Теоретичні основи художнього пізнання у професійній підготовці архітекторів

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 378.147:72

Теоретичні основи художнього пізнання у професійній підготовці архітекторів

Кайдановська О.О.

У статті розглядається проблема структуризації теоретичних основ художнього компоненту змісту архітектурної освіти. Професійна підготовка архітекторів у вищих навчальних закладах становить системну цілісність завдяки природній єдності загального, особливого та індивідуального рівнів художнього пізнання: у становленні світогляду та художньої культури особистості у синтезі емоційних та раціональних процесів; у фаховій спрямованості навчання як інструменту неперервного професійного зростання; у вихованні образотворчої креативності студентів.

Ключові слова: професійна підготовка архітекторів, художнє пізнання, художня культура, компетентність, креативність.

Постановка проблеми у загальному вигляді... Зростання ролі архітектури у суспільному прогресі, запити ринку праці актуалізують проблему забезпечення якості професійної підготовки майбутніх архітекторів. Комплекс кваліфікаційних вимог до фахівців галузі передбачає глибоку професійну компетентність випускників, де переважаючими є компетенції у сфері культури та мистецтва - усвідомлення соціального призначення архітектора, готовність берегти культурні цінності, спроможність аналізувати й оцінювати досягнення національної, європейської та світової науки й культури, орієнтуватися в культурному й духовному контексті сучасного суспільства, здатність винаходити і реалізовувати новітні творчі ідеї. Вважаємо, що продуктивність архітектурної освіти зростатиме, якщо процес підготовки ґрунтуватиметься на інтегративній єдності загального, особливого та індивідуального рівнів пізнання художніх основ архітектурної професії, що забезпечить готовність випускників до плідної праці. професійний архітектор творчий

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми...

Вивчення проблеми теоретичних основ мистецького пізнання у професійній підготовці архітекторів спирається на результати науково-педагогічних пошуків у сфері професійного навчання фахівців (С. Архангельський, С. Батишев, А. Беляєва, Р. Вернидуб, В. Галузинський, О. Глузман, В. Загв'язинський, Г. Козлакова, З. Курлянд, В. Кушнір, О. Мєщанінов, Н. Ничкало, А. Нісімчук, М. Фіцула та ін.), зокрема при формуванні професійної компетентності фахівців (Н. Гузій, І. Драч, І. Зимня, О. Пометун, О. Савченко Л. Хоружа), науково-психологічні напрацювання щодо творчого розвитку індивіда (І. Бех, Д. Богоявленська, О. Леонтьєв, В. Моляко, К. Платонов, В. Рибалка, В. Роменець, С. Сисоєва), постулати теорії естетичного виховання (В. Бутенко, А. Бакушинський, Л. Виготський, М. Верб, І. Зязюн, Л. Коваль, В. Кузін, Б. Неменський, А. Макаренко, В. Сухомлинський, Г. Шевченко, Б. Юсов, П. Якобсон), новітні технології мистецького навчання (О. Бєлкіна, С. Коновець, ИМ. Лещенко, О. Любарська, Л. Масол, В. Орлов, О. Отич, Г. Падалка, Т. Рейзенкінд, О. Ростовський, О. Рудницька, Н. Миропольська, О. Шевнюк, О. Щолокова) та архітектурної підготовки (Б. Бархін, Г. Гребенюк, Іконніков, С. Карпова, Д. Мелодинський, О. Степанов, Н. Шаповал, С. Шубович та ін.), які окреслили вихідні теоретико-методичні позиції.

Важливими орієнтирами постали художньо-культурологічні праці М. Заковича, Л. Левчук, Ю. Легенького, Ю. Павленка, постулати методології та теорії мистецтвознавства (Ю. Афанасьєв, Б. Віппер, Л. Закс, А. Зись, Л. Столович), матеріали з історії розвитку класичної мистецької освіти (Є. Антонович, Є. Белютін, Н. Молєва, М. Ростовцев) та розбудови системи європейської та вітчизняної архітектурної підготовки (Т. Ковальчук,Ніколаєв, О. Пасічник, С. Хан-Магомедов, В. Чепелик).

Формулювання цілей статті... Мета статті полягала у структуризації теоретичних основ художнього компоненту змісту архітектурної освіти.

