Професіоналізм викладача з формування полікультурної особистості студента у процесі його навчання у ВНЗ іноземною мовою

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРОФЕСІОНАЛІЗМ ВИКЛАДАЧА З ФОРМУВАННЯ ПОЛІКУЛЬТУРНОЇ ОСОБИСТОСТІ СТУДЕНТА У ПРОЦЕСІ ЙОГО НАВЧАННЯ У ВНЗ ІНОЗЕМНОЮ МОВОЮ

Л.В. Барановська

М.М. Барановський

Резюме. У статті визначено складові професіоналізму викладача вищої школи. Приділена увага системі його умінь та педагогічних здібностей. Визначено дефініцію поняття «полікультурна особистість» та уточнено роль дидактичного фактора в її формуванні в умовах навчання за фахом у вищому навчальному закладі. Описана методика роботи із студентами, які навчаються в англомовному проекті в напрямі формування їх як кваліфікованих фахівців та полікультурних особистостей.

Ключові слова: викладач, професіоналізм, полікультурна особистість, педагогічні здібності, іноземна мова.

Резюме. В статье определены составляющие профессионализма преподавателя высшей школы. Уделено внимание системе его умений и педагогических способностей. Определена дефиниция понятия «поликультурная личность» и уточнена роль дидактического фактора в ее формировании в условиях обучения по специальности в высшем учебном заведении. Описана методика работы со студентами, которые обучаються в англоязыковом проекте в направлении формирования их как квалифицированных специалистов и поликультурных личностей.

Ключевые слова: преподаватель, профессионализм, поликультурная личность, педагогические способности, иностранный язык.

L. Baranovska. M. Baranovsky. Summary. In the article components of research and educational worker's professionalism is determined. System of pedagogical skills, capabilities and definition of term «multicultural personality» is refined. Methodology of work with students of English project is described.

Key words: research and educational worker, professionalism, multicultural personality, pedagogical capabilities, foreign language.

Постановка проблеми в загальному вигляді. Результативність професійної підготовки студента у вищому навчальному закладі зумовлюється наявністю спеціально створених педагогічних умов. Найважливішою з них є професіоналізм науково-педагогічного працівника, який забезпечує навчання, виховання та розвиток майбутніх фахівців. Викладач є суб'єктом педагогічного процесу в закладі вищої освіти. Ним мета педагогічного впливу завжди планується як певні ефекти просування, зміни особистості вихованця. Педагог прагне сформувати «внутрішні основи»: знання, переконання, методи, дії, необхідні для подальшого самостійного керування студентом своєю майбутньою діяльністю. Педагогічні цілі представляють певну ієрархічну систему: вихідні (загальні) - визначають спрямованість певної системи освіти; вони втілюються у конструктивних, які визначають способи і характер досягнення вихідних цілей за певних умов. Такі цілі зумовлюють рівень розвитку знань, умінь, навичок, сформованість певних рис особистості на конкретному етапі освіти. Наявні й оперативні педагогічні цілі (займають найнижче місце в ієрархії цілей): це діяльність стосовно різноманітних педагогічних ситуацій, з якими має справу педагог-практик [1, с.137].

Формування студента як майбутнього спеціаліста, розвиток його як особистості є інтегрованою та універсальною метою діяльності викладача. А коли студент та науково-педагогічний працівник взаємодіють в умовах полікультурного середовища, в якому засобом навчання є не рідна, а іноземна мова, зреалізувати цю мету може лише педагог-майстер, справжній професіонал.

Аналіз останніх досліджень. Проблема професійного вдосконалення педагога, формування його фахової майстерності завжди була в центрі уваги вчених. Педагогічну майстерність та творчість досліджували В.Х. Гашимова, І.А. Зязюн, В.О. Кан-Калик, Н.В. Кічук, Н. В. Кузьміна, Т.Б. Нісельбаум, І.Ю. Шахіна [3, 5, 7, 8, 9, 10]; формуванню професійної компетентності викладача, упровадженню ним інноваційних педагогічних та інформаційних технологій у навчальний процес присвятили свої праці В.І. Бобрицька, Р.С. Гуревич, В.М. Гриньова, О.А. Дубасенюк, К.М. Осадча, О.М. Пєхота, С.Г. Погоріла, Л.О. Савенкова, О.В. Фуштей та інші вчені [2, 4, 11, 12, 13].

