Одним із провідних завдань соціальної роботи у кожній країні є завдання створення сприятливих умов для життєдіяльності і життєвої реалізації всіх громадян країни; особливо це стосується створення сприятливих умов розвитку і життєвого становлення усім категоріям дітей та молоді. Запорукою успішної реалізації цих завдань є усвідомлення необхідності професійного підходу до соціальної роботи з так званими дітьми групи "ризику" та належної професійної підготовки соціальних працівників до роботи з ними.

Для національної системи професійної освіти підготовка соціальних працівників до роботи з дітьми групи "ризику" - проблема не нова, вона має багатолітню історію.

Вивчення досвіду роботи соціальних служб з дітьми групи "ризику" дало змогу виявити суперечність між життєво необхідними потребами суспільства у соціальних працівниках, які володіли б технологіями роботи з означеною категорією дітей і реальним станом їх підготовки до роботи з ними.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Українські науковці накопичили багатий досвід вивчення теоретичних засад здійснення професійної підготовки соціальних працівників в національному освітньому просторі. Аналіз літературних джерел свідчить, що актуальним питанням теорії і практики соціальної роботи в Україні присвячено роботи В. Беха, І. Звєрєвої, М. Лукашевича, І. Миговича, В. Полтавця; професійної підготовки соціальних працівників - О. Карпенко, І. Козубовської, Г. Лактіонової, І. Мельничук, Л. Міщик, С. Харченка та інших. Дослідження зарубіжного досвіду професійної підготовки соціальних працівників здійснено у працях Л. Віннікової, Н. Гайдук, С. Когут, В. Козубовського, І. Козубовської, Г. Лещук, Н. Микитенко, О. Ольхович, О. Пічкар, О. Пришляк, Г. Слозанської, Н. Собчак та інших.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття. Зважаючи на недостатній рівень вивчення й висвітлення досвіду професійної підготовки майбутніх соціальних працівників, вважаємо за доцільне проаналізувати досвід роботи з підготовки майбутніх соціальних працівників до роботи до роботи з дітьми групи "ризику" та визначити основні ідеї та форми його реалізації. На нашу думку, вивчення та окреслення для запозичення прогресивних ідей підготовки майбутніх соціальних працівників до роботи з дітьми групи "ризику" сприятиме активізації процесс вирішення проблеми попередження виникнення означеної категорії дітей та вирішення їх проблем.

Зв'язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Матеріали статті виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка "Теоретичні і методичні основи соціально-педагогічної діяльності і соціально-педагогічної освіти" (РК № 0109U002310).

Метою пропонованої статті є вивчення досвіду соціальної роботи з дітьми групи "ризику" та професійної підготовки майбутніх соціальних працівників до роботи з означеною категорією клієнтів у вищих навчальних закладах Великої Британії.

Виклад основного матеріалу

У процесі дослідження з'ясовано, що відповідно до законодавства Великої Британії термін "неповнолітній" вживається стосовно особи, яка не досягла 17-річного віку. Неповнолітні поділяються на такі категорії: діти (особи, які не досягли 14 років) та підлітки (до яких відносяться особи, яким виповнилось 14 років, але які ще не досягли повноліття).

У Великій Британії соціальні працівники у процесі роботи з дітьми, у тому числі й з дітьми групи "ризику", керуються як загальноприйнятими принципами соціальної роботи (дотримання прав людини, профілактична спрямованість, клієнтоцентризм, конфіденційність, адресність, діяльніс - ний підхід тощо), так і особливими. Такими особливими принципами роботи з дітьми є: орієнтація на позитивні якості, здібності та потенціал дитини; недопустимість тиску на дітей у процесі соціальної роботи з ними; партнерські відносини з дітьми та членами їх сім'ї; врахування думки і побажань дитини; співпраця з усіма агентствами і соціальними установами, які можуть посприяти у вирішенні проблеми дитини чи групи дітей; зняття напруги між сферою опіки і моніторингом її якості.

Аналіз наукової літератури та практики свідчить, що більшість концепцій соціальної роботи з дітьми та підлітками у Великій Британії базуються на соціологічних теоріях стосовно трактування суті причин відхилень у їх поведінці. На особливу увагу заслуговує позиція науковців стосовно того, що поведінкові девіації доцільно розглядати не стільки як результат індивідуальних патологій, скільки як факт негативної соціальної взаємодії індивідів. Тому у суспільстві домінуючою є думка про те, що прояви девіацій з боку дитини слід розглядати як індикатори, що свідчать про несприятливу ситуацію у її соціальному оточенні (у сім'ї, школі, родині), що становить загрозу її здоров'ю і процесу соціалізації. Зокрема, до відхилень у поведінці, які можуть свідчити про несприятливе оточення дитини відносять такі прояви: настороженість дитини; їх страх перед дорослими; небажання спілкуватися чи агресія у ставленні до дорослих чи ровесників; втечі з дому; неврівноважені емоційні реакції, частий плач дитини та інші [5]. Саме поняття дитячої кривди згідно тлумачень британських дослідників включає такі основні аспекти: фізичну кривду, нехтування, емоційну образу, сексуальне насилля і неадекватну опіку.

