Технологія організації спільної діяльності суб’єктів професійної підготовки магістрів соціальної роботи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Для вирішення проблеми модернізації професійної підготовки магістрів соціальної роботи пропонується проектувати систему реалізації даного процесу як адаптивну. У статті обґрунтовується технологія організації спільної діяльності суб 'єктів професійної підготовки магістрів в адаптивній системі, розкриваються форми, методи, засоби діяльності студентів і викладачів. Відношення, що формуються у процесі організації спільної діяльності, розглядаються як спосіб встановлення зв 'язку між діяльністю викладача і діяльністю студента. професійний соціальний магістр

Копылова Светлана

кандидат педагогический наук, доцент кафедра социальной работы, социальной педагогики и социологии Херсонский государственный университет, г.Херсон, Украина

ТЕХНОЛОГИЯ ОРГАНИЗАЦИИ СОВМЕСТНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ СУБЪЕКТОВ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ПОДГОТОВКИ МАГИСТРОВ СОЦИАЛЬНОЙ РАБОТЫ

Для решения проблемы модернизации профессиональной подготовки магистров социальной работы предлагается проектировать систему реализации данного процесса как адаптивную. В статье обосновывается технология организации совместной деятельности субъектов профессиональной подготовки магистров в адаптивной системе, раскрываются формы, методы, средства деятельности студентов и преподавателей. Отношения, которые формируются в процессе организации совместной деятельности, рассматриваются как способ установления связи между деятельностью педагога и деятельностью студента.

Kopylova Svitlana

Candidate of Pedagogical Sciences, Ph.D., Assistant Professor Department of Social Work, Social Pedagogy and Sociology Kherson State University. Kherson, Ukraine

TECHNOLOGY OF ORGANIZATION OF JOINT ACTIVITY OF SUBJECTS IN THR TRAINING OF

MASTERS OF SOCIAL WORK

The article grounded the technology of organization of joint activity of subjects of training of Masters. It is implemented on the indicative stage. The technology of the organization ofjoint activity ofsubjects - a combination of forms, methods and means for reproducing theoretically based processes of agreement and streamlining of interaction for the development of relations ofparticipants ofpedagogical process. The technology of the organization ofjoint activity of subjects includes: 1) the formation of ideas about the purpose of training and methods of achieving them; 2) the formation of value-semantic relations of students; 3) the adoption of the subjective goals of training activities. This logic provides the development of relations, allows the student to take a position of the subject of training activities. Position of the subject is characterized by the ability to set goals and to evaluate their activities. It is a condition for the effectiveness of cognitive-transducing stage, which is the next after the indicative stage. The student understands the logic offorecasted of training activities, sense of teachers requirements, the possibility of obtaining assistance in case of difficulty, through the organization. Training is converted into an active independent activity.

Key words: modernization of professional training, adaptive pedagogical system, technology of organization of joint activity, Master of Social work, value-semantic relations

