Особистісно орієнтований підхід у хореографічній діяльності як умова формування здоров’язбереження дітей та молоді

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особистісно орієнтований підхід у хореографічній діяльності як умова формування здоров'язбереження дітей та молоді

Здоров'я підростаючого покоління є одним із показників суспільного розвитку країни, відображення її соціально-економічного та морального стану. У період політичних та економічних реформ в Україні, в умовах стрімкого погіршення стану здоров'я дітей та молоді, це питання належить до нагальних проблем нашої країни.

Відповідно до нормативно-правових документів - Конституції України, законів України «Про освіту», «Про позашкільну освіту», «Про охорону дитинства», «Про охорону здоров'я», Національної стратегії розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки та інших, одним із пріоритетів державної політики є створення оптимальних умов для формування, збереження та зміцнення здоров'я учнівської молоді, розвитку фізично здорової та духовно багатої особистості.

Однак, у зв'язку із соціально-економічними негараздами останніх років динаміка здоров'я дитячого населення нашої країни набула негативної тенденції. Росте кількість дітей із хронічною патологією, зростає дитяча інвалідність. Таку ситуацію дослідники пов'язують не лише з економічною нестабільністю, але й з розповсюдженням шкідливих звичок серед дітей, нехтуванням основними правилами здорового способу життя [8 с. 47].

Отже проблема пошуку новітніх педагогічних шляхів формування культури здоров'язбереження в освітньому процесі набула особливої актуальності. Забезпечення гармонійного та різнобічного розвитку особистості, розвиток її талантів, розумових та фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей спонукає до реалізації особистісно орієнтованого підходу в навчанні, що є запорукою ефективного формування здорового способу життя.

Найбільш сприятливі умови для використання особистісно орієнтованого підходу в навчанні з метою формування здоров'язбереження в навчально-виховному процесі створюються в середовищі хореографічного дитячого колективу, діяльність якого спрямована на всебічний гармонійний розвиток дитини.

Робота виконується згідно з напрямами науково-дослідних робіт ЧНПУ імені Т.Г. Шевченка «Методичні засади професійної підготовки майбутніх вчителів фізичного виховання до формування здорового способу життя сучасної молоді» (№0110U000020), «Педагогічні шляхи формування здорового способу життя школярів різних вікових груп» (№0112U001072) та кафедри педагогіки, психології та методики фізичного виховання «Концептуальні здоров'язбережувальні засади формування рухової функції дітей та молоді».

Проблема здоров'язбереження залишається предметом чисельних наукових досліджень: обґрунтовано принципи, зміст, форми й методи здоров'язбережувальної педагогіки як галузі педагогічного знання (О. Архипов, Л. Горяна, Д. Донський, М. Лук'янченко, С. Омельченко), розроблено цілісний підхід до формування здоров'я людини (М. Амосов, Т. Бойченко, Е. Булич, О. Міхеєнко, І. Муравов), досліджено різні аспекти формування культури здоров'я у навчальній та позанавчальній діяльності (О. Багінська, О. Дубогай, О. Воєділова, С. Гаркуша, Г. Жара, М. Носко, О. Тимошенко).

Ряд педагогічних праць, присвячено проблемі особистісно орієнтованого підходу в навчанні та вихованні: обгрунтовано теоретичні та методологічні основи особистісно орієнтованого підходу (Г. Балл, І. Бех, І. Підласий, С. Сисоєва, О. Савченко, І. Якиманська), досліджено психолого-педагогічні вимоги до його реалізації (Ю. Бабанський, В. Давидов, Л. Проколієнко), розроблено форми та шляхи реалізації особистісно орієнтованого підходу в навчанні та вихованні (В. Андреєв, Л. Деркач, І. Зимня, С. Моїсеєв, О. Савченко, М. Феденко).

