Результати експериментального дослідження ефективності впровадження методики формування управлінської культури студентів - майбутніх викладачів економіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 378.147:33

Результати експериментального дослідження ефективності впровадження методики формування управлінської культури студентів - майбутніх викладачів економіки

Александрова Н.М.

Сгадова В.В.

Постановка проблеми в загальному вигляді. Актуальність формування особистості викладача, який володіє високим рівнем управлінської культури, зумовлюється зростанням вимог до рівня його професіоналізму в умовах реформування вищої освіти. Об'єктивна необхідність інтенсивних змін педагогічних систем і процесів передбачає високий рівень готовності майбутнього викладача до управлінської діяльності, наявність у нього управлінської свідомості й мислення.

Аналіз останніх публікацій і дисертаційних досліджень. Результати аналізу психолого-педагогічної літератури (Л. Васильченко, А. Губа С. Королюк, З. Багірова, В. Медвідь) свідчать, що увага дослідників головним чином зосереджена на обґрунтуванні теоретичних засад формування управлінської культури фахівців різних галузей. Водночас дослідженню теоретико-методичних засад і практичних аспектів формування управлінської культури майбутніх викладачів економіки в економічному університеті уваги вочевидь бракує.

Формулювання цілей статті. Мета статті - аналіз результатів експериментального дослідження ефективності впровадження методики формування управлінської культури майбутніх викладачів економіки у процесі психолого-педагогічної підготовки в економічному університеті.

Виклад основного матеріалу. У філософсько-антропологічному аспекті управлінська культура (далі - УК) педагога розглядається як соціально-філософське поняття, соціально-педагогічний феномен системи вищої освіти. Узагальнення напрацювань учених дає змогу окреслити авторський підхід до розуміння поняття «управлінська культура майбутнього викладача» як інтегральної якісної характеристики особистості - набутої управлінсько-педагогічної компетентності, що включає знання, уміння, ціннісні орієнтації, здатності та якості.

Управлінська культура також є мірою та способом творчої реалізації особистості викладача у процесі здійснення ним управлінських функцій [2].

Управлінська культура майбутнього викладача як його якісна характеристика має структурні компоненти (мотиваційно-цільовий, ціннісно-смисловий, когнітивний, діяльнісний, особистісно-творчий), які відтворюють основний зміст управлінсько-педагогічної діяльності, а також функціональні компоненти (світоглядна, аксіологічна, інформаційна, нормативна, комунікативна, виховна, функція соціалізації та інтегративна функції), кожен із яких включає певні знання та цінності, а також способи діяльності в розв'язанні педагогічних завдань [3].

Вивчення праць фахівців уможливило виокремлення положень, які були покладені в основу розроблення авторської методики формування управлінської культури майбутніх викладачів економіки в економічному університеті, а саме: формування управлінської культури має бути складовою професійної підготовки, що передбачає засвоєння студентами знань і способів здійснення управлінської діяльності, а також цілеспрямованим процесом, що об'єднує цілі, зміст, методи, засоби й кінцеві результати професійної підготовки та зумовлений необхідністю виконання майбутніми викладачами функцій управління процесом навчання. Важливими чинниками формування управлінської культури є створення гармонійного комунікативно-ситуативного навчального простору, упровадження інтерактивних форм і методів навчання, актуалізація особистісного саморозвитку, формування ділових, професійних та особистісних якостей, рефлексивних умінь майбутніх викладачів [4].

Методика формування управлінської культури майбутніх викладачів економіки передбачала упровадження спецкурсу «Управлінська культура викладача», засвоєння якого відбувалося на основі застосування інтерактивних форм і методів навчання впродовж трьох етапів[5].

На першому етапі (мотиваційно-діагностичному) забезпечувалася мотивація студентів до формування в них управлінської культури: було проведено установчу лекцію-бесіду про соціальну значущість професії викладача в сучасному інформаційному суспільстві; презентовано тематичний план спецкурсу, розкрито його основні цілі та зміст; виявлено зацікавленість студентів щодо окремих тем спецкурсу, а також здійснено первинну діагностику відповідних якостей і здатностей майбутніх викладачів. Також було зосереджено увагу на підвищенні рівня емоційно-особистісної сфери: розвитку зацікавленості студентів у вивченні спецкурсу, в отриманні знань про управління, управлінську культуру, на усвідомленні значущості професійних цінностей і управлінської культури.

