Просвітницька діяльність П. Коробки

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРОСВІТНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ П. С. КОРОБКИ

Альона Бровко

Стаття присвячена просвітницькій діяльності видатного мецената Чернігівської губернії Павла Степановича Коробки, осередком якої стало містечко Мрин. Саме тут за його сприяння було побудовано і облаштовано початкове двокласне училище, нижче Леонідівське ремісниче училище для хлопчиків, Людмилівська жіноча школа сільського домоводства і присадибного господарства та Людмилівська жіноча учительська семінарія. Як ремісниче училище так і Людмилівська жіноча школа передбачали підготовку спеціалістів із сільського господарства, що в свою чергу, давало можливість забезпечити відповідними кадрами сільську місцевість та сприяло більш раціональному використанню земельних ресурсів і поліпшенню матеріального становища жителів сіл. У дослідженні висвітлено процес заснування освітніх закладів, внутрішній розпорядок шкіл та навчальний процес. Відображена їх роль та значення для тогочасного суспільства.

Ключові слова: П. С Коробка, Людмилівська школа, Людмилівська учительська семінарія, ремісниче училище, навчальні заклади.

коробка навчальний ремісничий людмилівський

Бровко Алёна

Просветительская деятельность П. С. Коробки

Статья посвящена просветительской деятельности выдающегося мецената Черниговской губернии Павла Степановича Коробки, центром которой стал городок Мрин. Именно здесь при его содействие было построено и оснащено начальное двухклассное училище, ниже Леонидивське ремесленное училище для мальчиков, Людмиловский женская школа сельского домоводства и приусадебном хозяйства и Людмиловский женская Учительская семинария. Как ремесленное училище так и Людмиловский женская школа предусматривали подготовку специалистов по сельскому хозяйству, в свою очередь, давало возможность обеспечить соответствующими кадрами сельскую местность и способствовало более рациональному использованию земельных ресурсов и улучшению материального положения жителей сел. В исследовании освещены процесс создания образовательных учреждений, внутренний распорядок школ и учебный процесс. Отражена их роль и значение для тогдашнего общества.

Ключевые слова: П.С. Коробка, Людмиловская школа, Людмиловская учительская семинария, ремесленное училище, учебные заведения.

Brovko Alyona

Elucidative activity of P. S. Korobki

The article is devoted to educational activities Chernigov province famous philanthropist Paul S. Boxes town center which was Mryn. It was here that he, with his assistance, built and equipped an elementary twoyear school, below the Leonidovsky craft school for boys, the Lyudmiliv women's school of agricultural households and private

households and the Lyudmila Women's Teaching Seminary.Both the craft school and the

Lyudmiliv women's school provided for the training of agricultural specialists, which in turn provided an opportunity to provide rural people with appropriate personnel and contributed to a more rational use of land resources and improvement of the material situation of villagers. The study highlights the process of setting up educational institutions, internal school management and the educational process. Their role and meaning for the contemporary society is shown.

Keywords: P.S. Korobka, Ludmila School, Ludmila Teaching Seminary, craft school, educational institutions

Постановка проблеми. Велику увагу Павло Степанович приділяв питанню освіти. Саме за його сприяння було збудовано та відкрито низку навчальних закладів. Одним із осередків просвітницької діяльності П. Коробки стало м. Мрин, Ніжинського уїзду, Чернігівської області. Саме в цьому населеному пункті пройшла юність Павла Степановича. Сюди ж він планував повернутися доживати свого віку. Утім, з приходом до влади більшовиків, він був заарештований та ув'язнений. Проте за що був позбавлений волі так і не відомо. Достеменно не відома й подальша доля мецената.

Мета: висвітлити внесок П. С. Коробки у сферу освіти. Розкрити особливості заснування, навчальний процес та діяльність навчальних закладів.

Об'єкт дослідження: просвітницька діяльність П. С. Коробки.

Предмет дослідження: навчальні заклади, які були засновані за сприяння П. С. Коробки.

Стан дослідження. Перші дослідження про видатного освітянина та благодійника П. Коробки знаходимо ще за його життя. Так, ще 1904 р. у Санкт-Петербурзі побачила світ книга «Общественная деятельность П.С. Коробки. 1868--1903 гг.» [3], в якій висвітлюється не лише його біографія, але і його громадська та доброчинна діяльність. Розкривається роль та внесок Павла Степановича у заснування Людмилівської жіночої школи сільського домоведення і садибного господарства у містечку Мрин.

