Формування компетентності майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів у проектуванні просоціальної діяльності вихованців

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Загальновизнано, що домінувальною характеристикою і сучасного суспільства, і людини XXI століття слід уважати змінювальність. Це обумовлене, як уважають філософи, новим типом цивілізації, який доречно (на думку В. Кременя) називати «інноваційним». Отож, конкурентноздатність фахівця, у тому числі й соціономіста, лежить у площині його здатності до творення змін і сприйняття змінності [1]. Виключної ваги у цьому сенсі з-поміж численних професій типу «людина-людина» набуває педагогічна, де чільне місце посідає педагог-дошкільник через унікальне особистісно-професійне призначення.

Науковці, які досліджують різні аспекти професійної діяльності вихователя дошкільного закладу, здебільшого єдині у визнанні не лише її фахової своєрідності, багатоаспектності, інтеграційного характеру й обумовленості успішністю соціального партнерства, а й принципової ваги постійного винаходження нових ресурсів у роботі з дошкільниками, високопродуктивних моделей взаємодії та спілкування (Л. Білієнко, Н. Губанова, О. Ісса, О. Ковшар, Л. Міщук та ін.). Аналіз дослідницьких пошуків призвів, зокрема, до посиленої уваги науковців до ідеї диверсифікації та її творчого втілення. Зауважимо принагідно, що довідкові джерела тлумачать диверсифікацію (з пізньолатин. «зміна», «різноманітність») як проникнення в інші сфери, розширення об'єктів діяльності задля перетворення у багатогалузевий комплекс. Дослідники (В. Байденко, С. Виноградов, Ф. Майоров, Я. Седлак, А. Фурсенко та ін.) трактують диверсифікацію в освіті як глобалізований процес, у межах якого відбувається відхід від уніфікованої структури. У такому контексті диверсифікація осмислюється в якості одного з оригінальних напрямів модернізації освіти. Не торкаючись усіх нюансів означеного, сфокусуємо увагу лише на базових принципах диверсифікації в освіті свобода вибору, відповідальність, принцип особистісної спрямованості.

Якщо з дослідницькою метою інтерпретувати вищезазначене з огляду на специфіку процесу професійної підготовки майбутнього фахівця, то вочевидь маємо підстави зазначити, що він набуває більш виразних ознак комплексності. Так, спеціальні дослідження довели: уможливлюється створення більш гнучкої системи, яка спроможна мобільно реагувати «на будь-які зміни у сфері кон'юнктури ринку праці» (А. Смирнов); процеси диверсифікації зумовлюють персоніфіковане навчання студентів (С. Дворецький); результатом диверсифікації саме неперервної освіти є гуманістична особистість, підготовлена до професійної діяльності (Т. Мангер). Отже, маємо підстави стверджувати про порівняно новий погляд на проблему професійної підготовки майбутнього вихователя дошкільного закладу.

Вивчення й узагальнення результатів фундаментальних досліджень, присвячених науковому осмисленню певних аспектів професійної підготовки майбутніх педагогів-дошкільників, засвідчує, з одного боку, про встановлені різнопланові педагогічні факти щодо її сутності, пріоритетних напрямів зосередження педагогічних зусиль суб'єктів навчально-виховного процесу вищої школи, а, з іншого доводять конструктивність окремих теоретичних підходів, що визначають стратегію формувального впливу на особистісно-професійну готовність студентів.

З-поміж фундаментальних найновітніших досліджень, що спрямовані на розширення наукового знання про комплексну професійну підготовку студентів, які набувають у вищій школі спеціальність «Дошкільна освіта», відносимо доробок, зокрема, Ю. Волинець, С. Гаврилюк, О. Листопада.

Так, предметом дослідницької уваги Ю. Волинець виступає змістово-технологічне забезпечення процесу формування дослідницьких умінь майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів. Зокрема, дослідно-експериментальним шляхом встановлено ефективність проблемних лекцій, семінарів-тренінгів, творчих проектів, а також частково-пошукових та дослідницьких методів, навчально-рольових ігор, евристичної бесіди-пошуку [2].

