Використання інформаційно-комунікаційних технологій під час викладання історії української літератури

Постановка проблеми. Сучасні соціальнополітичні умови функціонування та розвитку українського суспільства вимагають від системи освіти формування творчої особистості, здатної до вирішення питань політичного, соціального та економічного розвитку держави. Розв'язання цих завдань у сучасному інформаційному просторі неможливе без комплексного впровадження інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) у процес освіти. Зазначена ситуація зумовлює суспільну потребу у фахівцях нового типу, зокрема викладачах-філологах, які вільно володіють інформаційними технологіями та активно використовують їх у навчальному процесі.

Аналіз досліджень та публікацій. Деякі питання впровадження програмно-педагогічних засобів під час викладання мови та літератури досліджували Н. Ротмістров, Є. Азімов, В. Вембер, Є. Дмитрієва, Т. Карамишева, О. Карабін та інші науковці. У сфері їх інтересів лежать дослідження особливостей навчання філологічних дисциплін за допомогою інформаційних технологій з педагогічної, методичної та лінгвістичної точок зору. Було виявлено, що навчання з використанням інформаційно-комунікативних технологій істотно розширює кругозір студентів-філологів, краще враховує їх індивідуальні особливості та потреби, створює можливості для опанування ними актуальних знань та умінь.

Водночас, на сьогодні існує потреба у створенні якісного програмного забезпечення навчального призначення, що дозволить краще опанувати гуманітарними знаннями та сформувати компетенції, які підвищать конкурентоспроможність фахівців-філологів.

Метою статті є висвітлення окремих аспектів використання нових інформаційних технологій студентами-філологами, повідомлення про створення електронного засобу навчального призначення з дисципліни «Історія української літератури І половини ХІХ століття».

Виклад основного матеріалу. Відомо, що обчислювальна техніка, як важливий компонент інформаційно-комунікаційних технологій, у поєднанні із відповідним програмним забезпеченням може виконувати певні функції викладача, а саме: подання нового матеріалу, забезпечення зворотнього зв'язку; здійснення контролю, накопичення та обробка інформації щодо навчальної діяльності студентів тощо.

Використання інформаційно-комунікаційних технологій під час самостійної роботи студентів значно полегшує процес отримання необхідної інформації, оскільки існує величезна кількість літератури, зокрема наукової та навчальної, що подана в електронному вигляді. Як зазначає О. Кобилянський, збільшення обсягу самостійної роботи студентів з використанням інформаційних технологій призводить до розвинення у них навичок інформаційного пошуку, що допомагають майбутньому фахівцеві швидко та ефективно знаходити потрібну інформацію, у тому числі професійнозначущу [4, с. 36].

Слід зазначити, що сучасні процеси інформатизації освіти характеризуються певним насиченням навчального процесу вищої та середньої школи комп' ютерною технікою та комунікаційними технологіями. Тому актуальним напрямком інформатизації освіти ми вважаємо впровадження ІКТ у аудиторні заняття та самостійну роботу окремих дисциплін. Це стосується і циклу філологічних дисциплін, а саме вивчення мови та літератури, які можна вважати основними засобами розвитку комунікативної компетенції студентівфілологів та міжкультурного спілкування між іншими членами суспільства.

На думку багатьох дослідників, професійна підготовка сучасних викладачів-філологів передбачає не лише певний обсяг знань з предметної галузі, але й базовий рівень інформаційної культури. Справа в тому, що у сучасних реаліях фахівець повинен бути здатний до ефективного та творчого вирішення професійних завдань, до постійного вдосконалення своїх професійних якостей. А ІКТ є потужним інструментом, який дозволяє прискорити різноманітні процесі у навчанні, економіці, житті тощо [3].

Як наслідок, використання інформаційнокомунікаційних технологій можна вважати соціально значущим фактором у процесі формування компетенцій, пов'язаних з професійною діяльністю вчителів-філологів. Їх використання дозволяє забезпечити взаємообмін професійним досвідом, отримати доступ до великої кількості інформації про культуру та звичаї інших держав, розвинути гуманітарну спрямованість навчання, забезпечити формування та розвиток інформаційної культури студентів [7, с. 8].

Водночас, як показали дослідження

О. Зимовця, більше 81% респондентів з 23 шкіл та 5 вузів взагалі не використовують ІКТ у навчально-виховному процесі. І лише 2% опитуваних вчителів та викладачів активно використовують інформаційно-комунікаційні технології у процесі викладання дисциплін. 17% респондентів використовують ІКТ фрагментарно, у випадку, коли потрібно підготовити нестандартний урок або з метою пошуку інформації [2]. Зазначені дані, а також власний досвід,дають змогу зробити висновок, що на сьогодні інформаційно-комунікаційні технології у викладанні гуманітарного, зокрема філологічного, циклу дисциплін, менш апробовані, ніж, наприклад, при викладанні дисциплін технічного або природничого профілю.

