Процес реформування документознавчої освіти в контексті європейської інтеграції України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Процес реформування документознавчої освіти в контексті європейської інтеграції України

Юлія Бриль, викладач кафедри теорії та практики управління Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»

У статті розглянуто окремі аспекти реформування документознавчої освіти України в умовах трансформації суспільства та євроінтеграції. Проаналізовано інноваційні норми Закону України «Про вищу освіту», їх значення для якісних змін у системі підготовки висококваліфікованих фахівців документно-інформаційної сфери та запровадження європейських стандартів вищої освіти. Виконано порівняльний аналіз переліків галузей знань і спеціальностей 2006, 2010 та 2015 рр. Розглянуто структуру та зміст Європейських кваліфікаційних рамок і Національної рамки кваліфікацій України. документознавчий вищий освіта фахівець

Юлия Бриль, преподаватель кафедры теории и практики управления Национального технического университета Украины «Киевский политехнический институт имени Игоря Сикорского «

ПРОЦЕСС РЕФОРМИРОВАНИЯ ДОКУМЕНТОВЕДЧЕСКОГО ОБРАЗОВАНИЯ В КОНТЕКСТЕ ЕВРОПЕЙСКОЙ ИНТЕГРАЦИИ УКРАИНЫ

В статье рассмотрены отдельные аспекты реформирования документоведческого образования Украины в условиях трансформации общества и перехода страны на евроинтеграционный путь развития. Проанализированы инновационные нормы Закона Украины «О высшем образовании», их значение для качественных изменений в системе подготовки высококвалифицированных специалистов документноинформационной сферы и внедрения европейских стандартов высшего образования. Выполнен сравнительный анализ перечней отраслей знаний и специальностей 2006, 2010, 2015 гг. Рассмотрена структура и содержание Европейских квалификационных рамок и Национальной рамки квалификаций Украины.

Yuliya Bryl, Lecturer of the Theory and Practice of Management Department National Technical University of Ukraine «Ihor Sikorskiy Kyiv Polytechnic Institute»

THE PROCESS OF REFORMING OF THE DOCUMENTARY STUDIED EDUCATION IN THE CONTEXT OF THE EUROPEAN INTEGRATION OF UKRAINE

The article deals with the role of the quality of education, in particular, the higher education, as one of the main indicators of the quality of living standards, the instruments of social and cultural unity and the economic prosperity of society.

The author considered the normative-legal acts and the normative-methodical documents concerning the higher education issues. The innovational norms of the Law of Ukraine «On Higher Education «, their significance for the qualitative changes in the system of preparation of highly skilled experts of the documentary and informational sphere and introduction of European standards of higher education are analyzed.

The results of the analysis revealed that according to the list of the 2006 and 2010 years, the preparation of documentation carried out within the field of knowledge «Culture" specialty «Documentation and Information". In the approved by the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine dated April 29, 2015, under No. 266 of the 2015 List, an association of two separate branches of knowledge «Culture" and «Arts" was united into one - «Culture and Arts ", and the name of the specialty was expanded and transformed into - «Information, Library and Archival Affairs ".

The emphasis is laid on the development and implementation of the state education standards of new generation at all levels of higher education of the specialty 029 «Information, Library and Archival Affairs".

П

остановка проблеми. Сьогодні перед Україною постають виклики, що зумовлені процесами європейської інтеграції. Безумовно, період реформування завжди складний для суспільства, оскільки впроваджувані зміни наштовхуються на супротив змінам і критику. Однак, об'єктивно результати реформ можна буде оцінити лише за декілька років, і ті зміни української системи вищої освіти, які сьогодні відбуваються - важливий крок зближення України із Європейським Союзом, а й, відтак, надання можливості конкурувати в освітньому просторі.

Наразі проблема реформування та пошуку перспектив розвитку системи вищої освіти та науки України в контексті євроінтеграційних процесів набуває масштабності у зв'язку з доцільністю адаптації її до динамічних змін у глобалізованому світі. Відповідні трансформації торкнулися, у тому числі, й документознавчої освіти.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Проблемам вищої освіти України в контексті інтеграційних процесів приділяється значна увага у працях вітчизняних дослідників, таких як: В.П. Андрущенко, М.В. Братко, Г.П. Васянович, А.В. Вихрущ, М.Ф. Головатий, Л.М. Гриневич, О.А. Дубасенюк, М.Б. Євтух, Г.П. Клімова, В.Г. Кремень, В.І. Луговий, О.П. Мещанінов, УВ. Науменко, Л.А. Овсянкіна, В.О. Огнев'юк, М.П. Пантюк, В.В. Пашков, С.О. Сисоєва, І.В. Соколова, М.Ф. Степко, В.Д. Шинкарук та ін.