На другому етапі (навчально-діяльнісному) відбулося покомпонентне формування управлінської культури майбутніх викладачів економіки у процесі психолого-педагогічної підготовки. Із цією метою студентів ознайомлено зі змістом управлінської культури викладача, її структурними та функціональними компонентами, забезпечено відповідними навчально-методичними матеріалами, розкрито питання професійних управлінсько-педагогічних компетенцій, цінностей, інтерактивних управлінських технік; проаналізовано практичні професійні ситуації, які передбачали практичне застосування студентами дидактико-управлінських умінь; акцентовано увагу на вагомості інноваційних методів і форм взаємодії, за допомогою яких поглиблюється засвоєння необхідних управлінських знань.

На третьому етапі (оцінювально-рефлексивному) підбито підсумки реалізації запропонованої методики, тобто було проведено рефлексію вивченого матеріалу, повторну діагностику виявлення у студентів професійно значущих якостей викладача-управлінця, рівня сформованості в них управлінської культури, актуалізовано потребу студентів до підвищення рівня управлінської культури.

Покомпонентна реалізація методики формування управлінської культури майбутніх викладачів економіки відбувалася завдяки використання спеціально розроблених і дібраних завдань та застосування організаційних форм і методів («метод Сократа», SWOT-аналізу Пітера Друкера, методу «Сходинка досягнень», створення колажу «Спосіб досягнення професійного успіху», прийомів навчання «Продовжте думку…», «Прокоментуйте висловлення», "Незакінчені речення", методів «Мозкової атаки», складання дорожніх карт, завдань «Продовж речення», «Оберіть правильну відповідь», «Визначте послідовність», а також на основі роботи з гіпертекстами, практичних занять у формі самореклами та самопрезентації, завдання "Створіть «Психологічний портрет сучасного викладача університету», виконання власного проекту «Управлінська культура викладача») [4].

Для кількісного обчислювання рівнів сформованості управлінської культури майбутніх викладачів економіки використовували методику діагностики рівнів сформованості УК студентів («Шкалювання управлінської культури»). Запропонована методика містить 84 запитання, зміст яких відповідає компонентам УК викладача, а саме: запитання 1-11 відповідають когнітивному компоненту, 12-30 - діяльнісному, 31-48 - мотиваційно-цільовому, 49-67 - особистісно-творчому, 68-84 - ціннісно-смисловому. До кожного запитання студентам пропонувалося обрати варіант відповіді, який відповідає низькому, середньому та високому рівню сформованості УК майбутнього викладача [1].

Для розрахунку рівня сформованості управлінської культури студентів - майбутніх викладачів економіки - скористувалися запропонованою А. Губою [6] формулою розрахунку УК майбутнього менеджера освіти (S) як інтегрального (кількісно-якісного) показника, що дорівнює середньому арифметичному значенню рівнів сформованості мотиваційно-цільового (Мs), ціннісно-смислового (Сs) когнітивного (Кs), діяльнісного (Дs) й особистісно-творчого (Оs) компонентів управлінської культури і розраховується за формулою: управлінський культура педагогічний навчання

Оскільки кількісним показником розвитку якостей майбутнього викладача був коефіцієнт повноти засвоєння відповідної системи знань (умінь), то віднесення до високого, середнього й низького рівнів відбувалося відповідно до меж їхніх значень. За необхідності використовувалася також оцінка за п'ятибальною шкалою: 5 балів - високий, 3-4 бали - середній, 1-2 бали -низький рівень.

Отримані результати свідчать про те, що на початку експериментальної роботи 31,6% студентів характеризувалися низьким рівнем розвиненості компонентів УК, 38,6% - середнім рівнем і 29,8% - високим, що в цілому є показником середнього рівня сформованості УК студентів - майбутніх викладачів економіки.

Отже, проаналізуємо динаміку рівнів сформованості компонентів управлінської культури майбутніх викладачів.

Аналіз мотиваційно-цільового компонента УК студентів підтверджує теоретичні висновки про те, що мотиваційна сфера майбутнього викладача як інтегративне утворення соціальних, пізнавальних та особистісних мотивів, рівень його професійної спрямованості, бажання досягнути успіхів у навчальній діяльності забезпечує сформованість його управлінської культури.

