Інтерактивні технології навчання як чинник підвищення якості підготовки студентів у технічному ВНЗ

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інтерактивні технології навчання як чинник підвищення якості підготовки студентів у технічному ВНЗ

Хоменко-Семенова Леся Олексіївна,

аспірант

кафедри педагогіки та психології професійної освіти

Гуманітарного інституту

Національного авіаційного університету

Анотація: У статті розглянуто основні тенденції розвитку сучасних підходів до підвищення якості сучасної освіти за рахунок впровадження у навчальний процес інтерактивних технологій навчання.

Ключові слова: інновації, інтерактивне навчання, інтерактивні методи навчання, підвищення якості освіти.

Аннотация: В статье рассмотрены основне тенденции развития современных подходов к повышению качества современного образования путем внедрения в образовательный процес интерактивных технологий обучения.

Ключевые слова: инновации, интерактивное обучение, интерактивные методы обучения, повышение качества образования.

Summary: In the article are considered the basic tendencies of development of the current trends to increasing the quality of current education due to introduction in the educational process interactive technologies of education.

Keywords: innovations, interactive teaching, interactive methods of teaching, upgrading education

технологія інформаційний методика навчання

Постановка проблеми. Актуальність застосування сучасних інформаційних технологій та інноваційних методик навчання зумовлена входженням України до європейського освітнього простору, що відповідає «Плану дій щодо забезпечення якості вищої освіти України та її інтеграції в європейське і світове освітнє співтовариство», а саме: допомагає студентам реалізувати бажання навчатися впродовж усього життя, підтримати і обґрунтувати мотивоване залучення студентів до навчання; сприяє підвищенню серед студентства привабливості та конкурентоспроможності Європейського простору вищої освіти для інших регіонів світу; здійснювати підготовку висококваліфікованих фахівців, які будуть конкурентоспроможними на національному, європейському та світовому ринках праці; сформувати практичні уміння, навички, рекомендації для застосовування освітніх технологій проектування особистісного навчального середовища майбутнього фахівця та сприяти організації його самостійної й індивідуальної навчальної діяльності (форми, методи, методики, технології навчання).

Ми вважаємо, що одним із важливих наукових теоретичних і практичних психолого-педагогічних завдань є розробка методологічних засад впровадження інтерактивних технологій та інноваційних методик навчання в контексті Болонського процесу, які містять концептуальні положення, принципи та обумовлюють розвиток вищої освіти України в рамках Болонського процесу:

? створення інноваційного простору на основі освітньої і наукової підтримки;

? адаптація системи вищої освіти України до норм, стандартів і основних принципів Європейського простору вищої освіти.

Аналіз досліджень і публікацій. Теоретичні підходи до інтерактивного навчання привертали увагу багатьох вчених. Термін “інтерактивна педагогіка” до наукового обігу у 1975 р. ввів німецький дослідник Ганс Фріц, який за головну мету інтерактивного процесу визначив зміну і поліпшення моделей поведінки його учасників.

Пошуком найефективніших форм і методів навчання займалися Я.А. Коменський, А.С. Макаренко, І.Г. Песталоцці, В. А. Сухомлинський, К. Д. Ушинський та ін. У розробці проблеми інтеракції брали участь: Р Мертон, Дж. Мід, Дж. Морено, К. Фопель, Т. Шибутані та ін.

Помітний поштовх до розширення дидактичного використання технологій інтерактивних технологій навчання, поклали дослідження Н.П. Анікєєва, І.Г Абрамова, Л.Г. Борисова, А.А. Вербицького, І.П. Іванова, В.Я. Платова, В.В. Подіновського, В.Н. Рибальського, А.М. Смолкіна, І.М. Сироєжина, СА. Шмакова та ін.

Позитивний вплив інтерактивних технологій на ефективність навчального процесу неодноразово підтверджувався багатьма дослідниками в галузі як педагогіки, так і психології. Однак успішне їх використання в методиці викладання облікових дисциплін потребує врахування деяких специфічних особливостей, які знаходять прояв на всіх етапах навчально-виховного процесу.

Взагалі інтерактивні технології навчання - це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету - створити комфортні умови навчання, за яких кожен відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність [2]. Основою інтеракції є принцип багатосторонньої комунікації, яка характеризується відсутністю полярності та мінімальною сконцентрованістю на точці зору викладача. [3].

Виклад основного матеріалу. Інтерактивні технології - це порівняно новий, творчий, цікавий підхід до організації навчальної діяльності учнів.

