Проблема сімейного виховання в педагогічній спадщині Януша Корчака

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 37.018.1(438)(092)

Проблема сімейного виховання в педагогічній спадщині януша корчака

ПРОБЛЕМА СІМЕЙНОГО ВИХОВАННЯ В ПЕДАГОГІЧНІЙ СПАДЩИНІ ЯНУША КОРЧАКА

У статті характеризуються основні погляди польського педагога початку ХХ століття Януша Корчака стосовно виховання дитини в родині. Аналізуються мета, завдання виховання та основні його чинники. Подаються конкретні поради, правила і рекомендації Я. Корчака батькам та його застереження від частих батьківських помилок у вихованні дитини. Робиться наголос на значенні родинного середовища виховання та аналізуються його види. Акцентується увага на принципі системності у дослідженні проблеми виховання дитини в родині.

Валентина Мысько, методист ВНКЗ ЛОР “Самборский медицинский колледж”

ПРОБЛЕМА СЕМЕЙНОГО ВОСПИТАНИЯ В ПЕДАГОГИЧЕСКОМ НАСЛЕДИИ ЯНУША КОРЧАКА

В статье характеризуются основные взгляды польского педагога начала ХХ века Януша Корчака относительно воспитания ребенка в семье. Анализируются цели, задачи воспитания и основные его факторы. Подаются конкретные советы, правила и рекомендации Я. Корчака родителям и его предостережение от частых родительских ошибок в воспитании ребенка. Делается упор на значении семейной среды воспитания и анализируются его виды. Акцентируется внимание на принципе системности в исследовании проблемы воспитания ребенка в семье.

Valentyna Mysko, Methodist of the Higher Educational Municipal Establishment

THE PROBLEM OF FAMILY EDUCATION IN PEDAGOGICAL LEGACY OF JANUSH KORCHAK

The article deals with the basic views of the Polish pedagogue Janush Korchak of the early XX-th century in regard to the education of child in the family. The purpose, objectives of education and its main factors are analyzed. The specific pieces of advice, the rules and recommendations of Korchak for parents and the frequent warnings concerning the parental mistakes in the process of child's education are grounded. The importance of family education environment and its types are emphasized. The attention is focused on the principle of systematic problems in the process of child education in the family.

Постановка проблеми. Первинним осередком соціалізації, унікальним середовищем гармонійного розвитку дитини була і залишається сім'я. Проблема родинного виховання поставала предметом особливого зацікавлення як сучасних дослідників, так і педагогів-гуманістів минулого, серед яких чільне місце посідає польський педагог кінця ХІХ - початку ХХ століття Януш Корчак (Генрік Ґольдшміт) - лікар, письменник, філософ, громадський діяч, педагог. Від початку свого свідомого життя та до його трагічного завершення він жив і працював в ім'я ДИТИНИ, для її блага. Це яскравий представник польської педагогічної думки, який свідомо відмовився створювати власну родину, не мав своїх дітей, а присвятив життя дітям-сиротам, дітям варшавської бідноти.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми педагогічного супроводу дитини, в тому числі й в сім'ї, її гармонійного розвитку, в системі педагогічних поглядів Я. Корчака, досліджують вітчизняні науковці: М. Головко, О. Міхеєва Л. Мотрич, Н. П'ясецька. Окремі аспекти проблеми сімейного виховання дитини розглядають вчені зарубіжжя, зокрема: Е. Барковяк (E. Bartkowiak), М. Чишельська (M. Ciesielska), А. Каміньська (A. Kaminska).

Метою статті є розкриття основних ідей Януша Корчака стосовно виховання дитини в родині та окреслення рекомендацій і порад для батьків у здійсненні виховної діяльності.

