Інноваційні підходи до виховання милосердя як один з компонентів підвищення професійної компетенції вчителів у системі педагогічної освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інноваційні підходи до виховання милосердя як один з компонентів підвищення професійної компетенції вчителів у системі педагогічної освіти

Низка реформ освітньої галузі поставила на порядок денний зміну пріоритетів у професійній підготовці сучасного шкільного вчителя. Важливе місце в цьому процесі належить інноваційним підходам до навчання і виховання. Суспільні запити призвели до зростання кількості публікацій, присвячених запровадженню інновацій у шкільний навчально-виховний процес. Сам термін «інновація» має численні тлумачення, під більшістю з яких у педагогіці розуміють нововведення, що поліпшує хід і результати навчально-виховного процесу. Інновацію можна розглядати як процес (масштабну або часткову зміну системи і відповідну діяльність), так і продукт цієї діяльності [4, с. 463]. Проте цьому етапові, спрямованому на кінцевий результат, має передувати ретельно продумана новаційна стратегія, базована на аналізі інформації про наявні і можливі нововведення. Як зазначає І. Чорней, новації не виникають самі собою, а є результатом наукових пошуків, аналізу, узагальнення педагогічного досвіду. Інноваційний процес у вихованні розпочинається з етапу вивчення об'єкта чи явища виховного процесу [11, с. 237].

Суспільна ситуація сьогодення диктує необхідність акцентувати особливу увагу на таку компоненту розвитку і виховання особистості як милосердя. Запорукою успішного виховання милосердя є професійна компетенція шкільного вчителя, відповідальністю якого і є виховання гуманної, морально зрілої особистості дитини шкільного віку.

Відтак одним з компонентів підвищення професійної компетенції вчителів у системі педагогічної освіти на сьогоднішній день має стати залучення новаційних підходів для активізації виховання милосердя. Поняття «професійної компетенції вчителя» на сьогоднішній день також важко назвати усталеним. Дослідники теорії педагогіки продовжують дискутувати як щодо тлумачення поняття, так і щодо визначення базових характеристик його сутності. Детальний аналіз наукової літератури, присвяченої структурі професійної компетентності, дають у своїх працях Шмиголь І. та Сергієнко Н. [9; 12]. Проаналізувавши різні підходи до визначення структури професійної компетентності педагога, Шмиголь І. пропонує виділяти такі можливі компоненти: мотиваційний, спеціально-предметний, психолого-педагогічний, дидактичний, особистий, комунікативний, організаційно-управлінський, експериментально-дослідницький, рефлективний [12]. Ми також цілком погоджуємось із Н. Сергієнко в тому, що «професійна компетентність вчителя - поняття динамічне, багатогранне й багатоаспектне, його зміст змінюється у відповідності із процесами, що відбуваються в суспільстві й освіті. Структура професійної компетентності повинна періодично видозмінюватися, корегуватися в зв'язку зі стрімким розвитком науки й практики» [9].

Процес виховання милосердя вже ставав предметом уваги дослідників на пострадянському просторі. Окремі проблеми, що виникають у процесі виховання цієї важливої якості особистості, розглядалися в дослідженнях Ю.О. Глінчук [3], В.А. Шутової [13], Н.В. Вишнівської [1; 2], О. І. Скриль [10] та ін. Проте згадані науковці оминали увагою питання виховання милосердя як одного з компонентів підвищення професійної компетенції вчителів у системі післядипломної педагогічної освіти.

Нами також було проаналізовано вітчизняну сучасну нормативно-правову базу, покладену в основу процесу виховання милосердя в дітей шкільного віку, і з'ясовано, що в останні роки відбулося зростання уваги держави до милосердя як важливої інтегративної якості Це, зокрема, знайшло відображення в таких документах, як Концепція національного виховання, Закон України про «Про освіту», «Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України», концепція сімейного виховання «Щаслива родина» та ін. [7, с. 116]. Водночас попри зростання уваги до окресленої проблеми в сучасній вітчизняній науковій спільноті ця проблема ще досить далека від розв'язання. Окремий її блок становить вдосконалення системи підвищення кваліфікації вчителів. Адже вдосконалення професійної компетенції передбачає постійне оновлення його структури новаційними елементами.