Основні проблеми вищої професійної освіти і навчання майбутніх фахівців документно- інформаційної сфери досліджували провідні вітчизняні науковці: В.В. Бездрабко, Н.М. Гайсинюк, С.В. Дубова, С.Г. Кулешов, Н.М. Кушнаренко, Г.Д. Малик, О.В. Матвієнко, Н.С. Назаренко, Ю.І. Палеха, М.С. Слободяник, В.Г. Спрінсян, Л.Я. Філіпова, ГМ. Швецова-Водка, О.К. Янишин та ін.

Аналіз та узагальнення праць із цієї проблематики дозволяють дійти висновку, що наразі особливої уваги потребує розгляд проблеми поступового структурного реформування та модернізації вищої документознавчої освіти України в контексті інтеграційних процесів освітнього простору з метою підготовки компетентного кваліфікованого, конкурентоспроможного на ринку праці фахівця, здатного бути активним учасником суспільного розвитку.

Мета статті - визначити існуючі проблеми реформування та перспективи розвитку системи вищої освіти України, зокрема, вищої документознавчої освіти в контексті інтеграційних процесів освітнього простору.

Виклад основного матеріалу. Освіта - це о снова прогре су людства, яка має бути пріоритетною галуззю внутрішньої політики кожної держави. У сучасних умовах світової глобалізації освіта відіграє одну з найважливіших ролей в становленні глобального інформаційно- орієнтованого суспільства, що сприяє підвищенню рівня та якості життя, економічному зростанні, зміцненню стабільності в державі, сталому розвитку суспільства та слугує багатовимірною платформою для інтеграції у світове співтовариство. Європейський і світовий досвід переконливо свідчить, що чим вищий рівень освіти громадян, тим потужніший науково- технічний прогрес держави, тим вищий рівень життя, досконаліші демократичні інститути і т. д.

Зазначені освітні завдання повинні реалізуватися через якісно організовану підготовку фахівців, яка повинна відповідати сучасним вимогам ринку праці та здатна передбачити його розвиток; виокремлення освітньо-наукових пріоритетів, які забезпечуватимуть не тільки якісну професійну підготовку фахівця, але й - підготовку до життя в умовах сучасного суспільства, розкриваючи при цьому внутрішній потенціал особистості. Не менш важливим є забезпечення соціального контексту вищої освіти, що ґрунтується на принципах соціальної справедливості, відповідальності та гуманізму й надає можливість випускникам вишів будувати успішну професійну кар'єру

Однак, значна увага науковців концентрується навколо питань ролі якості освіти як одного із основних індикаторів якості рівня життя, інструментів соціальної та культурної єдності й економічного процвітання суспільства, що беруть участь у створенні єдиного європейського освітнього простору Тобто, якість освіти - це один із ключових принципів європейської вищої освіти.

Якість освіти визначається не тільки сукупністю знань з урахуванням вироблення певних навичок у студентів, котрі надають змогу їм ефективно використати здобуті знання у подальшому професійному зростанні, але й - параметрами особистісного, світоглядного та громадянського розвитку. Відтак, проблема якості освітнього процесу в науковому дискурсі розглядається з позицій загальнолюдської та соціальної цінності освіти [4].

Одним із пріоритетних напрямів діяльності нашої держави на сучасному етапі розвитку є реформування вищої освіти, яке пов'язане з приведенням політичних, фінансово-економічних і суспільних інститутів держави, дотичних до сфери освіти, відповідно до визначеної мети розвитку освіти [13].

Реалізація системних освітніх реформ, започаткованих в Україні, покладена на виконання основних завдань, задекларованих у Стратегії реформування вищої освіти в Україні до 2020 року: 1) забезпечення конституційних прав громадян на якісну вищу освіту та рівного доступу до якісної вищої освіти; 2) реорганізація системи управління вищої освіти з метою забезпечення захисту національних, регіональних і місцевих інтересів, а також інтересів всіх суб'єктів національної системи вищої освіти України; 3) трансформація університетів у центри незалежної думки, які здатні сформувати відповідний персонал та ідеї (а також їх реалізацію) для прискореної модернізації країни; 4) забезпечення справедливої конкуренції між закладами вищої освіти як запоруки високої якості вищої освіти; 5) створення належного зв'язку між ринком праці та системою вищої освіти; 6) інтеграція вищої освіти України у світовий і Європейський освітньо-науковий простір [11].

