Роль конфліктологічної освіти у професійному становленні майбутнього юриста

Обґрунтування необхідності вдосконалення конфліктологічної освіти майбутніх юристів у процесі їх навчання у вищих навчальних закладах. Дослідження змісту конфліктологічної компетентності юриста як складової професійної компетентності сучасного фахівця.

Рубрика Педагогика
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 09.04.2018
Размер файла 23,1 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 378.147

Роль конфліктологічної освіти у професійному становленні майбутнього юриста

Анна Жданюк, аспірантка Дніпропетровського університету імені А. Нобеля

Анотація

Стаття присвячена теоретичному обґрунтуванню необхідності вдосконалення конфліктологічної освіти майбутніх юристів у процесі їх навчання у вищих навчальних закладах. Визначено роль конфліктологічної освіти у професійному становленні майбутнього юриста. Уточнено поняття та проаналізовано зміст конфліктологічної компетентності юриста як складової професійної компетентності сучасного фахівця. Розглянуто зв'язок між спорідненими поняттями «компетенція» та «компетентність». Окреслено шляхи підвищення рівня конфліктологічної компетентності юриста у період його навчання у виші.

Ключові слова: конфліктологічна освіта, кон- фліктологічна компетентність, зміст конфлікто- логічної компетентності, професійне становлення юриста.

Статья посвящена теоретическому обоснованию необходимости совершенствования конфликтологического образования будущих юристов в процессе их обучения в высших учебных заведениях. Определена роль конфликтологического образования в профессиональном становлении будущего юриста. Уточнено понятие и проанализировано содержание конфликтологической компетентности юриста как составляющей профессиональной компетентности современного специалиста. Установлена связь между родственными понятиями «компетенция» и «компетентность». Намечены пути повышения уровня конфликтологической компетентности юриста в период его обучения в вузе.

Ключевые слова: конфликтологическое образование, конфликтологическая компетентность, содержание конфликтологической компетентности, профессиональное становление юриста.

The article is devoted to the theoretical basement of the improvement the conflictological education of the future lawyers in the process of their studying at the institute of higher education. The role of the conflictological education in the professional career of the lawyers has been determined. Has been precised the notion and the content of the conflictological lawyer's competency as the part of the professional competency of the modern specialist. The connection of the homogeneous notions «competency» and «awareness» has been examined. The ways of the level of the lawyer's conflictological competency during the period of their studying at the institute of higher education.

Key words: conflictological education, conflictological lawyer's competency, content of the conflictological lawyer's competency, professional career of the lawyers.

Вступ

Постановка проблеми. На сучасному етапі розвитку українського суспільства володіння конфліктологічними знаннями та навичками набуває вагомого значення в усіх галузях професійної підготовки спеціалістів, насамперед соціономічних професій. Майбутній фахівець юридичного профілю, закінчуючи вищий навчальний заклад, потрапляє в потенційно конфліктогенне професійне середовище, в умовах якого він вирішуватиме різноманітні суперечки та конфліктні ситуації, адже саме на це спрямована його професійна діяльність. Конфліктологічна підготовка, набута під час навчання у вищому навчальному закладі, повинна забезпечити успішність виконання фахівцем завдань, що стосуються не лише управління конфліктами у процесі виконання своїх обов'язків, а й здійснення заходів щодо їх попередження. Аналіз державних стандартів вищої юридичної освіти низки навчальних закладів України, в яких визначено базові компетентності спеціалістів у галузі права, показав спрямованість їх на формування соціальної, інформаційної, комунікативної, методологічної, етичної та інших компетентностей. Конфліктологічна компетентність як самостійний вид компетентності юриста не визначена у жодному зі стандартів, її формування в основному здійснюється у межах комунікативної або соціальної компетентностей, що, на наш погляд, є невиправданим. Отже, розуміння значущості формування конфліктологічної компетентності майбутніх юристів та зміщення акцентів у навчальному процесі у бік удосконалення конфліктологічної освіти є необхідною умовою підвищення рівня їх професіоналізму.