Різнобічний розвиток особистості засобами хореографії розкривається дослідниками у таких аспектах: висвітлено особливості виховного потенціалу танцювального мистецтва (В. Богута, Ю. Гончаренко, П. Коваль, С. Куценко, А. Тараканова, П. Фриз), розроблено теорію та методику викладання хореографії (В. Верховинець, О. Голдрич, Б. Колногузенко, Л. Цвєткова, С. Шалапа, Д. Шариков), досліджено розвиток рухових навичок та здібностей в хореографії (О. Бубела, Н. Довбиш, Р. Петрина, І. Поклад, Н. Чупрун), проаналізовано специфіку дитячої танцювальної творчості (О. Горшкова, С. Забредовський, О. Мартиненко, А. Шевчук, М. Янаєва).

Теоретичний аналіз наукових праць, ознайомлення з результатами досліджень щодо стану здоров'я школярів, напрацюваннями і практичним досвідом роботи загальноосвітніх шкільних закладів та закладів позашкільної освіти дали змогу констатувати, що сучасне освітнє середовище має недостатньо ефективні умови щодо гармонійного розвитку особистості дитини, формування, збереження та зміцнення здоров'я. Нагальна потреба здоров'язбереження та соціальні вимоги сучасного суспільства до виховання всебічно розвинутої особистості зумовило проведення дослідження реалізації особистісно орієнтованого підходу у хореографічній діяльності як умови формування здоров'язбереження дітей та молоді.

Мета роботи - обґрунтувати застосування особистісно орієнтованого підходу у хореографічній діяльності як умову формування здоров'язбереження дітей та молоді.

Завдання дослідження: проаналізувати зміст та сутність особистісно орієнтованого підходу в хореографічної діяльності в аспекті здоров'язбереження дітей та молоді; висвітлити фізіологічний, духовно - психологічний, соціальний аспекти особистісно орієнтованого підходу в хореографічній діяльності; розглянути особливості особистісно орієнтованого підходу, характерні для діяльності хореографічного колективу.

У сучасних умовах перетворень в соціально-економічній та культурно-духовній сферах життя українського суспільства особливо актуальним стає питання пошуку нових шляхів розвитку особистості та творчої самореалізації кожного громадянина, виховання покоління людей, здатних ефективно працювати та навчатися протягом життя, необхідною умовою чого є формування здоров'язбереження дітей та молоді.

Аналіз наукових джерел [3, 5, 6] дає змогу констатувати, що здоров'язбереження в освітньому процесі - це діяльність, спрямована на збереження та зміцнення всіх складових здоров'я його суб'єктів. Здоров'я - поняття багатопланове, яке досліджується в багатьох аспектах фахівцями різних галузей, таких як філософія, соціологія, психологія, педагогіка, валеологія, медицина. Але всі дослідники звертаються до визначення поняття здоров'я, сформульованого в преамбулі Статуту Всесвітньої організації охорони здоров'я: «Здоров'я - це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів». Сьогодні в поняття «здоров'я» вкладається набагато ширший зміст і вважається, що поняття «здоров'я» має крім усього іншого включати такі форми поведінки, які дозволяють покращувати наше життя і робити його більш благополучним, досягати високого ступеня самореалізації [3 с. 82].

Потужний потенціал для формування здоров'язбереження має використання особистісно орієнтованого підходу в навчанні та вихованні дитини. Аналіз наукових поглядів та концепцій дослідників [1, 2, 4] дають змогу під особистісно орієнтовним підходом до навчання та виховання розуміти ставлення педагога до вихованця як до свідомого відповідального суб'єкта виховної взаємодії, надання можливості кожному учню реалізувати себе через продуктивну діяльність, максимально враховуючи у педагогічному процесі природні здібності, індивідуальні фізичні та психологічні особливості, нахили, інтереси, здібності дитини; сприяння розкриттю особистісного потенціалу у пізнанні, навчальній та творчій діяльності відповідно до інтересів суспільства.