Вступ. Модернізація професійної підготовки магістрів соціальної роботи зумовлена необхідністю урахування специфіки соціокультурних умов. Гуманізація цілей професійної освіти зумовлює необхідність перебудови всіх компонентів системи професійної підготовки. Відповідно до особливостей інформаційного суспільства виникає необхідність проектування адаптивних систем як таких, що ураховують дію зовнішніх і внутрішніх факторів. До числа останніх відносимо особистісний і людський, що визначається місцем людини у складних системах. Ефективність професійної підготовки фахівців залежить від позиції студента у навчальному процесі, зумовлена рівнем сформованості його ціннісно- смислових відношень. Цілі професійної підготовки завжди задаються зовні й є уніфікованими. Педагогічний процес може бути лише тоді ефективним, якщо існує зв'язок між зовнішньо заданими цілями професійної підготовки й мотивами навчальної діяльності, який реалізується у формі ціннісно-смислових відношень. Виникають суперечності: між необхідністю активної участі студентів у досягненні цілей професійної підготовки та відсутністю технології узгодження зовнішньо заданих цілей з індивідуальними мотивами навчальної діяльності; між неоднозначністю уявлень і очікувань індивідів відносно результатів навчальної діяльності та відсутністю узгодженості з нормативно заданими цілями професійної підготовки. Отже, для послаблення дії суперечностей виникає потреба в організації спільної діяльності суб'єктів професійної підготовки магістрів соціальної роботи.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. На важливості реалізації суб'єктної позиції тих, хто навчається, наголошують різні дослідники. Як зазначає Б.Гершунський, освіта за своєю сутністю є процесом суб'єктно-об'єктної та суб'єктно-суб'єктної взаємодії, коли студент по мірі більш активної участі у процесі навчання та учіння, виховання та самовиховання, розвитку та саморозвитку перетворюється з пасивного об'єкта діяльності педагога у суб'єкта педагогічної взаємодіяльності [1, с.56]. В.Ляудіс наголошує, що в традиційній педагогічній системі редуцирується особистість студента, ігнорується суб'єктивна мотиваційна основа прийняття ним цілей та змісту навчання, що накладає відбиток на процес та результат пізнання. Передумовою ефективного засвоєння знань є актуалізація, відтворення, екстеріоризацію змісту внутрішнього світу особистості, її установок, мотивів, досвіду [2, с.13]. Формування ціннісно-смислових відношень студентів можливе на основі організації спільної діяльності суб'єктів професійної підготовки.

Для вирішення проблеми модернізації професійної підготовки магістрів соціальної роботи нами пропонується цей процес реалізувати в адаптивній педагогічній системі університету. Адаптивні системи розглядаємо як такі, що придатні для ефективного функціонування у середовищі, що динамічно змінюється. Серед ідей, що відбивають концептуальне бачення адаптивної системи, ідея розгляду педагогічної системи як багатовимірної: соціальної на орієнтувальному етапі, діяльнісної - на пізнавально-перетворювальному, особистісно орієнтованої - на контрольно-рефлексивному; ідея розвитку відношень суб'єктів професійної підготовки через організацію, творчої навчальної діяльності - через управління, самоорганізації особистості - через спілкування. З урахуванням концептуального бачення розроблена структурно-функціональна модель професійної підготовки магістрі соціальної роботи в адаптивній системі, яка створює можливість і зумовлює необхідність переходу від теоретичних засад розгляду до технологічних.

Мета статті: на основі розробленої структурно- функціональної моделі професійної підготовки магістрів соціальної роботи в адаптивній системі обґрунтувати технологію організації спільної діяльності відповідних суб'єктів.

Виклад основного матеріалу. Логіка розвитку форм суб'єкт-суб'єктної взаємодії зумовлює необхідність організації предметно-практичної форми на початковому етапі взаємодії викладачів і студентів. Вона реалізується через ситуації спільної діяльності. Навчальну студентську групу можна розглядати як малу групу, що здійснює спільну навчальну діяльність, а процеси спілкування у групі під час занять - як процеси, що формують міжособистісні відношення, а також професійно значущі уміння та якості особистості.

У понятті «взаємодія» розкривається не тільки інтерактивна, перцептивна, комунікативна сторони. Інтерактивний аспект взаємодії виражається в організації та виконанні спільної діяльності, завдяки якій не тільки забезпечується відтворення у навчанні проблем предметної діяльності, а й моделюються типові соціально-психологічні ситуації, характерні для трудової діяльності. Спільна діяльність передбачає: наявність загальної мети, розподіл функціональних позицій між учасниками групових рішень, координацію та кооперацію їх дій по вирішенню проблем та задач. Через спільну з іншими діяльність студент може оцінити свої індивідуальні досягнення. Отже, під поняттям «ситуація спільної діяльності» будемо розуміти спосіб реалізації взаємодії студентів і викладачів на орієнтувальному етапі професійної підготовки, що забезпечує встановлення специфічних суб'єкт-суб'єктних відношень на основі упорядкування та узгодження позицій і дій кожного.