Професійна підготовка майбутніх вихователів дошкільних закладів освіти до педагогічної творчості розглядається С. Гаврилюк як багатоаспектний, цілеспрямований, довготривалий процес особистісно-професійного становлення творчої особистості студента, готового до майбутньої інноваційної діяльності, а організаційно педагогічними умовами, за яких досліджуваний процес є ефективним, виявлено таку сукупність: наявність позитивної мотивації майбутніх вихователів до педагогічної творчості, організація розвивального освітньо-творчого простору вищого навчального закладу, використання ситуацій професійно-творчого успіху, забезпечення суб'єкт суб'єктних взаємин викладачів і студентів у процесі творчого зростання майбутніх вихователів дошкільних закладів освіти. До того ж науковець переконливо доводить конструктивність при цьому аксіологічного, акмеологічного та компетентнісного наукових підходів, а також важливість урахування низки принципів інноваційності й дитиноцентризму, індивідуалізації професійного педагогічного спілкування, гармонізації навчання студентів, співробітництва, синергії [3].

Системним дослідницьким задумом вирізняється осмислення О. Листопадом теоретико-методичних засад формування професійно-творчого потенціалу майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів. Зокрема, науковцем установлено існування тісного зв'язку між розумінням майбутнім вихователем сутності і особливостей виникнення творчості та вмінням обирати оригінальні форми роботи, між відкритістю студентів до сприйняття нового, творчого досвіду й умінням «бачити» і вирішувати професійні завдання з позиції удосконалення, новаторства, інноваційності: експериментальним шляхом доведено конструктивність, зокрема, й таких форм колективної творчості студентів-практиків, як «творча лабораторія», «творча майстерня», «творчі дуети» [4].

Вочевидь, що з огляду на предмет нашої дослідницької уваги, питання, пов'язані з формуванням у майбутніх педагогів-дошкільників здатності до проектування відповідних видів діяльності у дітей дошкільного віку, ще й досі перебувають на периферії наукового пошуку. Зваживши на встановлений психологами (В. Зайчук, В. Клименко, С. Максименко, М. Папуча, В. Соловієнко) взаємовплив процесів творчості і проектування та доведені переваги останнього (синтезує знання у цілісну систему, що виконує роль «евристичного принципу побудови практичною дією нових, ще не існуючих форм дії»), вищеокреслена площина дослідження може бути розцінена як новий погляд на проблему вдосконалення професійної підготовки майбутнього педагога-дошкільника.

Мета статті висвітлити деякі практикоорієнтовні аспекти проблеми формування у студентів здатності до проектування просоціальної діяльності старших дошкільників. дошкільний соціалізація ціннісний

Вища школа - основний етап професійної підготовки майбутнього фахівця. Намагаючись повніше визначити своєрідність такої підготовки студентів, деякі науковці (зокрема, В. Семиченко) розглядають її одночасно у таких ракурсах: як процес, педагогічний сенс, мету і результат. Чи не найпоширеним у сучасній педагогіці вищої школи є підхід до осмислення саме ефективності в якості провідного критерію «досягнень» щодо професійної підготовленості студентів освітньої цілі у «максимально короткий термін» (Т. Афоніна, В. Беспалько, Н. Черненко, Н. Хацарюк та ін.). Водночас все частіше у дослідженнях з проблематики професійної підготовки зустрічається позиція, за якою результативність професійної підготовки фахівця виміряється через критерій професійної надійності. Останню, на думку філософів (Ю. Блудов, В. Плахтієнко, В. Пушкін, К. Шурин та ін.), слід розуміти як «об'єктивне явище в діяльності особистості в експериментальних умовах». До того ж науковці наголошують на виключному значенні в означеному явищі такої складової, як моральна надійність особистості йдеться (зокрема, за В. Пушкіним) про «глобальну, цілісну» її характеристику.

Принагідно зауважимо на тому, що теорія надійності виникла як наукова дисципліна у 50-х роках XX століття; вже через десять років ця дисципліна осягла новий об'єкт дослідження людину. Нині, навіть, розроблений «людиносистемний підхід» (А. Губинський, В. Кобзев), а наприкінці минулого століття В. Небеліциним уведено у науковий обіг поняття «надійність діяльності людини»; професійна надійність суб'єкта праці предмет досліджень (зокрема, В. Дружиніна) в контексті психології трудової діяльності особистості.

Дбаючи про уточнення параметрів успішної професійної підготовки майбутнього фахівця через виміри конструкта «надійність», привертає особливу увагу судження науковців щодо психологічного змісту надійності. Як уважає Г. Балл, виключною є суспільна вага особистісної надійності, особливо в ракурсі командної роботи, спільної діяльності в ситуаціях підвищеної небезпеки [5, с. 102-104]. Професійну надійність особистості фахівця сучасні дослідники (В. Корнещук, Т. Лучинова, Я. Никифорова та ін.) здебільшого визначають через ступінь надійності її суб'єкта.

