Сутнісні характеристики соціалізації студентів вищого навчального закладу

Размещено на http://www.allbest.ru/

СУТНІСНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ СОЦІАЛІЗАЦІЇ СТУДЕНТІВ ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

Тайхриб К.А.

В статті розглядаються основні характеристики процесу соціалізації, особливості соціалізації в студентському віці.

Ключові слова: студент, соціалізація, фактори соціалізації, структура соціалізації, адаптація.

Процес соціалізації студентської молоді на сучасному етапі розвитку вищої освіти набуває особливої актуальності. Це пов'язано з постійними реформами в сфері економіки, політики, освіти. Студентський вік є сенситивним для засвоєння соціального досвіду, активної суспільно значущої діяльності, оскільки характеризується наявністю внутрішньої потреби особистості співвідносити власні прагнення з інтересами суспільства.

Метою статті є: проаналізувати процес соціалізації студентів вищого навчального закладу.

Сутності соціалізації студентської молоді присвячені праці вчених: Євтух М.Б. [2], Сердюк О.П.[2], Сидоренко О.Л. [11], Овчаренко Г.Е. [7], Савченко С.В. [10], Парсонc Т. [8]

М.Б. Євтух та О.П. Сердюк зазначають, що мета соціалізації полягає в тому, щоб допомогти вихованцеві вижити у суспільному потоці криз і революцій: екологічних, енергетичних, інформаційних, комп'ютерних тощо, оволодіти досвідом старших, осягнути своє покликання, визначити власне місце в суспільстві, самостійно знайти шляхи найефективнішого самовизначення у суспільстві. У цей час людина прагне до самопізнання, самоосмислення, саморегуляції, самовдосконалення, самооцінювання й особливо самореалізації. [2, с. 55]

Овчаренко Г.В., у своєму дисертаційному дослідженні, особливості процесу соціалізації студентської молоді бачить у наявності трьох його стадій, а саме: 1) адаптаційна; 2) ціннісно-діяльнісна, або диспозиційна; 3) професійна. [11, с. 8]

Поняття «соціалізація» має декілька визначень, які залежать від аспекту та сторони дослідження.

Філософія розглядає соціалізацію як процес засвоєння і подальшого розвитку індивідом соціально-культурного досвіду - трудових навичок, знань, норм, цінностей, традицій, які накопичувались та передавались від покоління до покоління, процес включення індивіда в систему суспільних відносин та формування в нього соціальних якостей. [13]

Термін «соціалізація» ввів у середині 19 ст. французький соціолог Габріель Тард. Під поняттям соціалізації він розумів процес інтеріоризації (засвоєння досвіду) соціальних норм шляхом соціальної взаємодії. У соціологічному словнику В. Воловича [12] соціалізація визначається як процес засвоєння індивідом знань, досвіду, норм і цінностей, включення його до системи соціальних зв'язків і відносин, необхідних для його становлення і життєдіяльності в даному суспільстві.

З точки зору психології соціалізація - процес і результат засвоєння й активного відтворення індивідом установок, цінностей, ролей, очікувань, які властиві певній культурі або соціальній групі. Соціалізація є результатом виховання людини і відбувається в процесі її діяльності й спілкування з іншими людьми; важливий чинник розвитку особистості, зокрема її свідомості й самосвідомості. [9]

У педагогіці соціалізація - це процес залучення індивіда до системи суспільних відносин, формування його соціального досвіду, становлення й розвитку як цілісної особистості. Соціалізація передбачає взаємодію людини з соціальним оточенням, яке впливає на формування її певних соціальних якостей та рис, на активне засвоєння й відтворення нею системи суспільних зв'язків. [1]

Сьогодні під поняттям соціалізації розуміють процес формування особистості в певних соціальних умовах, процес засвоєння людиною соціального досвіду, який вона перетворює у власні цінності й орієнтації, вибірково включає в свою систему поведінки ті норми й шаблони, які прийняті в суспільстві або групі.

Т. Парсонc зазначає, що «основний характер структури окремої особистості склався у процесі соціалізації на сонові структури систем соціальних об'єктів, з якими вона мала зв'язок протягом свого життя, включаючи, звичайно, культурні цінності й норми, інституційовані в цих системах» [8].

Б. Скіннер та Дж. Доллард підтримують зазначену позицію і вважають, що становлення особистості відбувається у процесі навчання людини соціальним нормам.

Ж. Піаже, Л. Колберг виокремили «когнітивну» модель соціалізації, сутність якої полягає в тому, що у процесі оволодіння образним та абстрактним мисленням людина розвиває свідомість та самосвідомість.

Рушійною силою соціалізації вважають А.Маслоу та К.Роджерс є прагнення індивіда до самоактуалізації.

Важливим для процесу соціалізації Е.Еріксон вважає вміння індивіда подолати критичні ситуації на своєму життєвому шляху. М.Лукашевич поєднує поняття соціалізації та соціальної адаптації (процес соціалізації відбувається протягом всього життя людини шляхом адаптації до навколишнього середовища (сфери життєдіяльності), які змінюються).

Базуючись на зазначеному можна зробити висновок, що соціалізація студентів постає одним із перших питань, бо формування особистості - це складний процес залучення індивіда до соціального буття, тобто його соціалізації. Соціалізація студента спрямована на його підготовку до трудової діяльності і охоплює всі соціальні процеси, завдяки яким індивід засвоює знання, цінності, норми, що дозволяють йому бути повноцінним членом суспільства.

Вищий навчальний заклад - це один з інститутів (освіта) соціалізації, в якому студент адаптується до життя в суспільстві через засвоєння правил поведінки, засвоєння передового досвіду та міжособистісних стосунків.