Безумовно, вагоме значення для успішної реалізації методики формування УК майбутніх викладачів має наявність у студентів професійно-педагогічного інтересу, їх емоційно-ціннісне ставлення до навчання, управлінської культури як професійно значимого феномена, а також бажання студентів оволодіти новими знаннями. Тому в ході експерименту відстежували динаміку цих показників [1].

Дослідження рівнів сформованості мотиваційно-цільового компонента УК майбутніх викладачів показало, що на початку експерименту в експериментальних групах превалювали студенти із низьким професійно-педагогічним інтересом та нерозвиненою мотиваційною сферою (у середньому цей показник склав приблизно 35%). Стійкий інтерес до навчання та оволодіння новими знаннями було зафіксовано лише у 23,4 % студенів.

На контрольному етапі експерименту дані змінилися таким чином: найвищим є збільшення кількості студентів із стійким професійно-педагогічним інтересом, позитивним емоційно-ціннісним ставленням до навчання та бажанням оволодіти новими знаннями: таких респондентів зафіксовано 52,3 % (+10 %).

Важливо, що в результаті проведеної експериментальної роботи для всіх студентів управлінська культура набула ціннісного значення. Порівнюючи дані констатувального і контрольного етапів експерименту, було виявлено динаміку розвитку професійної спрямованості майбутніх викладачів із моноспрямованості (88%) у поліспрямованість (58,7%), оскільки в них переважає виразність декількох напрямів (мотивація схвалення, товариськість, організованість, спрямованість до предмета, інтелігентність), що є, з нашої точки зору, важливим для формування управлінської культури майбутніх викладачів економіки.

Порівняння даних констатувального й контрольного етапів експерименту показало динаміку формування особистісно-професійних ціннісних орієнтацій і професійних прагнень майбутніх викладачів економіки. Так, було з'ясовано, що більшість опитаних студентів (48,5%) переглянули власну ієрархію особистісно-професійних ціннісних орієнтацій.

За результатами повторної діагностики ціннісно-смислового компонента та у процесі бесіди виявлено, що у 59,4% студентів сформована власна ієрархії професійно-особистісних ціннісних орієнтацій, оскільки більшості цінностей (більше 50% обраних ціннісних орієнтацій) вони надали ранг значущості «Головне в майбутній діяльності». Такі студенти характеризуються поліспрямованою, гармонійною, усвідомленою та сформованою ієрархією ціннісних орієнтацій. Вони переважно спрямовані до пізнання, самовдосконалення та саморозвитку, мають прагнення до духовного збагачення (24,3%). Приблизно 57,8% опитаних виявили зацікавленість соціальними і професійно-зорієнтованими цінностями: творчістю, поглибленням фахових знань, упевненістю в собі, особистісно-професійним розвитком.

За результатами анкетування виявлено, що в 48,5% студентів зросла сила прагнень, особливо бажання «усвідомлювати управлінсько-педагогічні знання як ціннісні орієнтації», «постійного самовдосконалення та професійного саморозвитку» та «інтелектуальні прагнення». Прагненню досягти успіху в майбутній професійній діяльності студенти надали найвищий ранг значущості [1].

Під час перевірки обсягу і ґрунтовності знань студентів використовувалися завдання, що потребувало розкриття в судженнях змісту поняття, виявлення його суттєвих ознак, їх кількість і значення, установлення причинно-наслідкових зв'язків.

У ході перевірки знань фіксувалися судження й аргументації за ступенем їх нестандартності, альтернативності, оперативності, що є вкрай важливим у педагогічній діяльності викладача. Результати моніторингу показників сформованості когнітивного компонента УК студентів на різних етапах експериментальної роботи свідчить про те, що початковий рівень знань про управлінську культуру, управлінські техніки із залученням зарубіжного досвіду, сутність самоменеджменту, сучасні концепції управління процесом навчання, принципи управління на початку експерименту в усіх студентів був низьким (від 60 до 70%), студентів із високим рівнем знань, необхідних для здійснення управлінської діяльності, не виявлено. Коливання кількості студентів з низьким рівнем знань від середнього показника складав приблизно 50%.