Виклад основного матеріалу дослідження... Важливими у архітектурній освіті виділимо естетико- культурні аспекти підготовки студентів, як її ціль і результат, так і як сам процес здобуття ними поліхудожніх знань та вмінь. Інтегративна єдність педагогічних цілей, відповідних технологій навчання покликані формувати художню культуру студентів, необхідні професійні компетенції, творчий досвід та креативність, що слугує умовою, методом та інструментарієм пошуку естетично досконалих архітектурних рішень. З одного боку, ця складова покликана комплексно вирішувати цілі естетичного виховання, культурологічної освіти, збагачення духовного світу студентів, з іншої сторони, вона є функціонально необхідним апаратом професійних дій та провідним засобом становлення індивідуального творчого методу зодчого.

Звідси, професійна підготовка архітекторів у вищих навчальних закладах набуватиме системної цілісності й неперервності процесу її здійснення завдяки природній єдності загального, особливого та індивідуального рівнів художнього пізнання - надалі більш предметно розглянемо кожен з них відповідно до завдань фахової архітектурної освіти.

На ступені загального художнього пізнання представимо найширше трактування професійної підготовки як феномена культури у цілісності процесів загальнокультурного і професійно-художнього становлення особистості сучасного архітектора. Він повинен мати широкий гуманістичний світогляд, бути здатним творити у полікультурному середовищі, розуміти культурні традиції свого народу і ставитись з повагою до інших форм художньої культури та духовного буття людства. Визначальним є саме художній аспект, який зумовлює трансляцію художнього світогляду та знань, суспільних естетичних норм, творчих принципів діяльності у комплекс професійно вагомих якостей фахівця. Це принципово заперечує традиційне вивчення мистецтва у сумі історичних даних та виробничих графічних навичок на користь нового рівня художньої освіти студентів- архітекторів.

Особливої уваги потребує формування естетичних потреб, естетичної та ціннісної свідомості особи [3; 5; 6], «формування естетичного ставлення людини до дійсності, за допомогою якого виробляється орієнтація особистості в світі естетичних цінностей та одночасно - здібність людини до естетичного сприймання і переживання, естетичний смак та ідеал, здатність до творчості за законами краси, до створення естетичних цінностей у мистецтві, у праці та побуті, вчинках і поведінці» [1, с. 13], розвиток почуттєво-емоційної сфери людини, зокрема, уяви, інтуїції як засад творчої діяльності у естетичному вихованні студента як гармонійно розвиненої особистості.

Визнаним результатом естетичного виховання є формування художньої культури особистості, яка вбирає досвід специфічного освоєння світу у множині ціннісних відношень та зумовлює всі види взаємодії студентів із мистецтвом, як «системи принципів, поглядів, цінностей, ідеалів та переконань, які визначають ставлення людини до дійсності, загальне усвідомлення нею світу, а також її життєві позиції та програми діяльності» [7, с. 32], уособленої у двох взаємопов'язаних компонентах - здатності до опанування естетичних цінностей культури та здібності самостійного творення. Вона містить поліхудожню ерудованість; художній світогляд, естетичні потреби, інтереси, смаки; професійну майстерність; естетичні погляди та ідеали як цілі та критерії оцінки діяльності студентів-архітекторів.

Зважаючи на результати наукових розвідок, проявами та складовими естетичної культури особи є художньо-естетичний смак, як «система почуттєво-раціональних переваг особистості, що виростають на основі соціально детермінованих уявлень кожного індивіда про прекрасне, і які спонукають його до активної життєдіяльності, близької до ідеалу [4, с. 104], естетична позиція особистості, що виробляється в процесі освоєння і засвоєння естетичної свідомості суспільства й осмислювання власних взаємин зі світом (С. Гольдентрихт), суб'єктивна емоційна оцінка творів мистецтва і явищ дійсності (П. Якобсон). Визнання Г. Падалкою естетичного оцінювання компонентом мистецького навчання як процесу і результату встановлення значущості предметів і явищ, що оточують людину, з позицій її уявлень про прекрасне [4] та визначена О. Рудницькою інтеграція емоційних та раціональних процесів, емоційного переживання та мислення у трьох ступенях (чуттєвому сприйнятті зорової інформації; аналізі виразно-смислового значення художньої мови; інтерпретації образного змісту мистецького твору) [5, с. 55] відповідає сутності художньої творчості в архітектурі та актуалізує вагомість художнього сприйняття для студентів архітектурних спеціальностей.

