Специфіка професійної підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва до інструментально-виконавської діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

СПЕЦИФІКА ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА ДО ІНСТРУМЕНТАЛЬНО-ВИКОНАВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Іван Касілов

Соціально-економічний розвиток та приєднання України до Болонської угоди зумовило значних змін у процесі педагогічної освіти сьогодення. Розбудова нашого суспільства на демократичних засадах вимагає поступового переходу від традиційного до особистісно-зорієнтованого навчання, суть якого полягає у спрямуванні на індивідуально-психологічні властивості кожної особистості. Модернізація сучасної вищої освіти відобразилася також на умовах формування педагогічних кадрів, зокрема на професійній підготовці майбутніх вчителів музичного мистецтва. Професія вчителя музичного мистецтва є багатовекторною за своєю специфікою та передбачає комплексне поєднання різноманітних видів професійної діяльності, однією з яких є інструментально-виконавська діяльність вчителя музичного мистецтва, визначення якої стало предметом нашого наукового дослідження. Проблемі дослідження інструментально-виконавської діяльності на наукових засадах приділяли свою увагу ряд відомих зарубіжних та вітчизняних вчених як Е. Б. Абдуллін, Ю. Б. Алієв, Л. О. Безбородова, В. В. Бурназова, Л. В. Гусейнова. Д. Д. Елліот, Н. В. Лаврентьева, Є. Х. Маргуліс, Н. Г. Мозгальова, О.М. Олексюк, О. С. Плохотнюк та багато інших. Таким чином, ми вважаємо за необхідне розглянути структуру інструментально-виконавської діяльності майбутніх вчителів музичного мистецтва у науково- педагогічній теорії та визначити її специфіку.

Мета статті - визначення специфічних рис інструментально-виконавської діяльності в процесі професійної підготовки майбутніх вчителів музичного мистецтва.

Сучасний стан сформованості інструментально- виконавської діяльності як педагогічна проблема. Погляди на структуру інструментально- виконавської діяльності майбутнього вчителя музичного мистецтва у педагогічній теорії є доволі різноманітними, тому розуміння даної проблеми носить варіативний характер. Однак слід зазначити на тому, що є загальні моменти, на проблемі яких автори найбільше зосереджують свою увагу.

При дослідженні структурних компонентів музичних творів як акустичного явища, американська вчена Є. Х. Марґуліс вивчала музичний матеріал на основі показників емоційної реакції слухацької аудиторії на повторення музичного матеріалу. Акцентуючи свою увагу на багатократному повторенні звуків однієї висоти, вчена доводить, що однакових асоціацій у природі сприйняття не існує (Margulis E., 2012). Таким чином Е. Х. Маргуліс вказує на динамічність розвитку процесу звучання у часовому просторі. Аналізуючи проблему інструментально-виконавської діяльності в умовах початкової школи, автори Л. О. Безбородова та Ю. Б. Алієв у своєму методичному посібнику акцентують на необхідності розвитку наступних творчих здібностей учнів, а саме: вміння імпровізувати на елементарних музичних інструментах; знаходити власні ритми та мелодії; створювати акомпанемент до пісень та виконувати нескладні п'єси (Безбородова Л. А., Алиев Ю. Б., 2002, с. 215). Таким чином автори наголошують на тому, що реалізація творчих завдань під час опанування грою на дитячих музичних інструментах вимагають від майбутнього вчителя музичного мистецтва таких знань як індивідуальні характеристики та технічні можливості окремих музичних інструментів, володіння специфічними виконавськими прийомами гри на них (Безбородова Л. А., Алиев Ю. Б., 2002, с. 217). У своїх наукових дослідженнях з музичної педагогіки О. М. Олексюк розглядає музично-виконавську діяльність як окрему складову професійної діяльності педагога-музиканта, що проявляється у двох аспектах виконавського процесу - виконанні та інтерпретації, де виконавець виступає як творець нових художніх цінностей (Олексюк О. М., 2006, с. 168-169), цілком очевидно, що вчена доводить необхідність розуміння інструментально-виконавської діяльності як творчої концепції.

