Виховний потенціал журналу "Душпастир"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Виховний потенціал журналу "Душпастир"

Розлуцька Галина

У статті проаналізовано виховні ідеї у змісті періодичного видання кліру Мукачівської єпархії «Душпастир». Аналіз публікацій свідчить, що греко-католицьке духівництво відігравало вагому роль у формуванні закарпатського суспільства, здійснюючи виховання вірників на основі формування християнського світогляду, обміну знаннями, почуттями, моделями поведінки, у ході якого вироблялись морально-етична система. Матеріали видання надавали можливість презентували духовні надбання людства доступною українською мовою.

Вступ

Виклад основного матеріалу. Наріжним каменем західноукраїнської культури визнано греко-ка- толицьку церкву. У лоні греко-католицької церкви українське населення самостверджувалось як нація та кристалізувало свої державницькі ідеї. В історичній пам'яті населення Закарпатської області інсти- туційні межі греко-католицької церкви зумовлені юрисдикцією архієрейської влади єпископа Мукачівської греко-католицької єпархії (1771 р.). Одним із напрямків діяльності єпархії була навчально-виховна - духовне виховання особистості вірника в умовах церковного соціуму. Серед засобів комунікації кліру (а згодом і Пряшівської) найрельєфніше представляє духовні ідеї журнал «Душпастр» (1924 - 1939 рр.). У виданні публікувалися офіційні розпорядження єпископів у рубриці «Офіційна частина». Решта публікацій поділялась за розділами: апологетика, практичне душпастирство (запитання священиків та кваліфікована відповідь), аскетика - духовне життя, канонічне право, проповіді, співбесідник, новини, огляд релігійної літератури. Усі священники єпархії були зобов'язані передплатити журнал, окремий екземпляр зберігався у парафіяльному архіві [12, с.6].

Колектив дописувачів журналу у першому номері від 15 грудня 1923 р орієнтовано владикою Мукачівської греко-католицької єпархії на висвітлення тільки питань пастирського богослов'я а також проблем життєдіяльності парафії. «Воззваль я издателей сего органа не только заниматися вопросами катехи- заціи, но по жаданію моего Впр. Клира помастити и други першорядно для нась практичны и актуальны вопросы». Носій душпастирського мав поєднувати ґрунтовні теологічні знання і одночасно бути взірцем для дотримання в житті духовних і морально-етичних засад, норм християнської моралі, збереження традицій та звичаїв, доброзичливості та справедливості, шанобливого ставлення до рідної мови, пізнання культури, історії, людові до рідного краю, свого народу [5]

Як свідчить аналіз джерельної бази, члени редакційної колегії «Душпастиря» були високоосвіченими інтелектуалами, які здобули освіту у найкращих навчальних закладах Європи. Першим редактором «Душпастиря» був професор канонічного права в Ужгородській семінарії, о. Юлій Григашій. Започаткована ним окрема рубрика «Катехизис» презентована народною мовою. Катехизація, тобто систематичне навчання релігії дітей та молоді, вчить дотримуватись моральних норм у щоденному житті. Проте, уже 1924 р. за наказом Римського Престолу діяльність редактора Ю. Григашій припиняє, щоб відбути до США. Продовжив підготовку та друк повчань професор релігії Хустської гімназії О.Попович. Підтримали прогресивні ідеї релігійного навчання дітей та молоді рідною мовою професори Ужгородської гімназії Е.Бокшай та А.Волошин. Цінністю катехічних праць Е.Бокшая, О.Волошина, Ю.Григашія, С.Паппа, О.Поповича був прогресивне змістове наповнення та виклад українською мовою [8, с.176].

Головним джерелом для проповідування є святе письмо. Святе письмо служило не тільки для навчання релігії, але перш за все для проповідування. Головною метою проповідей формування у людей християнського світогляду, вироблення теоретичних і практичних знань з реалізації віровчення, надання зразку для наслідування. Моральні цінності, уявлення, настанови є продуктом нашої історії та культури. Основні постулати християнства, зародившись у І ст. нашої ери в Палестині, залишилась незмінними. Християнство запропонувало свою модель моралі, основу якої складає абсолютне добро - Бог як протидію принципам відносної моралі інтересів певного кола людей. Ставши основою розвитку всієї культури, християнські культурні цінності інтегрувались з іншими спорідненими сенсами (моральними цінностями різних народів, їх звичаями, традиціями) і заклали підвалини ціннісного світу сім'ї, особистості, стосунків.