Організація визначається як характеристика будь-якої складної системи, що відбиває ступінь, у якій її окремі структурно різні частини функціонально узгоджена та взаємозв'язані [3]. Викладач організовує і тим самим прагне створити по можливості оптимальні дидактичні умови для підвищення ефективності процесу учіння [4]. Організацію розглядаємо як спосіб утворення зв'язків між суб'єктами спільної діяльності на принципах суб'єкт-суб'єктної взаємодії в ситуації спільної діяльності. Ураховуючи, що педагогічна система є ієрархічною, організація також розглядається як спосіб утворення зв'язку між зовнішньо заданою метою професійної підготовки й індивідуальними мотивами навчальної діяльності студентів на рівні особистості як системи. Провідною функцією організації є гармонізація відношень у соціальній системі.

Відповідно до кібернетичної теорії, організація має забезпечити зменшення різноманітності індивідуальних виявів об'єкта за рахунок інформації. Функцію регулювання при здійсненні організації виконує доцільно впорядкована й дозована інформація у формі моделей, планів, програм, норм і зразків, правил і процедур. У кібернетиці інформація розглядається у більш вузькому розумінні - не як будь-які відомості, а тільки як відомості, що ведуть до зменшення невизначеності (зниження кількості можливих альтернативних варіантів). Це створює передумови для реалізації управління.

Осягнення студентами смислу навчальної діяльності є способом узгодження зовнішніх вимог до системи професійної підготовки, та внутрішніх умов, зокрема потреб і мотивів діяльності студентів. Це відповідає сутності адаптивної системи. Умовою згоди є оцінка корисності результату прогнозованої навчальної діяльності. Знання набувають для людини значення тільки тоді, коли вона осягає їх смисл. Важливо не просто передати інформацію і прочитати лекцію, а забезпечити можливість кожному зрозуміти смисл цієї інформації, її цінність для майбутньої життєдіяльності та професії. Для досягнення ефективності навчальної діяльності набуває значення особливе, ціннісне ставлення суб'єктів до об'єктів пізнання, інших суб'єктів, освітнього процесу, до себе як майбутнього спеціаліста.

Н.Бордовська вказує, що узгодженість соціальної й особистісної значущості предмета взаємодії між викладачами і студентами забезпечується якщо за змістом проблематика знаходиться в ціннісно-смисловому полі студента. Однак для одного студента ціннісно-смислове поле пов'язане з проблемами якості знань з навчальної дисципліни, для іншого з проблемами якості професійної підготовки за спеціалізацією, для третього - з проблемами підготовки до спільної діяльності, роботи в колективі та команді, для четвертого - з проблемами лідерства та успіху у межах професійно-особистісного становлення. Тому досягнення поставлених цілей не можна гарантувати тільки в запланованому викладачем варіанті для всіх студентів, допускаючи ту або інші міру варіативності інструментальних засобів. Слід ураховувати ступінь ймовірності досягнення мети в межах конкретного ціннісно-смислового поля, характерного або необхідного для суб'єктів взаємодії з тим, щоб актуалізувати та виявити себе, свій потенціал [6, с.259-260]

Крім узгодження, організація забезпечує упорядкування, яке розглядається як регламентація станів елементів усередині системи та навколишньому середовищі. Для упорядкування у часі та просторі дій суб'єктів професійної підготовки використовується прогнозований результат. Чітка інформація про результат і процес навчальної діяльності може зробити навчання більш ефективним. Як зазначає Б.Оконь, для тих, хто навчається, дуже важливо знати цілі, оскільки вони показують напрям шляху, що якому вони йдуть [7]. Упорядкування дій студентів у професійній підготовці забезпечується через оцінювання ними результатів прогнозованої навчальної діяльності, ознайомлення з критеріями, за якими здійснюватиметься оцінка їхньої діяльності, планування навчальних дій. Орієнтувальною основою цих процесів є модель професійної підготовки, розроблена на основі моделі творчого потенціалу магістра соціальної роботи. Результатом є утворення суб'єктивного образу прогнозованої навчальної діяльності, який є основою саморегуляції на орієнтувальному етапі, а на пізнавально-перетворювальному забезпечує можливості здійснення самоконтролю.

