Вплив художньої праці на розвиток естетичного виховання дітей дошкільного віку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вплив художньої праці на розвиток естетичного виховання дітей дошкільного віку



1. Організація конструкторської діяльності на заняттях

Конструювання - багатогранна та багатопланова творча діяльність, вивчення якої представляє великий теоретичний та практичний інтерес. Усе створене людським розумом так чи інакше пов'язане з діяльністю проектування, конструювання, що має на меті початок змін в навколишньому світі. Конструювання охоплює всі сфери існування, представники більшості професій, наряду з конструкторами, винахідниками, у повсякденній роботі здебільшого проектують, конструюють, будують, у самому широкому смислі. Діяльність конструювання, конструкторська діяльність як специфічний вид дитячої діяльності, відіграє важливу роль у формуванні творчості. Поряд із маніпулятивною діяльністю конструювання розвивається у дошкільному віці одним із перших. Дошкільник, що є суб'єктом діяльності та конструктором по своїй суті, конструює все, починаючи зі слів, закінчуючи складними конструкціями, використовуючи у ролі конструктора як предметні, так і образні матеріали. Саме у конструкторській діяльності дошкільник не тільки пізнає навколишнє, а й створює, конструює свій образ світу, стає творцем.

Творчі завдання, що являють собою форму творчої діяльності, є дійовим методом вивчення та розвитку творчої діяльності. При цьому важливим є те, що творчі завдання включають в себе різні рівні співвідношення активності й самостійності дитини, якою керує дорослий. Зокрема на етапі розуміння аналізуються особливості його перебігу та визначається значення всіх його компонентів; фіксується реакція дітей на умову задачі, дії при її вивченні; аналізуються відмінності у розумінні різних видів конструкторських задач на рівні всіх його складових та з'ясовується ступінь розвитку розуміння дошкільниками задач на конструювання, що дозволяє прогнозувати перспективу розвитку творчого процесу розв'язування задачі в цілому. [1]

В якості прикладу можна навести досвід вихователя Бичек О. В. з використанням нетрадиційних прийомів аплікації в ДНЗ м.Запоріжжя [4].

Залучення до аплікації починається з першої молодшої групи. Педагог керується відомою особливістю дітей: у віці 2-3 років у здорових малят яскраво виражений емоційний відгук на пропозицію щось робити, у чомусь брати участь, дитина виявляє готовність діяти. І завдання дорослого - підтримати цю активність, не дати їй згаснути, надати їй созидального характеру. Не можна прогаяти цей сприятливий період дитинства для розвитоку дитячої активності і самостійності. Завдання, які вирішуються у цьому віці, елементарні:

· Вчити діяти з папером (відривати, зминати, скочувати, відрізати), допомогти дітям побачити в папері матеріал, який піддається перетворенню і має свої властивості: м'яка, щільна, гладка, шорсткувата, блискуча, матова, папір різного кольору, мнеться, рветься, розрізається, по-різному шурхотить.

· Дати малюкам уявлення про необхідні інструменти і устаткуванні для аплікації: ножиці, пензлик, клей, клейонка та інші.

· Розвивати емоційну чуйність на пропозицію дорослого зробити щось, готовність діяти з ним у створенні елементарних художніх поробок.

· Розвивати інтерес, емоційно-позитивне ставлення до елементарних дій з папером, бажання самостійно їх виконувати.

· Розвивати естетичне сприймання і почуття: упізнавати отримане зображення, милуватися, радіти «слідом» за дорослими.

Зміст робіт у такому віці своєрідний: напівоб'ємна (з паперових грудочок, кульок) і «мозаїчна» (зі шматочків) предметна аплікація, де зображуються найпростіші предмети: кольорові кулі, гілочка з ягодами горобини, вишні, гілочка мімози, бузку, різні овочі, фрукти, фігурки тварин та ін. Ці праці, виконані на кольоровому блакитному тлі й оформлені в рамку, радують дітей своєю яскравістю і може знайти практичне застосування прикраси для інтер'єру лялькового куточка, групи, дошкільного закладу, дитячої кімнати у сім'ї тощо.

Виконуючи окремі дії разом з вихователем, що робить аплікацію, діти одержують перші уявлення про неї як засіб зображення з допомогою бумаги, перетворений руками чи з допомогою інструмента - ножиць.

Оволодіння специфічними діями з матеріалом, інструментами, предметами в ранньому віці відбувається через стосунки з дорослим. Тільки він може передати дитині інформацію про функції предметів, знарядь, показати прийоми використання матеріалу тощо, у спільній з нею діяльності.

Окрему дію дітей з перетворення матеріалу педагог включає в цілісний процес зі створення поробки. Ця дія (зминання паперу на клубочок, скочування в кульки тощо.), дає проміжний результат, набуває для дитини практичний сенс.

Дії дітей із папером поступово ускладнюються.