Мета статті: визначення спрямованості, змістових та технологічних особливостей діяльності науково-педагогічного працівника з формування полікультурної особистості студента за умов його навчання у ВНЗ іноземною мовою.

Викладення основного матеріалу. Важливою складовою професіоналізму викладача є система умінь, які дозволяють йому майстерно й упевнено впливати на навчальну активність студента. Найсуттєвішими з них є уміння працювати зі змістом навчального матеріалу, постійно оновлюючи його; уміння планувати й організовувати навчальний процес з урахуванням особливостей мотиваційної сфери студентів та розширювати можливості самоорганізації студентів; уміння застосовувати диференційований та індивідуальний підходи, реалізовуючи їх в навчальних авторських програмах, у доборі відповідних форм, методів, прийомів навчання, виховання та розвитку студентів; уміння використовувати психолого-педагогічні знання, передовий педагогічний досвід; оцінювати власний індивідуальний стиль, аналізувати й узагальнювати досвід, співвідносити його з досвідом інших, формувати плани свого розвитку; уміння контролювати процес поступового оволодіння студентами навчальною, квазіпрофесійною та професійною діяльністю; оцінювати рівень їхніх досягнень; стимулювати студентів до самовдосконалення, до неперервного навчання; уміння виявляти оперативність, творчість, конструктивність, педагогічну етику для вирішення педагогічних завдань, створення атмосфери довіри до студентів; уміння встановлення зворотного звЧязку з ними; уміння бути відкритим у спілкуванні зі студентами, запобігати створенню комунікативних бар'єрів, попереджувати та конструктивно вирішувати педагогічні конфлікти заради збереження психічного здоров'я та реалізації внутрішніх резервів об'єктів професійної підготовки; уміння створювати ситуації успіху під час навчання студентів, вірити в перспективу їхнього особистісного та професійного зростання; уміння цінувати педагогічну професію, долати труднощі фахового характеру, розвивати педагогічні здібності, удосконалювати свою внутрішню і зовнішню педагогічну техніки; уміння з постійного вдосконалення технології навчання студентів [12]. За допомогою умінь розкриваються педагогічні здібності викладача. І.А. Зязюн [5] виокремлює такі найважливіші педагогічні здібності: комунікативність - професійна здатність педагога з реалізації потреби в спілкуванні, готовність легко вступати в контакт, викликати позитивні емоції у студентів й відчувати задоволення від спілкування; перцептивні здібності - професійна проникливість, пильність, педагогічна інтуїція, здатність сприймати і розуміти іншу людину; динамізм особистості - здатність активно впливати на іншу особистість; емоційна стабільність - здатність володіти собою, зберігати самоконтроль, здійснювати саморегуляцію за будь-якої ситуації, незалежно від сили зовнішніх чинників, що провокують емоційний зрив; оптимістичне прогнозування розвитку особистості з орієнтацією на позитивне в ній і перетворення всієї структури особистості через вплив на позитивні якості; креативність - здатність до творчості, спроможність генерувати незвичні ідеї, відходити від традиційних схем, швидко вирішувати проблемні ситуації [ 5, с. 35-36].

Водночас можна запропонувати й іншу класифікацію видів педагогічних здібностей, здійснену М. Савчином: дидактичні - полягають у вмінні доступно та зрозуміло викладати навчальний матеріал, організовувати самостійну діяльність студентів та керувати їхньою пізнавальною активністю; академічні - володіння матеріалом навчальної дисципліни; уміння здійснювати дослідницьку роботу; гностичні - здібності до швидкого і творчого оволодіння методами навчання; конструктивні - здатність створити атмосферу співробітництва, спільної діяльності; перцептивні - психологічна спостережливість, розуміння особистості студента і його психічних станів; мовні та мовленнєві- володіння чіткою дикцією, багатим словниковим запасом, вміння чітко висловлювати власні думки і почуття з допомогою мови та невербальних засобів; мовлення викладача повинно бути чітким, виразним, переконливим, безпомилковим, простим, зрозумілим, образним та емоційно забарвленим; комунікативні - уміння спілкуватися зі студентами, знаходити підхід до них, встановлювати з ними педагогічно доцільні стосунки; експресивні - здатність до емоційного наповнення взаємодії зі студентами за допомогою правильної дикції та дихання, добре поставленого голосу, узгодженості мови; до синхронізації мовлення, міміки, жестів; організаторські - здатність до гуртування студентського колективу, організації його діяльності; сугестивні - здатність викладача до безпосереднього емоційно-вольового впливу на студентів, вміння переконувати; прогностичні - здатність прогнозувати результат педагогічної діяльності; педагогічна рефлексія - здатність оцінити свою діяльність, її результати, власний індивідуальний стиль [14, с. 344].