Метою статті є визначення ролі конфліктологічної освіти у професійному становленні майбутнього юриста.

Аналіз наукових досліджень і публікацій. Особливості професійної підготовки, організації освітнього процесу студентів юридичних навчальних закладів та різні аспекти професійної діяльності юриста знайшли відображення як в українських, так і зарубіжних дослідженнях (С. Алексєєва, О. Бандурки, О.Василенко, Т. Гороховської, М. Городиського, А. Жалінського, В. Монастирського, Ю. Роскопіної, А. Рибачук, В. Савіщенко, О. Скакун, С. Сливки, Л. Стецюк, Д. Суханової, В. Тація, Є. Тягнирядно та ін.). До проблеми визначення ключових компетентностей юриста звертаються у своїх роботах А. Білоножко, Н. Івакіна, М. Ковальов, Н. Кожем'яко, М. Криськів, Е. Куцова, В. Савіщенко, В. Ситянін, А. Солодухіна,И. Солодуха, О. Уваркіна та ін. Огляд наукових праць засвідчує існування поодиноких розвідок щодо визначення ролі та змісту конфліктологічної освіти майбутніх юристів, зокрема у межах дослідження конфліктологічної компетентності фахівців юридичного профілю (І. Ващенко, С. Горохов, Є. Грищенко, М. Зан, О. Климентьєва, Н. Маркарова, І. Переш, Н. Свиридюк, С. Філь). Таким чином, необхідність підвищення рівня професійної конфліктологічної підготовки юристів та недостатня розробка окресленої проблематики потребують продовження наукових пошуків.

конфліктологічний освіта компетентність юрист

Виклад основного матеріалу

Професійне становлення особистості відбувається в результаті її цілеспрямованого включення до системи професійної підготовки, яка являє собою організований і систематичний процес, спрямований на формування і розвиток системи знань, умінь, навичок, а також професійно значущих особистісних якостей, які забезпечують ефективне розв'язання професійних завдань, успішне подолання психологічних труднощів службової діяльності, правильне врахування її психологічних аспектів [5].

У сучасних умовах система професійної підготовки майбутніх юристів характеризується низкою тенденцій, серед яких провідною є застосування компетентнісного підходу, звернення до якого зумовлене тим, що саме компетентність є найбільш важливим показником професіоналізму, готовності фахівця до здійснення різних видів професійної діяльності. Переваги компетентнісного підходу вже визнано в освітніх системах зарубіжних країн, адже саме наявність компетентностей дозволяє особистості практично оперувати набутими знаннями, застосовувати їх упродовж життя. На нашу думку, певною мірою реалізувати компетентнісний підхід у ході підготовки юристів можливо за умови поглиблення та розширення видів компетентностей, їх конкретизації, а також адаптації до вимог правової сфери суспільства.

Як уже зазначалося вище, професійна діяльність спеціалістів юридичного профілю характеризується конфліктогенністю, що значно підвищилася впродовж останнього часу. Тому особливого значення серед професійних компетентностей майбутніх юристів набуває конфліктологічна компетентність. Перш ніж розглянути її змістовні характеристики, вважаємо за необхідне висловити власну позицію щодо розуміння суті розмежування понять «компетентність» та «компетенція».

Незважаючи на значну кількість наукових праць, присвячених цій проблемі, одностайної позиції досі не існує. На думку більшості вітчизняних дослідників, певна плутанина у трактуванні понять зумовлена творчим перекладом англійських слів «competency» та «competence», які у багатьох словниках визначаються як синоніми. Таким чином, аналіз походження цих слів дозволяє тлумачити їх по-різному.

