Формування психотерапевтичної позиції майбутнього вчителя як основи реалізації валеологічних технологій педагогічної взаємодії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування психотерапевтичної позиції майбутнього вчителя як основи реалізації валеологічних технологій педагогічної взаємодії

Мешко Галина Михайлівна Мешко Олександр Іванович

м.Тернопіль

У статті проаналізовано сутність психотерапевтичної позиції вчителя в контексті завдань педагогіки здоров'я, виявлено можливості та описано досвід її формування у майбутніх учителів у процесі вивчення психо- лого-педагогічних дисциплін. Представлено роль, місце і змістове наповнення курсів «Вступ до педагогічної професії», «Педагогіка», «Психологія», «Професійне здоров'я педагога» і спеціально розробленого психолого-педаго- гічного тренінгу в аспекті формування психотерапевтичної позиції майбутніх учителів.

Ключові слова: майбутні вчителі, психотерапевтична позиція, психолого-педагогічні дисципліни, валеологіч- ні технології, педагогічна взаємодія.

В статье проанализирована сущность психотерапевтической позиции учителя в контексте задач педагогики здоровья, выявлены возможности и описан опыт ее формирования в будущих учителей в процессе изучения дисциплин психолого-педагогического цикла. Представлены роль. место и содержательное наполнение курсов «Введение в педагогическую профессию», «Педагогика», «Психология», «Профессиональное здоровье педагога» и специально разработанного психолого-педагогического тренинга в аспекте формирования психотерапевтической позиции будущих учителей.

Ключевые слова: будущие учителя, психотерапевтическая позиция, психолого-педагогические дисциплин, валеологические технологии, педагогическое взаимодействие.

In the article the essence of teacher psychotherapeutic position in the context of health pedagogy tasks has been analyzed. The opportunities There have been revealed and the experience has been described of its developing in the process of studying psychological and pedagogical disciplines. The results of empirical research on revealing causes of pupils' emotional ill-being at contemporary school have been provided. The role, position and content of the courses “Introduction to Teaching Profession“, „Pedagogy“, „Psychology“, „Teacher Professional Heath“ have been presented in terms of developing the psychotherapeutic position of future teacher. The experience of implementing psychological and pedagogical training has been charcterised as a complex means of harmonizing future specialist personality. Means are based on active social and psychological learning and directed towards students' personal growth. The content aspects and some methods of suggested psychological and pedagogical training have been characterised which contribute to overcoming and eliminating of the neurotic components of inner world, increasing authenticity, coordinating the integral abilities of future teacher personality. The perspectives of following scientific researches have been considered on developing future teachers' ability to create safe and psychological learning environment at school.

Key words: future teachers, psychotherapeutic position, psychological and pedagogical disciplines, valeological technologies, pedagogical interaction.

В умовах трансформації українського суспільства особливої актуальності і значущості набуває проблема формування самодостатньої, фізично та психічно здорової, цілісної та гармонійної особистості. Це, в свою чергу, ставить перед школою завдання збереження та зміцнення фізичного і психічного здоров'я дитини, втілювати у практику роботи валеологічні технології педагогічної взаємодії, створювати умови для особистісного зростання учнів, для їх самореалізації.

Потреба дитини в позитивних емоціях, захищеності, комфорті є однією з важливих умов формування її повноцінної особистості. Це базова орієнтація педагога, яка має визначати його професійну позицію у взаємодії з учнями. Як не прикро, але у сучасній школі поки що бракує теплоти, поваги до учня, чуйності до його внутрішнього світу, віри у величезні здібності школяра, розуміння того, що їх потрібно відкрити і допомогти реалізувати. Власне допомогу і підтримку дітям якщо і надають, то вона має не професійний, а добровільний характер милосердя..

За результатами проведеного нами дослідження [4], тільки кожен третій учень почуває себе у школі затишно і

комфортно, майже третина опитаних школярів (30,8%) на уроках часто переживають розчарування. Серед причин розчарувань учні називають і такі: приниження з боку вчителя, упереджене ставлення педагога до дітей, небажання вчителя зрозуміти школяра, допомогти йому, байдужість педагогів до внутрішнього світу учнів, їх проблем, психологічне насилля над учнями, маніпулювання ними і т.п. Результати дослідження засвідчили тісний зв'язок емоційного благополуччя учнів з їх активністю та успішністю у навчанні, з особистісною спрямованістю взаємодії вчителя з учнями, зі станом його професійного здоров'я, рівнем емоційної культури. Тому необхідною умовою емоційного благополуччя дитини, збереження її психічного здоров'я, гармонізації її особистості є психотерапевтична зорієнтованість всього навчально-виховного процесу і сформованість психотерапевтичної позиції кожного педагога зокрема.

