Keywords: integration course, creativity, personality, developmental training, сompetence -activity approach, design and creative education system.

Актуальність проблеми

Дослідження теоретико-методологічних основ формування інтегрованих навчальних курсів (ІНК) в системі неперервної освіти визначається соціально і практично значущою проблемою самовдосконалення творчої особистості та її самоактуалізацією в професійній діяльності.

Вхід в інформаційне суспільство висуває перед фахівцями різних галузей головну вимогу: вміння адаптуватися до змін, що зумовлюються бурхливим розвитком науки і техніки. Особливо актуальною ця проблема є для випускників вищих технічних навчальних закладів (ВТНЗ), оскільки їх професійна діяльність охоплює не тільки взаємодію людини і техніки, діалектичний зв'язок між попередніми і новітніми науково-практичними досягненнями, але й динамічне інформаційне поле, з яким доводиться працювати представникам інженерних професій.

Взаємодія двох основних тенденцій розвитку сучасної науки (інтеграції та диференціації наукових галузей, дисциплін, проблемних царин) вимагає від фахівців ВТНЗ формування та розвитку інтелектуальної сфери, основу якої складають інтелектуальні уміння, що реалізують і забезпечують подальший саморозвиток і самоосвіту особистості, необхідні для професійної діяльності в умовах швидких перетворень техногенного світу.

Особливої уваги набувають інтегровані уміння студента самостійно здобувати та опрацьовувати інформацію, отримувати та продукувати нові знання, нестандартно вирішувати проблеми, що виникатимуть в процесі професійної діяльності.

Отже процес формування знань, умінь та навичок в навчальному закладі, що діалектично пов'язаний з процесом синтезу наукового знання та інтеграційними процесами в науковому пізнанні, формує необхідність активного пошуку нових резервів якісної підготовки фахівців, їх професійної компетентності і особистісної зрілості.

Обумовлено це, перш за все, тим, що, на практиці, існуюча система авторитарної підготовки не сприяє дії принципів міждисциплінарних та внутрішньодисциплінарних зв'язків, принципу неперервності таких видів підготовок, як довузівська, вузівська та післявузівська. Крім того, не працюють умови, що відповідають за часово-просторову структуризацію навчальних дисциплін (НД), які формують той чи інший від підготовок. І саме головне, фактично, не задіяним є основний важіль, що формує продуктивні знання та інтегровані уміння - самостійна робота студентів.

Для подолання кризи освітньої парадигми, що найбільш гостро відчувається у професійній підготовці студентів ВТНЗ, необхідно переосмислення її основ, розуміння сутності освітнього процесу як проникнення світу внутрішнього і зовнішнього, їх структури і взаємодії на основі принципів синергії, її самоорганізації в діяльності оволодіння “планетарною” моделлю структурування інформації для її засвоєння.

Крім того, сучасні соціально-економічні умови та існуючі у ВТНЗ протиріччя переконують в необхідності реформування концепції масово-репродуктивної освіти, що склалася, в концепцію індивідуально-творчого підходу до підготовки студента - майбутнього фахівця, спроможного до творчого саморозвитку. Звідси, формулою нової парадигми педагогіки вищої професійної освіти є перехід до педагогічної цінності саморозвитку студента.

Все це припускає пошук нового змісту та організаційних форм в системі неперервної освіти, надаючи особливого значення його методологічній складовій, найважливішими компонентами якої є розвиток творчої уяви особистості і здатності до її саморозвитку.

Методологічною основою системної організації змісту університетської технічної освіти, на наш погляд, повинна стати раціонально-образна картина світу, яка включає раціональні та чутливі компоненти світосприйняття та різне пізнання світу. Саме така картина світу, через систему своїх соціально-моральних принципів, синтезуючи різні типи культур і способи мислення, створює можливість об'єкту навчально-пізнавального процесу уявити світ в цілому. І якщо навчальне пізнання здійснюється в діалектико-рухомій єдності культури та природничих наук, що відповідає функціональній природі людського мозку, тобто навчально-пізнавальний процес формується за схемою протиріччя - рішення - нове протиріччя, то стає можливим функціонування і розвиток творчого мислення майбутнього фахівця, а перенесення акценту з інформаційного навчання на методологічне дозволяє досягти максимальної єдності процесів “засвоєння знань” і розвитку “здібностей мислення”.

