Підготовка майбутніх інженерів-педагогів в галузі дизайну з основ художнього проектування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Підготовка майбутніх інженерів-педагогів в галузі дизайну з основ художнього проектування

Освіта як процес зводиться перш за все до відтворення і трансляції нагромаджених у минулому знань, досвіду культури. Водночас життєдіяльність як особистості, так і соціуму, здійснюється в процесі освіти - знання і досвід минулого повинні бути трансформовані системою освіти в здатність і готовність людини (і суспільства) проектувати і будувати майбутнє.

У наш час до художньо-конструкторської діяльності, до різних видів проектування залучається все більше число людей. У промисловому проектуванні відокремився самостійний напрям - дизайн, який поєднав у собі творчий пошук наукової думки і художню уяву.

Такі професії як художник-конструктор, дизайнер, які є одними з наймолодших, завойовують усе більшу популярність. В даний час неможливо назвати жодної галузі науки, техніки, культури, які б органічно не пов'язувалися з мистецтвом і дизайном. Образна мова мистецтва проникає в науку, наукові дослідження, розширює сферу художньої культури, а макетно-модельний метод, що є властивим архітектурі і дизайну, робить науку, техніку, технологію, інженерне проектування більш гуманістичними.

У цей час проектування і виготовлення високоякісної продукції немислиме без участі дизайнера, чим підкреслюється важливість техніко-естетичних параметрів виробів, які створюються в процесі художнього конструювання. Більшість якісних показників закладається саме на стадії проектування і конструювання. Так наприклад, у ряді досліджень відзначається, що близько 80% неякісних виробів є наслідком недоглядів на виробничому етапі, на етапі проектування. Це відбувається з тієї причини, що проектування найчастіше здійснюють фахівці, що не володіють методами художнього конструювання.

Метою статті є визначення основних ознак і значення проектно-технологічної та художньо-проектної діяльності у професійній підготовці майбутніх інженерів-педагогів у галузі дизайну.

Проектність пронизує всі сфери людської діяльності. Ми щодня і щогодини проектуємо, паралельно розв'язуємо проектні завдання, охоплюючи різноманітні аспекти життя (праці, спілкування). Проте, проектність як актуальна цінність і сутнісна характеристика не тільки професійної, як особлива культура мислення і діяльності, що має відтворюватися сферою освіти, на жаль, не одержала належного застосування.

Водночас є країни, де проектність органічно ввійшла в культуру і в освіту. Характерні в цьому відношенні Англія і Японія, які здійснили реформування освіти на основі проектної культури - Дизайну з великої букви, що дозволило досягти синтезу між природничо-науковим, гуманітарним і художньо-естетичним циклами дисциплін [1].

Та обставина, що дизайн увійшов у структуру двох різних, але яскравих за історичними долями культур, що утворюють два полюси світової культури, Європейської і Азіатської, і водночас безсумнівно володіють загальнолюдською значущістю, вказує на універсальність і загальнолюдський смисл дизайну, на фундаментальність проектної культури, яка поєднується з дизайном, реалізується через нього.

Б. Арчер, автор найбільш відомої концепції впровадження дизайну у систему загальної освіти Англії, розглядав дизайн як «третю культуру», що проявляється безпосередньо в проектній культурі, і називав її «дизайном з великої букви». Він визначив її сутність як сукупність досвіду матеріальної культури, знань, навичок і цінностей, що втілюються в мистецтві планування, винаходу, формоосвіти і виконання» [2].

Б. Арчер стверджує, що дизайн невіддільний від культури нового часу, що дизайн є самоцінністю, яка повинна увійти і суттєво змінити сучасну освіту. Учений зіставляє природничі науки, гуманітарний блок і дизайн та приходить до висновку, що об'єкти досліджень у них різні: у «точних науках» - природний світ, у гуманітарній сфері - людина і людський досвід, у дизайні - світ, створений людиною, предметно-речовий світ. Тобто по суті, йдеться, про три культури: природничо-наукову, гуманітарну і «третю культуру» - дизайн.

Відповідно розрізняються і методи діяльності цих «трьох культур»: - у точних науках - експеримент, аналіз, класифікація; - у гуманітарній сфері - аналогія, метафора, критика, узагальнення, оцінка; - у дизайні - композиція, моделювання, створення образів, синтезування, формування стилю тощо.