Таким чином, соціалізація - це багато сторонній процес: об'єкт впливу - це суспільство (тобто колектив, група), суб'єкт - сам студент, який засвоює досвід старшого покоління, шляхом входження в соціальну сферу (вступ до Вузу, навчання) та активно відтворює систему соціальних зв'язків, перетворюючи і соціальну сферу, і самого себе.

Людина не тільки сприймає соціальний досвід та опановує його, а й перетворює його в особисті цінності, орієнтації, позиції. Вона як особистість сама створює суспільні відносини, але перш ніж їй стати особистістю, вона проходить шлях соціалізації в різних групах. У зв'язку з цим С.В. Савченко [10] виділяє такі фактори соціалізації особистості: макро- (зумовлені проживанням в великих спільнотах - країна і т.п.), мезо- (нація, регіон, село або місто), мікрофактори (малі групи), які відображають соціально-політичні, економічні, історичні, національні і інші особливості розвитку особистості. М.П. Лукашевич [4] виділяє чотири групи факторів: мега-, макро-, мезо-, мікрофактор.

Соціалізація особистості здійснюється в результаті її включення в різні соціальні групи, взаємодії з іншими людьми і набуття відповідних професійних навичок, особистісного та соціального становлення.

Процес соціалізації студентів проходить декілька етапів, ознакою для виділення яких є мета, зміст та результати освітньо-виховної діяльності. Етапи відповідають вимогам спеціальності, яку опановує студент, традиціям конкретного навчального закладу, пануючим у мікросоціумі соціальним нормам. Виділяють такі етапи соціалізації студента: 1) етап адаптації (охоплює перший і частково другий курс) - на цьому етапі студенти оволодівають способами навчально-професійної діяльності, основний зміст - адаптація студента до нових умов; 2) ціннісно-діяльнісний, або диспозиційний етап (охоплює частково другий, третій та четвертий курси) - на цьому етапі забезпечується розв'язання протиріччя між ціннісними орієнтаціями на цілі життєдіяльності й засобами їх досягнення, детермінованими соціальними умовами життя індивіда; 3) професійний етап (охоплює випускні курси) - сприяє завершенню професійно-особистісного ставлення студентів, перетворюючи їх у активних суб'єктів соціалізаційного процесу.

Для соціалізації студентів в сучасних умовах характерними ознаками є: 1) процес засвоєння соціального досвіду відбувається шляхом включення індивіда в суспільні відносини; 2) соціалізація відбувається в активній діяльності (навчальній, поза навчальній) у студентському середовищі.

Основними сутнісними характеристиками процесу соціалізації студентів вищого навчального закладу є: процес адаптації до середовища, в якому знаходиться людина; важливе значення для успішної соціалізації є формування самосвідомості й системи соціальної орієнтації; на етапі навчання у вищому навчальному закладі завершується соціалізація через систему освіти, закладаються основи подальшої соціалізації в самостійній професійній діяльності. Для успішної соціалізації студенту необхідно оволодіти досвідом старших, зрозуміти своє покликання, визначити власне місце в суспільстві.

соціалізація студентський молодь освітній

Література

1. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. - К.: Либідь, 1997. - 375с.

2. Євтух М.Б, Сердюк О.П. Соціальна педагогіка: Підручник. -К.: МАУП, 2002. - 232 с. - Бібліогр.: с. 221-226.

3. Зеленько А. С. Про становлення семасіології у філософсько-психологічному осмисленні: стан і перспективи: Монографія. - Луганськ: Альма-матер, 2005. - 199 с.

4. Лукашевич М. П. Соціалізація. Виховні механізми і технології: навч.-метод. посібник. - К.: ІЗМН, 1998

5. Мудрик А. В. Социальная педагогика. - М.: Академия, 1999

6. Міщик Л. І. Соціальна педагогіка: навч. посібник / Інститут змісту і методів навчання. -- К., 1997

7. Овчаренко Г. Е. Педагогічні умови соціалізації студентів мистецько-педагогічних спеціальностей у позанавчальній діяльності: Автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.05 / Луганський національний педагогічний ун-т ім. Тараса Шевченка. -- Луганськ, 2005. -- 20 с.

8. Парсонс Т. Система координат действия и общая теория систем действия: культура, личность и место социальных систем. / Американская социологическая мысль: Тексты. / Под ред. В.И. Добренькова. - М.: Издание Международного Университета Бизнеса и Управления, 1996. - С. 462-478.

9. Приходько Ю.О., Юрченко В.І. Психологічний словник-довідник. - 2004, 192 с.

10. Савченко С.В. Науково-теоретичні засади соціалізації студентської молоді в поза навчальній діяльності в умовах регіонального освітнього простору: Автореферат дис. … докт. пед. наук: 13.00.05 / Луганський нац. пед. ун-т ім.Т.Шевченка. - Л., 2004. - 42 с.

11. Сидоренко О. Л. Соціальна педагогіка як наука: Монографія. - Харків: ХНУ ім. В.Н.Каразіна, 2004. - 120 с.

12. Соціологія: короткий енциклопедичний словник. Уклад.: В.І.Волович, В.І.Тарасенко,М.В.Захарченко та ін. / Під заг.ред.В.І.Воловича. - 1998, 736 с.

13. Філософський словник соціальних термінів. - Х.: “Корвін”, 2002. - 672 с.

14. Циба В. Соціологія особистості: системний підхід (соціально-психологічний аналіз): навч. посібник. - К.: МАУП, 2000

15. Якуба Е. А. Социология: учебное пособие для студентов. - Харьков: Константа, 1996

Размещено на Allbest.ru