Формування умінь і навичок самоосвіти майбутніх вчителів як необхідна умова в організації самоосвітньої діяльності школярів

Размещено на http://www.allbest.ru

ФОРМУВАННЯ УМІНЬ І НАВИЧОК САМООСВІТИ МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ ЯК НЕОБХІДНА УМОВА В ОРГАНІЗАЦІЇ САМООСВІТНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШКОЛЯРІВ

Шапошнікова І. І.

доцент Харківської державної

академії фізичної культури

У статті представлено узагальнення досвіду педагогічної роботи зі студентами щодо формування у них самоосвітніх умінь і навичок та подолання такого феномену, як «відчуження знань». Розроблена система з організації самоосвіти майбутніх вчителів у сучасному інформаційному середовищі.

Ключові слова: самоосвіта школярів і студентів, уміння та навички самоосвіти майбутніх вчителів, інформаційно-комунікативні технології в освіті.

педагогічний студент самоосвітній інформаційний

В статье представлено обобщение опыта педагогической работы со студентами по формированию у них самообразовательных умений и навыков и преодоления такого феномена, как «отчуждение знаний». Разработана система по организации самообразования будущих учителей в современной информационной среде.

Ключевые слова: самообразование школьников и студентов, умения и навыки самообразования будущих учителей, информационно-коммуникативные технологии в образовании.

In the article the generalization of experience of pedagogical work with students by forming their self - educational attainments, skills and the overcoming such a phenomenon like «the alienation of knowledge» is presented. The system of organization of selfeducation for future teachers is developed in modern informational environment, and the system includes the realization of the following stages: 1. The increase of level of students' motivation, who will become teachers, that by its turn actualized the importance of the acquirement of self- educational skills and attainments. 2. The introduction of innovative resources and methods of education stimulated the students to active self-education. 3.The levels' comparison offormation of self-educational skills and attainments offuture teachers till the introduction of system of the experimental work with them in the considered direction and after its realization.

Key words: self-education of pupils and students, skills and attainments offuture teachers' self - education, information and communication technology (ICT) in education.

За своїм змістом і характером процес реформування вищої освіти в Україні в останнє десятиліття відбувається у напрямі впровадження в освітню діяльність основних положень Болонської декларації. Серед цих положень важливе місце посідає принцип «навчання впродовж життя» («longlifelearning» або «longlifeeducation»), який у контексті сучасного розв'язання проблеми формування розвиненої особистості зумовлює необхідність здійснення з підростаючим поколінням - як зі школярами, так і зі студентами - цілеспрямованої педагогічної роботи щодо озброєння певними знаннями, уміннями і навичками самоосвіти.

При цьому в процесі набуття учнями або студентами потрібних для ефективної самоосвіти знаннями, уміннями та навичками слід насамперед взяти до уваги вік і досвід тих, хто навчаються. Крім того, зусилля в означеному напрямі потребують не тільки активності обох сторін (з одного боку - учителів і викладачів, і, відповідно, з іншого - школярів і студентів), а й виваженого підходу - розробки для кожного конкретного випадку науково-методичного забезпечення, оптимальність якого забезпечується в тому числі й урахуванням можливостей матеріально-технічної бази навчального закладу, особливостей вивчення дисциплін гуманітарного й природничого профілю, умовами навчання школярів або специфікою підготовки студентів, рівнем педагогічної майстерності вчителів або викладачів.

Обрана для висвітлення у цій статті проблема за своєю суттю не є новою для педагогічної науки, але в змінених за останні два десятиліття умовах освітнього процесу (розширення спектру джерельної бази знань, удосконалення засобів і методів навчання та водночас загострення проблеми «відчуження знань» внаслідок тотального використання інформаційно-комунікативних технологій, падіння загального рівня навчальної мотивації тощо) потребує свого подальшого вивчення як на теоретичному, так і на практичному рівнях на основі вже існуючих відповідних наукових надбань.

У розв'язання проблеми самоосвіти зробили свій внесок багато філософів і педагогів. Вирішення проблеми самоосвіти вони пов'язували передусім із необхідністю забезпечення активності учнів у процесі засвоєння знань, відзначаючи таким чином важливу роль учителя в організації процесу самоосвіти.

Так, наприклад, І. Песталоцці зауважив, що вчителю слід для користі ж розвитку дитини заохочувати її до «усвідомленого навчання», бо вона - це не «сосуд», який слід просто бездумно наповнити знаннями. У свою чергу Ф. Дистервег вказував, що справжній педагог - це той, який вчить учнів «знаходити істину» самостійно.

