Постановка проблеми та її актуальність. Для сучасного інформаційного суспільства характерним є зміни в усіх сферах життя особистості, а особливо, у освітньому середовище. Освітній процес все більше робить наголос на якості вищої освіти, інформатизації навчального процесу, підготовки випускників вищих навчальних закладів відповідно до вимог ринку праці та потреб суспільства. Серед законодавчих документів, які засвідчують інформатизацію освітнього процесу в Україні можна виділити Державну програму "Інформаційні та комунікаційні технології в освіті і науці" на 2006-2010 роки. У даній програмі надана оцінка нинішнього стану інформатизації освіти України і визначені основні напрямки подальшого розвитку. Необхідність даних процесів визначає головну роль освіти у забезпеченні розвитку суспільства. Інформаційні та комунікаційні технології становлять вагому частку світового виробництва, що спричиняє глобальний перерозподіл як ринку праці, так і ринку освітніх послуг. Основним завданням сучасної вищої освіти є підготовка майбутнього фахівця до гідного виконання своєї місії у мінливому світі, для задоволень нужд та потреб суспільства 21 століття, де відому роль будуть грати знання, інформація та освіта. [1]

На сьогодні в Україні проводиться практичне реформування освітньої галузі, що має відповідати європейським стандартам. У травні 2005 року в Україні була підписана декларація, про залучення вищих навчальних закладів України до Болонського процесу. Входження України до Європейського освітнього середовища, вимагає модернізацію освітньої системи відповідно до вимог Європейської спільноти, в свою чергу це розширить можливість працевлаштування вітчизняних фахівців. Обраний шлях передбачає багато змін у всіх сферах, включаючи й авіаційну галузь.

Підвищення ефективності системи підготовки майбутніх авіаційних диспетчерів вимагає дослідження ряду психолого-педагогічних проблем, серед яких важливе місце займає проблема компетентності спеціаліста та готовності до виконання належним чином професійних обов'язків.

Аналіз наукових праць, присвячених розв'язанню проблеми. Відзначимо, що основні аспекти становлення компетентнісного підходу в міжнародному освітньому процесі описані у працях вітчизняних і російських вчених (О. Овчарук, О. Пометун, Н. Бібік та ін), та зарубіжних науковців (Д. Кур, Е. Кліме, Ф. Вайнерт, У. Бек, Ф. Фрідріх, Х. Мендель, Д. Мартенс, Д. Валь та ін). Професійну підготовку та професійну діяльність авіаційних диспетчерів вивчали Т.В. Тарнавська, С.В. Щербіна, І.М. Буцик та ін.

Постановка завдання, цілі статті. Вивчення проблеми формування компетентностей майбутніх авіаційних диспетчерів та їх професійної готовності до діяльності, вмотивували нас звернутися до аналізу організації професійної підготовки майбутніх авіаційних диспетчерів в умовах інформатизації освіти.

Виклад основного матеріалу. На сьогодні світова авіація знаходиться у постійному розвитку, відбувається постійне оновлення та вдосконалення авіаційної техніки, що в свою чергу підвищує рівень безпеки літальних апаратів. Але відповідно до даних, які наводять Міжнародна організація цивільної авіації, 80 - 90% авіаційних подій пов'язана з людським чинником. Головним завданням підготовки авіаційних фахівців є попередити помилки, які можуть статися підчас радіообміну між авіаційним диспетчером та пілотом цивільної авіації. [2] Незважаючи, на високі наукові та технічні здобутки в авіаційній галузі, авіаційні події за участю людського фактору продовжують траплятися.

Традиційна система підготовки майбутнього авіаційного диспетчера формувалася протягом десятиріч та мала позитивний досвід, але зважаючи на постійні зміни у аеронавігаційній галузі ця підготовка, на сучасному етапі, не повною мірою відповідає сучасним потребам авіаційної галузі. [3, с.84]

Для більш детального аналізу професійної підготовки авіаційних диспетчерів ми звернулися до дослідження діяльності даного виду професії. Професійна діяльність авіаційного диспетчера будується на забезпеченні безпечного, регулярного і впорядкованого руху повітряних судів в межах зон його відповідальності. Це один з видів професійної діяльності, де фахівець не може дозволити собі зробити помилку. Для успішного виконання трудової діяльності авіадиспетчер має використовувати знання повітряної навігації, авіаційної метеорології, а також дотримуватися встановленим правилам та інструкціям, які контролюють всі аспекти його діяльності. Серед головних помилок, які трапляються під час ведення радіообміну між диспетчером та пілотом ми можемо виділити: [4, с. 19]

- порушення стандартної фразеології радіообміну;

- помилки, які пов'язані з національними особливостями;

- помилки слухового сприйняття;

- помилки, які пов'язані з особливостями англійської авіаційної мови.

Постійний радіозв'язок авіаційного диспетчера з членами екіпажу повітряного судна вимагає високих комунікативних вмінь та навичок, серед яких можна виділити наступні аспекти: [5, с. 192]

- лаконічність;

- однозначність;

- відносна свобода побудови висловлювання;

- типова фразеологія;

- максимальне використання стандартних слів і фраз;

- чітка та зрозуміла вимова;

- уникнення багатослів'я в стандартних умовах;

- використання нестандартних мовних одиниць у нестандартних ситуаціях;

Важливим компонентом успішної професійної діяльності авіаційного диспетчера є його професійна надійність. Безпомилкове виконання певних професійних функцій протягом певного часу у заданих умовах. [6, с.348] Професійна надійність - це певна стабільність мотиваційних, емоційних, інтелектуальних, психофізіологічних, психічних та фізичних компонентів діяльності, які спрямовані на ефективне виконання певних професійних завдань. [7, с.384]

Для наукового моделювання педагогічного процесу підготовки авіаційних диспетчерів, необхідно навести визначення понять "готовність до діяльність" та "професійна підготовка", визначити провідну концепцію організації навчання і відповідні принципи.

