Синергетична модель проектування освітнього середовища як основа формування планетарного мислення у майбутніх фахівців вищих навчальних закладів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Синергетична модель проектування освітнього середовища як основа формування планетарного мислення у майбутніх фахівців вищих навчальних закладів

Лузік Е.В.

Анотації

Розглядається синергетична модель проектування освітнього середовища у ВТНЗ, що виступає теоретико-методологічною основою формування планетарного мислення у майбутніх фахівців технічних університетів.

Рассматривается синергетическая модель проектирования образовательной среды в вузах, что выступает теоретико-методологической основой формирования планетарного мышления у будущих специалистов технических университетов.

We consider the synergetic model design in higher technical educational environment that supports the theoretical and methodological basis of the formation of planetary thinking of the future professionals of technical universities

Освітнє середовище, навчальний процес якого зводиться лише до нагромадження знань, не формуючи, при цьому, вміння думати, розуміння операцій аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, за допомогою яких здобуваються осмислені (продуктивні) знання та інтегроване уміння, є малоефективним.

Саме тому підготовка фахівців в системі вищої технічної освіти, що потребує здійснення якісних змін, а саме, розвитку та реалізації у кожного майбутнього фахівця усвідомленості дій, рефлексивної культури, розуміння себе та інших, вимагає від сучасного суспільства оволодіння синергетичними парадигмами управління цим процесом.

Відомо, що головна суперечність розвитку синергетичних систем, до яких належить і система освіти, полягає у взаємодії двох начал - того, що створює нові структури, і того, що розмиває останні - дисипативого (хаотичного). З іншого боку, діалектика науково-методологічного підходу до проектування освітнього середовища у вищому навчальному закладі (ВТНЗ) вимагає в діяльності викладача безперервного пошуку нових теоретико-методологічних підходів, що дозволять розробити і впровадити в навчальний процес інваріантну основу сучасної синергетичної парадигми, як відносно жорсткого каркасу методологічних принципів, що має бути спрямованою на оптимізацію розв'язання усіх суперечностей, які обумовлюють існування й розвиток різних явищ реального світу.

Крім того, впровадження синергетичної парадигми, на наш погляд, дозволяють обґрунтувати використання творчих підходів до розгляду складних компонентів освітнього процесу, в тому числі і основних її компонентів - суб'єктів педагогічного процесу - особистості викладача і студента як основи самоорганізації та саморозвитку навчального процесу у ВТНЗ. синергетичний управління освітній

Виходячи з того, що в основі системного аналізу перебуває принцип системності, а в основі синергетичної парадигми - принцип розвитку, діалектика цих принципів, взаємодоповнюючи та взаємообумовлюючи один одного, в дійсності утворює епістомологічну (гносеологічну) єдність. Саме тому одним із напрямків проектування сучасного освітнього середовища ми вбачаємо у побудові синергетичної моделі інтегративно-діяльнісної освітньої системи як основи формування планетарного мислення у майбутніх фахівців вищих технічних навчальних закладів.

По суті, більшість наукових досліджень освітнього процесу у ВТНЗ, з точки зору системного підходу, реалізують лише механістичний перенос у педагогіку вищої школи провідного принципу класичної фізики (так звану Ньютонівсько-Картезіанську механічну модель світу), що абстрагується від процесів становлення компонентів освітнього процесу та їх взаємодії. Правило, сформульоване Н. Бором, що "протилежності - не протиріччя, вони доповнення", дозволяє сформувати нову основу для розвитку психолого-педагогічних теорій, нову логіку побудови структури синергетичних відкритих динамічних систем, до яких відноситься система освіти, нове мислення та нові технології комунікацій і поведінки. Саме принцип доповнення можна розглядати як системоутворюючу основу теорії самоорганізуючих систем, найбільш складною з яких є людина із своєю свідомістю, динамічність стану якої можна описати за шкалою "хаос-порядок". Урівноваження їх взаємодії, як існування якісної незмінності системи протягом певного часу, при постійній різниці результату їх взаємодії на виході може сформувати два шляхи: еволюційний етап розвитку і швидкий біфуркаційно-хаотичний злам старої освітньої системи. Саме другий шлях сприяє виникненню безлічі аттракторів (нових центрів організації), які претендують на організацію нового суспільства, а звідси, найважливішим завданням синегретичної парадигми, за словами І. Пригожина, є "вибір однієї з багатьох можливих траєкторій" розвитку відповідних систем.

