Використання міждисциплінарної інтеграції у формуванні культури здоров’язбереження студентів університету на заняттях з фізичного виховання

— коли поняття сумісні (наприклад: шкідливі та небезпечні чинники для здоров'я людини, що вивчається студентами на заняттях з фізичного виховання та валеології), кореляція набуває значень від нуля до одиниці.

Враховуючи результати аналізу навчальних планів ВНЗ, були визначені дисципліни, вивчення яких сприятиме формуванню культури здоров'язбереження студентів економічних спеціальностей: «Безпека життєдіяльності», що розширює уявлення студентів про здоров'яруйнівні впливи; «Філософія» -- формує науковий світогляд щодо проблем здоров'язбереження; «Історія української культури» -- розширює знання студентів стосовно способів оздоровлення людини на різних історичних етапах; «Фізичне виховання» -- дає змогу апробувати оптимальні фізичні вправи, що сприятимуть оздоровленню.

Аналіз програми дисципліни «Фізичне виховання» (І-ІІ курси) дозволив з'ясувати, що вивчення цієї дисципліни передбачає забезпечення загальної фізичної підготовки як засобу формування всебічно розвиненої особистості, збереження і зміцнення здоров'я, оптимізацію фізичного та психофізіологічного стану студентів. Відповідно до її змісту -- це соціально-педагогічний процес організації фізичного виховання як компонента здорового способу життя, що передбачає проведення навчальних занять з метою зміцнення здоров'я, розвитку рухових якостей, вдосконалення морфологічних і функціональних можливостей майбутніх економістів. Досягнення студентами мети фізичного виховання передбачає комплексне вирішення наступних завдань у формуванні: розуміння ролі фізичної культури в розвитку особистості й підготовки її до професійної діяльності; мотиваційно-ціннісного ставлення до фізичної культури; установки на здоровий спосіб життя, фізичне вдосконалення і самовиховання; потреби в регулярних заняттях фізичними вправами і спортом; прагнення до зміцнення здоров'я, правильного формування та всебічного розвитку організму, профілактики захворювань, забезпечення високого рівня фізичного стану, працездатності протягом всього періоду навчання. Студенти покликані оволодіти системою практичних умінь і навичок раціональної фізичної діяльності для забезпечення, зберігання і зміцнення здоров'я, розвитку й удосконалення психофізичних можливостей, якостей і властивостей особистості; опанувати комплексом рухових умінь і навичок для забезпечення загальної та професійно-прикладної фізичної підготовленості, що визначають психофізичну готовність випускників вищого закладу освіти до життєдіяльності й обраної професії; виявляти здатність до виконання державних або відомчих тестів і нормативів на рівні вимог освітньо-кваліфікаційних характеристик та освітньо-професійних програм відповідного спеціаліста.

За підсумками вивчення дисципліни «Фізичне виховання» студенти мають знати: методики побудови індивідуальних програм забезпечення фахової дієздатності (професійної діяльності); різновиди фізичних вправ і принципи їх використання; принципи підбору фізичних вправ, їх компонування та послідовність використання за визначеними цілями; засоби та методики розвитку рухових якостей: сили, витривалості, швидкості, спритності, гнучкості, координації тощо; гігієнічні засади розумової праці та особистої гігієни; використання природних чинників власного загартування з метою протидії несприятливим факторам навколишнього середовища; правила запобігання фізичній перевтомі, перетренуванню, перенапрузі, іншим кризовим явищам; фактори, які впливають на якість і тривалість індивідуального життя.

Студент повинен уміти: використовувати фізичні вправи з метою збереження та зміцнення власного здоров'я й забезпечення фахової дієздатності; використовувати відповідні види фізичних вправ і психофізичний тренінг для профілактики захворювань, зміцнення здоров'я та підвищення розумової працездатності; використовувати засоби фізичної культури та спорту з метою поліпшення здоров'я та рухової підготовленості, як складових ефективної професійної діяльності; дотримуватись гігієнічних вимог у процесі оздоровлення і тренувань; використовувати природні чинники з метою зміцнення здоров'я, підвищення працездатності та стійкості до захворювань; використовувати засоби фізичної культури з метою нівелювання впливу шкідливих чинників професійної діяльності, профілактики захворювань і протистояння хибним звичкам; застосовувати методи самоконтролю за станом здоров'я, фізичного розвитку та діяльності функціональних систем організму; за допомогою засобів фізичної культури і спорту та дотримання засад здорового способу життя формувати і підтримувати оптимальний рівень власної психофізичної стійкості для забезпечення дієздатності.

