Антропологічна компетентність педагога-дослідника
Передумови і детермінанти вирішення завдань не лише професійної підготовки, але й духовного зростання педагога, який будучи залученим у співбуттєві відносини, стає не лише учителем, але й учнем. Зміст антропологічної компетентності педагога-дослідника.
| Рубрика | Педагогика |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 08.05.2018 |
| Размер файла | 51,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
АНТРОПОЛОГІЧНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ПЕДАГОГА-ДОСЛІДНИКА
Л. А. Кондрацька
Багатотисячолітнє диво існування людського роду змушує звернути увагу на одну закономірність: реальна влада розуму зростала в тій мірі, в якій суб'єкт, нарощуючи ранги рефлексії, учився контролювати власний егоїзм і отримував шанс перековувати зло в добро, агресію -- у творчість, силу -- в мудрість, насильство -- в милосердя. Те, що цивілізація на нашій планеті продовжує існувати, незважаючи на нарощування піраміди агресії, свідчить про здатність людини драматичним чином «рости над собою» і прориватися до Божої подоби. Засвоюючи уроки рукотворних катастроф, вона живе до тих пір, поки стає Богом. Ось чому проблема онтологічного розуміння людини є одним із вирішальних факторів осмислення сучасного Протеєвого світу (У. Еко) в «епоху пустоти, абсурду і самотності» (П.Уотсон). Утім, це привід лише для надії, а не для заспокоєння. Постнекласична наука серією незалежних розрахунків [1, с. 147; 2; 4] пробує довести, що десь після середини XXI століття швидкість глобальних змін може спрямуватися до нескінченності, а проміжок між фазовими переходами -- до нуля. Якими безпрецедентними сценаріями ознаменується цей загадковий результат? Обвалом? Зміною векторів? Проривом у якісно нові реальності? Побачимо ми, нарешті, образ ідеальної людської спільноти чи це буде нове пекло роботизованої одноманітності? Нарешті, чи залежать перспективи світової цивілізації від думок і дій кожного з нас? І чи може постнекласичне планове суспільство вижити без духовного пробудження громадян?
Останні соціологічні дослідження [3; 5] показують, що ліберальна економіка і суспільство конкуренції можуть нормально функціонувати з нейтральними цінностями лише в умовах, де немає жодної зовнішньої або внутрішньої загрози. В протилежному випадку виникає гостра необхідність не просто у широкому консенсусі, а в духовній інтеграції суспільства взагалі. І тут важливо зауважити, що лише покоління, яке просвітлене таїною Спасіння і здатне провести межу між швидкоплинною, миттєвою доцільністю планового демократичного порядку і цінностями вічності, готове до повного єднання духа і союзу миру в інтересах усього суспільства. Йдеться про те, що загальна суспільна (національна, соціально-політична, культурно-просвітницька) мета -- якщо вона є відблиском Світла Досконалої Радості -- повинна мати для суб'єкта таку ж особисту цінність, як і осмислення власних інтересів. Причому, ритуальна та інституційна форми релігії недостатні для відродження істинної сутності людини і суспільства. Створення нового демократичного християнського ладу в нашій державі можливе лише у випадку, коли перетворення індивідуальної релігійної свідомості в мотивацію вищого порядку і у спрямовуючу силу відродження суспільства буде узгоджуватися з подальшими громадськими перетвореннями, і в першу чергу в галузі освіти. Адже класична педагогіка виявилася нездатною до виховання особи, під силу якій було б духовне піднесення над привабливими перспективами прагматичної вигоди. Використовуючи природничо-науковий спосіб пізнання, освіта (попри декларування переваг некласичної гуманітарної парадигми) продовжує практикувати критичний раціоналізм з його класичною відстороненістю від людини. У зв'язку з цим виникає необхідність визначення методологічного каркасу сучасної етики цінностей для розширення смислового простору здобування вчителем професійної компетентності як мистецтва.
