Структура суб’єктно-творчої активності студентів інститутів мистецтв педагогічних університетів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Структура суб'єктно-творчої активності студентів інститутів мистецтв педагогічних університетів

Процеси демократизації і гуманізації суспільства створюють можливість вибору шляхів життєдіяльності його членів, сприятливі умови для творчості кожного. У гуманному цивілізованому суспільстві розвиток особистості, її творчих можливостей стає самоціллю всіх суспільних відносин. Саме тому в умовах сьогодення, яке вимагає від освітянської сфери новаторського забезпечення навчального процесу, що ґрунтується на принципах особистісно-зорієнтованої взаємодії, актуальності набуває проблема суб'єктно-творчої активності майбутніх учителів музики у процесі фахового навчання.

Постановка проблеми полягає в розкритті особливостей ефективної підготовки майбутніх учителів до практичної музично-педагогічної діяльності, адже суб'єктно-творча активність реалізується шляхом послідовної індивідуалізації всього педагогічного процесу, врахування особистісної специфіки студента, його персоналізації, індивідуально-типологічних особливостей особистості майбутнього вчителя. Для цього необхідно боротися з уніфікацією, знеособлюванням програм і форм навчання, надавати навчальний матеріал, різнорівневий за складністю засвоєння. Суб'єктно-творча активність орієнтує особистість не лише на засвоєння знань, але й на засоби цього засвоєння, мислення і діяльності, на розвиток пізнавальних сил і творчого потенціалу студента. На думку С. Сисоєвої, цей підхід є протидією застарілим методам і формам механічної передачі готової інформації, монологічності викладача, пасивності студента [3, с. 339].

Аналіз останніх досліджень і публікацій свідчить про те, що активізації творчого потенціалу майбутніх учителів приділяли увагу багато науковців, а саме: Л. Арчажникова, А. Козир, В. Лабунець, Л. Надирова,

І. Нємкіна, О. Олексюк, Г. Падалка, Л. Паньків, О. Рудницька, С. Сисоєва, О. Устименко-Косоріч, В. Федоришин, О. Щолокова та ін. Вони виокремлювали саме художньо-творчий аспект фахової діяльності вчителя музики, як один із найголовніших, при цьому особливо підкреслювали значення формування творчої готовності до її здійснення. Так важливими чинниками підготовленості майбутніх учителів до практично-творчої діяльності з учнями дослідники вважають: задатки, здібності, обдарованість, талант; умови сімейного виховання і розвитку особистості; виховання і навчання в закладах професійної освіти; саморух до фахової досконалості у самостійній діяльності протягом життя [1, с. 91].

Мета статті полягає у розкритті особливостей суб'єктно-творчої активності як ключового елементу педагогічного процесу, який вимагає перегляду, переоцінки всіх компонентів фахової підготовки майбутнього вчителя музики. Він радикально змінює саму його суть і характер, ставлячи в центр студента. Основним змістом навчання стає розвиток його особистості. Якість і міра цього розвитку виступають як якість роботи педагога, усієї системи освіти.

Виклад основного матеріалу. У відповідності до теоретико-методологічних основ означеного процесу нами була розроблена структура суб'єктно-творчої активності майбутніх учителів музики, що вбирала мотиваційно-потребовий, емоційно-когнітивний та діяльнісно-проективний компоненти. Визначена компонентна структура, передбачала розробку критеріїв та показників сформованості суб'єктно-творчої активності з опорою на зміст встановлених відповідних рівнів з адекватними характе-ристиками. Враховуючи доцільність визначених структурних компонентів суб'єктно-творчої активності майбутніх учителів музики, ми враховували їх змістові характеристики для обґрунтування критеріїв та показників якості досліджуваного феномена. Основні компоненти, які були нами визначені, узгоджено для конкретизації поставлених завдань з використанням необхідної методики їх формування з використанням відповідних педагогічних умов.