Таким чином, синергетична модель проектування освітнього середовища, розглядаючи психіку суб'єктів освітнього процесу як відкриту, нерівноважену, нелінійну систему, яка знаходиться під флуктуаційним впливом зовнішнього інформаційного простору, що діє на свідомість і підсвідомість, дозволяє сформулювати гіпотетичне припущення щодо "біфуркаційного" механізму розвитку особистості студента, а процес еволюційного розвитку особистостієй цього процесу (викладача і студента) представити у вигляді безперервного ланцюжка дискретних областей певного суб'єктного параметричного простору поблизу критичних точок, що є результатом дії малих подразників інформаційно-освітнього середовища на психіку суб'єктів навчального процесу.

Виходячи з того, що психіку суб'єктів освітнього процесу ми можемо розглядати як нелінійну систему, що майже завжди знаходиться в режимі із загостренням, наявність цих імовірних (суб'єктивних) біфуркаційних психічних точок пов'язана з тим, що в інформаційному середовищі будь-яке скільки-небудь мале збудження може викликати сильну реакцію, що, в свою чергу, спричинить структурний перехід системи (наприклад, неуспішність з одного чи декількох предметів може спровокувати відчуженість студента до успішності отримання тієї чи іншої професії). Крім того, якщо взяти до уваги спонтанний характер вибору подальшої траєкторії еволюції освітньої системи в точках біфуркації, то стає зрозумілою цілком імовірнісна природа нелінійної динаміки формування суб'єктів освітньої системи під час навчального процесу (саме цим можна пояснити збої у цьому процесі при вихованні особистості на кінцевому етапі навчального процесу, які можуть сильно відрізнятися від тих, що були спроектовані на начальному етапі даного процесу).

Розглядаючи підсвідомість суб'єктів освітнього середовища у вигляді детермінованого хаосу ймовірнісних траєкторій розвитку психіки і виходячи з того, що природа психічних аттракторів може мати різне походження, ми вважаємо, що ці аттрактори можуть бути ефективно сформовані і в соціально-біологічній системі, сукупність яких і складає освітнє середовище.

Виходячи з мети нашого дослідження та аналізу літератури з проблем формування професійних компетентностей, з'ясуємо перш за все, що представляє собою планетарне мислення та етапи його розвитку; фундаментальні властивості планетарного мислення та причини, що вимагають його розвитку.

Проведені нами дослідження дозволяють зробити висновок, що, представляючи планетарне мислення як природню систему координат, в якості основної його характеристики вибираємо здатність людини зв'язувати образи, уявлення, поняття за допомогою поєднання відносної рівноваги, які взаємодоповнюють одне одного, утворюючи єдиний світогляд та єдиний погляд на навколишнє інформаційне середовище. Дане визначення планетарного мислення синхронізує з його фундаментальними властивостями: цілісністю і опорою на самоорганізаційні процеси, де цілісність проявляється в нерозривному зв'язку з ноосферою, тобто має онтологічний і гносеологічний аспекти, та зв'язку з хаосом.

В своєму становленні поняття "планетарне мислення" пройшло два етапи: перший етап, при якому людина сприймає в природній системі координат (навколишньому середовищі) лише один його рівень і встановлює рівноважний взаємозв'язок саме з ним; другий етап (кінець ХІХ століття) характеризується створенням конструкцій спроміжних рівноваг в природознавстві і філософії (наприклад теорія антропокосмізму), коли людина, перестаючи бути центром світогляду, усвідомлює прагнення "не стільки брати, скільки давати", підтверджуючи, тим самим, слова академіка В. Андрющенка, що "людину у ХХ ХХІ столітті фактично "звели" до фізичного тіла, а її потреби - до пошуку комфорту за будь-яку ціну".