Поняття «компетенція» походить від латинського «сompetentia» та трактується як «коло питань, в яких дана особа освічена, має певний досвід» [6]; «здатність людини ефективно й творчо застосовувати знання й уміння в міжособистісних відносинах та в професійних ситуаціях» [4, с. 8]. За такого підходу компетенцію розглядаємо як сукупність взаємозалежних якостей особистості, необхідних для здійснення продуктивної діяльності. У межах своєї компетенції людина може бути компетентною або некомпетентною у певних питаннях, тобто мати чи не мати (або набути) компетентності в певній сфері. Отже, компетентність передбачає володіння компетенцією, включаючи особистісне ставлення людини до неї й предмета діяльності. «Компетентність» у контексті нашого дослідження ми розуміємо як результативно-діяльнісну характеристику професійної підготовки майбутніх юристів, що визначає рівень професіоналізму особистості, а її досягнення відбувається через набуття необхідних компетенцій, що є метою професійної підготовки фахівців.

Переходячи до аналізу різних підходів щодо визначення суті та змісту поняття «конфліктологічна компетентність», виявляємо різні бачення вчених щодо місця і значення її у житті людини загалом та у професійній діяльності зокрема. М. Ануфрієв, У. Мастенбрук, Н. Самсонова розглядають конфліктологічну компетентність у складі соціально-психологічної компетентності; Л. Петровська, Б. Хасан - як частину загальної комунікативної компетентності; О.Климентьєва, Н. Маркарова, І. Переш, Н. Свиридюк, Л. Цой - як окремий вид професійної компетентності, що має зв'язки з іншими видами компетентностей. Учені акцентують увагу на широкому спектрі складових компонентів конфліктологічної компетентності, які, на нашу думку, можна згрупувати у три блоки: особистісний, когнітивний (теоретичний) та діяльнісний (практичний).

Особистісний блок складається із сукупності таких соціальних настанов, ціннісних орієнтацій, нахилів, інтересів, котрі характеризують майбутнього юриста як здатного до здійснення професійної діяльності у конфліктогенному середовищі, а саме: усвідомлення соціально-гуманної місії професії; професійно-ціннісного світогляду; конфліктостійкості (здатності стримувати безпосередні конфліктні імпульси, контролювати власний конфліктний стан у ситуації дестабілізації міжособистісних взаємин та внутрішньої кризи); цілеспрямованості, відповідальності; толерантності й здатності до компромісу; потреби і здатності навчатися й розвиватися; зацікавленості та настанови на моральні стосунки зі співробітниками та іншими людьми; тактовності, об'єктивності, справедливості; спостережливості, перцептивності (здатності до сприйняття, розуміння та оцінки самого себе й інших людей) тощо [3].

Успішність професійної діяльності юриста безпосередньо залежить від рівня засвоєння студентами певного кола узагальнених конфліктологічних знань, які ми відносимо до когнітивного блоку: знання основних понять та теоретичних положень конфліктології; розуміння суті конфлікту, його структури, функцій, особливостей, типології, причин та механізмів виникнення, закономірностей та етапів розвитку, стратегій вирішення конфліктів; дотримання деонтологічних норм поведінки у професійній діяльності; розуміння психологічних характеристик конфліктних особистостей тощо.

До діяльнісного блоку конфліктологічної компетентності відносимо ті групи вмінь, які необхідні юристу для запобігання, попередження, управління й розв'язання конфліктів у професійній діяльності:

- інтелектуальні - вміння критично аналізувати, систематизувати, класифікувати, узагальнювати інформацію, давати їй оцінку; здійснювати діагностику взаємин, стану учасників конфлікту тощо;

- конструктивні - вміння управляти конфліктом, вибирати ефективні способи його вирішення; прогнозувати розвиток конфліктної ситуації та поведінку сторін, що конфліктують; користуватися арсеналом стратегій, методів і засобів їх конструктивного розв'язання; створювати умови для виходу ситуації на якісно новий рівень розвитку; виробляти нові норми взаємодії у конфліктах, які на даний момент відсутні в суспільстві;

