Туринський процес як напрям підвищення якості професійної підготовки в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Туринський процес як напрям підвищення якості професійної підготовки в Україні

Стойчик Т.І.

У статті розглядається актуальна проблема якості підготовки фахівців у професійних навчальних закладах. Детально проаналізовано останні дослідження і публікації, в яких започатковано пошук концептуальних підходів до модернізації професійної освіти та підвищення якості підготовки в Україні. Визначено, що важливою складовою вивчення стану підготовки в Україні є ряд напрацювань в рамках Туринського процесу.

Окреслено основні виклики з якими стикається сучасна система професійної освіти та шляхи вирішення проблем в рамках Туринського процесу.

Ключові слова: професійна підготовка, якість професійної підготовки фахівця, професійний навчальний заклад, Туринський процес.

туринський освіта якість професійний

Постановка проблеми у загальному вигляді... В сучасних умовах розвитку світової індустрії особливо важливого значення набуває проблема якості підготовки. Професійна освіта в Україні на сьогодні є лише незначним віддзеркаленням загальної світової тенденції до пошуку інноваційних джерел розвитку професійної освіти, підвищення якості підготовки майбутніх фахівців у професійних навчальних закладах, забезпечення такого рівня розвитку потенціалу кожної особистості, який би задовольнив потреби як самої людини, так і суспільства в цілому. В свою чергу, розширення освітнього простору до загальноєвропейського рівня вимагає від майбутнього фахівця здобуття професійної освіти такої якості, яка б давала йому змогу бути конкурентоздатним в пошуках роботи в будь-якій європейській країні.

На сьогодні Україна робить певні важливі кроки на шляху модернізації національної системи професійної освіти, зокрема підвищення якості підготовки та інтеграції професійної освіти в загальноєвропейський простір.

Однак якість підготовки фахівців залишається низькою, та як такою, що не відповідає вимогам ринку праці і європейським стандартам. Означене зумовлює потребу у вивченні та узагальненні досвіду підготовки європейських країн.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми...

Пошуком концептуальних підходів до модернізації професійної освіти та підвищення якості підготовки в Україні через вивчення досвіду розвитку європейської освіти та особливостей підготовки фахівців країн Європейського Союзу (далі - ЄС), зокрема Федеративної Республіки Німеччина займались науковці Н.В. Абашкіна, С.М. Амеліна, А.Г. Андрощук, В.І. Свистун; Республіки Франція - О.А. Бочарова, С.А. Головко, О.Д. Гущина, М.А. Звєрєва, Л.І. Зязюн, К.В. Корсак, Т.В. Мельник, Н.А. Рудницька; Великої Британії - О.В. Волошина, Г.С. Воронка; Фінляндії - Л.М. Ляшенко; Республіки Польща - Л.М. Гриневич та інших країн Західної та Східної Європи, які входять до ЄС - Л.М. Ляшенко, О.В. Матвієнко, О.П. Пічкар, Г.Г. Поберезька, Т.В. Фініков. Значний інтерес становлять дослідження з проблем професійної підготовки фахівців у країнах Східної Європи Т.М. Десятова. Тенденції професійної підготовки фахівців у країнах Західної Європи досліджували А.Г. Кирда, К.В. Корсак. Реформуванню професійної освіти у Фінляндії в умовах глобалізаційних процесів присвятила своє дослідження Л.М. Ляшенко.

Незважаючи на значну кількість досліджень з професійної підготовки фахівців в країнах ЄС на наш погляд варто розглянути проблему якості підготовки фахівців в професійних навчальних закладах через ґрунтовний аналіз національної системи професійної освіти в порівнянні з країнами-партнерами Європейського Фонду Освіти (англ. - European Training Foundation (ETF)) (далі - ЄФО) в рамках Туринського процесу.

Формулювання цілей статті... Розглянути питання забезпечення якості підготовки фахівців професійних навчальних закладів в Україні поряд з країнами-партнерами ЄФО в рамках Туринського процесу.

Виклад основного матеріалу дослідження

На підставі аналізу наукових джерел, варто констатувати, що інтеграція національної системи професійної освіти в країнах Західної Європи має досить давню традицію - з середини 1970-х років. На тлі тодішніх соціальних змін та економічних трансформацій, країни-учасниці Європейського економічного співтовариства ініціювали процес модернізації професійної освіти. В якості координуючого органу у 1975 році в Західному Берліні було створено Європейський центр розвитку професійної освіти (фр. - Centre Europeen de Development et Evaluation de la Formation Professionelle - CEDEFOP) [4, с.100]. Його безпосередніми обов'язками стали вироблення спільної загальноєвропейської політики в освітній галузі та сприяння покращення якості професійної підготовки та перепідготовки громадян [7, с.37].