З урахуванням інваріантної основи, представленій у структурно-процесуальній моделі професійної підготовки магістрів соціальної роботи в адаптивній системі, технологія організації спільної діяльності суб'єктів підготовки передбачає використання методів ціннісно-орієнтувальній діяльності (відповідно до діяльності студента), методів організації (відповідно до діяльності викладача), а також інтерактивних методів, що відповідають ситуації спільної діяльності.

Оцінювальні процеси присутні на різних етапах професійної підготовки, але функціональне значення процес оцінювання набуває саме на початковому, адже він направлений як на себе, так і на діяльність, якою належить оволодіти. Для включення у діяльність людині потрібно побачити віяло можливостей, потенційно оцінити їх відносно своїх запитів, встановити індивідуальні цілі, побудувати деякий план дій і оцінити ризики (побудувати рамку індивідуального навчального сценарію). У ціннісно-орієнтувальній діяльності формується прогностична самооцінка, яка відбиває етап орієнтування у своїх можливостях щодо здійснення навчальної діяльності, направлена на майбутнє і є «прогностичною». Включення студента в процес оцінювання забезпечує встановлення ним своєї позиції і ролі в системі соціальних взаємодій, забезпечує актуалізацію наявного потенціалу (досвіду), активізацію діяльності і, тим самим, позначається на ефективності подальшої навчальної діяльності. Завдяки оцінці прогнозованої навчальної програми з'являється можливість узгодження мети діяльності викладача і навчальної діяльності студентів.

Для досягнення цілей професійної підготовки важливим для майбутніх соціальних працівників є не тільки оволодіння способами розуміння та перетворення умов, що визначають спосіб думок та спосіб дій інших людей, але і саме перетворення власної діяльності та свідомості. Самоорганізація представляє собою діяльність, що направлена на перетворення самої організуючої, управляючої структури. З урахуванням направленості на себе, важливим є усвідомлення своїх світоглядних, інтелектуальних і інструментально-діяльнісних особливостей та їх співвіднесення з вимогами майбутньої професійної діяльності. Мова йде про розпізнавання своїх потреб, схильностей і інтересів, інтелектуальних можливостей, набутого досвіду та оцінювання їх відносно специфіки й вимог професійної діяльності. Завдяки усвідомленню власних думок, почуттів, бажань та способів поведінки людина вчиться будувати свій внутрішній світ і відношення з оточуючими на основі вільного вибору, що відповідає природній сутності особистості; створюються можливості для вибору навчальних курсів, які найбільш повно відповідають потребам і запланованому професійному шляху. Отже, до числа методів ціннісно-орієнтувальної діяльності студента, що забезпечує його перетворення з пасивного учасника педагогічного процесу на активного, відносимо:

1) метод самооцінки - передбачає дії, спрямовані на усвідомлення мотивів навчальної діяльності, ціннісних орієнтацій, власних здатностей і можливостей; результатом є адекватне уявлення про рівень своїх потреб і можливостей у навчанні, здатність конкретизувати цілі, що відповідають потребам, і на цій основі проектувати стратегію власного навчання;

2) метод прогнозування - передбачає оцінку критеріїв навчальної діяльності, які прояснюють цілі викладача (зміст курсу та вимоги до оволодіння ним), допомагають зосередитися на тому, що найбільш важливе у даному курсі, сприяють розробці індивідуального сценарію навчання;

3) метод ціле покладання - передбачає участь студента у визначенні мети навчальної діяльності та шляхів її досягнення;

4) метод планування - встановлення порядку засвоєння навчального змісту (розробка навчального сценарію, складання індивідуального плану). Завдяки усвідомленню власних можливостей на основі самопізнання, а також орієнтації навчальної діяльності, яка дозволяє співвіднести та визначити образ свого бажаного майбутнього як професіонала, навчальна діяльність набуває особистісний смисл для магістрів соціальної роботи. У ціннісно-орієнтувальній діяльності закладаються основи для подальшого формування навичок самоконтролю як особливих дій, предметом яких є власні стани та якості людини як суб'єкта діяльності й спілкування.

