Щоб спонукати клас до інтенсивної роботи, вчитель перед початком уроку повідомляє, що учні, котрі, крім обов'язкових вправ самостійної роботи, швидко й правильно розв'яжуть і додаткові, завдання додому не одержать.

Таким чином, ми пропонуємо дитині самостійно визначити необхідність домашнього завдання, а потім даємо можливість перевірити правильність свого рішення і переконатися, що в тому разі, коли не все вийде гаразд, необхідно попрацювати ще й удома. Можлива й така ситуація: учень розв'язав і обов'язкову, і додаткову вправи, але з певних причин виявляє бажання виконувати ще й домашнє завдання. Заперечувати йому не варто, як і загострювати на цьому увагу, аби не перешкодити дитині у вільному виборі [3, с. 84].

Психологи і медики розробили спеціальні правила загадування домашньої роботи учням з ослабленим здоров'ям. Однак буває, що й цілком здорові діти з ряду причин на певний час втратили працездатність, погано себе почувають. Класовод має враховувати можливість такої ситуації і відміняти домашні завдання з усіх або з кількох предметів. Ніби сонце й повітря всьому живому, дитині для розвитку насамперед необхідна впевненість, що її навчає добра, справедлива людина, яка розуміє всі труднощі, терпляче ставиться до незнання, пустощів, виявляє до тебе інтерес як до особистості.

Варто надавати дітям і можливість вибору домашнього завдання. Від авторитарного стилю педагогічного спілкування наша школа хоч і повільно, та все ж переходить до іншого - по-справжньому гуманного, зорієнтованого на особистість кожної дитини. Пріоритетним для класовода нині є не лише засвоєння знань учнями, а й пошук таких методичних прийомів, які б зробили цей процес більш результативним для різного типу школярів і водночас дали б змогу зберегти емоційний комфорт для кожної дитини [3, с. 32].

З огляду на це, великого значення надається систематичному виконанню домашніх завдань на вибір. Добираючи відповідний матеріал, слід прагнути охопити всі теоретичні питання, що розглядалися в класі (правила, способи виконання дій), а також всі види прикладів, практичних вправ. При цьому варто варіювати зміст завдань з тим, щоб учень зміг одного разу вибрати тільки приклади, іншого - тільки задачі, ще іншого - і перше, і друге. Звичайно, обов'язково забезпечуємо різний обсяг і ступінь складності пропонованого для роботи матеріалу [3, с. 33].

Отже, для підвищення ефективності домашніх завдань доцільно давати дітям можливість вибору відповідних вправ, чітко визначаючи кінцеву мету їх виконання, передбачаючи труднощі, з якими можуть зіткнутися школярі з різними пізнавальними можливостями; добирати такі завдання, щоб одним скоротити шлях до шуканого результату, інших - зацікавити роботою, ще іншим - допомогти впевнитись у знанні матеріалу. На наш погляд, вибирати приклади чи задачі для домашньої роботи має право кожен учень, котрий успішно й самостійно працював на уроці. Адже тільки особиста участь у різних видах навчальної діяльності, зокрема й у виборі й плануванні її, дає змогу дитині глибше пізнати себе, максимально розкрити задатки, закладені в ній природою.

Успішність домашньої роботи школяра залежить не тільки від того, наскільки методично вдало вчитель провів урок, наскільки зрозумілі і конкретні його інструкції, а й від того, наскільки всім цим скористається учень,чи зуміє виконати належне самостійно, тому третьою дидактичною умовою є формування в учнів уміння виконувати домашнє завдання.

Процес домашньої навчальної роботи учня багатоскладовий. Щоб успішно виконати навчальні завдання, школяр повинен володіти цілим комплексом умінь. Так, він має визначити порядок своїх занять, правильно розподілити час, уміти працювати з книгою, контролювати свою діяльність і т.ін. Це вимагає культури праці.

До кожної домашньої роботи учень повинен бути попередньо підготовлений учителем і чітко уявляти, що слід робити, як робити, на що звернути особливу увагу, який основний зв'язок завдання з матеріалом уроку. Учню необхідно пояснити особливості кожного усного, письмового і практичного завдання [33, с. 14].

Домашня, як і будь-яка інша, робота складається з таких трьох етапів: підготовчого, виконавчого і підсумкового. На підготовчому етапі учень має забезпечити робоче місце для занять, підготувати підручники, зошити і т.ін., необхідні для виконання завдання, намітити порядок роботи. На виконавчому - виконати всі необхідні навчально-пізнавальні дії. На підсумковому - перевірити одержаний результат, привести до остаточного вигляду, в якому його буде подано учителю.

Виконання домашнього завдання включає ті ж дії з навчальним матеріалом, які мали місце на уроці: сприймання, осмислення, закріплення, практичне застосування, відтворення, а при проблемному навчанні - і здобування знань, але основне завдання - закріплення знань.

Самостійна навчальна діяльність у процесі виконанні домашніх завдань вимагає від учня самоорганізації.

По-перше, з чого має починатися самоорганізація - це чітке уявлення учня про навчальне завдання: які від нього вимагаються дії і якого необхідно досягти результату. Як правило, потрібні дії і результат вказує вчитель. Однак не завжди. Тому учень повинен навчитися самостійно їх визначати.

По-друге - усвідомлення принципової основи виконання домашнього завдання. Щоб не копіювати механічно те, що виконувалося в класі, учень повинен зрозуміти, що лежить в основі потрібних дій, які правила, теоретичні положення, узагальнені вимоги [27, с. 12].

Джерелом відомостей про це є виклад матеріалу на уроці вчителем, інструктаж з приводу виконання завдання, знання, здобуті при вивченні попередніх тем.

Труднощі в оволодінні знаннями часто починаються з невміння слухати пояснення вчителя, спостерігати, осмислювати, записувати головне і т. ін. Це призводить до необхідності самостійно надолужувати упущене, домислювати, доучувати, шукати відповіді на запитання, які були роз'ясненні. Тому учень повинен навчитися уважно слухати пояснення, осмислювати, записувати необхідний для виконання завдання матеріал.