Отже, профілактика девіантної поведінки неповнолітніх у Великої Британії трактується перш за все як забезпечення сприятливих умов її проживання і виховання.

У процесі аналізу наукової літератури та вивчення досвіду роботи під час стажування автора статті у Великій Британії свідчить, що вирішенням проблем кожної дитини, для якої є реальною загроза опинитися у групі ризику, опікуються низка агентств: департамент соціальної роботи, який надає широке коло превентивних послуг і різних видів допомоги сім'ям з дітьми; комісія у справах неповнолітніх (Reporter to Children's Panels); громадські прокурори (Procurators Fiscal), які несуть відповідальність за розслідування кримінальних справ і незвичайних випадків; поліція, яка розслідує обставини кримінальних правопорушень щодо дитини і збирає докази для представлення їх громадському прокурору; служби охорони здоров'я: лікарі, медсестри, громадські медико-соціальні працівники (Community Nursing Staff), які діагностують і роблять відповідні висновки щодо медичних аспектів кожного конкретного аспекту поведінки дитини чи випадку з нею; департамент освіти, який ініціює розслідування у випадку виявлення несправедливого, негуманного поводження з дитиною чи нанесення їй кривди; волонтерські організації, наприклад, Шотландське Королівське товариство запобігання жорстокому поводженню з дітьми.

У випадку виявлення негуманного, жорстокого поводження з дитиною, чи нанесення їй кривди у Великій Британії ключову роль у вирішенні цієї проблеми відіграють працівники навчальних закладів. Керівник навчального закладу наділений широкими повноваженнями щодо зібрання спільної наради за участю вчителів, шкільної медсестри, батьків, інших фахівців по роботі з дітьми. Учасники наради колективно аналізують випадок (ситуацію) і розробляють стратегію втручання. Після цього вирішення конкретного випадку (ситуації) координується департаментом соціальної роботи, який наділений значно ширшими повноваженнями. Він може у разі потреби залучати служби охорони здоров'я і навіть поліцію. Працівники навчальних закладів співпрацюють з членами комісії у справах неповнолітніх, громадським прокурором, опікуном (safeguarder) та іншим особам, задіяним до аналізу і вирішення ситуації (випадку) конкретної дитини.

Одним із пріоритетних принципів соціальної роботи у Великій Британії є принцип пріоритетності надання допомоги дітям, які знаходяться у ситуації, що загрожує їх життю, здоров'ю чи процесу соціалізації. Відповідно до Закону "Про дітей" (Шотландія, 1995 р.) визначено категорії неповнолітніх, які потребують першочергового соціального обслуговування. До категорії "А", (представники якої мають першочерговий доступ до соціальних послуг) віднесено хворих дітей, скривджених, занедбаних та дітей із затримкою розвитку.

До другої за пріоритетністю надання доступу до соціальних послуг, так званої категорії "В", віднесено дітей з фізичними і розумовими вадами; із сенсорними порушеннями; дітей, які потребують постійного догляду з обмеженими можливостями (інваліди) або у яких спостерігається погіршення психічного чи фізичного здоров'я; дітей, вражених ВІЛ-інфекцією, хворих на СНІД; а також дітей, які відчувають негативний вплив сім'ї, включаючи сімейне насилля; дітей, які можуть бути втягнуті у протиправну поведінку.

До категорії “С” віднесено неповнолітніх без нагальної потреби у соціальному обслуговуванні. Доступ до соціальних послуг представникам цієї категорії надається лише за умови, коли на ці послуги не претендують діти категорій " А" і " В".

На місцеві органи влади покладено обов'язок надавати підтримку вразливим дітям. Це, здебільшого, діти з небла - гополучних сімей, безпритульні, схильні до девіантної поведінки тощо. Департаменти соціальної роботи забезпечують їх утримання і певний контроль. Ця категорія дітей називається “діти, за якими доглядають” (“looked after children”). Частка таких неповнолітніх у Шотландії становить близько 1% від загальної кількості дітей віком до 18 років [6].

В сучасних умовах спостерігається тенденція до зменшення випадків надання опіки дітям у закладах закритого типу (стаціонарні інтернати). Це знаходить своє відображення як у зменшенні кількості вихованців інтернатів, так і у політиці утримання дітей в їх власних домівках або наданні опіки в межах громади за будь-якої нагоди.