Найсприятливі умови для реалізації особистісно орієнтованого навчання має хореографічна діяльність. Наукою доведено, що тільки під час активної діяльності, зокрема музично рухової та хореографічної, розкриваються природні задатки, обдаровання дітей [7 с. 8-9]. Хореографія, як унікальний синтез фізичної культури та мистецтва, представляє гармонійну єдність фізичного, психічного, соціального та духовного компонентів здоров'я, що сприяє реалізації особистісного потенціалу кожної дитини.

Розглянемо аспекти втілення особистісно орієнтованого підходу в хореографічній діяльності як умови формування здоров'язбереження, а саме фізіологічний, духовно-психологічний, соціальний аспекти.

Фізіологічний аспект передбачає урахування вікових та індивідуальних особливостей учня, оскільки особистісно орієнтовне навчання є природовідповідним, а процес засвоєння знань, навичок та вмінь є низкою біохімічних процесів в організмі, функціонування яких значною мірою залежить від фізичного здоров'я дитини.

Хореографія, як універсальний вид рухової активності, який практично не має вікових обмежень, значною мірою сприяє розвитку фізичного здоров'я. У процесі танцю здійснюється навантаження на всі групи м'язів, відбувається формування основних фізичних якостей, розвиток дихальної, серцево-судинної, нервової систем організму, людина отримує повноцінне фізичне навантаження. Формуючи тілесну культуру танцю, вирішуються такі завдання фізичного виховання, як: оптимізація рухової активності, вдосконалення статури, підвищення функціональних можливостей організму, гармонійний розвиток його фізіологічних функцій, зміцнення та збереження здоров'я.

Урахування вікових та індивідуальних особливостей при використанні особистісно орієнтованого підходу проявляється на наступних етапах навчально-виховного процесу хореографічної діяльності:

- обрання теми та сюжету хореографічного номеру або постановки, які можуть варіюватися від дитячих образів у виконанні молодших виконавців дошкільного віку до важливо життєвих тем у виконанні старших учнів підліткового віку, що дуже актуально для цього вікового періоду;

- вибір рівня складності фізичних або танцювальних вправ, який залежить від фізичних можливостей дитини або її психологічної готовності, наприклад при виконанні складних гімнастичних елементів або парних підтримок;

- створення умов для самореалізації обдарованих та талановитих вихованців шляхом надання можливості виконання сольних партій в танцювальному номері та водночас розвитку особистісного потенціалу учнів, які мають певні труднощі у виконанні фізичних вправ або психологічні комплекси, пов'язані, наприклад, з боязню виступати перед глядачами на сцені.

Як вид мистецтва, хореографія має великий потенціал для розвитку психічного та духовного здоров'я особистості, що складає духовно-психологічний аспект особистісно орієнтованого підходу у хореографічній діяльності та відіграє велику роль у формуванні здоров'язбереження дітей та молоді. Духовний розвиток тісно пов'язаний із багатством духовного світу особистості, її особливостями мислення та характеру, підвищує рівень свідомості та розширює особливості світогляду. Як вид мистецтва, саме танець дає можливість виразити своє «Я», розкрити свою індивідуальність, духовний світ, передати засобами рухів свої почуття, настрій, думки, емоції. Залежно від обраної теми танцювальної композиції людина в процесі танцю відчуває великий спектр емоцій, вражень та переживань. У процесі хореографічної діяльності яскраво проявляються індивідуальні характеристики психічних процесів і властивостей людини, її особливості мислення, характеру, психоемоційного типу, що позитивно впливає на розвиток психічного здоров'я. В ході тренувально-репетиційних занять та концертних виступів відбувається розвиток таких якостей, як впевненість у собі, цілеспрямованість, наполегливість, рішучість, ініціативність, самостійність, витримка, сміливість, що має позитивний вплив на формування особистісного потенціалу дитини. Заняття танцями значною мірою зумовлюють потреби у самореалізації та самовдосконаленні, формують мотивацію та психологічні установки до активної життєвої позиції та успіху дітей та молоді.