Виклад основного матеріалу. Особливий наголос в літературній творчості та педагогічній діяльності польський педагог робив на вихованні дитини в сім'ї. На перший погляд, порівнюючи умови життя дитини-сироти і дитини, що має батьків, прабатьків, родинний дім, турботу можна з упевненістю сказати, що дитина позбавлена родини потребує більшої уваги з боку педагогів, суспільства, держави. Однак, Я. Корчак, працюючи над авторською системою виховання, звертав увагу на те, що дитина в сім'ї також буває самотньою, скривдженою, нетолерованою. Процесу виховання він надавав пріоритетного значення, оскільки був переконаний у тому, що реформувати світ можна тільки реформуючи виховання. Це обов'язок і покликання дорослих: “найсвятіша після релігії справа, справа тісно з релігією пов'язана, раціональне виховання дітей” [3, 14].

В першій частині чотирилогії “Як любити дитину” - “Дитина в родині” - Я. Корчак так окреслює особливості процесу виховання: “.. .все сучасне виховання прагне до того, аби дитина була зручною; послідовно, крок за кроком прямує до того, аби її приспати, пригасити, знищити все, що є волею та свободою дитини, силою її духу, її бажань та намірів. Чемна, слухняна, гарна, зручна дитина. При цьому навіть думки не виникає, що вона виросте людиною без волі, безпорадною в житті” [2, 18]. Як бачимо, таке трактування, попри тенденції гуманістичних, дитиноцентричних підходів до процесу виховання, співзвучне з сучасними реаліями.

Польський педагог, на початку своєї літературної кар'єри, публікував свої праці в різних виданнях. Зокрема: “Читальня для всіх” (“Czytelnia dla Wszystkich” (1898 - 1901), “Голос” (“G^s” (1904 - 1905), “Огляд соціальний” (“Przeglqd Spoleczny” (1906 - 1907) “Суспільство” (“Spoleczenstwo” (1907 - 1910) та інших популярних суспільно-освітніх виданнях. Саме в статтях “Діти” (“Dzieci”), “Любов. Повага. Довіра” (“Milosc. Szacunek. Zaufanie”), “Серце” (“Serce”), “Розум” (“Mqdrosc”), “Воля” (“Wola”), надрукованих в часописі “Читальня для всіх”, педагог особливим чином зосереджує свою увагу на проблемі виховання, оскільки ділиться з читачами своїми роздумами над його змістом, значенням виховання дитини в родині, сім'ї, визначає основні завдання, які потрібно ставити перед виховною діяльністю, конкретизує мету виховання.

На думку польського педагога “завданням виховання є: виховувати серце; виховувати розум; поєднати все це в складності форм; розвивати позитивні риси вродженого характеру дітей; пригнічувати негативні; формувати набуті риси в риси характеру дитини”, а метою - “творити з дитини людину корисну, шляхетну, щасливу” [3, 15].

Особливої уваги заслуговують поради батькам, вихователям, дорослим, які Я. Корчак подавав на сторінках опублікованих праць, що формувалися на основі спостережень та досліджень, практики виховної роботи Швейцарії, Німеччини, Франції, особистого практичного досвіду роботи лікарем- педіатром (1906 - 1911) та виховної роботи в літніх таборах (1907 - 1908).

Основними чинниками виховання Я. Корчак називає любов, повагу, довіру, емоційну атмосферу, розум, волю, уяву. Зокрема, перш ніж завоювати любов дитини, на думку Я. Корчака, необхідно заслужити її повагу. “Для цього потрібно бути гідними цієї поваги” [3, 17]. Бо “біда вам, батьки, якщо дитина дійде до висновку, що ви вже не настільки гідні поваги, як вона по простоті своїй вважала.”. У нелегкій роботі завоювання дитячої поваги Я. Корчак подає нам конкретні вказівки: “зайнятись її (дитини) справами”; “не зраджувати ніколи таємниць дитини”. Адже “якщо маєте, батьки, любов, повагу і довіру вашої дитини, душа її в ваших руках, майбутнє її в ваших руках” [3, 17].

