Інформаційне суспільство як особливу характеристику постіндустріального суспільства досліджували Н. Луман, Є. Тоффлер, М. Маклюен [10,18,12]. Розвиток високотехнологічних інформаційних мереж вони розглядали як основну умову формування інформаційного суспільства. М. Маклюен висунув теорію, згідно з якою всі засоби передачі інформації і взагалі всі засоби спілкування та комунікації є вирішальним фактором розвитку суспільства, а становлення глобальної спільноти представив у вигляді "глобального села" [12].Н. Луман, визнаючи прогрес технологій каталізатором розвитку інформаційного суспільства, розглядає саме суспільство не як сукупність індивідів, а як сукупність комунікацій між ними [10].

Глобалізація як об'єктивний процес історичного розвитку представлена в працях Є. Гідденса, М. Квека. Є. Гідденс констатує факт розвитку сучасного світу, як неконтрольований процес, що вислизає з рук [4]. Щодо наслідків глобалізації, то вона, за словами М. Квека, творить багатовимірне, поліцентричне, умовне суспільство [8, с.279].

Теоретичні основи глобальної освіти в центрі уваги У Бека, К. Коліна, П. Скотта [1, 6, 16]. Глобалізація, за П. Скоттом, робить особливо актуальним завдання поширення національних культур, сприяє стандартизації навчання (під впливом сучасних інформаційних технологій і появи глобальних мереж) [16, с.3]. У Бек називає однією з великих політичних відповідей на глобалізацію створення і вдосконалення суспільства освіти і знань [1, с.238].

Проблеми взаємозв'язку глобалізації та освіти є предметом досліджень багатьох українських науковців. Теоретико-методологічне обґрунтування розвитку системи освіти України під впливом глобалізаційних процесів здійснюють В.Г. Кремінь, В.О. Огнев'юк [7, 14]. Динаміку освітніх процесів у сучасному філософському дискурсі досліджують Н. Касярум, В. Михайлович, Н. Скотна [5, 13, 17].

Мета дослідження: розглянути причини трансформації освіти в контексті сучасних процесів глобалізації, виявити основні тенденції процесів освітньої трансформації.

Виклад основного матеріалу. Глобалізаційні процеси стали одним із тих чинників, які зумовили трансформацію класичної системи освіти. Серед причин трансформації освіти - цивілізаційні зміни, що породжуються еволюційним розвитком людства. Є. Тоффлер наголошує, що інформація набуває найбільшої цінності, ніж коли-небудь, як "важлива сировина цивілізації Третьої хвилі", і нова цивілізація перебудує систему освіти та наукових досліджень [18, с.180].

Збагнути процеси трансформації освіти неможливо поза контекстом трансформаційних процесів економіки, суспільства, держави, спричинених глобалізацією. Людство на шляху до епохи економіки знань перетворює освіту на вирішальний фактор свого розвитку. Під впливом глобалі - заційних процесів на виробництво, що стає дедалі високотехнологічним та наукомістким, посилюється роль знань, інтенсивність їх набуття та використання в реальному житті.

Констатуючи потребу кардинальних змін в освіті, В. Кремінь пов'язує їх зі "вступом людства на перетині тисячоліть до нового типу цивілізації, опануванням нового способу мислення й різновидом прогресу" [7, с.8]. Сучасна цивілізація вступила в новий тип прогресу - інноваційний, що характеризується високою динамікою змін знань, інформації та технологій. Настав час, коли знання оновлюються швидше, ніж відбувається зміна поколінь.

Постійно змінюване середовище є характерною рисою сучасного життя людини і суспільства. Людина має вчитися жити в нових умовах, професійно діяти та адаптуватися до змін впродовж усього життя. Знання стають методологічною основою життя та діяльності людини: необхідно вчитися не тільки творчо засвоювати знання, а й використовувати їх у практичній діяльності. Саме такий підхід в освіті забезпечить перехід до економіки та суспільства, заснованих на знаннях. Знання, за словами М. Квека, змінюють свою конфігурацію [8, с.271].