Портрет викладача-професіонала є неповним, якщо не згадати про систему його цінностей. Основними з них є повага до людини, до педагогічної праці. Діапазон цінностей науково-педагогічного працівника розширюється, коли метою його професійної праці стає формування полікультурної особистості. Полікультурність - це визнання світових та загальноєвропейських політичних і культурних традицій, орієнтованих на фундаментальні цінності західної цивілізації (парламентаризм, верховенство прав людини, національних меншин; свобода слова, пересування, отримання освіти; можливість працевлаштування). Полікультурність сприяє актуалізації загальнолюдських чеснот: добра, честі, справедливості, гідності, толерантності, порядності. Ці цінності в умовах європейського та світового соціального простору є основним критерієм вартісності думок, поглядів, вчинків та поведінки людини. Полікультурність створює умови для ідентифікації особистістю себе із загальноєвропейським соціальним та культурним середовищем. Водночас долучення до нього є неможливим, на нашу думку, коли цій людини не властива особистісна самоідентичність та глибока любов, повага й розуміння цінностей своєї держави, її народу, етнічної спільноти. Тобто, шлях до полікультурності лежить через високий рівень особистісної та національної самосвідомості.

В умовах поглиблення інтеграційних процесів у сфері вищої освіти набуває особливого значення надання можливості вітчизняним студентам удосконалювати в процесі навчання рівень володіння мовою міжнародної взаємодії та долучатися за її допомогою до світових загальнолюдських цінностей. Засобом такого вдосконалення є навчання в умовах англомовного проекту, котрий реалізується у провідних класичних та галузевих як столичних, так і регіональних ВНЗ. За участі в цьому проекті навчання студентів за всіма освітньо-кваліфікаційними рівнями відбувається англійською мовою.

Водночас міграційні процеси спричиняють збільшення чисельності іноземних студентів, які країною призначення для здобуття вищої освіти обирають Україну, де навчання за даним проектом полегшує їм процес здобуття професії. Вибір іноземної мови основним засобом навчання зумовлює зміни в методичному забезпеченні навчального процесу, оскільки мають бути враховані особливості його організації в умовах полікультурного та полінаціонального середовища; різні рівні не лише знаннєвої, а й мовленнєвої підготовки; особливості мотивів об'єктів навчання щодо вибору професії та умов її здобуття.

На основі досвіду роботи зі студентами англомовного проекту в одному з провідних технічних університетів України нами здійснено аналіз позитивного досвіду з організації навчання, підготовки курсових, дипломних робіт, їхнього захисту, що загалом дозволило обґрунтувати певні положення, котрі, на нашу думку, сприятимуть підвищенню рівня методичного забезпечення навчання студентів, що, у свою чергу, поглибить їхню пізнавальну активність та неминуче позначиться на якості професійної підготовки.

У вигідному положенні є викладач, котрий забезпечує викладання дисциплін різних циклів (фундаментальних, професійно орієнтованих, спеціальних), оскільки він має можливість створення системи методичних та змістових вимог до навчання студентів, спостереження за їхньою професійною й лінгвістичною динамікою.