Діяльність викладача має бути направлена на організацію спільної діяльності учасників професійної підготовки, створення умов для підвищення її ефективності. Викладач має мотивувати діяльність студентів, щоб останні оцінили значущість цілей навчання для себе особисто, а також можливості їх досягнення, і на цій основі включилися в активну навчальну діяльність. Інформаційне забезпечення навчальної діяльності сприяє формуванню чітко позначених очікувань і розумінню того, яким чином можна досягти встановлених результатів навчання. Відсутність ясності в методах та критеріях оцінювання зумовлює труднощі у навчанні та низьку успішність.

Упорядкування у часі й просторі спільної діяльності викладача і студентів своїм результатом має орієнтування студентів у навчальній ситуації на основі оцінки власних потреб і можливостей (у тому числі наявного досвіду), а також засвоєння орієнтувальної основи прогнозованої навчальної діяльності. Вона виступає у формі образу «Я-професіонал» та обра- зу-уявлення передбачуваної навчальної діяльності, яка забезпечує підготовку до виконання завдань професійної діяльності. Динамічність позиції студента зумовлена поступовим нарощуванням функцій: з позиції об'єкта організації через набуття досвіду ціннісно-орієнтувальної діяльності він перетворюється на суб'єкта організації власної навчальної діяльності, набуваючи здатність виокремлювати для себе цілі й будувати плани навчання у відповідності з їх значущістю та посильністю.

У педагогіці організація не розглядалася як педагогічний процес, тому слід констатувати відсутність виділення відповідних методів. Проте, окремі спроби розв'язання цього завдання існують. Т.Лаврик виділяє групу методів, спрямовану на реалізацію впливів на особистість того, хто навчається, як з боку викладача (методи організації: інструктаж, пред'явлення навчальних вимог, заохочення, контролю), так і з боку самого студента (методи самоорганізації: мотивації, цілепокладання, планування, контролю, рефлексії, самооцінювання результатів) [8]. З урахуванням неоднозначності розуміння організаційно-педагогічних методів пропонуємо власне бачення. Виділяємо такі методи організації спільної діяльності суб'єктів професійної підготовки:

- метод узгодження спільної діяльності - передбачає дії щодо встановлення функціональних позицій між учасниками для досягнення загальної мети; результатом є встановлення суб'єкт- суб'єктних відношень учасників спільної діяльності;

- метод актуалізації ціннісно-смислових відношень - передбачає дії оцінювання корисності результату прогнозованої навчальної діяльності; результатом є встановлення відношення зовнішньо заданої мети до мотивів навчальної діяльності;

- метод упорядкування спільної діяльності - передбачає дії з нормування діяльності (інформування про програму підготовки, критерії оцінювання навчальної діяльності), регламентації (встановлення завдань, прав, відповідальності через правила й приписи), інструктування (постановка завдання); результатом є формування адекватного образу прогнозованої діяльності (орієнтувальної основи дій).

Технологічний аспект розгляду діяльності передбачає підбір засобів, що забезпечують досягнення цілей. Їх вибір залежить від рівня розгляду. На соціально-педагогічному рівні в якості засобів організації спільної діяльності може бути розглянута освітньо-кваліфікаційна програма, освітньо-професійна програма, навчальний план, робочий план. На рівні вивчення навчальної дисципліни засобом організації виступає робоча програма навчальної дисципліни, робоча програма практики. Студентам адресовано різного роду методичні рекомендації. На рівні вивчення окремої теми можуть бути використані технологічні карти, навчальні карти.

При виборі засобів організації спільної діяльності суб'єктів професійної підготовки магістрів будемо виходити зі специфіки форми взаємодії учасників - матеріально-практичної. Але слід ураховувати, що значна кількість об'єктів не може сприйматися безпосередньо. Для розширення сфери сприйняття об'єктів, що безпосередньо чуттєво не сприймаються, розробляються особливі методи і засоби, які забезпечують опосередковане пізнання. У цьому випадку посередником між об'єктом, що пізнається, і суб'єктом є модель об'єкта. Одним із об'єктів, який безпосередньо сприйматися не може, є професійна підготовка, що змушує звертатися до моделювання як специфічного способу пізнання. Воно грає велику роль у формуванні психічних образів. Модель - це узагальнене і абстрактне уявлення, схема явища, що вивчається, побудована на основі результатів чуттєвого пізнання або виявлення закономірностей. Дослідження моделі служить засобом для одержання інформації про об'єкт-оригінал. З урахуванням завдань організації в цілях орієнтації можуть бути застосовані моделі-описи.

