Емоційно-естетичний розвиток дитини-дошкільника у системі "Реджо-педагогіки"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Емоційно-естетичний розвиток дитини-дошкільника у системі “Реджо-педагогіки”

Тетяна Пантюк, кандидат педагогічних наук, професор кафедри загальної педагогіки та дошкільної освіти

Марія Воробель, здобувач кафедри практики німецької мови Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

Анотація

дошкільний естетичний реджо педагогіка

У статті досліджено емоційно-естетичний розвиток дітей дошкільного віку і формування естетичного досвіду особистості, вивчено процеси та провідні практики, які лежать в основі досвіду на прикладі “Реджо-педагогіки” та виявлено можливості розвитку означеного досвіду з точки зору його розвивально-теоретичного значення. Проаналізовано сутність, зміст та організаційні форми роботи дошкільних закладів Італії за методикою “Реджо-педагогіки”, з'ясовано вплив означених ідей на світову практику дошкілля.

Аннотация

Annotation

Keywords: the emotional and aesthetic development, an aesthetic experience, “Reggio pedagogy”, a kindergarten, a preschooler, the educational process.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими або практичними завданнями. Сьогодні, в час глобальної перебудови суспільства освіта, особливо дошкільна, вимагає нових креативних технологій виховання, розвитку і навчання дітей. Навчально-виховний процес повинен мати не просто формальний характер, а виявляти і враховувати передовсім індивідуальний досвід юної особистості. Щоб дитина виявляла творчу активність слід насамперед уважно поставитися до її природної схильності діяти на власний розсуд, сприймати естетичні враження, покладаючись навласний досвід. Зокрема, більші вимоги ставляться до самого вихователя, який повинен самоудосконалювати себе як фахівець і особистість - бути відкритим інноваціям, вміти застосовувати сучасні методи й засоби дошкільної освіти, формувати педагогічну рефлексію (здатність аналізувати свої досягнення і прорахунки, дивитися на себе очима своїх вихованців, їхніх батьків, колег). Потрібно вчитися активно задіювати особистісний потенціал дітей, формувати в них творче ставлення до життя, розвивати творче мислення.

З огляду на це педагогічний процес у дошкільних закладах перебудовується і набирає художньо-естетичного спрямування. В умовах сьогодення зростає потреба в емоційно-естетичному розвитку дітей дошкільного віку, як важливого процесу формування не лише естетичних смаків, а й позитивних природних нахилів дітей, зокрема у царині формування їхнього естетичного досвіду Останній є дуже важливим процесом формування творчої особистості. Він розвивається і продукується зокрема в тих дошкільних закладах, які працюють над інтеграцією естетичного досвіду в навчально-виховному процесі [3, 343 - 355; 2, 329 - 350]. У цьому сенсі вартими уваги, на наш погляд, є саме ті дитячі садки, які працюють за методикою північно-італійського міста Реджо-Емілія (Reggio Emilia).

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми і на які спирається автор. Проблему естетики, емоційно-естетичного розвитку дошкільників та формування естетичного досвіду в навчально-виховному процесі досліджувало багато науковців, а саме: С. Бендер, А. Дреєр, А. Ереншпек, Т. Кнауф, Р. Ліппе, К. Меєр-Дро, С. Лінгенаубер, Г Шнайдер, У Штенгер та інші. В основі їхніх досліджень центральне значення посідала концепція “реджо-педагогіки”, метою якої є формування естетичного досвіду та сприймання естетичних переживань у процесі емоційно-естетичного виховання дошкільників. Аналітичне спостереження саме на прикладі “Реджо-педагогіки” доводить, що естетичний досвід та творча ініціативність у юному віці мають дуже важливе значення для подальшого розвитку особистості.

Метою статті є дослідження процесу емоційно-естетичного розвитку дошкільників на прикладі “Реджо-педагогіки” та формування естетичного досвіду особистості в рамках організаційних навчально-виховних процесів та практик, які лежать в основі цього досвіду.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. Значення естетичного досвіду є важливим для дітей дошкільного віку. Спробуємо спочатку з'ясувати особливості естетичного досвіду в рамках організаційного та навчально- виховного процесу дошкільного закладу. Перш за все потрібно розглядати цей період розвитку дитини зважаючи на перспективу і важливість дошкільного виховання. Концепція дошкільної педагогіки “Реджо-педагогіка” (Reggio-Padagogik) користується на сьогоднішній день високою увагою і її пріоритетні засади ще не достатньо розкриті.

Терміном “Реджо-педагогіка” прийнято називати концепцію та практичні методи роботи комунальних дитячих садків в північно-італійському місті Реджо-Емілія (Reggio Emilia). Ця методика з'явилася приблизно в 1963 році. Тоді, в післявоєнні роки, питання виховання нового покоління, яке пережило війну, втрату рідних, яке рано подорослішало і здатне було самостійно мислити, стояло особливо гостро. Вчені, дизайнери, художники, батьки, громадські діячі замислювалися над питаннями про створення особливого простору для розвитку дітей дошкільного віку, виростити вільну особистість, здатну самостійно мислити, творити розвивальний простір навколо себе, де краса і досконалість відіграють важливу роль у житті людини.