В теорії педагогічної освіти в Україні поняття "професійна підготовка" використовується паралельно з таким поняттям як, "готовність до діяльності". Готовність до діяльності є важливою умовою формування певних здібностей та якостей, які є необхідними для виконання професійних обов'язків. У психолого-педагогічній літературі поняття "готовність" розглядається: як наявність певних здібностей (Л.С. Рубінштейн), як психологічний процес (Е. Еріксон), як установка - готовність організму до виконання того чи іншого завдання (Д.М. Узнадзе).

Професійна підготовка - це процес, що проходить у межах навчального закладу, результатом якого є отримання певних знань, навичок та вмінь. [8] Професійна підготовка охоплює різні види навчання, виховання, які направлені на формування знань, умінь та навичок, які є необхідними для виконання певної трудової діяльності. [9, с.188] Сучасна традиційна підготовка майбутніх авіаційних диспетчерів - це складний багатогранний процес, який передбачає отримання певних професійних навиків, накопичення знань та включає:

- початкову підготовку, яка входить в програму освітньої освітньо-кваліфікаційного рівня "бакалавр", напрям підготовки "Аеронавігація";

- відбір кандидатів за професійними якостями;

- отримання ліцензії студента-авіадиспетчера (державна сертифікація авіаційного персоналу та перевірка теоретичних знань);

- професійна підготовка в тренажерних центрах.

авіаційний диспетчер інформатизація освіта

О.П. Петрушак та С.І. Рудаш в роботі [10] наголошують, що сучасна професійна підготовка майбутнього авіаційного диспетчера має певні недоліки. Перш за все, це розрив між теорією та практикою. Саме тому науковці пропонують введення трьох етапів навчання, а саме:

отримання теоретичні знань (знання, які є основою професійної діяльності авіаційних диспетчерів);

предтренажерний етап (здобуття практичних вмінь для формування навиків);

практичні заняття на тренажерах.

Слід зауважити, що саме на предтренажерному етапі здійснюється оволодіння навичками та вміння, які є необхідними для успішного виконання професійних обов'язків.

Розглядаючи професійну підготовку авіаційних диспетчерів слід зауважити, що необхідно сформувати:

активність пізнання причин нештатної ситуації;

вміння працювати як з перенасиченим інформаційним полем так і за умов дефіциту інформації;

вміння будувати на основі розрізненої і різнохарактерної інформації концептуальну модель образу польоту;

вміння приймати і реалізовувати рішення з передачею його на борт повітряного судна. [11, с.7]

Наступним важливим компонентом професійної підготовки авіаційних диспетчерів є формування компетентностей, які, в свою чергу, мають допомогти майбутньому фахівцю швидко адаптуватися до виконання професійних обов'язків.В.П. Харченко та Ю.В. Чинченко у своєму дослідженні [12] визначили основні складові професійної компетентності майбутнього керівника польотів (авіаційного диспетчера):

- особистісну компетенція;

- соціально-психологічну компетенція;

- ділову компетенція;

- організаторська компетенція.

Відповідно до впровадження компетентнісного підходу у вітчизняне освітнє середовище актуальним є вивчення та дослідження необхідних, базових або ключових компетентностей, якими має оволодіти майбутній авіаційний диспетчер для успішного існування у соціумі та вдалого виконання професійних обов'язків.

Саме тому актуальним, на сьогоднішній день, є відбір та визначення ключових компетентностей майбутнього авіаційного диспетчера, які, в майбутньому, фахівець зможе поєднати з отриманими знаннями та досвідом, що, в свою чергу, складе готовність до виконання професійних обов'язків та успішну подальшу професійну діяльність.

Висновки та перспективи подальших розвідок дослідження проблеми. Традиційна підготовка авіаційних диспетчерів протягом багатьох десятиріч відповідала запитам суспільства. Але, на сьогодні назріла необхідність поєднання вже існуючих методів навчання з пошуком нових підходів та педагогічних технологій, які забезпечать універсальність підготовки випускників вищих навчальних закладів авіаційного профілю. Перш за все, це відбір та формування необхідних компетентностей, які допоможуть оволодіти певними вміннями та навичками та успішно виконувати професійні функції, що в свою чергу може зменшити кількість помилок, які можуть статися під час трудової діяльності авіаційного диспетчера.

Список використаних джерел

1. Кремень В.Г. Суспільство знань і якісна освіта / В.Г. Кремень // Освіта: Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик. - 2007. - № 13-14. - 21-27 березня.

2. Руководство по обучению в области человеческого фактора. Doc 9683 - AN/950. - Монреаль: ICAO, 1998. - 138 с.

3. Харченко В.П. Застосування еталоних моделій компетенції диспечерів керування повітряним рухом як засобу оптимізації витрат провайдера аеронавігаційних послуг / В.П. Харченко В.П. Колотуша І.В. Колотуша // Вісник НАУ. - 2010. - № 1. - С.84

4. Тарнавская Татьяна Вердиевна. Методикм обучения будущих диспетчеров управления воздушным движением в экстремальных ситуациях на международных воздушных трассах: дис. канд. пед. наук: 13.00.02/Тарнавская Татьяна Вердиевна. - Кировоград, 2008. - 222 с. - Бібліогр.: с. 19.