Наступний етап припадає на середину 1990-х років, коли внаслідок розширення ЄС та набуття ним сучасних рис перед європейською спільнотою постали нові проблеми, серед яких найбільш актуальними стали розробка та впровадження загальноєвропейської системи професійної освіти, уніфікація вимог ринку праці до наданих знань та навичок, активне впровадження інновацій в освітній простір, покращення якості освітніх послуг та посилення міжнародного співробітництва [1, с.38].

Для підготовки стратегії майбутнього європейського освітнього простору у 1994 році в Турині (Італія), за ініціативи Європейської комісії, було створено спеціальне агентство ЄФО. На відміну від CEDEFOP, ЄФО з самого початку мав набагато ширші повноваження - сприяти реформуванню освітніх систем в пострадянських країнах Східної та Центральної Європи, Балканського регіону та Східного Середземномор'я [6, с.10].

У 2002 році в Копенгагені було прийнято спеціальну декларацію, спрямовану на подальше зближення та гармонізацію систем професійної освіти в європейських країнах [5, с.38]. Розпочався Копенгагенський процес який став своєрідним прологом Туринського.

Копенгагенський процес мав надзвичайно прогресивне значення, оскільки вперше була чітко сформульована подальша стратегія розвитку професійних закладів освіти в державах ЄС - створення єдиного європейського простору в галузі професійної освіти [6, с.39].

Однак, не зважаючи на свої переваги, Копенгагенський процес мав один суттєвий недолік - він стосувався виключно країн-членів ЄС. Відповідно постсоціалістичні держави Східної Європи були виключені із процесу реформування професійної освіти. Тому для залучення до реформаторських процесів більш широкого кола країн, в 2009 році ЄФО ініціював проведення принципово нових заходів, які отримали назву Туринський процес (за місцем розташування штаб-квартири ЄФО). Базовий документ - Туринську декларацію було прийнято двома роками пізніше - 11 травня 2011 року [8].

За своєю суттю, Туринський процес являє собою комплексний моніторинг та аналіз експертами ЄФО стану розвитку професійної освіти в країнах, котрі не охоплені Копенгагенським процесом. При цьому аналіз обов'язково базується на фактичних достовірних даних та включає в себе питання державної політики в сфері професійної освіти та вектори її розвитку, вимоги ринку праці в конкретній країні, стан попиту на випускників у певних галузях, рівень мобільності молодих спеціалістів, якість підготовки тощо. Також обов'язковою складовою є визначення перспективи розвитку професійної освіти в контексті соціально-економічних особливостей конкретної країни [8, с.3].

В основу методології аналізу закладено принципи провідної ролі країни у підготовці звіту; широка участь у цьому процесі усіх зацікавлених сторін; цілісний підхід, який базується на огляді як системи первинної професійно-технічної освіти молоді, так і професійної підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації населення протягом життя; доказової бази, яка ґрунтується на фактах [12, с.3].

Однак, ЄФО лише надає рекомендації на підставі власних досліджень, а держави вже самі вирішують питання щодо необхідності реформування тих чи інших аспектів діяльності. По-друге, Туринський процес має практичну, а не наукову чи науково-дослідницьку спрямованість, оскільки об'єктом дослідження є заклади, які передусім здійснюють підготовку фахівців. По-третє, Туринський процес є універсальним та демократичним, оскільки до нього можуть залучатися будь-які країни, які виявили зацікавлення в незалежному експертному аналізі власних закладів професійної освіти [8, с.12].

На сьогодні, така ступінь відкритості забезпечила постійне зростання країн-учасниць. Якщо в 2010 році їх було 22, то в 2012 - вже 27, а в 2014 - 30 [11, с.3] (рис.1).

Україна приєдналась до Туринського процесу ще в 2010 року. Проте практична модернізація професійної освіти та підвищення якості підготовки у відповідності до європейських стандартів розпочалася лише в 2013 році, коли ЄФО за погодженням з українською стороною розробив пілотний проект під назвою «Туринський процес - розвиток потенціалу регіонів» [3]. За результатами якого в світовому рейтингу за індексом глобальної конкурентоспроможності в 2015 році наша держава з 92 місця в світі перемістилась на 74 за показником «якість підготовки кадрів» та з 72 на 54 за показником «якість системи освіти».

На початку 2016 року стартував принципово новий проект «Туринський процес - регіональний рівень», яким було охоплено всі без винятку області [15]. За підсумками якого виявлено, що серед традиційних викликів негативного характеру зберігається низька якість підготовки робочої [12, с.6].

Оскільки роботодавець вимагає від фахівця не лише глибоких теоретичних знань, а й здатності самостійно застосовувати їх у нестандартних, постійно змінюваних життєвих ситуаціях. Сучасні роботодавці все більше орієнтуються на професіоналів, які швидко та креативно приймають найбільш раціональні рішення [2, с.48].

Роботодавці скаржаться на погано навчену робочу силу та зазначають, що низька якість підготовки є головним обмеженням та перешкодою для розвитку підприємств. А технологічний розвиток сучасного виробництва, все більше і більше відрізняється від реалій професійних навчальних закладів, відтак експерти наголошують на необхідності здійснення професійно-практичної підготовки тільки в умовах сучасного виробництва.

