Теоретичні засади вивчення проблеми моторної алалії: історичний аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

Теоретичні засади вивчення проблеми моторної алалії: історичний аспект

Зелінська-Любченко К.О.

У статті висвітлені питання вивчення моторної алалії в історичному аспекті. Обґрунтована потреба різностороннього міждисциплінарного наукового дослідження питань етіології, патогенезу та корекції моторної алалії, зумовлена недостатнім рівнем теоретико-методологічної розробленості даної наукової проблеми й ускладненням диференціальної діагностики моторної алалії. Подано характеристику моторної алалії як первинного недорозвинення експресивного мовлення центрального органічного генезу, спричинене порушенням одного з двох специфічних психологічних механізмів мовлення, пов'язаного з діяльністю центральних кіркових відділів мовленннєво-рухового аналізатора.

Висвітлено погляди науковців різного часу на проблему походження та корекції моторної алалії. Описано дослідження симптомокомплексу мовленнєвих і немовленнєвих розладів дітей із алалією. Подано відомості про «моторні», «психологічні» та «мовленнєві» концепції алалії. Висвітлено суперечності в оцінці механізму алалії та методів її подолання. Охарактеризовано загальні недоліки мовлення дітей із моторною алалією: зовнішні прояви порушень артикуляції та немовленнєві розлади, своєрідність будови та функціонування немовленнєвих і мовленнєвих процесів, а також їх відносин у психічній діяльності. Констатовано, що у зв'язку зі складністю цієї мовленнєвої вади її дослідження представляє великі труднощі та потребують подальших наукових розвідок.

Ключові слова: моторна алалія, історичний аспект, етіологія, корекція, симптомокомплекс.

В статье освещены вопросы изучения моторной алалии в историческом аспекте. Обоснована необходимость разностороннего междисциплинарного научного исследования проблем этиологии, патогенеза и коррекции моторной алалии, обусловлена недостаточным уровнем теоретико-методологической разработки данной научной проблемы и осложнения дифференциальной диагностики моторной алалии. Дана характеристика моторной алалии как первичного недоразвития экспрессивной речи центрального органического происхождения, вызванное нарушением одного из двух специфических психологических механизмов речи, связанного с деятельностью центральных корковых отделов речедвигательного анализатора. Освещены взгляды ученых разного времени на проблему происхождения и коррекции.

Описаны исследования симптомокомплекса речевых и неречевых расстройств детей с алалией. Представлены сведения о «моторных», «психологических» и «речевых» концепциях алалии. Освещены противоречия в оценке механизмов алалии и методов ее преодоления. Охарактеризованы общие недостатки речи детей с моторной алалией: внешние проявления нарушений артикуляции и неречевые расстройства, своеобразие строения и функционирования неречевых и речевых процессов, а также их отношений в психической деятельности. Констатировано, что в связи со сложностью этого речевого нарушения ее исследование предпологает большие затруднения и требуют дальнейших научных исследований.

Ключевые слова: моторная алалия, исторический аспект, этиология, коррекция, симптомокомплекс.

моторний алалія корекція мовленнєвий

The issues of the study motor alalia in the historical aspect are highlighted in the article. The necessity of diversifying interdisciplinary research problems etiology, pathogenesis and correction of motor alalia, the insufficient level of theoretical and methodological development of the scientific problems and complications of the differential diagnosis of motor alalia are grounded. The characteristics of the motor alalia as the primary nondevelopment of center organic origin expressive speech, caused by a violation of one of the two specific psychological mechanisms of speech associated with the activities of the central departments speech cortical motor are analyzered. The scientists' views of various periods in the origin of the problem and correct motor alalia are under review. The study of symptoms of children speech and non-speech disorders with alalia is described in the article. The data on "motor", "psychological" and "speech" concept alalia are given there. The conflicts in the assessment of alalia mechanisms and methods to overcome it are highlighted. The general deficiencies of children with motor speech alalia: symptoms articulation disorders and non-speech disorders, the originality of the structure and functioning of the non-voice and voice processes as well as their relationship to mental activity are characterized. It is stated that due to the complexity of the speech violation its study assumes the great difficulties and requires further research.

