Становлення художньої освіти в навчальних закладах Півдня України сер. ХІХ – поч. ХХ ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

СТАНОВЛЕННЯ ХУДОЖНЬОЇ ОСВІТИ В НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ ПІВДНЯ УКРАЇНИ СЕР. ХІХ - ПОЧ. ХХ СТ.

Гуріч З.В.

Новий етап суперечливого культуро творчого процесу в Україні висуває підвищені вимоги до суспільства, потребуючи висококваліфікованої праці і наукоємних технологій, а також великої кількості освічених і вихованих працівників, здатних розв'язувати актуальні проблеми. Таких людей кожне суспільство, кожна національна спільнота може підготувати тільки через свою систему освіти. Мистецтво і мистецька освіта є однією з найактивніших сил у культуро творчих процесах [ 7, с. 5].

Задля оцінки сучасного стану художньої освіти і виявлення тенденцій її розвитку важливим є ретроспективний аналіз етапів становлення та еволюції художньої освіти Півдня України сер ХІХ - сер. ХХ століття. Критичний аналіз допоможе уникнути помилок і прорахунків, а відтак максимально використати кращі надбання минулого та інтегрувати їх у сучасну цілісну систему неперервної освіти молоді.

Проблемі вивчення системи художньої освіти в Україні присвячені праці В.Креміня, О.Сухомлинської, М.Ярмаченка та ін. Обґрунтування системи естетичного виховання в контексті духовно-культурного розвитку індивіда знайшло своє відображення в дослідженнях Є.Антоновича, В.Бутенка, Л.Гарбузенко, питання теорії і методики образотворчого мистецтва - М.Резніченка, М.Ростовцева, С.Свид, В.Шпільчака, О.Яшухіна. Історія розвитку художньої освіти, художньо-естетичного виховання, еволюція форм і методів навчання образотворчого мистецтва, педагогічна спадщина українських мистецьких шкіл висвітлена у працях І.Зязюна, Л.Масол, І.Небесника, О.Рудницької, І.Попика, Р.Шмагала та ін.

Окремі аспекти становлення освіти на Півдні України розкрито в працях з історії краю М.Левченко, Н.Сапак, А.Форостяна, Н.Шушляннікової та ін. Однак науковці лише частково торкалися деяких аспектів еволюції художньої освіти в краї, розглядали педагогічну діяльність окремих митців. Отже, мета статті полягає у виявленні основних засад підготовки вчителів і педагогів художників у навчальних закладах Півдня України.

Досягнення успіху в опануванні молоддю кращих надбань вітчизняного та світового мистецтва, вміння орієнтуватися в сучасних напрямках художньої культури може бути забезпечене вивченням традицій художніх шкіл України, історії української культури. Конструктивний підхід до вирішення проблем підготовки мистецьких кадрів вимагає також вивчення та осмислення історичного досвіду розвитку художньої освіти в Україні.

Процес розвитку художнього життя Півдня України сер. ХІХ - поч. ХХ сторіччя найтісніше пов'язаний із загальними закономірностями формування національної художньої культури. Водночас він зумовлений регіональними особливостями, зокрема: історією краю, промисловим характером заснованих міст, становим і національним складом населення, культурними контактами із столицею та європейськими художніми центрами.

Найбільш яскраво цей процес виявився в Одесі - центрі південного регіону, де в силу об'єктивних причин склались найсприятливіші умови для піднесення культури і мистецтва, визначні події відбувалися і в художньому житті Херсона і Миколаєва. Територіальна близькість трьох міст у межах Херсонської губернії, специфіка їх розвитку (суднобудування й торгівля на Чорному морі) визначили деякі загальні тенденції в розвитку культури.

Особливістю суспільного життя сер. ХІХ - поч. ХХ сторіччя було зростання інтересу суспільства до освіти, мистецтва, вітчизняної історії та культури, а отже, й громадська активізація інтелігенції, яка відіграла вирішальну роль у відродженні та збереженні національної спадщини, що проявилося у відкритті художніх шкіл та студій, організації музеїв та виставок, діяльності громадських і творчих товариств.

Отже, естетичне виховання стало однією із складових навчально-виховного процесу, забезпечувало мистецьку освіту учнів. Основними дисциплінами цього напряму були співи та малювання у всіх гімназіях. Різнився лише термін та наповненість курсу міністерських та приватних навчальних закладів. Значний вплив на розвиток естетичної освіти здійснювали позаурочні предмети художньо-естетичного циклу. Серед них виділялися найбільш розповсюджені (гра на музичних інструментах, танці, поглиблене вивчення малювання, театральні постановки, літературно-музичні вечори тощо) [5, с.5].

