Поєднання сучасних дидактичних підходів як умова ефективної професійно-орієнтованої освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Поєднання сучасних дидактичних підходів як умова ефективної професійно-орієнтованої освіти

Степанець Н.П.

Постановка проблеми. Реформа вищої професійної освіти, у тому числі й туристичної, знайшла своє відображення у вимогах нового Державного стандарту (2010 р.) до рівня підготовки кваліфікованих кадрів, які володіють цілим комплексом компетенцій, що сприятимуть ефективному здійсненню професійної діяльності. У контексті цих вимог особливої актуальності набуває професійно-орієнтований підхід до навчання студентів, який передбачає формування у кожного з них здатностей виконувати професійні уміння на належному рівні і бути затребуваними на ринку праці. У зв'язку з цим виникає необхідність наукового обґрунтування підходів, принципів, форм і методів організації професійно-орієнтованого навчання, які б забезпечили максимальну ефективність реалізації нових освітніх програм підготовки бакалаврів та магістрів, зокрема для туристичної сфери діяльності. Не менш актуальним є й дослідження умов, за яких поєднання різних дидактичних підходів дає найбільш високі результати у професійному навчанні студентів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У сучасній дидактиці відома значна кількість різних підходів, що лежать в основі підготовки фахівців з вищою освітою. До них належать відомі й науково обґрунтовані як традиційні дидактичні підходи (знаннєвий, системний, діяльнісний, комплексний), так й нові, що увійшли в науковий обіг порівняно недавно (особистісно-орієнтований, компетентнісний, ситуаційний, контекстний, інформаційний та ін.). Пошуком дидактичних підходів до підготовки фахівців і проблемами їхньої реалізації в навчальному процесі опікуються як вітчизняні так і зарубіжні вчені. Особистісно-орієнтований підхід, суть якого викладена в працях психологів і педагогів: І.Д. Беха, Б.С. Гершунського, В.В. Сєрікова, А.М. Фасолі, І.С. Якиманської та інших, передбачає становлення того, хто навчається як активного суб'єкта, що реалізує в процесі навчання свою особистісну сутність. Сутність компетентнісного підходу та його місце в системі сучасних підходів до проблем освіти розглядається в роботах В.І. Байденка, О.Г. Бермуса, О.В. Бондаревської, І.О. Зимньої, Г.І. Ібрагімова, О.В. Овчарук, О.І. Пометун та інших. При цьому компетентнісний підхід може розглядатися як методологічний фундамент вищої професійної освіти (О.Г. Бермус), як необхідність модернізації змісту освіти (О.В. Овчарук, О.І. Пометун), як інструмент посиленого соціального діалогу вищої школи з ринком праці (В.І. Байденко) тощо.

Проблемі інтеграції дидактичних підходів з метою забезпечення підготовки фахівців до професійної діяльності присвятили свої дослідження такі вчені, як О.С. Заблоцька, яка головну увагу спрямовує на всебічний аналіз компетентнісного навчання, розглядаючи його у зв'язку із знаннєвим та діяльнісним підходами. У своєму дисертаційному дослідженні В.В. Баранова пропонує здійснювати формування змісту професійної освіти на основі поєднання різних дидактичних підходів. Л.І. Миронова з метою забезпечення якісної освіти пропонує широке застосовування інтегрованого підходу до організації навчання, Н.М. Мельник через поєднання науково-обґрунтованих підходів вбачає удосконалення усього процесу підготовки випускника до професійної діяльності. Крім того, наукові праці учених О.Г. Бермуса, О.В. Бондаревської, М.В. Дубової присвячені інтеграції дидактичних підходів, а саме, дослідженню компетентнісного підходу в контексті особистісно-орієнтованого навчання.

Аналіз наукових висновків та узагальнень учених дозволяє говорити про актуальність подальшого дослідження сучасного етапу розвитку професійно-орієнтованої освіти, що розвивається на основі застосування у вищих навчальних закладах (ВНЗ) кількох дидактичних підходів у процесі підготовки фахівців. Тому метою даного дослідження є визначення умов та принципів інтеграції дидактичних підходів в процесі організації вищої професійно-орієнтованої освіти студентів, у тому числі й туристичної.