Інструментально-виконавську діяльність на основі розвитку процесів мислення було розглянуто у роботах Н. Г. Мозгальової (Мозгальова Н. Г., 2002, с. 10) та Н. В. Лаврентьєвої (Лаврентьева Н. В., 2016, с. 5). Тож, на основі аналізу попередніх досліджень ми можемо спостерігати тенденцію до посилення уваги на інструментально-виконавську діяльність в умовах музично-педагогічної освіти а також визначити власну концепцію інструментально-виконавської діяльності майбутнього вчителя музичного мистецтва, яка характеризується наявністю необхідних професійних знань, умінь та навичок, спрямованих на професійне опанування музичним інструментом та використанням його у процесі професійної підготовки майбутнього вчителя музичного мистецтва, у організаційно-просвітницьких заходах з музичного мистецтва (концерти, фестивалі, конкурси, лекції-концерти, творчі вечори тощо). Таким чином, ми бачимо, що інструментально-виконавська діяльність майбутнього вчителя музичного мистецтва є комплексним багатовекторним поняттям, що складається з великої кількості специфічних рис та потребує детального теоретичного обґрунтування у педагогічній теорії.

Характеризуючи вокально-педагогічну діяльність вчителів музичного мистецтва, Н. А. Овчаренко визначає наступні специфічні риси: західноєвропейська та вітчизняна традиція в її основі; опора на психофізіологічний компонент; художньо-творча сутність; особлива мова вокального мистецтва, що має свої закономірності існування й розвитку; гармонійне поєднання інтелектуального та емоційного у її здійсненні; педагогічна спрямованість у формуванні вокально-мистецьких цінностей учнів; постійне самовдосконалення; багатокомпонентність структури (Овчаренко Н. А., 2016, с. 91). Згідно поставлених завдань нашого наукового дослідження, ми визначаємо наступні специфічні риси, які характеризують специфіку професійної підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва до інструментально- виконавської діяльності. До таких специфічних рис ми відносимо: визначення фізіологічних характеристик інструменталіста-виконавця та особливостей будови виконавського апарату; послідовне ускладнення репертуару як необхідна закономірність художньо-технічного розвитку інструменталіста- виконавця; орієнтація на жанрово-стильове спрямування у професійній підготовці інструменталіста- виконавця; формування поліфонічного мислення у інструменталіста-виконавця; систематичність занять за музичним інструментом. Визначення фізіологічних характеристик інструменталіста-виконавця та особливостей будови виконавського апарату. Дане питання є важливою специфічною рисою у професійній підготовці майбутнього вчителя музичного мистецтва до інструментально-виконавської діяльності. Актуальність даного питання обумовлена, насамперед, індивідуальними характеристиками психічного та фізичного розвитку людини, вираженими у вигляді її психофізіологічних показників, які мають значний вплив на процес виконання на музичному інструменті а також безпосереднім контактом виконавця з музичним інструментом взагалі. Для досягнення максимальної ефективності у процесі виконання на музичному інструменті необхідна чітка координація та організованість відповідних нервово-м'язових функцій виконавського апарату інструменталіста-виконавця. Організація таких функцій полягає, насамперед, у звільненні виконавського апарату від напруження у рухових діях. Як зазначає у своїх дослідженнях відомий гітарист- педагог М. П. Михайленко, секрет технічної майстерності полягає у налагодженій координації ігрових рухів а також у керівництві зусиллями обох рук, фокусуванням та зведенням до мінімуму витрат м'язової енергії, яка є необхідною для вирішення суто музичних завдань (Михайленко М. П., 2003, с. 218). В. В. Бурназова зазначає, що мистецтво керування виконавським апаратом та музичним інструментом становить основу музично- виконавської компетентності, яка відповідає за вирішення художньо-технічних завдань у процесі виконання (Бурназова В. В., 2012, с. 19-21).

Мистецтво керування процесами напруження та розслаблення м'язів полягає у систематизації використання підготовлених та робочих рухів виконавського апарату у процесі виконання на музичному інструменті (Касілов І. А., 2015, с. 12-17). Під поняттям підготовлених рухів виконавського апарату слід розуміти процес механічної дії пальців правої та лівої руки безпосередньо перед утворенням звуку у процесі виконання на музичному інструменті. Закономірність використання підготовленого руху полягає у створенні необхідних умов для максимального скорочення м'язових витрат у рухових діях правої та лівої рук. За допомогою таких рухів вико- навець-інструменталіст розслаблює м'язи виконавського апарату, що є необхідною передумовою для концентрації зусиль на попереднє здійснення робочого руху, який відповідає за якість звукоутворення у процесі виконання на музичному інструменті (Касілов І. А., 2015, с. 16-17). Під поняттям робочих рухів слід розуміти сам процес звукоутворення, який представляє собою комплекс рухових дій як правої так і лівої рук одночасно (Касілов І. А., 2015, с. 17).