Keywords: motor alalia, historical aspects, etiology, correction, symptom.

Дослідники дійшли висновку, що складний симптомокомплекс мовленнєвих і немовленнєвих розладів дітей із алалією негативно впливає не тільки на мовленнєву комунікацію, але певною мірою і на розвиток пізнавальної діяльності. Ці розлади призводять до вторинного недорозвинення інтелекту та порушень психічних процесів. У дітей із алалією відзначаються порушення наступних психічних процесів: уваги, сприймання, пам'яті, емоційно-вольової сфери, поведінки.

Дослідники наголошують на помітному відставанні у формуванні та розвитку звуковимови таких дітей, що свідчить про необхідність корекційно-логопедичного впливу в цьому напрямі [1; 3; 4; 6; 7].

Мета статті - висвітлити історичний аспект вивчення проблеми моторної алалії.

Моторною алалією в логопедії називають первинне недорозвинення експресивного мовлення центрального органічного генезу, спричинене порушенням одного з двох специфічних психологічних механізмів мовлення, пов'язаного з діяльністю центральних кіркових відділів мовленннєво-рухового аналізатора [6, с. 181]. Наукові розвідки у цьому напрямі (О. Лурія, Н. Трауготт, Є. Соботович та ін.) свідчать про те, що моторна алалія виникає внаслідок ураження премоторних та постцентральних відділів кори головного мозку, що в нормі забезпечують правильні, точні, координовані та автоматизовані рухи органів артикуляційного апарату. Центральним симптомом порушення мовленнєвої (артикуляційної моторики) при алалії є апраксія.

Проте моторна алалія не зводиться лише до порушення моторної сторони мовлення. У дітей із цією патологією науковці виокремлюють порушення діяльності засвоєння та використання мовлення, через які, власне, моторну алалію й відносять до групи мовленнєвих порушень.

У дітей із моторною алалією проявляються труднощі в оволодінні та використанні дитиною синтагматично та парадигматично організованих мовленнєвих одиниць, пов'язаних зі звуко-складовою структурою слова, синтаксисом, словотвором, морфологічною словозміною, процесами трансформації внутрішньої структури вислову у поверхневу, розумінням складних логіко-раматичних конструкцій тощо (Є. Соботович) [5].

Питання алалії вчені зачіпали у своїх дослідженнях ще на початку ХІХ століття. Перша згадка про алалію відноситься до часу, коли В. Франк, описуючи дислалію, виділив її ступені: алалію та магілалію. За І. Франком, алалія - німота, повна відсутність мовлення внаслідок повної неможливості артикулювання, магілалія - порушення вимови звуків внаслідок труднощів артикуляції [1, с. 7].

І алалію і магілалію І. Франк розглядав як різні ступені дислалії. Слово «магілалія» було переведено як недорікуватість. Під дислалією малося на увазі порушення вимови, обумовлене артикуляційними труднощами [1].

У 1830 році Р. Шультесс виділив алалію (німоту) в окреме мовленнєве порушення. Він розглядав її у зв'язку з артикуляційними розладами. Алалія протиставлялася дислалії якповна неможливість артикулювання (пізніше анартрія) [6].

Таким чином, терміном «алалія» спочатку позначалися всі форми втрати мовлення: анартрія, афонія. Пізніше це поняття звузилося.

Проблема алалії ґрунтовно описана німецьким лікарем, засновником логопатології А. Кусмаулем (1877). Він коротко описав кілька випадків своєрідної відсутності мовлення у дітей, що мали всі передумови для її засвоєння, і назвав цей розлад «вродженою афазією» [6].

У 1885-1886 рр. І. Бодуен де Куртене опублікував лінгвістичний опис випадку вродженої афазії. Однак пріоритет у дослідженні алалії повинен бути відданий Р. Коену, який в 1888 році вперше представив розгорнуту картину «ідіопатичної алалії» («слухонімоти»), висловивши судження про її етіологію, характер ураження мовленнєвого апарату, механізми, динаміку, симптоматику, диференціальну діагностику та методи виховання мовлення у цих дітей [3, с. 28].

