Діяльність Міжнародної організації Франкофонії у формуванні сучасного європейського культурно-освітнього простору

Сучасні глобалізаційні процеси, розвиток інформаційних й телекомунікаційних технологій сприяють відкритості кожного національного суспільства, а також формують підвалини до інтеграції нашої держави в єдине європейське середовище. Проте кожна європейська країна намагається зайняти чільне місце в кожному напрямі інтеграційного процесу, розуміючи важливе значення врахування своїх власних національних пріоритетів. Для цього вони використовують як економічні, політичні, так і культурні важелі впливу. Серед останніх слід назвати створення можливостей для ознайомлення інших культур з власною національною, пропагування національної мови за кордоном, залучення іноземних фахівців для навчання і роботи у своїх школах, університетах, науково-дослідних лабораторіях та на підприємствах.

Як показує аналіз міжнародних програм та обмінів (Еразмус+, Еразмус Мундус, стипендіальні програми Університетської агенції Франкофонії, Німецької служби академічних обмінів DAAD, програми Жана Моне та ін.) міжнародне співробітництво на сучасному етапі досить ефективно функціонує на рівні освіти й науки. Організаторами й учасниками цих обмінів створюються спільні наукові проекти, освітні програми, розробляються інтегровані навчальні плани тощо. У рамках кожної програми передбачена й лінгвістична співпраця, що включає в себе не тільки оволодіння певною мовою, а й ознайомлення з культурою, історією, повсякденним життям носіїв іноземної мови. Таким чином, відбувається міжкультурний діалог між представниками різних національностей, усуваються мовний та культурний бар'єри, формуються принципи й засади полікультурності європейської спільноти. Водночас відбувається й популяризація власного способу життя, культури, мови та формується позитивний імідж держави на європейській арені загалом. У цьому плані діяльність Міжнародної Організації Франкофонії як одного з головних інструментів міжкультурної співпраці Французької Республіки заслуговує на особливу увагу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретико-методологічні засади та поняттєві характеристики освітнього простору досліджували українські й зарубіжні науковці: В. Журавський, Н. Касярум [1],

Б. Квеско, Е. Мещ, В. Левін, Л. Онокой, В. Серіков, Т. Франчук, І. Фрумін, Г. Щевелева [2], А. Ясвін та ін. Дослідженню питання входження України до європейського освітнього простору в умовах глобалізації та інтеграції присвячено праці І. Артьомова, А. Грязнової, М. Згуровського, А. Корецької, В. Кременя [3], В. Лугового, Л. Пуховської, Ю. Рудавського [4], А. Сбруєвої.

Роль різноманітних міжнародних фондів та агенцій в організації й формуванні принципів європейської освіти й науки розкрито у працях С. Белякова, Б. Вульфсона, Н. Лавриченко [5], О. Петрушкової, Г. Хоружого, Ж. Чернякової та ін. Побіжно окремі аспекти діяльності франкофонних організацій в міжнародних наукових й академічних проектах висвітлено у дослідженнях В. Кожемякіної [6], М. Коржакової, Є. Куралєсіної, О. Мітькіної [7], Ю. Черемисинова. Утім питання внеску Міжнародної організації Франкофонії у розвиток європейського освітнього простору залишається малодослідженим.

Мета статті - проаналізувати діяльність Міжнародної організації Франкофонії та виявити особливості її мовно-освітньої діяльності в за межами Франції.

Виклад основного матеріалу. Створення Міжнародної Організації Франкофонії (МОФ) має тривалу історію та бере свій початок від Служби культурного і технічного співробітництва - міждержавної організації, створеної 20 березня 1970 року, яка об'єднала 27 франкомовних країн [8]. Головними завданнями цієї організації, що об'єднувалася довкола французької мови як спільної для всіх країн членів-учасниць, було поширення власних національних культур та посилення культурної і технічної співпраці між ними. Примітно, що ініціаторами створення Служби культурного і технічного співробітництва були африканські лідери та громадські діячі: президент Сенегалу Леопольд Седар Сенгор, президент Тунісу Хабіб Бургіба, принц Камбоджі Сіанук, лідер християнської общини Лівану Шарль Еллу та нігерієць Хамані Діорі. Саме вони заклали підвалини фрна - кофонної асоціації, в якій вбачали гуманний спосіб боротьби за збереження та поширення своїх національних культур серед інших народів.