Про важливу роль учителя наголосили й мислителі недавнього минулого. Зокрема, американський педагог Л. Шульман у 80-х роках ХХ століття зазначив, що тогочасні потреби висунули перед учителем необхідність озброєння учнів знаннями через поєднання їх освіти й самоосвіти [3], а німець А. Шелтен вказав на необхідність удосконалення професійної педагогіки через трансформацію ролі вчителя, який повинен стати для учнів наставником й організатором процесу пізнання [4; 5].

Пізніше - наприкінці 90-хроків ХХ століття - американці Р. Дилц та Т. Епстайн запропонували вчителям опанувати таким способом педагогічної взаємодії, застосування якого на практиці забезпечило б «навчання учінню», тобто вироблення самоосвітніх умінь і навичок учнів [1, с. 7-8]. Зі свого боку Карл Роджерс і Джером Фрейберг, досліджуючи ефективність навчання у школах США, визначили можливий його загальний характер, як «директивний» (тобто монологічний, за чіткими вказівками щодо виконання навчальних завдань) або «недирективний» (діалогічний, з широким використанням самостійного навчального пошуку й творчості). Указані дослідники з'ясували при цьому, що, коли на практиці застосовувалося «недирективне» навчання, фіксувалося значне покращення рівня засвоєних учнями знань і умінь зі шкільних предметів [2, с. 352-354].

Питання самоосвіти активно досліджувалися також і вітчизняними науковцями - Г. Зборовським, В. Лапінським, А. Вербицьким, О. Газманом, І. Редковець та іншими, які торкнулися різних аспектів вирішення означеної проблеми - наукових підходів, конкретних засобів і методів, а також здійснили спроби її аналізу в умовах сучасного інформаційного середовища.

Означена проблема передусім повинна вирішуватися в межах шкільної освіти зусиллями підготовлених для такої роботи педагогів. У свою чергу, підготовка майбутніх учителів до роботи в означеному напрямі повинна здійснюватися у комплексі із загальним процесом формування особистості фахівця у ВНЗ. Одним із дієвих для цього шляхів є озброєння майбутніх учителів самоосвітніми уміннями та навичками, що у свою чергу через рефлексію ними власного досвіду дозволить достатньо ефективно вирішувати обрану проблему в умовах навчального-виховного процесу в школі.

Отже, метою цієї статті є узагальнення досвіду педагогічної роботи зі студентами щодо вироблення у них умінь і навичок самоосвіти.

Запропонований досвід вироблення самоосвітніх умінь і навичок студентів пов'язаний з напрацюванням певних відповідних шляхів і був спричинений прагненням урахування та подолання такого феномену, як «відчуження знань». Виникнення останнього пов'язано з тим, що в середовищі сучасної учнівської молоді визріло своєрідне ставлення до знання як особистісної цінності та цінності людського буття. Визнаючи знання важливим надбанням людства, школярі й студенти водночас не вважають надто необхідними їх наявність у своєму «внутрішньому світі». Свідченням такого ставлення до знань є результати усного опитування (проведено впродовж 2013-2014 років зі студентами вишів м. Харкова - Харківської державної академії фізичної культури, Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна), за результатами якого з'ясувалося, що понад 78 % студентів не вбачають гострої необхідності запам'ятовувати усі необхідні знання, оскільки наявність мережі Інтернет дає можливість у будь-який час знайти необхідну інформацію.

При цьому, як зазначили студенти, важливо лише тільки швидко зорієнтуватися й знайти потрібні знання. Безсумнівно, студенти не заперечували важливість логічного мислення й уміння щодо грамотного використання здобутих знань, але «обтяжувати» себе «надлишковою» інформацією вважали зайвим, тому що сучасні інформаційно-комунікативні технології дозволяють завжди мати «знання при собі».

Урахування вищевказаного феномену в студентському середовищі, звернення до теоретичних напрацювань з обраної проблеми, вивчення впродовж 2011-2014 років викладацького досвіду у Харківській державній академії фізичної культури, Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна, а також аналіз занять з дидактики та педагогічної майстерності у системі підвищення кваліфікації для викладачів Національного аерокосмічного університету імені М.Є. Жуковського - усе це дозволило розробити експериментальну систему педагогічної роботи з формування умінь і навичок самоосвіти у майбутніх вчителів.

Розроблена система педагогічної роботи передбачала реалізацію таких етапів:

1. Підвищення рівня навчальної мотивації студентів - майбутніх учителів, що, у свою чергу, актуалізувало важливість набуття умінь і навичок самосвіти.

