование поликультурной компетентности студента: автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.01 / Л. Ю. Данилова. Оренбург, 2007. 27 с.

4. Икоева И. Т. Проектирование системы поликультурного образования в общеобразовательной школе: автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.01 / И. Т. Икоева. Владикавказ, 2011. 22 с.

5. Маркова Н. Г. Кросскультурная грамотность как индикатор межнационального понимания / Н. Г. Маркова // Известия Российского государственного педагогического университета им. А. И. Герцена: Общественные и гуманитарные науки. 2008. Вып. 84. С. 156-162.

6. Маркова Н. Г. Кросскультурная грамотность как индикатор межнационального понимания / Н. Г. Маркова // Высшее образование сегодня. 2009. № 1. C. 81-84.

7. Соколова І. Розвиток вищої освіти в Україні: полікультурний аспект / І. Соколова // Культурно-історична спадщина Польщі та України як чинник розвитку полікультурної освіти: зб. наук. праць. Хмельницький: ПП Заколодний М. І., 2011. С. 277-282.

8. Тишулина С. Г. Поликультурное образование в системе подготовки будущих учителей. / С. Г. Тишулина // Вестник МГТУ. 2006. №4 (том 9). С. 573-575.

9. Хупсарокова А. М. Содержание поликультурной компетентности педагога [Електронний ресурс] / А. М. Хупсарокова. Режим доступу до джерела: http://www.fan-nauka.narod.ru/2008-1 .html.

Размещено на Allbest.ru