На першому курсі викладачеві доречно здійснити зріз знань студентів з англійської мови, на основі результатів якого доцільно спланувати заходи індивідуальної мовної взаємодії з ними, мобілізації студентів з високим рівнем володіння іноземною мовою щодо психологічної та навчальної підтримки студентів, котрі ним не володіють. Вирівнюванню лінгвістичних знань першокурсників та поступовому засвоєнню ними професійного вокабулярію сприятимуть опрацьовані самостійно (до читання викладачем в аудиторії) тексти лекцій з дисципліни, тематичне ведення глосарію. Доречно практикувати проведення на початку лекції експрес-опитування, котре сприятиме виробленню звички регулярної роботи з дисципліни, вдосконаленню орфоепічних та виробленню комунікативних умінь.

На другому курсі спостерігається поступове вирівнювання знань студентів та вмінь використання з навчальною метою англійської мови. Крім видів робіт, запропонованих для студентів першого курсу, доречно звертати увагу на виконання студентами самостійної домашньої роботи та індивідуальних завдань; на вироблення вмінь пошуку, обробки та використання спеціального англомовного матеріалу, отриманого з мережі Internet.

На третьому курсі, коли виявляється впевненість студентів щодо успішності навчання іноземною мовою, коли закладено загальнонаукову термінологічну базу для оволодіння професією, вироблено інформативно-пошукові уміння, доцільно, на нашу думку, долучати студентів до підготовки тематичних виступів на семінарських заняттях. Однак їхні доповіді не повинні мати репродуктивний характер. Досвід навчання іноземної мови попередніх поколінь свідчить про недоцільність такого виду роботи. Він розвиватиме лише загальнолінгвістичні уміння. Актуальним сьогодні є комунікативний підхід, чим пояснюємо методичну обґрунтованість потреби організації такого типу семінарів як семінари-дискусії. Їх проведення сприятиме збагаченню іншомовного професійно-комунікативного досвіду студентів, коли вони всі володіють змістом підготовлених доповідей, котрими студенти попередньо обмінюються через мережу Internet. У процесі виконання письмових самостійних та модульних контрольних робіт, вважаємо, можна дозволяти студентам користуватись самостійно ними складеними предметними словниками, що насамперед сприятиме підвищенню рівня мотивації щодо доцільності їхнього регулярного ведення та допоможе студентові сформувати термінологічний «скелет» професії. Взаємодія викладача та студентів як на лекційних заняттях, так і під час проведення занять практичного спрямування має відбуватись виключно іноземною мовою.

Працюючи зі студентами четвертого курсу, необхідно, на нашу думку, практикувати широке використання мультимедійних засобів як лектором, так і студентами. Така потреба зумовлена необхідністю формування в студентів здатності публічної презентації певних результатів, що допоможе успішно підготуватись до захисту курсової та кваліфікаційної робіт, до виступів на університетських та позауніверситетських наукових конференціях. Необхідно також звертати особливу увагу та здійснювати постійний контроль за самостійним пошуком, аналізом і використанням в роботі з навчального курсу додаткових літературних та мережевих джерел інформації.

Систематична, цілеспрямована робота зі студентами англомовного проекту, орієнтована на вдосконалення рівня володіння усною та писемною англійською мовою, дозоване ускладнення змістового та технологічного навантаження, створення умов для впевненої публічної презентації набутих навчальних досягнень англійською мовою сприятиме якісній професійній підготовці студентів та створенню комфортних умов для їхнього подальшого навчання у ВНЗ зарубіжних країн, участі в міжнародних студентських товариствах та форумах, і саме головне - допоможе їхній повній особистісній та фаховій самоактуалізації.