Перші спільні з дорослим ручні результативі дії, включені в контекст створення певного «продукту», емоційно готують дитину до систематичної і більш змістовної участі у аплікації. Перші проби перетворення матеріалу не вимагає від дітей чіткого сприйняття форми, кольору; вони ще не беруть участі у замислюванні зображення, але вже на четвертому році життя у аплікації можуть бути поставлені більш складні завдання:

· Вчити дітей складати візерунки з геометричних форм на смузі, квадраті, прямокутнику, трикутнику.

· Вчити дошкільнят складати з готових форм прості предмети (ялинка, будиночок, снеговик тощо.), і елементарні сюжети зі знайомих предметів (паровозик з вагончиком, будиночок з ялинкою тощо.).

· Вчити дітей правильно тримати ножиці, розрізати вузькі смужки по згину (зігнуті навпіл), та потім ширші (кілька змахів ножиць).

Вчити техніці намазування паперових деталей клеєм: по контуру «змальовуючи» пензликом з клеєм її краю.

Формувати в дітей свідоме ставлення до порядку виконання роботи: спочатку викласти візерунок (предмет, сюжет) на листку, а потім по черзі брати і наклеювати кожну деталь.

· Виховувати у дошкільнят художній смак.

У середній групі вирішуються складніші завдання:

· Вчити вирізати деталі для аплікації із різних матеріалів (папір, тканину) простими способами - відрізати, розрізати, вирізати по контуру.

· Залучити дітей до створення аплікації з сухого листя, скоригувати способи приклеювання листя на основу.

· Збогатити зміст аплікацій, забезпечивши ширше ознайомлення дітей зі світом природи, предметами народного мистецтва тощо., і навіть різноманітність використаних деталей (не тільки геометричних форм, а й рослинних).

· Вчити дітей розташовувати деталі на округлих формах: овалі, колі, розетці.

У середньому дошкільному віці рука дитини діє твердіше і певніше, тому з'являються складніші способи вирізування; діти самі можуть робити такі деталі, як овал, коло, закругляючи кути прямокутників; зрізаючи кути по прямій, робити трапецію; розрізати квадрати по-діагоналі, щоб одержати трикутники. Дітям цього віку для вирізування деталей предметного змісту(грибок, квітка та інших.) можна надати трафарети. Досвід свідчить, що діти, котрі працювали з трафаретом і вирізували деталі по контуру, надалі легше засвоюють симетричне і силуетне вирізування і обривання «на око».

Якщо діти рано оволодівають ножицями, то до кінця середнього віку можуть вирізати деталі усіма вищеназваними способами з тканини, в результаті можлива аплікація з тканини. Для основи використовується мішковина, драп, бавовняна гладкофарбовна тканина. Тут можна виконати візерунки як шляхом чергування деталей різного кольору та форми, так і з допомогою композицій з елементів національних орнаментів різних народів, можна створити предметну чи елементарну сюжетну аплікацію. Але на відміну від подібних паперових виробів аплікація на тканині більш довгострокова і різноманітна у використанні (серветка, рушник, килим, скатертина).

Дітей чотирьох-п'яти років можуть вчити аплікації з сухого листя рослин: складати візерунок, чергуючи листя по формі, величині, кольору та розкладаючи їх симетрично на картонній основі різних геометричних форм: смужці, квадраті тощо.

Не можна намазувати лист клеєм, як деталь із паперу чи тканини, рухом пензлика по контуру - листок почне кришитися. Його намазують рухом пензлика від вказівного пальця лівої руки до краю аркуша.

Для передачі образу дітям надаються інші матеріали: олівці, тонкі гілочки, насіння. Наприклад, виготовляючи аплікацію метелики, черевце можна зробити не тільки з листочка, але й намалювати, приклеїти тонку гілочку; для очей використати дрібне насіння або теж намалювати.

У старшому дошкільному віці діти оволодівають складнішою технікою вирізування - симетричним, силуетним, багатошаровим, і навіть технікою обривання, плетіння. Вони можуть комбінувати техніки.

Дошкільники засвоюють нові шляхи кріплення деталей: пришивання їх до тканини. При цьому діти одержують два варіанта зображення: площинне й напівоб?ємне (коли між основою і деталлю підкладається вата). У другому випадку зображення виразніше. Напівоб?ємна аплікація виходить і у частковому наклеюванні деталей, наприклад лише середини сніжинки, квітки, метелика тощо.

Розширюється зміст аплікації. Діти створюють складніші декоративні візерунки як з геометричних, так і з рослинних форм. Більш складними стають предметні аплікації з великою кількістю деталей.

У старшому віці діти роблять аплікацію з соломки, намазуючи клеєм контур предмета й приклеюючи на нього нарізану соломку.

Дошкільники можуть виконувати багатошарові сюжетні аплікації з паперу, тканини, сухого листя. Цей вид аплікації найбільш важкий. На відміну від малюнка в багатошаровій сюжетній аплікації завжди залишається суворо визначена послідовність розташування наклеювання (пришивання) форм: спочатку лише загальне тло (земля, море, небо). Потім викладаються і приклеюються предмети заднього плану, і потім середнього та переднього.