Якщо ж виходити із своєрідності професійної надійності параметра професійної підготовки, то цікавою нам видається дослідницька позиція О. Осадчук. Так, науковцем стверджується, що, з одного боку, йдеться про інтегральну і особистісну, і професійну важливу якість, відображенням якої слугує цілісність особистих, суб'єктивних і індивідуальних властивостей; з іншого ж про забезпечення «збереження необхідного стандарту якості» професійної роботи в змінних умовах її протікання за допомогою такою важливого й універсального механізму, яким є саморегуляція [6]. Отже, як зауважує О. Осадчук, найоптимальнішим для педагога є гармонійний стиль саморегуляції; його ж, як відомо, поєднують різні механізми особистісної саморегуляції (соціальна поведінка та міжособистісні відносини), суб'єктної саморегуляції (психічні рівні реагування), індивідуальної саморегуляції (гомеостаз та адаптація організму до навколишнього середовища).

Вищезазначене дозволяє припустити, що у намаганні забезпечити у вищій школі успішну професійну підготовку майбутнього педагога-дошкільника доцільно сфокусувати педагогічні зусилля (за висловом О. Осадчук) «на властивості зберігати нормативно задані параметри» через формування у студентів їх здатності до саморегуляції. Останню, як відомо, психологічна наука трактує як здатність особистості керувати собою на основі сприймання і усвідомлення своїх психічних станів й своєї поведінки. Отже, стратегія спонукання студентів до планування й цілеспрямованість розвитку їх самопізнання видається найбільш прийнятою і педагогічно вмотивованою з огляду на такі виклики часу, як «здатність до творення змін і сприйняття змінності».

У вищеокресленому ракурсі важко переоцінити вагу фахової своєрідності майбутньої професійної діяльності студентів. Так, сучасні науковці (А. Богуш, Л. Байкова, І. Дичківська, Т. Поніманська та ін.), досліджуючи певні аспекти дошкільної зрілості, зокрема дітей старшого дошкільного віку, здебільшого єдині у визнанні, що розвитку саме їх просоціальних почуттів, просоціальної діяльності, просоціальної поведінки перешкоджає домінуюча нині «дисциплінарна модель» взаємодії з вихованцями. Це, зрозуміло, має вплив як на утвердженні самоцінності дитини як особистості, так і на розумінні дитинства не як «чернетки» майбутнього життя, а унікального періоду життєдіяльності дитини.

Спеціальні дослідження переконливо довели, що майбутній вихователь має бути здатним забезпечувати творчу самореалізацію дитини [7]. Йдеться про спроможність майбутнього вихователя «плекати» творчу індивідуальність через задіяність особистісно-орієнтовної моделі дошкільної освіти. Відтак, актуалізується теорія О. Запорожця, де провідною є ідея не штучного прискорення психічного розвитку дитини дошкільного віку, а намагання збагатити такими видами і формами її діяльність, які «піджвавлюють її природні сили».

Отже, ми виходили з розуміння, що професійна підготовка майбутнього вихователя є динамічним процесом. Враховуючи домінанти компетентнісної освітньої парадигми (Н. Бібік, Н. Мойсеюк, О. Овчарук, Т. Павлюк та ін.), доцільно спиратися на внесені науковцями уточнення у трактування базових понять. Насамперед зауважимо на тому, що саме здатність визнано (зокрема, В. Луговим) «найуживанішим словом у визначенні компетентностей»; остання розуміється як певний освітній результат. Отож, йдеться про «відкриту якість особистості» (А. Маркова, О. Хуторський). Метою професійної підготовки майбутнього фахівця виступає готовність (К. Дурай-Новакова, В. Ковальов та ін.), а, відтак, одночасно і кінцевим результатом означеного процесу.