Як зазначає В. Лапінський, ефективність застосування ІКТ у вищій освіті певним чином залежить від наявності відповідного обладнання (комп'ютерів, принтерів, локальної мережі тощо), якісного програмного забезпечення навчального призначення та його методично-спланованого використання. Тільки у цьому разі зазначені технології дозволяють підвищити та вдосконалити навчальний процес вищої та середньої школи [6, с. 489]. Аналогічну думку має Т. Воронцова, яка вважає, що розвиток інформаційної культури під час викладання філологічних дисциплін можливий за умови поєднання педагогічної майстерності, педагогічних програмних засобів (І II ІЗ) та відповідного інформаційного середовища [1, с. 172]. Причому програмно-педагогічні засоби, які використовуються у навчальному процесі, повинні відповідати переліку вимог, які ставляться до програмного забезпечення такого типу. В даному аспекті мова йде про стійкість (виявлення помилки введення), корисність (інтерактивна допомога користувачу), простоту (використання декількох способів керування), зрозумілість та керованість (можливість визначення місця у програмі). Крім того,варто звертати увагу на ефективність та доцільність використання ІІЗ у навчальному процесі [5, а 586].

Ми вважаємо, що однією із головних перешкод для використання інформаційно-комунікаційних технологій під час навчання української літератури є відсутність відповідного навчально-методичного забезпечення. Саме внаслідок недостатньої кількості методично спланованих та розроблених у відповідності до вимог, які висуваються до ІII ІЗ. комп'ютерних навчальних програм, нами був розроблений електронний засіб навчального призначення з курсу «Історія української літератури І половини ХІХ століття».

Зміст електронного засобу навчального призначення дозволяє отримати знання щодо теоретико-методологічних засад української літератури І половини ХІХ століття. Слід наголосити на тому, що в електронному засобі навчального призначення подано відомості про витоки та шляхи розвитку української літератури ХІХ ст.; висвітлено теоретичні аспекти дискурсу українських письменників ХІХ ст.

Вагомим надбанням літературознавства є митці, які залишають у спадок нащадкам неперевершені витвори мистецтва слова. Значна плеяда українських письменників ХХ століття залишила неабиякий слід в літературознавстві. У електронному засобі навчального призначення «Історія української літератури І половини ХІХ століття» зосереджено максимальну увагу на творчості письменників означеного періоду, зокрема І. Котляревського, Г.Ф. Квітки-Основ'яненка, Є. Гребінки, поетів-романтиків (М. Петренка, В. Забіли), діячів руської трійці (М. Шашкевич, І. Вагилевич, Я. Головацький). Під час викладання історії української літератури можна запропонувати студентам в електронному вигляді лекційний матеріал, семінарські заняття, художні тексти для прочитання, а також відео та аудіо матеріали.

У межах історії української літератури електронний підручник забезпечує, поруч з обов'язковими навчальними завданнями, такі специфічні переваги:

- інтенсифікація навчальної діяльності за рахунок поєднання всіх можливих засобів в одному, превалювання естетичного погляду над «сухим» викладом матеріалу;

- може використовуватись під час групового, індивідуального, колективного вивчення матеріалу, що характерне для опрацювання художніх текстів;

- забезпечує творчу активну роботу студентів;

- формує активну, компетентну особистість, яка має певний рівень інформаційної культури;

позитивно налаштовує на роботу за рахунок креативного бачення змісту заняття.

Як показала педагогічна практика та власний досвід, електронний підручник доцільно розроблювати до кожного предмета окремо з урахуванням його специфіки. Методичні та програмні розробки до курсу української літератури є вмотивованими, оскільки література це мистецтво слова, огляд якого досить складний процес, який передбачає залучення знань з живопису, історії, музики, теорії та історії літератури, культурології тощо. Окрім цього, активному вжитку підлягає різне наочне забезпечення ілюстрації, відеоматеріал, фото письменників, без яких не можна обійтися, бо через них викладач досягає своєї мети доносить інформацію про літературне явище, про письменника тощо. Фактично, заняття літератури це явище, що повинне мати прикладний характер. Не можна розповідати про митців абстрактно; доцільно пов'язувати увесь матеріал в один навчальний блок, який впливатиме на розум, пам'ять та емоційно-почуттєву сферу за рахунок унаочнення думок викладача.

Отже, електронний засіб навчального призначення з курсу «Історія української літератури І половини ХІХ століття» дозволить забезпечити вивчення дисципліни під час самостійної роботи та аудиторних занять, оскільки містить весь необхідний навчальний матеріал: лекції, семінари, завдання до самостійної роботи, фотогалерею, твори митців, біографії митців, блок контролю. Він дозволяє підсилити знання з курсу ,тому його використання у вищому навчальному закладі студентами-філологами є доцільним та коректним. Він є одним із провідних засобів у формуванні національної самосвідомості та характеру майбутнього вчителя-філолога, оскільки показує життєвий та творчий шлях письменника, вказуючи світові досягнення митця на ниві української літератури, розкриває історико-культурні передумови появи творів митців І половини ХІХ століття.

Безперечно, використання електронного засобу навчального призначення з курсу «Історія української літератури І половини ХІХ століття» це крок до кращого засвоєння історії української літератури студентами-філологами. Даний електронний засіб навчального призначення може бути використаний в загальноосвітніх школах вчителями-словесниками, а також учнями.