Згідно методологічного підходу дослідження експресивної алалії можна виділити два напрямки та відповідно два етапи дослідження проблеми. Перший - з 1888 р (з часу першого розгорнутого опису алалії Р. Коеном) до 60-х рр. XX ст. Другий етап - з 60-х рр. до теперішнього часу.

На першому етапі характерним для дослідницького підходу було те, що зовнішні риси об'єкта приймалися за його сутність. Внутрішні ж властивості об'єкта, їх відносини фактично не розглядалися. Причини розладу мовленнєвого механізму пов'язували з порушеннями моторики або різних немовленнєвих психічних процесів [6, с. 182183].

Слід підкреслити, що на цьому етапі вивчали тільки причини, які призводять до порушення механізму та кінцевий результат дії цих причин - мовленнєве висловлювання. Вивчення ж самого механізму алалії, тобто розладів структури та функціонування мовлення, не проводилося.

На другому етапі вивчення алалії увага багатьох дослідників зосередилася на виявленні причинно-наслідкових зв'язків між немовленнєвими та мовленнєвими розладами, порушення внутрішньої структури та функціонування мовленнєвого процесу. При цьому домінуючими стали лінгвістичний і психолінгвістичний аспекти вивчення.

Така зміна напрямку наукових пошуків у певній мірі пояснюється на даному етапі розвитку науки труднощами підходу до вирішення питання про зв'язок мозкових порушень і психіки з певними формами патології мовленнєвої діяльності.

Р. Коен був засновником так званих «моторних» концепцій алалії. Алалією він вважав «найчастіше вроджену аномалію» у дітей, які «абсолютно нездатні вимовляти звуки і склади», але у яких центри головного мозку, координація рухів та інші органи, необхідні для розвитку мовлення, перебувають в нормальному стані. Під час аналізу алалії Р.Коен виходив з популярних в той час уявлень А.Куссмауля про роботу мовленнєвого механізму та вважав, що алалія - функціональне порушення відповідальних за стан мовлення центрів і шляхів головного мозку, головним чином - порушення центру координації артикуляційних рухів. На його думку алалію викликають спадкові, травматичні та психологічні впливи. Для формування мовлення він пропонував комплекс медичних і педагогічних заходів, спрямований на «розгальмовування нервових шляхів», на створення умов для «управління діяльністю головного мозку» та «підвищення розумових функцій», щоб таким чином «розбудити» здатність говорити. У цей комплекс включені індивідуалізоване медикаментозне та фізіотерапевтичне лікування, гідротерапія, «розумова гімнастика» (розширення у дітей понять і уявлень), повторення слів і речень й артикуляційні вправи [7, с. 44].

Думка про моторну недостатність як сутність алалії стала розвиватися в різних варіаціях багатьма дослідниками. Відповідно до такого розуміння алалії пропонувалися і методи розвитку мовлення, основне завдання яких автори бачили в розвитку в дітей артикуляційного боку мовленнєвого акту. Наприклад, Г. Гутцман (1894), спираючись на дослідження Р. Коена, рекомендував наслідувати немовленнєві звуки, підкріплювати слуховий образ слова зоровим (написанням слова) і навчати дітей звуковимові. Ці методикимайже повністю копіювали методи навчання глухих усного мовлення [1; 5; 7].

Великий вплив на уявлення про алалію зробило вчення про моторну афазію у дорослих. Автори ототожнювали механізм розладу афазії й алалії, вважаючи, що і в тому і в іншому випадках розлад викликається апраксією. Деякі сучасні дослідники також вважають артикуляційну апраксію основним фактором в патогенезі алалії [3].

Не всіх дослідників задовольняли подібні концепції алалії, тому що тільки моторними причинами не можна пояснити типові для цієї форми патології аграматизми, порушення пошуку слів й інші мовленнєві порушення. Тому на початку XX ст. виникли конкуруючі концепції - «психологічні».