Висновок. Принцип полікультурності є засадовим при виробленні стратегії розвитку вищої освіти в умовах євроінтеграції. Розвиток вітчизняної системи вищої освіти, її реформування відбуваються в умовах поглиблення інтеграційних процесів, властивих соціальній, економічній, культурній сферам. Кожна з них специфічно по-своєму реагує на зміни, зумовлені посиленням контактів та обміну досвідом між європейськими країнами та країнами світу. Питання якості підготовки фахівців є головними при розробці стратегії вищої освіти. Вона сприяє підвищенню якості підготовки студентів за рахунок поглиблення постійного взаємозв'язку між урядами, громадськими організаціями, ВНЗ, науковими установами, студентами, викладачами, вченими. Особливості інтеграційних процесів у галузі вищої освіти полягають у тому, що державна політика європейських країн повністю визнає різноманітність місій вищої освіти (навчання, наукові дослідження, послуги, пов'язані із соціальним та культурним розвитком нації), сприяє створенню рівних можливостей щодо здобуття якісної освіти не лише у своїй країні, а й розширенню доступу студентів до європейської вищої освіти. Мобільність студентів, викладачів, дослідників необхідна для збагачення європейським досвідом, оволодіння яким сприяє покращенню якості навчання і дослідженню проблем європейської вищої освіти, що підсилює академічну та культурну інтернаціоналізацію. Володіння англійською мовою дозволить випускникам ознайомитись із такими глобальними тенденціями розвитку європейського простору вищої освіти, як прагнення до демократичної системи освіти, тобто доступність вищої освіти всьому населенню країни, спадкоємність рівнів, ступенів; з процедурою надання автономності та самостійності ВНЗ; забезпечення прав на вищу освіту усім, хто її потребує; розширення ринку освітніх послуг; відхід від орієнтації на «середнього студента», підвищений інтерес до обдарованої молоді; пошук додаткових ресурсів для освіти осіб з відхиленнями розвитку, інвалідів; постійне оновлення програм навчання студентів тощо.

ЛІТЕРАТУРА

професіоналізм викладач студент навчання

1.Барановська Л.В. Педагогіка та психологія вищої школи: навчальний посібник / Л.В. Барановська. - Київ: НАУ, 2015. - 240с.

2.Бобрицька В. І. Організаційно-педагогічні умови формування самоосвітньої компетенції педагога вищої школи в умовах магістратури / В. І. Бобрицька // Історико-педагогічні студії : наук. часопис. - К. : Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2011. - С. 55-58.

3.Гашимова В.Х. Деякі аспекти розвитку творчої особистості вчителя В.Х. Гашимова Педагогіка і психологія. - 1996. - №3. - С. 255.

4.Гриньова М. В. Педагогічні технології : теорія та практика : навч.-метод. посіб. / М. В. Гриньова. - Полтава : АСМІ, 2008. - 230 с.

5.Педагогічна майстерність : підруч. / [І. А. Зязюн, Л. В. Крамущенко, І. Ф. Кривонос та ін. ] ; за ред. І. А. Зязюна. - К. : Вища шк., 1997. - 349 с.

6.Дубасенюк О. А. Теорія і практика професійної виховної діяльності педагога : [монографія] / О. А. Дубасенюк. - Житомир : ЖДУ, 2005. - 367 с.

7.Кан-Калик В. А. Педагогическое творчество / В. А. Кан-Калик, Н. Д. Никандров. - М. : Педагогика, 1990. - 144 с.

8.Кичук Н.В. От творчества учителя к творчеству ученика Н.В. Кичук. - Измаил, 1992. - 92 с.

9. Кузьмина Н. В. Закономерности акмеологоориентированного становления профессионализма учителя / Н. В. Кузьмина // Акмеология : науч.-практ. журн. Междунар. акад. акмеол. наук. - 2003. - № 4 (8) - С. 50-54.

10.Нісельбаум Т.Б. Педагогічні вимоги до професійних якостей викладача, який розвиває творчу особистість / Т.Б. Нісельбаум // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми, пошуки: зб. наук. праць. - Київ - Запоріжжя, 2002. Вип. 22. С. 15-19.

11.Пєхота О. М. Індивідуалізація професійно-педагогічної підготовки вчителя: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора пед. наук : спец. 13.00.04 - теорія та методика професійної освіти / О. М. Пєхота. - К., 1997. - 52 с.

12.Погоріла С.Г. Професійно-педагогічна підготовка магістрів з економіки та підприємництва у вищому навчальному закладі: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.04 - теорія та методика професійної освіти / С.Г. Погоріла. - Біла Церква, 2015. - 20 с.

13.Савенкова Л. О. Мовленнєва діяльність викладача : навч. посіб. / Л. О. Савенкова. - К. : КНЕУ, 2006. - 192 с.

14.Савчин М. В. Педагогічна психологія : навч. посіб. / М. В. Савчин. - К. : Академвидав, 2007. - 424 с.

Размещено на Allbest.ru