Створення Служби культурного і технічного співробітництва сприяло організації спеціалізованих структур в адміністративних апаратах країн-учас - ниць, серед яких Франція, ведучи активну зовнішню культурну політику, почала виконувати провідну роль. На початку 1974 року при Міністерстві закордонних справ Франції було створено спеціальну службу з питань франкофонії [7, с. 200]. Завдяки її діяльності відбувалися постійні зустрічі представників фрнакомовного світу, налагоджувалися контакти з іншими країнами, де була поширена французька мова як іноземна, виходили французькі періодичні видання, проводилися виставки, кіноперегляди за кордоном, популяризувалася французька культура та мова загалом.

Впродовж десятиліть франкофонна асоціація розвивалася та реорганізовувалися або створювалися нові міжнародні структури: міжнародна Вища рада (1983), Вища рада Франкофонії (І984), Консультативний комітет французької мови та Генеральний комісаріат французької мови (1984), Вища рада французької мови (1989), Міжурядове агентство Франкофонії (1997). Важливим етапом в діяльності франкофонної організації було створення державного інституту - Вищої ради Франкофонії, яка стала консультативним органом при президентові Французької республіки. В її обов'язки входило спостереження за розвитком Франкофонії у різних сферах життя, надання консультацій з питань культури, науки, лінгвістики, новітніх технологій, розробка ідей та пропозиції щодо пропагування французької культури й мови.

У 2005 році Міжурядове агентство Франкофонії було реорганізоване в Міжнародну організацію Франкофонії, яка об'єднала 55 країн-учасниць та 13 країн-спостерігачів, у яких вивчається французька мова як іноземна. У діяльності МОФ виокремлюються чотири основні напрями діяльності: популяризація французької мови та культурного й лінгвістичного різноманіття; пропаганда миру, демократії та прав людини; сприяння розвитку освіти, в тому числі і вищої, та наукових досліджень; поширення міжнародної співпраці з метою встановлення довготривалих відносин та солідарності народів [8].

Інституційними органами МОФ є: саміт Франкофонії (конференція грав держав та урядів, які входять до МОФ), очільником якого є генеральний секретар; конференція міністрів Франкофонії; постійна Рада Франкофонії. У функції саміту Франкофонії входить обговорення та прийняття резолюцій, які необхідні для ефективного функціонування організації, обрання генерального секретаря, прийняття нових членів-учасників МОФ, визначення її мовно-культурної політики на дворічний термін тощо. На Конференції міністрів Франкофонії обговорюються політичні аспекти функціонування МОФ, діяльність асоціативних членів та спостерігачів організації. Серед завдань постійної Ради Франкофонії слід виділити: підготовку до саміту Франкофонії, аналіз та оцінку ефективності прийнятих на саміті рішень, виконання різних доручень, розроблених самітом та конференцією міністрів [9]. Відмітимо також, що МОФ має чотири постійно діючі представництва в Нью-Йорку і Женеві в штаб-квартирах ООН, в Аддис-Абебі в Африканському Союзі, в Брюсселі в Європейському Союзі. Окрім того, МОФ має п'ять регіональних представництв: у Того, Габоні, В'єтнамі, Гаїті та Румунії.

Поширенню франкофоннної культури та французької мови сприяють чотири основні оператори МОФ: Університетська агенція Франкофонії, Афінська французька школа, TV 5 monde - міжнародний франкофоннний канал, Міжнародна асоціація мерів - франкофонів. Цими асоціаціями організовуються просвітницькі, культурні й науково-освітні програми. Зокрема Університетська агенція Франкофонії будує свою діяльність у чотирьох напрямах: сприяння у підготовці кадрів шляхом підвищення мобільності студентів і викладачів, які здобувають корисні практичні навички; полегшення вступу до мережі дослідників, команд, лабораторій та їх підрозділів; підтримка інституцій на шляху їх модернізації управлінського апарату; здійснення свого внеску в міжнародну репутацію університету і франкомовного наукового співтовариства [10]. У свою чергу, серед важливих напрямів діяльності каналу TV 5 monde є розробка навчальних матеріалів для самостійного й групового оволодіння французькою мовою із застосуванням новітніх інформаційних технологій [11]. Матеріали згруповані за рівнем складності (від А 1 до С 2) та сприяють ефективному вивченню французької мови у поєднанні з лінгвокультурологічним компонентом. Пріоритетним завданнями Міжнародної асоціації мерів-франкофонів є модернізація муніципального управління та встановлення й розвиток демократичних відносин у суспільстві. Як видно, пріоритетна роль в діяльності МОФ відводиться мовно-освітній та просвітницько-культурній політиці.