Їх прихильники відзначали наявність у багатьох дітей із алалією різноманітні порушення психічної діяльності та вважали дані порушення патогенними чинниками алалії. До цих факторів відносили порушення мислення та інтелекту (А. Лібман, 1900; М. Богданов- Березовський, 1909), емоційно-вольової сфери (Г. Трошин, 1915) та інші порушення.

Згідно з такими уявленнями про алалію методи розвитку мовлення у дітей в основному спрямовувалися на формування різних сторін психічної діяльності; при цьому не відкидалися концепції вправ для розвитку артикуляційної здатності.

Накопичений клінічний матеріал за відносно великий проміжок часу вивчення алалії різноманітний і часто суперечливий. Це спонукало дослідників у ті ж роки та пізніше шукати різні причини алалії в різних груп дітей. Ці причини в одних дітей виявлялися в порушеннях мовленнєвої або немовленнєвої моторики, мислення, емоційно-вольової сфери, зорового сприймання, пам'яті, уваги тощо. (Е. Фрешельс, 1931; Р. Левіна, 1951; М. Хватцев, 1959; В. Орфінська, 1963; Р. Лухзінгер і Г. Арнольд, 1970; Р. Бєлова-Давид, 1972 та ін.).

Більшість авторів, незважаючи на диференційований розгляд патогенезу алалії й її симптоматики, для виховання мовлення використовують загальні, універсальні для всіх дітей методи. У програму роботи, яка традиційно запозичує основні методичні установки Р. Коена, включаються: медичний вплив, що передбачає подолання неврологічних і психопатологічних розладів, та педагогічний вплив, до якого входять розвиток потреби у мовленні, розвиток немовленнєвих форм психічної діяльності та психомоторики, виховання спочатку імпресивного, а потім експресивного мовлення. Формування експресивного мовлення зазвичай рекомендують починати зі звуконаслідування, повторення за логопедом окремих слів (переважно слів, що позначають предмети), потім одно-, дво- і більш слівних речень; в логопедичну роботу включаються також збагачення словника, розвиток здатності словотворення і словозміни, формування складової структури слів, засвоєння основних синтаксичних конструкцій та розвиток зв'язного мовлення [2; 5; 7].

Потрібно зазначити, що в більшості методик, які базуються на розумінні алалії як розладу, обумовленого патологією моторики або немовленнєвих форм психічної діяльності, не простежується чітко обґрунтованої системи формування мовленнєвого механізму в дітей із алалією. Залишається недостатньо зясованим, які фактори є вирішальними у формуванні цього механізму, яка повинна бути послідовність «введення» в мовленнєву діяльність дітей певних одиниць мови і правил їх функціонування тощо. Наприклад, недостатньо обґрунтованими є рекомендації щодо початку роботи з розвитку експресивного мовлення зі звуконаслідування та повторення за логопедом «предметних» слів. Здається, що доцільніше йти іншим шляхом: оскільки у дітей страждає вербальне мовлення, тому й розвивати з самого початку потрібно саме його; «предметні» ж слова не «запускають» мовленнєвий механізм, його «пускають у хід» предикативні слова, зв'язки слів [5].

Низка авторів [1; 4; 7] говорить про необхідність диференційованого підходу до формування мовлення в дітей із алалією, але фактично тільки В. Орфінская (1963) пропонує диференційовані методи, що відповідають особливостям виділених нею форм алалії.

Даючи оцінку представлених концепцій, можна сказати, що для них, на нашу думку, характерні наступні загальні недоліки. По- перше, зовнішні прояви порушень артикуляції та немовленнєві розлади у дітей приймаються за сутність алалії, тому внутрішня природа алалії, її специфіка залишаються нерозкритими.

По-друге, ігнорується своєрідність будови та функціонування немовленнєвих і мовленнєвих процесів, а також їх взаємодія у психічній діяльності, внаслідок чого між немовленнєвими та мовленнєвими розладами механічно встановлюються причинно-наслідкові зв'язки. По-третє, до уваги береться той факт, що мовлення як реальне явище - полімодальна функціональна система, складноорганізованний процес, що включає комплекс взаємодіючих семантичних, синтаксичних, морфологічних, лексичних, фонематичних і фонетичних операцій, а тому не зводиться до моторних або до окремих елементарних і навіть складноорганізованих сенсорних компонентів, що входять в мовленнєвий процес, але не розкривають його змісту.