Одним із закладів середньої освіти на Півдні України, діяльність якого була взірцем щодо естетичної наповненості навчально-виховного процесу серед навчальних закладів регіону, став Рішельєвський ліцей. Першим його директором було призначено французького діяча освіти абата Домініка Шарля Ніколя Використовуючи найкращі традиції французької педагогічної думки, було визначено прогресивний напрям розвитку ліцею. На 1 січня 1827 року у його структурі було п'ять “внутрішніх” класів (учні жили при ліцеї) та чотири “зовнішніх” (вільне відвідування). До перших належали підготовчий клас із однорічним терміном навчання та гімназійні чотирьохрічні класи. Важливе значення надавалося тут вивченню предметів естетичного циклу: малюванню, музиці, танцям, які були обов'язковими предметами в кожному з класів, а на їх викладання відводилась значна кількість годин. “Приємні мистецтва” повинні були розвивати не лише зовнішню красу - манери гарного тону - а й розвивати внутрішній світ дитини, формувати особистість [4, с.18-20]. І саме на них покладались основні надії щодо досягнення мети естетичного виховання.

Значні зміни в розвитку Рішельєвського ліцею відбулися у другій половині XIX століття, що плідно відбилося на подальшому розвитку середньої освіти Півдня України. За ініціативою попечителя Одеського учбового округу видатного хірурга, педагога Миколи Івановича Пирогова, було подано клопотання урядові про реформування Рішельєвського ліцею в університет. Однак через фінансові причини лише в 1866 році було відкрито Новоросійський університет, що став центром вищої освіти Півдня Російської імперії. Тут готували не лише службовців, а й здійснювали підготовку вчителів гімназій. Контингент студентів набирався з Одеси, Херсона, Миколаєва, Бессарабії, Дону, Криму, Кубані, а також із слов'янських країн Балканського півострова [6].

Кожний середній навчальний заклад Півдня України поч. ХХ століття мав сформовані та розвинені традиції, які визначалися викладанням певних предметів художньо-естетичного циклу, створенням своєрідної творчої атмосфери. Програми з основних предметів художньо-естетичного циклу, з одного боку, враховували специфічні можливості впливу цих дисциплін на загальний духовний та культурний розвиток особистості, а з іншого, відсутність єдиних програм позаурочних предметів створювала умови для експериментування. До того ж, діяльність земств, мистецьких товариств, спеціалізованих шкіл та училищ була спрямована на здійснення методичної підтримки вчителів зазначених дисциплін (випуск посібників, підручників; організація та проведення виставок, концертів, методичних семінарів, курсів тощо). Ці перетворення призвели до усвідомлення сутності мистецтва, творчого розвитку особистості, забезпечення взаємозв'язку навчання та виховання з життям, що вплинуло на формування та розвиток культури як в регіоні так і в державі в цілому. Але питання якості викладання та педагогічної майстерності кадрових вчителів та ентузіастів залишалось актуальним ще довго.

Значну роль у цьому питанні відігравала професійна підготовка педагогів-художників Одеської малювальної школи, де була розроблена методика викладання предметів образотворчого циклу (малюнок, живопис) з урахуванням вікових особливостей дитини (початкова та середня художня освіта).

На початку ХХ століття в Україні помітних результатів у підготовці фахівців з образотворчого мистецтва досягли художні школи Києва, Львова, Харкова. Поряд з цими відомими культурними центрами України значним є успіх Одеської художньої школи, яка пройшла становлення наприкінці ХІХ початку ХХ століття. Сьогодні в одному ряду класиків українського образотворчого мистецтва ХХ століття поряд з іменами Ф.Кричевського, О.Мурашка, М.Бойчука, О.Новаківського, Р.Сельського, І.Труша гідне місце належить художникам одеської художньої школи К.Костанді, Б.Егізу, І.Бродському, С.Кишинівському, П.Нілусу та іншим.

Провідна роль у переформуванні Одеської малювальної школи на художнє училище із загальноосвітньою системою підготовки належала професорам Н.Кондакову та О.Павловському, художникам К.Костанді і Г.Ладиженському. Методика викладання на двох відділеннях рисувально-живописному та креслярсько-будівельному майже повністю передбачала роботу з натури. Курс складав п'ять років: у перших двох класах рисували; з третього - паралельно з рисунком займалися живописом; у п'ятому класі розподілу на рисунок і живопис не було. Перехід з класу в клас здійснювався на основі виконаних робіт [3, 15 - 17].