Пошуки шляхів реалізації цього завдання мимоволі підводять до одного з найглибших лабіринтів проблеми духовного становлення людини -- лабіринту свободи волі і дії -- споглядальної і смислоутворюючої. Причому, не як чинника індивідуалізму без індивідуальності, коли людина без обличчя -- фрейдистська, скіннерівська (крисоподібна) чи моренівська -- знаходиться в масі таких же, як сама, самотніх і відчужених фантомних моделей^атомів», 1 втративших творчу ініціативу і переставших бути навіть авторами власного життя. Йдеться про свободу, суть якої розкривається у Євангелії: «Якщо перебуватимете в слові Моїм... пізнаєте істину, і істина зробить вас вільними» (Йо. 8, 31-32). Три теми вбачаються у цих словах Господа: перебування в Слові Його, пізнання істини і вивільнення істиною, а не самовладдям. Людина не самовладна, оскільки успадкувала рабство гріха. Вона може лише бажати свободи і допитуватись свого Спасителя, який, зважаючи на її духовний подвиг, благодатно наділяє світлоносною силою уникати нечестивих пристрастей і слідувати відкритій Ним святій волі. Причому, слідувати вже не як слуга, під страхом порушення закону2, а як дитя, що охоче проявляє любовну відданість своєму батьку і приносить плід духа: «любов, радість, мир, довготерпіння, благість, милосердя, віру, смиренність, стриманість. Закону нема на таких!» (Гал. 5, 22-23). Здається, це мав на увазі Павло, коли писав: «Закон не покладений для праведника» (1 Тим. 1, 9). Зважаючи на таку недетермінованість людських вчинків (ні природою, ні соціально- культурним середовищем), святі отці розглядають свободу як парадоксальну для буденної свідомості відмову від власної волі, тобто як визначальну рису особистості.3 Лише вона може побачити іншу особу, а пізнаючи іншого, пізнавати себе. Ось чому цілі всіх особистостей збігаються, і між ними не може бути суперечностей.
Сказане дає підстави для висновку: ліберальна освіта має поступитися місцем новому типу освіти, який виховуватиме в учня здатність до відповідальної анаґоґічної самокритики (як особистості). Тобто йдеться про антропологічну освітню парадигму4. Опис результативного заломлення її авторського впровадження у курс педагогічної антропології -- на прикладі відповідної компетентності майбутнього педагога -- постає метою пропонованої статті.
Аналіз вітчизняного і зарубіжного досвіду показує, що універсальної педагогічної системи розкриття особистості не існує. Утім, серед останніх надбань у цій галузі уваги заслуговують концепція «аури душі» і теорія виховання людських чеснот Б. Т. Ліхачова, психологічна концепція «школи живого знання» як освітньої системи синхронної взаємодії духо-, техно- і семіосфери В. П. Зінченка, підручники і численні статті з православної педагогіки. Вони надихнули автора статті на розробку сотеріологічної стратегії професійної підготовки майбутніх вчителів гуманітарних дисциплін та її впровадження у зміст викладання курсу «Педагогічна антропологія» для аспірантів спеціалізації 011 - «Науки про освіту». Осмислення фундаментального інструментарію педагогічної антропології слугує розкриттю прихованого за завісою збентеженої людської душі Світла. І хоч це є прерогативою переображених (адже чисте пізнається і сповідується чистим), без цього тисячолітнього досвіду ми не зробимо й кроку у наближенні до «суспільства гідності». Отож, розглядаємо педагогічну антропологію не лише в контексті самостійної галузі науки про освіту, покликаної дати цілісне і системне знання про людину, що виховується і виховує, а й як основу педагогічної теорії і практики (А. Я. Данилюк, Г. М. Коджаспірова, Л. М. Лузіна, Г.П. Шевченко та ін.), що загалом визначає не лише методологічну парадигму навчання і виховання, але й підходи до змісту курсу, форми і методи його викладання. Таким чином, предметом педагогічної антропології постає людська особистість та педагогічний досвід її розкриття. Йдеться, звісно, про сотеріологічний досвід створення умов для спонукання вихованця до реалізації благодатного наміру духовного переображення. Тому основною метою курсу вважаємо соборне дослідження означеного предметного поля педагогічної антропології як можливого методологічного вектору у майбутніх наукових пошуках аспірантів.