Мотиваційно-потребовий компонент (критерій - наявність мотиваційної спрямованості до фахового зростання та потреба у набутті фахових навичок у процесі диригентсько-хорового навчання) представлений такими показниками: наявність пізнавального інтересу до фахової діяльності; вияв зацікавленості до диригентсько-хорового навчання; наявність фахової спрямованості на виконавсько-педагогічну діяльність. Доцільно підкреслити, що в усіх сучасних педагогічних концепціях центром навчання стає особистість, її мотиви, інтереси, творчі здібності, стилі діяльності. У зв'язку з цим, для забезпечення ефективності навчання необхідно, щоб особливості побудови й організації навчального процесу відповідали мотиваційній сфері студента. З підвищенням мотивації підвищується творча активність, інтелектуальні можливості, підсилюється пізнавальна діяльність навчання, що дозволяє інтенсифікувати досягнення результатові й мети професійної діяльності [1, с. 92].

Емоційно-когнітивний компонент (критерій - міра сформованості емоційно-пізнавального стану, творчої активності та ініціативи) представлений такими показниками: прагнення набуття фахових знань, умінь та навичок; вияв емпатійного співпереживання у роботі з хоровими творами; потяг до вивчення кращих зразків хорового мистецтва.

Діяльнісно-проективний компонент (критерій - міра самостійності у підході до тлумачення художньо-музичних образів хорових творів у виконавській діяльності) представлений показниками: потреба у виборі методів вирішення творчих завдань; спроможність до осмислення та розвитку суб'єктно-творчої активності у фаховій діяльності; здатність до критичного оцінювання власної виконавської діяльності.

Доречно зазначити, що підхід до студента як до активного суб'єкта навчання веде до активізації процесу фахової підготовки. Суб'єктно-творча активність дозволяє студенту бути направленим на активну участь у навчальному процесі, створивши максимально сприятливі умови для розвитку і розкриття своїх здібностей, з огляду на психофізіологічні особливості, специфіку соціального і культурного контексту життя, складності й неднозначності внутрішнього світу студента [2, с. 137].

Освіта, орієнтована на розвиток творчих здібностей, індивідуальності особистості студента, здійснюється лише в ході рівноправного партнерства спільної розвиваючої діяльності студентів і педагогів. В основі стратегії співробітництва лежать ідеї стимулювання і спрямування пізнавальних і життєвих інтересів студентів. Принципи суб'єктно-творчої активності повинні пронизувати всі сторони навчального процесу - пізнання, осмислення, сприйняття, закріплення, практичне застосування отриманих знань, умінь і навичок. Діяльність суб'єкта навчання - основний фактор його розвитку і самовизначення [3, с. 235]. У зв'язку з цим, особливе значення мають активні творчі методи навчання, дослідницькі проблемні методи, використання інформаційно-пояснювальних технологій, проектні методи, дискусії, ділові ігри, проблемне консультування, форми творчої організації навчання, перехід від інформаційно-пояснювального навчання до діяльнісного, розвиваючого, забезпечення вільної пошукової діяльності студента у великих масивах інформації.

Суб'єктно-творча активність - складна психолого-педагогічна категорія, яка може бути сформована у межах диригентсько-хорового навчання у вищому педагогічному освітньому закладі, оскільки її зміст відповідає: віковим можливостям студентів; їх культурно-освітньому досвіду; специфічній творчій діяльності майбутніх учителів музики, які здатні самостійно оволодівати великою кількістю теоретичного та музично-практичного навчального матеріалу (знання з історії та теорії хорового мистецтва, хорової літератури, практикуму роботи з хором тощо) завдяки власним зусиллям.

Зважаючи на зазначене, виходячи із виявлених компонентів суб'єктно-творчої активності, ми визначили три етапи формування обраного феномена у майбутніх учителів музики. Пропонуючи теоретичну модель формування суб'єктно-творчої активності майбутніх учителів музики, вважаємо необхідним указати на доцільні етапи експериментальної формувальної роботи. Такими етапами ми вважаємо наступні: перший етап - мотиваційно-пізнавальний; другий - фахово-виконавський; третій - креативно-самостійний. На всіх етапах основним наскрізним принципом ефективності відповідної діяльності ми вважаємо особистісну зорієнтованість на творчо-фахову діяльність.