Дітям 6-7 років можуть запропонувати зробити олівцем ескіз майбутньої роботи.

Систематичне навчання дітей різноманітним способам аплікації з матеріалів створює основу для творчого висловлювання дошкільника в самостійній діяльності: може вибрати зміст аплікації (декоративний візерунок, предмет, сюжет), матеріал (один чи кілька у поєднанні) і використовувати різну техніку, що підходить до ще більш виразного виконання задуманого.

Під час добору паперу для аплікацій, що виконується прийомами симетричного вирізування, велике значення має така властивість паперу, як еластичність. Якщо заготовка буде ламатися, то, на згинах утворюються тріщини, що погіршує естетичний ефект аплікації, унеможливлює виправлення помилок, і викликає в дитини почуття незадоволення результатом своєї діяльності. Тому вихователь добирає гнучкий і пружній папір, що добре піддається обробці, щоб він легко складався без зайвої напруги, а після вирізання згини розгладжувалися нігтем великого пальця правої руки.

В своїй педагогічні практиці вихователь використовувала такі види аплікації:

· Аплікація з тканини.

· Аплікація з соломи.

· Аплікація з висушених рослин.

· Аплікація з пуху тополі.

Окремо можна виділити коллаж: техніка і вид образотворчого мистецтва, полягає у створенні тварин і графічних творів шляхом наклеювання будь-яку основу, матеріалів, різних за кольором й фактурою (тканина, мотузка, мереживо, шкіра, намисто, дерево, кора, фольга, метал та інших.). На відміну від аплікації колаж припускає можливість застосування об'ємних елементів у композиції, при чому як цілих об'ємів, так і їх фрагментів (посуду, спортивного інвентарю, годин, монет, платівок, взуття, рукавичок, віял капелюхів та інших.).

Впродовж роботи вирішувалися такі завдання у сфері естетичного виховання дітей:

1. Формування основи естетичної культури засобами образотворчого мистецтва, образотворчої діяльності;

2. Розвиток естетичного самку, естетичних почуттів, розвиток творчий потенціал дитини, художньої діяльності дитини.

У ході занять діти проявили інтерес до змісту, нетрадиційного матеріалу. У дітей простежувався досить низький рівень виконання роботи з нетрадиційних матеріалів, з початку вони не вміли користуватися їх можливостями. В їхніх роботах не відбивалися прояви творчості і самостійності, оскільки діти діяли за зразком вихователя. Але згодом це дало змогу краще розвивати в дітей фантазію ,творчість, виховувати естетичний смак, інтерес до якісного кінцевого результату засобами циклу занять цікавого характеру:

· Заняття 1. «Море хвилюється» (використання кольорового скотчу).

· Заняття 2. «У баранчика тепла шубка» (використання бавовняного волокна - вати).

· Заняття 3. «Безлюдний острів» (використання кольорового скотчу, техніка коллажа).

2. Повсякденна робота вихователя з дітьми дошкільного віку на розвиток естетичного виховання художньою працею

Великі можливості для заглиблення дошкільнят у творчий процес дає художня праця. Залучаючи до неї дитину, вихователь не лише сприяє її психічному розвитку і становленню особистості, а й спонукає до відтворення прекрасного.

Заняття з художньої праці є однією з основних форм навчання дошкільнят трудовим діям. Головне їхнє значення полягає у розширенні знань про навколишній світ і речі, що створені людьми у процесі праці, розвитку сенсорних здібностей, творчої уяви та фантазії, удосконаленні навичок мовної культури, навчанні планувати, організовувати і контролювати свою роботу, працювати самостійно, дотримуватися культури та естетики праці, розвитку творчих здібностей, нахилів та інтересів. [2]

Добре продумані заняття з художньої праці спонукають до використання набутих знань, умінь, навичок у предметах, виготовлених з власної ініціативи. Дитину "підштовхують" до розуміння того, що можна знайти нові комбінації, видозмінити раніше зроблене, до усвідомлення реальної можливості знайти застосування своїй продукції у житті. Виникає атмосфера творчості й співпраці з дорослим.

Різноманітні матеріали та їхні перетворення у вироби, цікаві декоративні форми і предмети - це благодатний ґрунт для розвитку в малят здатності естетично сприймати дійсність, знаходити красу в навколишньому, розвивати художній смак і фантазію. У процесі занять формуються норми моральної поведінки, виховується охайність, товариськість, доброзичливість, працьовитість.

До змісту художньої праці входить:

· навчити дітей виготовляти прості вироби з паперу та картону, тканини, природного матеріалу (іграшки-саморобки, атрибути для ігор: дудка, вагон, будинок; подарунки для батьків до свят, іграшки для малят, різноманітні предмети побуту: кошики, меблі тощо);

· виготовляти іграшки з поролону, плести «косички».

