Особливості організації інтегративно-інклюзивного навчання дітей з особливими освітніми потребами в закладах освіти

Тут ключове значення має готовність самих учителів працювати один з одним. Іноді груповій роботі можуть заважати особиста ворожість чи розходження в підходах під час вирішення професійних питань. Тому дуже важливо, щоб учителі регулярно обговорювали актуальні завдання, що стоять перед ними. Часом потреба втрутитися може виникати в адміністрації, коли потрібно вирішити конкретні питання чи пом'якшити розбіжності нарівні особистостей. Дуже важливо не ігнорувати і не відкладати вирішення таких проблем.

* Навчитися різними способами сприяти ефективній співпраці педагогів, батьків та фахівців.

* Навчитися спостерігати за дітьми та оцінювати їхній розвиток під час звичних, повсякденних занять.

* Вивчати вплив різних видів порушення розвитку на процеси навчання і розвитку.

* Навчитися адаптувати навчальні плани, методики, матеріали та середовище відповідно до специфічних потреб дітей з особливостями психофізичного розвитку.

* Опанувати сучасні педагогічні підходи і методики, що дають змогу задовольняти навчальні потреби всіх дітей. Дуже важливо, щоб усі учні почувалися повноправними і цінними членами колективу

* Навчитися створювати у класі демократичне навчальне середовище, яке сприяє налагодженню дружніх стосунків і формуванню колективу.

Психолого-педагогічний супровід інклюзивного навчання

Кожна дитина - особлива, це беззаперечно. Але все ж є діти, про яких говорять «особливі» не для того, щоб підкреслити унікальність здібностей, а задля того, щоб відмітити ті особливі потреби, які відрізняють їх від інших дітей. Незалежно від стану здоров'я, наявності фізичного чи інтелектуального порушення, кожна людина має право на повноцінне життя, освіту, якість якої не відрізняється від якості освіти решти людей.

Психолого-педагогічний супровід інтегрованого навчання та виховання потребує планування, додаткової професійної підготовки, а також контактів з фахівцями, які можуть надати відповідну допомогу.

Соціально-психологічна робота з «особливою дитиною» має спрямовуватися на досягнення головної мети - підготувати її до самостійного життя. Однак нам, педагогам, потрібно слідкувати, щоб допомога та підтримка під час навчання не перевищувала необхідну, інакше дитина стане занадто

залежною від неї. Щоб забезпечити загальний успіх справи, слід з повагою ставитись до всіх і вдумливо та наполегливо працювати на користь дитини.

У розв'язанні цих завдань у системі освіти вирішальну роль відіграє, насамперед, психологічна служба закладу та педагоги.

Зокрема, практичний психолог і соціальний педагог нашого закладу сприяють розвиткові соціальних умінь школярів з особливими освітніми потребами, а також надають належну моральну підтримку сім'ям дітей, їхнім рідним і вчителям, допомагають долати складні життєві ситуації.

Суть діяльності шкільної психологічної служби полягає в супроводі дитини протягом її шкільного навчання, що дає можливість впровадити шкільну психологічну діяльність у навчально-виховну педагогічну систему.

Одним з провідних напрямків у роботі нашої групи є робота з батьками «особливої» дитини. Батьки залучені до організації корекційно-виховного процесу.

Батькам надаються практичні поради щодо нагляду за дітьми, пояснення та рекомендації щодо вирішення повсякденних проблем, пов'язаних з вихованням, Основними формами роботи з батьками в цьому напрямку є: проведення консультацій, бесід.

Психолого-педагогічна підтримка батьків є життєво необхідною, тому що саме від батьків та їх внеску в процес виховання та навчання залежить повноцінний розвиток дітей з обмеженими можливостями.

Робота психолога з дітьми з особливими потребами охоплює низку проблем:

??низька самооцінка, невпевненість у собі;

??тривожність, наявність страхів;

??труднощі процесу комунікації;

??нестабільність психоемоційного стану;

??розбалансування саморегуляції;

??дезадаптація;

??почуття залежності від оточуючих та ін..