Відтак, метою нашої наукової розвідки став аналіз новаційних підходів до виховання милосердя як одного з компонентів підвищення професійної компетенції вчителів у системі післядипломної педагогічної освіти.

Новаційним для вітчизняної післядипломної педагогічної освіти є теорія і практика зарубіжного досвіду. Нами було проаналізовано численні праці європейських, американських та канадських дослідників із різних галузей, які так чи так дотичні до проблеми милосердя в суспільстві взагалі й до процесу його виховання в дітей шкільного віку зокрема. Проведений аналіз дозволяє окреслити орієнтовну стратегію запровадження новаційних підходів для підвищення компетенції вчителів з питань виховання милосердя у вітчизняну систему післядипломної педагогічної освіти.

Під час запровадження новаційних підходів у систему підвищення кваліфікації вчителів доцільно виділити чотири базові складники, що залежать від пріоритетності різних компонентів виховання милосердя. Першим таким базовим аспектом є вивчення вітчизняного і зарубіжного передового досвіду особистого експериментального характеру, пов'язаного із безпосереднім запровадженням навчальних програм у школах, у роботах з дітьми різного віку та вчителями. При цьому варто враховувати тенденцію тяжіння до міждисциплінарного характеру педагогічного досвіду, що на практиці реалізується залученням напрацювань інших галузей наук. Зокрема західні дослідники, наприклад, Т. Сінгер, акцентують увагу на необхідності для вчителів запозичувати практичний досвід клінік, госпісів, будинків для людей похилого віку, вивчати практики морального супроводу важкохворих пацієнтів, які потребують особливого піклування й турботи, щирого прояву милосердя в його абсолютній формі, на останніх етапах їх життя.

Різке зростання уваги світової педагогічної спільноти до питань удосконалення кваліфікації вихователя милосердя в різних країнах базується на зародженні й активному поширенні нової «ідеології милосердя». Так, 2009 року завдяки діяльності британки К. Армстронг (Karen Armstrong), світові було презентовано Хартію Милосердя (Charter for Compassion) [16]. Колишня вчителька, яка спеціалізується на порівняльному релігієзнавстві, у своїх працях, перекладених 45 мовами, довела, що в основу більшості світових релігій, етичних та духовних традицій покладений саме принцип милосердя. При цьому милосердя трактується не як співчуття-жалість, а як практика-діяльність у ставленні до іншої людини. Відома британка акцентує увагу на так званому «золотому правилі»: завжди ставитися до всіх інших так, як би ти хотів, щоб ставилися до тебе. Вона наголошує, що саме цей принцип лежить в основі моралі [14]. Співзасновник Хартії Desmond Tutu зазначає, що одним із найактуальніших завдань нашого покоління є створення глобального співтовариства, де чоловіки і жінки всіх рас, націй та ідеологій можуть жити разом у мирі. Тому необхідно об'єднати представників усіх релігій усіх країн для вироблення загальнолюдських принципів і цінностей. Саме милосердя проголошується головною об'єднавчою цінністю для всього людства [26]. Хартія акцентує особливу увагу на вихованні милосердя в молодого покоління. Закликає надавати молоді точну й гідну інформацію про інші традиції, релігії і культури, заохочувати позитивну оцінку культурного та релігійної розмаїття, культивувати милосердя до всіх людей, навіть тих, яких уважають ворогами [16]. Також у тексті зазначено, що в нашому поляризованому світі милосердя є дієвою, світлою і динамічною силою, здатною повалити політичні, догматичні, ідеологічні та релігійні кордони. Милосердя є інструментом глибокої взаємоповаги в людських відносинах і людяності. Це шлях до мирної світової спільноти.

Оприлюднення цієї Хартії у 2009 році поклало початок міжнародному «Рухові милосердя», який поширюється не тільки Європою, але охопив уже чимало неєвропейських країн. Прибічники цього глобального руху створюють партнерські організації по всьому світу, надають навчальні ресурси, організовують спеціальні конференції та лекції, ініціюють та підтримують створення різноманітних інституцій милосердя, презентують нові інструменти імплементації основних ідей Хартії.