В старшій групі учать використовувати колір, форму, лінії, штрихи, пропорції, композицію, різні матеріали (олівці, фарби, фломастери, воскові олівці, свічки, природний матеріал, глину, пластилін, тісто, папір, картон) та нетрадиційні техніки (штампування, малювання пальчиком, долоньками, крапками, фактурного малювання, обривання об'ємної аплікації, орігамі та ін.).

Художньо-естетичний розвиток можна поділити на кілька основних розділів:

· Художня література;

· Музична діяльність

· Образотворча діяльність;

Художня література

У дітей молодшого дошкільного віку (четвертий рік життя) підвищується сприйнятливість до художніх творів. Вони розрізняють поетичний і прозовий тексти, у них підвищується інтерес до слухання казок і віршів, посилюється прагнення наслідувати мовленнєві інтонації дорослих.

У дітей середнього дошкільного віку (п'ятий рік життя) підвищується здатність емоційно відгукуватися на зміст літературних творів, співчувати героям твору.

Діти старшого дошкільного віку мають кращі можливості до сприйняття та осмислення літературних творів. Старший дошкільник здатний відповідати на запитання різного характеру за змістом твору, які допомагають зробити висновки, спрямовані на з'ясування мотивів учинків дійових осіб, а також дають змогу дізнатися про емоційне ставлення до подій та героїв

Музична діяльність

На четвертому році життя у дітей спостерігається емоційний відгук на музику, чуття ритму, тембру. Дитина може адекватно сприймати художні образи твору й емоційно його переживати.

На п'ятому році життя діти можуть емоційно переживати настрій, характер музичного образу. Вони точно визначають темп звучання музики (швидко, помірно, повільно), динаміку (голосно - тихо).

На шостому році життя діти емоційно сприймають музичні твори, визначають їх жанр, характер, темп, настрій (радісно, сумно, тривожно тощо). Чистішим стає голосове інтонування мелодії, зміцнюється і подовжується дихання. Дитина частіше співає не лише у групі дітей, але й сольно. Рухи старшого дошкільника стають більш координованими, виразними, хоча вони ще недостатньо легкі. Формується дитяча рухова й інструментальна творчість.

Образотворча діяльність

У дитсадку до образотворчої діяльності входять такі види занять, як малювання, ліплення, аплікація конструювання. Кожен з цих видів має можливості у відображенні вражень дитини про навколишній світ.

Діти молодшого дошкільного віку набувають формотворчих рухів на заняттях малювання та ліплення, вдосконалюють мислення, пам'ять та сприйняття.

Дитина починає залюбки експериментувати з художньо-творчими матеріалами. Композиція стає більш упорядкованою, з'являється ритмічність, удосконалюється її майстерність. Працюючи з пластичними матеріалами, дитина засвоює прийоми ліплення, намагається самостійно трансформувати шматок глини (пластиліну) в потрібну їй форму. В аплікації дитина ознайомлюється з процесом наклеювання; розкладає готові форми, створюючи візерунки та нескладні сюжети.

Завданням вихователя в даних групах є:

· Ознайомлювати дітей із видами образотворчого мистецтва. Виховувати стійкий інтерес цілеспрямованого характеру до художньо-творчого образотворення.

· Вчити порівнювати форми з геометричними еталонами, називати кольори та деякі відтінки; використовувати у роботі пензлі різної товщини та форми; навчати елементарних прийомів композиції.

· Удосконалювати набуті та засвоювати нові технічні навички образотворення, спонукати використовувати ці навички у самостійній художній діяльності; передавати форму, колір і характерну будову предметів та об'єктів; проявляти за допомогою кольору ставлення до зображуваного.

· Формувати вміння “читати” твори образотворчого мистецтва: розуміти зміст картини, впізнавати персонажів, вміти розповідати про них.

· Виховувати зацікавленість результатами власної роботи. Вчити дітей орієнтуватися на площині аркуша

Малювання. Вихователі навчають дітей орієнтуватися на площині аркуша (малювати посередині та на всій площині аркуша), правильно тримати олівець і пензель, малювати, регулюючи натиск. Вчити вести пензлем за ворсом, набирати достатньо фарби, обтираючи зайву об край посудини, промивати його водою після роботи, підсушувати ганчіркою. Вчити малювати лінії різної товщини (кінчиком пензля чи усім ворсом), вести пензлем у різних напрямках, змішувати фарби шляхом додавання фарб. Вчити використовувати для роботи різний матеріал: олівці, гуаш, крейду, вугілля та різні техніки зображення: лінії, мазки, крапки, малювання шляхом відбивання соски, піпетки, зібганого паперу, клаптиків тканини. Виховувати здатність емоційно сприймати - милуватися, дивуватися, помічати красиве - твори образотворчого мистецтва (ілюстрації, картини, скульптури малих форм) та декоративно-ужиткового (дерев'яна яворівська та косівська глиняна народна іграшка, посуд, вишивка). Вчити передавати знайомі предмети з чіткою геометричною основою: квадрат, круг, трикутник, прямокутник; поєднувати їх із прямими лініями, використовуючи при цьому кольори, що відповідають окремим предметам (сонце жовте, трава зелена тощо); називати чорний, білий, жовтий, синій, червоний, зелений кольори та деякі відтінки: рожевий, блакитний. Передавати образи навколишньої дійсності, помічати їх виразність, розміщувати їх відносно один одного та площини аркуша. Вчити створювати колективні композиції. Сприяти емоційному відгуку під час розглядання зразків декоративно-ужиткового мистецтва, ознайомлювати з розмаїттям орнаментів.