Засобом організації навчальної діяльності студентів може стати довідково-інформаційне видання «Студентський навігатор: соціальна робота». Навігатор розглядаємо не тільки в якості основи орієнтування в системі професійної освіти, а й як інструмент побудови доцільних сценаріїв навчання студентів. Він представляє собою інформаційну систему, яка побудована на основі трансформації освітньо-кваліфікаційної характеристики, освітньо-професійної програми, навчальних програм дисциплін. Можуть бути також задіяні додаткові освітні ресурси для максимально більш повного задоволення інформаційних запитів студентів.

Висновки. За допомогою інформації організація спільної діяльності суб'єктів професійної підготовки впливає зв'язки особистості: у соціально-педагогічній системі - через узгодження позицій у спільній діяльності, у системі особистості - через осягнення смислу навчальної діяльності. Під технологією організації спільної діяльності суб'єктів професійної підготовки магістрів соціальної роботи будемо розуміти сукупність форм, засобів і методів відтворення теоретично обґрунтованих процесів узгодження й упорядкування взаємодії для розвитку відношень учасників відповідного процесу. Для забезпечення узгодження об'єктивних і суб'єктивних цілей навчальної діяльності через технологія організації спільної діяльності студентів, яка передбачає: 1) формування уявлень про цілі професійної підготовки й способи їх досягнення; 2) формування ціннісно-смислових відношень; 3) постановка суб'єктивних цілей навчальної діяльності. Така логіка забезпечує розвиток відношень, дозволяє перевести студента в позицію суб'єкта навчальної діяльності, яка характеризується здатністю до ціле покладання та рефлексії, що є основою для забезпечення її ефективності на наступному етапі. Завдяки організації студент розуміє логіку розгортання прогнозованої навчальної діяльності, смисл вимог, які ставить викладач, та можливості одержання допомоги у випадку утруднення. Завдяки залученню студентів до ціле покладання навчання в умовах адаптивної системи професійної підготовки перетворюється переважно на активну самостійну діяльність.

Подальше дослідження проблеми модернізації професійної підготовки магістрів має бути спрямоване на обґрунтування технології управління творчою навчальною діяльністю студентів, що відповідає цілям пізнавально-перетворювальному етапу, а також технології організації продуктивної комунікативної взаємодії суб'єктів на контрольно-рефлексивному етапі.

Список використаної літератури

1. Гершунский Б.С. Философия образования ХХІ века. (В поисках практико-ориентированных образовательных концепций). - М.: Изд-во «Совершенство», 1998. - 608 с.

2. Ляудис В.Я. Методика преподавания психологии: [Текст] /В.Я.Ляудис. - М.: Изд-во УРАО. - 128 с.

3. Энциклопедический словарь по психологии и педагогике [Электронный ресурс]. 2013. - URL: http://www.psychology_ pedagogy. academic.ru

4. Андреев В.И. Эвристическое программирование учебно-исследовательской деятельности: Метод.пособие /В.И.Андреев. - М.: ВШ, 1982. - 240 с.

5. Бордовская Н.В. Гуманитарные технологии в вузовской образовательной практике: теория и методология проектирования: Учебное пособие [Текст] /Н.В.Бордовская. - СПб.: ООО «Книжный Дом», 2007. - 408 с.

6. Оконь В. Введение в общую дидактику: [Текст] /В.Оконь. - М.: ВШ, 1990. - 384 с.

7. Лаврик Т.В. Педагогічні умови оптимізації системи дистанційного навчання бакалаврів галузі «Системні науки та кібернетика» в університеті. дис. ... канд. пед. наук.: спец.: 13.00.04 Теорія і методика професійної освіти, Запоріжжя, 2013. - 20 с.

Размещено на Allbest.ru