- комунікативно-мовленнєві - вміння чітко і грамотно висловлювати думки і почуття, володіти лексичним складом мови і культурою мовлення; використовувати в спілкуванні норми мовного етикету відповідно до конкретної конфліктної ситуації, вербальних та невербальних засобів обміну інформацією з учасниками конфлікту; генерувати та формулювати ідеї; надавати зворотний зв'язок; переконувати; зберігати внутрішню автономію в ситуації спілкування; йти на компроміс; уміння безконфліктного спілкування в складних ситуаціях;

- рефлексивні - вміння адекватно оцінювати наявну конфліктну ситуацію й самовизначитися в ній, гнучко реагувати на будь-які її зміни; проводити самоаналіз, самооцінювання, самоконтроль власної поведінки з позиції деонтологічних норм й за необхідності своєчасно вносити певні корективи. Вищезазначене дає підстави визначити конфліктологічну компетентність юриста як інтегративне особистісне утворення фахівця, що передбачає єдність теоретичної та практичної готовності до профілактики, запобігання та розв'язання конфліктів у професійній діяльності. Слід також зазначити, що конфліктологічна компетентність є однією з важливих та необхідних складових професійної компетентності юриста, що потребує постійного розвитку й змістовного наповнення новими підходами, теоріями, технологіями педагогіки, психології, конфліктології, антропології, правознавства тощо. Більше того, професійна компетентність у відриві від конфліктологічної компетентності в сучасній юридичній освіті неможлива.

Підтримуючи погляди А. Гірника, вважаємо за необхідне формування конфліктологічної компетентності у майбутніх юристів під час навчання у ВНЗ. Зокрема, автор пропонує такі шляхи: 1) опанування конфліктологічними дисциплінами; 2) розвиток у процесі вивчення дисциплін гуманітарної спрямованості; 3) моделювання діяльності в конфліктогенному професійному середовищі в ході опанування фахово-орієнтованими дисциплінами; 4) засвоєння окремих конфліктологічних умінь у результаті вивчення загальноосвітніх дисциплін [1].

Зазначимо, що компетентнісний підхід до конфліктологічної підготовки майбутнього юриста вимагає зміщення акцентів із засвоєння визначених державними стандартами знань, умінь і навичок на формування здатності практично діяти, приймати ефективні рішення, застосовувати нові технології і стратегії запобігання та вирішення конфліктних ситуацій, а також передбачає створення єдиної системи визначення цілей, відбору змісту, організаційного й технологічного забезпечення зазначеної компетентності, що сприятиме підвищенню рівня професіоналізму та результативності виконання спеціалістами професійних обов'язків. Компетентнісний підхід вносить сутнісні корективи до організації процесу професійної підготовки майбутнього юриста, підсилює його практико-орієнтовану спрямованість, що набуває особливої значущості в контексті нашого дослідження.

Отже, з метою набуття майбутніми юристами конфліктологічних знань як дієвого теоретичного підґрунтя відповідних умінь, вважаємо за доцільне:

1. Уведення спеціальних тем, модулів із конфліктології до змісту занять із соціально-гуманітарних та фахових дисциплін, оскільки встановлено, що цілеспрямована конфліктологічна підготовка спеціалістів юридичного профілю у вишах не проводиться. Так, для поліпшення змісту конфліктологічної теоретичної підготовки юристів у межах соціально-гуманітарних дисциплін («Філософія», «Правознавство», «Історія держави та права України», «Юридична деонтологія», «Психологія») необхідно розглянути еволюцію поглядів філософів на природу та сутність правових конфліктів; роль конфліктів у становленні соціальних відносин; розвиток конфліктології на пострадянському просторі та в Україні; психологічні концепції конфлікту; психологічні особливості поведінки особистості в умовах правового конфлікту; техніки безконфліктного спілкування; психологічний супровід в юридичній діяльності; конфліктологічні особливості юридичної діяльності тощо;