Американські спеціалісти з виховання милосердя Дж. Далтон і Л. Феачайлд уклали систему уроків, спрямованих на виховання милосердя [17]. У своїй книзі із символічною назвою «Клас милосердя: уроки, що виховують мудрість та співчуття» одним із важливих методів формування милосердя поряд з прогулянками на природі та спілкування з люблячими спокійними людьми вони також називають медитацію. Автори підкреслюють необхідність для викладача працювати «від серця», тобто щиро, з любов'ю. Джейн Далтон, яка викладала як в початковій, так і в середній школі, підкреслює, що дитину потрібно сприймати як цілісну особистість (a child, whole in body, mind, and spirit). Уроки милосердя мають учити мистецтва уваги до себе та інших, доброти, прощення. Підкреслюється священність і неповторність життя, яке варто цінувати, і значущість особи вихователя, який має культивувати духовну досконалість у самому собі [17]. Дослідники зазначають, що класи, у яких практикувалися такі методи, стали більш досвідченими та дорослими морально, духовно. Діти, які добре засвоїли уроки милосердя, краще розуміли свій зв'язок з навколишнім оточенням. Важливе місце у процесі виховання ці дослідники відводять спілкуванню з природою.

В американський педагогічній практиці застосовується метод міксування вікових груп, окреслений у виховній стратегії Монтессорі. Суть методу полягає у формуванні учнівського колективу здітей щонайменше двох вікових груп. Наприклад, у клас із 18 учнів найкраще взяти по 6 учнів із кожної з вікових груп. Такий підхід усуває конкуренцію між дітьми, необхідність змагатися за нагороди чи побоюватися покарання; у такий спосіб забезпечується індивідуалізація виховання і кожна дитина отримує можливість розвиватись у властивому і комфортному особисто для неї темпі [17, с. 103]. Проте, ця метода, на нашу думку, потребує подальшого осмислення щодо можливості імплементації у вітчизняній освіті.

Другим складником стратегії вдосконалення компетенції вихователів милосердя є розуміння теоретико-концептуальної сутності милосердя. Вона передбачає дослідження різних моделей та підходів до виховання милосердя в дітей шкільного віку. Ми вже акцентували увагу на необхідності розглядати милосердя як концепт, що дозволяє вивчати окремі його структурні компоненти в динаміці [6]. Як приклад у рамках новаційного підходу можна навести теорію «численних ментальностей» каліфорнійського професора з когнітивної та біхевіористичної психології П. Гілберта. Ця теорія покликана пояснити мотиви дитини і дорослого вчиняти акти милосердя. Основна ідея теорії полягає в тому, що у своїй соціальній поведінці людина керується різними мотивами залежно від ситуації і необхідності самореалізації. Особливо це стосується дітей шкільного віку, які, набувши вдома засад милосердного ставлення до людей, що їх оточують, досягнувши шкільного віку, потрапляють у незвичний соціум, натрапляють на проблему насилля, агресії і не знають як правильно реагувати. У школярів відбувається дезорганізація звичних соціальних реакцій, починається перебудова соціального мислення. Дитина активно шукає нові орієнтири щодо виявлення милосердя. Завдання вчителя в такому випадку - зорієнтувати дитину в раціональному напрямку, який допоможе подолати внутрішні страхи, комплекси, тривожність і невпевненість, допоможе в самозростанні особистості [20; 21].

Дещо нехарактерним для української освітньої системи є надзвичайно поширена на Заході концепція само-милосердя (self-compassion), або милосердя до самого себе. Її у своїх студіях детально обгрунтовують такі дослідники, як Gilbert P. [21], K. Armstrong [15], Lindstrom S. [23], K. Neff [24], C. Germer [19] та інші. В основу концепції покладено ідею, що самомилосердя набагато ефективніше, ніж самокритика, стимулює людину до позитивного мислення і позитивних вчинків. У цих працях помітний акцент зроблений на зв'язку милосердя зі здоровою самооцінкою, проте на заміну терміна «самооцінка/самоповага» автори пропонують новий термін «самомилосердя» в сенсі співчуття/доброти до самого себе, відсутності самокритики, тривожності, невпевненості в собі. Тільки визнання самого себе як унікальної цінності може допомогти людині гармонійно жити в сучасному мінливому світі. Напрацювання в рамках цієї концепції вже широко використовують вихователі в західних освітніх закладах.