Цивілізаційні виклики зумовили перехід суспільства від класичної стандартної освіти до освіти впродовж життя. Це задекларовано в документах ЮНЕСКО, де освіта визначається як безперервний процес формування особистості та виховання людини від її народження до кінця життя [3]. Перехід до безперервної освіти - одна з найважливіших загальноосвітніх тенденцій. Він передбачає систему освіти, яка задовольняє потреби самореалізації людини впродовж життя і дає можливість відповідати на виклики сучасного світу, що стрімко змінюється.

Одним із важливих факторів змін в освіті виступають також соціально-економічні трансформації в епоху глобалізації. Саме вони формують нові умови світового ринку праці та визначають потреби і запити суспільства на освітні послуги. Глобалізаційні процеси об'єднують економічну, політичну та культурну сфери, зближують економічний розвиток країн, формують єдиний світовий ринок праці, товарів та послуг. І слід погодитись з думкою В.А. Михайловича, що в цих умовах відбувається перехід від інформуючої "освіти для себе" до нової діяльнісної "освіти для інших" [13]. Нова парадигма діяльнісної освіти орієнтована на практичні результати, створення корисних для суспільства інноваційних продуктів. Результатом освіти стають не знання самі по собі, а їх втілення в інноваційний продукт, що має ринковий попит. Саме інтелектуальний капітал - знання, інтелект, інформація є найважливішим активом сучасного світового економічного ринку, а не матеріальні ресурси. Вже зараз цілком очевидно, як стверджує М.І. Романенко, в рамках парадигмальної освітньої революції епохи інформаційного суспільства відбувається перетворення сфери освіти на основну форму життєдіяльності людини і суспільства та повна переорієнтація освітньої діяльності на забезпечення умов для саморозвитку особистості, гармонізацію відносин у суспільстві та забезпечення умов виживання людства [15, с.153].

Основою діяльності освічених людей стає постійний пошук нових знань, що допоможуть у створенні більш ефективних, малозатратних та екологічно безпечних продуктів. Тому освіту на цьому етапі трансформації можна розглядати і як послугу, що продається, і як власність - інтелектуальний капітал. Застережливими щодо формування освітньої нерівності, пов'язаної з глобалізацією, є погляди науковців Г. Коліна і Г. Макбурні [6, 11]. Головними причинами нерівності в питаннях освіти вони виділяють неоднаковий доступ до інформаційних технологій і мов міжнародного спілкування, обмежений доступ до знань. Вибудовуючи систему бюджетної, позабюджетної, приватної освіти, необхідно враховувати, що максимальна доступність освіти, її демократизація є основою стабільного суспільства.

Визначаючи фактори трансформації освіти, слід звернути увагу на те, що продуктом глобалізації є формування відкритого освітнього простору. В Білій книзі національної освіти України зазначається, що відображенням складних і суперечливих процесів глобалізації у сфері освіти є активне формування інноваційних утворень: світовий освітній простір", "європейський освітній простір", "світові освітні мережі" [2, с.8]. Це явище, безумовно, впливає на розвиток освіти. Н. Касярум виділяє такі характерні тенденції: перехід від елітарної вищої освіти до високоякісної освіти для всіх; поглиблення міждержавної співпраці в освіті; збільшення в змісті освіти гуманітарної складової; поширення інновацій при збереженні національних традицій країн [5, с.109]. До проявів відкритого освітнього простору слід віднести можливість здобуття освіти в іншій країні, обмін викладачами та студентами, єдині вимоги до визнання дипломів про освіту. Глобалізація освіти проявляється в універсалізації навчального планування, що здійснюється за рахунок попиту певного типу фахівця на глобальних ринках праці.

Саме таким чином, через гармонізацію та уніфікацію системи Європейської вищої освіти за Болонською декларацією 1999 р., відбувається освітня глобалізація країн Європи. Оновлення змісту та інтеграція української освіти в європейський та світовий освітній простір здійснюється завдяки приєднанню України до Болонського процесу. Це, безперечно, підвищує підготовку фахівців, здатних вийти на світовий ринок праці.