Таким чином, професійна підготовка майбутніх архітекторів на ступені загального пізнання реалізується в усіх розглянутих аспектах мистецького навчання у контексті формування цілісної професійної художньої культури як мотивації до освоєння духовних, художньо-естетичних, етичних цінностей цивілізації, набуванні універсального поліхудожнього знання, що базується на способах цілісного сприйняття та усвідомлення композиційної сутності суспільних та мистецьких явищ і слугує передумовою формування готовності майбутніх фахівців до творчої самореалізації у просторі культури.

Ступінь особливого пізнання відображає специфіку архітектурної творчості у трансформуванні художньо- естетичного досвіду культури щодо виховання здатності створювати гармонійне середовище життя людини за законами краси. Таке фахове трактування перетворює художню навчальну діяльність у засіб пошуку і реалізації архітектурного задуму, дієвий інструмент неперервного професійного зростання, становлення художньої компетентності фахівців як сукупності якостей, що становлять передумову повноцінної участі суб'єкта в універсальному процесі художнього формотворення [2].

Теорією і практикою художнього навчання доведено, що під час пошуку композиційних рішень формується аналітичне просторове мислення студентів завдяки синтезу художніх знань, свідомому вибору оптимального методу зображення, співставленню ескізних варіантів, критеріальній оцінці художніх творів, задатками чого є досконалість зорового аналізатора та сенсомоторні якості художника. Водночас, важливим є розвиток образного мислення, художньої уяви, зорової пам'яті, асоціативності, фантазії у відтворенні зв'язків уявних образів зі сприйняттям, почуттями, волею, що важливо при становленні творчої індивідуальності архітектора.

Першоосновою архітектурної творчості є знання категорій та законів композиції, які визначають характер сприйняття краси та гармонії реальних і уявних форм; зумовлюють прочитання композиційної структури природних об'єктів, мистецьких та архітектурних творів і створення нових художніх образів (І. Араухо, А. Іконніков, Д. Мелодинський), а вміння композиційного моделювання слугують умовою продуктивного архітектурного пошуку та побудови графічних зображень.

Отже, на ступені особливого пізнання художніх основ архітектурної професії передбачаємо розвиток спеціальної компетентності, яка полягає у вільному володінні універсальними категоріями та законами композиції, відтворенні їх візуальною мовою графіки та пластики й зумовлює здатність до продуктивного застосування інтегрованої сукупності набутого образотворчого досвіду в усіх видах архітектурної творчості та професійного спілкування.

Основоположним виміром та передумовою готовності до архітектурної творчості визначимо образотворчу грамотність (Г. Бєда, М. Кириченко, В. Кузін) в інтеграції художніх знань та практичних умінь студентів, які уособлюють здатність мислити мовою мистецтва, володіння методикою і технікою різних видів мистецтва, вміння вербального вираження змісту твору і власних почуттів. Зокрема, теоретичний аспект образотворчої грамотності передбачає активний діалог з надбаннями світової та національної художньої культури, виховання здібності сприймати, аналізувати та відтворювати художні явища і архітектурні об'єкти, цілісність складових естетичної свідомості та спеціальних мистецьких знань щодо основних естетичних понять і категорій; теорії та історії мистецтва; загальної художньо-естетичної інформованості та ерудиції, навички вербального спілкування (Н. Миропольська, В. Розін). Спеціальні графічні вміння архітектора є складним комплексом, що забезпечує успішність проектування та візуалізації результатів. Отже, грамотність архітекторів у сфері мистецтва виходить за межі зображальних, декоративних, просторових, графічних засобів, утворюючи цілісну систему художніх знань, практичного досвіду та методів їхнього застосування у фаховому середовищі.

На ступені індивідуального художнього пізнання професійна підготовка майбутніх архітекторів націлена на формування їхньої готовності до виробничої діяльності, умовою чого вбачаємо виховання креативності та творчих художніх якостей студентів, що передбачає: організацію педагогічних стимулів фахового зростання; розвиток соціально вагомих особистісних якостей; розвивальний характер мистецького навчання; мотивацію саморозвитку та самовдосконалення.