По-третє - планування своєї роботи. Воно може здійснюватися у формі мисленого передбачення необхідних дій чи запису послідовності роботи. Планування не повинно обмежуватися переліком того, що потрібно зробити. Учень має уявити, як він виконуватиме завдання, скільки воно займе часу, якими засобами буде користуватися, який обсяг роботи і т. ін. Якщо це не врахувати, планування буде не конкретним, що може призвести до невиконання завдання.

По-четверте - процес виконання роботи, тобто здійснення плану. Він значною мірою залежить від характеру завдання, однак при цьому учень має дотримуватися загальних вимог культури праці. Наприклад, прагнути виконувати завдання акуратно, надписувати назву роботи, номери вправ, прикладів, ставити дату, раціонально розміщувати матеріал у зошиті, писати розбірливо, виділяти окремі частини роботи і т. ін. [27, с. 13].

Успішність виконання завдань учнем великою мірою залежить від його вміння використовувати прийоми розумової праці: знаходити головне, ділити ціле на частини, об'єднувати частини в ціле, класифікувати, узагальнювати, виділяти істотні ознаки, порівнювати, співвідносити нове з відомим, ціле з частиною, уявляти об'єкти і процеси в розвитку, абстрагуватися від несуттєвого, наводити приклади і ілюстрації до теоретичних положень, знаходити в об'єктах спільне й відмінне і т. ін. Можна назвати також специфічні прийоми: робота з картами, таблицями, графіками, схемами і т. ін. Велике значення у процесі виконання домашніх завдань має вміння виділяти головне, істотне, користуватися системою підкреслювань, виписувань. Основні визначення, формулювання, дані, які потрібні для оперативного використання, необхідно заучувати чи виписувати на окремі листки, в робочий зошит.

По-п'яте - виділення проміжних і остаточних результатів виконуваної роботи. Ця важлива вимога часто залишається поза увагою учнів. Наприклад, готуючись до відповіді, вони прочитують параграф підручника і на цьому підготовку закінчують. Однак остаточний результат підготовки полягає не в прочитуванні матеріалу, а в набутті здатності відтворити його, використати нові поняття, пояснити певні положення.

По-шосте - здійснення самоконтролю. Він полягає у зіставленні одержаного результату з потрібним і визначенні ступеня їх відповідності. Якщо це стосується розв'язання задачі, то учню все зрозуміло - він порівнює досягнутий ним результат з відповіддю, даною в кінці підручника. Однак коли мова йде про ознайомлення з творами мистецтва, осмислення матеріалу теоретичного й практичного характеру і т.ін., то зіставити досягнутий і потрібний результат недосвідченому учню буває дуже важко. Тому навчити школярів самоконтролю - важливе і водночас складне завдання. Самоконтроль повинен виявити помилки й недоліки у виконанні домашнього завдання [27, с. 14].

Навчання самоконтролю ґрунтується на виробленні в учня вміння завжди уявляти собі в загальних рисах результат, до якого повинні привести виконувані дії. Однак для того, щоб передбачити результат, потрібно уявити і принцип дій, і спосіб, і процес виконання завдання і т. ін., тобто всі інші компоненти самоорганізації (самокерівництва), а не тільки окремо взятий етап самоконтролю.

По-сьоме - аналіз причин допущених помилок. Це необхідний компонент самокерівництва, без якого неможливе свідоме вдосконалення учнем своєї навчальної діяльності. Причини недоліків і помилок можуть бути дуже різноманітними. Головні з них пов'язані з недостатнім усвідомленням учнями принципової основи виконання завдання; недотриманням вказівок, даних учителем при інструктуванні; спробами застосовувати дії, які вже використовувалися, без врахування конкретних умов; з невмінням застосовувати теоретичні положення у своїй діяльності; недостатнім самоконтролем проміжних дій та їх результатів.

Аналіз причин допущених помилок має використовуватися учнем для перевірки і підтвердження правильності застосовуваної принципової основи дій.

По-восьме - прогнозування можливих варіантів виконання завдання на прийнятій принциповій основі дій. Прогнозування здійснюється з урахуванням наявних умов, можливостей учня. Цей компонент саморегулювання важливий для теоретичного мислення, наукової уяви школярів. Наприклад, важливо, щоб, розв'язуючи задачу, учень не обмежувався одним лише способом розв'язання, а шукав би й інших варіантів.

По-дев'яте - прийняття рішення шляхом вибору найбільш раціонального варіанта виконання завдання. Це спрямовує учня на пошук найбільш ефективного, зручного шляху дій, який дає змогу досягти потрібного результату. Учень повинен навчитися оптимізувати процес виконання домашніх завдань, прагнути до раціоналізації дій.

По-десяте - корекція плану виконання домашньої роботи, вдосконалення її результатів.

По-одинадцяте - складання нового плану для досягнення кращого результату [27, с. 16].

У практиці самоорганізації всі описані дії виконуються, коли учень працює свідомо й прагне вдосконалювати результати своєї роботи. Однак школярі часто обмежуються виконанням лише окремих компонентів з наведених.

Для формування в учня вміння виконувати всі компоненти структури самоуправління важливо акцентувати увагу на кожному з них і давати спеціальні вправи на виконання окремих компонентів та їх груп.

Для того, щоб успішно справитися вдома з навчальним завданням, учень повинен знати, як його виконати і не просто виконати, а раціонально, з найменшою затратою сил та часу та з найбільшим ефектом. Для цього він повинен засвоїти необхідні методи домашньої роботи, їх вибір учнем визначається не тільки характером завдання. Вибір методів і сам стиль підготовки домашнього завдання пов'язані з особистістю учня, особливостями його характеру. Тому потрібно турбуватися не стільки про засвоєння учнем окремих методів самостійної роботи, скільки про формування у нього взагалі вміння самостійно працювати. Ознайомитися з методами самостійної роботи і навчитися їх використовувати учень повинен на уроці під керівництвом учителя. У цьому відношенні домашня робота повинна значною мірою повторювати діяльність учня на уроці, на якому він повинен і сприймати знання, і осмислювати, і закріплювати, і застосовувати. Домашня робота має повторювати урок не тільки за змістом знань, а і за структурою дій, які вимагаються від учня [3, с. 272].