Зміст антропологічної компетентності педагога-дослідника, як показує досвід, включає:
• безмежну віру в людину і можливості її сутнісної самореалізації як особистості, тобто:
— розуміння:
* анаґоґічного смислу людини -- як природи і як іпостасі -- у різних релігійних і філософських вченнях;
* надіндивідуальних схем «олюднення» суб'єкта;
* екзеґетики епістемічної дихотомії «індивідуальність -- особистість»;
* духовних стратегій антропологічного апокатастасису;
--уміння:
* моделювати сутнісний смисл у герменевтичних колах антропологічних типологій;
* виявляти каузальну атрибуцію духовних аберацій у пропонованих антропологічних теоріях;
• осмисленості сотеріологічної місії педагога у соціумі, тобто:
— знання:
* концептосфери сотеріології та епістемічної інтерпретації її предметного поля;
* онтологічних досліджень педагогічної ментальності;
* історичної комплементарності «духовної біографії» педагога;
— уміння:
* будувати кондиціоналістські дискурси декларованої місії педагога у різних хронотопах;
* визначати хтонічно-духовні семантичні контингенції у професійній діяльності сучасного педагога;
• готовності до постдовільної мотивації виховання серця і основних людських чеснот (смиренномудрості, справедливості, стриманості і мужності), що передбачає осмислення
— знання:
* анаґоґічного смислу совісної волі і віруючої думки;
* людських чеснот на рівні епістеми;
* психологічних механізмів постдовільної мотивації (ентелехії) виховання серця;
--уміння:
* вибудовувати алгоритм і знакову віртуалізацію критеріїв означеного процесу;
* зосереджуватись на пробудженні духовної активності для приймання універсального соборного знання (інтуїції совісті) як чинника «самозміни людини»;
• готовності до зміни мислення (метанойї) на основі
--розуміння:
* самопричинності думки і анаґоґічного смислу зміни мислення як покаяння;
* позитивістської і екзеґетичної сутності зміни мислення, їх чинників і результату;
* рефлексивної апоретики реалізації архетипів смислової кодифікації покаяння;
— уміння:
* розрізняти дискретне осмислення речей і їх безперервне («колове») структурування-творення як «сутнісного існування-в-намірі»;
* проектувати стратегію реалізації мислительної трансформації людини методом контекстуального рефреймінгу;
• здатності до вибудови стратегії особистісного і професійного розвитку, що передбачає
— розуміння:
* методологічних положень існуючих концепцій та сучасних стратегій особистісного і професійного розвитку суб'єкта;
* активності як моральнісно-смислового опосередкування діяльності;
— уміння:
* моделювати осмислені стратегії відповідно до умов соціокультурного контексту;
* реалізувати переображувальну функцію формувального оцінювання особистих досягнень.
В загальнонауковому плані антропологічна компетентність означає:
• готовність до організації самостійної пізнавальної діяльності, тобто:
— знання:
* видів і форм рефлексії антропологічного (гуманітарного, інтуїтивного) відання;
* особливостей ненаукового психологічного знання, його причинності і детермінізму;
* моделюючого підходу в галузі гуманітарного (мультипарадигмального) знання;
— уміння:
* реалізувати системно-структурні функції ініціативно- спонукального, процесуального і аналітично-оцінювального компонентів самостійної пізнавальної діяльності;
• здатність до епістемологічної інтерпретації методологічних положень, теорій, концепцій і базових знань фундаментальних, гуманітарних наук і релігієзнавства на основі
— розуміння:
* епістеми як структури, що задає параметри верифікації знаннєвої повноти, її критеріїв, структури і умов;
* смислу любові як найвищої форми знання;
* предметного поля, типів і етапів епістемологічної інтерпретації;
— уміння:
* активізувати мислекомунікативну поліфункціональність,
гіпотетико-дедуктивну допитувальність, метафорично-алегоричну
імагінативність і креативність у намірі епістемологічної самокорекції ;
* реалізувати способи світоглядної аперцепції;
• оволодіння технікою логічної організації мислительного пошуку та «абсолютним методом» трансцендентальної рефлексії, що передбачає
— знання:
* відмінностей про-, ретро- і транспективної рефлексії в ході відстеження появи і трансформації смислових комплексів пізнаваної предметності;
* особливостей трансцендентальної рефлексії як методу систематичного уточнення думки ; тактик смислової презентації предметного знання (зокрема його гіпотетико-дедуктивної та інтуїтивно-совістівної експлікації);
--уміння:
* відстежувати послідовне розумове сходження від вихідної до максимальної абстракції (і навпаки) під час поліфункціонального обґрунтування повноти і адекватності моделювання антропологічної сутності;
* реалізувати тактики смислової презентації предметного знання.