На першому етапі, мотиваційно-пізнавальному, виникає необхідність саморегулювання мотиваційної спрямованості до фахового зростання та потреба у набутті фахових навичок у процесі диригентсько-хорового навчання. Зважаючи на завдання першого етапу, ми вважаємо за доцільне розпочати формування першого компоненту суб'єктно-творчої активності майбутніх учителів музики - мотиваційно-потребового. Для ефективності протікання дослідної діяльності на цьому етапі ми застосовували такі педагогічні умови: спонукання на вияв пізнавального інтересу до фахової діяльності; застосування комплексу сучасних технічних, популярних засобів здобуття музичної інформації (мультимедіа, аудіо-, відео техніка, відвідування вистав, фестивалів, концертів), пізнання шедеврів світової хорової літератури, заохочення та запровадження ініціативного шляху власного відбору музичного матеріалу для його самостійного вивчення, засвоєння та виконання, шляхи адаптації до використання у соціально-культурному середовищі.

На другому етапі, фахово-виконавському, пропонуємо використати доцільну музично-педагогічну свободу освітнього вибору та активну спрямованість діяльності щодо навчального матеріалу. Тому цей етап доцільніше спроектувати для формування емоційно-когнітивного компоненту. Для успішного досягнення поставленої мети, ми застосовували на цьому етапі такі педагогічні умови: активізації власної творчої ініціативи в набутті фахових знань, забезпечення їх засвоєння з подальшим самостійним використанням на практиці; обов'язкове включення хорових творів різної складності, стилістики та жанрів у робочі індивідуальні програми для їх опанування та застосування у власному виконані. Такі умови сприятимуть формуванню емоційно-пізнавального стану, творчої активності та ініціативи.

На третьому етапі, креативно-самостійному, розкривається міра самостійності у підході до тлумачення художньо-музичних образів хорових творів у виконавській діяльності. На цьому етапі вважаємо логічним приділити особливу увагу для формування діяльнісно-проективного компонента. На цьому етапі було використано такі педагогічні умови: застосування комплексу сучасних технічних, популярних засобів здобуття музичної інформації (мультимедіа, аудіо-, відео техніка, відвідування вистав, фестивалів, концертів), вибір методів вирішення творчих завдань, пізнання шедеврів світової хорової літератури (класична музика, сучасні твори), створення педагогічних ситуацій підтримки розвитку суб'єктно- творчої активності у фаховій діяльності. За таких умов передбачається стимулювання майбутніх учителів музики до самопізнання відносно своїх відчуттів у процесі виконання хорових творів, застосування різних вправ та тренінгів перед виходом на публіку.

Висновки і перспективи. У висновках доцільно зазначити, що для наближення до вирішення поставленої мети, виконуючи поставлені завдання, проаналізувавши існуючий рівень сформованості суб'єктно-творчої активності майбутніх учителів музики, було запропоновано різноманітні методи дослідження, розроблено структуру та відповідні критерії та показники сформованості означеного феномена. Серед методів дослідження були застосовані методи анкетування, інтерв'ювання, тестування, аналізу способів навчання, тестування проявів самостійності у набутті необхідних здобутків, експертної оцінки незалежних суддів щодо результатів експериментальної діяльності. Це дозволило виявити усвідомленість мотивації щодо необхідності прояву суб'єктно-творчої активності у навчанні та самостійній роботі студентів; виокремлення особистісних якостей, що сприяли б розвитку активності як особистісної якості; наявний прояв творчої активності студентів у навчальній роботі.

Список використаних джерел

мистецтво педагогічний музичний

1. Козир А. В. Аналіз зарубіжного досвіду з проблеми формування професійної майстерності викладачів мистецьких дисциплін / А. В. Козир // Наук. часопис Нац. пед. ун-ту імені М. П. Драгоманова. Сер. № 14: Теорія і методика мистецької освіти: зб. наук. праць. - К., 2007. - Вип. 4 (9), ч. І. - С. 88-92.

2. Петрушин В. И. Музыкальная психотерапия. / В. И. Петрушин. - М. : Владос, 1999. - 175 с.

3. Сисоєва С. О. Основи педагогічної творчості: підруч. для студ. вищ. пед. навч. закл. / С. О. Сисоєва - К. : Міленіум, 2006. - 346 с.

Размещено на Allbest.ru