Суттю реформування є створення умов для рівного доступу осіб до вищої освіти відповідно до вимог Конституції України. Основні засади реформ освітньої системи та модернізації вищої освіти нашої держави закладені в новому Законі України «Про вищу освіту» [11].

Безперечно, розвиток вітчизняної системи підготовки й атестації науково-педагогічних і наукових кадрів безпосередньо пов'язаний із набуттям чинності нового Закону України «Про вищу освіту» від 06 вересня 2014 року [5], низка принципових новацій якого поетапно впроваджувалися в дію протягом 2014 - 2017 років. Положення Закону України орієнтовані на єдину освітню систему підготовки фахівців і кадрів, що відповідає принципам Болонського процесу та Міжнародній стандартній класифікації освіти (ISCED). Це сприятиме поєднанню освітньої й наукової сфер, відокремленість яких значно гальмувало розвиток кожної із них [5].

Відповідно, в Законі України «Про вищу освіту» від 06 вересня 2014 року виділено такі основні принципи державної політики у сфері підготовки компетентних кваліфікованих фахівців: міжнародної інтеграції та інтеграції системи вищої освіти України у Європейський простір вищої освіти, за умови збереження і розвитку досягнень і прогресивних традицій національної вищої школи; сприяння сталому розвитку суспільства шляхом підготовки конкуренто-спроможного людського капіталу та створення умов для освіти протягом життя; державної підтримки підготовки фахівців з вищою освітою для пріоритетних галузей економічної діяльності, напрямів фундаментальних і прикладних наукових досліджень, науково-педагогічної та педагогічної діяльності та ін. [5].

Серед основних революційних змін у вищій освіті, які започатковані й закріплені законодавством України є запровадження, як і у Європі, 5 рівнів вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий) рівень; науковий рівень, котрі реалізуються за відповідними освітньо-професійними, освітньо- науковими та науковими програмам. Ступені бакалавра, магістра та доктора філософії (PhD) відповідають прийнятій у більшості країн Європи кваліфікації, що полегшить академічну мобільність українських студентів і науковців. Окрім того, встановлюються нові засади атестації здобувачів ступенів доктора філософії та доктора наук та передбачається створення окремого колегіального органу - Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти [5].

Також на сьогодні законодавчо закріплено обсяг кредитів ЄКТС, який є необхідним для здобуття відповідного ступеня вищої освіти. Нормативний обсяг освітньо-професійної програми молодшого бакалавра - 90 - 120 кредитів ЄКТС, освітньо-професійної програми бакалаврської підготовки становить 180 - 240 кредитів ЄКТС, освітньо-професійної програми магістерської підготовки (практичного профілю) - 90 - 120 кредитів ЄКТС (1,4 року), освітньо- наукової програми магістерської підготовки (академічного профілю) становить 120 кредитів ЄКТС (1,9 роки), з них не менше 36 кредитів ЄКТС - обов'язковий дослідницький (науковий) компонент. Інших вимог до змісту освітньо- професійних або освітньо-наукових програм не визначено, що створює можливості для індивідуалізованого навчання в магістратурі. Освітньо-наукова програма підготовки докторів філософії повинна містити освітню складову обсягом 60 кредитів ЄКТС (4 роки) [5].

Актуальною проблемою сучасної вищої освіти є неузгодженість структури та якості підготовки фахівців і попиту ринку праці. У зв'язку із цим, одним з важливих завдань сьогодення є зміцнення діалогу освітньої спільноти й співтовариств роботодавців. Такий діалог зумовлює наявність взаєморозуміння і вимог. Відповідно, існують вимоги до кваліфікації фахівців документно- інформаційної сфери з одного боку від роботодавців, які встановлюються ринком, а з другого від системи вищої освіти, які визначаються Міністерством освіти і науки України. Таким чином, для кращого забезпечення та функціонування ринку праці доцільно вести конструктивний діалог, ефективну соціальну взаємодію та використовувати особливий інструмент, який би зводив «до одного знаменника» висунуті вимоги до фахівця.