Таким чином, об'єктом нашого дослідження є професійна діяльність майбутнього фахівця, а предметом - теоретико-методологічні основи формування інтегративних навчальних курсів (ІНК) в системі неперервної освіти.

Основний зміст дослідження

Сьогодні знання, що включене в зміст освіти, в основному, розглядається як зовнішня структурна форма, яка повинна бути передана студенту і засвоєна ним у готовому вигляді. Але дати всі знання, які будуть потрібними на протязі життя, неможливо через експоненційне зростання їх, а також, через швидку зміну характеру і змісту професійної діяльності, її інтелектуалізації.

Виходячи з того, що основним пріоритетом політики нашої держави в сфері освіти визначена європейська інтеграція, а метою реформування національної системи вищої освіти є досягнення принципово нового рівня якості підготовки фахівців на нових методологічних засадах, постає проблема формування теоретичного (аналітичного) стилю мислення, яке ґрунтується на фундаментальних теоретико-методологічних принципах теорії наукового пізнання, концептуальних положеннях щодо розвитку і всебічного формування особистості, а також особистісно-орієнтованого та ситуативно-рольового підходу до підготовки фахівців, тобто стати професійним суб'єктом(“автономним” професіоналом), спроможним не тільки адаптуватися, але й впливати на зміни..

Виходячи з того, що, дотепер, не існує чітко визначеної цілісної системи тих методологічних знань, які повинні бути сформовані у студентів в період їх підготовки до певної професійної діяльності, система теоретичних наукових знань, що складає основу ІНК, як сукупність взаємозв'язаних фактів, пов'язуючим елементом яких є ідея, принцип або гіпотеза, дозволяє глибше та достовірніше сформувати та розкрити сутність професійних понять, що відображають істотні ознаки об'єкту, пристрою, операції і служать основою спеціальних умінь і навичок, характерних для окремої професії або групи професій. Це в свою чергу, вимагає перегляду змісту і технологій навчання, а саме:

· програми навчальних дисциплін повинні враховувати поглиблене вивчення найбільш практично важливих вузлових проблем та ідей, відрізнятися найбільшим рівнем узагальненості, який буде сприяти розвитку пошуково-перетворюючого стилю мислення (основний курс, розвиваючий і просунутий);

· викладання дисциплін повинно передбачати розвиток дивергентного мислення та навичок його практичного використання для продукування нових знань та формування інтегрованих професійних умінь;

· наявність відповідних навчально-методичних матеріалів повинно створювати фундамент для творчої самостійної роботи студента та сприяти розвитку виконавчої професійної діяльності.

Основною гіпотезою представленого дослідження є те, що система підготовки творчої особистості в системі неперервної освіти буде ефективною, якщо при її проектуванні і практичній реалізації будуть враховані наступні вихідні положення:

> Головною метою формування креативної особистості в системі неперервної освіти є забезпечення відповідного рівня креативності сучасного випускника вищої школи потребам особистості і професійній діяльності, що динамічно змінюється; підготовка фахівця-професіонала з високим рівнем загальної культури, розвинутими здібностями до комунікації, емпатії та інтуїції, стрижневою характеристикою якого є креативна спрямованість особистості.

> Основними методологічними підходами при проектуванні формування креативності випускника вищої школи будуть визначені:

- системно-функціональний підхід;

- інтегративний підхід;

- особистісно-орієнтований підхід.

Тобто ми розглядаємо креативність як процес і комплекс інтелектуальних і особистісних особливостей індивіда, що сприяють самостійному висуванню проблеми, генерації великої кількості оригінальних ідей та нестандартному їх вирішенню, що дозволяє дослідити креативність не тільки як результат, але й як особистісно значущу нову якість на основі рефлексії і суб'єктивної самооцінки.