З огляду на предмет дослідницької уваги, природний інтерес складала діагностика готовності майбутніх фахівців до проектування просоціальної діяльності дошкільнят. Респондентам-студентам, які набувають в Ізмаїльському державному гуманітарному університеті спеціальність «Дошкільна освіта», було запропоновано оцінити набуту готовність до означеного сегмента майбутньої професійної діяльності та окреслити алгоритм проектування просоціальної діяльності старших дошкільників (на прикладі обраної назви проекту згідно з напрямами «У світі природи» та «У світі людей» відповідно до розділів програми «Впевнений старт»). Маємо зазначити, що набутий діагностувальний матеріал дозволяє констатувати про таке: лише кожен третій респондент вважає себе «практично готовим» до компетентного фахового здійснення означеної роботи; аналіз самооцінних суджень респондентів засвідчує про домінування недостатнього рівня обізнаності студентів навіть у ключових питаннях процесу проектування просоціальної діяльності дошкільників. Натомість тематика проектів, що визначена самими студентами, з одного боку, здебільшого все ж віддзеркалює провідну ідею активізацію просоціальної діяльності дошкільнят, а, з іншого включає широкий спектр проблем. Зокрема, серед проектів-переможців було визнано такі: «Загадковий світ природи», «Ми у зеленій казці», «Людина друг природи, а не її господар» (напрямок «У світі природи»); «Великі піклувальники», «Стався до інших так, як би ти хотів, щоб ставились до тебе», «Всі ми різні, всі ми рівні» (напрямок «У світі людей»). З метою стимулювання вияву творчої індивідуальності студентів окрім анкетування було запроваджено в якості корегуючого діагностувального метода такий: респондентам пропонувалось прописати й обрану форму мульти-медіа презентації обраного проекту та взяти участь у виборі переможця в номінації «Найкомпетентніша презентація тематичного мініпроекту». Зазначене слугувало аргументацією висновку про те, що ресурси вищої школи щодо формування у студентів здатності проектувати просоціальну діяльність дошкільників ще й досі задіяні неповністю. Конструктивний досвід вищих шкіл у цьому ракурсі, а також саморефлексія набутого досвіду організації навчально-професійної діяльності майбутніх педагогів-дошкільнят дозволяють окреслити деякі з потенційних можливостей. Зокрема, ресурси навчально виховного процесу сучасного вишу, на наш погляд, перебувають у площині недооцінки наукового факту про те, що будь-яка діяльність особистості передбачає свідому регуляцію, засновану на концепції «психологічного образу», розроблену Є. Клімовим. Йдеться, по-перше, про такі групи регуляторів, як-от: «образ об'єкта», «образ суб'єкта», «образ суб'єкт-об'єктних та суб'єкт-суб'єктних відносин»; по-друге, про різний ступінь усвідомлення особистістю вагомості регуляторів; по-третє, про наявну розбіжність у рівнях стійкості психічного образу [8]. Смислове прийняття майбутнім фахівцем педагогічних ситуацій залежить від сформованої системи фахових знань, його здатності їх творчо використовувати. У такий спосіб досягається (за Є. Бондаревською) «задум зміни педагогічної діяльності, включаючи й систему уявлень про те, яким чином повинні відбуватися ці зміни». Так, в організації практико-орієнтовної роботи студентів принципово важливою є їх обізнаність у педагогічному краєзнавстві як інновації, тобто в особливостях конструктивних напрацювань педагогів-дошкільників регіону, в тому числі й щодо організації просоціальних дій (або діяльності) саме дітей дошкільного віку. Як переконує досвід, продуктивною формою у цьому відношенні виступає заохочення студентів до складання власного кейс-портфоліо (з італ. «тека» або портфель з «цінних паперів»), де систематизовано кращі знахідки творчих практиків регіону й позначено «адреса» інноваційного досвіду щодо активізації просоціальної діяльності дошкільнят певного віку. Додамо, що сучасна практика доводить перспективність так званого «електронного портфоліо» студента, де демонстраційно-презентативна складова є досить ефективною, а тренувально-накопичувальна потужність є надто важливою для майбутнього педагога-дошкільника.

Вдосконалення професійної підготовки студентів до компетентного проектування просоціальної діяльності дітей дошкільного віку, як переконує практика, безпосередньо пов'язане також із підвищенням фахової їхньої компетентності, зокрема у навчанні проектування. Педагогічні зусилля у зазначеному аспекті доцільно спрямовувати з урахуванням методичного доробку дослідників. Так, нами був апробований авторський підхід (О. Брежнєва, Н. Гавриш, І. Кіндрат, О. Рейнольська) до проектування просоціального змісту ігрової та інших видів діяльності дошкільників [9, с. 110-113]. Зокрема, йдеться про алгоритм реалізації літературного проекту (презентація літературного тексту як бази обґрунтування ідеї і назви проекту «Іграшка друг дитинства»; конкретизація мети проекту через розгортання роздумів з теми «Хочу можу мушу»; «проживання» літературного проекту та своєрідність форм його реалізації тощо).