Враховуючи те, що при формуванні творчої особистості найбільш ефективним видом навчальної діяльності є пізнавальна самостійність, тобто здатність людини без сторонньої допомоги здобувати інформацію з різних джерел, на наш погляд, до основних причин, що вимагають розвитку і впровадження планетарного мислення в освітнє середовище, можна віднести:

· фрагментарність мислення суб'єктів освітнього процесу;

· механістичне розуміння зв'язків природи, людини, суспільства і держави;

· формування психології буття, де раціональне мислення виступає панівним чинником над чуттєвим мисленням.

Крім того, аналіз вищесказаного та особистісний досвід дозволили нам виокремити ряд психолого-педагогічних умов, що сприятимуть, на наш погляд, формуванню планетарного мислення в студентів ВТНЗ в процесі вивчення міждисциплінарних навчальних курсів. Перш за все, це створення позитивної, внутрішньої мотиваційної настанови на творчу діяльність студентів, що здійснюється через переконання, розвиток інтересу, встановлення зв'язків з життям і майбутньою професійною діяльністю; реалізація спільної діяльності зі студентами, що трансформується у співтворчість за допомогою емоційно-особистісного стилю співробітництва; розв'язання творчих завдань особистісно-професійного спрямування, тобто необхідність формування у студентів здібностей самостійно здобувати, систематизувати і генерувати (продукувати) знання, інтелектуальні уміння, інтегровані навички - самостійно вирощувати в собі творчу особистість.

Сформульовані психолого-педагогічні умови вимагають сформованості відповідних технологій навчання, які відповідали б:

· створенню атмосфери взаємної довіри і вимогливості, а також всебічної турботи протягом всього навчально-виховного процесу;

· формуванню спільних цілей та інтересів, спрямованих на "завтрашню" професійну діяльність;

· умінням розробляти і перевіряти взаємоприйнятну технологію спільної та самостійної діяльності, спрямованої на процеси самоуправління і самоактуалізації майбутнього фахівця;

· володінню високою культурою пізнавальної діяльності;

· прогнозуванні навчальної діяльності в умовах творчої самостійності суб'єктів освітнього процесу.

Проведене дослідження дозволяє сформулювати найбільш важливі характеристики планетарного мислення, до яких ми відносимо:

– взаємодію філософських теорій, природознавчих законів та релігіозних концепцій, що проявляється в результаті їх самоорганізації;

– цілісність, яка виражається в теоретико-практичній взаємодії людини з навколишнім середовищем;

– планетарно-космічний масштаб розвитку ноосфери, наукових теорій, що орієнтовані на загально космічну єдність.

Таким чином, нові вимоги до проектування освітнього середовища в ВТНЗ 21 століття, що реалізують в конкретних умовах ідеї гуманізації і демократизації, духовності і толерантності в своїй основі повинні мати синергетичну модель взаємодії, тобто модель співробітництва і співтворчості, комунікативні та рефлексивні тренінги, організаційно-діяльнісні технології.

Висновки

1. Принцип комплементарності (доповнення), змінюючи підходи до освітнього процесу, поставив людство перед необхідністю перегляду філософії соціальної поведінки, соціокультурних норм різних галузей наукового знання; зміни свідомості суб'єктів навчального процесу як атмосфери процесу мислення і само мислення.

2. Результатом такого освітнього процесу має стати неперервний приріст в потребах (через цілі), у внутрішніх нормах (через зміст), у здібностях (через методи), в технологіях засвоєння репродуктивного і виробництва продуктивного знання, в моделях гармонійного стану свідомості.

Література

1. М. Громкова. Психология и педагогика профессиональной деятельности: Учеб. пособие для вузов. - М.: ЮНИТИ - ДАНА, 2003. - 415 с.

2. Синергетична модель проектування особистісно-орієнтованих дидактичних технологій Вища освіта України. - № 2. Додаток 1. - 2009 р. - Тематичний випуск "Наука і вища освіта в Україні: міра взаємодії". - К.: С. 128-135.

Размещено на Allbest.ru