Для цього кращі вчителі розробляють і застосовують цілу систему методів самостійної роботи школярів на уроці, щоб вони могли скористатися ними при виконанні домашнього завдання. Необхідно пам'ятати, що методи роботи, використані на уроці, переважають і в роботі учня вдома. Наприклад, школяр, якому не пояснили, не показали, як раціонально користуватися словником, дуже довго його гортає і ніяк не знайде місця, де відшукуваний термін повинен бути. З подібними труднощами учень зустрічається, коли здійснює пошук у книзі потрібного матеріалу, наприклад, коли, виконуючи завдання, повинен знайти відповідь на запитання словами тексту.

Методи, якими має оволодіти учень, різноманітні і залежать від етапу роботи (підготовчий, виконавчий, підсумковий), від характеру завдання та ін. Тому кожного учня потрібно навчити аналізувати вид завдання, визначати, які знання, вміння необхідні для його виконання, фіксувати етапи виконуваної роботи. Основні методи домашньої роботи учня і відповідні їм уміння можна виділити в такі групи:

1. Методи загальної організації роботи, які використовуються в основному на підготовчому етапі виконання завдань: зберігання й розміщення навчальних і допоміжних матеріалів, ведення зошитів, підготовка робочого місця, створення сприятливих для роботи зовнішніх умов та ін.

Наприклад, починати виконання домашнього завдання потрібно з підготовки всього необхідного для роботи: відбору матеріалів, запитань. Важливо, щоб книги, зошити, ручки, олівці, гумки, леза мали постійне місце, щоб записи в зошитах велися за однією системою.

2. Методи роботи учня з навчальними посібниками: підручником, словником, схемою, картою, таблицями, рисунками і т. ін. Ці методи повинні відповідати такій орієнтовно схемі: усвідомлення назви, загальної структури розділів та інших частин посібника, їх логічного зв'язку, визначення місця тієї частини, яка має бути опрацьована, виділення в ній головного, його осмислення, виписування визначень і термінів й т. ін.

3. Методи виконання певного виду завдань: розв'язання задач, підготовка до відповідей на уроці, складання письмових відповідей на запитання, наведення прикладів та ілюстрацій на підтвердження правила, теоретичного положення тощо.

4. Методи здійснення навчально-пізнавальної діяльності: а) повторення зразка дій, показаного вчителем, але без пояснення, б) повторення зразка дій з їх поясненням, в) пошук способу дій на основі даного вчителем пояснення (принципу) і наступне виконання дій; г) самостійний пошук учнем пояснення; (принципу) дій і способу їх здійснення (за завданням учителя).

5. Методи самоорганізації і самокерівництва виконанням домашніх завдань: планування домашньої роботи, її здійснення, самоконтроль, аналіз причин виявлених недоліків, обґрунтування правильності обраного шляху роботи, передбачення інших можливих варіантів її здійснення, вибір оптимального варіанта, внесення корективів у планування [10, с. 72].

Необхідно обов'язково привчити учня планувати домашню роботу. Планування полягає в усвідомленні ним навчальних і методичних задач, мисленому передбаченні послідовності і тривалості здійснення роботи. А для цього учень повинен обрати принцип своєї роботи (чи то заучувати навчальний матеріал, чи то конспектувати, чи то визначити і усвідомити основні положення і т. ін.).

Потім він повинен прийняти рішення -- виконувати роботу заздалегідь чи перед наступним уроком.

У процесі здійснення навчального завдання застосовуються різні прийоми роботи, які дають змогу реалізувати згадані методи. Основними, прийомами роботи є: заучування, повторне сприйняття матеріалу, його переказ, виділення основних думок і слів, поділ навчального матеріалу на смислові частини, аналіз завдання, збирання, узагальнення матеріалу, фактів, їх компонування тощо.

Побудувати процес домашньої роботи учню допоможе наведена нижче пам'ятка, в якій подається послідовність дій від прийняття мети до її здійснення (додаток 1).

Домашнє завдання повинно бути в тій чи іншій формі перевірено вчителем. Регулярність перевірки необхідна, щоб добитися систематичного виконання завдань кожним учнем. Це одна із умов, у нашому випадку четверта, яка забезпечує успішну навчальну діяльність школяра. Якщо завдання не перевірятимуться, багато учнів перестане виконувати їх, що призведе до відставання у навчанні. Тому перед учителем постає складне завдання -- охопити тією чи іншою формою перевірки по можливості всіх учнів.

Перевірка домашнього завдання має виявити якість знань учнів. Цьому вона і повинна бути підпорядкована. При опитуванні учня контроль знань буде безпосереднім. Під час перевірки поданих школярами робіт -- опосередкованим. На основі виконаної роботи не завжди можна судити про рівень засвоєння учнем знань, ступінь самостійності у процесі виконання домашнього завдання, здатність пояснити принцип чи спосіб його розв'язання. Тому важливою є безпосередня перевірка вміння учня виконувати потрібні дії.

Важливо також розрізняти перевірку процесу виконання завдання та його результатів. При одному і тому ж результаті процеси роботи учня можуть значно відрізнятися - за раціональністю вибраного ним шляху, за часом, що затрачається, за використаним прийомам інтелектуальної діяльності, за структурою процесу роботи.

Процес діяльності учня вдома прихований від учителя: він не може спостерігати, як працюють його учні. Незважаючи на це, він повинен допомогти школярам саме у вдосконаленні процесу роботи, а не тільки у поліпшенні її результату, усуненні допущених помилок. Для цього у вчителя є кілька шляхів. При перевірці домашніх завдань треба ставити учням запитання, наприклад: «Якими методами користувався при виконанні завдання?», «Які виникали труднощі?», «Розкажи, як ти виконував завдання?» і т.ін. Відомості про це дають змогу скерувати наступну діяльність. Їх можна одержати із чорнових записів учня у робочому зошиті. Доцільним є також ведення обліку домашніх завдань у спеціальних зошитах.