Формуванню фахової компетентності студентів щодо здатності до проектування просоціальної діяльності дошкільнят сприяє ще й такий підхід: стимулювання їх практико-орієнтовної роботи, спрямованої на розробку (постановка проблеми, конкретизація мети і завдань, обґрунтування плану дій, прогнозування результатів проектування, визначеність у питаннях ресурсного забезпечення проекту) та втілення у практику дошкільного закладу освіти різних за характером (інноваційний або підтримуючий) та за сферою (освітній або оздоровчий) проектів.

До визначеного додамо, що у процесі розвитку у студентів здатності до проектування принципово важливим, як засвідчує практика, є усвідомлення майбутніми фахівцями (на рівні переконань) вагомості дотримання такої стратегії педагогічних зусиль: від моделювання до проектування.

Проектування просоціальних дій дошкільнят розуміємо як цілеспрямовану діяльність майбутнього вихователя із створення проекту, спрямованого на формування у дитини просоціальної моделі поведінки, її соціальних компетентностей. Зрозуміло, що проектний задум залежить від якостей особистості майбутнього фахівця, хоча й багато в чому визначається своєрідністю взаємодії у підсистемах «педагог дошкільник», «педагог родина дитини», «педагог соціум дошкільник» та ін. Враховуючи, що поняття «особистість» є ширшим за поняття «професія» (О. Асмолов), принципово важливо в умовах вищої школи акцентувати увагу ще й на процесі формування у студентів відповідного іміджу конкурентноздатного педагога-дошкільника, до того ж, із урахуванням сучасних досягнень педагогічної іміджології [10].

Отже, у сучасній вищій школі можна створити педагогічні умови, які є необхідними і достатніми для формування у майбутніх педагогів-дошкільників здатності до проектування просоціальної діяльності дошкільнят. професійний навчальний дошкільник

Компетентнісна парадигма освіти, як визнаний науковцями конструктивний підхід до розв'язання новопосталих освітянських проблем, відкриває перспективи вдосконалення та професійної підготовки фахівців і до проектування відповідних сегментів професійної діяльності, і до активізації розвитку у дітей, зокрема, соціальних компетентностей в умовах передшкільної освіти.

Подальшого дослідження потребує проблема підготовки педагога-дошкільника у підсистемі «бакалавр магістр» до компетентного проектування просоціальної діяльності дошкільнят.

Література

1. Кремінь В. Структурна модернізація освіти в контексті цивілізаційних змін // Педагогіка і психологія. 2011. № 2. С. 5 13.

2. Волинець Ю.О. Дослідницька діяльність майбутніх вихователів ДНЗ: теоретичні основи і методика.

3. Гаврилюк С.М. Професійна підготовка майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів до педагогічної творчості: теорія і методика: монографія. Умань: Вид. «Сучинський М.М.», 2015. 352 с.

4. 4.Листопад О.А. Теоретико-методичні засади формування професійно-творчого потенціалу майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів: монографія. Одеса: ФОП Бондаренко М.О., 2015. 328 с.

5. Балл Г. Орієнтири сучасного гуманізму (в суспільній, освітній психологічних сферах). К., Рівне: Видавець О. Зень, 2007. 172 с.

6. Осадчук О.Л. Формирование надежности профессиональной деятельности специалиста в процессе его профессиональной подготовки // Инновационная и научно-методическая деятельность образовательного учреждения, ориентированная на самоактуализацию личности: матер. II Чередовских чтений. Ч. II / ответ ред. М.Н. Аплетаев. Омск, 2004. С. 175 179.

7. Біла І.М. Умови творчої саморегуляції дитини // Стандарти дошкільної освіти: дискус науки і практики: матер. Всеукр. наук. пр. конф. К, 2014.С. 25 34.

8. Ложкин Г., Волянюк Н. Педагогическая деятельность и её регуляторы // Практ. психологія та соц. робота. 2014. №3. С. 16.

9. Розумне виховання сучасних дошкільнят. Методичний посібник / за заг. ред. О. Брєжнєвої. К: Вид. Дім «Слово», 2015. 176 с.

10. Сопова Д.О. Теоретичний аспект формування іміджу та соціалізації майбутніх педагогів дошкільного навчального закладу.

Размещено на Allbest.ru