У ході аналізу результатів дослідження найбільше зростання високого рівня знань виявлено у знаннях сутності управлінської культури, самоменеджменту, принципів ефективного управління, а також знань управлінських технік (збільшення на 60%). Ці дані свідчать про те, що формування управлінської культури майбутніх викладачів економіки потребує цілеспрямованої теоретичної підготовки. Крім того, варто зазначити, що студенти, які вивчали спецкурс «Управлінська культура викладача», показали більш ґрунтовні знання, що переконало в необхідності введення питань управлінської культури, зокрема й зарубіжного досвіду, самоменеджменту, основ і принципів ефективного управління до курсу психолого-педагогічної підготовки майбутніх викладачів економіки.

З аналізу результатів зроблено висновок, що істотне збільшення спостерігається в оволодінні майбутніми фахівцями організаційно-регулятивними та контрольно-аналітичними вміннями. У студентів більш яскраво вираженими виявилися такі вміння, як самостійно приймати управлінські рішення з урахуванням психологічних особливостей ситуації, аналізувати власну навчальну діяльність, установлювати причино-наслідкові зв'язки, аналітично мислити. Майбутні спеціалісти навчилися планувати свою навчальну діяльність, комбінувати, використовувати набутий досвід у нових ситуаціях, оволоділи вміннями моделювати педагогічні ситуації, акумулювати та залучати нові знання.

Відстежуючи зміни в рівнях сформованості організаційно-регулятивних умінь, було з'ясовано, що такими вміннями найбільш успішно оволоділи студенти, які активно брали участь у творчих видах пізнавальної діяльності (рольові ігри, проектна робота, уроки-симуляції). Такі молоді люди легко адаптувалися до реального педагогічного процесу (під час педагогічної практики), демонстрували вміння керувати навчально-пізнавальною діяльністю школярів, уміння міжособистісного спілкування з дітьми та колегами. Тому приріст показника розвитку організаційно-регулятивних умінь становив 64,4 %. Отже, отримані результати свідчать про важливість залучення майбутніх викладачів до організаційної діяльності (уроки-симуляції, комбіновані заняття, проведення власних уроків, педагогічна практика), оскільки такі види роботи сприяють формуванню вмінь реалізовувати управлінські функції.

Позитивні зміни у студентів експериментальних групах виявлено і щодо розвитку аналітико-рефлексивних умінь. Застосування методики формування УК майбутніх викладачів, як свідчать результати дослідження, значним чином вплинуло на рівень самооцінки студентів. В експериментальних групах значно зменшилась кількість студентів, що мали неадекватну (занижену або завищену) самооцінку. Кількісний показник адекватної самооцінки в експериментальних групах у кінці експерименту становив 64,9% [1].

Упровадження методики формування управлінської культури студентів дозволило певним чином зменшити кількість студентів із заниженою самооцінкою, що свідчить про те, що вони стали більш упевненими в собі, у своєму професійно-педагогічному та творчому потенціалі, що сприяло формуванню в них якостей, необхідних сучасному викладачеві університету.

Професія педагога потребує вияву інтелектуальних здібностей, оперативного, критичного, креативного (інноваційного) мислення, професійно-особистісних якостей, творчості. Проведене дослідження підтверджує, що правильно та оптимально керувати процесом навчання може тільки творча особистість із яскраво вираженими рисами та якостями лідера. Тому в ході дослідно-експериментальної роботи особливу увагу приділяли моніторингу особистісно-творчого компонента УК майбутніх викладачів економіки.

За даними констатувального етапу експерименту розвиненість емпатії та емоційного інтелекту виявлено в основному на низькому рівні - у 57,6% студентів. У ході експериментального впровадження розробленої методики формування УК майбутніх викладачів був покращений цей показник, про що свідчать отримані результати. Частина студентів набули середнього та високого рівнів сформованості зазначених якостей (у середньому 32,6 %); водночас у 38,7 % опитаних респондентів рівень розвитку емоційного інтелекту залишився на низькому рівні, що свідчить про необхідність подальшого формування цієї якості особистості майбутнього викладача.

У діяльності викладача як управлінця та організатора процесу навчання важко переоцінити значення таких особистісних якостей і здібностей, як організованості, цілеспрямованості, упевненості в собі, рішучості, дисциплінованості, показниками яких визначено наявність єдності морально-правових переконань, духовних потреб, навичок і звичок поведінки та вмінь управляти собою в різних ситуаціях. У ході експерименту за допомогою педагогічного спостереження було зафіксовано позитивний вплив експериментальних видів роботи на розвиток цих особистісних якостей (ці показники на високому рівні зросли в середньому з 27,3% на констатувальному етапі до 52,3% на контрольному).