Наступною перешкодою в забезпеченні якісної підготовки є певні обмеження викладачів, майстрів професійних навчальних закладів, в постійному оновленні програм відповідно до технологічних змін

Оновлення змісту підготовки, впровадження нових стандартів на модульно-компетентнісній основі, безперечно сьогодні сприяє підвищенню якості підготовки. Однак сучасність вимагає досягнення практичних навичок учнями, придатних для конкурентоздатності шляхом безпосереднього навчання на робочому місці.

На думку експертів, стандарти можуть бути ефективно застосовані тільки за умови подолання чинників, які негативно впливають на якість професійної підготовки, зокрема:

застаріла матеріально-технічна база;

недостатня кількість досвідчених фахівців у зв'язку з низьким рівнем оплати праці у порівнянні з виробництвом;

недостатня кількість україномовних підручників та підручників нового покоління із спеціальних дисциплін;

низька якість навчальних матеріалів (зміст вітчизняних підручників не завжди відповідає необхідному рівню, не повністю задовольняє викладачів і учнів);

низький рівень навчальних досягнень вступників до професійних навчальних закладів.

Окрім проблем державного/регіонального рівня, які впливають на якість підготовки, експерти в регіонах відзначають і проблеми особистісного рівня - психологічного, комунікаційного, соціалізаційного характеру випускників (відсутність навичок працевлаштування, самопрезентації; невміння проводити адекватну оцінку власної вартості на ринку праці; пріоритетність отримання матеріальних благ на фоні низької мотивації до накопичення трудового досвіду).

Щодо питання контролю якості підготовки конкурентоздатного фахівця експерти пропонують розділити постачання освіти від контролю якості, який має проводитися іншим органом, а роботодавці мають на системній основі брати участь у розробці професійних стандартів і навчальних програм . Експерти країн Східного партнерства схиляються в бік проведення зовнішнього оцінювання системи професійної освіти і навчання. При цьому, вони зазначають, що представники приватного сектора будуть залучені до роботи Рад навчальних закладів [9].

І це не дивно, оскільки однією з головних причин, котра стоїть на заваді швидкому інтегруванню нашої держави до європейського освітнього простору є значна розбіжність у навчальних програмах та кваліфікаційних стандартах, у різних підходах до оцінювання отриманих знань. Як наслідок - європейські роботодавці не в змозі належним чином оцінити рівень компетентності потенційних робітників. В таких умовах трудові мігранти з України не можуть ефективно конкурувати на ринку праці і тому змушені виконувати роль некваліфікованої робочої сили. Така ситуація вимагає уніфікації та узгодження вітчизняних освітніх вимог відповідно до Європейської рамки кваліфікацій та потреб ринку праці

Висновки

За умови врахування європейсько-орієнтованих складових щодо професійної підготовки, рівень якості випускників неодмінно покращиться. Це зумовлено тим, що оновлена система буде позбавлена пострадянських атавізмів та буде максимально наближена до існуючих реалій. Але вже навіть сьогодні, Туринський процес, поміж інших напрямів, сприяє здійсненню навчання за інтегрованими професіями, модернізації матеріально-технічної бази та ін. Вкрай важливим є і те, що модернізація змісту та організації професійної освіти започаткована на основі компетентнісного підходу.

Під впливом Туринського процесу, в Україні сформовано власне бачення розвитку професійної освіти, яке безпосередньо пов'язане із якістю підготовки конкурентоздатного фахівця.

У контексті таких змін професійна освіта буде розглядатися не лише як окрема унікальна сфера підготовки фахівців нової генерації, а винятково як важливий ресурс розвитку трудового потенціалу нації.

Використана література

Авшенюк Н.М. Європейський центр розвитку професійної освіти / Наталія Авшенюк // Професійно-технічна освіта. - 2005.№1. - С. 38-39.

Архипова С.П. Основні тенденції розвитку сучасної професійної освіти в Україні / С.П. Архипова // Сучасні тенденції розвитку професійної освіти в європейському просторі : зб.наук. пр. / за заг. ред. С.П. Архипової. - Черкаси : ПП Чабаненко, 2013. - 230 с.

Грищук Ю.В. Поняття "професійна освіта та навчання" у вітчизняному науковому просторі / Ю.В. Грищук // Освітологічний дискурс: електронне наукове фахове видання. - К. : КУБГ, 2014. - №4 (8). - С.1І2-120. -

Постригач Н.О. Європейська професійна освіта : ретроспективний аналіз та сьогодення / Н.О. Постригач // Зб. наук. пр. / Держ. прикордонна служби України, Нац. акад. Держ. прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького. - Хмельницький : НАДПСУ, 2009. - № 48/2, ч. ІІ. - С. 99-102.

Размещено на Allbest.ru