Розуміння іншомовного співрозмовника під час бесіди - закономірна необхідність сучасного світу. Перспектива інтеграції України до Європейського Союзу вимагає від фахівців різних галузей високого рівня володіння іноземними мовами, і саме на це зорієнтовано вивчення англійської мови у ВНЗ.

Одним із найкращих засобів підготовки комуніканта до спілкування в межах взаємодії носіїв чужої, зокрема англійської мови є, на нашу думку, використання на заняттях такої форми навчання, як аудіювання.

Аналіз досліджень цієї проблеми

Довгий час ставлення науковців до аудіювання було упередженим. Поступово ситуація змінюється у зв'язку з виходом на провідні позиції комунікативного підходу до вивчення іноземних мов. Сучасні наукові розвідки дослідників (М. Білан [1], Д. Бубнова [2], О. Сіваченко [7], О. Тарнопольський [9], В. Черниш [10] та ін.) зорієнтовують викладачів на підвищення рівня, передусім, усного мовлення студентів і учнів, формування їх комунікативної компетентності. Розробляються способи проведення аудіювання для навчання англійській мові в загальноосвітніх закладах України (Л. Городнича [3], В. Черниш [10] та ін.), а також у ВНЗ (М. Білан [1], Д. Бубнова [2], О. Тарнопольський [9] та ін.). Недивно, що Оксфорд і Кембридж, два провідні освітні центри світового рівня із вивчення британського варіанту англійської мови, дотримуються саме комунікативного підходу: "Основна мета методики - навчити студента спочатку вільно говорити, а потім мислити іноземною мовою" [8, 24]. Адресант і адресат мовлення повинні розуміти один одного. Відповідно, мета спілкування для кожного учасника діалогу - досягнення взаєморозуміння [5].

Проблема є актуальною, адже проведення аудіювання в обмежених, фактично штучних умовах закритого приміщення готує студентів до спілкування в реальному середовищі. Така підготовка створює міцне підґрунтя для розуміння носія англійської мови, тобто сприяє формуванню у студентів високого рівня професійної компетентності та забезпечує конкурентоспроможність на ринку праці. Водночас питання проведення аудіювання в межах реалізації навчальної програми із дисципліни "Англійська мова за професійним спрямуванням" є недостатньо вивченою.

Мета і завдання статті

Мета статті - дослідити теоретичні засади проведення аудіювання у ВНЗ для студентів природничих спеціальностей, визначити ефективний критерій добору тексту для аудіювання. Для вирішення цього питання необхідно розв'язати низку завдань: подати дефініцію терміна "аудіювання"; виокремити ефективні види вправ, необхідні для розвитку навичок студентів природничих спеціальностей до слухового сприйняття інформації; виділити етапи проведення аудіювання; провести психолого - педагогічний експеримент для формування продуктивного критерію добору текстів для аудіювання англійською мовою, проаналізувати його результати.

Під час проведення дослідження використано методи теоретичного рівня: аналіз, систематизація й зіставлення науково-педагогічної та методичної літератури, узагальнення отриманої інформації. Застосовуючи методи емпіричного рівня, проведено експериментальне спостереження в студентських групах, опрацьовано його результати.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів дослідження. Одним із елементів іншомовної комунікативної компетенції є компетенція в аудіюванні. Саме її потрібно формувати під час навчання в загальноосвітніх закладах, а потім і у ВНЗ.

аудіювання вправа мовний матеріал

Підґрунтям для формування такої компетенції є, як ми вже зазначили, комунікативний підхід. "З позиції комунікативного підходу, - зазначає О. Сіваченко, - навчання іноземної мови в цілому та аудіювання зокрема будується адекватно реальному процесу мовленнєвого спілкування і забезпечується засобами навчання, які моделюють процес такого спілкування" [7, 4].

Рівень оволодіння іноземною мовою безпосередньо залежить від організації навчального процесу в студентській аудиторії. Систематичне виконання низки завдань, що сприяють підготовці студентів до аудіювання, значно покращують результат, допомагають створити підґрунтя для подальшого розуміння адаптованого й неадаптованого мовного матеріалу.

Термін "аудіювання" трактують по-різному. Ми вважаємо, що його доцільно розглядати "як складний розумовий процес сприйняття, розпізнавання і розуміння мови, що супроводжується активною переробкою інформації в зв'язку з наявним в аудитора лінгвістичним і прагматичним досвідом і оцінкою сприйнятої інформації" [1, 225].

Механізм сприйняття інформації на слух досить складний. В. Черниш виокремлює кілька рівнів когнітивної обробки матеріалу: семантичний, метасеміотичний, метаметасеміотичний. На семантичному рівні відбувається процес сприйняття звукових образів та їх перекодування в слухові. Таким чином, елементи мовлення сприймаються в їх номінативному значенні. Розуміння ж дуальної природи художнього тексту відбувається вже на метасеміотичному рівні. Саме тут проходить процес осмислення змісту тексту. На метаметасеміотичному рівні мають значення ті індивідуальні знання, якими послуговується слухач. Тут використовується увесь досвід студента та його суб'єктивне сприйняття інформації [10].