Виходячи з вищесказаного ми можемо зробити наступний висновок, що постійний контроль за координацією рухів у процесі контактування виконавця з музичним інструментом буде сприяти підвищенню ефективності виконавської майстерності майбутнього вчителя музичного мистецтва у його інструментально-виконавській діяльності.

Послідовне ускладнення репертуару як необхідна закономірність художньо-технічного розвитку інструменталіста-виконавця. Урахування цієї специфічної риси має особливе значення у професійній підготовці майбутнього вчителя музичного мистецтва до інструментально-виконавської діяльності. Її суть полягає у забезпеченні необхідних умов для протікання правильного розвитку, спрямованого на формування виконавських навиків гри на музичному інструменті. Слід зазначити, що формування виконавських навиків має суто індивідуальний характер. Як зазначає Л. В. Гусейнова, інструментально-виконавська діяльність розглядається як цілеспрямований процес реалізації власних творчих якостей музиканта, що відображаються у індивідуальному виконавському досвіді під час виконання на інструменті (Гусейнова Л. В., 2011, с. 61-62). Для забезпечення таких умов необхідно чітко розуміти поетапність формування відповідних знань, вмінь та навиків, які вельми необхідні для правильного формування виконавської майстерності інструменталіста як майбутнього вчителя музичного мистецтва. При аналізі програмних вимог інструменталіста-виконавця М. П. Михайленко наголошує на важливості включення в учбовий репертуар інструменталіста музичних творів малої форми, поліфонічних творів та творів великої форми, опанування яких повинно будуватися за принципом поступового ускладнення (Михайленко М. П., 2003, с. 127-133).

Необхідність ознайомлення з музичними творами малої форми на початкових етапах навчання на музичному інструменті обумовлена, поперед усім. орієнтацією на верхній голос - мелодію, яка виражає головну ідею музичного твору та являється основою його художньо-образного змісту. Вивчення музичних творів поліфонічного складу вимагає від студента факультету мистецтв високого рівня слухового контролю та достатньої теоретичної підготовки, тому як прослуховування декількох голосів у фактурі музичного твору потребує розподілення уваги студента а також аналітичного підходу до процесу виконання на музичному інструменті. Робота над музичними творами крупної форми побудована на основі контрасту, що викликаний наявністю головної та побічної партії, контрастних частин, тому такі твори потребують швидкого емоційного переключення студента у виконавському процесі.

Таким чином, поступове ускладнення музичного репертуару в процесі опанування грою на музичному інструменті являє собою закономірність, яка обумовлена необхідністю формування психофізіологічних характеристик інструменталіста-виконавця у поєднанні з проблемними завданнями, що потребують відповідної теоретичної та практичної підготовки у процесі навчання. Орієнтація на жанрово-стильове спрямування у професійній підготовці інструменталіста- виконавця. Обов'язковою передумовою розвитку інструменталіста-виконавця у процесі його професійної підготовки є врахування особливостей жанру та стильового спрямування музичного твору в процесі його розучування на музичному інструменті, що значно допоможе віднайти необхідні засоби задля реалізації головної мети, а саме: встановити, відтворити та передати художній образ у процесі виконання на музичному інструменті. Орієнтація на жанрово-стильове спрямування в інструментальній музиці вимагає високого рівня теоретичної та практичної підготовки. На думку відомого вченого Е. Б. Абдулліна, аналіз інструментально-виконавської діяльності у музичному мистецтві передбачає врахування таких аспектів як визначення конструкції музичної форми твору у виконавському процесі та врахування інтонаційної природи фразування (Абдуллин Э. Б., 1990, с. 82). Наголошуючи на креативності вчителя музичного мистецтва, відомий американський дослідник Д. Д. Елліот акцентує свою увагу на формуванні його загальної компетентності у проблемних питаннях щодо розуміння стилістики та принципів функціонування музичних жанрів (Elliott D. J.). Як ми бачимо, автори акцентують свою увагу на детальному аналізі музичного твору, здійснення якого вимагає від інструменталіста- виконавця значної теоретичної підготовки, зокрема вивчення елементів структури музичних форм.