Таким чином, контроль за виконанням домашніх завдань повинен бути систематичним, індивідуальним, масовим, навчаючи, коректуючим. Такий контроль є компонентом керівництва з боку вчителя процесом виконання домашньої роботи учнем.

Важливою, п'ятою, дидактичною умовою успішності виконання домашніх завдань є забезпечення інформованості батьків щодо організації домашньої роботи.

Успішне виконання домашніх завдань багато в чому залежить від взаємозв'язку між вчителем і батьками. Відсутність контакту, єдиних вимог школи і родини болюче позначається на школярах. Ми зупинимося на батьківських зборах з таких питаннях: як допомагати учням у навчанні, якою мірою і чи всім дітям потрібна допомога? Чи не краще, щоб вони з перших уроків ставали самостійними? Як перевіряти домашнє завдання?

Дуже важливо переконати батьків, що нічого не варто робити за дитину. Розв'язувати задачі, приклади, збирати портфель до школи, малювати, виготовляти аплікації - все це учень має робити сам [28, c. 9].

Водночас можна допомогти синові чи доньці в організації роботи, плануванні часу. Корисно, якщо є можливість, у перші місяці навчання під час виконання домашньої роботи посидіти з учнем, проте не поруч, а поблизу. Звичайно ж, не для того, щоб підказувати, думати за нього чи гримати. Батьки мають насамперед подбати, щоб школярик вчасно сів за уроки, правильно поклав зошит, не крутився, не гнувся, сидів у зручній позі. Надання допомоги учневі у виконанні домашніх завдань на певних етапах необхідне. Однак у той же час треба намагатися зберегти якнайбільшу самостійність школяра. Для цього спочатку потрібно підказати йому, як справитися з трудністю. Якщо це не допомогло, то надати часткову допомогу, добиваючись, щоб дії виконував сам учень. У найбільш складних випадках слід показати і розповісти, як подолати труднощі і поставити вимогу повторити дії. Звичайно, це потребує багато уваги й часу, підготовленості батьків і терпіння. Допомогу треба надавати тільки після того, як учень неодноразово робив безуспішні спроби справитися із завданням самостійно. Слід мати на увазі, що з ускладненням навчальної роботи школяра батьки далеко не завжди можуть подати йому безпосередню допомогу у виконанні завдання.

Однак буває й таке, що батьки не дозволяють дітям готувати уроки до свого повернення з роботи. От і виходить, що учень береться за діло уже стомленим, часу для обдумування замало, а батьки нервують, підганяють дитину, бо пізно. Неприпустимо також змушувати дітей сідати за уроки відразу після школи. Між шкільним навчанням і роботою вдома рекомендується не менш як двогодинний відпочинок на свіжому повітрі.

Допомога учневі зі сторони батьків полягає і в організації робочого місця; а також створенні умов для успішної роботи; забезпеченні сприятливого психологічного клімату; контролі домашньої роботи.

Важливою умовою успішного виконання учнем домашніх завдань є обладнання постійного робочого місця, зручного, що відповідає усім гігієнічним вимогам. Це повинен бути письмовий стіл, настільна лампа, повне місце для підручників, зошитів, вивішений розклад уроків, режим дня, пам'ятка, як потрібно працювати, тощо.

Створення зовнішніх умов полягає в тому, щоб усунути фактори, що відвертають увагу учнів, - різні сторонні розмови, включений голосно телевізор, радіоприймач, дуже яскраве світло, сторонні запитання, доручення й т. ін.

Сприятливий психологічний клімат створюється всім ставленням членів сім'ї до самостійної роботи школяра вдома. Необхідно показати учню, що вони вважають її важливою і відповідальною. Все в сім'ї повинно спонукати учня до навчання, стимулювати систематичну, сумлінну роботу. Він повинен відчувати, що члени сім'ї радіють як його успіхам, так і переживають його труднощі.

Найбільш ефективним засобом допомоги учню з боку батьків та інших членів сім'ї є контроль його домашньої роботи [25, c. 42].

Контроль дає змогу виконати багато завдань опосередкованої допомоги школяреві. До того ж він не вимагає у багатьох випадках знання батьками навчального матеріалу. Що ж можна і потрібно контролювати? (додаток 2).

Залежно від обстановки батьки можуть користуватися яким-небудь із наведених варіантів контролю. Однак для того, щоб ефективно його здійснювати, необхідно спеціально підготуватися, вислухати пояснення вчителя, обговорити з ним уже виявлені труднощі в домашній роботі учня.

Якщо школяр неуважний, незібраний, не знає, з чого почати виконання домашнього завдання чи, виконуючи його, не досягає мети, тоді потрібно нагадати йому про раціональний порядок виконання завдань. Цьому повинна допомогти пам'ятка, яку доцільно вивчити не тільки учням, а й батькам.

Розгляньмо один із варіантів пам'ятки (додаток 2).

У наведених правилах узагальнено досвід виконання домашніх завдань учнями.

На батьківських зборах чи на інших формах роботи з батьками, вчителі повинні надати певні рекомендації щодо організації домашньої роботи, яких повинні дотримуватися учні і батьки. Наведемо їх, виходячи з того, що було вже нами вище сказано (додаток 4).

Крім цього, батьки молодших школярів мають знати: де і як записується зміст домашніх завдань; як оформляти записи в зошитах з різних предметів, а головне - оптимальний режим виконання домашніх завдань. Батьків слід поінформувати, яким орієнтовним обсягом знань мають оволодіти учні кожного класу; вказати, які з питань програми школярі мають засвоїти досконало. Вчитель повинен своєчасно повідомляти батьків про навчальні успіхи учня, надавати конкретні поради щодо подолання помічених прогалин. До цих рекомендацій учителі зобов'язані поставитися з усією серйозністю, оскільки без погоджених вимог, без підтримки батьків не дадуть бажаного ефекту і найдосконаліші методи роботи.

Отже, для того, щоб домашні завдання виконувалися успішно і приносили очікувані результати, слід особливу увагу звертати на дидактичні умови їх реалізації, а саме: індивідуалізацію домашніх завдань, їх різноманітність і систематичність перевірки, уміння учнів виконувати домашні завдання та забезпечення інформованості батьків щодо організації домашньої роботи.