Слово “інтерактив” походить від англійського слова “interact”. “Inter” - це взаємний, “act” - діяти. Інтерактивний - здатний взаємодіяти або перебувати в режимі бесіди, діалогу з будь-чим (наприклад, комп'ютером) або з будь-ким (людиною). Сутність інтерактивного навчання полягає в активному залученні всіх учнів до процесу пізнання.

У педагогічній літературі описано чимало типів організації навчання (за рівнем активності студентів, рівнем залучення їх до продуктивної діяльності, за дидактичною метою, за способами організації тощо). Голант Е.Я. (60-ті рр.) поділив типи та методи навчання на активні та пасивні залежно від участі учнів у навчальній діяльності. Звісно, термін “пасивне” є умовним, адже будь-яка організація навчального процесу неодмінно передбачає певний рівень пізнавальної активності суб'єкта - студента, інакше досягнення навіть мінімального результату неможливе. У своїй класифікації Я. Голант використовує “пасивність” як визначення низького рівня активності студентів, переважно репродуктивної діяльності за майже цілковитої відсутності самостійності й творчості[1]. До цієї класифікації ми додамо інтерактивне навчання як різновид активного, котрий, однак, має свої закономірності та особливості.

При пасивному типі навчання студент виступає у ролі “об'єкта” навчаня, має засвоїти й відтворити матеріал, переданий йому вчителем, текстом підручника тощо - тобто джерелом правильних знань. До відповідних методів навчання належать методи, що вимагають від учнів лише слухати й дивитися (лекція-монолог, читання, пояснення, демонстрація й відтворювальне опитування учнів). Учні, як правило, не спілкуються один з одним і не виконують жодних творчих завдань.

При активному навчанні передбачається застосування методів, що стимулюють пізнавальну активність і самостійність студентів. Студент виступає “суб'єктом” навчання, виконує творчі завдання, вступає у діалог з викладачем. Основними методами цього навчання є: самостійна робота, проблемні й творчі завдання, питання студента до викладача і, навпаки, що розвивають творче мислення.

Сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умов постійної, активної взаємодії всіх студентів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання в співпраці), де студент і викладач є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання. Викладач виступає в ролі організатора процесу навчання, лідера групи. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв'язання проблем. Воно ефективно сприяє формуванню цінностей, навичок і вмінь, створенню атмосфери співпраці, взаємодії, дає змогу викладачу стати справжнім лідером учнівського колективу.

Отже, інтерактивні технології - це організація засвоєння знань і формування певних вмінь та навиків через сукупність особливим способом організованих навчально-пізнавальних дій, що полягають у активній взаємодії учнів між собою та побудові міжособистісного спілкування з метою досягнення запланованого результату.

На відміну від активних методів навчання, які будуються на односторонній комунікації (її організовує й постійно стимулює викладач), інтерактивні методи принципово змінюють схему комунікації в навчальному процесі [5]. Аналізуючи власні реакції та реакції партнера, учасник змінює свою модель поведінки і свідомо засвоює її.

На розробку методик інтерактивного навчання в процесі викладання облікових дисциплін впливає тісний взаємозв'язок пропонованого матеріалу із законодавством та практичною діяльністю, насиченість інформацією, що динамічно змінюється. Врахувати зазначені особливості дозволяють кейс-метод, метод проектів, дискусія., метод роботи у малих групах.

Кейс-метод полягає в тому, що він одночасно відображає не тільки практичну проблему, а й актуалізує певний комплекс знань, який необхідно засвоїти при вирішенні цієї проблеми, а також вдало суміщає навчальну, аналітичну і виховну діяльність, що безумовно є діяльним і ефективним в реалізації сучасних завдань системи освіти.

Як специфічний метод навчання, кейс-метод застосовується для розв'язання властивих йому завдань. До основних його проблем належить:

- технологізація і оптимізація;

- методологічне насичення;

- застосування в навчанні різних типів і форм;

- компетентісний підхід.

Цілі, на які спрямовано використання кейс-метод, залежить від типу конкретної ситуації, а саме виділяють: кейс-потреби, кейс-вибір, кризовий кейс, конфліктний кейс, кейс-боротьба, інноваційний кейс.

Навчальні завдання кейс-методу полягають у :

- набутті навичок використання теоретичного матеріалу для аналізу практичних проблем;

- формуванні навичок оцінювання ситуації, вибір та організацію пошуку основної інформації;

- вироблені вмінь формулювати питання і запити;

- виробленні умінь розробляти багатоваріантні підходи до реалізації плану дії;

- формуванні вмінь самостійно приймати рішення в умовах невизначеності;

- формуванні навичок та прийомів всебічного аналізу ситуацій, прогнозування способів розвитку ситуацій;

- формуванні вмінь та навичок конструктивної критики.