Згадки про П. Коробку знаходимо й у «Щоденнику» О. Кістяківського [4; 5]. Утім, з приходом радянської влади прізвище П. Коробки надовго зникне зі сторінок наукових видань. Лише з проголошенням незалежності України ім'я видатного просвітника повернеться із забуття. Низка публікацій про П. Коробку з'явиться на сторінках різних періодичних видань. Утім, ґрунтовної праці, яка б комплексно висвітлювала життєвий шлях, громадську, політичну, освітню діяльність, досі видано не було. Виклад основного матеріалу. Народився П. С. Коробка у Борзнянському повіті, в родовій садибі Степана Антоновича Коробки. За добросовісну державну службу С. А. Коробка отримав дворянський титул та незначні землеволодіння. Саме в цій садибі пройшли дитячі роки Павла Степановича. Згодом він переїхав до садиби матері Людмили Платонівни Іванової-Коробки в м. Мрин. Будучи розумною та освіченою жінкою, вона власними зусиллями підготувала сина до вступу в Ніжинську гімназію, після закінчення якої П.С. Коробка продовжив навчання в Київському університеті св. Володимира на юридичному факультеті.

Саме з цього періоду Павло Степанович розпочав активну суспільно-громадську діяльність. Вже у 1868 р. в абсолютно неписьменному Мрині П. С. Коробка відкрив початкову школу і деякий час сам вчителював у ній. У 1900 р. за власні кошти і на власній землі збудував двокласне училище на 130 вихованців, з окремим помешканням для вчителів та бібліотекою в декілька тисяч томів [6, с. 137].

Протягом двох років П. Коробка був головою училищної ради у Ніжині, влаштовував там початкові школи та вчительські курси [7, с. 306].

1 жовтня 1901 р. у Мрині за присутності високопоставлених офіційних осіб, у тому числі чернігівського губернатора, П. Коробкою було урочисто відкрите Леонідівське нижче ремісниче чоловіче училище, назване на честь його рідного дядька -- Леоніда Платоновича Рудановського. В училищі, яке було першим у губернії навчальним закладом такого типу, працювало 3 відділення -- ковальське, слюсарне та столярне. В навчальному закладі навчалися хлопці віком від 14-ти до 16-ти років, проте інколи зараховувалися й старші. Протягом трьох років вони набували фаху прикажчика, майстра з виробництва селянського реманенту та ремонту сільгосптехніки. Учні, зокрема, виготовляли знаряддя праці і речі, необхідні для сільського вжитку: плуги, борони, віялки, сокири, молотки, завіси, діжки та ін. Більшість з випускників училища виїхала із села, працювала на заводах Києва, Харкова, Санкт-Петербурга та інших міст. Станом на 1915 р. в училищі навчалося 40 учнів. Нині в його приміщенні міститься Мринська загальноосвітня середня школа [7, с. 308].

Важливого значення в сфері освіти набуло відкриття 2 листопада 1903 року Людмилівської школи сільського домоводства та присадибного господарства, названа на честь матері П.С. Коробки. Це перша управлінська школа в Російській імперії такого типу. З приводу назви школи, власне сам Павло Степанович зазначав: «названа она такь потому, что я хлопоталь объ открытии этой школы, пожертвовавъ некоторыя средства, а мысль объ ея открытии принадлежить моей матери Людмиле Платоновне» [ 1, арк. 174].

Для того щоб відкрити школу П. Коробка пройшов доволі тернистий шлях. Утім, завдяки підтримці знайомих, йому вдалось добитись дозволу на відкриття навчального закладу.

Так, за сприяння професора та голови Вченого Комітету Міністерства Землеволодіння І. А. Стебута, П. Коробка звернувся в 1900 р. з проханням про відкриття Людмилівської школи до Міністерства Землеволодіння. На засіданні міністерства було розглянуто справу та направлено до Мрина службовця даного відомства А. Чернова для огляду місцевості на якій мала бути збудована школа. В результаті було надано позитивні відгуки для будівництва. Свої відгуки щодо відкриття школи надали й місцеві земства Ніжинської та Чернігівської губернії. Вони не лише позитивно відреагували на будівництво закладу, але й призначили одноразову допомогу на будівництво з щорічними поточними витратами.