Януш Корчак стверджував, що природа дитини самолюбна. Дитина сприймає все для себе але отримуючи багато доказів любові, врешті решт, вона починає сама проявляти цю любов. Спочатку це проявляється першою посмішкою, а потім вдячністю. Я. Корчак наголошує батькам: “вимагай від дитини цієї вдячності, бо цим розвинеш в ній тяжіння до інших, навчиш її знаходити радість в радості інших - навчиш її “мати серце” [3, 18]. В цих словах для батьків прописаний алгоритм виховання емпатійності, позитивного емоційного налаштування та психологічної стійкості. “Хочеш ушляхетнити серце, намагайся переконати дитину, що вона не здатна до злого. Ніколи не говори до дитини: “не маєш серця, маєш зле серце”. А краще - “бачиш, ти вчинив не розсудливо, можна було б засудити тебе за зле серце, але я знаю, що ти так вчинити не хотів”. Водночас, керуючись принципом системності та комплексним підходом до процесу виховання, Я. Корчак застерігає від надмірності, враховуючи можливість її прояву, переважання крайностей. Потрібно зберігати чуттєвий і раціональний баланс між заохоченням (підтр иманням позитивної поведінки) та засудженням. А саме: “потрібно чинити дуже обережно: не годувати дитину похвалою, не потрібно також звертати увагу на її зусилля. Нехай бореться з собою, нехай працює і.. .перемагає” [3, 18]. Тут проявляється особливий спосіб взаємодії батьків і дитини під час аналізу “поганого” вчинку - підтримка похвалою (в міру) поряд з позитивним налаштуванням.

Поряд з моральним розумінням добра і зла, аналізу і оцінки вчинку, його кваліфікації як правильного чи негативного Я. Корчак пропонує батькам застосувати наочний приклад без зайвого моралізування та довгих промов. Саме метод наочності, безпосереднього спостереження сприяє формуванню морально-психологічних основ толерантності, емпатійності. “Вірте мені, якнайменше слів, якнайменше промов, якнайбільше картин бідності. Розвинете в дитині правдиву любов, а не сентиментальність. Діти ваші будуть мати серце”. Він описує т.з. ефект від особистого сприйняття складної життєвої ситуації, коли привів хлопчика до бідної багатодітної сім'ї, після почитання книжки про важку людську долю. “Мій малий пізнав бідність. Його рука тремтіла в моїй руці, коли ми зходили зі сходів, його мовчання мені говорило, що він відчув те, що я хотів, бо він відчув - нещастя ближнього” [3, 19].

Наступний важливий акцент у виховній діяльності батьків повинен ставитися на інтелектуальний розвиток дитини в сім'ї. Я. Корчак описує етапи мисленнєвої діяльності дитини від періоду народження: спочатку “діти, не вміючи говорити, вже дають зрозуміти батькам що вони спостерігають...” [3, 19]; а коли “спостереження їй не вистарчає, то дитина починає робити судження. Це власне і є епоха, коли розпочинається пізнання дитини ЩО, ЯК і ДЛЯ ЧОГО відбувається [3, 20]. На цьому етапі Я. Корчак намагається застерегти батьків від помилки відмовити дитині у роз'ясненні через хибне сприйняття прохання як дріб'язкового і маловартісного: “дитина хоче, щоб до неї ставились серйозно, прагне довіри, вказівки й поради. Ми ставимось до дитини жартома, безперервно в чомусь підозрюємо, відштовхуємо її своїм нерозумінням, відмовляємось допомогти. У своєму стражданні дитина може бути страшенно самотньою” [2, 105]. Незацікавлення дитячою проблемою призводить до віддалення дитини у стосунках з батьками: “Я вас дуже прошу звернути увагу на вираз обличчя дитини, коли, весело підбігши до вас, в запалі скаже або зробить щось недоречне, а ви раптом зреагуєте в різкій формі. Батько пише; дитина підбігає з новиною і хапає його за рукав. Вона не розуміє, що через її необережність на важливому документі з'явилася клякса. Вилаяна, вона дивиться на вас поглядом, сповненим здивування: що це сталося? ... Досвід кількох недоречних запитань, невдалих жартів, зраджених таємниць, необачних визнань вчить дитину ставитися до дорослих як до приручених, але диких звірів, у поведінці яких ніколи не можна бути цілком впевненим” [2, 84 - 85]. Водночас, помилковим є також дати дитині готову відповідь, що не потребує додаткових зусиль. Я. Корчак наголошує на тому, що “нехай дитина вміє відрізнити овес від ячменю.”, оскільки “не ту дитину назвемо розвиненою, котра вивчила десять байок чи розмовляє на німецькій мові, а ту, котра запитує про невідоме для неї, що означає, котра просить про пояснення того чи іншого явища і УВАЖНО СЛУХАЄ ВІДПОВІДЬ” [3, 20].

