Особливості розвитку системи професійно-технічної освіти в Україні

Олег Ветров

В статті аналізується розвиток системи професійно-технічної освіти України, що є особливим соціальним інститутом в професійному розвитку України та має свої відмітні особливості, соціально-культурологічну передісторію, специфічну логіку розвитку; досліджуються проблеми професійно-технічної освіти України, напрями розвитку професійно-технічної освіти; реформування професійно-кваліфікаційної структури підготовки робочих кадрів відповідно потреб ринку праці; з'ясовується головне завдання професійно-технічної освіти; вивчаються програми професійної підготовки.

Ключові слова: система професійно-технічної освіти України, реформування професійно-кваліфікаційної структури, ринок праці, програма професійної підготовки

В статье анализируется развитие системы профессионально-технического образования Украины, которая является особенным социальным институтом профессионального развития Украины и имеет свои отличительные особенности, социально-культурологическую историю, специфическую логику развития; исследуются проблемы профессиональнотехнического образования Украины, направления развития профессионально-технического образования; реформирования профессионально-квалификационной структуры подготовки рабочих кадров в соответствии потребностями рынка труда; выясняется главная задача профессионально-технического образования; изучаются программы профессиональной подготовки.

Ключевые слова: система профессионально-технического образования Украины, реформирование профессионально-квалификационной структуры, рынок труда, программа профессиональной подготовки.

Key words: system of vocational education and training in Ukraine, reforming of the vocational qualification structure, labor market, vocational training program

Розбудова незалежної Української держави пов'язана з формуванням нового суспільства, перетворенням усіх суспільних інститутів. Економічні та політичні перетворення в сучасній Україні вимагають від системи професійно-технічної освіти визначення основних напрямів розвитку механізмів адаптації в сучасних соціально-економічних умовах, що дає нове бачення ролі професійно-технічної освіти в державній політиці. Зростає необхідність її наукового супроводу, конструктивного використання українського та зарубіжного досвіду, врахування загальносвітових тенденцій розвитку економіки й людських ресурсів.

Реформування освітньої галузі України проходить з використанням світового досвіду адаптації людини до життя за конкурентних умов сучасного суспільства. Процес інтеграції української системи освіти в європейський і світовий освітній простір пов'язаний з переосмисленням вітчизняного досвіду, пошуком механізмів адаптації позитивного зарубіжного досвіду до сучасних реалій, про що йдеться в Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті (2002 р.), Програмі дій щодо реалізації положень Болонської декларації у системі вищої освіти і науки України (2004 р.), Законі України Про професійно-технічну освіту (2001 р.)та інших нормативно-правових актах. Українська система освіти в цілому і система професійно-технічної освіти зокрема переживає процеси перетворення, які зумовлені, з одного боку, безперервною спонтанною адаптацією до змінних умов зовнішнього середовища, з іншого - суперечністю реформ.

Метою статті є виявлення особливостей розвитку професійно-технічної освіти України за часів незалежності.

Система професійно-технічної освіти глибоко проникає як у соціальну, так і в економічну сфери, виходить на ринки праці, товарів, послуг і капіталу. Українська професійно-технічна освіта зокрема переживає процеси перетворення, які зумовлені, з одного боку, безперервною спонтанною адаптацією до змінних умов зовнішнього середовища, з іншого - суперечністю реформ.

Вітчизняні науковці приділяють належну увагу проблемам розвитку професійно-технічної освіти, зокрема таким її аспектам, як: сучасна філософія освіти (В. Андрущенко, І. Зязюн, В. Кремінь та ін.); розвиток професійно-технічної освіти (В. Кремень, В. Мадзігон, Л. Нестерова, В. Свистун, та ін.); реформування професійно-технічної освіти (Л. Коробко, В. Кремень, В. Масло, Н. Ничкало та ін.); безперервна освіта у професійно- технічній підготовці кадрів (В. Андрущенко, І. Зязюн, Н. Корсунська, В. Кремень, Н. Ничкало, С. Сисоева та ін.); організація навчання у професійно-технічних закладах (Р. Гуревич, В. Ковальчук, Н. Колісниченко, Л. Лук'янова та ін.); управління навчально-виробничим процесом професійно-технічних навчальних закладів (В. Луговий, В.Козубняк, Л. Коробко, Л.Сергеєва, та ін.); модернізація підготовки кваліфікованих робітників (Л. Коробко, О. Мінаєв, Л. Полак та ін.)[1-2; 5-16].