Основоположник гуманістичної психології К. Роджерс вдало порівнював діяльність педагога з роботою психотерапевта, котрий не формує людину, намагаючись відлити її у форму, яка була задумана раніше, а допомагає їй знайти те позитивне, що в ній вже є, але перекручене, забуте, сховане [3]. А. Маркова орієнтує вчителя при самооцінюванні рівня професіоналізму на аналіз насамперед гуманістичної спрямованості його праці, що передбачає інтерес до вивчення людини, уміння зрозуміти іншого і самого себе, виразити свою особистість і забезпечити умови для розвитку особистості учнів, створити обстановку психологічної безпеки для школярів і психологічної захищеності для себе. А володіння змістом і методикою викладання навчального предмету є лише засобом реалізації цієї спрямованості [2]. Як справедливо зазначає С.Омельченко, відчуття дитиною щастя є джерелом її фізичного і морального здоров'я [5]. У психолого-педагогічній літературі позиція «психотерапевт» розглядається як складова комунікативної компетентності педагога [1].

Мета статті полягає у тому, щоб проаналізувати сутність психотерапевтичної позиції вчителя в контексті завдань педагогіки здоров'я, можливості і досвід її формування у майбутніх учителів у процесі вивчення психолого- педагогічних дисциплін.

Науковці педагогічну психотерапію розглядають як сукупність психолого-педагогічних впливів вчителя на вихованців з метою оптимізації їх психофізіологічного стану на уроках. Вона є наступною після педагогічної психогігієни сходинкою турботи про психічне здоров'я дитини, що акцент робить не на захисті від патогенних впливів, а на корекції психоемоційного стану, на допомозі в самокорек- ції [7]. Тому психотерапевтична позиція, яка має входити у сферу компетентності вчителя, передбачає сформованість готовності до «зцілення душі душею» в умовах конструктивної педагогічної взаємодії і надання педагогічної підтримки дитині, вимагає від учителя ролі «сам собі психотерапевт».

Ми не ставимо за мету навчити студентів психотерапії (це вимагає довготривалої спеціальної підготовки), а прагнемо ознайомити їх з можливостями використання окремих методів і прийомів психотерапії як елементів виховних технологій, сформувати ставлення майбутніх учителів до справи, до учнів, до самого себе з позиції психотерапії.

На ранніх етапах навчання під час вивчення курсу «Вступ до педагогічної професії» акцентуємо увагу студентів на тому, що педагогу належить виступати не лише у ролі вчителя, вихователя, партнера по спілкуванню, а й своєрідного психотерапевта, людини, котра здійснює «догляд за душею», спрощує, а не ускладнює життя теперішнього учня, допомагає йому жити у злагоді з довкіллям та у згоді з самим собою. Читаючи курси з психології і педагогіки, орієнтуємо майбутніх учителів на необхідність використання здоров'язбережувальних технологій навчання і виховання учнів, застосування тактик педагогічної підтримки. Усвідомленню майбутніми педагогами значущості здоров'я дитини як найбільшої цінності, необхідності його збереження і зміцнення сприяє розгляд таких питань, як:

- інтелектуальні, емоційні перевантаження, стресова тактика педагогічного впливу і стан здоров'я учнів;

- способи створення емоційного комфорту учнів на уроках;

- оптимальний психологічний клімат у класі, способи його покращення;

- профілактика неврозів, дидактогеній;

- особливості спілкування з дітьми з нервово-психічними розладами, з акцентуаціями характеру;

- подолання тривожності у дитячому колективі;

- допомога у формуванні впевненості в собі, самоповаги;

- допомога у вирішенні внутріособистісних конфліктів;

- тактики педагогічної підтримки дитини;

- вплив стилю спілкування, майстерності, професійного здоров'я педагога на емоційне благополуччя учнів у процесі навчання;

- допомога учням в оволодінні знаннями і практичними навичками психології активності, саморегуляції;

- психологічне налаштування і самоналаштування у навчальному процесі;

- методи і прийоми психолого-педагогічної корекції стану учнів, власного стану і ін.

Формуванню позиції «сам собі психотерапевт» сприяє розроблений нами курс «Професійне здоров'я педагога». Курс охоплює два змістові модулі: «Професійне здоров'я як умова ефективності педагогічного процесу» та «Шляхи та засоби збереження і зміцнення професійного здоров'я. Основи професійної самореабілітації».

Зміст курсу ґрунтується на класичних філософських, психологічних, педагогічних, медичних, соціологічних, духовних концепціях з проблем збереження і зміцнення здоров'я людини, а також даних наукових досліджень у галузі психоенергетики, психонейроімунології, психології праці, ортобіотики. Вивчення курсу переслідує вирішення наступних завдань: формування у майбутніх учителів ціннісного і відповідального ставлення до власного професійного здоров'я та здоров'я учнів; ознайомлення з основними принципами, засобами, формами здоров'язбережувальної діяльності, з сучасними оздоровчими технологіями, необхідними для збереження професійного здоров'я і мінімізації впливу негативних професійних факторів; актуалізація у студентів прагнення до самостійного проектування програм збереження професійного здоров'я; мотивування до пошуку власних систем оздоровлення.