Виклад основного матеріалу. До основних тенденцій розвитку сучасної освіти слід віднести перехід від інформативних до активних форм і методів навчання. Тобто сучасна освіта повинна бути спрямована на оволодіння процесом, формами і засобами реалізації професійної діяльності, коли майбутній фахівець демонструє не тільки професійні знання, а й сформованість певних компетенцій, що сприятимуть реалізації цих знань і їх застосування для розв'язання проблем професійного характеру. Це вимагає реалізації професійно-орієнтованої освіти. Під професійно-орієнтованою освітою ми розуміємо процес становлення і розвитку професіоналізму випускника ВНЗ. Однією з основних цілей професійної освіти є створення умов для оволодіння професійною структурою діяльності, отримання кваліфікації відповідно до інтересів та здібностей того, хто навчається,формування у студентів стратегії самонавчання як основи майбутньої професійної самореалізації. Цілі професійно-орієнтованої освіти реалізуються за допомогою ефективно організованого професійно-орієнтованого навчання, завдання якого визначають за допомогою усіх компонентів наукових знань і професійних умінь, необхідних фахівцям певної кваліфікації і профілю, визначених відповідним Державним стандартом. При цьому, якість професійно-орієнтованого навчання може бути забезпечена такими умовами як задоволення пізнавальних запитів тих, хто навчається, підвищення професійної компетентності через сукупність загальних та професійно-орієнтованих компетенцій, забезпечення конкурентоспроможності, відповідність випускника ВНЗ стандартам професійного досягнення. Крім того, якість професійної підготовки у вищій школі залежить також від педагогічної технології, яку ми приймаємо для реалізації поставленої мети, від рівня професійно-педагогічної підготовленості науково-педагогічного працівника. Як організувати професійно-орієнтований процес навчання, яку вибрати траєкторію руху від стартового рівня студента до досягнення певних цілей за визначений період, як сформувати мотивацію студента і які створити йому умови для навчального процесу - ось складові, від яких залежить якість навчального процесу, якість підготовки фахівця-професіонала і фахівця-особистості.

Спираючись на означення професійно-орієнтованої освіти та визначення умов її реалізації можна констатувати, що така освіта вимагатиме поєднання окремих, на наш погляд, особливо ефективних підходів до організації навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах.

Одним з ключових підходів у реалізації сучасних професійно-орієнтованих освітніх програм є компетентнісний підхід, який ґрунтується на формуванні у студентів, в першу чергу, професійної компетентності. Поняття компетентності включає не тільки когнітивну та операційно-технологічну складові навчання, а й мотиваційну, соціальну, етичну, поведінкову. Тому, важливою особливістю компетентнісного підходу є його співвіднесення з основними положеннями особистісно-орієнтованої парадигми сучасної освіти, адже компетентність завжди є особистісно-орієнтованою, віддзеркалює якості і риси конкретної людини, проявляється через особистісну свідомість та суб'єктивний досвід.

Аналізуючи наукові положення щодо особистісно-орієнтованого навчання відомого психолога і педагога І.С. Якиманської, можна зробити висновок про те, що особистісно-орієнтований підхід проявляється в процесі навчання студента через його особистість - унікальність, та індивідуальність як суб'єкта навчання. При цьому професійна освіта покликана сприяти розвитку особистості студента, повноцінної реалізації його внутрішнього потенціалу на основі врахування індивідуальних задатків, здібностей та пізнавальних можливостей.

Для реалізації особистісно-орієнтованого підходу І.С. Якиманська пропонує в якості основних принципів використовувати диференціацію та індивідуалізацію навчання, зазначаючи що саме диференціація навчання сприяє оптимальній педагогічній підтримці розвитку індивідуальності. Студент розглядається вченою як об'єкт педагогічних впливів, за яким остаточно закріплюється статус суб'єкта пізнання, що володіє унікальною індивідуальністю [8].