При розгляді інструментальних музичних форм слід зазначити, що вони умовно поділяються на три самостійні групи: концертні форми; циклічні форми (сонати, симфонії, сюїти, партіти); самостійні інструментальні форми (прелюдії, фантазії, річеркари, т'єнто, канцони, токати, поеми, капріччіо, мініатюри та інші). Основною рисою усіх інструментальних музичних форм, на відміну від вокальних та хорових жанрів, є відсутність літературного тексту та безпосередня орієнтація виконавця на суто інструментальні прийоми та засоби інструментальної музичної виразності, урахування яких у процесі виконання допоможе формуванню художнього образу як головної передумови в музичному мистецтві.

Виходячи з цього, ми бачимо, що орієнтація на жанрово-стильове спрямування інструменталіста- виконавця у навчальному процесі передбачає оволодіння основними теоретичними знаннями щодо закономірностей побудови музичних форм та їх детального аналізу а також встановлення логічних взаємозв'язків у визначенні лінії драматичного розвитку музичного твору.

Формування поліфонічного мислення у інструменталіста-виконавця. Важливе місце в структурі інструментально-виконавської діяльності майбутнього вчителя музичного мистецтва належить його теоретичній та практичній підготовці у процесі навчання, що спрямовані на розвиток поліфонічного мислення. Аналізуючи діяльність вчителя музичного мистецтва у процесі роботи з поліфонічними творами, М. І. Ройтерштейн у своїх дослідженнях висуває ряд вимог, які відповідають за професійну компетентність вчителя музичного мистецтва щодо роботи з поліфонічними творами, а саме: ознайомлення з гомофонним складом та його видами (Ройтерштейн М. И., 1988, с. 5-11); ознайомлення з підголосковою поліфонією (Ройтерштейн М. И., 1988, с. 19-56); ознайомлення з контрастною поліфонією (Ройтерштейн М. И., 1988, с. 57-96); ознайомлення з імітаційною поліфонією (Ройтерштейн М. И., 1988, с. 96-148). Таким чином, ми бачимо, що ознайомлення вчителя музичного мистецтва з вищеназваними видами поліфонічного складу є необхідною передумовою для розвитку поліфонічного мислення під час виконання на музичному інструменті а також буде забезпечувати наявність у нього відповідних знань, вмінь та навиків, необхідних для здійснення подальшої професійної діяльності.

Систематичність занять за музичним інструментом. Виховання систематичності у заняттях на музичному інструменті сприяє формуванню у виконавця необхідних знань та навичок, що відповідають за якість виконання музичного твору на інструменті, готовність інструменталіста до виконання музичного твору на сцені а також за спорідненість у контакті інструменталіста з самим музичним інструментом, яке у виконавській практиці досить часто використовується словосполученням «відчуття інструменту». Наголошуючи на необхідності систематичних занять у класі основного інструменту, О. С. Плохотнюк у своїх наукових дослідженнях звертає увагу на безперервному процесі становлення та постійного вдосконалення музикантом своїх виконавських можливостей, залученні майбутнього фахівця у концертну практику тощо (Плохотнюк О. С., 2016, с. 68). Від систематичних занять на музичному інструменті залежать такі аспекти виконавської майстерності як координація та синхронність рухів виконавського апарату, технічне вдосконалення під час гри на музичному інструменті, свобода виконавських рухів під час виконання музичного твору, організованість до конкретних виконавських дій та їх правильної послідовності. Недотримання систематичності занять на музичному інструменті доволі часто може викликати перевтому виконавського апарату та розвиток різноманітних його захворювань, зокрема тендовагініту та ганглій, які виникають від перенапруження, спричиненого відсутністю регулярних заняттях на музичному інструменті.

Виходячи з вищесказаного ми бачимо, що систематичність у заняттях на музичному інструменті може негативно відобразитися не лише на художньо-технічній стороні інструментально-виконавської діяльності а й на загальному стані здоров'я інструменталіста, тому як збільшення навантаження на виконавський апарат після тривалої паузи у заняттях може спричинити загальну перевтому а у деяких випадках сприяти розвитку професійного захворювання виконавського апарату.

Врахування специфічних рис інструментально-виконавської діяльності професійного музиканта-педагога забезпечить значне підвищення рівня ефективності освітнього процесу на факультеті мистецтв, а також допоможуть у вирішенні проблемних питань інструментально- виконавського характеру, що значно покращить процес розуміння мови музичного мистецтва.