Нашу дослідницьку увагу привернула проблема розвитку волі в дитини, якій Я. Корчак надавав виняткового значення для подальшого дорослого життя. Він вважав, що “сильна, залізна, вражаюча сила волі є вродженим даром, великим даром природи, усмішкою долі для вибраних, виховання її не дає. Але можна виробити в дитині волю набуту, котра не захоплює, не електризує натовпу, не вирує, як в Наполеона, але котра веде справу слідом за високою метою. А матері так мало звертають увагу на цю, таку важливу сторону виховання” [3, 22].

Правила виховання волі дітей:

- призвичаюймо дітей від наймолодшого віку до самостійності і витривалості (“Матір, подумай над кожним “ні”, перш ніж його вимовити, бо це “ні”, пригнічує волю в дитині”);

- допомагаймо посилено дитині в її підприємливості. Якщо дитина прийняла рішення нехай діє, хоч і має досягти поставленої мети з великими труднощами. Щодо виховання волі, то Я. Корчак пропонує поступовий шлях, щоб дитина зрозуміла і усвідомила те, що “до мети веде не так гладка дорога як вона думає” [3, 22].

Польський педагог відзначав особливість розвитку уяви в дитячому віці, яка набуває виняткового значення через те, що дитина мислить образами та емоційно. “Як то мило побачити рум'янець зворушності чи слезу співчуття на дитячому личку, ми це викликали, ми є творцями цієї внутрішної появи живого враження, яке викликали наші слова” [3, 25 - 26]. Я. Корчак: “потрібно цінувати уяву, виробляти її в дітях, пояснювати лише у виняткових випадках, потрібно провадити дітей на потрібний шлях здорової уяви” і знов застерігає, бо виховуючи дитячу уяву, потрібно бути обережним. Розвивати необхідно уяву позитивну, щоб утворені у свідомості дитини образи ні в якому разі не лякали її. Значення уяви в дитячому віці важко переоцінити і Я. Корчак розумів це. Він наголосив на іншій позитивній стороні уяви - спостережливості. “Розвитком уяви, повторюю, не можна легковажити жодною мірою” [3, 26].

Принцип, який використовував Я. Корчак у дослідженні особливостей виховання дитини (особливо в родині) - це принцип системності. Вивчення цього питання виявилося можливим, якщо здійснити його у трьох площинах: вивчення дитини, батьків (дорослих) та взаємодії дитини і дорослого (дитини і батьків).

Перша публікація твору “Як любити дітей” побачила світ в 1920 році. У частині “Інтернат” Я. Корчак радикально, на той час, виголошує: “Нема дітей - є люди, але з іншим масштабом понять, іншим запасом досвіду, іншими поглядами, іншою грою почуттів. Пам'ятай, ми їх не знаємо!” [1, 129]. Ми погоджуємось з думкою Е. Бартковяк (Edyta Bartkowiak), що “дитина для Корчака своєрідний універсум, квінтесенція людства, це індивідуальність зі своїм правами” [4, 87].