У ході подальшого розгляду справи щодо будівництва Людмилівської школи, Міністерство Землеволодіння визнало одноразові допомоги незначними і запропонувало, як власне самому П. С. Коробці, так і місцевим земствам, збільшити розміри грошового внеску, а також, зі сторони засновника школи, збільшити земельний наділ відведений під будівництво. Що й було зроблено. Повторне відвідування та перевірка території службовцем І. І. Мещерським дала позитивні результати. Утім серед членів Міністерства Землеволодіння виникли розбіжності щодо устрою школи. Не поділяючи їх погляди П. Коробка звернувся за допомогою до Голови відділення Промислових Училищ Міністерства Народного Просвітництва професора Миколи Івановича Тавильдарова. Завдяки йому пропозиція П. С. Коробки щодо будівництва була передана на розгляд Міністерства Народного Просвітництва. Після розгляду справи, Учений Комітет визнав за необхідність заснування даної школи.

Над розробкою будівництва Людмилівської школи працювало багато різних спеціалістів. Зокрема інспектори Промислового училища В. Корватовський, Б. Овсяников, Л. Москальов, Н. Рудольф; архітектор Відділу Промисловихь училищь -- Р. Манфельдт; Голова Общества заохочення Жіночої Професіональної Освіти -- С. А. Давидова; керуючий Навчальним Відділенням Міністерства Фінансів І. Апонов та ін. [1, арк. 183].

Людмилівська школа була віднесена до розряду нижчих технічних училищ і була підпорядкована безпосередньо Попечителю Київського навчального округу. Дана школа була покликана надати необхідні знання для введення господарства як в будинку так і поза ним. Так, для ведення господарства за межами будинку передбачало отримання знань з садівництва, огородництва, квіткарства, птаховедення, свиноведення, бджільництва, молочного господарства та рахівництва. Для ведення господарства в будинку передбачалось освоїти такі навики, як: приготування звичайного обіду, випікання хліба, миття посуду, сушіння та в'ялення фруктів, приготування різних консервацій, варення, наливок, квасу, крохмалю, мила, прасування білизни, елементарний пошив та штопання [1, арк. 175].

На необхідності такої школи наголошував сам П. С. Коробка, зазначаючи що: «...всякие технические знания не даются сами по себе, ихъ нужно приобретать, нужно учиться. Следовательно нужно такое училище, где бы можна увидеть какъ нужно правильно вести эти знания, а такихъ школь у нас совершенно нет. Необходимо иметь такихъ людей, которые бы обладали хотя общими сведениями по этим занятиям, а такихъ людей совершенно нетъ, потому что негде имъ учиться» [1, арк. 175-176]. Саме завдяки даній школі, селяни мали отримати всі необхідні знання для введення домашнього господарства та розвитку домашнього виробництва. Адже, та інформація, яку мали здобути учні школи щодо присадибного господарства, на думку П. Коробки, була не складною, доступною та зрозумілою для оволодіння нею жителями сільської місцевості.

Людмилівська школа, на думку П. Коробки, обов'язково повинна бути державною. Оскільки будь-яка приватна власність буде відображати виключно інтереси власника, а не її учениць. Власник буде перейматися особистими матеріальними вигодами, а не отриманими знаннями учениць школи. До того ж, Державне Правління має гарних спеціалістів з різних галузей та техніків, які можуть бути направленими до школи. У той час як приватна школа буде позбавлена такої можливості.

На момент відкриття, школа була забезпечена всім необхідним інвентарем та реманентом для проведення повноцінних занять. Так, в 1905 р. на інвентар школи було витрачено 4 7777 крб. В школі була наявна худоба, птиця. Зокрема, птиця, кури та качки були пожертвувані Головою Чернігівської Губернської Земської Управи А. А. Свєчиним; дві корови та бика пожертвував М.М. Кочубей; три вівці -- В. П. Кочубей і одну теличку пожертвував А. А. Ракович. У свою чергу Ю. М. Глебов пожертвував 150 штук трьохрічних каштанів для засадження каштанової алеї в Людмілівській школі [1, арк. 171 зв.]. Людмилівська школа була розміщена в парковій зоні на 20 десятинах присадибної ділянки, яка розподілялась наступним чином: 4 дес. відведені під сад, 4 дес. під город, 4 дес. під будівництво, решта -- під засів та для коренеплодів [ 1, арк. 184]. Поблизу маєтку знаходилась річка «Ковбоня», що було зручно для утримання водяної птиці. Окрім присадибної ділянки школа мала ще 10 десятин сінокосу та 30 десятин ріллі.