Необхідно підкреслити, що політика служб, які займаються опікою неповнолітніх, має на меті, перш за все, добробут дитини, але відповідна увага приділяється також правам та інтересам її біологічних батьків. Цей баланс відображається і у законодавстві. В останніх інструкціях та роз'ясненнях щодо проблеми забезпечення опіки (піклування) над неповнолітніми розглядалися питання батьківських прав і обов'язків, підтримання контактів біологічних батьків з їх дітьми, які перебувають під опікою інших осіб, перегляд опіки і нагляду за дитиною, встановлення опіки за місцем проживання тощо.

Якщо аналізувати особливості професійної підготовки фахівців соціальної роботи в освітніх закладах Великої Британії, які планують у майбутньому працювати з дітьми групи "ризику", то провідним курсом такої підготовки вважається курс "Соціальна робота з дітьми" (Social Work with Children and Families) та практика у відповідних агентствах. Дисципліна "Соціальна робота з дітьми" пропонується до вивчення бакалаврам, зазвичай, на 4-му курсі денної форми навчання. Ця дисципліна може вивчатися окремою навчальною дисципліною або ж в контексті інших дисциплін, таких як: "Соціальна робота в соціумі" (Social Work in Diverse Settings); "Теорія і практика соціальної роботи з різними категоріями населення" (Social Work Theory & Practice with Different Population Categories); "Розуміння особистісних та соціальних змін" (Understanding Personal and Social Change) та інших [3].

У процесі професійної підготовки магістрантів також пропонуються навчальні дисципліни, що розкривають соціальні проблеми дітей та особливості соціальної роботи з дітьми групи "ризику" (наприклад, "Спілкування дітьми та їх захист" (Child Care including Child Protection). Так, університет Іст Англія (University of East Anglia) здійснює ці - ленаправлену підготовку магістрантів соціальної роботи зі спеціалізацією у сфері дослідження проблем дітей та сімей (MA in Child and Family Research) [7]. Програма їх професійної підготовки спрямована на формування готовності до практичної діяльності з реалізації концепції добробуту, до глибинного розуміння проблем сім'ї та дитини а також оволодіння методами здійснення досліджень у сфері роботи з дітьми та сім'ями.

Університет м. Стерлінг (Шотландія) (Sterling University, Scotland) готує бакалаврів соціальної роботи (BA (Hons) in Social Work) передбачає підготовку фахівців для роботи з дітьми і молоддю спеціальності "соціологія" і "соціальна політика". Програма їх професійної підготовки на третьому курсі передбачає вивчення низки навчальних дисциплін, зокрема, таких як: "Соціальна диференціація" (за статтю, віком, національністю, класом, станом дієздатності тощо), "Соціальні проблеми" (сучасний стан та перспективи розвитку), "Соціальна політика" (історичні та теоретичні перспективи сфери добробуту), два вступні модулі до проблем соціальної роботи, три вибіркові модулі та 70-денну практичну підготовку.

Навчання на 4 курсі передбачає вивчення: 5-ти модулів, які фокусуються на проблемах теорії та практики соціальної роботи (етика, політика та практика соціальної роботи з дітьми та молоддю, з людьми з психічними хворобами, фізичною недієздатністю, з людьми похилого віку, з правопорушниками тощо); 4-ох модулів, які розкривають проблеми права, ризиків в управлінні, добробуту, розвитку людини. Студенти також здійснюють підготовку бакалаврської роботи та проходять 100-денну практику.

Цей університет також пропонує і магістерську програму, яка передбачає вивчення 9 модулів та проходження двох видів практик.

Уельський університет - Університет Глеморан (University of Glamorgan, Wales) також пропонує навчання на ступінь бакалавра соціальних наук зі спеціалізаціями, які передбачають соціальну роботу з дітьми та молоддю (BSc [Hons] Childhood and Youth) [8]. Тривалість навчання на денній формі - 3 роки. В рамках програми професійної підготовки студентів навчають глибокому розумінню проблем, пов'язаних з дітьми та підлітками; при цьому значний акцент ставиться на оволодіння технологіями втручання в життя дітей та підлітків групи "ризику", на розуміння впливу соціальних, культурних та політичних факторів впливу дітей та молодь. Теоретична програма навчання складена за модулями та оцінюється через підготовку письмових робіт, проектів, складання іспитів та аналіз окремого випадку (case study). Студенти також проходять і практичне навчання на відповідних базах практики.

Магістерську програму з обов'язковим до вивченням курсом "Соціальна робота з дітьми, молоддю та сім'ями" в Уельсі пропонує школа соціальних наук Університету м. Кардіф (School of Social sciences of University of Cardiff, Wales) [4]. Тривалість навчання - 2 роки за денною формою. На курс приймають студентів віком від 25 років (молодші за 25 років абітурієнти повинні представити довідку про наявність дворічного досвіду роботи у соціальній сфері). Програмою передбачено 100-денне теоретичне навчання в університеті та 100-денне навчання в агентствах на базах практики на кожному з 2-х років навчання. Навчання оцінюється через перевірку письмових робіт, проектів, вивчення конкретного випадку (case study) та практику.

Висновки