В хореографічній діяльності особливо яскраво простежується соціальний аспект особистісно орієнтованого підходу. Танець, як явище соціальне, пов'язане з різноманітними сферами життєдіяльності людини і суспільства, яке відображає історію і характер народу, його духовні цінності, звичаї й традиції, виступає могутнім засобом пізнання оточуючого середовища та формування світогляду з урахуванням національних традицій свого народу та історичної спадщини інших країн. Правильно обрана тема, образ або сюжет хореографічної постановки сприяє формуванню моральних цінностей, спрямованих на повагу до людини та природи, усвідомлення життєвих пріоритетів, глибинне розуміння таких понять як совість, честь, гідність, добро, зло, любов, що має велике значення для формування соціально зрілої творчої особистості.

Особливо ефективно соціальний аспект особистісно орієнтованого підходу реалізується у середовищі танцювального колективу, гуртка чи студії. Як член колективу, дитина, усвідомлюючи свій обов'язок командної роботи, активно включається в творчу та соціально-суспільну діяльність. Для оволодіння фізичними вміннями та навичками художньо-творчої діяльності, учень прикладає як фізичні, так і моральні зусилля для свого вдосконалення, розвитку, досягнення поставлених цілей, отримання визнання та завоювання авторитету серед товаришів. Досягнення успіхів та результатів значно підвищує самооцінку, сприяє впевненості у собі, дитина відчуває себе сильною, здоровою.

Таким чином, особистісно орієнтований підхід в навчально-виховному процесі хореографічної діяльності представляє гармонійну єдність фізіологічного, духовно-психологічного та соціального аспектів, що сприяє реалізації особистісного потенціалу дитини та успішному формуванню здоров'язбереження в освітній діяльності.

Для висвітлення потужного потенціалу особистісно орієнтованого підходу як умови формування здоров'язбереження пропонуємо розглянути деякі його особливості, характерні для дитячого хореографічного колективу. Основним показником реалізації особистісно орієнтованого підходу є гуманізація навчально-виховного процесу, що яскраво проявляється в середовищі дитячого хореографічного колективу та полягає в дбайливому, чуттєвому ставленні педагога до учня, прояві уваги та поваги до кожної особистості, її характеру, світогляду та почуттів, визначенні неповторності кожної особистості, права на співтворчість та взаємодію. Оскільки заняття танцями відбуваються у сприятливій дружній атмосфері, яка сприяє активізації творчого мислення, креативності, розвитку творчої уяви і фантазії, ініціативи та самостійності, реалізація особистісно-орієнтованого навчання відбувається невимушено, природнім шляхом та відзначається високим ступенем ефективності.

Спільна творча діяльність педагога та вихованця сприяє побудові взаємовідносин повної довіри, інтересу обох сторін один до одного, особливо коли педагог на своєму прикладі доводить можливість бути успішним. При цьому, дуже важливо, що викладач є учасником спільної творчої захопленості, так би мовити, «довіреною особою», що створює більш близькі, дружні й довірчі відносини та стає основою для неформального спілкування. Керівник студії або гуртка зазвичай стає прикладом для наслідування, авторитетом для вихованця, що, звичайно, мотивує дитину до досягнення успіху в улюбленій справі. Яскравим показником високої професійної майстерності педагога є ситуація, коли учень протягом довгого часу відвідує заняття, оскільки заняття танцями є добровільними, за власним бажанням. Тільки особиста харизма педагога, яскрава індивідуальність, щирість, відкритість та позитивний настрій, досконале вивчення ним індивідуальних фізичних та психологічних здібностей кожної дитини та щира зацікавленість у досягненні нею успіху можуть залучити вихованця до занять на довготривалий час саме у нього.