Польський педагог сприймав дитину рівноцінною дорослій людині; апелював до суспільства з проблеми захисту прав дитини, у своїх працях і практичною діяльністю намагався переконати дорослих (батьків) в тому, що дитина вільна і самодостатня людська істота, а дитинство - складний та визначальний період, який формує умови подальшого дорослого життя. “Він аналізував три фундаментальні аспекти дитинства: соматичний, емоційний і суспільний” [4, 88]. Перше завдання вихователя - створення оптимальних умов для нормального фізіологічного розвитку дитини. Для забезпечення цих умов Я. Корчак наголошує на діагностуванні стану дитини, забезпечення відповідного харчування, перебування на свіжому повітрі, рухливі ігри. Наступним рівнем турбот про дитину виступали її психоемоційний стан та становище дитини в соціумі (позиція дитини в колективі, її сприйняття колективом та особисте ставлення до оточуючих) “... слід пам'ятати, що душевний добробут дитини не залежить лише від оцінки дорослих, рівною (якщо не більшою) мірою він залежить від думки однолітків, які мають інші, однак не менш тверді засади оцінювання значущості членів дитячої громади і розподілу прав між собою” [2, 81].

В межах цих рівнів досліджувально-виховної діяльності першу позицію займав егоцентризм дитини, тобто зосередження на власних інтересах і бажаннях, на власній особистості. В цьому питанні педагог намагався пояснити батькам, що дитина не може не бути егоцентричною, оскільки період дитинства - це період пізнання найближчього оточення, світу навколо себе і себе самої. “Егоцентризм дитячого світу - це теж брак досвіду” [2, 69]. Егоцентризм дитини не постає негативною рисою характеру, сформованою браком виховання або його недосконалістю, а набуває форми пізнання, дослідження, стає способом вивчення, самопізнання. Цей спосіб продиктований браком досвіду та унікальним, дитячим способом мислення, - чуттєвим, емоційним. Отож, дорослим слід, як запевняє Я. Корчак, не дратуватися з приводу запитань дитини “що?”, “чому?” чи вигадувати казкові пояснення. Світ, в якому живе дорослий такий самий і для дитини, тому вона має право отримати адекватні відповіді на свої запитання. Дорослий зобов'язаний це право задовільнити; не лековажити дитиною, а поважати її. Дитина має право бути собою, жити активно, самостійно, відповідно до своїх можливостей та здібностей.

Загрозою егоцентризм стає тоді, коли він переростає у дорослий “родинний” егоцентризм, коли батьки вкорінюють в дитині помилкову думку “перебільшуючи цінність родинного дому, вказуючи на вигадані й реальні небезпеки, які їй загрожують поза межами нашої допомоги та опіки” [2, 69]. І ця помилка утруднює подальше спілкування дитини і батьків. Незнання психіки власної дитини, сприйняття бажань і вимог дитини як негативної егоцентричної риси призводить до “відповідної” батьківської реакції - намагання придусити ці “вимоги”. Дитяче життя сьогоднішнім днем, тут і зараз викликає супротив. Не знаючи і не розуміючи дитини (а, що найгірше не бажаючи зрозуміти) батьки (дорослі) розпочинають боротьбу зі свавіллям, забаганками методом обмежень, повчань, моралізувань. Тому Я. Корчак ставить риторичне питання “хіба не є наше ставлення до дітей проявом дорослого егоцентризму?”. В цьому контексті Я. Корчак наголошує і застерігає: “багато помилок випливає з того, що ми зустрічаємося з дитиною примусу, неволі, кріпацтва, з дитиною понівеченю, враженою, бунтівною”; однак не зраджує собі даючи одразу пораду - “треба докласти зусиль, щоб зрозуміти, якою дитина є насправді, якою вона може бути” [2, 71].