Одним із методів інтерактивного навчання, що суттєво збагачує процес викладання облікових дисциплін, є метод навчальних проектів. Важливою рисою проектного підходу є увага та повага до студента, спрямування зусиль не лише на навчання, а й на всебічний розвиток особистості. Робота за методом проектів передбачає постановку певної проблеми і наступне її розкриття, вирішення, з обов'язковою наявністю ідеї та гіпотези вирішення проблеми, чітким плануванням дій, розподілом (якщо розглядається групова робота) ролей, тобто наявністю завдань для кожного учасника за умов тісної взаємодії, відповідальності учасників проекту за свою частину роботи, регулярного обговорення проміжних кроків та результатів [4].

Він базується на наступних моментах:

- розвиток пізнавальних, творчих навичок учнів, критичного мислення, вмінь самостійно шукати інформацію;

- самостійної діяльності учнів: індивідуальної, парної, групової, яку учні виконують протягом певного часу;

- розв'язування певної значущої для учнів проблеми, яке б моделювало діяльність спеціалістів конкретної предметної галузі;

- подання підсумків проектів, що реалізується в реальному вигляді, формі (звіт, веб-сайт, доповідь, газета чи журнал тощо). Ці результати мають мати конкретну форму й бути готовими до застосування на практиці;

- співробітництво учнів між собою і вчителем ("педагогіка співробітництва").

Цікавою є така форма проведення занять, як дискусія, диспут. В цьому випадку навчальна дискусія будується так, щоб давати студентам можливість самостійно приймати рішення, аналізувати власні ідеї й підходи, будувати свої дії відповідно до власних рішень. Однак традиційне заняття будується в іншому дусі, виникає питання, як здійснити перехід від звичайного заняття до живого творчого обговорення навчальної теми, її основної проблематики? Одним з варіантів такого переходу є „еволюційна" дискусія, яка виникає з традиційних видів навчальної роботи сама собою, досить природно [5]. Найчастіше можна використовувати такі форми дискусій: "круглий стіл", засідання експертної групи, форум, симпозіум, дебати, судове засідання.

Поширеним прийомом інтерактивного навчання є метод мікрогруп. Здебільшого кількість учасників у малих групах 5-6 осіб, тривалість їх існування переважно 5-6 хвилин. Ці групи вирішують завдання проміжного характеру, тобто такі, що готують ґрунт для наступних етапів навчального процесу [5].

Розглянуті інтерактивні методи мають низку переваг:

-обрані ситуації максимально наближені до умов сучасного

суспільного життя;

- забезпечується комплексне формування знань, умінь, навичок;

- студенти одержують досвід, іноді роблять помилки і виправляють їх за допомогою викладача;

- розвивається творче, самостійне мислення кожного та організаторські здібності й вміння працювати в колективі.

Висновки. Використання інтерактивних технологій у процесі підготовки майбутніх фахівців сприяє формуванню позитивної взаємодії між учасниками навчального процесу, що незмінно позначається на якості підготовки студентів, активізує пізнавальну діяльність студентів; допомагає виявити і розвинути творчі здібності; враховувати професійні риси особистості; виховують толерантного свідомого громадянина; сприяють найкращому засвоєнню навчального матеріалу.

Список використаних джерел

1. Баханов К. О. Інноваційні системи, технології та моделі навчання історії в школі: Монографія - Запоріжжя: Просвіта, 2000. - 160 с.

2. Варзацька Л. Інтерактивні методи навчання: лінгводидактичні засади / Л. Варзацька // Дивослово. - 2005. - № 2. - С. 519.

3. Голубцова І.А. Впровадження інтерактивних технологій / І.А. Голубцова // Організація навчально-виховного процесу. - 2007. - № 9. - С. 159-174.

4. Луцик Г.Г. Особливості застосування інтерактивних технологій навчання у педагогічних коледжах / Г.Г. Луцик // Нові технології навчання. - 2008. - № 53. - С. 46.

5. Топчієв М.М. Активізація навчального процесу за допомогою інноваційних технологій та інтерактивних методів у викладанні суспільних дисциплін / М.М. Топчієв // Організація навчально-виховного процесу. - 2009. - № 15. - С. 159-174.

Размещено на Allbest.ru