ВИСНОВКИ

Основним поняттям курсової роботи було поняття «домашньої роботи». У першому розділі ми розглядали проблему організації домашньої роботи в педагогічній теорії і практиці. Зокрема, вивчали, як розкривають зміст понять «домашня робота» та «домашні завдання» дослідники цієї проблеми, такі як Львов, Баранов, Харламов, Алексюк та ін. На основі нормативно-правового забезпечення організації домашніх завдань, а також деяких рекомендацій дослідників проблеми організації домашньої роботи у педагогічній теорії і практиці виділили певні правила щодо організації домашніх завдань у початковій школі. Розглянули і види домашніх завдань та способи їх перевірки. Найбільш поширеним є поділ домашніх завдань на завдання репродуктивного характеру (аналогічні знання, що проводились на уроці), конструктивного (більш складні: виділити головне, скласти план, схему тощо) та творчого характеру, які мають дуже важливе розвивальне значення. Також у початкових класах можливі як усні, так і письмові домашні завдання; індивідуальні, що заохочують, стимулюють школяра до навчання, пізнання, розвивають індивідуальні здібності та інтереси дитини; групові та парні, що направлені на дослідницьку, пошукову, аналітичну роботу, співпрацю тощо.

Дослідили стан організації домашньої роботи з учнями початкових класів у масовому педагогічному досвіді і прийшли до висновків, що організація домашньої роботи потребує вдосконалення, оскільки не надається належна увага дидактичним умовам організації домашніх завдань, таким як: індивідуалізація домашніх завдань; різноманітність завдань; формування в учнів вміння виконувати домашні завдання; систематичність перевірки виконання домашньої роботи; забезпечення інформованості батьків щодо організації домашньої роботи.

У другому розділі наведено матеріали експериментального дослідження ефективності виділених дидактичних умов організації домашньої навчальної роботи.

Узагальнюючи вище зазначені нами питання домашньої роботи, ми намагались назвати шлях оптимізації домашньої навчальної роботи учнів на засадах систематичності. На цьому шляху актуальними є такі проблеми, які вчитель має цілеспрямовано вирішувати:

комплексне планування цілей (навчальних, виховних, розвивальних);

індивідуалізація та диференціація домашньої роботи;

навчання школярів способам навчальної діяльності, зокрема формування в учнів умінь учитися;

вибір оптимальних методів і прийомів організації домашньої роботи - визначення змісту домашніх завдань, методика задавання та перевірка домашніх завдань;

виховання у школярів пізнавальної потреби, формування мотивів самостійної домашньої роботи.

Школа повинна не тільки озброїти учнів знаннями, уміннями й навичками, а й навчити самостійно здобувати ці знання, творчо застосовувати їх на практиці. Досягти цього допомагає реалізація всіх принципів навчання і, зокрема, принципу систематичності навчання, бо, як відомо, успіх будь-якої діяльності зумовлюється її цілеспрямованістю, упорядкованістю, послідовністю.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Базарницька І. Урок математики у 1 кл. / І. Базарницька // Початкова школа. - 2013. - № 9. - С. 28-30

2. Берлет Н. Особливі прийоми усного рахунку / Н. Берлет // Початкова освіта (Шкільний світ). - 2011. - № 33-34. - С. 41-42. - Бібліогр. : с. 42

3. Богданович М. В. Методика викладання математики в початкових класах: [Навчальна книга] / М. В. Богданович, М. В. Козак, Я. А. Король. - Тернопіль: Богдан, 2001. - 368с.

4. Богданович М. В. Математика: [Підручник для 1 кл.] / М. В. Богданович. - К.: Освіта, 2011. - 128с.

5. Богданович М. В. Математика: [Підручник для 2 кл.] / М. В. Богданович. - К.: Освіта, 2011. - 160с.

6. Богданович М. В. Математика: [Підручник для 3 кл.] / М. В. Богданович. - К.: Освіта, 2011. - 160с.

7. Богданович М. В. Математика: [Підручник для 4 кл.] / М. В. Богданович. - К.: Освіта, 2011. - 159с.

8. Богданович М. В. Міркуй, порівнюй, обчислюй. [Збірник творчих завдань з математики для учнів 4 кл.] / М. В. Богданович. - Тернопіль: Богдан, 2010. - 38 с.

9. Богданович М. В. Ознайомлення математичних понять / М. В. Богданович // Початкова школа. - 2011. - №4. - С. 25-27

10. Богданович М. В. Уроки математики в першому класі. Трирічна початкова школа: [Посібник для вчителів] / М. В. Богданович, Г. П. Лишенко. - Харків: Ранок, 2009. - 208 с.

11. Богданович М. В. Логічні прийоми формування понять / М. В. Богданович // Початкова школа. - 2011. - №2. - С. 25-27

12. Гавриш В. Формування ключових компетентностей на уроці математики в 1 класі / В. Гавриш // Початкова школа. - 2013. - № 6. - С. 13-16

13. Дудник І. Застосування інтерактивних форм і методів роботи на уроках математики / І. Дудник // Педагогічний вісник. - 2012. - № 3. - С. 89-90. - Бібліогр. : с. 90

14. Ельконін Д. Навчання і розумовий розвиток у молодшому шкільному віці / Д. Ельконін // Початкова освіта. - 2006.- №16. - С. 4-8

15. Кінах С. Використання ІКТ на уроках математики / С. Кінах // Початкова освіта (Шкільний світ). - 2012. - № 41. - С. 5-7

16. Коваль Л. Підготовка майбутніх вчителів початкової школи до використання навчальних технологій у процесі викладання математики / Л. Коваль // Початкова школа. - 2011. - №11. - С. 50-54

17. Ковбанюк Т. Математична казка / Т. Ковбанюк // Початкова школа. - 2011. - № 11. - С. 34-36

18. Кондратюк О. Про нові орієнтири математичної освіти : майстер-клас / О. Кондратюк // Початкова освіта (Шкільний світ). - 2012. - № 12. - Методичний порадник. - 2012. - № 3. - С. 3. - Бібліогр. : с. 3

19. Король Я. Початкова школа. Методика роботи над геометричним матеріалом : 1-4 кл. / Я. Король, І. Романишин. - Т. : Астон, 2003. - 221 с.