2. Впровадження інноваційних засобів і методів навчання, які спонукали студентів до активної самоосвіти.

3. Зіставлення рівнів сформованості умінь і навичок самоосвіти майбутніх вчителів до впровадження системи експериментальної роботи з ними в означеному напрямі і після її здійснення.

Реалізацію першого етапу було розпочато з виявлення чинників, які найбільше впливають на навчальну мотивацію студентів. Зусиллями викладачів і магістрантів ХДАФК на основі використання таких психологічних методик, як «Морфологічний тест життєвих цінностей», «Потреба у спілкуванні», «Потреба у досягненні» було одержано необхідну інформацію, і за результатами її опрацювання було встановлено, що серед основних чинників навчальної мотивації майбутніх учителів належне місце посіли:

• характер мети навчання - реальний (набуття необхідних для майбутньої професії знань) або формальний (передусім отримання диплома про вищу освіту);

• наявний у межах студентської групи психологічний фон - «позитивно-емоційний», «нейтральний» або «негативно-емоційний»;

• особистість викладача, який суттєво може вплинути як на бажання вчитися, на цінність і корисність набутих («невіртуальних») знань, так і навпаки - розчарувати й «нівелювати» прагнення до знань [6].

Після з'ясування основних чинників, які впливають на рівень навчальної мотивації майбутніх вчителів, було проведено конкретну педагогічну роботу, яка й сконцентрувалася навколо виявлених позицій.

Серед основних заходів, які використовувалися, були:

• цілеспрямовані бесіди щодо цінності знань у дусі вислову Ф. Бекону «Знання - сила» (1-2 курси);

• обговорення результатів педагогічної практики в руслі проведення уроків, коли немає можливості залишити школярів і «пошукати» в Інтернеті потрібні знання (3 курс);

• зустрічі з провідними фахівцями м. Харкова щодо працевлаштування молоді в сучасних соціально - економічних умовах тощо.

У межах реалізації другого етапу було використано різні інноваційні методи навчання - «мозковий штурм», навчальна робота в мікрогрупах (по 2-3 студенти), ділові ігри, кейс-метод тощо. Але найбільшим досягненням навчально-виховної роби стало впровадження так званих «пролонгованих» навчальних завдань, сутність яких полягала в такому.

Ідея таких «пролонгованих» навчальних завдань виникла на основі усвідомлення необхідності вдосконалення самостійної роботи студентів з подальшим її продовженням у формі самоосвітньої діяльності. Алгоритм такого завдання передбачав виконання студентами певних навчальних «кроків»:

1. Опрацювання кожним студентом конкретної наукової статті (пропонується викладачем), опублікованої у науковому журналі або у збірнику наукових робіт, тематика якої відповідає змісту навчальної дисципліни - результат представлення у вигляді конспекту (репродуктивний рівень пізнавальної активності майбутніх вчителів).

2. Пошук та вивчення інших наукових статей (у кількості 4-5, пропонується студентом), тематика яких схожа або є дуже близькою до раніше опрацьованої - результат представлення у вигляді наукового огляду проблеми (частково-пошуковий рівень пізнавальної активності майбутніх вчителів).

3. Вірогідне прогнозування розв'язання вивченої проблеми у вигляді розробки можливих шляхів вирішення вивченої проблеми або складання науково-методичних рекомендацій (перехід від частково- пошукового рівня пізнавальної активності до проблемного рівня із активним використанням самоосвітньої форми навчальної діяльності майбутніх вчителів).

4. Створення навчально-наукового проекту та його представлення перед аудиторією - студентською групою у вигляді наукового повідомлення про результати виконаного дослідження з мультимедійною презентацією (проблемний рівень пізнавальної активності майбутніх вчителів).

5. Написання тез або статті для опублікування у матеріалах студентської наукової конференції або збірнику наукових праць (самоосвітній рівень навчальної діяльності майбутніх вчителів).

Зважаючи на те, що вищевказана процедура самостійної роботи планувалася для студентів Харківської державної академії фізичної культури, було враховано й загальні сучасні освітні тенденції, а саме - у професійній підготовці майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту належне місце посідає інформатизація навчального середовища, яка спрямовується на оволодіння майбутніми вчителями інформаційно-комунікативних технологій [7, с. 175]. Тому у процесі виконання «пролонгованих» завдань, з одного боку, студенти всіляко заохочувалися до їх використання, але з іншого, - чітко контролювалася грамотність оформлення виконаних завдань у форматі OfficeWord і презентацій, підготовлених за допомогою програми PowerPoint.