В.В. Сєріков підкреслює, що особистісно-орієнтована освіта - це не формування особистості із заданими властивостями, а створення умов для повноцінного прояву і відповідно розвитку особистісних функцій об'єктів освітнього процесу[6]. Головним в особистісно-орієнтованому підході є педагогічна підтримка індивідуальності студента, створення умов для розвитку та усвідомлення ним суб'єктного досвіду та індивідуально-особистісних здібностей. В якості цінностей виступають: не знання, а особистісний сенс в житті студента; не окремі (предметні) уміння і навички, а індивідуальні особливості, самостійна навчальна діяльність і життєвий досвід особистості, не педагогічні вимоги, а педагогічна підтримка, співпраця і діалог студента і викладача; не об'єм знань, не кількість засвоєної інформації, а цілісний розвиток, саморозвиток і особистісне, зокрема професійне (виділене нами) зростання студента.

За Б.С. Гершунським ключовою метою особистісно-орієнтованої освіти стає підготовка людини до майбутньої діяльності (насамперед, професійної) не за рахунок накопичення якомога більшого обсягу готових, систематизованих, насамперед істинних знань, а розвиток особистості, оволодіння нею способами набуття існуючих і породження нових знань [4].

Аналіз наукових узагальнень щодо особистісно-орієнтованого підходу до навчання у ВНЗ дозволив виділити такі його положення. По-перше, особистісно-орієнтоване навчання слід розглядати як процес психолого-педагогічної допомоги особистості у становленні її суб'єктності, культурної ідентифікації, соціалізації, життєвому і професійному самовизначення. По-друге, таке навчання потребує особливої роботи педагога під час конструювання та реалізації освітнього процесу задля виявлення суб'єктного досвіду кожного студента, пам'ятаючи, що розвиток студента як особистості при цьому відбувається не тільки через оволодіння ним нормативною діяльністю, а й через постійне збагачення, перетворення суб'єктивного досвіду як важливого джерела власного професійного розвитку. Головним результатом учіння має бути формування пізнавальних здібностей на основі володіння відповідними професійними знаннями та уміннями. Таким чином, особистісно-орієнтований підхід допомагає реалізації професійно-орієнтованого навчання як процесу допомоги, підтримки, соціально-педагогічного захисту, розвитку, підготовки студента до професійної діяльності. При цьому навчальний процес має бути насичений не розрізненими знаннями, які повинен засвоїти студент, а розумінням того, як їх можна застосувати для виконання професійних обов'язків і бути професійно компетентним.

Ефективність професійно-орієнтованої освіти може бути підвищена через взаємодію особистісно-орієнтованого навчання з компетентнісний, оскільки саме останній визначає результати навчання, ставить перед викладачем конкретні завдання формування у студента того комплексу компетенцій, при оволодінні якими випускник стає професійно спрямованим і реалізованим у своїй професії в майбутньому. Ця ідея знайшла відображення в окремих наукових дослідженнях. Так, російський педагог О.Г. Бермус в контексті психолого-педагогічної парадигми особистісно-орієнтованої освіти характеризує й компетентнісний підхід як “підхід у навчанні, який передбачає ідеї загального і особистісного розвитку”[2].

Інший російський педагог М.В. Дубова вважає, що компетентнісний підхід дає можливість посилити особистісну орієнтацію змісту освіти і зробити його більш практично орієнтованим, таким чином сприяє реалізації особистісно-орієнтованого підходу [5].

Компетентнісний підхід в рамках особистісно-орієнтованої парадигми, на думку педагога О.В. Бондаревської, задає набір компетенцій, орієнтованих на змістову складову будь-якого виду діяльності. Володіючи такими компетенціями, тобто знаннями та вміннями, що виникають в результаті спеціально ініційованої навчальної діяльності, майбутній фахівець отримує можливість вибудовувати свою індивідуальну професійну діяльність адекватно умовам сучасності [3].

Отже, студент, який отримав вищу професійну освіту, побудовану на компетентнісному підході, здатний продуктивно і надійно працювати в умовах стабільного професійного середовища, адаптувати отриманні знання, уміння, способи діяльності до вимог цього середовища, а також розвивати і використовувати їх у нових умовах.

На основі проведених нами досліджень щодо компетентнісного підходу підготовки кадрів для туристичної сфери, можна констатувати, що саме цей підхід є ефективним засобом вдосконалення особистості у професійному відношенні, тому що він спрямований на інтенсифікацію особистісних рис кожного студента в процесі формування та розвитку ключових (загальних) та професійних предметних компетенцій особистості [7]. Компетентнісний підхід має усі підстави корелювати з особистісно-орієнтованим підходом ще й тому, що усі компетенції, які формуються, є складовими цілісної системи особистісних характеристик людини, де системоутворюючим елементом є ціль (на яку орієнтовані всі інші компоненти даної системи), яка може бути виражена професійними характеристиками спеціаліста.