Завдяки ініціативі Н.Кондакова і під його керівництвом при Одеській малювальній школі було створено загальноосвітнє училище, з атестатом якого дозволялось переходити до Петербурзький академії мистецтв без вступних іспитів. Треба зазначити, що конкурсна система вступу в училище сприяла створенню початкових шкіл, класів, студій. В Одесі відомими були курси М.Манилама (з 1894), що згодом були перетворені на малювальну школу. Провідною протягом двох десятиліть була студія Ю.Бершадського (з 1907). Діяла школа малювання і каліграфії І.Ходорова (з 1910). Навчальна програма в них орієнтувалась на вимоги художнього училища.

Одним із провідних викладачів художнього училища був художник-педагог К.Костанді, який викладав малюнок, дотримуючись методу П.Чистякова. Художник наголошував на головній ролі малюнку, прагнув розвинути у вихованців художній смак, працьовитість, належне відношення до роботи. В його майстерні було обов'язковим малювати по пам'яті, що, як вважав художник, сприяло розвитку творчої уяви. Високо цінував К.Костанді видатний художник-педагог І.Репін. Лист із особистого архіву І.Репіна до К.Костанді, датованого 1910 роком, містить такі строки: “Ни слова не сказал о восторгах Ваших учеников от Вас как учителя - их хватило бы на три листа самого убористого письма” [1, с. 165]. Про педагогічні прийоми К.Костанді писали його учні Б.Егіз, І.Бродський.

Метод викладання Г.Ладиженського ґрунтувався на наочному показі зображення натури. Він спрямовував учнів власним прикладом, але не втручався в їх процес роботи, прагнув розвинути у вихованців “картинне” бачення. Як згадують його учні, виконання завдань в його класі відрізнялось більшою свободою.

Першою відомою приватною художньою школою у Миколаєві стала школа з універсальною програмою підготовки, розробленою Петербурзькою академією мистецтв. Засновником Миколаївської художньої школи став художник А.Козаков (з 1899). Випускники школи були орієнтовані до вступу у вищі технічні й художні заклади освіти. У 1908 р. художником М.Вінокуровим був відкритий приватний рисувальний клас, в якому учні отримували початкову художню підготовку. Діяльність приватних шкіл сприяла створенню міської художньої школи (з 1913), де викладали художники-педагоги О.Валєвахін, Л.Інглєзі, В.Мурзанов.

У Херсоні діяли рисувальні класи Товариства прихильників красних мистецтв (з 1911), в яких викладали А.Грабенко (Конощенко), Д.Бунцельман, Г.Литвинов, І.Феглер.

Отже, на при кінці ХІХ поч. ХХ ст. на Півдні України сформувалась ступенева система художньої освіти. Кожний середній навчальний заклад поч. ХХ століття мав сформовані та розвинені традиції, які визначалися викладанням певних предметів художньо-естетичного циклу, створенням своєрідної творчої атмосфери. Провідна роль у цьому процесі належала Одеському художньому училищу.

південь малювальний педагог художник

ЛІТЕРАТУРА

1. Бутник-Сиверский Б.С. Репин и Украина. Письма деятелей украинской культуры и искусства к Репину 1896 - 1927г. / Б.С. Бутник-Сиверский - К.: Издательство АН УССР, 1962. -210 с.

2. Народное образование в Херсонской губернии // Русская школа: общепедагогический журнал для школы и семьи / под ред. Я.Н. Гуревича - СПБ: типография И.Н.Скороходова, 1892-3 год из. - №3 март. - С. 132-138.

3. Сапак Н.В. Художнє життя Півдня України кінця ХІХ - першої третини ХХ століття: автореф. дис. здобуття наук. ст. кандидата мистецтвознавства: спец.17.00.05. «Образотворче мистецтво» /Н.В. Сапак. - К., 2006. - 23 с.

4. Cъeзд в Херсоне учителей и учительниц начальных народных школ Херсонской губернии под руководством почетного члена Московского университета барона Н.А. Корфа. 7-21 июля 1881 г. - Херсон, 1881. - 196 с.

5. Форостян А.Ф. Розвиток естетичного виховання в середніх навчальних закладах освіти Півдня України (друга половина ХІХ - початок ХХ століття): монографія / А.Ф.Форостян - К.: Просвіта, 2009. - 159 с.

6. Ходатайство Его Высочайшему Величеству о преобразовании Ришельевского лицея в Новороссийский университет (1861) // ДАОО. - Ф. 44. - Оп. 1. - Спр. 73. - 27 арк.

7. Шмагало Р.Т. Мистецька освіта й мистецтво в культурологічному процесі України ХХ - ХХІ століть: навч. посіб. / Р. Шмагало, Г. Покотило, П.Ляшкевич, І. Гнатишин, Т. Бей; за заг. Ред.. Р. Шмагала. Львів: ЛНАМ; Тернопіль: Мандрівець, 2013. - 292 с.

Размещено на Allbest.ru