М. Квек засвідчує, що ми є свідками переозначення вищої освіти, де інститут університету грає важливу роль у процесі становлення загальноєвропейської вищої освіти та науки. Як наслідок,. бачимо зближення національних освітніх політик, котрі. більше не трактують вищу освіту як щось особливе чи унікальне, а розцінюють її як безпосередній і дедалі більш вимірюваний чинник для розвитку нової знаннєвої економіки [8, с.17].

Але є певні застереження процесу інтернаціоналізації освіти. Попередній досвід, на якому ґрунтувалися національні освітні моделі, втрачає свою актуальність. Інтернаціоналізація освіти, що зумовлена входженням національних освітніх систем в єдиний освітній простір, загострила ряд протиріч між глобальним і національним, загальним і індивідуальним, традиційним та інноваційним. З огляду на це, реформування має бути зорієнтованим на збереження кращого досвіду національної системи освіти та враховувати досягнення світової освітньої практики.

Людина постала перед необхідністю ефективного функціонування в умовах глобалізованого інформаційного суспільства, інформаційної насиченості життєвого середовища та підвищеної комунікативності життєдіяльності. Серед чинників трансформації освіти слід виділити стрімкий розвиток інформаційних технологій. Інформатизація освіти поступово перетворює традиційну освітню систему на інноваційну, з характерними рисами відкритої освіти, забезпечуючи індивідуальну траєкторію самовдосконалення та самореалізації людини через навчання впродовж усього життя. Використання технологій дистанційного навчання дає можливість навчатися всім, незалежно від віку, матеріального становища та місця проживання, робить освіту доступною і мобільною.

З огляду на перспективи розвитку освіти, В. Огнев'юк визначив двоєдине завдання: з одного боку, освіта повинна осучаснюватися на основі новітніх технологій через широке впровадження у навчально-виховний процес інформаційно-комп'ютерних технологій, а з іншого - формувати у молоді компетенції, необхідні для успішної самореалізації після завершення школи в інформаційному суспільстві [14, с.10].

Сучасні інформаційні технології дозволяють абсолютно змінити сам процес організації навчання, заснованого на інформаційно-комунікаційних технологіях Процес інформатизації суспільства забезпечив пріоритетність принципу неперервності освіти, розширив освітні можливості людини за рахунок розвитку дистанційної освіти, яка, як соціальний феномен, ще чекає на своє подальше осмислення та філософську рефлексію.

Філософія освіти, заснована на безпосередньому спілкуванні суб'єктів освітньої діяльності "вчитель-учень", сьогодні доповнюється інформаційно-комунікаційними технологіями. За рахунок цього освіта перетворюється на "відкриту систему". Тепер отримати знання можна з різних джерел, а вчителі вже не виступають єдиним джерелами інформації. Знімаються обмеження простору і часу, утворюється абсолютно нове віртуальне-інтерактивне навчальне середовище. Постає проблема високої компетентності педагогів, їх професійної підготовленості до роботи в нових умовах, формування нових педагогічних ролей. Характерними рисами навчально-виховного процесу є модульність, адаптивність, гнучкість, економічна ефективність, зорієнтованість на споживача. Швидкий розвиток відкритої та дистанційної освіти робить освітні послуги стандартизованими та конкурентоздатними, доступними та якісними. З'являється нова освітня модель як інформаційно-комунікативна система з мережевою структурою. На сучасному етапі глобалізації технології дистанційного навчання активно впроваджуються в навчально-виховний процес вищих навчальних закладів, установ післядипломної освіти і є стратегічним напрямком у реформуванні освіти.

Розглянувши фактори глобалізації, що безпосередньо впливають на процеси трансформації освіти, спробуємо визначити напрями цих процесів.

Так, цивілізаційні зміни, що ведуть до формування інформаційного суспільства, стрімкий розвиток інформаційних технологій вимагають всеохоплюючої інформатизації освітніх систем. Формування інформаційної компетентності, навчання комп'ютерної та інформаційної грамотності, отримання необмежених обсягів інформації з будь-яких галузей знань, запровадження дистанційного навчання забезпечить готовність підростаючого покоління до життєдіяльності в інформаційному суспільстві.