У професійному плані антропологічна компетентність майбутнього педагога означає:
* готовність до теоретичного обґрунтування авторської антропологічної концепції в результаті осмислення
— знання:
* існуючих моделей антропологічної парадигми;
* соціально-психологічних прогнозів у вихованні homo harizmus;
* чинників переображення людської індивідуальності в особистість;
— уміння:
* толерантно вести діалог з представниками різних антропологічних
шкіл;
* самостійно проектувати сотеріологічну стратегію
людиностановлення;
* здійснювати антропологізоване моделювання програми самостійного експериментального дослідження;
* здатність до відстеження смислових паралелей між створеними в лабораторних умовах (квестові завдання) ментальними портретами homo pedagogicus традиції й homo pedagogicus історії та їх ілюстраціями у художніх текстах, що потребує попереднього засвоєння
— знання:
* ментального портрету homo pedagogicus традиції;
* ментального портрету homo pedagogicus історії;
* еволюції сутнісних відмінностей між митцями традиції й історії на етапах: «сакральний простір -- мистецтво сакрального простору -- простір мистецтва -- простір виробництва-споживання»;
— уміння:
* провести семасіологічний аналіз художнього тексту (інтертексту), артпроекту, акції;
* творчо реалізувати синестезійне мислення і набутий художньо- епістемологічний досвід у своїй науково-дослідницькій і практичній діяльності.
Доцільність останніх позицій зумовлена метафоричним (художнім) смислом постнекласичної герменевтичної методології розкриття особистості. Запропонувавши «лінгвістичний поворот» в розумінні особистості, постнекласична парадигма зосередилась на наративних методах розуміння «людини промовляючої», що знаходиться в процесі говоріння, який розчиняється в процесуальності власних дискурсивних практик, але дає їм нетрадиційне обґрунтування. Звідси експериментальний характер подачі предметного змісту курсу, призначений зруйнувати дидактичний стереотип готового знання заради творчого спів-буття в культурі шляхом співчутливого креативного читання текстів культури, їх переспівтворення в уявному історичному співавторстві. Причому, йдеться не про реставрацію, а про реконструкцію першообразу: від факту до акту -- на межі виростання тексту культури, буття культури з її прабуття, а відтак від тексту культури -- знову до твору і, зрештою, до початку Творення, зокрема Сьомого дня. Тобто цей гуманітарний експеримент постає як самостановлена сага про Сьомий день творіння і його Творця.
Інструментальними чинниками реалізації окреслених завдань постають:
• інформологічна готовність до науково-дослідницької діяльності і осмисленість критеріїв селекції змістових ресурсів Інтернет-мережі;5
• здатність до реалізації смислоутворюючих функцій рецептивного та продуктивного мовлення, зокрема у процесі іншомовної комунікації. 6
Під час вивчення тематичного змісту курсу7, предметом еротематичної рефлексії аспірантів постає чимало гострих проблем, зокрема:
- методологія розкриття ідеальної персони: смислоосягнення -- одухотворення -- смислоутворення;
- людина в просторі часу: два виміри смислу життя;
- діалектика двох традицій в антропології (душа і її виховання);
- буття людини в сучасному світі (парадокс системності: «особистість у світі» чи «світ в особистості»; сучасні версії форсайту «людини -після- людини»; хайтек і стейкхолдери трансформера, кіборга, андроїда);
- подвійна детермінація розвитку особистості (поведінка блазня як культурний еталон індивідуальності; вчинок -- початок особистості);
- драма особистості в мистецтві XXI столітті (концепції персони акції);
- поетична антропологія; машинна антропологія (прекарітет людини на ринку «душевно- духовних послуг»; триалогічний підхід до фасилітації);
- антропологія натовпу.
На завершення сказаного, сподобимось висловити сподівання, що доречне застосування прийомів наративної, герменевтичної і смислової дидактики, а також авторської методики духовних рецепцій у співбуттєвому середовищі совісної волі і віруючої думки упередить душу молодого науковця від «екзистенційного виснаження і сонливості» (Й. Г. Фіхте) та спонукатиме його до здобування антропологічної компетентності.