20. Логачевська С. Використання різних типів пам'яті для розв'язування задач / С. Логачевська, Т. Логачевська // Початкова школа. - 2011. - № 10. - С. 23-26. - Бібліогр.: с. 26

21. Логачевська Т. Індивідуалізація завдань для другокласників при розв'язуванні задач / Т. Логачевська, С. Логачевська // Початкова школа. - 2014. - № 2. - С. 17-22

22. Оберемко О. Розвиток творчих здібностей учнів на уроках математики / О. Оберемко // Початкова школа. - 2013. - № 11. - С. 17-19. - Бібліогр. : с. 19

23. Онопрієнко О. Компетентісно зорієнтовані задачі як засіб формування математичної компетентності учнів / О. Онопрієнко // Початкова школа. - 2013. - № 3. - С. 23-26. - Бібліогр.: с. 26

24. Онопрієнко О. Методичний коментар до організації контрольно-оцінювальної діяльності на уроках математики / О. Онопрієнко // Початкова школа. - 2013. - № 11. - С. 9-13. - Бібліогр.: с. 13

25. Перельман Я. Жива математика / Я. Перельман. - 4-те вид. - К. : Техніка, 2004. - 160 с.

26. Пермінова І. Інформаційні технології при вивченні початкового курсу математики: [1кл.] / І. Пермінова // Початкова освіта (Шкільний світ). - 2013. - № 20. - Методичний порадник. - Вип. 5. - С. 13-17. - Бібліогр. : с. 17

27. [Розробки уроків математики для 1 класу] // Початкова освіта (Шкільний світ). - 2012. - № 12. - Методичний порадник. - 2012. - № 3. - С. 10-20

28. Савицька Н. Відкритий урок з математики у 2 класі / Н. Савицька // Початкова школа. - 2013. - № 4. - С. 8-10. - Бібліогр.: с. 10

29. Седеревічене А. Дидактичні можливості курсу «Елементи геометрії» / А. Седеревічене, Л. Нивидома // Початкова освіта (Шкільний світ). - 2012. - № 8. - Методичний порадник. - 2012. - № 2. - С. 5-31. - Бібліогр.: с. 4

30. Скворцова С. Методика формування у молодших школярів поняття про арифметичні дії додавання та віднімання / С. Скворцова // Початкова школа. - 2011. - № 3. - С. 15-17

31. Скворцова С. Обчислювальні навички як складова предметно-математичної компетентності молодшого школяра / С. Скворцова // Початкова школа. - 2011. - № 8. - С. 48-51

32. Скворцова С.Методика навчання нумерації чисел від 11 до 100 за новою Базовою програмою з математики (2011 р.) : формув.поняття про десяток : стратегія почат.освіти / С. Скворцова // Початкова школа. - 2012. - № 10. - С. 5-9. - Бібліогр.: с. 9

33. Хекало Р. Як поєднати на уроці математики корисне і цікаве / Р. Хекало // Початкова освіта (Шкільний світ). - 2011. - № 19. - С. 10-14. - Бібліогр. : с. 14

34. Шемет Л. Літр. Вправи на засвоєння таблиці додавання та віднімання. Складання задачі на знаходження остачі : математика : 1-й кл./ Л. Шемет // Початкова освіта (Шкільний світ). - 2011. - № 7. - С. 6-7. - Бібліогр. : с. 7



ДОДАТКИ

Додаток 1

Анкета для вчителів

1. Як ви гадаєте, потрібні домашні завдання у навчальному процесі чи ні ? Свою думку обґрунтуйте.

2. Домашні завдання, що пропонуються авторами навчального підручника, для вас є основними чи опорними ?

3. На якому етапі уроку задаєте домашню роботу ?

4. На вашу думку,потрібно оцінювати д/з ? Як сааме ? (Оцінка, похвала…)

5. Які види д/з найчастіше використовуєте ?

6. Чи пропонуєте учням д/з на вибір ?

7. Чи використовуєте різнорівневі д/з ?

8. Чи вчите дітей прийомам, методам, правилам виконання д/з ?

9. Чи систематично перевіряєте домашню роботу ?

10. Інформуєте батьків про допомогу, яку вони можуть надати своїм дітям у виконанні д/з ?

Додаток 2

Анкета для учнів

1. Чи хотів би ти вчитися без домашніх завдань?

2. Чи подобається тобі самому визначати своє домашнє завдання?

3. Хотів би виконувати цікаву домашню роботу?

4. Яке з домашніх завдань запам'яталося найбільше? Чому?

5. Чи одержують твої однокласники різні домашні завдання?

6. Чи доводилось тобі виконувати домашню роботу у парі чи групою?

Додаток 3

Пам'ятка з виконання домашніх завдань

1. Перевір записи у зошитах та чітко уяви, які треба виконати дії і якого треба досягти результату.

2. Згадай зміст матеріалу, викладеного вчителем, знайди в підручнику

правила , принципи, які потрібно застосувати.

3. Уяви, як будеш виконувати завдання, знайди в ньому спільне з тим, що виконувалося на уроці, склади мислений план дій.

4. Виконай заплановані дії та виділи одержаний результат.

5. Перевір, в чому співпадає, а в чому не співпадає одержаний результат потрібному , оціни його.

6. Якщо результат дій не задовольняє і завдання з першого разу не вдалося, то не спіши повторювати знову ті ж самі дії, а проаналізуй, чи правильні вони.

7. Уяви як діятимеш далі,щоб уникнути виявлених недоліків.

8. Склади новий, скоректований план дій, який дозволяє одержати потрібний результат. Пам'ятай, що для поліпшення результату інколи треба виконувати дії кілька разів.