Наприклад, мультимедійні презентації успішно використовувалися студентами для виконання завдань з дисципліни «Біохімія». Завдяки анімаційним ефектам такі складні процеси, як синтез білка, нуклеїнових кислот, клітинний подих та інші, представлялися наочними й зрозумілими. При цьому майбутнім фахівцям з фізичної культури і спорту спочатку пропонувалися для засвоєння нескладні схеми, наприклад циклу Кребса, які відображали окремі етапи цього процесу, а потім забезпечувалося поєднання цих окремих етапів у цілісну систему

Крім того, майбутні фахівці з фізичної культури і спорту залучалися до участі в електронних конференціях, що давало їм можливість спілкуватися зі своїми колегами з різних міст і навіть країн.

Використання вищевикладених форм навчальної роботи з майбутніми вчителями сприяло їх успішному розвитку як фахівців і унікальних особистостей та вельми сприяло виробленню умінь і навичок самоосвіти.

На третьому етапі організовувалося зіставлення рівнів сформованості умінь і навичок самоосвіти майбутніх вчителів до впровадження системи експериментальної роботи з ними в означеному напрямі і після її здійснення. Опитування студентів, які були залучені до вищевикладеної педагогічної роботи, дали певні позитивні надбання. Так, зокрема, було з'ясовано, що рівень навчальної мотивації в цілому підвищився на 9 %, а головне - до 36 % студентів на першому курсі, до 44 % - на другому та третьому, до 53 % - на четвертому курсі відзначили, що вони більше стали цінувати для себе саме «реальні» знання, набули впевненості у самостійній навчальній роботі, швидше й точніше по суті навчилися знаходити необхідну інформацію - віділяти головне, систематизувати та узагальнювати її, оформляти у вигляді повідомлення або виступу з мультимедійною презентацією та, нарешті, набули певних умінь і навичок самоосвіти за заданою темою.

Таким чином, ураховуючи в сучасному освітньому процесі незаперечний факт тотального використання інформаційно-комунікативних технологій і виникнення у студентському середовищі синдрому «відчуження» знань, слід наголосити, що формування умінь і навичок самоосвіти у майбутніх вчителів необхідно здійснювати на основі існуючих теоретичних напрацювань через розробку інноваційних комбінованих форм навчальної і самостійної роботи, наприклад, у формі «пролонгованих» завдань.

Перспективи подальших досліджень у напрямі обраної теми можуть бути пов'язані з різнми її аспектами, в тому числі й з валеологічними, оскільки використання інформаційно-комунікативних технологій у формуванні умінь і навичок самоосвіти майбутніх учителів зумовлює їхню роботу з учнями шкіл не тільки в напрямі розглянутої проблеми, а й у руслі збереження здоров'я підростаючого покоління та здійснення здорового способу життя.

Література

1. Дилц Р. Б. Динамическое обучение / Р. Б. Дилц, Эпстайн Т. А.; перевод с англ. А. А. Рунихина. - Воронеж : НПО «МОДЭК», 2001. - 416 с.

2. Роджерс К. Свобода учиться / К. Роджерс, Фрейберг Д.; перевод с англ. А. Б. Орлова, С. С. Степанова, Е. Ю. Патяевой. - М. : Смысл, 2002. - 527 с.

3. Schulman L. Knowledge and Teaching : Foundation of the new Reform / L. Schulman // Harvard Educational review, 1987. - № 57. - P. 3-21.

4. Schelten A. Eintritt in die Berufspedagogik / A. Schelten. - Stuttgart, 1991.

5. Schelten A. Grundlagen der Arbeitspedagogik / A. Schelten. - Stuttgart, 1991.

6. Ткачов С. І. Психолого-педагогічні аспекти навчальної мотивації студентів Харківської державної академії фізичної культури / С. І. Ткачов, Д. С. Клєвцов // Фізична культура, спорт та здоров'я : матеріали І Всеукраїнської студентської наукової Інтернет-конфереції (у рамках XIV міжнародної наукової-практичної конференції); Харків, 10-12 грудня 2014 р. [Електронний ресурс]. - Харків : ХДАФК, 2014. - С. 42-44.

7. Чалий О. В. Синергетика : інтеграційні тенденції в освіті / О. В. Чалий // Неперервна професійна освіта : проблеми, пошуки, перспективи : Монографія / За ред. І. А.Зязюна. - К. : Віпол, 2000. - С. 158-175.

Размещено на Allbest.ru