Через проповіді та катехизми реалізуються три лінії: гуманітарна, моральна, християнська. У формі вербальних правил, законів, вимог, заборон, повчань від духівника передаються цінності і відбувається їх опредмечення. Значення морального виховання окреслює Д.Попович у катехичному повчанні «Одна із наших великих задач» [9].

Моральність становить фундамент людини як особистості. Вершина моральності - гуманність, яка поєднує любов до людини з милосердям, добротою, вмінням співпереживати, готовністю подати допомогу, розумінням цінності й неповторності людини, визнання людського життя як вищої цінності. У ній полягає запорука гармонійного розвитку її потенційних можливостей, а отже і гарантія того, що плоди її діянь можуть справді слугувати в ім'я людини. Моральні норми християнства роблять акцент на ідеалі досконалості сфокусованому в божественному образі.

У зверненні єпископа А.Паппа до кліру Мукачівської греко-католицькій єпархії зазначено, що духівництво зобов'язане виконувати триєдине завдання: священика, пастиря та виховника народу, «сумлінно навчали дітей релігії мовою, старанно готувались до недільних і святкових проповідей, своїм праведним життям і молитвами на зразок святих старались навернути до Бога більше людей» [2].

Душпастирська праця спрямована на моральне (духовне) становлення людини, а й її соціальний розвиток вірників. Як учитель - душпастир повинен навчати людей вічних правд віри, щоб вони, пізнавши Бога, Його з цілого серця полюбили і, зберігаючи Божі заповіді, Йому вірно служили» [8, с.163].

На сторінках «Душпастиря» за 1927 р. актуальною була тема виховання підростаючих поколінь. У проповіді «До молоді» визначається ціннісна система людини, яка допоможе з вірою у власні сили працювати собі на користь та задля ровитку свого народу. Розкрито можливості християнського виховання молоді у «Книжці для молоді». В основі ідеї християнського виховання закладено турботу з духовного вдосконалення дітей та батьків. Засоби виховання батьківського виховання, використання методів заохочення та покарання проаналізовано у тексті «Средства християнського виховання» [10].

Духовна спільність різних поколінь людей, об'єднаних територією, мовою, культурою, традиціями, що утворилася на основі історичного прагнення жити самостійно є вагомим засобом формування суспільного ідеалу, світогляду, характеру, патріотизму тобто у кінцевому рахунку формують суспільну свідомість. Ідея ідентифікації з руським (українським) народом була провідною в описах історії закарпатської церкви, життя Пряшівських та Мукачівських, сподвижників церкви, владик: А.Бачинського, П.Гойдича, В.Гопка, М.Ольшавського, Т.Ромжі, Ю.Фірцака тощо. У пам'ятки культури та архітектури, сакрального мистецтва представляють духовну спадщину українського народу. Любов і повага до культурної спадщини закарпатців закладена у змісті текстів «Дерев'яні церкви», «Продажа деревяних церквей», «Статистика деревляних церквей».

Основа, завдяки якій формується людська особистість, визначається сукупністю ідеалів, абсолютну більшість яких було визначено та збережено впродовж віків релігією. Індивідуальна система цінностей вірника формується під впливом соціальних цінностей та окремих суб'єктів через образи Ісуса Христа, святих, праведників, священнослужителів. У процесі духовного розвитку формуються дві вза- ємодоповнювальні системи цінностей: перша- під впливом виховання та друга - під впливом емоцій: віра, любов, досконалість, доброта, чесність, справедливість, мудрість, поміркованість та ін. Гармонійний розвиток забезпечується узгодженням обох груп цінностей через перенесення емоційного вантажу на ієрархію інтелектуальних цінностей. Вдосконалення особистості, її моральний розвиток є результатом впливу соціокультурного середовища. Церква виступає носієм суспільної моралі.

Ціннісне ставлення до людини містить у собі почуття її цінності та моральної самобутності оскільки розвинене ставлення до іншої людини як цінності. Стратегічним орієнтиром у такій виховній діяльності має виступити людяність, оскільки розвинене ставлення до іншої людини як цінності означає прагнення і здатність співпереживати, бажання її зрозуміти і допомогти. Важливість участі у благочинності під керівництвом душпастирів та “сестер милосердя”, надання прихистку нужденним, вдовам та сиротам розкривають матеріали із рубрик: «Соціально-християнська діяльність», «Соціальна частина», «Вдовам і сиротам допомога», «Старопенсійним священникам, вдовам, сиротам».