Когнітивний процес досить складний і малодосліджений, оскільки мозкові ресурси теж недостатньо вивчені. "Аудіювання як вид комунікативної діяльності, - зауважує М. Білан, - умовно можна розглядати у двох аспектах:

1) як складову частину мовного спілкування;

2) як відносно самостійний вид комунікації, коли потік мовної інформації спрямований в один бік, наприклад, при прослуховуванні розповіді, перегляді кіно, відеофільму" [1, 225].

Для досягнення високих результатів у процесі аудіювання необхідно, насамперед, сприймати на слух фонематичний мовленнєвий потік і виокремлювати зміст почутого. Студенти повинні розрізняти різні звуки в процесі мовлення. Це запорука вдалого виокремлення із мовленнєвого потоку відповідних лексичних і синтаксичних одиниць, усвідомлення їхнього значення. Однак саме таке завдання є надзвичайно складним для студентів, оскільки в них слабо розвинуте фонематичне сприйняття мовлення. "До того ж фонематичний слух рідної мови, - зазначає М. Білан, - здійснює вплив на процес створення аналогічного слуху для сприйняття іноземної мови. Тому одним із головних завдань навчання цьому предмету є формування і постійне удосконалення фонематичного слуху" [1, 226]. Отже, викладач може сформувати навички сприйняття англомовного матеріалу на фонематичному рівні.

Враховуючи проблеми проведення аудіювання, науковці виділяють, власне, тільки два види вправ, що застосовуються в процесі навчання:

1) підготовчі вправи для формування фонематичного слуху;

2) комунікативні вправи для виокремлення та усвідомлення змісту інформаційного потоку [1, 226].

Підготовка до аудіювання повинна проходити не лише тоді, коли викладач зачитує текст, спрямований на сприйняття інформації студентом. Досвід виконання різноманітних вправ може полегшити розуміння аудитивного матеріалу [2]. Крім того, студент уже має сформовані під час навчання навички в аудіюванні.

Кожне заняття містить низку елементів, які готують студентів до сприйняття інформації на слух. По-перше, це цілий блок фонетичних завдань. Імітаційні вправи зосереджують увагу на повторенні за кимось звуків, лексем, коротких речень тощо. При цьому відтворюється відповідна інтонація, вимова. По-друге, підготовкою до аудіювання є завдання для вивчення граматичних особливостей мови. По-третє, важливе значення для формування комунікативної компетентності студентів мають вправи, мета яких - засвоєння синтаксичної структури речень. Тут особливо ефективними є трансформаційні завдання, що вимагають доповнити незакінчену думку, переповідати текст в іншому часі тощо. Усе це поступово сприяє покращенню рівня сприймання англомовного мовленнєвого потоку. Варто, на нашу думку, використовувати й фрази з невідомою лексикою. Відповідно, у студентів поступово розвивається здогадка, формується навичка до прогнозування подальшого мовленнєвого потоку, що знадобиться під час перебування в реальному іншомовному середовищі.

Сприйняття іноземного мовлення на слух викликає у студентів певні труднощі, що спричинено умовами проведення аудіювання, рівнем складності мовної канви повідомлення та психологічними особливостями реципієнта. Тут доречною в процесі обробки інформації є функція ймовірного прогнозування. Досить часто в реальному спілкуванні або під час аудіювання реагувати на матеріал треба швидко. Майже не залишається часу на обміркування почутого. Саме тому слухачеві стають у пригоді навики прогнозування структури окремих словосполучень і речень, що ґрунтуються на використанні низки лінгвальних і позалінгвальних чинників.

Варто, на нашу думку, зазначити, що для розуміння аудіотексту має важливе значення темп його прочитання. У процесі ж реального спілкування, до якого й ведеться підготовка студентів на заняттях іноземною мовою у ВНЗ, мовлення іноземців зрозуміти досить складно, оскільки відбувається зіткнення індивідуальних особливостей адресата й адресанта мовлення. Кожен із них має свої специфічні риси характеру, від чого залежить емоційно-експресивний бік подання повідомлення. Словниковий запас також є індивідуальним. До того ж українцям, непідготовленим до сприйняття англійської мови, дуже важко зрозуміти співрозмовника. "У живому спілкуванні слухач не може ні зупинити мовця, ні повторно прослухати його, - зауважують дослідники. - А отже, він має сприймати інформацію, що надходить до нього безперервно та лише один раз, найчастіше в темпі, надто швидкому для нього" [6, с.135].

Здатність людини швидко виділяти фонеми, лексеми у процесі прослуховування навчального матеріалу, розрізняти різноманітні граматичні особливості мовних одиниць - це ті завдання, для виконання яких методисти використовують підготовчі вправи. А щодо комунікативних вправ, то від усвідомлення реципієнтом значення почутої інформації залежить результат аудіювання. Такі завдання спрямовані на розвиток мовленнєвих здібностей студентів. Наприклад, гарною вправою є формування полілогу. Отже, реципієнти вчаться не лише будувати мовленнєві конструкції, але й сприймати нову інформацію. Знання ж іноземної мови, вміння нею користуватися, досить часто - необхідний елемент професійного становлення студента.