На думку експертів, таким «інструментом» має бути, так звана, Рамка кваліфікацій - система класифікації та їх визначення у вигляді дескрипторів - узагальненого опису результатів навчання, що містять чітко сформульовані критерії належності до певної кваліфікацій [3].

У Європейському просторі вищої освіти рамки кваліфікацій запроваджуються на загальноєвропейському та національному рівнях та поділяються на:

- Європейські метарамки кваліфікацій (Рамка кваліфікацій Європейського простору вищої освіти (Framework for Qualifications of the European Higher Education Area, QF-EHEA) [17] та Європейська рамка кваліфікацій для навчання впродовж життя (European Qualifications Framework for Lifelong Learning, EQF-LLL) [15]);

- Національні рамки кваліфікацій, які мають охоплювати усі освітні кваліфікації (кваліфікації вищої освіти) у національній системі освіти.

Окрім цього, з метою визначення загальних вимог до результатів навчання для здобувачів кваліфікацій за галузевими ознаками запроваджуються галузеві рамки кваліфікацій, які мають охоплювати усі освітні кваліфікації (кваліфікації вищої освіти) у межах певних галузей освіти.

Прийнята в 2005 році Рамка кваліфікацій

Європейського простору вищої освіти на конференції Європейських міністрів, відповідальних за вищу освіту, охоплює кваліфікації вищої освіти та дійсна для усіх країн- учасниць Європейського простору вищої освіти та встановлює загальні вимоги, в межах яких кожна країна має розробити власну національну рамку кваліфікацій, яка має безпосередньо впливати на програми вищої освіти (програми навчання) [1; 12; 17].

Основою метарамки кваліфікацій Європейського простору вищої освіти є дублінська модель універсальних описів типових результатів навчання (Dublin Descriptor). Дублінські дескриптори описують кваліфікації трьох циклів вищої освіти у п'яти термінах компетентностей: знання та розуміння; застосування знань (тобто уміння); формулювання суджень; комунікативні уміння; здатність до самостійного навчання [1; 12; 17].

Рекомендації щодо впровадження Європейської рамки кваліфікацій для навчання впродовж життя ухвалені Європейським Парламентом та Радою Європейського Союзу в 2008 році. Вона охоплює всі рівні освіти та дійсна не тільки для країн- членів Європейського Союзу, але й для країн, що вступають до Європейського Союзу, та країн Європейського економічного простору.

Європейська рамка кваліфікацій для навчання впродовж життя надає загальний опис восьми прийнятих у Європейському Союзі кваліфікаційних рівнів. Кожний із восьми рівнів визначений набором дескрипторів, що відображують результати навчання (навчальні результати), притаманні кваліфікаціям цього рівня, у термінах знань, умінь, автономності та відповідальності [1; 12; 15].

Відтак, Рамки кваліфікацій у Європейському просторі вищої освіти не покликані накладати адміністративні обмеження, або робити національні системи освіти ідентичними. Навпаки, рамки кваліфікацій у Європі покликані бути інструментом для встановлення балансу між тим, що має бути спільним (загальним) і національною специфікою. У цьому контексті загальноєвропейські рамки кваліфікацій сприяють прозорості шляхом встановлення загальних підходів для різноманітності, яка є інструментом та однією з переваг європейської вищої освіти, що сприяє розумінню цієї різноманітності. Це означає, що національні рамки кваліфікацій повинні мати багато спільного, але не мають бути повністю ідентичними.

Європейські метарамки кваліфікацій можуть застосовуватися для співставлення кваліфікацій різних національних кваліфікаційних систем з метою забезпечення міжнародного визнання кваліфікацій здобутих у різних країнах [12].

Процес розроблення Національної рамки кваліфікацій (НРК) в Україні було розпочато у 2010 році з урахуванням основних принципів, що властиві аналогічним рамковим структурам Європейського Союзу та інших держав: 1 ) наступність і безперервність розвитку кваліфікаційних рівнів; 2) прозорість опису кваліфікацій для всіх користувачів; 3) відповідність ієрархії кваліфікаційних рівнів структурі розподілу праці і національної системи освіти України; 4) урахування міжнародного досвіду щодо структури і змісту НРК [2; 14].