Індивідуальні корекційні заняття проводяться індивідуально з дитиною з особливими потребами і являють собою сукупність технік та вправ, які спрямовані на корекцію поведінки та особистості дитини. Консультаційна робота здійснюється в межах індивідуальних консультацій з дітьми-інвалідами з метою вирішення особистісних проблем.

Діти з особливими потребами беруть участь у заходах просвітницького характеру разом з іншими учнями навчального закладу.

Психолого-педагогічний супровод батьків дітей з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивної освіти

Формування особистості будь-якої дитини, у тому числі і з відхиленнями у розвитку, відбувається в першу чергу в сім'ї, тому від характеру взаємовідносин батьків з дитиною залежить, наскільки адекватними будуть її контакти з соціальним середовищем. Виявлено, що більшість сімей з проблемними дітьми характеризуються різними типами дисгармонійного виховання та низьким рівнем спілкування. Практика свідчить, що відношення батьків до такої дитини іноді буває невірним: від повного ігнорування хворобливих симптомів до значного перебільшення цих симптомів, постановки власного діагнозу і панічною реакцією на нього. Тому, насамперед, при консультуванні батьків, потрібно врахувати не тільки характер захворювання

дитини та її індивідуальні особливості, але й специфіку шкільної та сімейної ситуації.

Практика свідчить, що при народженні дитини з відхиленнями у розвитку її батьки стикаються з наступними проблемами:

- суперечливі почуття до дитини;

- відсторонення від дитини, передача відповідальності за дитину державним навчальним закладам;

- в сім'ях, де крім дитини з обмеженими можливостями, є і інші, звичайні діти труднощі пов'язані з застосуванням різних методів виховання по відношенню до здорових і хворих дітей;

- негативні тенденції в психічному стані батьків (матерів) проявляються в неадекватній поведінці - агресивність, роздратованість, нестриманість, недоброзичливість;

- психологічна травмованість батьків, яка не дозволяє їм адекватно ставитись до проблеми народження хворої дитини.

Найсуттєвіші емоційні стани:

1. Шок - перша реакція на усвідомлення горя. Це руйнівний період. Батьки почувають себе у прірві між минулим і майбутнім. Крах надій. Виникає протест проти лихої долі: ЇЧому саме я так мушу каратись, коли навколо всі такі щасливі?

2. Заперечення - (цей етап визнають всі дослідники, він надто виразний) - віра в зцілення, помилковість діагнозу. Починається тривале і виснажливе мандрування від лікаря до лікаря, а далі до знахарів, екстрасенсів з надією знайти чудо, що зробить дитину здоровою. Це час, коли надії змінюються відчаєм (батьки все ще не можуть прийняти того, що сталось).

3. Депресія - почуття пригніченості - воно є завершальним у послідовній зміні станів емоційних етапів, які всі є неконструктивними, бо вони свідчать про відторження нової реальності.

У цьому стані батьки не можуть бути повноцінними учасниками реабілітації дитини, вони емоційно не сприймають можливу позитивну перспективу свого життя і життя своєї дитини. За цих обставин складається вкрай несприятлива ситуація для виховання і розвитку дитини.

4. Прийняття нової реальності (конструктивна поведінка) - це підняття на вищий щабель духовного розвитку: перед батьками відкриваються нові цінності й бачення сенсу життя.

Організація психологічного супроводу батьків при здійсненні інклюзивної освіти повинна спиратись на досвід спеціальної психології, яка пропонує роботу з батьками об'єднувати у два напрямки:

??освітньо-просвітницька робота з батьками усіх дітей;

??психологічний супровід сімей, які виховують дітей з відхиленнями у розвитку.

Першочергове завдання роботи з батьками полягає в тому, щоб відійти від поняття хвороби та сформувати у них сприйняття дитини як особливого, відмінного від нас людини.

Інша важлива задача роботи з батьками - поступове формування у них розуміння того, що рано чи пізно дитина буде жити самостійно, тому наша мета зробити його максимально адаптованим.

Головне завдання психолога, соціального педагога у роботі з сім'єю полягає в тому, щоб батьки з його допомогою змогли побачити реальну перспективу розвитку своєї дитини, визначили можливі труднощі соціального розвитку, які виникають в певні вікові періоди, а також визначити свою роль в процесі психолого-педагогічного супроводу дитини.