Когнітивіст B. Dodson-Lavelle та автор когнітивної методики виховання милосердя (Cognitively - Based Compassion Training) Negi T. заперечують традиційне розуміння само-милосердя як доброти у ставленні до самого себе. Вони пропонують практикування самомилосердя у школярів для виявлення та корекції дитячих психологічних травм і називають три кроки в цьому напрямку: 1) усвідомлення причин страждання; 2) розуміння, що кожен здатний подолати своє страждання; 3) прийняття зобов'язання подолати внутрішні страждання та переживання [18, с. 36-49].

З огляду на швидке поширення і розмаїття різних наукових теорій третій складник стратегії підвищення компетенції вчителів може бути представлений ознайомленням з суто науковими дослідженнями. Останнім часом стали з'являтися численні наукові розвідки зарубіжних фахівців різних галузей, які отримують емпіричні факти ефективності застосування тих чи тих практичних прийомів суміжних наук у процесі виховання милосердя. Зокрема вартими уваги є сфера психології та когнітивних нейронаукових практик у сфері біології, нейронних та гормональних досліджень, психології суб'єктивізму та біогвіоризму. На основі даних таких досліджень пропонуються конкретні прийоми роботи з вихованням та практикуванням милосердя. Так, у своїх експериментальних дослідженнях донька відомого професора нейромедицини Вульфа Сінгера Т. Сінгер залучає низку провідних наукових методик, уключаючи функціональну магнітно-резонансну томографію, використання середовища віртуальної реальності, біологічних маркерів для визначення депресії (таких як гормон кортизол), поведінкових досліджень тощо. Дослідження учених Кембриджа за участю 1198 підлітків довели, що в дітей шкільного віку, особливо в підлітків, істотно завищена схильність до депресій. Відтак, діагностування та рання профілактика депресій надзвичайно актуальна для дітей цього віку. Одним із найкращих засобів для профілактики та лікування підліткових депресій Т. Сінгер уважає саме милосердя. У свої книзі вона пропонує різноманітні тренувальні програми з виховання милосердя. Більша частина цих програм, на нашу думку, може бути застосована і для виховання милосердя в дітей шкільного віку в Україні [25].

Науковий складник стратегії охоплює також теми, суміжні з милосердям, наприклад, агресивності, нетерпеливості, стресостійкості, душевного дискомфорту, складних емоцій, самомилосердя та відчуття добробуту. На цьому етапі вчителів доцільно знайомити із загальними тенденціями розвитку різних галузей наук, що вивчають милосердя, і в разі зацікавленості надавати літературу та покликання для більш детального ознайомлення з конкретними напрацюваннями в тій чи тій сфері.

У цьому блоці можна виділити прийоми інших наук і філософських течій, зокрема психології, нейромедицини, лінгвістики і навіть буддистських практик милосердя. Ці практики вже стали традиційними в західній педагогіці, проте залишаються абсолютно невластиві сучасній вітчизняній педагогічній практиці. Відтак варті уваги і подальшого вивчення щодо можливості їх запровадження в українському освітньо-виховному просторі. Так, наприклад, досить популярною теорією на заході стала «терапія милосердям» (Compassion focused therapy (CFT)). Її засновник П. Гілберт поєднує техніки когнітивно-поведінкової терапії з поняттями еволюційної психології, соціальної психології, психології розвитку, буддійської практики та неврології. Терапія використовує вивчення теорії і практикування милосердних вчинків задля формування почуття внутрішньої теплоти, спокою, впевненості в собі і, як наслідок, формування співчуття до інших [20]. Терапія милосердям особливо актуальна тим, що вчить боротися із внутрішньою невпевненістю, сором'язливістю, невмінням проявляти співчуття. Її ефективність базується на тому, що 1) самокритика та сором'язливість - це захисні поведінкові стратегії, які можна змінювати; 2) переоцінка людиною самої себе можлива за умови активації специфічно емоційної системи; 3) деякі люди через низку соціальних обставин не можуть / бояться самостійно активувати цю систему; 4) активація системи призводить до самопереоцінки людини, заспокоєння і подолання внутрішніх проблем [21а, с. 237]. Застосування цієї практики актуально в сучасних умовах з огляду на психолого-педагогічні особливості дітей шкільного віку.