Безумовно, для успішної професійно-педагогічної діяльності майбутнім викладачам необхідні розвинені вольові якості. Тому в ході експерименту велися спостереження, як ці якості змінювалися. Саме воля сприяє формуванню вміння суб'єкта втілювати в діяльність те, що інтелект вважає за доцільне. Як вольові якості майбутнього викладача розглядаємо здатність долати труднощі, виявляти наполегливість у діяльності, уміння управляти собою в різних ситуаціях, організованість, дисциплінованість, рішучість, уміння виявляти вольові зусилля протягом тривалого часу.

Більш ніж для половини студентів зафіксовано наявність морально-правових переконань, духовних потреб, навичок і звичок поведінки, що в сукупності розкриває вміння управляти собою в різних ситуаціях. Це свідчить про те, що у студентів сформовано такі якості, як організованість, рішучість, дисциплінованість. Дослідження показало, що зазначені якості у 52,3 % студентів експериментальних груп було сформовано на високому рівні, у незначної частки учасників експерименту (13,8 %) ці властивості залишилась на низькому рівні розвитку.

Аналогічну динаміку було спостережено і щодо інших особистісно-професійних якостей, необхідних майбутнім викладачам для здійснення управління навчанням, до яких відносимо творчість, ініціативність, здатність до активних дій у ризикованих ситуаціях (сміливість, рішучість), приймати обґрунтовані управлінські рішення, переконувати.

Наприкінці експериментальної роботи у студентів зафіксовано прагнення виявляти творчість, ініціативність, самостійність у виконанні навчальної, позааудиторної, професійної діяльності під час педагогічної практики. Творчий прояв діяльності студентів на високому рівні сформованості зріс на 33,5 % і склав 54,7% студентів. У 31,7 % випробуваних цей показник зафіксовано на середньому рівні сформованості.

Емоційний інтелект, за даними констатувального експерименту, виявився притаманним досить незначній кількості студентів (2,7 %), що пояснюється, на нашу думку, недостатнім усвідомленням його значущості в майбутній професійній діяльності. На кінець експерименту кількість студентів із середнім рівнем збільшилася в середньому майже вдвічі; збільшився відсоток студентів, яких можна охарактеризувати як особистість із високим рівнем емоційного інтелекту (+ 36%).

Порівняльний аналіз результатів констатувального і контрольного етапів експерименту щодо сформованості особистісно-творчого компонента показав, що цей показник зріс на 35 %. Це пояснюємо тим, що у процесі опанування змістом спецкурсу студенти мали можливість реалізувати власний творчий особистісний потенціал, що неможливо без удосконалення своїх професійних якостей.

Дослідження самооцінки та реальної оцінки професійно важливих якостей за традиційними методиками показали їх наближеність та об'єктивність результатів, що свідчить про тенденції до адекватності самооцінювання студентів (адекватні самооцінки зафіксовані у 67,8% студентів) і значне підвищення показників оцінок професійно важливих якостей [1].

Зміни рівня професійної самооцінки щодо її адекватності знайшли відображення у змінах рівня прагнень майбутніх викладачів. Для них значною мірою стало характерним прагнення до особистісного професійного успіху в поєднанні із прагненням самовдосконалення та самоосвіти.

Отже, узагальнені результати експериментального дослідження показали, що після опанування студентами експериментальних груп спецкурсу «Управлінська культура викладача» як доповнення до дисципліни «ПДНМ» їх УК сформована в основному на середньому (35,9%) і високому (45,4%) рівнях.

Порівнюючи результати констатувального і контрольного етапів проведеного дослідження, дійшли висновку, що в переважної більшості студентів (45,4%) УК сформована на високому рівні, 35,9% учасників експерименту мають середній рівень сформованості УК і 18,7% залишилися з низьким рівнем УК.

Порівнюючи отримані дані, спостерегли тенденцію до збільшення рівня сформованості УК студентів експериментальних груп за рахунок змін показників когнітивного, мотиваційно-цільового та особистісно-творчого компонентів. У цих групах студенти цілеспрямовано здобували дидактико-управлінські знаннями, набували цінностей, розвивали вміння і професійно-особистісні якості.