Форми роботи з батьками:

- індивідуальні консультації,

- індивідуальна психотерапія,

- групи спілкування батьків,

- групова психотерапія,

- ігрові батьківські групи,

- батьківсько-дитячі групи,

- спільна підготовка і проведення дитячих свят і театрально-ігрових вистав.

Деякі особливості розвитку дітей, неможливо вилікувати. Зусилля всіх фахівців, щоб навчити дітей жити щасливо, використовуючи свої можливості і можливості оточуючих людей. Дитині легше розвиватися, якщо у неї в родині сформовано почуття безпеки. Якщо дитина відчуває себе улюбленою і прийнятою, якщо з батьками у неї хороший контакт, тоді інтелектуальний, фізичний, емоційний розвиток і соціалізація відбуваються набагато інтенсивніше. Змінюється навіть зовнішній вигляд дітей.

Отже, проведення роботи з батьками необхідно розглядати як найважливіший елемент в комплексній реабілітації дітей з відхиленнями у розвитку, тому що тільки при взаємодії з сім'єю, можна допомогти дитині.

РОЗДІЛ 2. СПЕЦИФІКА НАВЧАННЯ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ

2.1 Корекційна спрямованість навчання дітей з особливими освітніми потребами

Зміст корекційно-розвивальної роботи визначається з урахуванням особливостей розвитку дітей з особливими освітніми потребами, мети, завдань та напрямів такої роботи.

Корекційно-розвивальна робота спрямована на:

– розвиток зорового або слухового сприймання, мовлення, пізнавальної діяльності, психофізичний, соціально-комунікативний розвиток дітей з особливими потребами, формування в них навичок просторового, соціально-побутового орієнтування тощо;

– розвиток навичок саморегуляції та саморозвитку дітей шляхом взаємодії з навколишнім природним середовищем з урахуванням наявних знань, умінь і навичок комунікативної діяльності і творчості;

– формування компенсаційних способів діяльності як важливої умови підготовки дітей з особливими освітніми потребами до навчання у загальноосвітній школі;

– створення умов для соціальної реабілітації та інтеграції дітей з особливими освітніми потребами, розвиток їх самостійності та життєво важливих компетенцій».

Корекційний компонент інклюзивної освіти має забезпечуватись кількома шляхами:

- реалізація корекційних цілей у процесі навчання і виховання дітей (на уроках, під час виконання домашньої навчальної роботи, на виховних заходах);

- проведення корекційно-розвиткових занять спеціалістами;

- виконання батьками вимог і рекомендацій фахівців щодо корекційного впливу на дитину.

При планування роботи з дітьми з ООП необхідно пам'ятати, що разом зі специфічними труднощами розвитку для всіх категорій дітей з особливостями психофізичного розвитку властиві такі проблеми:

– соціальна дезадаптованість дитини;

– уповільнене й обмежене сприймання;

– недоліки розвитку моторики;

– вади мовленнєвого розвитку;

– недоліки розвитку розумової діяльності;

недостатня, у порівнянні зі звичайними дітьми, пізнавальна активність;

– прогалини у знаннях та уявленнях про навколишній світ, міжособистісні стосунки;

– недоліки у розвитку особистості (невпевненість у собі, залежність від оточуючих, низька комунікабельність, егоїзм, песимізм, занижена або завищена самооцінка, невміння керувати власною поведінкою).

Вище означені недоліки можуть проявлятись у дітей неоднаковою мірою, у різних комбінаціях і вимагають внесення певних коректив у навчально-виховний процес та режим дня, що обов'язково відображається у Індивідуальній програмі розвитку.

Водночас варто враховувати і педагогічні фактори, які у стандартних умовах загальноосвітніх шкіл можуть призвести до шкільної дезадаптації учнів з ООП:

1) невідповідність шкільного режиму і санітарно-гігієнічних умов навчання психофізіологічним особливостям дітей з особливостями психофізичного розвитку (далі - ОПФР);

2) невідповідність темпу навчальної роботи на уроці навчальним можливостям дітей;

3) переважання негативних оціночних стимулів;

4) непорозуміння і конфліктні ситуації в сім'ї внаслідок шкільних проблем у дитини.