Підготовчі та комунікативні вправи не є взаємозамінними. Вони наче доповнюють одна одну, бо без розрізнення мовних одиниць у процесі мовлення не можливо збагнути зміст висловленої думки.

Важливим етапом до підготовки аудіювання є вибір тексту, який має ґрунтуватися на знайомому лексико-граматичному матеріалі. І водночас необхідна незначна кількість незнайомих англійських слів, значення яких можна зрозуміти з контексту. Необхідно також звернути увагу на тематику повідомлення. Для досягнення кращого результату текст повинен викликати зацікавлення в аудиторії.

З метою покращення умов проведення аудіювання та підвищення рівня результативності було проведено невеличкий психолого-педагогічний експеримент. У ньому взяли участь 90 студентів (100 %) природничих спеціальностей. Спершу ми зачитали в аудиторії текст, що вибрали на власний розсуд.10 студентів (близько 11 %) справилися із завданням на "відмінно", 44 студента (близько 49 %) отримали оцінку "добре", а ще 36 (близько 40 %) - "задовільно". Наступного разу тему повідомлення одностайно обрали студенти.18 із них (20 %) одержали найвищий бал, 45 студентів (50 %) мали показник "добре" і 27 (30 %) - "задовільно". В останньому випадку слухачі отримали кращі бали, що свідчить, на нашу думку, про вищі показники розуміння матеріалу.

Експеримент було проведено повторно в цих самих групах. Після прочитання обраного нами тексту маємо такі показники: 12 студентів (близько 13 %) - "відмінно", 41 студент (близько 46 %) - "добре", 37 студентів (близько 41 %) - "задовільно". Прослуханий текст на вибір молоді засвідчив гарні результати: 23 студента (близько 26 %) - "відмінно", 43 студента (близько 48 %) - "добре", 24 студента (близько 27 %) - "задовільно". Як бачимо, ситуація повторилася. Показники, отримані в ході першого етапу експерименту, підтвердилися. Вважаємо, що реципієнти, які охоче сприймають інформацію, докладають більше зусиль для розуміння тексту. Відповідно, ефективність прослуховування такого матеріалу значно зростає.

Щодо добору аудитивного матеріалу, то вважаємо, що для студентів природничих спеціальностей доречними будуть тексти будь-якої тематики, оскільки всі вони спрямовані на розширення меж розуміння повідомлення. Однак більшу увагу слід приділяти все ж таки текстам професійного спрямування. Рівень їхньої складності повинен відповідати рівневі підготовки студентів.

Варто зауважити, що методика вивчення іноземної мови виокремлює три етапи проведення аудіювання: передтекстовий (настановчий), текстовий (супровідний) і післятекстовий [4, 296]. Розпочинати слід із настановчих завдань. Саме вони передують прослуховуванню тексту. Такі вправи допомагають підвищити рівень зацікавленості студентів темою, яка далі буде розглядатися в матеріалі аудіозапису. Така методика сприяє кращому розумінню англомовної інформації. Супровідні вправи активізують когнітивну діяльність студентів, зосереджують увагу реципієнтів на усвідомленні змісту почутого тексту. Післятекстові завдання дають можливість викладачеві побачити результат проведеного аудіювання, визначити рівень розуміння слухачами запропонованого тексту.

У процесі роботи вагоме значення має й добір засобів контролю за процесом аудіювання. Доречним тут є використання різних вправ: надання відповідей на запитання, переказ тексту, переклад якогось фрагмента, тестування тощо. При цьому слід відводити мінімальний час для проведення опитування.

Звичайно, варто зосереджувати увагу не тільки на формуванні навичок студентів до розуміння окремих речень та їх використання, а й на усвідомлення усього змісту текстів. Для цього можна запропонувати виокремити мету тексту, висловити власну позицію щодо почутого тощо.

У процесі підготовки до аудіювання доречним, на нашу думку, є використання різних відеоматеріалів (відеоролики, кінофільми) та аудіозаписів (діалоги, художні твори), що наближають штучні умови проведення такого прослуховування тексту до реальних. Вивчаючи роль аудіокнижки під час проведення аудіювання, В. Черниш виокремлює низку функцій: естетичну, навчальну, мотиваційно-спонукальну, літературознавчу, пізнавальну, розвивально-виховну, компенсаторну, актуалізацію внутрішнього унаочнення та афективну [10]. Звісно, функції різних матеріалів для аудіювання можуть змінюватися залежно від стилю та тематики повідомлення. Так, наприклад, науковий текст з біології чи хімії не надасть знань із літературознавства, однак може містити цікаві відомості з відповідних сфер.

Висновки та перспективи подальшого дослідження