Додаток 4

Що необхідно контролювати батькам:

- ставлення учня до виконання домашніх завдань як головного його обов'язку, такого ж, як у батьків робота: «Сьогодні ми на виробництві справилися з дуже складним завданням, а як пройшов твій шкільний день?»;

- дотримання учнем режиму дня («Чому ти сьогодні пізніше починаєш виконувати домашнє завдання?»);

- акуратність утримання робочого місця, користування підручниками і зошитами, наявність розкладу, пам'ятки учня, дотримання режиму дня та ін. («Потрібно навести порядок на столі. Чому розкидані підручники?»);

- готовність учня до виконання завдання: чи записано у нього, що задано, чи знає як виконувати завдання, в чому його суть, чого він повинен навчитися («Покажи, чи детально записано у тебе, як виконувати завдання?»);

- чи правильно організована домашня робота; чи виконуються завдання, задані в цей же день, чи тільки ті, що потрібні на завтра; з чого починається виконання, із складних робіт чи легких, з практичних чи теоретичних й т. ін. («Постарайся виконати задане сьогодні, поки добре пам'ятаєш, що й як потрібно робити»);

- з'ясування змісту виконуваного завдання: «Поясни мені суть твоєї роботи»;

- спостереження за характером поведінки учня в процесі роботи, наприклад, учень неуважний, сидить і дивиться на одну точку («якщо втомився - припини роботу на 5 хвилин і відпочинь, облиш сторонні думки»).

Додаток 5

Правила виконання завдання

1. Чітко уяви і перевір по записах у зошиті, які необхідно виконати дії і якого потрібно досягти результату.

2. Згадай зміст матеріалу, викладеного вчителем, поради щодо виконання завдання, знайди в підручнику, які потрібно застосувати, подивись у зошиті зразки роботи, виконаної у класі на уроці.

3. Уяви, як виконуватимеш завдання.

· Якщо це задача чи вправа, то знайди в них спільне з виконаними на уроці, проаналізуй умови, склади план розв'язання, здійсни його.

· Якщо задано текст (для вивчення чи заучування), то читай його уважно, намагайся у всьому розібратися, зіставляй з рисунками, схемами, кресленнями, користуйся словником, наводь свої приклади.

· Читаючи текст, намагайся спочатку запам'ятати головне. Для цього виділи основні думки, поділи текст на частини і склади план.

· Те, що важко запам'ятовується, - дати, визначення, імена, формули, назви - випиши на поля зошита чи в окремий зошит, заучуй, згадуючи їх місце в тексті.

4. Обов'язково перевір, чи досягнув потрібного результату.

· Якщо це була задача або вправа, то перевір результат розв'язання.

· Якщо засвоював текст, то закрий книгу, уяви основні думки й частини прочитаного, перекажи їх, перевір результат запам'ятовування.

5. Коли контроль показав, що завдання виконати не вдалося, то потрібно повторити роботу, вишукуючи недоліки.

· Якщо не вдалося розв'язати задачу, знову проаналізуй умови, уточни зв'язок між тим, що дано, і тим, що вимагається, склади план розв'язання і знову виконай його.

· Якщо не запам'ятав текст, то читай його ще раз, звертаючи увагу на основні думки, їх зв'язок, їх місце в тексті. Повторюй текст по частинах, а потім повністю.

Додаток 6

Як розв'язувати задачу

1. Уважно прочитай задачу.

2. Подумай, що означає кожне число, який зв'язок між ними.

3. Повтори запитання подумки. Чи можна задачу розв'язати однією дією?

4. Коли зв'язок між числами не вдалося встановити, запиши задачу коротко.

5. Склади план розв'язання.

6. Склади і розв'яжи рівняння або розв'яжи задачу окремими діями.

7. Дай повну відповідь на запитання.

8. Відповідь перевір найзручнішим способом.

Додаток 7

Рекомендації щодо організації домашньої роботи

Не виконувати домашні завдання зразу після повернення зі школи. Спочатку необхідно відпочити, прогулятися на свіжому повітрі.

В першу чергу виконувати найскладніші домашні завдання і не залишати без потреби частину роботи на наступні дні.

Перед тим, як приступити до роботи, слід підготувати все необхідне, щоб потім не витрачати час на пошуки. На робочому місці повинен бути порядок.

Завдання, які потребують особливої концентрації уваги, повинні супроводжуватися перервами для відпочинку. При довготривалій розумовій роботі концентрація уваги повільно слабшає. Важливі пункти вивченого слід повторити перед сном.

При колективній роботі з однокласниками необхідно зберігати високу самодисципліну.

Тільки після успішного виконання домашньої роботи можна зайнятися іншими справами.

Потрібно слідкувати за осанкою та відстанню від краю столу до очей, яка повинна становити 35-40 см.

Необхідно слідкувати за тим, щоб:

- робоче місце було достатньо освітлене;

- стіл відповідав росту дитини (не можна допускати, щоб учень не діставав ногами до підлоги);

- була правильно підібрана кольорова гама тонів для оформлення кімнати;

- домашнє завдання виконувалося в спокійній обстановці;

- робоча кімната була провітрена;

- температура повітря в приміщенні була нормальною.

Додаток 8

Тема. Допомога може бути різною (збори-лекція)

1. .Створення спрятливих умов для навчання.

2. Черговість виконання домашніх завдань.

3. Формування у молодших школярів навичок самоконтролю.

4. Роль батьків в організації навчальної діяльності дітей вдома.

Важливою умовою успішного виконання домашніх завдань є визначений сталий час для цієї роботи: дитина швидше входить в роботу, легше зсвоює навчальний матеріал. Тому доцільно починати виконувати їх в одині той самий час. Виникає питання: коли? Фізіологи сверджують, що в другій половині дня, приблизно з 16.00, знову підвищується працездатність дитини. Тому учні, котрі навчаються в першу зміну, можуть починати виконання домашніх завдань саме в цей час, але за умови, що між уроками в школі і навчальною роботою вдома була не менш як 2, 5-3- годинна перерва, тобто діти достатньо відпочивали.