Численні і тривалі дискусії привели до спільної думки по те, що дітей необхідно сприймати як рівноправних членів суспільства, а дитинство слід трактувати як важливий етап людського життя.

Основою педагогічної роботи у дошкільних закладах в Реджо Емілія впродовж усієї історії їхнього функціонування є постійний діалог з дітьми, батьками, мешканцями міста та вихователями дошкільних закладів. Також педагогічна концепція, яка була створена керівниками дошкільних установ і які представляли її за кордоном, мала важливе суспільне значення і перебуває у безперервному процесі розвитку [10].

“Reggio Emilia” - це не теорія виховання дитини, не методика і не модель, це більше, ніж просто проектно-орієнтований підхід. Вона невіддільна від місця, в якому виникла (Італія, місто Реджо Емілія), тому не просто “перенести” дизайн і його унікальне середовище, в якому ростуть італійські дітлахи, на наш ґрунт. Зате можна спробувати в процесі навчання оцінити подібне ставлення до дітей, як до творців, колег, вчителів, дорослих. Це скоріше досвід іншого ставлення до дитинства і виховання дітей, яким сьогодні італійці діляться з вихователями та вчителями з інших країн [6, 181 - 201].Зробимо спробу визначити новизну підходів і принципів “Реджо-педагогіки” і з'ясувати, яке значення мають вони для емоційно-естетичного розвитку особистості. Перш за все, методика Реджо Емілія - це досвід абсолютно іншого ставлення до дітей і їх виховання. Інноваційний підхід до утворення Реджо Емілія базується на таких принципах:

- Дитина - це людина, а будь-яка людина заслуговує на повагу.

- Діти можуть контролювати своє навчання і розвиток.

- Діти вчаться і розвиваються, коли вони рухаються, бачать, слухають, граються. У всьому цьому їх не можна обмежувати.

- Діти будують відносини з іншими дітьми в середовищі, в якому вони досліджують і пізнають навколишній світ.

- У дітей має бути багато шляхів і способів для самовираження (драма, музика, малюнок, співи, танці, конструювання, бесіда).

Іншими словами, “Реджо-педагогіка” - це цілий світ емоцій і почуттів, абсолютно нова філософія, яка розглядає виховання дітей через їх взаємодію з ровесниками, дорослими і в першу чергу з батьками. Вона допомагає усвідомити, наскільки це взаємодія рівноцінна та унікальна, вчить ставитися до досягнень дитини з особливим трепетом і повагою [13, 164 - 180].

Теоретиком підходу “Реджо-педагогіки” став Лоріс Малагуцці, директор навчальних програм Реджо Емілія. Лоріс Малагуцці говорить, що дитина володіє “стома мовами ”. Це означає, дитині поряд із більш домінантною вербальною мовою притаманні різносторонні можливості самовираження: Проте існує сто. Дитина складається із сотні. Має сто мов, сто рук, сто думок, сто манер, щоб думати, гратися, розмовляти. Так існує багато способів зрозуміти, інтерпретувати світ і виявляти своє відношення до світу і до людей [8, 13 - 19]. В основу своєї ідеї відомий педагог поклав розробки великих педагогів світу - Монтессорі, Піаже, Дьюї, Виготського, Штайнера, Брунера.

На переконання Малагуцці важливим є те, щоб довкілля функціонувало як акваріум, що відображає думки, ідеї, відносини, культуру людей, які живуть разом з ним. Ключовими компонентами нового підходу у вихованні стали дослідницька діяльність і реалізація проектів тому, що інтелектуальна і творча ініціативність в ранньому дитинстві безцінно важлива для формування юної особистості.

У дитячих садках, що працюють за принципом Реджо Емілія, дітям не дають готових знань, а спонукають самостійно вчитися, спрямовуючи їх в потрібне русло. У таких групах розвитку завжди є вільний доступ до засобів, за допомогою яких дитина може висловити свій внутрішній стан, зайнятися важливою для себе діяльністю, поспілкуватися, відпочити.

В дошкільних садках Реджо Емілія панує режим вільної поведінки, діти не сидять за партами, а на килимі чи вільно рухаються по кімнаті. Діти тут ініціатори більшості проектів, саме від них та їхніх інтересів відштовхуються педагоги при створенні програми навчання. “Реджо-педагогіка” надає великого значення оформленню приміщень, матеріальному обладнанню, а також настрою та манерам поведінки виховательок, які повинні бути супутницями і провідницями дітей, їх у всьому підтримувати, “стати серйозними дослідниками і висловлюватися стома мовами” [5, 30]. Виховательки пропонують дітям “навички знань і здатностей”, якщо вони звертаються до них з важкими питаннями [5, 32], тому вихователі в садках Реджо Емілія теж не звичайні. В процесі виховання вони самі вчаться, їхній педагогічний підхід також еволюціонує, вони постійно розвиваються засобом відвідування семінарів, лекцій, курсів по мистецтву, музиці, драматичним гурткам. Робота над проектом грає в “Реджо-педагогіці” центральну роль [5, 37]. Теми проектів черпаються з повсякденного досвіду дитини. Тривалість проекту абсолютно різна - від кількох годин до року, причому важливим вважається власне процес, а не кінцевий продукт.