Таким чином креативність є ціннісно-особистісною утворюючою категорією, яка, будучи невід'ємною стороною людської духовності і умовою творчого саморозвитку особистості, є істотним резервом її самоактуалізації, що виражається не стільки різноманітністю наявних у особистості знань (як соціально закріплених стереотипів, виражених в принципах і законах), скільки сприйнятливістю до нових ідей і схильністю руйнувати або змінювати встановлені стереотипи з метою створення нового, отримання нетривіальних, несподіваних і незвичайних рішень життєвих і професійних проблем.

Оскільки креативний підхід до проблеми навчання припускає не вирішення готових дидактичних завдань, а генерацію, творче визначення і розробку ідей, задумів і проектів в широкому соціальному аспекті життя, креативна технологія навчання має представляти собою спосіб виміру вихідної і основної установки професійної освіти, тобто домінуюча функція освіти (тобто тунельна модель навчання) по відношенню до студента повинна замінитися сервісною (тобто планетарною моделлю).

В чому ж полягає відмінність креативних технологій від традиційних педагогічних технологій?:

1. Партнерство студента і викладачів в навчальному процесі, де викладач виступає в ролі режисера, менеджера освітніх послуг.

2. Змінюється головна умова традиційної освіти - наявність готових, систематизованих знань, які необхідно засвоїти. В проектній освіті знання можуть носити несистематизований характер, можуть бути суперечними та “неістинними”. Учень сам із множини знань, понять і уявлень будує свій проект, своє бачення про світ.

3. Основним елементом навчального процесу стають не знання, а інформація, тобто відомості будь-якого характеру, іноді сумнівної достовірності, і, як правило, не співпадаючі, або, навіть, такі, що суперечать один одному.

Звідси стратегія розвитку технічної освіти на ІІІ тисячоліття знаходить такий її цільовий напрямок як забезпечення гуманного відношення до людини як цілісної особистості: до її природних особливостей (розвиток); її соціальних властивостей (знань, умінь, навичок) і властивостям суб'єкта культури (духовності). Звідси і підготовка інтелектуала в технічному університеті повинна представляти собою синхронний процес трьох складових: спеціально-професійна, фундаментально-дослідницька та гуманітарна підготовки, основу яких складають системи динамічно відкритих, особистісно-розвиваючих та самодостатніх підготовок, ядрами яких є ІНК, що є фундаментом формування продуктивних знань та інтелектуальних умінь майбутнього спеціаліста. Тобто мова йде про створення нового покоління проблемно-орієнтованих інтегрованих курсів, реалізація яких потребує від студентів та викладачів міждисциплінарного синтезу і об'ємного поліпредметного системного бачення. Розробка таких курсів, як основа формування інтегрованих якостей компетентностей особистості, має стати пріоритетною в психолого-педагогічних дослідженнях вищої технічної освіти .

Крім того, в освітній процес університету, на наш погляд, мають бути включені такі дисципліни і курси, зміст яких відображає процес інтеграції і диференціації в сучасній науці, тобто тут не обійтися без використання кібернетики, синергетики та інших галузей знань, що виникли на стиках наук і дозволяють виходити на системний рівень пізнання дійсності.

Звідси, нове визначення освіти, як умови підготовки особистості до активного самостійного життя, пов'язується з більш глибинним її розумінням: не просто як процесу передачі знань, умінь та навичок, а як процесу визнання людиною себе і суспільства, природи, космосу, своєї ролі в збереженні і добродійному перетворенні світу, тобто бути професіоналом у вибраній сфері, бути особистістю, яка здатна успішно діяти в постійно плинному світі з високим ступенем невизначеності, бути людиною з різнобічним гуманістичним та гуманітарним мисленням, яка спирається на культурну спадщину попередніх поколінь.