Наголосимо на тому, що окрема корекційна програма не складається. Крім додаткових корекційно-розвиткових занять, корекційну спрямованість повинно мати і саме навчання: у навчальній програмі передбачається, які корекційні цілі будуть реалізовуватись під час засвоєння тієї чи іншої теми. Це відображено і спеціальною структурою навчальних програм для дітей з особливостями психофізичного розвитку.

Плануючи уроки, розробляючи їх конспекти, вчитель чітко визначає корекційну мету кожного уроку для учнів, обумовлюючи її дидактичними завданнями уроку, характером навчального матеріалу, типологічними та індивідуальними особливостями учнів з ОПФР в інклюзивному класі. Зазначимо, що окремий конспект уроку для інклюзованого учня не пишеться. Учитель складає загальний конспект уроку плануючи, у які види навчальної діяльності він залучатиме дитину разом з іншими, а на яких етапах уроку учень виконуватиме індивідуальні завдання, завдання менші за обсягом чи складністю.

Як саме виглядатиме конспект уроку, учитель вирішує сам, адже єдиних вимог до написання конспекту уроку в інклюзивному класі немає.

Специфіка педагогічного процесу для учнів з порушеннями психофізичного розвитку полягає також у використанні спеціальних засобів корекції з урахуванням конкретної категорії порушення.

Адаптація змісту освіти до пізнавальних можливостей учнів

Для дітей з вадами інтелекту така адаптація, зокрема, полягає у зменшенні обсягу та спрощенні характеру матеріалу; для глухих дітей - у вилученні складного вербального матеріалу тощо. Усі адаптації відзначаються в Індивідуальній програмі розвитку учня.

Наочність навчання

З урахуванням специфіки порушення добираються види наочності. Наприклад, для дітей зі зниженим зором словесно-наочні посібники друкуються більшим шрифтом, для дітей з вадами інтелекту наочність має бути конкретною, без абстрактних зображень і деталей, що відволікають від сприймання головного.

Уповільненість процесу навчання

Повідомлення інформації для дітей з вадами інтелекту, мовлення, слуху здійснюється дещо повільніше з урахуванням уповільненості сприймання вербальної інформації. Для дітей з порушеннями пізнавальної діяльності надається більше часу для обдумування відповіді, а для дітей з вадами зору - для запису.

Повторюваність у навчанні та вихованні

Через обмеженість або недосконалість сприймання є необхідність повторювати навчальні відомості. Проте цей засіб не означає механічного декілька разового повторення одного й того ж матеріалу. Навпаки, слід використовувати варіативність повторення для заповнення прогалин у сприйманні.

Оптимізація темпу роботи та динаміки втомлюваності

Цей засіб спрямовується на активізацію пізнавальної діяльності учнів, підтримку їхньої працездатності й передбачає, зокрема:

– переключення учнів на різні види діяльності з метою запобігання втомі;

– використання у процесі викладу матеріалу цікавих фактів, прикладів, деталей;

– емоційність викладу;

– організація хвилин відпочинку на уроці;

– створення ситуацій успіху.

Включення учня в діяльність, спрямовану на подолання труднощів і перешкод

Свідоме засвоєння знань можливе лише за умови активної діяльності учня на уроці, а самостійності діти набудуть, вправляючись у практичній діяльності. Таке вправляння має передбачати не лише репродуктивні завдання, а й проблемні, творчі, у процесі яких діти долатимуть труднощі, міркуватимуть, пропонуватимуть власні шляхи й способи дій. Така діяльність збільшить зону найближчого розвитку дітей, що й відповідає принципу корекційної спрямованості навчання.

Дотримання охоронного педагогічного режиму

Режим дня має враховувати підвищену втомлюваність дітей з ОПФР, швидку виснажливість центральної нервової системи, схильність до патологічних реакцій на надмірне навантаження. В Індивідуальній програмі розвитку зазначаються потреби дитини, через які можуть бути внесені певні корективи у режим дня: розклад уроків, додатковий відпочинок, обмеження у позакласних заходах.