Незадоволеність «моторними» і «психологічними» концепціями та методами логопедичної роботи зумовили пошуки інших пояснень алалії та методів її подолання. Результатом цих пошуків стали «мовленнєві» концепції. Їх прихильники намагалися знайти адекватні методи нормалізації діяльності пригніченого механізму.

Головне завдання логопедичного впливу - виховання в дітей уявлень (зрозуміло, неусвідомлених) про закономірності функціонування мовленнєвої системи, про взаємодію складових її компонентів (Н. Жукова, О. Мастюкова, Т. Філічева, 1973; Д. Макдональд зі співавт., 1974; Б. Гріншпун, 1975; В. Воробйова, 1979; Л. Давидович, 1980; Є. Соботович, 1982; В. Ковшиков, 1984 та ін.). Спираючись на семантичний компонент і приховані від безпосереднього спостереження правила функціонування одиниць мови, у дітей формуються неусвідомлені уявлення про синтагматичні та парадигматичі операції, уявлення про мову як цілісну систему. У роботі переважно використовується комунікативна функція мовлення, і сама робота проводиться в обов'язковому тісному взаємозв'язку з різними формами діяльності дітей [2, с. 15].

«Мовленнєві» концепції не єдині за своїми науково-методологічними установками. З точки зору вітчизняної психології та теорії мовленнєвої діяльності низка положень прихильників інших наукових напрямів представляються суперечливими як в оцінці механізму алалії, так і методів її подолання представляє великі труднощі. Проблема вивчення моторної алалії в дітей вимагає подальших різносторонніх досліджень міждисциплінарного характеру за участю представників різних наук: біології, психології, медицини, лінгвістики, педагогіки та інших. Проводячи такого роду дослідження особливо важливо спиратися як на початкові, так і на сучасні дані досліджень мовленнєвої діяльності в нормі та патології.

Наприклад, критичні зауваження слід висловити щодо механічного перенесення абстрактної моделі системи мовлення на реальний мовленнєвий процес, що призводить до неправильних результатів дослідження алалії та неадекватного вибору напрямків виховання мовлення у дітей.

Закінчуючи короткий огляд історії вивчення моторної алалії, можна констатувати, що у зв'язку зі складністю цієї форми патології мовленнєвої діяльності її дослідження

Література

1. Ковшиков В. А. Экспрессивная алалия. / В. А. Ковшиков - М. : «Институт общегуманитарных исследований», В. Секачев, 2001. - 96 с.

2. Ковшиков В.А. К вопросу о мышлении детей с экспрессивной алалией / В.А.Ковшиков, Ю.А. Элькин // Дефектология. - 1980. - №2. - С. 14-22.

3. Орфинская В. К. Сравнительный анализ нарушений речи при афазии и алалии B. К. Орфинская / Дис. ... д-ра пед. наук. - Л., 1960. - 561 с.

4. Соботович Е. Ф. Особенности психического и речевого развития детей с моторной алалией / Е.Ф.Соботович, М.В. Рождественская // Питання дефектології. - К. , 1975. - Вип 10. - C. 70-86.

5. Соботович Е.Ф. Формирование правильной речи у детей с моторной алалией / Е.Ф.Соботович. - К. : КГПИ, 1983.

6. Тищенко В.В. Моторна алалія у контексті психолого-педагогічних досліджень / В.В. Тищенко // зб. наук. праць Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка / за редакцією О.В. Гаврилова, В.І. Співака. - вип. XV. Серія: соціально-педагогічна. - Кам'янець-Подільський: Аксіома, 2009. - С. 181-186.

7. Трауготт Н. Н. Результаты изучения различных форм патологии речи / Н.Н.Траугот, С.И. Кайданова, И.К. Самойлова // Совещание по вопросам физиологии и патологии речевой деятельности. - Л., 1955. - С. 44-45.

Размещено на Allbest.ur