Зрештою, останній складник стратегії має скласти інформаційний блок з конкретними окремими програмами, спрямованими на виховання милосердя. Учителям через систему післядипломної підготовки доцільно запропонувати інноваційні програми, які вже опрацьовані у провідних зарубіжних установах, базовані на новітніх наукових дослідженнях провідних європейських та американських університетів, таких, як університет Еморі (Emory University), Стенфорд (Stanford University), університет Техаса й Остіна (University of Texas at Austin), Інститут Макса Планка з досліджень людського розуму та когнітиву (the Max Planck Institute for Human Cognitive and Brain Sciences), Каліфорнійський університет у Сан-Франциско (the University of California at San Francisco) та багато інших. Публікація програм цих університетів є давно назрілою необхідністю. Доцільним є налагодження сталих контактів із зарубіжними партнерами для постійного ознайомлення з новими дослідженнями та останніми освітньо-виховними тенденціями.

Потрібно також усвідомлювати й ураховувати, що запровадження новаційних підходів, особливо базованих на зарубіжному досвіді, потребує тривалого часу та спільної роботи фахівців. Доцільним є проведення різноформатних зустрічей (круглих столів, дебат-клубів, наукових конференцій, літніх шкіл) задля обговорення можливостей і досвіду імплементації зарубіжних програм у вітчизняний вихованих процес.

Таким чином, зарубіжні дослідження пропонують численні теоретичні й практичні напрацювання з питань виховання милосердя. Для вітчизняної післядипломної педагогічної системи цей досвід має колосальний новаційний потенціал, відтак вартий особливої уваги. На основі міждисциплінарного аналізу праць зарубіжних дослідників із різних аспектів виховання милосердя нами було сформульовано стратегію запровадження новаційних підходів до виховання милосердя як одного з компонентів підвищення професійної компетенції вчителів у системі педагогічної освіти. Сподіваємось, що реалізація цієї стратегії може стати цінним інструментом оздоровлення вітчизняної освітньої парадигми на стадії її радикальної сучасної трансформації.

Використані джерела

виховання милосердя інновація педагогічний

1. Вишнівська Н.В. Специфіка виховання милосердя в учнів початкових класів загальноосвітніх шкіл - інтернатів / Н.В. Вишнівська // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді. Збірник наукових праць. - Випуск 15. Книга ІІ. - С 116-124.

2. Вишнівська Н.В. Поняття милосердя і його виховання у дітей // Вісник психології і педагогіки [Електронний ресурс]: Збірник наук. праць / Педагогічний інститут Київського університету імені Бориса Грінченка, Інститут психології і соціальної педагогіки Київського університету імені Бориса Грінченка. - Випуск 4. - К., 2010. - Режим доступу: http://www.psyh.kiev.ua/Збірник_наук._праць._ - _Випуск_4

3. Глінчук Ю.О. Виховання милосердя у дітей молодшого шкільного віку в умовах кардіо-

ревматологічного санаторію. Автореферат… дис. канд. пед. наук. - Вінниця, 2011. - 22 с.

4. Дермельова К.О. Інноваційні технології соціального виховання молодших школярів /

К.О. Дермельова // Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах. - 2014. - Вип. 16 (89). - С. 463-467.

5. Дичковська І. Інноваційні педагогічні технології: навч. посіб. / І. Дичковська. - К., 2004. - 352 с.

6. Іваненко Л.В. Милосердя як концепт / Л.В. Іваненко // Вісник Луганського національного

університету імені Тараса Шевченка. №4 (287) лютий. - Луганськ: ЛНУ імені Тараса Шевченка, 2014. - С. 186-194.

7. Іваненко Л.В. Нормативно-правова база виховання милосердя у дітей шкільного віку / Л.В. Іваненко // Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології. №6 (40). - Суми: СумДПУ імені А.С. Макаренка, 2014. - С. 115-124.