На присадибній ділянці розміщувалось декілька будівель. Головний будинок -- це двоповерховий цегляний навчальний корпус. У ньому розміщувались три класи, їдальня, кімната директора та інтернат для 26 учень, а також лазарет та зал для рекреацій. На фасаді цього будинку були розміщені слова девізу, які збереглися і до сьогодні:

«Будите мысль, будите жизнь на труд разумный направляйте;

Будите мысль, будите жизнь и лутший век подготовляйте» [10, с. 176].

Наступні споруди -- це приміщення, які передбачали: цегляний флігель -- навчальна кухня, пральня, квартира для сторожа, квартира економки та квартири для інших працівників школи; будинок для квартир вчителів; двір для худоби; молочарня; пташник; свинарник; вівчарник; бджільник; будинок для садівника та оранжерея, теплиця, парник; льодник; погріб; комора; конюшня; сарай для інвентарю; баня; сторожка; тік; приміщення для прислуги чоловічої статі; будинок для варіння та сушіння фруктів [1, арк. 184-185].

На будівництво перерахованих приміщень була витрачена значна сума в розмірі 53 тис. 957 крб. З яких 34 тис. було виділено з державного бюджету, 4 тис. надані Губернським Земством, 3250 крб. -- Уїздним Земством, 750 крб. -- пожертвування фабриканта Е.С. Бомана та 11.957 крб. виділено власне самим Павлом Степановичем, замість 8 тис. які він зобов'язався видати [1, арк. 171]. Школа була розрахована на 60 учениць. Всі працівники закладу були забезпечені житлом.

На 1904 р. у школі навчалось 12 учениць, 6 з яких проживали в інтернаті. У 1906 р. в школі вже навчалось 23 учениці та 1 практикантка. Плата за навчання і утримання в рік становила 120 крб. В цю суму не входили купівля білизни та взуття, які вихованки мали придбати за власний рахунок. Деякі учениці отримували стипендію. Як правило, стипендія призначалась вихованкам з бідних родин. Утім, за недобросовісне навчання вони позбавлялися права на стипендію та, інколи, залишались на другій рік [2, арк. 5]. Курс навчання передбачав три роки. Тому перший випуск учениць планувався на 2 листопада 1906 року.

До школи могли вступити дівчата яким виповнилось 16 років. В першому класі навчалось 8, у другому -- 9, а в третьому -- 6 учениць. З них 4 учениці місцеві, що проживали в Мрині, інші іногородні, тому проживали в інтернаті. 5 учениць навчалось за рахунок Чернігівського Губернського Земства, 7 -- за рахунок Міністерства Народної Освіти, а решта -- перебували на платній формі навчання.

Школа мала власну програму навчання, яка складалась з теоретичних та практичних занять. На опанування теоретичного матеріалу, згідно навчального плану, відводилось 24 години на тиждень. Теоретичні заняття передбачали вивчення таких предметів: Закон Божий, російська мова, арифметика та практична геометрія, природознавство: загальне знайомство з природою, пояснення найважливіших явищ природи (фізика, хімія, метеорологія), основи фізіології рослин та тварин, садівництво та огородництво, молочна справа, бджільництво, рахування та ділова кореспонденція, домоводство, рукоділля, співи, гігієна та надання першої медичної допомоги.

Щодо практичних занять, то згідно навчального плану школи, на їх осягнення відводилось 18 годин на тиждень, та передбачалось освоєння навиків з приготування кулінарних страв, рукоділля, пошив одягу, висадка дерев та прибирання саду [3, с. 46].

Особистий склад школи передбачав: керівника, законовчителя, два вчителя; садівника, економку, молочницю, швачку та прислугу для виконання різного роду робіт [3, с. 43].

Людмилівська школа проіснувала до 1911 р. На її базі було засновано Людмилівську жіночу учительську семінарію. Про що було сповіщене місцеве населення шляхом розміщення у видних місцях м. Мрин оголошень з відповідним текстом [2, арк. 8].