Вивчення дисципліни «Фізичне виховання» передбачає урахування результатів підготовки студентів із цієї дисципліни згідно з програмою середньої школи, набутих валеологічних та екологічних знань, фізичних умінь і навичок, ціннісного ставлення до збереження та зміцнення здоров'я як одного з аспектів світогляду особистості. Взаємозв'язок між показниками соматичного здоров'я, рухової активності, теоретичної підготовленості, оволодіння руховими діями та мотиваційно-ціннісної сфери студентів складає певне підґрунтя для формування культури здоров'язбереження майбутніх фахівців економічних спеціальностей. Тому розширена теоретична підготовка студентів до ведення здорового способу життя та здоров'язбереження в майбутній професійній діяльності має здійснюватися й у процесі вивчення таких дисциплін, як «Історія української культури», «Філософія», «Безпека життєдіяльності». Припускаємо, що саме використання міждисциплінарної інтеграції уможливить формування у студентів економічних спеціальностей досліджуваного феномену.

Так, курс «Історія української культури» несе головне навантаження у формуванні світогляду високодуховного громадянина України. В контексті нашого дослідження впродовж вивчення цієї дисципліни у студентів слід розвинути розуміння здоров'я як загальнолюдської духовної цінності шляхом ознайомлення з головними досягненнями української культури в ідеях збереження здоров'я, розкриття значущості, багатомірності та різноманітності вітчизняної культури здоров'язбереження, що сприяє вихованню у студентської молоді відповідального ставлення до власного здоров'я та способу життя. За результатами вивчення курсу студент повинен знати: основні підходи до розуміння історії української культури здоров'язбереження, зміст яких відображає характер історичного її розвитку; характерні риси української культури здоров'язбереження; особливості культурних епох української культури, їх духовні цінності та пріоритети, зокрема в контексті збереження здоров'я як людської цінності; історичні епохи становлення та розвитку в українській культурі ідей про збереження здоров'я; досягнення українського народу на кожному історичному етапі у сфері здоров'язбереження з часів трипільської культури й до наших днів; специфіку української культури та ідей стосовно здоров'язбереження як складових частин світового культурного процесу тощо.

Студент повинен уміти: аналізувати тенденції розвитку культури здоров'язбереження в Україні в різні історичні епохи; вільно орієнтуватись у процесах розвитку української культури здоров'язбереження; кваліфіковано використовувати цінності української культури здоров'язбереження в майбутній професійній діяльності з метою збереження власного здоров'я; пояснювати значення історії української культури здоров'язбереження в процесі гармонійного розвитку особистості та суспільства загалом.

У результаті філософської підготовки у студента формуватиметься уявлення про: загальну картину світобудови; сутність, призначення і сенс життя людини; різноманіття форм людського знання; співвідношення раціонального й ірраціонального, віри та знання; духовні цінності та їхнє значення в повсякденному житті людини; цінність здоров'я та здоров'язбереження тощо.

Дисципліна «Безпека життєдіяльності» має світоглядно-професійний характер і вивчає вплив зовнішніх і внутрішніх факторів на життєдіяльність і здоров'я людини. Предметом цієї навчальної дисципліни є способи захисту людей в умовах повсякденного життя, до яких відносимо професійні умови майбутньої фахової діяльності. Об'єктом вивчення безпеки життєдіяльності є людина в усіх аспектах її діяльності (фізичному, психічному, духовному, суспільному). На основі аналізу програми навчальної дисципліни «Безпека життєдіяльності» визначено, що метою її вивчення є не лише формування знань і навичок практичних дій щодо заходів і способів захисту людей в умовах виникнення надзвичайних ситуацій. Студенти повинні оволодіти знаннями й уміннями підвищувати рівень життєдіяльності за рахунок ведення здорового способу життя у повсякденному житті та на робочому місці. Вивчення дисципліни «Безпека життєдіяльності» передбачає теоретичну підготовку майбутніх фахівців щодо створення безпечних умов життя і діяльності, опанування принципами гармонійного розвитку особистості та сталого розвитку суспільства, вивчення негативних факторів середовища, правової та нормативної бази захисту здоров'я та життя людей в умовах негативних факторів середовища проживання і праці та в умовах надзвичайних ситуацій, що потребує розширення наукового світогляду студентів (у процесі вивчення філософії та історії української культури).