Ефективність реалізації особистісно орієнтованого підходу в хореографічній діяльності забезпечується в результаті формування внутрішньої мотивації вихованця, орієнтованої на успіх, що є основою діяльності хореографічного колективу. Провідним фактором формування мотивації є можливість «проявити себе», реалізувати свій особистісний потенціал, приймаючи участь у концертах, фестивалях та конкурсах, що мотивує дитину докладати зусилля для нових кращих досягнень та стимулює для подальшого розвитку та самовдосконалення. Ще одним потужним мотиваційним компонентом виступає передача досвіду успішної діяльності від старших вихованців танцювального колективу молодшим. Підростаюча зміна юних танцюристів маючи успішний приклад своїх попередників має стійку мотивацію на досягнення успіху та покращення результатів.

Необхідно зазначити, що особливості особистісно орієнтованого підходу в хореографічній діяльності роблять заняття танцями популярними та затребуваними серед дітей та молоді. Поява за останні роки великої кількості танцювальних студій, гуртків, секцій, колективів, а також проведення різноманітних танцювальних конкурсів та фестивалів, масштабних телевізійних танцювальних проектів свідчить про престижність та популярність хореографії, яка виступає потужним засобом формування здорового й активного способу життя серед дітей та молоді. Стаючи фізично розвиненими та міцнішими, діти загартовуються морально й духовно. Можливість досягти успіху, вести цікавий активний насичений спосіб життя, завоювати авторитет серед ровесників спонукають вихованців до постійного самовдосконалення та саморозвитку, що є ефективною умовою формування здоров'язбереження молодого покоління.

Реалізація особистісно орієнтованого підходу в хореографічній діяльності створює оптимальні умови для формування здоров'язбереження дітей та молоді. Гармонійна єдність фізіологічного, духовно - психологічного та соціального аспектів особистісно орієнтованого підходу в хореографічній діяльності сприяє реалізації особистісного потенціалу дитини, формуванню активної, фізично здорової та духовно багатої особистості. Особливості особистісно орієнтованого підходу, характерні для хореографічної діяльності, розкривають потужні можливості хореографії для розвитку здорового способу життя дітей та молоді.

Використана література

навчальний виховний хореографічний здоров'язбереження

1. Бех І.Д. Виховання особистості: моногр.: У 2 кн. / І.Д. Бех. - К.: Либідь, 2003. - Кн. 1. Особистісно орієнтований підхід: теоретико-технологічні засади. 2003. - 280 с.

2. Бех І.Д. Виховання особистості: моногр.: У 2 кн. / І.Д. Бех. - К.: Либідь, 2003. - Кн. 2. Особистісно орієнтований підхід: науково-практичні засади. - 2003. - 344 с.

3. Гаркуша С.В. Формування готовності майбутніх фахівців фізичного виховання до використання здоров'язбережувальних технологій: теоретико-методичний аспект: [монографія] / С.В. Гаркуша. - Чернігів: Видавець Лозовий В.М., 2014. - 392 с.

4. Моїсеєв С.О. Особистісно орієнтоване фізичне виховання старшокласників загальноосвітньої школи: монографія / С.О. Моїсеєв. - Херсон: РІПО, 2009. - 153 с.

5. Носко М.О. Здоров'язбережувальні технології у фізичному вихованні: [монографія] / М.О. Носко, С.В. Гаркуша, О.М. Воєділова. - К.: СпД Чалчинська Н.В., 2014. - 300 с.

6. Носко М.О. Формування здорового способу життя: навчальний посібник / М.О. Носко, С.В. Грищенко, Ю.М. Носко. - К.: «МП Леся», 2013. - 160 с.

7. Шевчук А.С. Дитяча хореографія: навч.-метод. посібник / А.С. Шевчук. - 3-тє вид., зі змін. та доповн. - Тернопіль: Мандрівець, 2016. - 288 с.

8. Щорічна доповідь про стан здоров'я населення, санітарно-епідемічну ситуацію та результати діяльності системи охорони здоров'я України. 2015 рік / за ред. Шафранського В.В.; МОЗ України, ДУ «УІСД МОЗ України». - Київ, 2016. - 452 с.

Размещено на Allbest.ru