Про стан готовності вчителів природничо-математичних дисциплін до реалізації компетентнісного підходу до навчання

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК: 378:53

Про стан готовності вчителів природничо-математичних дисциплін до реалізації компетентнісного підходу до навчання

Фесенко A.A.

Анотація

У статті розкрито вимоги Державного стандарту до навчання учнів на засадах компетентністного, особистісного та діяльнісного підходів; наведено результати анкетування вчителів природничо-математичних дисциплін щодо їх готовності до формування компетентностей учнів та вибору відповідних технологій навчання.

Ключові слова: Державний стандарт, компетентність, технологія навчання, готовність учителя.

В статье раскрыты требования Государственного стандарта к обучению учащихся на основе компетентностного, личностного и деятельностного подходов; приведены результаты анкетирования учителей естественно-математических дисциплин относительно их готовности к формированию компетентностей учащихся и выбору соответствующих технологий обучения.

Ключевые слова: Государственный стандарт базового и полного общего среднего образования, компетентность, технологии компетентностно-ориенторованного обучения, готовность учителя.

Keywords: state standard of basic and complete secondary education, competence, natural and mathematical sciences teachers' readiness to the choice of competence oriented teaching technologies.

Впровадження нового державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти вимагає від учителів готовності до реалізації у навчальному процесі компетентнісного, особистісно-орієнтованого і діяльнісного підходів до навчання школярів, а також упровадження технологій, орієнтованих на формування компетентностей як набутих ними у процесі навчання інтегрованих здатностей, що складаються зі знань, умінь, досвіду, цінностей і ставлення, які можуть цілісно реалізовуватися на практиці [1]. Проте досвід спілкування з учителями свідчить про існування недоліків у їх підходах до навчання школярів, наявність яких суттєво впливає на результативність підготовки учнів до життя. З'ясування недоліків у підготовці вчителів до реалізації основних вимог компетентнісно-орієнтованого навчання (КОН) дозволить запобігти зниженню показників якості природничо-математичної освіти школярів.

Вивчення літератури з питань формування компетентностей учнів у процесі вивчення природничо-математичних дисциплін засвідчило, що проблему компетентнішого підходу в освіті досліджували дидакти Н. Бібік, О. Овчарук, О. Пометун, О. Савченко та ін. і методисти В. Заболотний, О. Ляшенко, М. Бурда, Л. Скворцова, А. Хуторськой, В. Шарко та ін. У працях зазначених вчених розроблені теоретичні і методичні засади компетентнісно-орієнтованого навчання, проте дослідження стану готовності вчителів природничо-математичних дисциплін як окрема проблема в них не розглядалась.

Одним із чинників упливу на результативність навчання школярів є ступінь готовності вчителів до реалізації цілей, визначених у нормативних документах (Державному стандарті, навчальних програмах, наказах і листах МОН України). Стосовно підготовки вчителів до компетентнісно-орієнтованого навчання (КОН) у них наведене визначення компетентності як характеристики учня; зазначені види компетентностей, які має формувати вчитель (предметні, міжпредметні, ключові) [2]; визначено підходи (компетентніший, особистісно-орієнтований, діяльніший) і технологію (модульну), які в найбільшій мірі сприятимуть забезпеченню вимог КОН, визначено елективні курси як елемент навчання учнів у профільній школі; з'ясовано відмінності КОН від традиційного навчання [3]; визначено структуру всіх видів компетентностей (когнітивний, діяльніший та особистісний компоненти) та розкрито можливості для їх формування під час вивчення природничих дисциплін [3].

Наявність зазначених розробок складає основу методичного забезпечення процесу формування компетентностей учнів під час вивчення природничо-математичних дисциплін і має сприяти досягненню поставлених цілей.

З метою виявлення готовності вчителів до здійснення КОН нами була розроблена анкета, яка складалася з трьох частин: перша - включала 5 запитань і мала на меті діагностування ступеня розуміння основних цілей, проголошених у [1]; друга - включала 10 запитань і мала на меті виявлення ступеню володіння поняттям “компетентність” та усвідомлення можливостей її формування у навчанні учнів свого предмету; третя - включала 9 запитань і мала на меті виявлення досвіду з вибору і застосування технологій КОН.

В анкетуванні прийняли участь 50 учителів природничо-математичних дисциплін ЗНЗ м. Херсона і Херсонської області. Результати обробки відповідей учителів представлені у таблиці 1. їх аналіз засвідчує, що:

- 50% опитаних респондентів не знають, які ідеї закладені у Державному стандарті; 36% зазначили окремі ідеї, серед яких: підсилення громадянського виховання учнів - 20%, перехід на компетентнішу освіту 40%, практичне застосування знань - 12%, професійна спрямованість навчання 8%, зміна навчальних програм і кількості годин на вивчення дисципліни - 16% (деякі вчителі назвали по декілька ідей).

Таблиця 1 Результати анкетування вчителів

- 64% учителів не знає які показники якості освіти нормативно затверджені цим документом. Серед тих, хто дав відповідь на це запитання (36%), 12% зазначили “використання знань у нестандартних ситуаціях”, 8% - “уміння вчитися”, 8% - “готовність до життя”, 8% - “знання, адаптовані до життя”;

- 100% опитаних учителів не змогли навести відмінності між знаннями й уміннями та компетентностями;

- 80% опитаних учителів не дали відповіді на запитання № 4. Серед тих, хто намагався це зробити, (8%) назвали діяльнісний підхід, 4% - системний, 8% учителів до підходів віднесли “доступність, компетентність, сучасність”;

- не дали відповіді на запитання “Чи готові ви до впровадження Державного стандарту у практику навчання вашої дисципліни?” - 24% опитаних; негативну відповідь дали 20%; оцінили свою готовність як часткову 16%; готовими виявились 40% опитаних. При цьому рівень готовності не оцінили 32%; оцінили як низький - 40%; як середній - 20%; як високий - 8%.

