Покликання як мотивуючий чинник розвитку освіти в Україні

Покликання як феномен людського існування має складну структуру, яка включає такі елементи: Бажання-Талант-Реалізація-Благо. Якщо немає одного з цих елементів, не існує й покликання. Мало бути до чогось схильним, потрібно мати хист, потрібна праця, потрібна реалізація й розуміння, яку користь, благо, кому й для чого це приносить. Структурне ціле виявлених елементів утримується наскрізним стрижнем мети. Ця мета - те благо, до якого прямує людська діяльність, вона ж - і перший поштовх, і енергія не зупинятися. Мета покликання, в чому переконані учасники дослідження, є такою, що веде людину поза особисті межі, формує відкритість і готовність йти за нею, наскільки сягає світло попереду.

У тексті ми не давали власне визначення покликання, прагнучи через цитати наших співрозмовників висловити різні аспекти цього феномену. Однак тепер, відповідаючи на потребу мати опорні точки для подальшої дискусії, пропонуємо визначення: покликання - це смислове ціле, яке об'єднує особисті бажання, здібності, діяльність для їх реалізації та оцінку досягнених результатів відповідно до розуміння людиною особистісного, суспільного або духовного блага, на яке вони спрямовані. Як і будь-яке інше визначення, це, що ми дали, провокує на критику та наражається на спростування. Так і має бути, щоб розмова на запропоновану тему не припинялася.

Покликання педагога - це приводити молодих людей до їх власних покликань. Сутність освіти у піднятті людей до рівня духу з рівня матерії. Так вважав Гегель, і принаймні образно (адже, що вважати рівнем духу - питання дискусійне) з цією думкою ми погоджуємося. Місія вчителя і викладача - знайти, збудити, підтримати й спрямувати здатність молодих людей до особистісного зростання, до піднесення від рівня турботи про себе до рівня піклування про благо, яке завжди більш ніж особистісне.

Педагогічна робота потребує покликання. В умовах низьких зарплат самоповага і відчуття користі від праці грунтується на нематеріальних чинниках - розумінні власної місії у світі, внутрішній потребі у своїй справі, вдячності учнів та ін. Така мотивація до вчительської праці потрібна й у більш забезпечених країнах. Вчительство не є високооплачуваною роботою у всьому світі, порівняно з іншими професіями. Педагогічна діяльність всюди є радше реалізацією внутрішньої потреби, ніж способом гарного заробітку. Не будемо брати тут до уваги тіньовий бік справ - репетиторство, грошові побори у школах та інше. Цього очевидно немає в розвинених країнах, і це перестане бути нормою в ході реформування освітньої галузі в Україні. Що ж і хто залишиться у сфері освіти?

В період реформ в Україні саме на людей, які мають пристрасть до своєї роботи, яким небайдужий її результат, лише й можливо спертися, запроваджуючи новації у школах та вишах. Більше того, саме такий вчитель та викладач у першу чергу буде тим, хто активно долучиться до покращення роботи у своїй галузі. В умовах обмеженого бюджету додаткова матеріальна мотивація, програми стимулювання мають бути спрямовані саме для тих, хто здатний просувати зміни. Цих людей потрібно виявляти за їх живим відгуком, за їх переконливими проектами для реалізації, можливо й через проведені атестації. Але потрібно враховувати і неформальні параметри роботи, оцінки, які дають колеги й учні, а також те, що можна побачити, спостерігаючи за вчителем у його справі.

Індикатором вірного шляху реформ буде те, що покликання стане неформальною ознакою визнання педагога, який отримає увагу і підтримку держави. Таких людей не потрібно перевіряти на покликання, треба створити умови, коли вони виявлять себе самі, маючи внутрішнє спонукання до своєї справи. Тому ідея покликання є радше регулятивною - йдучи працювати до школи чи вишу, кожен має запитувати себе про своє покликання сам, чи буде він цим займатися, не дивлячись на ті матеріальні та моральні труднощі, які доведеться долати на цьому шляху. Однак, феномен покликання не має залишатися без уваги в розробці політики реформування освіти в Україні та в напрацюванні інструментів її впровадження.

Література

1. Вебер М. Политика как призвание и профессия // Вебер М. Избранные произведения. - М.: Прогресс, 1990. - С.644-706. (Weber M. Politik als Beruf. Weber M. Gesammelte Politische Schriften, Tubingen, 1980, S.505-560).

2. Вебер М. Наука как призвание и профессия // Вебер М. Избранные произведения. - М.: Прогресс, 1990. - С.707-735. (Weber M. Wissenschaft als Beruf. Weber M. Gesammelte Aufsatze zur Wissenschaftslehre, Tubingen, 1952, S.572-597).

3. Вебер М. Протестантська етика і дух капіталізму. - К.: Основи, 1994. - 261 с. (Weber M. Die Protestantosche Ethik und der Geist des Kapitalismus. Weber M. Gesammelte Aufsatze zur Religionssoziologie, Tubingen, 1963).

4. Сковорода Григорій. Твори: У 2 т. Т1. - К.: АТ «Обереги», 1994. - (Гарвардська б-ка давнього укр. письменства). (Skovoroda, Hryhoiy. (1994). Works in two volumes. Kyiv: Oberehy. (Harvard Library of Early Ukrainian Literature).

5. Bigham, Jared T. and Smith, Samuel J. (2008). Called to Teach: Interpreting the Phenomenon of Calling as a Motivating Factor. Faculty Publications and Presentations. Paper 99. http://digitalcommons.liberty.edu/educ_fac_pubs/99

6. Cohen, M., Kahn, D., & Steeves, R. (2000). Hermeneutic phenomenological research. Thousand Oaks, CA: Sage Publications.

7. Colozzi, E. A., & Colozzi, L. C. (2000). College students' callings and careers: An integrated values-oriented perspective. In D. A. Luzzo (Ed.), Career counseling of college students: An empirical guide to strategies that work. P 63-91.

8. Farkas, S., Johnson, J., & Foleno, T. (2000). A Sense of Calling. Who Teaches and Why. Public Agenda, 1-16.

9. Levoy, Gregory. (1997). Callings: Finding and Following an Authentic Life. NY, Three Rivers Press.

10. Merton, Robert K. (1960). Some thoughts on the professions in American society (Address Before the Graduate Convocation Brown University, June 6, 1960). - Brown University Papers, Number XXXVII.

11. Pascal, Jan. (2010). Phenomenology as a Research Method for Social Work Contexts: Understanding the Lived Experience of Cancer Survival. Currents: New Scholarship in the Human Services (La Trobe University, Australia), Volume 9, Number 2, 1-23.

12. Teneva, Maria. (2013). The choice of a pedagogical profession, Trakia Journal of Sciences, No 3, P. 282-285.

13. Van Manen, M. (1990). Researching Lived Experience. Albany, NY: SUNY Press.

14. VanOosting, James. (2002). Vocation Education. America, 187, P. 8-11.

Размещено на Allbest.ru