Ліплення. Продовжувати ознайомлювати дітей із глиною, пластиліном. Формувати вміння відчувати їх пластичність, акуратно працювати ними (не бруднити меблі, одяг). Вчити ліпити форми знайомих предметів, розкачувати глину (пластилін) між долонями круговими чи повздовжніми рухами, розплескувати шматок, отримувати круглу та циліндричну форми, згортати у кільце. Вчити ліпити фігури, що складаються з кількох частин різної форми; отримувати у ліпленні бажані форми, використовувати їх в іграх.

Аплікація. Ознайомлювати дітей із процесом наклеювання. Формувати вміння працювати з пензлем для клея (акуратно набирати, намазувати готові форми на серветці). Вчити розміщувати і наклеювати готові геометричні форми, чергувати їх за кольором, величиною. Навчати елементарних прийомів композиції під час викладання візерунків на опредмечених формах (тарілка, серветка, сукня, рушник, писанка тощо), наклеювати їх; викладати та наклеювати предмети, що складаються з 2-3 однакових за формою і різних за величиною елементів (сніговик, ялинка, башточка). Вправляти у створенні найпростіших композицій із готових предметів (“Ялинка біля будинку”, “Шпаківня”). Вчити працювати самостійно, з дорослим та іншими дітьми. Розвивати чуття кольору, форми, ритму. естетичне виховання повсякденний дошкільний

Діти мають навчитися користуватися матеріалами та інструментами для художньо-трудових дій. В колективні роботи узгоджувати свої дії з іншими, мати найпростіше уявлення про види образотворчого мистецтва, вміти формувати мету власної діяльності, проявляти творчість, фантазію та самодіяльність.

У п'ятирічних дітей формується стійкіший інтерес до образотворчого мистецтва, всі психологічні процеси стають дедалі досконалішими, розвиваються естетичні почуття. Дитина обстежує предмети за допомогою органів зору та дотику. Поглиблюються її знання про форму, величину. Дитина намагається в образотворенні передати характерність образів, що потребує вдосконалення формотворчих рухів, їх диференціювання та уточнення. Особливу увагу приділяють навчанню зображати предмети різної величини, що складаються з однієї чи кількох частин; закріплюють знання про специфічні ознаки об'єктів та явищ, колірну гаму. Дитина ознайомлюється з новим формотворчим рухом - вирізанням.

Перед вихователем ставляться наступні цілі:

· Розвивати стійкий інтерес до образотворчого мистецтва.

· Ознайомлювати з видами образотворення: графіка, живопис, скульптура, архітектура; жанрами: живопис, портрет, пейзаж, натюрморт.

· Удосконалювати набуті навички образотворення, вміння використовувати засоби передачі предметів і явищ довкілля (лінія, крапка, мазок, пляма, форма, композиція).

· Підтримувати і стимулювати самостійний і колективний характер роботи. Розвивати виконавську майстерність і вправність. Вчити радіти результатам своєї роботи.

Малювання розвиватиме позитивне ставлення до персонажів, уміння помічати їх характерні особливості, виразність поз, жестів, барвистість костюмів, розповідати про взаємини між ними.

Продовжувати вчити малювати олівцями, аквареллю, гуашшю, вуглиною, пастеллю: регулювати натиск під час заштриховування, не виходити за контури; зафарбовуючи, вести пензлем лише в одному напрямку, передавати характерність образів.

Не слід забувати і про інші техніки малювання, такі як псевдофорт (малювання матрицями), флористика (відбивання рослин), малювання клеєм ПВА, свічкою (“сліпе” малювання), зубною щіткою тощо. Вчити зображувати предмети круглої, прямокутної, трикутної фор- ми, ознайомити з овальною формою; розміщувати предмети в ряд, посередині аркуша та по всій площині; передавати складніші за будовою та пропорціями предмети, кольори; знайомити з барвами (червоний, зелений, коричневий, синій, чорний, білий) та їх відтінками, додаючи білила (блакитний, рожевий, сірий).

Важливим є ознайомлення з лінією горизонту та різними орнаментами, елементами розпису.