Досягненню поставлених завдань сприяє розгляд таких тем і питань курсу: «Професійне здоров'я педагога як стратегічна проблема сучасної школи», «Фактори професійного здоров'я-нездоров'я педагога», «Вплив професії на здоров'я педагога. Кризи особистісного і професійного розвитку та професійне здоров'я педагога», «Професійні деструкції, шляхи їх попередження і усунення», «Професійний стрес. Синдром емоційного згорання. Методи формування професійної стресостійкості», «Профілактика і сповільнення процесу професійного старіння. Професійне довголіття», «Ортобіотика у педагогічній діяльності. Гармонія особистості педагога і його професійне здоров'я», «Технології збереження професійного здоров'я. Психологічні методи відновлення і збереження професійного здоров'я», «Професійна самореабілітація. Психотехнології самооздо- ровлення».

Необхідною умовою становлення психотерапевтичної позиції майбутнього педагога є сформованість у нього са- ногенного мислення. Оволодіння таким типом мислення, на нашу думку, - найкращий психологічний захист, найко- ротший шлях до збереження і зміцнення здоров'я, здоров'я учнів. Учитель з переважанням саногенного типу мислення уміє концентрувати увагу на позитивних явищах життя, уміє прощати образи, не тримати гніву, відкритий для дружніх стосунків з учнями, колегами по роботі, уміє створити навколо себе ауру добра і доброзичливості. вчитель педагогічний психотерапевтичний

Саногенне мислення сприяє оздоровленню психіки педагога, зняттю внутрішньої напруги, негативних емоційних станів, усуненню застарілих образ, комплексів, внутрішніх конфліктів. Оздоровиться мислення педагога - оздоровиться і учень [6]. Адже дитина вчиться думати, вловлюючи в словах дорослих зразки їх думки, їх судження, використовує ці зразки у власному досвіді.

Формуванню психотерапевтичної позиції майбутніх учителів сприяє розроблений нами психолого-педагогіч- ний тренінг, побудований на принципах активного соціально-психологічного навчання й орієнтований на особистісне зростання студентів. Він спрямований на: розвиток адекватної самооцінки; формування позитивної Я-концепції, асертивної поведінки; формування рефлексії, вміння розпізнавати свій емоційний стан, мотиви поведінки, наслідки вчинків; профілактику соціально і професійно небажаних якостей, деформацій, деструктивних змін особистості, формування саногенного мислення; розвиток умінь саморегуляції емоційних станів; готовності до саморозвитку, са- мореалізації у сфері професійної діяльності; формування індивідуального стилю педагогічного спілкування.

Психолого-педагогічний тренінг сприяє, з одного боку, мобілізації особистісних і нервово-психічних ресурсів майбутніх учителів, а з іншого, - опануванню ними психотехніками самовпливу Тренінг створює умови для розвитку таких метапрофесійних якостей, як комунікативність, рефлексивність, асертивність, толерантність. Участь у тренінговій групі також сприяє формуванню умінь відкрито говорити про себе, свої почуття, труднощі, слухати інших; досягненню відкритості свого внутрішнього світу та виробленню вміння довіряти його іншим; оволодінню технологіями професійного самозбереження; створенню оптимістичної перспективи. Тому можна стверджувати, що діяльність тренінгових груп спрямовується на реалізацію чотирьох «ес»: самопізнання ^ самоприйняття ^ саморозкриття ^ саморозвиток (самовдосконалення).

Розроблений психолого-педагогічний тренінг э ефективним засобом гармонізації. особистості майбутнього вчителя. Майбутні фахівці у процесі навчання у вищій школі часто перебувають у стані змагання, суперництва, що спричиняє заздрощі, амбіційність, неадекватну самооцінку через навішування «ярликів» залежно від результатів навчальної діяльності, нецілісність сприйняття особистістю самої себе. Тому у процесі роботи тренінгових груп ми прагнули використати енергію тривожності, агресивності, амбіційності як трамплін для переходу на якісно новий рівень - асертивна поведінка, саногенне мислення, продуктивний стиль взаємодії.

У групі тренінгу одним з основних принципів є прийняття учасників навчання іншими членами групи такими, якими вони є. Тому навчання спрямовується на встановлення гуманних стосунків у групі, створення атмосфери доброзичливості, довіри, співпереживання, поваги, захищеності і безпеки, що сприяє виявленню студентами власних психологічних проблем, труднощів у спілкуванні, апробації ними нових способів взаємодії.