Вважаємо за необхідне зазначити в цьому контексті, що Я. Корчак не пропонував свої ідеї як засадничі, визнавав, що дуже багато ще є не розв'язаних питань щодо дитини та дитинства. Але він не зупинявся в своєму пошуку та аналізі, до чого закликав і педагогів-вихователів, батьків, дорослих, бо “дитина - це пергамент, щільно заповнений дрібними ієрогліфами, ти зумієш прочитати лише частину цих записів, а деякі зможеш стерти або тільки закреслити й заповнити власним змістом” [2, 12].

Наступна площина досліджень - батьки (дорослі). Я. Корчак радикально констатував відмінність між дітьми та дорослими рівно як і подібність. Обидві вікові категорії мають страхи, бажання, сподівання, можуть вередувати чи нудитись. Однак, прерогативою дорослих є їх досвід, а діти постають в позиції залежності оскільки менші, слабші, залежні матеріально. корчак виховання родина

У вихованні дитини Я. Корчак відводить першочергове місце матері, яка, на його думку, повинна постійно досліджувати свою дитину, прислухатися, вивчати, спостерігати. “Книжка з її готовими формулами притупила твоє око й зробила лінивою думку. Живучи чужим досвідом, дослідом, поглядами дехто настільки втрачає віру в себе, що вже не хоче сам дивитися, ніби те, що видрукувано на аркуші паперу є одкровенням, а не результатом спостереження, але чужого, не мого, десь, за кимось, а не сьогодні за моєю дитиною”. І той фактичний матеріал, який отримує мати після безсонних ночей та важких міркувань стає найціннішою інформацією, яку не може збагнути, інколи, навіть лікар-педіатр після огляду. Мати повинна бути впевнена в своїх можливостях розуміння плачу дитини, посмішки, вигину тільця, зажатих пальців у кулачки. Бо все це не тільки допомагає в піклуванні за дитиною, а створює той невидимий сильний зв'язок на все життя між дитиною та матір'ю, зароджує особливу материнську інтуїцію. “Скільки разів мати, занотувавши на аркушику запитання, які вона хоче поставити лікарю, не наважується їх висловити. І як рідко вона таки дасть цей аркушик, ба “там понаписувала якісь дурниці” [2, 23].

До помилок батьківського виховання Я. Корчак зараховує обмеження свободи дитини, нав'язування батьківських егоїстичних бачень стосовно її майбутнього, множинність заборон і примусу. “Дуже великою проблемою батьків є також брак знань про власну дитину і, особливо, про її таланти” [4, 93]. Батьківські помилки виховання призводять до дитячого розчаровуються, а відтак до самотності, яка, як стверджує польський педагог “наділяє ляльку душею” [2, 76]. Дитина втікає в гру, в якій більше свободи і можливостей проявити свої почуття, ставлення, бажання.

Взаємодія дитини та дорослого (батьків) уможливлюється у наступній площині - середовищі виховання, яке Я. Корчак називає “душею сім'ї”. “Середовищем виховання я називаю дух, що панує в сім'ї; окремі члени родини не можуть займати щодо нього довільне становище. Цей панівний сімейних дух примушує чинити так, а не інакше, він не терпить опору” [2, 55].

Я. Корчак вирізняв різні виховні середовища - від догматичного, де весь процес виховання опирається на дисципліну, суворість, абсолютизм в додержанні норм; родинного середовища зовнішнього вигляду, яке характеризується надмірною показовістю, в якому нема ані турботи, ані любові, ані поваги, а все продається, купується, робиться задля вигоди; до сім'ї ідеологічної, в якій замість примусу панує заохочення, нема догм є питання, нема розваг, а є запал, ентузіазм; і до партерського середовища погодженого співжиття, в якому дитина залишається собою, діє вільно, без примусу, і без додаткового пресу з боку оточення, відповідно до своїх можливостей та задатків.