Функціонує дизайн у формі особливої проектної культури, яка має свою основну задачу, що полягає в концептуалізації і втіленні нових предметних форм, у формуванні гармонійного предметно-речового середовища помешкання людини. Дизайн, звернутий до матеріальної культури, використовується як метод мистецтва планування, винаходу, формоутворення і виконання.

Професійне навчання дизайнерів повинне забезпечувати досягнення професійної та інструментальної мети, а для системи освіти у галузі дизайну основними являється само цінні цілі дизайну. Н. Арос вважає, що дизайн тільки тоді може досягнути рівності з іншими дисциплінами (групами дисциплін, освітніми, «культурними»), коли він буде організований як сфера і галузь знань, яка забезпечує можливості для самореалізації індивіда і підготовку його до виконання соціальних ролей, не менших, ніж інші блоки

дисциплін, галузі знань у сучасній професійній школі [1].

Деякі дослідники вважають, що реальним розв'язуванням проблеми протиставлення природничих наук і гуманітарних знань може бути вихід на таку «конструкцію» теоретичної дійсності освіти, в якій природничо-наукове і гуманітарне були б подані в системі змістовних зв'язків і відносин, що означає вихід на «третю культуру» - на теорію і методологію Дизайну з великої букви, тобто на проективну спрямованість (детермінацію) освіти [3].

«Третя культура» - дизайн, застосовується не тільки на вербальних, (що характерне для всього запропонованого сьогодні спектру підходів до «гуманітаризації» освіти), а й нумеричному (логічно формалізованому) способах мислення, на «невербальних» знаннях (кодах, наприклад). Таким чином, наявність дизайну в сфері професійної освіти розширює «простір мислення» і коло використаних при цьому інструментальних методів.

Проте, перспективи виходу освіти на «третю культуру», включення в систему освіти інтегрованої за своєю суттю і за методологією дизайну, певно, буде залежати від того, які умови для цього реально існують або будуть створені в сприятливі терміни. їх поки що небагато, якщо мати на увазі, що дизайн досить повно не представлений у нашій загальній культурі, бо існує в масовій (педагогічний) свідомості асоціація дизайну з «інтер'єром» і «екстер'єром», «аксесуаром», відсутній досвід підготовки педагогів - дизайнерів [3].

У зв'язку з цим доречно відмітити, що дизайн за сутністю є «третьою», проектною культурою, що включає в себе різні види інженерно-технічної діяльності (графічна, знакове-кодове відображення, проектування, моделювання тощо) [1].

Аналіз критеріїв освіти, дизайнерських методів пізнання, які належать дизайну і дизайнерській освіті, різних поглядів і позицій теоретиків і методологів дизайну дав підставу академіку В.Ф. Сидоренку (Росія) вважати, що дизайнерський метод пізнання ґрунтується на діях із невербальными кодами в матеріальній культурі, які переводять інформацію (повідомлення, смисл, сенс) з мови абстрагованих вимог і логічних схем на мову матеріальних об'єктів (моделей, блоків, модулів систем, креслень тощо), що полегшує конструктивне мислення і його фокусування на вирішенні різних проблем. Водночас вербальні і цифрові коди полегшують аналітичне мислення і його фокусування на існуючі проблеми, факт їх існування. Ці коди розглядаються також як найефективніший спосіб охоплення специфічних, погано (неповно) сформульованих проблем планування, винаходу, проектування і організації нових форм [3].

Із цих позицій стверджується, що дизайн-освіта розвиває здатність студентів до засвоєння проблем певного класу, реальних самих по собі, але які не підлягають формулюванню, конкретизації і вирішенню методами точних і гуманітарних наук. Дизайн таким чином культивує мислительні навички і здібності розв'язання реальних проблем, в тому числі художньо-графічних умінь та навичок студентів.

Конструктивне мислення, по суті, будується в рамках штучної мови, де за допомогою кодів, моделей конструюються зв'язки і відносини (між явищами, об'єктами, фактами і феноменами культури), втілюючись у проектах, у нових фактах культури, в нову організацію предметно-речового середовища.

Таким чином, професійна дизайн-освіта створює нові передумови для використання в процесі навчання різних способів пізнання («конкретного» і «формального», «іконічного» і «символічного») і сприяє розумовому розвитку, що само по собі є освітньо-виховною цінністю [1].