Наприкінці контрольного етапу експериментального дослідження було проведено анкетування студентів із метою виявлення рівня задоволення/ незадоволення організованими умовами особистісного та професійного зростання. Одержані результати показали досить високу оцінку ступеня задоволення студентів (63,7%) організацією процесу навчання, а також упровадженням спецкурсу, спрямованого на їх професійно-педагогічну підготовку як майбутніх управлінців процесом навчання в економічному університеті. Важливо, що в результаті проведеної експериментальної роботи для всіх студентів управлінська культура набула ціннісного значення.

Висновки

Отже, за результатами формувального експерименту зроблено висновок, що уявлення студентів про зміст, цілі та результати майбутньої управлінсько-педагогічної діяльності, сутність і зміст управлінської культури, її вплив на ефективність реалізації функцій управління навчанням істотно розширилися і поглибилися. Усвідомлення сутності та значення процесу цілепокладання у структурі управлінсько-педагогічної діяльності, дослідження кожним студентом власних професійно-особистісних ціннісних орієнтацій та мотивів навчання, оволодіння алгоритмом побудови «дерева цілей» дозволило майбутнім викладачам по-новому підійти до розуміння мети власної навчальної діяльності.

Опанування змістом тем спецкурсу «Управлінська культура викладача» активізувало інтерес до власної навчальної діяльності, майбутньої педагогічної професії, творче сприйняття і засвоєння знань, а також усвідомлення студентами практичної цінності теоретичного матеріалу спецкурсу та дисципліни «Психологія діяльності і навчальний менеджмент».

Список використаних джерел

1. Александрова Н.М. Формування управлінської культури майбутніх викладачів економіки в економічному університеті : дис. … канд. пед. наук. : 13.00.04 / Нац. акад. пед. наук України, Ін-т вищої освіти / Александрова Наталія Миколаївна. - К., 2015. - 280 с.

2. Александрова Н. М. Управлінська культура майбутнього викладача : зміст і структура / Александрова Н. М. // Теорія і практика управління соціальними системами : щоквартальний науково-практичний журнал. - Харків : НТУ „ХПІ”, 2015. - № 4. - С. 54-64.

3. Александрова Н. М. Сутність та структура управлінської культури викладача / Н. М. Александрова // Проблеми освіти : наук. зб. / Ін-т інноваційних технологій і змісту освіти МОН України : У 2 ч. - К. : [б. в.], 2013. - Вип. 77. - Ч.1. - С. 114-119.

4. Александрова Н. М. Методика формування управлінської культури майбутніх викладачів економіки в процесі психолого-педагогічної підготовки в економічному університеті / Александрова Н. М., Сгадова В. В. // Scientific journal Virtus. - 2017. - № 12, March. - С. 70-75.

5. Александрова Н. М. Запровадження спецкурсу «Управлінська культура викладача» як чинника вдосконалення процесу психолого-педагогічної підготовки майбутніх викладачів економіки в економічному університеті [Електронний ресурс] / Н. М. Александрова // Народна освіта : електрон. фах. вид. - 2014.

6. Губа А. В. Теоретико-методологічні засади формування управлінської культури вчителя - майбутнього менеджера освіти : дис… доктора пед. наук : 13.00.04 / Губа Анатолій Васильович. - Запоріжжя, 2010. - 450 с.

Анотація

У статті обґрунтовано доцільність формування управлінської культури майбутніх викладачів економіки у процесі психолого-педагогічної підготовки в економічному університеті, проаналізовано її зміст і сутність.

На основі експериментального дослідження доведено ефективність запровадження спецкурсу із формування управлінської культури студентів.

Ключові слова: управлінська культура, психолого-педагогічна підготовка, методика формування управлінської культури, економічний університет.

В статье обоснованы актуальность и необходимость формирования управленческой культуры студентов - будущих преподавателей экономики - в процессе психолого-педагогической подготовки в экономическом университете, проанализировано содержание и сущность рассматриваемого понятия.

На основании экспериментального исследования доказана эффективность внедрения спецкурса по формированию управленческой культуры студентов.

Ключевые слова: управленческая культура, психолого-педагогическая подготовка, методика формирования управленческой культуры, экономический университет.

Размещено на Allbest.ru