Проблеми спілкування та взаємовідносин між батьками і дітьми Я. Корчак пов'язує із нерозумінням дорослими (батьками) своїх дітей. Звідси виникають непорозуміння, конфлікти. Отож, педагог пропонує батькам прислухатися до власних дітей, переживати їх проблеми разом, співдіяти. Сімейне виховання, з позиції Я. Корчака, як і виховання взагалі (соціальна опіка) - це процес тривалий і творчий. Соціальні стандарти та шаблони суспільного співжиття виступають додатковими обмеженнями та бар'єрами у вихованні, рівно як і деспотичне нав'язування своєї волі самими батьками. “І батьки, боючись, що їхнє дитя буде виглядати смішно, припускаються недоречних помилок. Найбільшою помилкою є приховування вад дитини і недоглядів у її вихованні, дитина до певного часу при гостях за добру винагороду являє собою взірець вихованості, а потім помститься”, бо коли “треба бути чуйним, ми віддаємо перевагу заборонам” [2, 95; 99].

Висновки. Взаємовідносини між дитиною та батьками повинні опиратися на позицію партнерства, в якому обидві сторони - рівні, поважають одне одного, довіряють одне одному. Батьки дають свій досвід, а діти - знання про себе, свої переживання, потреби, інтереси, страхи і т.д. Пізнання один одного - складне і важливе завдання, й, одночасно, умова налагодження взаємовідносин та формування доброзичливої сімейної атмосфери, оптимального середовища взаєморозуміння та любові. Дорослі часто ігнорують такою порадою вважаючи її занадто примітивною чи, навпаки, складною до виконання. Примітивність чи простота проявляється в тому, що діти, на думку батьків, не розумні, малі, не здатні мислити правильно. Складною порада здається тим батькам, котрі розуміють її значення та вагаються щодо форми реалізації. В цьому випадку Я. Корчак пропонує незмінний принцип дії - педагогічна рефлексія та емпатія - спосіб подивитися на речі, світ і процеси, які в ньому відбуваються з позиції дитини, занурившись в її особливий і неповторний внутрішній світ.

Література

1. Корчак Януш. Избранные педагогические произведения / Пер. с пол. К.Э. Сенкевич. - М.: Педагогика, 1979. - ХХІІ, 474 с.

2. Януш Корчак. Дитя людське: Вибрані твори / упор. С. Петровська, пер. з пол. В. Каденко,

О. Ірванець, К. Москалець. - К.: ДУХ І ЛІТЕРА, 2007. - 536 с.

3. Korczak J.Dziela: W 161. T. 3(1). Na muwnicy. Publicystyka spoleczna (1898 - 1912). - W.: Oficyna Wydawnicza Latona, 1994. - 532 s.

4. Bartkowiak E. Wychowanie w rodzinie wedlug Janusza Korczaka / Edyta Bartkowiak. // Naczelne czasopismi "Wychowanie w Rodzinie" - Wroclaw. - t. VII (1/2013). - S. 83 - 105.

1. Korchak Yanush (1979). Izbrannyepedagogicheskie proizvedeniya. Per. s pol. K.E. Senkevich [Selected pedagogical works]. Moscow: Pedahohyka, 474 p. [in Russian].

2. Yanush Korchak (2007). Dytya lyuds'ke: Vybrani tvory upor. S. Petrovs 'ka, per. z pol. V. Kadenko, O. Irvanets', K. Moskalets'. [Human child]. Kyiv: DUKHILITERA, 536 p. [in Ukrainian].

3. Korczak J. (1994.) Dziela. Publicystyka spoleczna. [Writings. Social journalism]. Warszawa: Oficyna Wydawnicza Latona, 532 p. [in Poland].

4. Bartkowiak E. (2013). Wychowanie w rodzinie wedlug Janusza Korczaka [Family education in views of Janusz Korczak]. Wroclaw: Naczelne czasopismi "Wychowanie w Rodzinie", pp. 83 - 105. [in Poland].