Взаємодіючи між собою в процесі професійно-орієнтованого навчання, особистісно-орієнтований та компетентнісний підходи, виконуючи власні функції, спроможні реалізувати важливі дидактичні принципи. Серед них:

суб'єктивність, тобто створення умов, що сприяють підтриманню природної цікавості студентів, їх інтересу та прагнення до самостійної роботи над вирішенням проблем, осмислення особистісної значущості одержуваних професійних знань, уміння оцінювати свою діяльність, передбачати результати і наслідки навчання;

ініціювання самоактуалізації і самовизначення студента у процесі навчання;

динамічність, що означає постійну увагу до діяльності студентів у процесі навчання, їх готовності включатися в активні форми роботи, оперативно їх змінювати, діяти самостійно;

забезпечення варіативності особистісно-орієнтованим характером змісту і технологіями навчання;

критеріальність оцінювання результатів професійного навчання, коли значна увага приділяється моніторингу й самооцінці студентів.

На основі взаємодії особистісно-орієнтованого та компетентнісного підходів до навчання студентів можливо розробити прогностичну професійну модель фахівця певного профілю. Ця модель має відображати оптимальне функціонування фахівця не лише в умовах сучасного етапу розвитку відповідної галузі економіки, а й в умовах її розвитку в межах видимого майбутнього. Таке трактування поняття моделі діяльності фахівця передбачає врахування перспектив, тенденцій розвитку галузі чи виду його діяльності після закінчення ВНЗ. Лише за такого підходу професійна модель фахівця буде «працювати», виконуючи евристичні, перетворювальні функції, сприятиме розв'язанню найважливішого завдання - розвитку професійно-орієнтованої освіти.

Взаємодія особистісно-орієнтованого і компетентнісного підходів сприятиме актуалізації пізнавального, знаннєвого, діяльнісного потенціалу студента, забезпечить реалізацію основних завдань підготовки майбутніх фахівців до виконання професійно значущих обов'язків. Дотримання виділених на основі теоретичного аналізу принципів професійно-орієнтованого навчання студентів підсилює взаємодію особистісно-орієнтованого і компетентнісного підходів, інтенсифікує виконання ними своїх функцій, спонукає до розробки ефективної прогностичної професійної моделі фахівця певного профілю.

Література

професійний освіта фахівець

1. Баранова В.В. Содержание и технологии подготовки специалистов для сферы туризма в системе высшего профессионального образования: дис. …кандидата пед.наук: 13.00.08 / Баранова Вера Викторовна. - Тула. 2007. - 189 с.

2. Бермус А.Г. Проблеми і перспективи реалізації компетентнісного підходу в освіті. Інтернет- журнал “ЕЙДОС“ [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.eidos.ru/journal/2005/0910-12.htm.

3. Бондаревська Є.В., Кульневич С.В. Парадигмальний підхід до розробки змісту ключових педагогічних компетенцій // Педагогіка. - 2004. - № 10. - С. 23-31.

4. Гершунский Б.С. Образование в третьем тысячелетии: гармония знания и веры (прогностическая гипотеза образовательного триумфа). М.: МПСИ, 1997. 120 с.

5. Дубова М.В. Компетентностный подход среди современных педагогических подходов в системе общего образования // Интеграция образования. 2010. № 1. С. 59-63.

6. Сериков В.В. Личностно-ориентированное образование: поиск новой парадигмы: монография / В.В. Сериков. - М., 1998. - 289 с.

7. Степанець Н.П. Компетентнісна парадигма в підготовці кадрів для сфери туризму / Н.П. Степанець // Проблеми сучасної педагогічної освіти. Сер.: Педагогіка і психологія. - Зб. статей: - Ялта: РВВ КГУ, 2013. - Вип. 39. - Ч. 3. - С. 262-271.

8. Якиманская И.С. Личностно ориентированное обучение в современной школе. М.: Сентябрь, 1996. 95 с.

Размещено на Allbest.ru