Посилання
1. Ми забули про Езопову пересторогу: культурний еталон поведінки індивідуальності -- у будь-якій системі -- це поведінка блазня; індивідуальність успішно відстоює себе, однак так і не відбувається як особистість.
2. « Бо ми знаємо, що закон духовний, а я плотський, проданий гріху. Ьо не розумію, що роблю: тому що не те роблю, що хочу, а що ненавиджу, те роблю. 16 Коли ж роблю те, чого не хочу, то згоджуюсь із законом, що він добрий, 17 а тому не я вже роблю те, а той гріх, що живе в мені. 18 Ьо знаю, що не живе в мені, тобто в моєму тілі, добре; бо бажання добра є в мені, але щоб зробити таке, того не знаходжу19Добра, якого хочу, не роблю, а зло, якого не хочу, роблю» [Рим.7:14--19].
3 Останнє поняття попри широку досліджуваність відноситься до числа
найбільш невизначених і спірних (скільки існує теорій особистості, стільки є і її визначень). Щоб не потонути у методологічному хаосі сучасних проектів і парадигм латентної -- натуралістичної (когнітивістської) і гуманістичної -- психології особистості і психологічної антропології, заснованих так чи інакше на «імпліцитному образі людини» (звісно, уподобаної авторами тієї чи іншої концепції), автори роботи «Образи освіти» (2004) -- О. П. Огурцов і
В. В. Платонов, посилаючись на Карла Дінелта і його PaedagogHche Anthropology (Muenchen, 1970), як відомо, узагальнили основні з них -- класичну, некласичну і постнекласичну. У першому випадку -- це людина раціональна, у другому-- відчуваюча, в третьому -- промовляюча. Відповідно до цього формується й позиція дослідника: в першому випадку -- відсторонена, у другому -- включена, в третьому -- позиція недовіри. Привідкрити завісу цієї таїни здатне лише Слово -- проповідуване і художньо означене.
4 Сутність антропологічної концепції визначали по-різному:
• як інтегральну емпіричну науку (Г. Рот);
• як теорію самоздійснення персони (І. Дерболав);
• як метод ( К. Дінелт);
• як феноменологічну педагогіку (В. Лох);
• як екзистенціальну аналітику (Е. Фінк);
• як варіант трансценденталізму (К.Х. Дікопп) тощо.
5 -- знання:
• основних стилів учіння, моделей смислової і герменевтичної дидактики;
• комп'ютерних технологій на базі CD-ROM (текстові редактори, гіпертекстові редактори, редактори мультимедійних презентацій);
• технологій Веб 1.0 (аудіовідео, чат, засоби IP-телефонії); програм-оболонок (платформ) для створення onhne-курсів і організації дистанційного навчання);
...Подобные документы
Мотиваційна сторона професіоналізму. Операційна сфера професіонала. Види професійної компетентності. Структура професійної компетентності педагога. Орієнтаційні та комунікативні уміння вчителя. Моделювання, висування гіпотез, мисленнєвий експеримент.
реферат [21,5 K], добавлен 29.10.2014Етапи, зміст та особливості технологічного підходу в освіті. Організаційно-педагогічні умови формування компетентності майбутнього педагога корекційного навчання. Суть рівня обізнаності вчителя педагогічним технологіям на етапі магістерської підготовки.
статья [21,6 K], добавлен 31.08.2017Сутність поняття "етика соціального педагога", його особливості. Особистісно-моральні якості соціального педагога. Експериментальне дослідження впливу теоретичної підготовки на процес формування професійної етики майбутнього соціального педагога.
курсовая работа [1,3 M], добавлен 27.03.2012Сутність професійно-педагогічної компетентності, її основні елементи. Діяльність викладача вищого юридичного навчального закладу і його функціональні обов'язки. Компоненти професійної компетентності педагога вищої школи та його комунікативні якості.
курсовая работа [87,9 K], добавлен 16.03.2012Дослідження різних аспектів формування україномовної соціокультурної компетентності студентів вищих педагогічних навчальних закладів, яка забезпечує соціокультурну мобільність майбутніх учителів. Аналіз пріоритетів соціокультурної парадигми освіти.