При цьому виступають поняття обов'язку й совісті. У повчанні «Совість» подано тлумачення совісті як прояву волі, змісту людських уявлень про добро і зло, справедливість і обов'язок. Одночасно совість є невід'ємною складовою духовної сутності особи. Ще Аристотель характеризував совість (сором) як своєрідний «внутрішній суд» і вважав, що муки совісті найбільш ефективний засіб розрізнення добра і зла. «Немовби сама Божа сила, що розкривається в нас в якості нашої власної глибинної сутності є одним із дарів Божих» [1, с. 142- 143].

Можливість самоутвердитись у світоглядно-орі- єнтаційній ролі носія історії надає змістове наповнення рубрики «Новини». Сприяють виробленню ставлення до певних політичних об'єтів та явищ вірників матеріали текстів «Про життя державне», «Політика», «Соціалізм», «Комунізм». В змісті текстів «Іезуїтська школа героїв у Франції», «Християни в Америці», «Паломнічество в Лувр» акумулювано значний ідейний потенціал, який спонукає мислити критично, порівнювати і оцінювати.

Верховенство закону характеризує демократичне суспільство. Саме Відсутність правових знань або нехтування законами призводить до правової незахищеності. Визнання церквою потреби правового виховання пастви засвідчує зміст рубрик «Право», «Толкованіє права цивільного о супружестві», «Історія права супружеского на територіях Русинов», «Практичні питання із подружнього права». Правова просвіта мирян у поєднанні з орієнтацією на християнське розуміння ролі матері закладали традиції поваги до інституту сім'ї.

Щомісячний додаток до «Душпастиря» - «Про- повіди» вийшов з друку в 1928 р. на вимогу священників. Протягом трьох років у ньому друкували 6-8 казань різних авторів приурочені до календаря церковних свят та катехічні повчання, тобто душ пастирі отримали можливість самостійно вибирати матеріал до проповідей у відповідності із потребами власної пастви. У змісті вказано назву проповіді згідно церковного календаря з одночасним зазначенням виховного призначення. Вважаємо, що саме такий розподіл матеріалу пов'язаний із протистоянням щодо дотримання церковного календаря (григоріанського або юліанського), яке не вщухала у релігійних колах Закарпаття [7, с. 101]. душпастир духівництво виховний журнал

У додатку за 1928 р. було опубліковано 15 недільних проповідей А.Ільницького та 32 - Е.Бокшая. Формують морально-етичні цінності:гуманізм, толерантність, взаємоповага, повага до людського життя, готовність надати допомогу «Самарянин», «Совершенность Христа» (Всіх Святих), «Дві групи людей» (6 неділя по сходженню св. Духа); соціальної стабільності й миру у суспільстві - «Спокій з ближніми» (неділя Фомина), «Мироносиці» (неділя мироносиць); засудження споживацтва, жадності, жаги до матеріальних благ «Марність багатства» (неділя 12 по сходженню св. Духа), працьовитість «О лінивстві» (неділя 15 по сходженню св. Духа).

Найбільший вплив на виховання підростаючого поколіня здійснює сім'я. У «Прилозі» пропагується пріоритетні принципи сімейного виховання: доброчинність, дружба, любов, повага, милосердя, довіра, тощо. Крім батьків на дітей виховний вплив здійснюють дідусі, бабусі, а також брати, сестри, родичі, свояки. У родинному оточенні започатковується процес формування світоглядної свідомості й ціннісної системи виховання дітей, культивуються традицій і визначається майбутнє. За зразок біблійної сім'ї представлено дім митаря Захарія із Кани Галілейської. Батьківська любов, турбота, чесність, працьовитість, У «Прилозі» пропагується пріоритетні принципи сімейного виховання: доброчинність, працьовитість, дружба, любов, повага, милосердя, довіра, співпереживання, взаємовідповідальність об'єднує навколо трьох людей із сім'ї Захарія сім]ї їх родичів сестер, братів, родичів, приятелів. Автор резюмує, що добробут закарпатського суспільства залежить від ... кожної сім'ї [4, с.265].

Тривогу у духівництва викликав вплив на народ преси та книг. У двох частинах проповіді «Важность преси» (на свято кафедрального друку) розкрито впливовість друкованих засобів масової інформації як агентів виховання. А. Ільницький розкриває зростаючу роль друкованої продукції на поведінку і свідомість людей. Автор вказує збільшення щоденного потоку видань - газет, журналів, часописів, книг, календарів, збірок різного змісту: «ежедневно печата- ються огромны склады папиря». Церква визнає свободу вибору літератури для читання, проте ставить за завдання для духівників допомогти парафіянам навчитися «цънити добры книги и ихъ вплывъ на вьітвореніе истинной цъли человъческого живота» [3, с.274].