Національна рамка кваліфікацій України [6] - ключовим документ нової системи нормативноправового забезпечення об'єднання сфер праці й вищої освіти, орієнтованої на умови ринкової економіки та її гармонізації із загальноєвропейськими ринками праці й освітніх послуг Вона є наскрізною 10-рівневою рамкою, що відповідає структурі системи освіти України, сприяє забезпеченню наступності всіх кваліфікацій та надає НРК національний характер.

Кваліфікаційні рівні НРК описуються через систему дескриптори, які формулюються у термінах результатів навчання на основі вимог до знань, умінь, комунікативної компетентності, автономності та відповідальності, загальної компетентності [6].

НРК має важливе методологічне значення й безпосередньо впливає на принципи формування й зміст освітніх стандартів, програм навчання, систему роботи викладачів, має привести до змін, необхідних для підвищення рівня якості освіти, до зміни характеру змісту освіти.

Як бачимо, процес реформування та модернізації вищої освіти в нашій країні відбувається в досить складних умовах. Соціально-економічні, політичні, культурні зміни нашого суспільства, які відбуваються у короткі терміни, суперечливо позначилися на стані й перспективах розвитку вищої освіти. Однак, зі становленням відкритого інформаційного суспільства, що базується на демократії, ринковій економіці, використанні інформаційно- комунікаційних технологій та розвиненій мережі телекомунікацій, які у своїй єдності забезпечують доступ до інформації та її використання. Це зумовлює доцільність внесення принципових змін у систему вищої освіти в контексті входження України до Європейського освітнього простору.

При цьому особливої уваги заслуговує документознавча освіта. Саме документознавча освіта є однією із складових комплексного, динамічного розвитку особистості, економічної, соціальної, культурної та наукової життєдіяльності суспільства.

До 01 вересня 2016 року підготовка здобувачів вищої освіти зі спеціальності «Документознавство та інформаційна діяльність» здійснювалася за затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2015 року за № 787 «Про затвердження переліку спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційними рівнями спеціаліста і магістра» [9], а підготовка наукових кадрів з наукової спеціальності 27.00.02 «Документознавство, архівознавство» здійснювалася відповідно до Наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 14 вересня 2011 року за № 1057 «Про затвердження Переліку наукових спеціальностей» [8].

Згідно з положеннями Закону України «Про вищу освіту» [5] Міністерству освіти і науки України необхідно було сформувати єдиний перелік спеціальностей на засадах поєднання чинного переліку спеціальностей, за яким здійснюватиметься підготовка фахівців у вищих навчальних закладах, з чинним переліком спеціальностей, за яким проводиться захист дисертацій на здобуття наукових ступенів кандидата наук і доктора наук, присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань, взявши за основу останній. При цьому, чинні спеціальності запропоновано вважати спеціалізаціями, які розробляються та затверджуються безпосередньо вищими навчальними закладами та не підлягають затвердженню державними органами.

У рамках освітніх реформ Міністерством освіти і науки України та на виконання Закону України «Про вищу освіту» було розроблено новий перелік галузей знань і спеціальностей, за яким здійснюватиметься підготовка здобувачів вищої освіти.

Аналізуючи Переліки 2006, 2010 років та новий Перелік 2015 року, спостерігаємо скорочення, ліквідацію цілої низки галузей знань та спеціальностей, у яких ми маємо високі здобутки або конкурентні переваги. До переліку включено 121 спеціальностей, що охоплюють 29 галузей знань, за якими здійснюватиметься підготовка здобувачів вищої освіти у вищих навчальних закладах. Новий перелік спеціальностей викликав дискусію в інформаційному просторі, а також в академічному середовищі [7].

Щодо документознавчої освіти та підготовки фахівців у межах спеціальності «Документознавство та інформаційна діяльність» аналіз Переліків 2006 та 2010 років показав, що дана спеціальність відноситься до галузі знань «Культура» в розділі «Гуманітарні науки та мистецтво». Відповідно в новому переліку серед галузей знань виокремлено «Культура і мистецтво» та передбачено низку спеціальностей.

Як бачимо, в новому Переліку 2015 року відбулося об'єднання двох окремих галузей знань «Культура» та «Мистецтво» в одну - «Культура і мистецтво» з такими спеціальностями, як: «Аудіовізуальне мистецтво та виробництво», «Дизайн», «Образотворче мистецтво, декоративне мистецтво, реставрація», «Хореографія», «Музичне мистецтво», «Сценічне мистецтво», «Музеєзнавство, пам'яткознавство», «Менеджмент соціокультурної діяльності», «Інформаційна, бібліотечна та архівна справа» [7].