Створення відкритого освітнього простору передбачає інтеграцію та координацію національних освітніх систем, зберігаючи при цьому національну ідентичність. Інтегруючись в єдиний освітній простір, поєднуючи освітні ресурси, розширюючи мобільність і взаємообмін викладачів та студентів, відбувається процес поступової інтернаціоналізації освіти. Інтернаціоналізація передбачає реструктуризацію ієрархії освітніх установ, взаємопроникнення національних систем освіти, розширення багатосторонніх зв'язків щодо надання та отримання освітніх послуг, сприяє глобалізації освіти.

Глобалізація освіти впливає на зміни способу життя народів і країн, може призвести до повного руйнування держав і національних культур. Формуючи громадянина світу, важливо зберегти акцент на формуванні національної ідентичності. Основна вимога до сучасної освіти - забезпечення балансу між глобальною та національною педагогікою, полікультурністю та національною свідомістю.

Соціально-економічні трансформації світового ринку зумовлюють стандартизацію освітніх вимог та критеріїв якості освіти. Тому особливого змісту набуває поняття "якості освіти" як показника глобальних інновацій.

Враховуючи вищевикладене, можна припустити, що трансформація освіти в епоху глобалізації здійснюється за такими напрямками:

• Інформатизація освіти та формування глобальної освітньої мережі.

• Інтернаціоналізація освіти зі збереженням національної ідентичності освітніх систем.

• Стандартизація освітніх вимог та критеріїв якості освіти.

Серед основних тенденцій процесів трансформації можна визначити:

- демократизацію освіти (її доступність, створення системи безперервної освіти, становлення інституту "відкритого університету");

- соціалізацію освіти (задоволення потреб самореалізації особистості впродовж життя, забезпечення конкурентоспроможності на світовому ринку праці);

- диверсифікацію освіти (багатоваріантність змісту, форм та методів навчання, створення системи різнорівневих навчальних закладів).

Неможливо не погодитись з думкою дослідниці Надії Скотної, яка відзначає, що навколо освіти, особливо вищої, групується багато ключових питань глобалізації: стратегія інтернаціоналізації; транснаціональна освіта; забезпечення міжнародної якості; підприємницькі підходи до функціонування освіти; регіональна і міжрегіональна співпраця; інформаційна і комунікаційна технології., проблеми рівноправності та доступності освіти [17, с.75].

Висновки. На сучасному етапі розвитку суспільства освіта стає найважливішим фактором глобалізації. Глобалізаційні процеси знаходять відображення як у змісті освітнього процесу, так і в формах його організації. Це приводить до кардинальних змін, абсолютно нових завдань, що визначають стратегію розвитку освіти.

В контексті світової глобалізації ми є свідками формування глобальної освітньої моделі, яку, в свою чергу, можна розглядати як критерій глобалізації. Глобалізація освіти відображається в процесі пристосування системи навчання та виховання до запитів світової ринкової економіки, спрямування на вирішення викликів глобалізованого сучасного світу. Глобалізація - це універсалізація навчального планування, що здійснюється за рахунок попиту певного типу фахівця на глобальних ринках праці.

Розглядаючи демократизацію, соціалізацію та диверсифікацію освіти як основні тенденції процесів трансформації, маємо звернути увагу на їх подальший розвиток. Зміни в освіті, перш за все, торкаються проблем становлення та розвитку особистості, яка в подальшому визначатиме цінності нового суспільства. В цьому питанні важлива двопросторова перспектива: що ми хочемо отримати в процесі навчання, що ми можемо дати в результаті. Прогнозування тенденцій у сфері освіти сприятиме подоланню можливих ризиків при переході від традиційної системи освіти до моделі глобальної освіти. Розуміння причин, тенденцій та перспектив світових освітніх трансформацій дасть можливість вибудовувати освітню стратегію, зорієнтовану на активну позицію України в розвитку освіти в якісно нових умовах.

Бібліографічні посилання