Відповіді на запитання другої частини анкети, що мала на меті визначення готовності до формування компетентностей учнів засобами своєї навчальної дисципліни, систематизовані і наведені в таблиці 2.

вчитель математичний компетентнісний навчання

Таблиця 2 Результати анкетування вчителів щодо виявлення готовності до формування компетентностей учнів засобами своєї навчальної дисципліни

Аналіз відповідей учителів дав можливість встановити, що:

- визначення компетентності дали 88% учителів. При цьому зміст, який вони вкладають у нього різний. Серед визначень, які були наведені, такі:

- теоретичні знання та практичні навички у певній галузі - 30%;

- повна обізнаність, уміння застосовувати знання на практиці - 20%;

- показник якості освіти - 30%; професіоналізм учителя - 8%;

- інтегрована здатність учня, що складається зі знань, умінь, досвіду, цінностей і ставлення, які можуть цілісно реалізовуватися на практиці - 12%;

Змогли визначити структуру компетентності 60% опитаних учителів. При цьому 20% назвали чотири складові, які входять до визначення компетентності (знання, вміння, досвід, ціннісне ставлення); 24% - назвали три, включивши до їх складу: а) знання, вміння і навички (16%), б) навчальну, виховну і розвивальну (8%); 16% назвали дві, включивши до їх складу: а) мобільність знань і критичність мислення (8%); б) толерантність і науковість (8%).

На запитання “Які види компетентностей повинен формувати в учнів учитель?” відповіді вчителів розподілились таким чином: громадянська - 20%, загальнокультурна - 16%, інформаційна - 20%, здоров'язберігаюча - 16%, екологічна - 8%, міжособистісна - 4%, творча - 4%, комунікативна - 4%. Окрім зазначених 8% учителів включили до компетентностей особистісні риси школярів (людяність, толерантність, вихованість, дисциплінованість, наполегливість, натхнення).

На запитання № 4 анкети думки вчителів розподілились так: 28% вважають, що так; 12% - частково; 24% не впевнені; 36% - не знають.

Відповіді на запитання № 5 “На які аспекти у навчанні учнів повинен звернути увагу вчитель, формуючи в них предметну компетентність?” не змогли відповісти 4% і спробували дати відповідь 96%. При цьому думки їх розподілились так: на формування інформаційної компетентності 12%, здоров'язбережувальної - 12%, громадянської - 12%, на підсилення практичної складової 24% і самостійної роботи 24%, на формування цілісного уявлення про природу і життя 4%, на підготовку учнів до самонавчання 8%.

На запитання № 6 не дали відповіді 40% учителів, висловили своє бачення - 60%. При цьому 24% звернули увагу на необхідність підсилення практичного застосування знань, зв'язок з життям - 12%, життєзбереження - 16%, виконання дослідницьких завдань 8%.

На запитання № 7 не дали відповіді 24% опитаних, 76% дали відповіді і запропонували інформаційно-комунікативні технології, інтернет-проекти, інтерактивні вправи, тренінги, участь у конкурсах.

На запитання № 8 позитивну відповідь дали 100% опитаних. При цьому найбільшу увагу вчителі віддали міжпредметним зв'язкам, бінарним урокам. Серед запропонованих були також приклади з життя, проекти, факультативи, екскурсії, нестандартні уроки, семінари, інформаційні хвилинки.

Більш складним виявилось для вчителів запитання № 9 про можливість формування засобами навчальної дисципліни ключових компетентностей. Відповіді на це запитання дали 24% і не дали 76% опитаних. При цьому змогли назвати тільки здоров'язбережувальну, самоосвітню, мовну, соціальну, екологічну, міжпредметну компетентності.

Оцінили ступінь своєї готовності до впровадження Державного стандарту освіти у практику навчання своєї дисципліни 80% опитаних. 20% не відповіли на першу частину запитання. Низький рівень визначили як такий, що відповідає їх підготовці - 52%, середній - 40%, високий - 8% опитаних.

Третя частина анкети мала на меті визначення стану готовності вчителів до технологічного забезпечення компетентнісного навчання учнів. Відповіді на запитання третьої частини анкети наведені у таблиці 3.

Аналіз відповідей учителів на запропоновані запитання дозволив встановити, що: 80% опитаних учителів намагалися дати відповіді на перше запитання, при цьому визначали технологію як: різні форми нестандартних уроків; процес нового підходу до навчання; використання різнях методів навчання; способи та методи вироблення навичок; прийоми та методи, які вчитель використовує у навчанні; методи і засоби навчання; сукупність методів, прийомів і засобів навчання, що застосовує вчитель для досягнення поставленої мети; двохсторонній процес взаємодії вчителя й учнів. Навести ж відмінності між технологією і методикою навчання спробував лише один учитель, зазначивши, що технологія - це практика, а методика - це наука.

Таблиця 3 Результати анкетування вчителів до застосування технологій КОН