Позитивні емоції педагога як засіб стимулювання дітей до діяльності й спілкування

Частина учнів з ОПФР через негативні соціальні фактори є пасивними, не вірять у свої можливості, тому оптимістична налаштованість педагога, його позитивний емоційний стан слугують суттєвим стимулом активізації учнів, їхнього розвитку.

Стимулююча функція педагогічної оцінки

З метою стимулювання навчальної діяльності дітей, побудови і регулювання стосунків з ними в інклюзивному класі слід враховувати, що підвищена залежність самопочуття, психічного тонусу і працездатності дітей з ОПФР від зовнішніх умов висувають і специфічні вимоги до оцінювання. Специфіка полягає у зменшенні кількісної ролі оцінки, використанні її якісного потенціалу. На відміну від загальноприйнятих підходів до оцінки, яка виставляється на підставі порівняння результатів роботи учня і нормативних вимог, у корекційно-педагогічній діяльності оцінюються сьогоднішні досягнення учня порівняно до вчорашніх. Здійснюється це дуже індивідуально, з урахуванням реальних навчальних можливостей дитини, рівня її досягнень у кожній конкретній галузі, міри старанності, наполегливості, праці, вкладеної у досягнення.

Використання комп'ютерних технологій при роботі з дітьми з інтелектуальними вадами

Основна ідея використання комп'ютерної техніки полягає у тому, що комп'ютер має бути не об'єктом вивчення, а засобом, за допомогою якого дитина зможе заповнити прогалини знань з того чи іншого предмету.

Вдало дібрані комп'ютерні програми забезпечують розвиток здібностей дітей, їх інтересів, вмінь, навичок і потребують певного рівня пізнавальної активності.

Під час використання комп'ютера на уроці слід враховувати особливості психіки дітей з вадами інтелекту, передусім ті, які можуть ускладнювати роботу з технікою. Це, зокрема:

- підвищена втомлюваність,

- розсіяна увага,

- сповільнений темп сприймання,

- тривале входження в процес роботи.

- Інтерес до комп'ютера підвищує працездатність, зосереджує увагу і дещо збільшує темп роботи.

- У дітей з вадами інтелекту з великими труднощами виробляються нові умовні зв'язки, а з'явившись, вони стають нестійкими та недиференційованими. Можливість прикладного комп'ютерного середовища демонструвати різні складні явища дає змогу зробити ці зв'язки стійкішими.

- Характерною особливістю розумово відсталих учнів є: бідність уявлень; дітям дуже важко перенести нові знання в нову ситуацію, оскільки вони користуються схемою раніше засвоєних знань. Комп'ютерна програма надає велику можливість моделювання різних ситуацій, що значно збагачує досвід дітей.

- Загальний недорозвиток мовлення, некритичність мислення, слабкість самоконтролю, невпевненість у своїх діях призводять до частого звертання за допомогою до вчителя, який часто фізично не встигає приділити достатню увагу кожному учневі. Комп'ютерна програма з героєм-помічником дозволяє подолати цю проблему. Комп'ютерний герой - це цікавий співрозмовник, який в разі труднощів приходить на допомогу дитині, підказує та пояснює матеріал.

- Комп'ютер та комп'ютерну програму в тій чи іншій мірі можна використовувати на будь-якому етапі уроку в залежності від дидактичної мети. На етапі повторення та перевірки наявних знань учнів комп'ютерну програму можна використовувати у вигляді нескладних тестових завдань. При цьому особливості психіки розумово відсталих дітей треба враховувати так: питання не повинні бути двозначними; кількість варіантів відповідей повинна бути мінімальною, а самі відповіді мають носити чітко визначений характер.

- На етапі пояснення нового матеріалу можливість комп'ютера моделювати різні складні явища може стати незамінною. Використовуючи відповідну програму вчитель може не тільки розповісти, а й продемонструвати учням у дії того чи іншого явища або властивість предмету, які за реальних умов відтворити дуже важко. На етапі узагальнення та закріплення знань можна використовувати комп'ютерну програму для виявлення прогалин у засвоєнні матеріалу та визначення шляхів їх усунення.