“Реджо-педагогіка” пропонує свободу, посилаючись на концепцію “сто мов”, сутність якої ґрунтується на гармонії та всебічності дитячого розвитку. Професор, доктор педагогічних наук Кельнського університету Урсула Штенгер присвятила чимало своїх праць дослідженню культурного виховання дітей дошкільного віку, розвитку творчості в ранньому дитинстві. Урсула Штенгер бачить в інтенсивній проектній роботі дошкільнят можливість в іншому ракурсі побачити самого себе і світ [14].

Проекти, засновані на сприйнятті, фантазії та вільній діяльності дітей особливо корисні для емоційно-естетичного виховання дошкільників. Вони сприймаються серйозно педагогами і визнаються як самостійні (незалежні) способи пізнати світ, зрозуміти і порозумітися з ним. Естетичний досвід отримує як антропологічне, так і розвивально-теоретичне значення. Отже, мова іде про естетичний досвід, який має особливо велике значення для дітей дошкільного

Молодь і ринок №4 (147), 2017віку, сприяє їхньому розвитку, соціалізації, вихованню естетичних почуттів та уподобань.

У 1991 році група міжнародних експертів визначила педагогічний підхід Реджо Емілія як кращий метод роботи для дитячих дошкільних установ. Її адаптували багато країн світу, і лідером в цьому став Ізраїль. У тому ж році, на думку американського тижневика “Newsweek”, дитячі садки Реджо були визнані кращими в світі. З метою міжнародного обміну досвідом між педагогами та дослідниками, в 1994 році був створений Фонд “Діти Реджо”. З тих пір реформаторські починання Реджо отримали всесвітнє розповсюдження, в тому числі в Німеччині [1; 4; 7]. Всесвітня Реджо-педагогіка вважається самим амбітним напрямком елементарної педагогіки.

В німецькому місті Кіль на елементи Реджо- педагогіки орієнтується “Товариство педагогічних ініціатив і спілкування” (Padiko-Verein fur padagogische Initiativen und Kommunikation e. V.e.). Товариство є членом суспільства “Діалог Реджо - асоціація підтримки. Реджо-педагогіки в Німеччині” і має свої дитячі садки в різних районах міста Кіль: Шревентайх, Равенсберг-Брунсвік, Моорзее. Влітку 2002 року в Ноймаймерсдорф був відкритий новий дитячий садок, який повністю відповідає концепції Реджо-Емілія - і в змістовному, і в архітектурному сенсах) [12].

Педагоги в північно-італійському місті Реджонель-Емілія (Reggio nellEEmilia) говорять: “Діти фліртують зі світом і з цього приводу вони думають, що діти тренують всі свої органи чуття, для того щоб розуміти світ, уявити картину світу та вступати у відносини. Чим інтенсивніше в цьому флірті беруть участь всі органи чуття, тим інтенсивніше можуть діти відчувати і вчитися думати, збирати досвід і висувати гіпотези про світ - одним словом вчитися і виховуватися”. Так приміщення і матеріали у дитячих садках Реджо-Емілія пояснюють: “Ніхто ніколи не зрозуміє те, що не пройшло спочатку через відчуття (емоції). Ясла та дитячі садки є, аж до найменшої деталі у приміщенні, стимулюючою, кольоровою майстернею, яка за допомогою різноманітних естетичних матеріалів, проходячи через усі органи чуття, сприяє навчанню і саме “фліртуванню”) [9, 30 - 32].

Висновки

Отже, “Реджо-педагогіка” - це модель прогресивної та оптимістичної педагогіки, де дитина з її енергією, цікавістю, фантазією - творець самої себе, конструктор своєї особистості. Евристична перспективність за концепцією дошкільних закладів Реджо Емілія відкриває можливість розвитку естетичного досвіду як центрального моменту емоційно-естетичного і культурного виховання з точки зору на його подальше розвивально-пізнавальне значення. Естетичний досвід дитини набуває своєї актуальності в першу чергу не від впливу практичних і творчих дій, але від свого змісту як перехідний досвід до інших більш раціональних глибоких форм досвіду, які закладають фундамент подальшого розвитку особистості. У цьому сенсі досвід “Реджо-педагогіки” є цікавою і перспективною моделлю для становлення українського та зарубіжного [1; 4; 7; 11] дошкілля в усьому його різноманітті.

Література