У рамках культурно-освітньої діяльності МОФ слід також виділити функціонування Міжнародної федерації викладачів французької мови, що нараховує понад 70 000 педагогів, що входять до 165 асоціацій; діяльність мережі цифрових кампусів, що нараховує 29 відділень та 11 інформаційних центрів, з яких 6 розміщені в Україні; 20 багатонаціональних науково-дослідних центрів, що базуються на принципах мультикультуралізму та демократії; діяльність Фонду Ашетт, яка спрямована пропаганду французької мови, поширення знань про культуру, історію, літератури Франції [9].

Важливу роль у поширенні французької мови і культури у різних країнах відіграє «Альянс Франсез» - культурний французький центр. Їх відділення представлені у 140 країнах, які працюють під егідою посольства Франції у кожній країні [12]. Зокрема в Україні функціонує 7 центрів: у Києві, Львові, Рівному, Одесі, Запоріжжі, Дніпропетровську й Харкові. Основними завданнями цих центрів є сприяння розвитку культурного розмаїття, знайомство з франкомовною культурою, організація й проведення курсів французької мови, підготовка до складання іспитів DELF/DALF. За сприяння Міністерства закордонних справ Франції, у зарубіжних країнах також функціонують французькі інститути, мета яких популяризувати французьку мову і культуру та розвивати довготривале співробітництво між країнами. Ці інститути тісно співпрацюють з «Альянс Франсез», ососбоиво у питання організації і проведенні франкофонних свят, виставок, культурних подій, а також різноманітних стажувань для викладачів, вчителів і студентів у Франції та Україні [13].

Слід відмітити, що у рамках популяризації французької мови та культури у світі діяльність МОФ пов'язана з Генеральною дирекцією французької мови та мов Франції, підпорядкованої Міністерству культури і зв'язку Франції, яка координує діяльність усіх громадських і приватних організацій, що займаються пропагандою французької мови, особливо у сфері освіти і культури. При Міністерстві національної освіти та наукових досліджень функціонує EduFrance - державна організація, яка була створена у 1998 році та реорганізована у 2007 в Campus France. Серед її важливих завдань слід виділити розробку та поширення методик викладання французької мови як іноземної та популяризацію вищої системи освіти Франції. Окрім того, при Міністерстві національної освіти функціонує й Національний центр дистанційної освіти, створений ще у 1939 році з головним офісом у місті Пуатьє. Діяльність цього центру зосереджена на розробці на впровадженні навчальних курсів французької мови для різноманітних потреб та різних вікових категорій [7, с. 207]. Як видно, діяльність МОФ тісно пов'язана з різними інституцій - ними органами Французької республіки, які мають на меті розширення франкофонного культурно-лінгвістичного простору.

Висновки. Діяльність МОФ зосереджується на

культурно-освітньому аспекті, що проявляється в організації різноманітних курсів французької мови, розробці нових методів та підходів до вивчення французької мови як іноземної, укладанні підручників, розробці цілої низки вправ для формування комунікативної, соціокультурної й граматичної компетенцій особистості, впровадженні дистанційної освіти, а також проведенні різноманітних культурно-просвітницьких заходів на території зарубіжних країн.

Організація тісно співпрацює з різними університетами та науково-дослідними інститутами й лабораторіями, що сприяють встановленню довготривалої міжнародної співпраці. Надання різноманітних грантів і стипендій іноземним науковцям, вчителям, студентам сприяє поширенню французької мови і культури у їхніх країнах. Окрім того, розроблений дидактичний матеріал, підручники та аудіо- й відеозаписи можна використовувати у навчально-виховному процесі українських шкіл та університетів.

Перспективним напрямом дослідження вважаємо вивчення досвіду діяльності різних франкофонних організацій, що діють в Україні з метою застосування позитивних моментів в українській освітньо-культурній політиці.

Список використаної літератури