Відомий педагог В. О. Сухомлинський з цього приводу писав, що зовсім недопустимо, щоб зразу після шкільних уроків учень на кілька годин сідав за книжки й зошити. Це непосильна праця, яка, зрештою підриває фізичні та розумові сили, породжує байдужість до знань.

Перед початком роботи важливо провітрити приміщення, в якому працюватиме школяр. Ми вже говорили про те, що учень повинен мати постійне, добре освітлене робоче місце, найкраще окремий столик і поличку для книжок.

Обладнуючи куточок для занять, варто потурбуватися, щоб він був зручним. Для цього, насамперед, слід підібрати меблі, які відповідали б росту дитини. Світло на стіл повинно падати зліва. До початку роботи учень має відібрати всі необхідні для навчання прилади, книжки та зошити, правильно розташувати їх на столі: забрати іграшки, вироби з пластиліну тощо, вимкнути радіо і телевізор.

Привчіть дитину вчасно, без нагадувань сідати до роботи, щоб зробити все правильно, швидко, не затягувати час, який відводиться на виконання домашніх завдань. Навчіть її користуватися будильником. Покажіть, як за годинником робити перерви у підготовці до занять і знову сідати за роботу. Так поступово дитина звикне виконувати домашні завдання за певний час.

Виникає питання: з якого предмету слід починати підготовку? Відповісти на нього нелегко насамперед тому, що немає і не може бути єдиного порятунку приготування уроків, раціонального для всіх учнів. Одні педагоги рекомендують починати з важких предметів, коли ще свіжі сили; інші - з легких: коли починати з важких, на які йде багато часу й енергії, то на інші не вистачить часу; ще інші рекомендують чергувати важкі предмети з легкими - це рівномірно розподілить сили учня протягом всього часу виконання завдання. Щоб рекомендувати певний спосіб чергування при вивченні предметів, важливо не тільки знати навчальний матеріал і роботу над ним учня, але й вивчити його індивідуальні особливості.

В початкових класах, як правило, рекомендуємо дітям починати підготовку до занять з письмових завдань, а потім переходити до усних. В практиці зустрічаються випадки, коли учень, звикнувши робити спочатку письмові уроки, а потім усні, поступає таким чином:спочатку виконує письмові вправи, а потім - усні завдання і вчить це правило, на яке виконував вправу. Цього робити не слід. Спочатку треба вивчити правило, а потім виконувати вправу.

Відомий педагог Ушинський твердив, що в дитини, яка тривалий час зайнята приготуванням уроків, послаблюється пам'ять, увага, знижується працездатність, що в кінцевому рахунку негативно впливає на якість виконання домашніх завдань і успішність в цілому. Щоб молодші школярі менше стомлювалися, безперервна тривалість розумової праці має становити 30-35 хв., після чого обов'язкова 10-хвилинна перерва, а, за науково обґрунтованими нормами, максимально допустима тривалість виконання домашніх завдань становить для учнів 2 класу - І-І,5 год., 3-4 - І,5-2 год.

Якість самостійної роботи в значній мірі залежить від уміння перевірити виконане. Тому радимо батькам дотримуватися такого підходу: не перевіряти домашнє завдання до тих пір, поки учень сам не зробить цього. Крім того, пам'ятайте, що функція батьків у даному процесі - контролююча. Тому нічого не слід робити за дитину: розв'язувати приклади, писати твір, малювати. Основна мета допомоги полягає в тому, щоб навчити школяра вчитися. Слід організувати учня, допомогти спланувати роботу. Подбайте, щоб він вчасно сів за уроки, прийняв зручну позу. Важливо систематично стежити за записами домашніх завдань у щоденнику. Після цього можна перевірити сам факт виконання завдання і його правильність.

Більшість з вас не має можливості бути присутніми тоді, коли учень готує уроки. Тому перш ніж перевірити, чи правильно виконана робота, запитайте, з чого дитина розпочинала її, що було зроблено потім, як можна перевірити. Повторюючи ці прості запитання з дня в день, можна привчити школяра до організованості, виробити звичку планувати роботу і перевіряти зроблене.

Дорослим не слід поспішати показувати, в якому місці допущена помилка. Доречно запропонувати дитині самостійно знайти її: «Ти допустив п'ять помилок. Знайди їх і виправ». «Помилка у третьому рядку». «В роботі одна помилка. Знайшов? Молодець!»

Часто батьки змушують дитину переписувати завдання, зроблене з помилками: «По сто разів переписує, а все неграмотно». Такий підхід неправильний. Він не дасть бажаного результату. І це природно, адже нагромаджується втома і виконати завдання малюку стає все важче. Краще задовольнятися виправленням помилок та висловити сподівання, що наступного разу вона буде уважнішою.

Коли домашні завдання виконано, скажіть дитині, як оцінюєте її роботу сьогодні, похваліть за старання, підтримайте. Залишається лише правильно скласти все в ранець. Але це теж для дитини ціла наука, адже, по-перше, в ньому немає бути нічого зайвого, по-друге, жодна річ, необхідна для завтрашніх занять, не повинна залишитися вдома. А тому спочатку все, що потрібно взяти в школу, дитина складає на столі, перевіряє за розкладом занять, а потім вже складає у шкільний ранець. Така робота сприяє вихованню в учнів акуратності, зібраності.

І останнє. В сім'ях, де ставляться до дитячої праці з повагою, дорослі не дозволяють собі відволікати дитину якимись другорядними запитаннями, зауваженнями (навіть справедливими), терміновим проханням, тобто відірвати її від роботи хоч би на хвилину. Навпаки, в таких сім'ях підбадьорюють і підтримують дитину, привчають її працювати зосереджено. Допоможіть своєму школяреві вчитися успішно.

Гіпотеза дослідження. Рівень навчальних досягнень учнів значно підвищиться, якщо в процесі організації домашньої роботи дотримуватися таких дидактичних умов: 1) індивідуалізація домашніх завдань; 2) різноманітність домашніх завдань; 3) формування в учнів уміння виконувати домашні завдання; 4) систематичність перевірки виконання домашньої роботи; 5) забезпечення інформованості батьків щодо організації домашньої роботи.

Размещено на Allbest.ru

...