Групове навчання ми орієнтуємо не на засвоєння готових істин, а на рефлексивні знання, які пройшли через досвід кожного члена групи. Важливим також є не «підганяння» особистості учасника тренінгу під якийсь шаблон чи еталон, а досягнення ним індивідуально значимих результатів.

Важливе значення для формування психотерапевтичної позиції майбутнього вчителя має розв'язування студентами педагогічних, психологічних задач, аналіз складних конфліктогенних педагогічних ситуацій, виконання індивідуальних навчально-дослідних завдань з проблем здоров'язбереження і створення безпечного освітнього середовища у школі. Цікавою і ефективною формою роботи є складання студентами «Пам'яток» для учнів і для педагогів» (наприклад, «Як швидко і ефективно заспокоїти учня на уроці», «Як зняти психологічне напруження», «Як покращити свій настрій перед контрольною» тощо). Використання спеціальних психологічних ігор («Внутрішній промінь», «Чарівна паличка», «Життєва мозаїка»), методик («Координати життя», «Подорож в дитинство», «Дорікати-хвали- ти»), психомалюнків сприяє розширенню професійної самосвідомості майбутніх педагогів, гармонізації їх внутрішнього світу, оволодінню навичками гнучкого спілкування, прийомами недирективного впливу, творчими прийомами створення спеціальних виховних ситуацій, підвищенню емоційного потенціалу особистості студентів, формуванню їх саногенного мислення, педагогічного оптимізму.

Використання притч у роботі тренінгових груп дає змогу центрувати майбутніх учителів на певних особистісних і професійних проблемах, активізувати мислення, заді- ювати глибинні несвідомі процеси, вносити корективи в особистісні переконання членів групи. Учасники групи використовують окремі притчі для розв'язання особистісних проблем, деякі притчі породжують дискусії, спонукають до роздумів, прийняття себе та інших, активізують професійну самосвідомість, творчий потенціал особистості учасників навчання.

Члени групи створюють «Психологічну аптеку для вчителя», а згодом на заняттях групи презентують, рекламують її «асортимент»: на одних полицях -- засоби для хорошого настрою, впевненої асертивної поведінки, працездатності, емоційної збалансованості, а на інших - засоби від злості, заздрості, поганого настрою, втоми, песимізму, дратівливості, агресивності, підвищеної конфліктності. На окремих полицях розміщені засоби від емоційного вигорання, професійних деформацій, професійного стресу, Все це не чудо-ліки, а вправи, методи, прийоми, технології, які дають можливість зміцнити професійне здоров'я, відновити душевну рівновагу, досягти емоційного благополуччя, гармонії в душі.

Запропонована система роботи забезпечує формування психотерапевтичної позиції майбутнього вчителя. Такий учитель віритиме у сили кожного учня, вмітиме грамотно оцінити його психоемоційний стан, при потребі визначить індивідуальну корекційну програму розвитку, включаючи вплив не лише на особистість дитини, а й на її оточення, організацію її життєдіяльності в умовах навчання, надаватиме допомогу в її особистісному зростанні, розвиватиме в учня почуття власної цінності, значущості, компетентності, зуміє запустити «внутрішній реактор» кожного вихованця.

Перспективи подальших досліджень вбачаємо в обґрунтуванні комплексної програми підготовки майбутніх учителів до створення психологічно безпечного освітнього середовища в школі й визначенні конкретних напрямів і шляхів її впровадження у практику роботи вищого навчального закладу.

Література та джерела

1. Акмеология: Учебник / Под общей редакцией А.А.Деркача. - М.: Издательство РАГС, 2002. - 650 с.

2. Маркова А.К. Психологические критерии и ступени профессионализма учителя / А.К.Маркова // Педагогика. - 1995. - №6. - С.55-63

3. Маслоу А. Самоактуализация личности и образование / А.Маслоу. - К. - Донецк, 1994. - 520 с.

4. Мешко Г.М. Емоційне благополуччя учнів як детермінанта успішності навчання / Г.М.Мешко, Г.О.Мешко // Гуманітарний вісник ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди». - Додаток 4 до Вип.31, Том 1(9): Тематичний випуск «Міжнародні Челпанівські психолого-педагогічні читання». - К.: Гнозис, 2014. - С.409-415

5. Омельченко С.О. Валеонасичений здоров'язбережувальний освітній простір вищого навчального закладу: науково-практична розробка / С.О.Омельченко. - Словянськ: СДПУ, 2012. -166 с.

6. Орлов Ю.М. Мышление, дарящее здоровье и успех / Ю.М.Орлов // Воспитание школьников. - 1993. - № 5-6. - С.3-6

7. Смирнов Н.К. Здоровьесберегающие образовательные технологии и психология здоровья в школе / Н.К.Смирнов. - М.: АРКТИ, 2005. - 320 с.

Размещено на Allbest.ru