Ліплення Вдосконалювати навички ліплення під час роботи з глиною, пластиліном, тістом: розкачувати різні за розміром шматки прямими, коловими рухами долонь, розплющувати їх, надавати округлої, овальної та циліндричної форми. Вчити прищипувати, відтягувати, вдавлювати, примазувати глину (пластилін, тісто); передаючи характерні ознаки предметів, користуватися стекою.

Вихователь має пояснити про важливість дотримання пропорцій, характерних особливостей та будови зображуваних предметів для отримання бажаних образів; створювати нескладні сюжети (“Качка з каченятами”) самостійно, з дорослим, з іншими дітьми. Вчити співвідносити свої можливості з результатами роботи, радіти набутим навичкам, викликати інтерес до кінцевого результату, бажання використовувати виліплене в іграх. Виховувати акуратність під час занять ліпленням: не бруднити одяг, меблі, працювати на спеціальних дощечках, після роботи витирати руки ганчіркою

Аплікація Вчити елементарних прийомів вирізування смужок різної ширини, предметів шляхом розрізання квадрата навпіл по діагоналі (дах, вітрило); вирізувати предмети округлої форми, обтинаючи кути у квадрата чи прямокутника (овочі та фрукти). Розвивати вміння правильно тримати ножиці та діяти ними: робити прямі розрізи, вирізати довгі смужки. Вдосконалювати навички наклеювання предметів, що складаються з окремих (2-3) частин (човник, літак, гриби). Вчити диференціювати і називати геометричні форми, ритмічно розкладати та наклеювати їх; прикрашати готові форми (рушник, таріль, 156 Середній дошкільний вік іграшка) візерунками у відповідній колірній гамі, дотримуючи ритму, форми за мотивами львівської, косівської, опішнянської, васильківської кераміки; київської та львівської вишивки. Розвивати естетичні почуття, художній смак, просторову орієнтацію. Спонукати використовувати для наклеювання, окрім паперу, природний та допоміжний матеріал. Вчити узгоджувати свої дії та задуми з іншими у колективній роботі.

Навики набуті на заняттях з аплікації використовуються в інших видах діяльності особливо в конструюванні.

На шостому році життя дитина здатна вже аналізувати та синтезувати об'єкти, які вона передає у художній творчості, диференціювати та ідентифікувати їх якості. Передаючи характерність персонажів, дитина вже вміє відобразити настрій, душевний стан через міміку, виразну позу тощо.

Вона усвідомлює, що за допомогою образотворення можна передавати об'єкти та явища довкілля і, задля досягнення високих результатів, треба дотримувати форми, пропорцій, кольору, характерності деталей предметів.

Проявляється самостійність у виконанні завдань, зростає інтерес до колективних робіт. Володіючи певними формотворчими навичками та засвоївши знання про сенсорні еталони, дитина цього віку в роботах виявляє фантазію, творче мислення, тому вироби вирізняються неповторністю й оригінальністю.

Освітніми завданнями можна вважати:

· Формування вміння самостійно відображати в роботах предмети та явища.

· Використовувати багатофігурні композиції

· Продовжувати ознайомлювати з характерними особливостями вишивки, заохочувати до рукоділля. Сприяти розвитку дизайнерських проявів.

· Розвивати фантазію, творче мислення, уяву, креативність у підході до образотворення.

Малювання. Поглиблювати знання про різні види та жанри образотворчого мистецтва. Ознайомлювати з жанрами: анімалістичним, казковим, побутовим, із творчістю відомих класиків образотворчого мистецтва та творами сучасних митців. Розвивати здатність дітей емоційно сприймати твори мистецтва, належно оцінювати їх, емоційно відгукуватися під час їх розгляду. Вчити відчувати настрій автора, розповідати про твір. Удосконалювати навички малювання з натури, пам'яті, уяви, а також засвоювати прийоми та техніки: лінії - прямі, хвилясті, діагональні, обвідні; мазок, крапка, круг. Вчити самостійно добирати відповідний матеріал для передачі образу в малюнках (олівці, пензлі за товщиною); рівномірно штрихувати, тримати пензля похило до аркуша, а малюючи крапки, похилі лінії - вертикально; передавати форму, колір, відносну величину предметів, їх розміщення для передачі характерності образу, використовувати відповідну кольорову гаму; користуватися всією палітрою барв, отримувати відтінки змішуванням кольорів.

Розвивати художні здібності, емоційне сприйняття занять малювання. Стимулювати бажання експериментувати з різними художніми матеріалами, ознайомити з техніками роздільної крапки і мазка (імпресіонізм), забризкування, аерографії (дмухавка), витирання канцелярською ґумкою. Розвивати фантазію, вміння побачити і “прочитати” абстрактне зображення у техніках симетричного відбитку, монотипії, ниткографії.

Ліплення. Вчити ліпити з натури чи за уявою з цілого шматка глини (пластиліну) складні за будовою об'єкти, користуючись стекою для передачі характерності; продукувати образи різними способами: конструктивним, комбінованим, пластичним, передавати властиві деталі, виразність образу. Заохочувати створювати самостійно та з однолітками сюжетні ком- позиції. Вчити розміщувати об'єкти вертикально на підставці, дотримуючи пропорцій частин виробу.