Серед гострих проблем професійно-технічної освіти України дослідники найчастіше відзначають економічну й політичну нестабільність у суспільстві; змінні напрями розвитку професійно-технічної освіти; потреба модернізації професійно-кваліфікаційної структури підготовки робочих кадрів відповідно потреб ринку праці; незбалансованість потреб особистості й суспільства в професійних освітніх послугах; недостатнє бюджетне фінансування.

Система професійно-технічної освіти є особливим соціальним інститутом в професійному розвитку України, що має свої відмітні оcобливоcті, шкально-культурологічну передісторію, специфічну логіку розвитку. У наш час професійно-технічна оcвіта як рівень стійкої державної системи безперервної профеcійно-технічної оcвіти, що підвищує загальний рівень оcвіти, володіє якісною визначеністю і відрізняється достатнім загальнокультурним і професійним змістом, необхідним для виконання певного клаcу професійних завдань, що мають практичну спрямованість і спеціалізований характер.

Соціально-політичні та економічні перетворення в нашій країні корінним чином змінили парадигму розвитку професійно-технічної освіти, оскільки система професійно-технічної освіти в цілому нерозривно пов'язана з тією соціально-економічною формацією, в рамках якої вона сформувалася й існує. Протягом свого існування система професійно-технічної освіти розглядалася для реалізації однієї єдиної функції - забезпечення потреб галузей економіки в робочих кадрах. В руслі Національної доктрини освіти [1, с. 4] її головним завданням є реалізація конституційного права і рівних можливостей громадян на здобуття безкоштовної освіти високої якості для досягнення таких цілей:

- задоволення потреб особи у висококваліфікованих професійних освітніх послугах для підвищення конкурентоспроможності випускників на ринку праці;

- поліпшення умов для якісного навчання, отримання студентами практичних вмінь і навиків, розвитку їх творчих і професійних здібностей з одночасним підвищенням освітнього рівня;

- включення молоді в повноцінну виробничу працю і формування в неї високоїморальності і пошани до закону тощо;

- задоволення потреб суспільства у відтворенні кваліфікованих трудових ресурсів для всіх галузей економіки [1, с. 4].

Професійно-технічна освіта функціонує в єдиному освітньому просторі України як самостійна освітня підгалузь. При цьому існує в найтіснішому зв'язку з іншими рівнями освіти: із загальноосвітньою школою, оскільки без фундаментальної загальної освіти не може бути якісної професійної освіти, системами середньої і вищої освіти, здійснюючи систематичне відтворення кваліфікованих трудових ресурсів, унаслідок чого дві третини всіх зайнятих в економіці України мають рівень професійно-технічної оcвіти. У зв'язку з цим доцільно cиcтему професійно-технічної освіти розглядати як одну із складових галузі економіки, від ефективного функціонування якої залежить розвиток економіки країни в цілому. Недооцінка значущості системи професійно-технічної освіти з цієї точки зору, недостатня увага до неї, а часто і відсутність цієї уваги є основними причинами нереалізації повною мірою економічних реформ у країні.

Ще одна особливість функціонування системи професійно-технічної освіти в сучасних соціально-економічних умовах полягає в такому: система професійно-технічної освіти стикається з ринком праці, ринком сировини, матеріалів і устаткування, ринком товарів і послуг, вироблюваних у навчальних майстернях, ринком банківського капіталу, земельним ринком, що значно посилює економічну значущість професійно-технічної освіти.