Всі бажаючи вступити до навчального закладу повинні були подати заяви до 1 серпня 1911 р. на ім'я директора Мринської Людмилівської школи. Окрім заяви необхідно було подати ряд інших документів необхідних для вступу: свідоцтво про народження; свідоцтво про звання сім'ї та майнове становище; свідоцтво навчального закладу в якому навчався до цього вступник; свідоцтво місцевого священика про гарну поведінку; а також підпис вступника, його батьків та опікунів про те, що в разі отримання ученицею стипендії вона зобов'язана відпрацювати по закінченню семінарії вказану кількість років або ж повернути кошти витрачені на її навчання за період перебування у школі. У свою чергу, батьки учениць платної форми навчання зобов'язувались утримувати їх, забезпечувати формою та всім необхідним [2, арк. 21].

Для вступу обов'язковою була також медична довідка. У разі наявності у вступників фізичних недоліків або хвороби, які заважатимуть виконувати обов'язки вчителя, вони до іспитів не допускалися.

Вступні іспити розпочинались з 16 серпня та проводились за програмою курсу 2-х класного училища Міністерства Народного Просвітництва. Згідно програми передбачалися іспити з таких дисциплін як: Закон Божий; російська мова (написання диктанту, твору, а також читання на пам'ять віршів, байок тощо); математики (арифметика та геометрія); історії; географії. Окрім того, всі вступаючи до закладу перевірялись на наявність голосу, слуху та здібностей до співу [2, арк. 22].

Мринська жіноча семінарія проіснувала до 1920 р., потім була реорганізована в педагогічні курси з трирічним терміном навчання. Нині в цьому приміщенні розташовується відоме на Чернігівщині Мринське профтехучилище № 33 яке, продовжуючи започатковану роботу П. С. Коробки, готує спеціалістів різних професій сільськогосподарського виробництва.

Ремісниче училище та Людмилівська школа були невипадково збудовані в одному містечку. Адже, вони, мали доповнювати одна одну та слугувати спільній меті -- піднесення економічних умов життя сільських мешканців.

Таким чином, розглядаючи просвітницьку діяльність мецената та благодійника П.С. Коробки, можна зазначити про його вагомий внесок у сферу освіти. Започаткувавши низку навчальних закладів він, тим самим, поклав початок змінам які відбувались як у житті представників сільської місцевості, так і міст. Адже, дбаючи про освіту та здобуття певних навиків з сільського господарства та техніки, П. Коробка забезпечував безбідне життя не лише самих жителів сіл, але й забезпечував міста кваліфікованою робочою силою. Ці благородні вчинки, нажаль, не були належним чином оцінені в роки радянської влади, проте назавжди залишились в пам'яті його односельчан.

Список використаних джерел та літератури

1. Відділ державного архіву Чернігівської області в місті Ніжині. -- Ф. 342. -- Оп. 1. -- Спр. 1488.-- 645 арк.

2. Відділ державного архіву Чернігівської області в місті Ніжині. -- Ф. 342. -- Оп. 1. -- Спр. 1689. -- 29 арк.

3. Общественная деятельность П.С. Коробки. 1868 -- 1903 гг. -- СПб., 1904. -- 47 с.

4. Кістяківський О. Ф. Щоденник (1874--1885) / Упоряд. В. С. Шандра, М. І. Бутич, І. І. Глизь, О. О. Франко. -- Т. 1. -- К., 1994. -- 465 с.

5. Кістяківський О. Ф. Щоденник (1874--1885) / Упоряд. В. С. Шандра, М. І. Бутич, І. І. Глизь, О. О. Франко. -- Т. 2. -- К., 1995. -- 583 с.

6. Матюшенко А. Громадська діяльність Павла Степановича Коробки / А. Матюшенко // Скарбниця української культури: Зб. Наук.праць. -- Вип. 8. -- Чернігів, 2007. -- С. 136-139.

7. Русанов Ю. Освітньо-доброчинна діяльність Павла Степановича Коробки / Ю. Русанов // Український історичний збірник. - Вип. 16. - Київ, 2013. - С. 304-312.

8. Смирчок К. В Любові до обраної професії вихованцям Мринського профтехучилища можна позаздрити... Їм би ще гідні умови для навчання / К. Смирчок // Носівські вісті. - 2012. - 14 квітня. - С. 5.

9. Чекан А. Просвітянин, патріот, меценат. До 160-річчя Павла Степановича Коробки / А. Чекан // Носівські вісті. - 6 травня 2006.

10. Фурса В. М. Славні імена Носівщини / В. М. Фурса. - Вид. 2. - Ніжин : ТОВ «Видавництво «Аспект-Поліграф», 2012. -- 384 с.

Размещено на Allbest.ru