- Проте, слід враховувати, що учні з ООП мають відхилення не лише у психічному, але й фізичному здоров'ї. З огляду на це, доцільним буде використання комп'ютера лише на якомусь одному етапі уроку. Робота з комп'ютером не повинна викликати труднощів і негативних емоцій. Слід пам'ятати, що багато ігор, розроблених для дітей з нормативним розвитком, є не тільки малопродуктивними для розумового, емоційного, особистісного розвитку учнів з інтелектуальними вадами, а й можуть нанести шкоду здоров'ю. Отже, принципи доступності і корекційної спрямованості мають бути максимально реалізованими.

При використанні у навчанні дітей з особливими освітніми потребами комп'ютерних технологій взагалі і технічних засобів навчання зокрема слід дотримуватися державних санітарних норм та правил для спеціальних загальноосвітніх шкіл (див. додаток 1).

ВИСНОВКИ

За визначеннями ЮНЕСКО інклюзивна освіта - це процес, що динамічно розвивається. Це не окремий факт, не подія, не звітні показники, а процес зміни і розвитку політики, культури і практики освіти на основі принципів інклюзії. Процес не революційний, а еволюційний. Отже, для його втілення в життя потрібен час. «Процес охоплює кілька стадій: від явного або прихованого опору, через пасивне сприйняття - до активного прийняття. Зараз ми вже на завершальній стадії, але для цього нам знадобилось 20 років», - так описує досвід Норвегії Г. Стангвік.

Можливо, для України часу знадобиться значно більше, адже для нашої країни інклюзивна освіта - педагогічна інновація, що знаходиться на стадії впровадження, а тому зустрічає немало труднощів.

Вирішальною умовою інклюзивної освіти дітей з ООП є створення інклюзивного простору, який передусім передбачає наявність спеціально підготовлених педагогів, спеціально підготовленого освітнього середовища, матеріально-технічного забезпечення.

Забезпечення освітнього процесу кваліфікованими педагогічними кадрами передбачає наявність у педагогів інклюзивної компетентності. Це означає появу педагогів нової генерації - таких, які приймають нову систему цінностей, творчо реалізують нові технології навчання, здатні вирішити проблему соціалізації дітей з ООП, володіють методами психолого-педагогічної діагностики, стабільно прагнуть до високих результатів у своїй професійній діяльності, знають специфіку освітніх програм, володіють методиками і технологіями навчання дітей з ООП; ефективно взаємодіють як у самому закладі, так із оточуючим соціумом.

ЛІТЕРАТУРА

1. Освітні технології: Навч.-метод.посіб./ О.М. Пєхота, А.З. Кіктенко, О.М. Любарська та ін..; За ред. О.М. Пєхоти - К.: Видавництво А.С.К.,2003.- 255с.

2. Колупаєва А.А. Діти з особливими освітніми потребами та організація їх навчання. Видання доповнене та перероблене: наук.-метод.посіб./ А.А.

3. Колупаєва А.А. Діти з особливими потребами в загальноосвітньому просторі: початкова ланка. Путівник для педагогів:/ А.А. Колупаєва, О.М. Таранченко. - Навчально-методичний посібник. - К.:»АТОПОЛ».-2010.-96с.Серія «Інклюзивна освіта»

4. Пометун О.І. Застосування інтерактивних технологій у навчанні молодших школярів. Методичний посібник для вчителів початкової школи/О.І. Пометун, Л.В. Пироженко, О.А. Біда та ін.- Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2011.-304 с.

5. Сак Т.В. Технологія портфоліо в інклюзивному класі//Дефектологія № 4.2009.,с.6-10

6. Лорман Т., Деппелер Дж.М., Харві Д.Х.Р. (2005) Інклюзивна освіта Підтримка відмінності на уроці: практичний посібник. Sidney: Allen & Unwin. Chapter

Список використаних джерел

1. McGhie-Richmond, D., Underwood, K., Jordan, A. (2007). Developing Effective Instructional Strategies for Teaching in Inclusive classrooms. Exceptionality Education Canada, 17(1/2), 27- 52 - Режим доступу: http://canada-ukraine.org

2. Асистент учителя в інклюзивному класі: навчально-методичний посібник / Н.М. Дятленко, Н.З. Софій., О.В. Мартинчук, Ю.М. Найда, під заг. ред. М.Ф. Войцехівського. - К. : ТОВ Видавничий дім «Плеяди», 2015. - 172 с.