На думку Л. Коробко, система професійно-технічної освіти складається з професійно-технічних навчальних закладів незалежно від форм власності та підпорядкування, що проводять діяльність у галузі професійно-технічної освіти, навчально-методичних, науково-методичних, наукових, навчально-виробничих, навчально-комерційних, видавничо-поліграфічних, культурно-освітніх, фізкультурно-оздоровчих, обчислювальних та інших підприємств, установ, організацій та органів управління ними, що здійснюють або забезпечують підготовку кваліфікованих робітників [8, с. 9-22].

Згідно із ст. 28 Законом України «Про освіту», система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти [3, с. 452]. Відповідно до ст. 29 цього ж закону, структуру освіти складають: дошкільна освіта; загальна середня освіта; позашкільна освіта; професійно-технічна освіта; вища освіта; післядипломна освіта; аспірантура; докторантура; самоосвіта [3, с. 453].

Професійно-технічна освіта є складовою системи освіти України. Професійно-технічна освіта є комплексом педагогічних та організаційно-управлінських заходів, спрямованих на забезпечення оволодіння громадянами знаннями, уміннями і навичками в обраній ними галузі професійної діяльності, розвиток компетентності та професіоналізму, виховання загальної і професійної культури.

Професійно-технічне навчання - складова професійно-технічної освіти. Професійно-технічне навчання передбачає формування у громадян професійних умінь і навичок, необхідних для виконання певної роботи чи групи робіт, і може здійснюватися у професійно-технічних навчальних закладах, а також шляхом індивідуального чи курсового навчання на виробництві, у сфері послуг [4, с. 216] .

Професійно-технічна освіта забезпечує здобуття громадянами професії відповідно до їх покликань, інтересів, здібностей, а також допрофесійну підготовку, перепідготовку, підвищення їх кваліфікації.

Допрофесійна підготовка являє собою здобуття початкових професійних знань, умінь особами, які раніше не мали робітничої професії. Первинна професійна підготовка являє собою здобуття професійно-технічної освіти особами, які раніше не мали робітничої професії або спеціальності іншого освітньо-кваліфікаційного рівня, що забезпечує відповідний рівень професійної кваліфікації, необхідний для продуктивної професійної діяльності.

В Україні реалізуються освітні програми, які можна поділити на загальноосвітні і професійні. Н. Колісниченко стверджує, що професійні освітні програми спрямовані на вирішення завдань послідовного підвищення професійно-технічного рівня підготовки фахівців відповідної кваліфікації. До професійних належать програми професійно-технічноїосвіти, разом із програмами середньої, післявузівської професійної освіти [7, с. 135].

Професійно-технічна освіта має на меті підготовку працівників кваліфікованої праці (кваліфікованих робочих і службовців) за всіма основними напрямами суспільно корисній діяльності. Професійно-технічна освіта може бути здобута, згідно зі ст. 18 Закону України «Про професійно-технічну освіту», в таких професійно-технічних навчальних закладах: професійно-технічне училище відповідного профілю; професійне училище соціальної реабілітації; вище професійне училище; професійний ліцей; професійний ліцей відповідного профілю; професійно-художнє училище; художнє професійно-технічне училище; вище художнє професійно-технічне училище; училище-агрофірма; вище училище-агрофірма; училище-завод; навчально-виробничий центр; центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів; навчально-курсовий комбінат; навчальний центр; інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту або здійснюють професійно-технічне навчання [4, с. 217].

Професійно-технічне училище (ПТУ) є основним видом освітньої установи професійно-технічної освіти в Україні. ПТУ здійснює реалізацію основних освітніх програм професійно-технічної освіти, що забезпечують здобуття професійно-технічної освіти за професією відповідного рівня кваліфікації молоддю:

- яка має основну загальну освіту з терміном навчання 3-4 року, при цьому видається диплом про рівень освіти і кваліфікації за професією і без здобуття середньої (повної) загальноїосвіти з терміном навчання 1-2 року і видається диплом про рівень кваліфікації запрофесією;

- яка має середню (повну) загальну освіту (тобто 11 класів) з терміном навчання 1-2 року, видається диплом про рівень кваліфікації запрофесією [6, с. 71].