У 1932-1938 рр. щомісячно окремою брошурою виходив додаток «Добрий пастир», який містив актуальні проповіді. У «циркулярах» знаходимо повідомлення, яке свідчить, що після річної перерви збірник проповідей відновив видавництва під редагуванням о. Є. Петрика. Для проповідей духовенству пропонувався матеріал наповнений традиційними цінностями Східної Церкви [11].

Низка проповідей у «Доброму пастирі» окрім визнання божественного ідеалу присвячена формуванню любові, вірності, доброти, справедливості, милосердя, жертовності, толерантності, тощо. Так, у зверненні до молоді «Неділя блудного сина» у 12 - му номері за 1942 р. аналізувались цінності необхідні для самореалізації тогочасної молодої людини, серед них: моральність, чесність, працьовитість, бережливість, тощо. У проповіді роз'яснюється, що виробити ці якості молодь зможе через самовиховання, а вдосконалити - у діяльності, допомагаючи оточуючим [6].

У результаті вищенаведеного ми констатуємо, що ідейний потенціал періодичного видання кліру Мукачівської єпархії «Душпастир», спрямований на служіння Богу і народу. Зміст розділів апологетика, практичне душпастирство аскетика, канонічне право, проповіді, співбесідник, новини, огляд релігійної літератури надавав можливість ознайомлюватись із духовними надбаннями людства доступною українською мовою. Аналіз публікацій свідчить, що виховання вірників здійснювалося на основі формування християнського світогляду, обміну знаннями, почуттями, моделями поведінки, у ході якого вироблялись морально-етична система.

У подальших дослідженнях вважаємо за доцільне з'ясувати роль греко-католицької церкви у національно-визвольних змаганнях українців Закарпаття.

Список використаної літератури

1. Аристотель. Никомахова этика / Аристотель // Сочинения: в 4 т. - М. : Мысль, 1983. - Т. 4. - С.53-294

2. ДАЗО. - Ф. 151. - Оп. 25. - Спр. 2635. Циркуляр епископа Папп Антала священникам по административным и религиозным вопросам. - 3 арк.

3. Ільницький А. На свято кафт. печати // Проповъди. Прилога «Душпастырь». - 1928. - Ч. 1-12. - 274 с.

4. Ільницький А. Св. Родина и мы // Проповъди. Прилога «Душпастырь». - 1928. - Ч. 1-12. - С. 264 -265.

5. Идеал священнического званія // Душпастырь : урядовый и духовный органъ Епархіи Мукачевской. - Ужгородъ- Пряшевъ : Друкарня ОО. Василіянь. - 1924. - Роч. І. - Ч. 8. - С. 397 - 404.

6. Неділя будного сина (До молоді) // Добрый пастыръ = Jo Pasztor: й^опоЫай Ыуог^ : сборникъ пропов. для г. кат. духовенства. - Унгвар : Книгопечатня Георгія Миравчика. - 1942. - Роч. ХІІ. - Ч. 2. - С. 85 - 88.

7. Пекар А. Нариси історії церкви Закарпаття. Т.1. Єрархічне оформлення / Атанасій Пекар. - видання друге. - Рим- Львів : Видавнийтво Отців Василіан "Місіонер", 1997. - 232 с.

8. Пекар А. Нариси історії церкви Закарпаття. Т.П. Внутрішня історія / Атанасій Пекар. - видання друге. - Рим-Львів : Видавнийтво Отців Василіан "Місіонер", 1997. - 492 с.

9. Попович Д. Одна, изъ нашихъ великихъ задачъ// «Душпастырь». - 1927. - Ч. 3. - С. 128 - 132

10. Средства христіянскаго воспитанія // Душпастырь : урядовый и духовный органъ Епархіи Мукачевской. - Ужгородъ- Пряшевъ : Друкарня ОО. Василіянк - 1927. - Роч. ІУ. - Ч. 2. - С. 92 - 103.

11. Циркуляр Єпархіи Мукачевской. Спр. Вручается «Добрый пастиръ», 1580/1939 р., 4 арк.

12. Штерр Д. Релігійно-соціальні відносини між кліром і вірянами в Мукачівській греко-католицькій єпархії (1771 - 1949 рр.): дис... канд. іст. наук : 07.00.01. - історія України / Штерр Діана Іванівна. - Ужгород, 2015. - 262 с.

Размещено на Allbest.ru