Таким чином, ми вважаємо за необхідне розробити чітку програму щодо підвищення якості професійної підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва до інструментально-виконавської діяльності на основі впровадження в освітній процес необхідних педагогічних технологій, розробка яких буде спрямована на удосконалення сучасного стану інструментально-виконавської діяльності.

інструментальний виконавський учитель музичний

Література

1. Абдуллин Э. Б. Методологический анализ проблем музыкальной педагогики в системе вузовского образования / Э. Б. Абдуллин. - Москва: Прометей (МГПУ), 1990. - 188 с.

2. Безбородова Л. А. Методика преподавания музыки в общеобразовательных учреждениях: учеб. пособие для студентов / Л. А. Безбородова, Ю. Б. Алиев. - Москва: Издательский центр «Академия», 2002. - 416 с.

3. Бурназова В. В. Професійна компетентність музиканта-інструменталіста: зміст, структура, методи розвитку / В. В. Бурназова // Наукові записки [зб. наук. пр. за ред. І. Т. Богданова]. - Бердянськ: Бердянський державний педагогічний університет, 2012. - Вип. 3. - С. 16 - 22.

4. Гусейнова Л. В. Готовність до інструментально-виконавської діяльності: структурний аналіз / Л. В. Гусейнова // Науковий вісник Глухівського національного педагогічного університету ім. О. Довженка [зб. наук. пр. за ред. О. І. Курка]. - Глухів, 2011. - Вип.18. - С. 60 - 63.

5. Касілов І. А. Розвиток виконавської техніки студентів-гітаристів у процесі навчання на факультеті мистецтв / І. А. Касілов // Педагогіка вищої та середньої школи [зб. наук. пр. за ред. З. П. Бакум]. - Кривий Ріг: Криворізький педагогічний інститут ДВНЗ «КНУ», 2015. - Вип. 45. - С. 12 - 17.

6. Лаврентьева Н. В. Формування творчого мислення майбутнього вчителя музичного мистецтва в процесі інструментально-виконавської підготовки: автореф. дис.... канд. пед. наук: спец. 13. 00. 02 «Теорія та методика музичного навчання» / Н. В. Лаврентьева. - Київ, 2016. - 21 с.

7. Михайленко М. П. Методика викладання гри на шестиструнній гітарі / М. П. Михайленко. - Київ: Книга, 2003. - 248 с.

8. Мозгальова Н. Г Формування музичного мислення майбутнього вчителя музики в процесі інструментальної підготовки: автореф. дис.. канд. пед. наук: спец. 13. 00. 02 «Теорія та методика навчання музики і музичного виховання» / Н. Г Мозгальова. - Київ, 2002. - 18 с.

9. Овчаренко Н. А. Теоретико-методологічні засади професійної підготовки вчителів музичного мистецтва до вокально-педагогічної діяльності: дис.... д-ра пед. наук: спец. 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти» / Н. А. Овчаренко. - Кривий Ріг: 2016. - 547 с.

10. Олексюк О. М. Музична педагогіка: навчальний посібник / О. М. Олексюк. - Київ: КНУКІМ, 2006. - 188 с.

11. Плохотнюк О. С. Визначення педагогічних умов формування професійно-ціннісних орієнтацій студентів мистецько-педагогічних спеціальностей у процесі музично-виконавської діяльності / О. С. Плохотнюк // Наукові записки [зб. наук. пр. за ред. В. Ф. Черкасова]. - Кіровоград: вісник Кіровоградського державного педагогічного університету ім. В. Винниченка, - 2016. - Вип.143. - С. 66 - 70.

12. Ройтерштейн М. И. Практическая полифония: учеб. пособие для студентов пед. институтов по спец. № 2119 «Музыка» / М. И. Ройтерштейн. - Москва: Просвещение, 1988. - 158 с.: ил.

13. Elliott D. J. Musical Creativity (Comments to Praxial Music) [online] / D. J. Elliott. - Available from: http: // www.davidelliottmusic.com/praxial-music-education/musical-creativity

14. Margulis E. (2012). Musical Repetition Detection Across Multiple Exposures / E. Margulis // Music Perception: Ann Interdisciplinary Journal, 29 (4), 2012. - pp. 377 - 385, DOI:10.1525 / mp.2012.29.4.377 (eng).

Размещено на Allbest.ru