В. Масло стверджує, що професійно-технічне училище здійснює реалізацію програм професійної підготовки:

- молоді, що не має основної загальної оcвіти із здобуттям основної загальної оcвіти або її частини, видаєтьcя cвідоцтво про рівень кваліфікації за професією;

- -дорослого і незайнятого населення на базі будь-якого рівня освіти з терміном навчання до 1 року, видається свідоцтво про рівень кваліфікації за професією;

- також програм перепідготовки і підвищення кваліфікації з числа дорослого і незайнятого населення з терміном навчання від 2-х тижнів і більше, видається свідоцтво про рівень кваліфікації за професією [12, с. 50].

На відміну від професійно-технічного училища професійний ліцей (ПЛ) здійснює реалізацію основних освітніх програм професійної освіти підвищеного рівня робочої кваліфікації, забезпечуючи підготовку кваліфікованих кадрів робочих для наукоємких виробництв і високо-технологічних галузей економіки, робочих і службовців для соціальної сфери, а також реалізацію інтегрованих освітніх програм початкової і середньої професійної освіти [13, с. 28]:

- на базі основної загальної освіти із здобуттям середньої (повної) загальної освіти і видачею диплома про рівень освіти і кваліфікації запрофесією;

- на базі середньої (повної) загальної освіти і видачею диплома про рівень освіти і кваліфікації за професією.

Отже, основна відмінність між професійно-технічним училищем і професійним ліцеєм полягає в тому, що училища реалізують освітні програми за масовими робочими професіями, а ліцеї реалізують інтегровані професійні освітні програми початкової і середньої професійної освіти.

Професійно-технічна освіта здійснюється у професійно-технічних навчальних закладах за денною, вечірньою (змінною), очно-заочною, дистанційною, екстернатною формами навчання, з відривом і без відриву від виробництва та за індивідуальними навчальними планами. Щорічно збільшуються обсяги підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації дорослого населення за рахунок коштів працедавців, органів, які займаються питаннями праці і зайнятості населення, а також власних коштів громадян [15, с. 87].

Існує три види навчальних закладів, які розрізняються за формою власності та джерелом фінансування:

• Навчальні заклади державної форми власності і фінансуються з Державного бюджету України.

• Навчальні заклади державної форми власності, а фінансуються з місцевого бюджету.

• Навчальні заклади приватної форми власності, а фінансуються за рахунок коштів студентів та інших позабюджетних джерел [10, с. 143].

При цьому у сфері управління професійно-технічною освітою на державному та регіональному рівні визначилися чотири основні схеми управління, які здійcнюютьcя відповідно:

- Міністерством освіти і науки України;

- місцевими органами управління (місцевими державними адміністраціями);

- органами управління територіальною громадою (органами місцевого самоврядування);

- власником недержавного професійно-технічного навчального закладу.

Л. Коробко упевнена в затребуваності професійно-технічної освіти як серед молоді, так серед працедавців, у зв'язку з тим, що за останні п'ять років практично жодна освітня установа цього рівня не зазнає труднощів з комплектуванням і лише 15 % випускників не працевлаштуються через відсутність робочих місць (Для порівняння: сьогодні не працевлаштовується чверть випускників вищої школи і приблизно третя частина випускників середньої професійної освіти) [8, с. 18].

Отже, ми можемо схарактеризувати професійно-технічну освіту як під галузь сфери освіти України, яка реалізує принцип загальнодоступності і безкоштовності професійно-технічної освіти. Головним завданням професійно-технічної освіти є реалізація конституційного права і рівних можливостей громадян на здобуття безкоштовної освіти високої якості. За організаційно-правовою формою установи професійно-технічної освіти можуть бути державними, муніципальними та недержавними. Провідним принципом розвитку системи професійно-технічної освіти стає її безперервність, що забезпечує можливість швидкої переорієнтації і неодноразової перекваліфікації працівників в умовах рухомої ситуації на ринку праці.