3. Будяк Л.В. Інклюзивне навчання в сільському загальноосвітньому закладі / Л.В. Будяк. - Черкаси. - 2010 - 40 с.

4. Гриценок Л.І. Психологічна служба та психолого-медико-психологічні консультації системи освіти України (показники розвитку за підсумками 2004-2005 року) / Гриценок Л.І., Обухівська А.Г., Панок В.Г та ін. - К. : «Ніка - Центр». - 2005. - 30 с.

5. Діти з особливими потребами у загальноосвітньому просторі: початкова ланка / за редакцією: В.І. Бондаря, В.В. Засенка. - К. 2004. - 152 с.

6. Елен Р. Данієлс Залучення дітей з особливими потребами загальноосвітніх класів / Елен Р. Данієлс, Кей Стаффорд - Львів : Товариство «Надія», 2000. - 256 с.

7. Ервін Е. Підготовка вчителів і вихователів до роботи в інклюзивних класах та групах / Е. Ервін, Д. Кугельмас - Всеукраїнський фонд «Крок за кроком». - К. - 2000 - 150 с.

8. Засенко В.В., Колупаєва А.А. Реформування спеціальної освіти у країнах пострадянського простору // Дидактичні та соціально-психологічні аспекти колекційної роботи у спеціальній школі: Наук.-метод. зб. Випуск - К. : Науковий світ,. - 2005. - С. 33-39.

9. Інвалідність та суспільство:навчально-методичний посібник. [кол. авторів: Байда Л.Ю., Красюкова - Еннс О.В., Буров С Ю., Азін В.О., Грибальський Я.В., Найда Ю.М.]; за заг. редакцією Байди Л.Ю., Красюкової-Еннс О.В.- К., 2012. - 216 с.

10. Інклюзивна освіта: стан і перспективи розвитку в Україні: науково-методичний збірник. - К. : ФОП Придатченко П.М., 2007. - 336 с.

11. Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні» [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.education-inclusive.com/shho-take-inklyuziya

12. Колупаєва А. А. Педагогічні основи інтегрування школярів з особливостями психофізичного розвитку в загальноосвітні навчальні заклади: Монографія / А. А Колупаєва - К. : Педагогічна думка, 2007 - 458 с.

13. Колупаєва А.А. Діти з особливими потребами та організація їх навчання / А.А. Колупаєва, Л.О. Савчук - К : «АТОПОЛ» - 2011. - 273 с.

14. Кроки до компетентності та інтеграції в суспільство: науково-методичний збірник / Ред. кол. Н. Софій, І. Єрмаков та ін. - К. : Контекст. - 2000. - 336 с.

15. Миронова С.П. Олігофренопедагогіка. Компактний навчальний курс: Навчальний посібник / С.П. Миронова. - Кам'янець-Подільський: Кам'янець-Подільський державний університет, редакційно-видавничий відділ. - 2008.- 204 с.

16. Науково-методичний центр інклюзивної освіти [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://nmcio.ippo.kubg.edu.ua/

17. Сак Т.В. Індивідуальне оцінювання навчальних досягнень учнів з особливими освітніми потребами в інклюзивному класі: навчальний курс та науково-методичний посібник / Сак Т.В. - К. : СПД-ФО Парашин І.С., 2011. - 101с.

18. Шнайдер В.І., Організація індивідуального навчання (Методичні рекомендації на допомогу педагогам ЗОШ та спеціальних закладів, реабілітаційних центрів, фахівцям психолого-медико-педагогічних консультацій, педагогам, психологам, батькам) / Шнайдер В.І., Кулик О.О., Фінько Г.М.. - Кам'янець-Подільський, «Абетка-Нова», 2007. - 148 с.

19. Як досягати змін: Посібник для батьків і педагогів з обстоювання та захисту прав дітей з особливими освітніми потребами та громадської діяльності. - К. : ФОП Придатченко П.М. - 2006. - 140 с.

Размещено на Allbest.ru

...