2. Упровадження інтегрованого спецкурсу з конфліктологічної підготовки у процес навчання майбутніх юристів («Конфлікт у професійній діяльності юриста»), адже інтеграція як форма організації знання з метою його ущільнення передбачає «процес реконструкції певного фрагмента знань, засвоєння якого в реконструйованому вигляді потребує менше часу, проте надає особистості еквівалентні загальнонавчальні та технологічні вміння» [2, с. 269]. Основними завданнями спецкурсу вбачаємо: засвоєння майбутніми юристами системи конфліктологічних знань і вмінь, котрі будуть застосовані в процесі майбутньої практичної діяльності, зокрема: теоретико-методологічних основ конфліктології; опанування алгоритму розв'язання конкретних завдань із діагностики, запобігання, прогнозування, регулювання конфліктів у юридичній діяльності; оволодіння вміннями розв'язувати конфлікти, рефлексії власної поведінки; стимулювання в студентів бажання самостійно набувати нові знання, оволодівати способами діяльності, потреби до самовдосконалення особистості.

Наголошуємо на вагомому значенні практичної підготовки юристів у межах запропонованих нововведень, адже моделювання майбутньої професійної діяльності, що максимально до неї наближена, дозволяє апробувати опановані вміння й навички, в тому числі й у сфері діяльності із попередження, запобігання та врегулювання конфліктів. На нашу думку, поглиблення конфліктологічної підготовки спеціалістів юридичного профілю сприятиме виробленню в них особистого досвіду застосування отриманих професійних знань у ході розв'язання різноманітних професійно спрямованих завдань з метою попередження, запобігання та вирішення конфліктів у професійній діяльності.

Висновки

Отже, беззаперечність факту конфліктологічності правової сфери ставить перед сучасною вищою юридичною освітою вимогу вдосконалення конфліктологічної підготовки юристів. Компетентнісний підхід до конфліктологічної підготовки майбутнього юриста передбачає виокремлення спеціально структурованих знань, умінь, навичок, які відповідають сучасному розумінню поняття «конфліктологічна компетентність юриста», що сприятиме підвищенню рівня професіоналізму й результативності виконання фахівцем своїх професійних обов'язків. На нашу думку, підвищення рівня конфліктологічної компетентності юристів можливе за умов упровадження в навчальний процес дієвого комплексу теоретичних напрацювань та практичних засобів конфліктологічної спрямованості. Таким чином, конфліктологічна освіта стане невід'ємним базовим елементом професійного становлення майбутнього юриста та впливатиме на вироблення нових шляхів запобігання виникненню деструктивних конфліктів у професійній діяльності; обмеження негативних, руйнівних наслідків конфліктного протистояння; появу конструктивних методів розв'язання конфліктів на справедливій основі.

Список використаної літератури

1. Гірник А. М. Конфліктологічна компетентність як складова професійної компетентності сучасного фахівця [Електронний ресурс]. - 2011. - Режим доступу : www.ekmair.ukma.edu.ua/handle/1234 56789/1436.

2. Клепко С. Ф. Конспекти з філософії освіти / С. Ф. Клепко. - Полтава : ПОІППО, 2007. - 420 с.

3. Климентьєва О. С. Конфліктологічна компетентність як складова професіоналізму майбутніх правоохоронців / О. С. Климентьєва // Педагогіка та психологія : зб. наук. пр. - Х. : Смугаста типографія, 2015. - Вип. 51. - С. 269-276.

4. Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи / за заг. ред. О. В. Овчарук. - К. : К.І.С., 2004. - 112 с. - (Серія «Бібліотека з освітньої політики»).

5. Організація професійної підготовки працівників органів внутрішніх справ до дій в екстремальних умовах [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://e-works.com.ua/work/907.

6. Словник іншомовних слів / уклад. : С. Морозов, Л. Шарапута. - К. : Наукова думка, 2000. - 680 с.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.