Вчити створювати рельєфи на пластинці. Показувати техніки ліплення за допомогою затирання пластиліну, викладання з кульок чи тоненьких пластилінових мотузок (гобелен).

Аплікація. Ознайомлювати дітей із вирізуванням симетричних форм шляхом складання паперу навпіл, кількох однакових форм - з гофрованого паперу; силуетним вирізанням та обривною аплікацією. Вчити створювати композиції, заповнюючи всю площину аркуша, передавати характерність образів кольором і використанням підсобних матеріалів (природний, покидьковий, шматки тканини тощо); працювати самостійно та разом з однолітками.

Ознайомлювати з технікою виконання стрічкової аплікації, мозаїки (закладання шматками битих кольорових фломастерів, яєчною шкаралупою) та технікою засипання крупами чи покидьковим матеріалом (стружка з кольорових олівців, кружальця від дироколу, різані кольорові нитки).[2]

3. Методичні рекомендації батькам, щодо впливу художньої праці на розвиток естетичного виховання

Естетичний розвиток особистості -- процес становлення і вдосконалення естетичної свідомості та естетичної діяльності особистості.

Естетичний розвиток має на меті формування естетичної культури особистості -- своєрідного сплаву особистісних якостей, які обумовлюють критерії її оцінювання прекрасного і потворного, вияв чуття міри у власної творчості. Під впливом суспільних умов, виховання, взаємодії з прекрасним естетична культура особистості постійно змінюється, в одних випадках збагачуючись, сягаючи висот, в інших -- збіднюючись, примітивізуючись.

Значний вплив на розвиток естетичного виховання робить образотворча діяльність.

Дитяча образотворча діяльність сприяє формуванню важливих складових досвіду дитини, заснованого на її враженнях, на вираженні особистого ставлення до зображуваного.

Його цінність виховання полягає у тому, що воно створює, а не формує знання і навички.

Образотворча діяльність має важливе значення для всебічного розвитку особистості. У процесі створення зображення в дитини формуються спостережливість, естетичне сприйняття, художній смак, творчі здібності. Образотворча діяльність надає можливість доступними засобами висловити емоційний стан дитини, її ставлення до навколишнього світу, вміння самостійно створювати прекрасне, а також бачити його у творах мистецтва. Особливу роль у ставленні образотворчої діяльності відіграє розвиток у дошкільників художнього сприймання при ознайомленні з творами декоративно-прикладного мистецтва.

Ставлення дорослих до перших спроб дитячої творчості має бути особливо тактовним. У його виявах недопустимі насмішки, висловлювання на зразок «ти зовсім не вмієш малювати». При цьому важливо пам'ятати, що дитина, взявши олівець чи фарбу, переслідує свої цілі, які можуть суттєво відрізнятися від уявлень про них дорослого. Тому примітивна, з його погляду, робота може бути значущою для дитини, а прекрасна - навпаки. [3]

В ранньому і молодшому дошкільному віці важливо забезпечити своєчасний розвиток чутливості сенсорного апарату дитини, сформувати емоційний відгук на сприймання найяскравіших якостей і властивостей предметів та явищ. Дитину приваблюють ритмічні рухи, музичні звуки, яскраві кольори, виразна міміка, ласкавий голос дорослого. Наприкінці другого року життя малюк починає розрізняти веселу і сумну мелодії, швидкий і повільний темп, голосне і тихе звучання музики. Ці явища пов'язані з розвитком мовленнєвого спілкування, засвоєнням етичних еталонів, формуванням ігрової та елементарної художньої діяльності (музичної, образотворчої, читання віршів тощо).

У молодшому дошкільному віці елементарна художня діяльність дитини має ознаки естетичного характеру, а її естетичний розвиток пов'язаний з індивідуальним досвідом та її інтересами. У своїх творах дитина намагається досягти образності, виявляє елементи самостійності, творчої активності.

У середньому дошкільному віці діти зацікавлюються настроєм творів мистецтва, помічають зв'язок між змістом твору і його виражальними засобами, починають вибірково ставитися до жанрів мистецтва і конкретних творів, порівнювати їх. Багато з них виявляють художні інтереси, прагнення до творчості, відчувають радість від створення найпростіших віршиків, пісеньок, малюнків. Дорослі повинні максимально підтримувати ранні творчі прагнення дітей, стимулювати розвиток художньо-творчої практики, дбати про збагачення дітей життєвими враженнями, досвідом у різноманітних видах художньої практики.

У дітей старшого дошкільного віку глибше сприймаються твори мистецтва, у неї може розвинутися музичний слух або поетичний хист, вона виявляє здатність помічати й емоційно відгукуватися на виражально-зображувальні засоби творів мистецтва, пояснювати особливості, оцінно ставитися до музичних, літературних, малярських творів.