Серед перспективних напрямів її подальшого дослідження заслуговують на увагу такі: особливості розвитку системи професійно-технічної освіти у розвинених країнах; тенденції розвитку професійно-технічної освіти в Україні; організаційно-педагогічні механізми реалізації партнерства середньої школи з професійно-технічними закладами в Україні.

професійний технічний освіта україна

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Андрущенко В. Три кроки в майбутнє / В. Андрущенко // Освіта України. - 2002. - 17 травня (№ 40). - C. 5.

2. Вплив трансформації ринкової економіки на управління розвитком професійно-технічної освіти [Текст] : [монографія] / [Свистун В. І. та ін. ; за наук. ред. В. І. Свистун] ; Нац. акад. пед. наук України, Ін-т проф.-техн. освіти. - Київ : Поліграфсервіс, 2014. - 183 с.

3. Закон України «Про освіту» (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, N 34, ст. 451. - с. 452-453.

4. Закон України «Про професійно-технічну освіту» // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1998, N 32, ст. 215. - с. 216-217.

5. Зязюн І. Проблеми професійної освіти сьогодні / Іван Андрійович Зязюн // Педагогіка і психологія професійної освіти. - 1997. - № 1 - С. 98.

6. Козубняк В. Управління освітою: стан, проблеми, перспективи / В. Козубняк // Освіта і управління. - 2003. - № 3. - C. 67-73.

7. Колісниченко Н. Як подолати кризу професійно-технічної освіти в Україні? Аналіз політики в галузі післясередньої освіти / Н. Колісниченко // Аналітичні записки з розробки напрямків державної політики / Уклад. В. Є. Романов, О. І. Кілієвич. - К. : Вид-во УАДУ, 2001. - C. 132-146.

8. Коробко Л. Державне регулювання системи професійно-технічної освіти в Україні : Дис... канд. наук: 25.00.02 / Коробко Лідія Іванівна. - Запоріжжя, 2008. - 181 с.

9. Кремень В. Відтворення кваліфікованих трудових ресурсів країни залежить від ефективного функціонування професійно-технічної освіти; доп. на дні уряду [у Верховній Раді України] / Василь Кремень // Освіта України. - 2003. - 4 квіт. (№ 25). - С. 6-7.

10. Луговий В. Десять років становлення (досвід досліджень, розробок і впроваджень у сфері державного управління) / В. І. Луговий. - К. : Вид-во НАДУ, 2005. - 356 с.

11. Мадзігон В. Професійно-технічна освіта - освіта ХХІ ст. / Василь Мадзігон // Педагогічна газета. - 2003. - № 11. - С. 5.

12. Масло В. Удосконалення навчально-виховного процесу у вищих професійних закладах освіти України / В. Масло // Вища освіта України. - 2002. - № 4. - C. 48-52.

13. Мінаєв О. Формування технічної освіти на сучасному етапі розвитку освітянсько-наукового простору / О. Мінаєв // Вища школа. - 2006. - № 2. - C. 23-38.

14. Ничкало Н. Методологічні проблеми безперервної професійної освіти / Н. Г. Ничкало // Психолого-педагогічні проблеми професійної освіти: наук.-метод. зб. [ Редкол.: І. А. Зязюн та ін.] - К., 1994. - С. 22-26.

15. Полак Л. Навчально-виховний процес у закладах профтехосвіти / Л. Б. Полак. - К., 2005. - 236 с.

16. Сергеєва Л. Теоретико-методичні основи управління розвитком професійно-технічного навчального закладу [Текст] : автореф. дис. ... д-ра пед. наук : 13.00.06 / Сергеєва Лариса Миколаївна; Нац. акад. пед. Наук України, Держ. вищ. навч. закл. «Ун-т менедж. освіти». - К., 2013. - 40 с.

Размещено на Allbest.ru