Наступним кроком центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки України було розроблення та затвердження таблиць відповідностей переліків галузей знань та спеціальностей, за якими здійснюватиметься підготовка здобувачів вищої освіти у вищих навчальних закладах.

Відповідно до запровадженого Переліку 2015 спеціальність 7/8.02010501 «Документознавство та інформаційна діяльність» відповідає спеціальності 029 «Інформаційна, бібліотечна та архівна справа». У свою чергу, підготовка здобувачів вищої документознавчої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у вищих навчальних закладах або у наукових установах буде здійснюватися у межах нової галузі знань 02 «Культура і мистецтво» (спеціальність 029 «Інформаційна, бібліотечна та архівна справа») [7].

Підсумовуючи, можемо стверджувати, що створення нового Переліку галузей знань та спеціальностей - значні трансформаційні зрушення у системі вищої освіти і науки України.

У контексті нової освітньої парадигми постає питання щодо можливостей розроблення стандарту вищої освіти для всіх рівнів вищої освіти зі спеціальності 029 «Інформаційна, бібліотечна та архівна справа».

Нормативною базою для підготовки проектів нових стандартів освітньої діяльності та вищої освіти за спеціальністю 029 «Інформаційна, бібліотечна та архівна справа» є: Конституція України, прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року; Закон України «Про вищу освіту»; Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Національної рамки кваліфікацій» від 23 листопада 2011 року за № 1341; Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти» від 29 квітня 2015 року за № 266 та інші нормативно-правові акти та нормативно-методичні документи.

У чинному Законі України «Про вищу освіту» визначено, що стандарт вищої освіти - це сукупність вимог до змісту та результатів освітньої діяльності вищих навчальних закладів і наукових установ за кожним рівнем вищої освіти в межах кожної спеціальності [5].

Стандарти вищої освіти розробляються відповідно до Національної рамки кваліфікацій та мають базуватися на компетентнісному підході з метою використання їх для визначення та оцінювання якості змісту та результатів освітньої діяльності вищих навчальних закладів (наукових установ).

Розроблення галузевого стандарту вищої освіти нового покоління зі спеціальності 029 «Інформаційна, бібліотечна та архівна справа» є важливою складовою реформування документознавчої освіти в Україні. При розробленні складових галузевого стандарту доцільно, на наш погляд, дотримуватись загальних принципів їх формування та враховувати функціональні особливості фахівців документно-інформаційної сфери та архівної справи.

В основу розробки складових стандартів мають бути покладені міжнародні/національні стандарти якості освітніх послуг і стандарти професійної діяльності (в разі їх наявності), в яких відображені, в тому числі, і вимоги роботодавців до випускників університетів. Європейська асоціація якості у вищій освіті - European Association for Quality Assurance in Higher Education (ENQA) розробила стандарт «Standards and Guidelines for Quality Assurance in the European Higher Education Area» [16]. Цей стандарт містить рекомендації із забезпечення якості освіти в університетах, рекомендації для зовнішніх систем оцінювання якості та рекомендації для акредитованих агенцій і організацій з гарантії якості. У галузі забезпечення якості освіти статус міжнародного має стандарт ISO/IWA 2 «Quality management systems. Guidelines for the application of ISO 9001:2000 in education» - Системи менеджменту якості. Керівні вказівки із застосування ISO 9001:2000 в освіті. На наш погляд, ці стандарти можуть та повинні стати основою розробки та впровадження національних галузевих стандартів вищої освіти зі спеціальності 029 «Інформаційна, бібліотечна та архівна справа».

Тому вирішення проблем, пов'язаних із розробкою стандартів вищої освіти, покладається на сформовану центральним органом виконавчої влади у сфері освіти та науки України науково- методичну комісію з культури та мистецтва сектору вищої освіти Науково-методичної ради Міністерства освіти і науки України. До складу науково-методичної комісії включено дев'ять підкомісій, найменування яких збігається з найменуваннями спеціальностей.