Отже, суб'єктом мистецького навчання постає особистість студента-архітектора як інтегральна цілісність психогенних і соціогенних компонентів, що має розвинену структуру якостей (І. Бех, В. Крутецький, О. Леонтьєв, Г. Костюк, К. Платонов, Я. Пономарьов, Б. Тєплов). Спираючись на ґрунтовні психолого-педагогічні теорії особистості та комплекс вимог до фахівця архітектури, у структурі особистісних якостей виокремимо основний (загальнопрофесійний) та фаховий компоненти. До основної складової відносимо якості, які визначають спрямованість особистості сучасного архітектора, готового творчо працювати в обраній галузі: інтелектуальну, мотиваційно-вольову, соціально-громадянську, морально-етичну, емоційну підструктури. Фахову складову утворюють ті якості, які обумовлюють успішність професійної образотворчої діяльності (естетична, композиційна, креативна підструктури). Акцентуємо на вагомості творчих якостей особистості за синтезом інтелектуальних здібностей та духовних цінностей [2], у формуванні креативності студентів як здатності до творчості та презентації її результатів специфічними художніми засобами (Є. Базилевич, С. Коновець, М. Пічкур), готовності до продукування ідей, оперативного прийняття професійних художніх рішень, здатності до конструктивного мислення й поведінки, пошуку власної манери творення архітектурної композиції, потреби художнього саморозвитку.

Концептуальна ідея цілеспрямованого виховання креативності майбутніх архітекторів засобами мистецтва спрямовує педагогічний процес на особистість студента, забезпечує розвиток духовно-творчого потенціалу, інтелектуальну та моральну свободу, виховання ціннісного ставлення до професії та культури людства, стійке прагнення до саморозвитку й самовдосконалення у художньому пізнанні світу та архітектури. Специфіку творчого методу діяльності архітектора уособлює його професійна компетентність у сфері культури та мистецтва, яка визначає рівень його фахової художньої культури, володіння необхідним багажем художніх знань, умінь і навичок, здатність до їх постійного поповнення та застосування у конкретному виді роботи, професійно вагомі особистісні якості, що становить основу готовності випускників до творчої професійної діяльності та самореалізації у соціальному просторі.

Висновки... Таким чином, розглянуті позиції підтверджують, що професійна підготовка майбутніх архітекторів об'єктивно набуває специфічних рис, що змінює сталі позиції локалізованого набуття художніх знань, вмінь і навичок студентів та вимагає суттєвого оновлення системи неперервної архітектурної освіти відповідно до зростаючих вимог до фахівця, котрий буде здатним творчо розв'язувати соціокультурні та естетичні завдання архітектури у сучасному суспільстві.

Відповідно до теоретичних основ мистецької освіти процес формування готовності архітекторів до професійної діяльності зумовлено синтезом загального, особливого та індивідуального художнього пізнання: по- перше, в її трактуванні як феномену культури у становленні світогляду та художньої культури особистості, здатності до художнього сприйняття у синтезі емоційних та раціональних процесів; по-друге, у фаховій спрямованості навчання як інструменту неперервного професійного зростання, у становленні образотворчої грамотності студентів як передумови їхньої повноцінної участі в універсальному процесі художнього формотворення; по-третє, у вихованні образотворчої креативності студентів, укладанні індивідуальної художньої манери розв'язання професійних завдань.

Використана література

1. Зязюн І. А. Педагогіка добра: ідеали і реалії / І. А. Зязюн. - К. : МАУП, 2000. - 312 с.

2. Кармазин Ю. И. Творческий метод архитектора: введение в теоретические и методические основы / Ю. И. Кармазин. - Воронеж : Изд-во Воронеж. гос. ун-та, 2005. - 496 с.

3. Кондрацька Л. А. Художня епістемологія культури у вимірі педагогіки / Л. А. Кондрацька. - Тернопіль : Навч. книга - Богдан, 2002. - 408 с.

4. Падалка Г. М. Педагогіка мистецтва / Г. М. Падалка. - К. : Освіта України, 2008. - 274 с.

5. Рудницька О. П. Педагогіка : загальна та мистецька : навч. посіб. / О. П. Рудницька. - Тернопіль : Навч. книга - Богдан, 2005. - 360 с.

6. Шевченко Г. П. Образне мислення і процес його формування у студентської молоді засобами мистецтва : монографія / Г. П. Шевченко, Н.В.Фунтікова ; Східноукр. нац. ун-т ім. В.Даля. - Луганськ, 2010. - 134 с.

7. Щолокова О. П. Основи професійної художньо-естетичної підготовки майбутнього вчителя / О. П. Щолокова ; МО України ; ІЗМН ; УДПУ ім. М. П. Драгоманова. - К. : ВІПОЛ, 1996. - 172 с.

Размещено на Allbest.ru