При цьому необхідно відмітити, що дизайн базується на використанні невербальних методів мислення, включає велику кількість кодових елементів - від графіки до мови предметів, моделей, систем, композицій і масових дій. Більшість цих розумових дій пов'язана з функціонуванням правої півкулі головного мозку, що розширює простір мислення, відкриває нові ресурси навчання, виховання і розвитку [3].

Дизайн, який є феноменом індустріальної цивілізації, містить у собі багато рис перехідної епохи - динамічність, суперечність, мінливість. Природа дизайну складна, оскільки виступає одночасно в трьох іпостасях: як фактор виробництва, що створює предметне середовище; як елемент економічної системи (сучасного маркетингу); та як елемент культури. Оскільки буття культури - проектне, виходить так, що дизайнер безпосередньо проектує річ (предметне середовище), а опосередковано - людину і суспільство. Таким чином, дизайн (дизайнер) проектує визначений тип культури, від якого і сам залежить: яка культура суспільства, такий і її дизайн, яке ставлення до дизайну - така і перспектива культури [2].

Тому у навчальний план із підготовки майбутніх фахівців напряму підготовки «Професійна освіта. Дизайн», введена дисципліна «Основи художнього проектування», яка повинен забезпечувати необхідну проектно-технологічну та художньо-конструкторську підготовку спеціалістів у галузі дизайну. Метою вивчення дисципліни «Основи художнього проектування» є надання майбутнім інженерам-педагогам у галузі дизайну, умінь і здатностей(компетенції) з художнього проектування для здійснення ефективної професійної діяльності; формування у студентів пізнавальної та творчої активності, розвиток технічного та конструктивного мислення.

Завдання вивчення дисципліни полягає у набутті майбутніми інженерами-педагогами у галузі дизайну, умінь і здатностей(компетенції) з художнього проектування та їх застосування у майбутній професійній діяльності.

У результаті вивчення модуля студент повинен:

- знати: сутність «художнього проектування», його значення в сучасному світі, види дизайну, роль художнього конструювання в процесі проектування, основні закономірності формоутворення об'єктів згідно принципів художнього конструювання; закономірності і засоби композиції, що використовуються у процесі проектування, основні етапи художнього проектування, методику роботи над художньо-конструкторським проектом, методику художньо-конструкторського аналізу, ергономічні вимоги до об'єктів проектування, засоби проектування, види проектної графіки та її роль у процесі виконання художньо-конструкторського проекту;

- уміти: використовувати здобуті знання у практичній діяльності, володіти навичками сприймання та оцінки композиційного вирішення предметів навколишнього середовища, застосовувати принципи художнього конструювання у процесі проектування виробів, здійснювати пошук інформації про об'єкт проектування, виконувати ескізи виробів, дотримуватись основних етапів художнього проектування, здійснювати художньо - конструкторський та ергономічний аналіз об'єктів проектування, застосовувати різні види проектної графіки у процесі виконання художньо-конструкторського проекту.

Зміст дисципліни: - художнє проектування в сучасному світі, його сутність та значення; - види дизайну; - місце та значення художнього конструювання в процесі проектування; - основні закономірності формоутворення об'єктів згідно принципів художнього конструювання об'єктів середовища; - закономірності і засоби композиції, що використовуються у процесі проектування; - основні етапи художнього проектування; - складові діяльності дизайнера; - методика виконання та оформлення художньо - конструкторського проекту; - засоби проектування; - проектна графіка у художньо - конструкторському проектуванні.

Підвищення загальноосвітнього і культурного рівня студента, формування його наукового світогляду, процес формування художньо-конструкторського мислення - одна з найбільш важливих цілей підготовки майбутніх інженерів-педагогів у галузі дизайну з основ художнього проектування, яке тісно пов'язане з формуванням штучного предметного середовища, з матеріальним виробництвом і продуктивною працею, із соціальними і культурними процесами, що відбуваються в умовах науково-технічного прогресу.

Використана література

1. Дижур А.Л. Английский опыт включения дизайна в систему воспитания и общего образования / А.Л. Дижур // Дизайн в общеобразовательной системе. - 1994. - №1. - С. 14.

2. Гервас О.Г. Дизайн предметного середовища: навчально-методичний посібник / Ольга Геннадіївна Гервас. - Умань: ФОП Жовтий О.О., 2014. - 262 с.

3. Художнє проектування в дизайне середовища. Вироби з деревини: навчально-методичний посібник / Ольга Геннадіївна Гервас. - Умань: ФОП Жовтий О.О., 2014. - 200 с.

Размещено на Allbest.ru