Науково-методичну підкомісію сектору вищої освіти зі спеціальності 029 «Інформаційна, бібліотечна та архівна справа» очолив завідувач кафедри соціальних комунікацій та інформаційної діяльності Національного університету «Львівська політехніка» - Пелещишин Андрій Миколайович. Членами підкомісії є: завідувач кафедри книгознавства і бібліотекознавства Київського національного університету культури і мистецтв, Бачинська Надія Анатоліївна; завідувач кафедри інформаційних систем і технологій Національного транспортного університету, Гавриленко Валерій Володимирович; завідувач кафедри документознавства, інформаційної діяльності та українознавства Тернопільського національного економічного університету, Гомотюк Оксана Євгенівна; завідувач кафедри документознавства та інформаційно-аналітичної діяльності Приватного вищого навчального закладу «Європейський університет», Палеха Юрій Іванович; завідувач кафедри українознавства, документознавства та інформаційної діяльності Української академії друкарства, Пасічник Михайло Степанович; завідувач кафедри документознавства та книгознавства Харківської державної академії культури, Соляник Алла Анатоліївна [10].

Фахова спільнота визначає вектор розвитку. Таким чином, євроінтеграція та модернізація системи вищої освіти України є однією з основних передумов для розроблення та впровадження державних освітніх стандартів нового покоління на всіх рівнях вищої освіти спеціальності 029 «Інформаційна, бібліотечна та архівна справа», що, у свою чергу, на сьогодні активізувало питання пошуку педагогічною наукою і практикою шляхів підвищення рівня ефективності освітнього процесу та вдосконалення усіх його складових елементів.

Висновки. Отже, важливим напрямом державної політики України в сфері освіти є реформування і модернізація національної системи вищої освіти, в тому числі вищої документознавчої освіти, в контексті інтеграції її в європейський і світовий освітній простір. Варто підкреслити, що вирішення проблем реформування, а в подальшому - модернізації документознавчої освіти в Україні, відповідно до рівня світових освітніх стандартів, потребує виважених кроків і значного досвіду наукової та практичної роботи вітчизняних учених і фахівців з підготовки конкурентоспроможних і висококваліфікованих кадрів, у тому числі й у документно-інформаційній сфері, бібліотечній та архівній справах.

Література

1. Карпенко М. М. Компетентнісний підхід в освіті: оптимізація вітчизняної моделі Національної системи кваліфікацій: аналітична записка [Електронний ресурс] /М. М. Карпенко, А. Ю. Іщенко; Національний інститут стратегічних досліджень. -- Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/1415/. -- Назва з екрану.

2. Михайліченко М. В. До питання національної структури кваліфікацій вищої освіти: європейський і вітчизняний контекст / М. В. Михайліченко // Вісник Запорізького національного університету. -- 2010. -- № 1. -- Серія «Педагогічні науки «. -- С. 190--198.

3. Освітні програми: рекомендації до розроблення [Текст] /уклад. В. П. Головенкін. -- К.: НТУУ «КПІ», 2016. -- 40 с.

4. Панфилов А. Ю. Якість професійної освіти: спроба філософського осмислення проблеми / А. Ю. Панфилов, О. А. Савченко // Вісник Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого». - Серія: Філософія, філософія права, політологія, соціологія. -- 2013. -- Випуск № 3(17). -- С. 17-23.

5. Про вищу освіту: Закон України від 1 липня 2014 р. №1556-VII [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/ show/1556-18/page. -- Назва з екрану.

6. Про затвердження Національної рамки кваліфікацій: Постанова Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. №1341 [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http:// zakon5. rada. gov. ua/laws/show/1341-2011-п. -- Назва з екрану.

7. Про затвердження переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти: Постанова Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 р. №266 [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://zakon3. rada.gov. ua/laws/show/266-2015-п. --

8. Про затвердження Переліку наукових спеціальностей: Наказ МОНмолодьспорту України від 14 вересня 2011 р. №1057 [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http:// zakon5.rada. sov.ua/laws/show/z1133-11. -- Назва з екрану.

9. Про затвердження переліку спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за освітньо- кваліфікаційними рівнями спеціаліста і магістра: Постанова Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 р. №787. [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http:// zakon3.rada.gov. ua/laws/show/787-2010-п. -- Назва з екрану.

10. Про затвердження персонального складу Науково-методичних комісій (підкомісій) сектору вищої освіти Науково-методичної ради Міністерства освіти і науки України: Наказ МОН України від 06 квітня 2016 р. № 375 [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http:// old.mon.gov.ua/ua/about-ministry/normative/5392-.