статья [26,0 K], добавлен 06.09.2017Професійна готовність є закономірним результатом спеціальної підготовки, самовизначення, освіти й самоосвіти, виховання й самовиховання. Готовність до інноваційної діяльності як важлива професійна якість педагога. Розвиток інноваційної поведінки педагога.
реферат [35,4 K], добавлен 14.10.2010Дослідження та характеристика історико-педагогічного висвітлення сутності та змісту професійної підготовки вчителя в спадщині вітчизняного педагога Полтавщини Г.В. Істоміна. Ознайомлення з головними настановами у професійній підготовці педагога.
статья [23,2 K], добавлен 14.08.2017Дослідження сучасної професійної освіти, яка характеризується взаємодією і співіснуванням освітніх парадигм. Вивчення ролі креативності, як необхідного складника професійного становлення й однієї з умов самореалізації педагога будь-якого профілю.
статья [29,1 K], добавлен 27.08.2017Розкриття ключових компонентів полікультурної компетентності педагога. Опис шляхів та засобів її формування у вчителя іноземних мов. Багатоаспектність підходів науковців до висвітлення проблеми підготовки вчителів іноземних мов до професійної діяльності.
статья [20,9 K], добавлен 27.08.2017Проблема професійної компетентності вчителя в психолого-педагогічній літературі. Компонентно-структурний аналіз професійної компетентності вчителя іноземних мов та модель процесу формування. Методики діагностики сформованості професійної компетентності.
учебное пособие [200,3 K], добавлен 03.01.2009Технология работы социального педагога с семьей. Современная помощь семье. Формы и методы работы социального педагога с семьей. Работа социального педагога. Методика работы социального педагога с родителями. Работа социального педагога с детьми.
курсовая работа [51,7 K], добавлен 30.07.2007Розробка концепції формування професійної компетентності майбутніх психологів у процесі їхньої фахової підготовки. Огляд наукових публікацій за темою дослідження. Визначення складових компонентів і особливостей побудови концепцій компетентності.
статья [27,5 K], добавлен 27.08.2017Психологічний аналіз професійної діяльності педагога дошкільної ланки освіти. Особливості самоактуалізації педагога, підходи до визначення мотивації. Емпіричне дослідження соціально-психологічних детермінант самоактуалізації фахівців дошкільної освіти.
курсовая работа [83,3 K], добавлен 22.01.2013Сутність поняття ділових ігор у роботі вітчизняних і зарубіжних вчених. Програма ігор соціального педагога у профорієнтаційній роботі зі старшокласниками. Навчання школярів за інтерактивними методами. Специфіка творчої професійної діяльності педагога.
курсовая работа [44,9 K], добавлен 17.03.2016Направления работы социального педагога в современных условиях. Общепрофессиональные навыки и личностные качества социального педагога. Возрастные особенности дошкольников (3-7 лет). Категории детей ДОУ нуждающиеся в помощи социального педагога.
курсовая работа [40,2 K], добавлен 25.07.2012На основі теоретико-практичного аналізу виокремлення основних компонентів професійної компетентності: мотиваційного, когнітивного, діяльнісного та рефлексивного. Узагальнення різних підходів до визначення структури професійної компетентності бакалавра.
статья [21,1 K], добавлен 24.04.2018Педагогическая деятельность педагога профессионального образования. Профессиональные качества педагога профессионального обучения по направлению "Технологическое оборудование". Анализ содержания подготовки педагога для формирования значимых качеств.
курсовая работа [72,9 K], добавлен 05.05.2013Формування мовної культури викладача вищої школи на рівні магістерської підготовки. Вплив мовної культури педагога на рівень культури та свідомості особистості студента. Роль самопідготовки та самовдосконалення у формуванні мовної культури педагога.
реферат [16,3 K], добавлен 09.11.2010Содержание работы социального педагога в общеобразовательной школе. Взаимодействие социального педагога с другими работниками школы и с семьями учащихся. Основные формы, методы работы, документация, права и обязанности школьного социального педагога.
реферат [42,9 K], добавлен 21.01.2008Система Российского образования на современном этапе развития общества. Профессиональная деятельность педагога. Стимулирование учебно-познавательной деятельности обучающихся. Основные методы профессионального взаимодействия педагога и учащихся.
реферат [23,4 K], добавлен 07.01.2011