8. Сергієнко Н. Професійна компетентність сучасного вчителя [Електронне видання] / Н. Сергієнко // Теорія та методика управління освітою. Електронне наукове фахове видання. - Режим доступу: http://tme.umo.edu. Ua/docs/5/11sercmt.pdf. - Дата звернення: 12.08.2015.

9. 96Скриль О. І. Милосердя як необхідна складова формування особистості підлітка [Електронний ресурс] / О. І. Скриль. - Режим доступу: http://www.rusnauka.com/10_NPE_20n/ Pedagogica/ 3_82707.doc.htm - Дата звернення: 06.10.2014.

10. Чорней І. Інноваційні підходи до виховання школярів в умовах загальної середньої освіти / І. Чорней // Освіта регіону. Політологія. Психологія. Комунікації. - 2010. - №2. - С. 237-240.

11. Шмиголь І. Сутність та структура професійної компетентності педагога / І. Шмиголь // Проблеми підготовки сучасного вчителя. - 2011. - №4 (Ч. 1). - С. 197-204.

12. Шутова В.А. Педагогические условия воспитания милосердия у детей младшего возраста. Автореферат… дис. канд. пед. наук. - Смоленск, 1999. - 21 с.

13. Armstrong K. Charter for Compassion: at one with our ignorance [Електронний ресурс] / Karen Armstrong // The Guardians. - 2009. 10 November. - Режим доступу: http: // www.theguardian.com / commentisfree / belief / 2009 / nov / 10 /charter-for-compassion-our-ignorance. - Дата звернення: 25.08.2015.

14. Armstrong K. Twelve Steps to a Compassionate Life. - New-York: Anchor; Reprint ed., 2011. - 240 p.

15. Charter for Compassion [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://charterforcompassion.org/sign - share-charter. - Дата звернення: 07.05.2015.

16. Dalton J. The Compassionate Classroom: Lessons That Nurture Wisdom and Empathy / Jane Dalton, Lyn Fairchild. - Chicago: Rewiew Press, 2004. - 176 p.

17. Dodson-Lavelle B. Teaching our children. Kindness and compassion in elementary schools and foster care / Brooke Dodson-Lavelle, Geshe Lobsang Tenzin Negi // Compassion: Bridging practice and science / T. Singer. - Saarbrucken: Satzweiss Print Web Software GmbH, 2013. - 526 p. - Pp. 36-49.

18. Germer C. The Mindful Path to Self-Compassion: Freeing Yourself from Destructive Thoughts and Emotions / Christopher Germer. - The Guilford Press, 2009. - 306 p.

19. Gilbert P. Compassion Focused Therapy: Distinctive Features / Paul Gilbert - New-York; Londod: Routledge, 2010. - 248 p.

20. Gilbert P. Mindful Compassion: How the Science of Compassion Can Help You Understand Your Emotions, Live in the Present, and Connect Deeply with Others / Paul Gilbert, Choden. - Oakland: New Harbinger Publications, 2014. - 384 p.

1. 21а. Gilbert P. The nature and bases for compassion-focus therapy / Paul Gilbert // Hellenic Journal of psychology. - 2009. - Vol. 6. - P. 273-291.

21. Kim Y. Compassion in Schools / Young-Yie Kim. - Toronto, 2011. - 188 p. Lindstrom S. Self-Compassion [e-book] / Simeon Lindstrom - CreateSpace Independent Publishing Platform, 2014. - 70 Mb

22. Neff K. Self-Compassion: The Proven Power of Being Kind to Yourself / Kristin Neff. - [New-York]: William Morrow, 2011. - 320 p.

23. Singer T. Compassion: Breading practice and science / T. Singer. - Saarbrucken: Satzweiss Print Web Software GmbH, 2013. - 526 p.

24. Tutu D. Heed the call of compassion [Електронний ресурс] / Desmond Tutu, Karen Armstrong // The Guardians. - 2009. 25 September. - Режим доступу: http://www.theguardian.com/ commentisfree/ belief/2009/sep/25/charter-compassion-tutu-armstrong/ - Дата звернення: 16.07.2015.

Размещено на Allbest.ru