З огляду на це, батькам можна дати кілька рекомендацій

· Знайомте дітей з усіма видами мистецтва.

· Відвідуйте з ними театри, концерти, виставки , циркові вистави, музеї тощо. Читайте дітям авторські та народні казки, дитячу літературу.

· Заохочуйте дітей до імпровізованої драматизації казок, пісень, віршів.

· Пропонуйте дітям придумувати свої казки й відображати у малюнках, грі, діях.

· Виготовляйте разом з дітьми різні види лялькового театру (настільний, театр-рукавичка, тіньовий, пальчиковий тощо).

· Дозволяйте дітям переглядати дитячі передачі, фільми, мультфільми.

· Організовуйте домашні концерти, на яких діти будуть виконувати не тільки знайомі пісні та таночки, а й придумані.

· Дозволяйте дітям фантазувати, виявляти творчість.

· Розвивайте у своїх дітях творчі здібності шляхом відвідування музичних шкіл, театральних гуртків та студій.

Бажання і вміння батьків відкрити для дитини світ мистецтва - важлива умова успішного естетичного виховання. Споглядання картин в музеях, виставочних залах, розгляд репродукцій картин в художніх альбомах, малюнків - у книгах; слухання музики у концертних залах або вдома в аудіо записах, у виконанні когось із членів родини, заняття співом; відвідування лялькового театру або влаштування лялькового театру вдома; читання казок, дитячих творів та їхнє обговорення; перегляд мультфільмів та дитячих фільмів, мистецьких передач; розгляд бабусиних вишивок тощо - все збагачує дитину безцінним досвідом зустрічей і спілкування з Прекрасним, сприяє успішному естетичному вихованню в родині.

Проте для батьків важливо не лише влаштувати, наприклад, екскурсію до картинної галереї; потрібно прагнути навчити дитину естетично сприймати твори мистецтва, милуватися ними, отримувати насолоду від їх споглядання. Це можливо, якщо батьки володіють певними методами і прийомами. Наприклад, використання батьками "методу занурення" дозволить дитині не лише побачити зовнішні характерні ознаки картини, а й дозволить "зануритися" у неї: почути шелест листя, відчути на щоках теплий вітерець, гру сонячного зайчика на долоні, вдихнути пахощі осіннього лісу, морського бризу або квітучої яблуні.

Для цього батьки вчать дитину сприймати мистецький твір різними аналізаторами: "Уяви, що картина незвичайна і до неї додаються спеціальні навушники (або рукавички), через які можна почути всі звуки (або доторкнутися до будь-чого) на картині. Тож "послухай" уважно і скажи, що ти почув (почула)? А тепер доторкнися до трави. Що тобі допомогла відчути чарівна рукавичка?"

Знайомлячи дітей з творами декоративного мистецтва, батьки мають максимально зосередити увагу дітей на красі візерунків, багатстві кольорової палітри. Так, наприклад, хвилини милування петриківськими розписами вчать дітей відчувати мову орнаменту, кольорову пісню розпису, звеличують таємницю краси. Батьки звертаються до дітей: "Подивіться, як широко і вільно розкинув своє соковите листя і яскраві ягоди заквітчаний сад. Як під смарагдом його листя ховаються запашні суниці і сповнені соком вишні. Якими щедрими гронами звисають ягоди смородини, горобини, калини. Весь чарівний сад переповнюється духмяним ароматом блакитних незабудок, барвистих братків, сріблястих дзвоників конвалій і пишних бутонів троянд…"

Діти мають відчути, як ця квітуча казка лунає співом птахів: пересвистуються вивільги і заливаються солов'ї. Справжнє полум'я квітучих фарб дарує очам дітей яскравість, урочистість і бажання ще і ще милуватися цією красою. Дітям необхідно надати можливість поспілкуватися із цією красою, насолодитися очима, обережно торкнутися квітучого дива, обійняти долонями, відчути його теплоту, висловити свої враження.[7]



Використана література

1. Біла І. М. Вивчення конструкторської творчості дошкільників / І. М. Біла // Проблеми емпіричних досліджень в психології : матеріали VІІ міжнародної науково- практичної конференції (Київ, 5-6 грудня 2013 р.) - К.: ОВС, 2013. - Вип.2. - с.160- 165

2. БІЛАН О. І, ВОЗНА Л. М.: ПРОГРАМА РОЗВИТКУ ДИТИНИ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ “УКРАЇНСЬКЕ ДОШКІЛЛЯ” Тернопіль, Мандрівець, 2012

3. Українські візерунки. Навчально-методичний посібник / Скоропад Л.А.,- Вінниця: ДНЗ № 75, Вінниця 2015, 54 с

4. http://dnz293.edukit.zp.ua/dosvid_roboti_vihovateliv/

5. http://nvk9-sumy.ukrosvita.org

6. http://mon.gov.ua

7. http://osvita.ua

Размещено на Allbest.ru

...