Поняття "стрес" знайоме кожному, адже у сучасному світі на кожному кроці нас чекають різного роду не - передбачувані ситуації, котрі здатні впливати на наш настрій, нашу поведінку та безпосередньо на інших людей в нашому оточенні. Водночас розуміння поняття "стресостійкості" залишається неоднозначним. Саме таке недостатнє вивчення та популяризація знань про механізми розвитку стресу та формування стресостійкості, шляхи зменшення та оптимізації рівня стресу і є актуальним в сучасному світі. Професія корекційного педагога вимагає чим раз більшого докладання зусиль до підвищення рівня професійності в умовах постійної конкуренції, соціально-економічних змін, впливу людського фактору. Тому замість відпочинку чи насолоди процесом роботи досить часто корекційний педагог постійно перебуває в напрузі, що призводить до збільшення ознак стресу: обезсилення, дратівливості та неврівноваженості. Відштовхуючись від вимог до переліку професій типу "Людина - Людина" можна виділити ті, для яких стресостійкість та наявність чи відсутність стресових факторів є вкрай важливою - це усі професії фахівців системи спеціальної освіти. Саме для таких професій, у якійсь мірі більше, ніж для інших професій цього типу, вміння та навики саморегуляції, контролю власних емоцій є неоціненними. Працівники в цій галузі постійно перебувають в контакті з дітьми з особливими освітніми потребами, дітьми з тяжкими порушеннями мовлення, дітьми з різними психічними та психологічними відхиленнями та порушеннями поведінки, дорослими, батьками. Кожен випадок є унікальний та потребує високої професійності та величезної емоційної віддачі працівника інклюзивного простору.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Концепція стресу вперше була запропонована Гансом Сєльє, яка стала революційною в науці середини ХХ століття. Саме він вперше поєднав всі відомі до того знання з області медицини, психології, соціології, біології та вказав, що стрес (спочатку він називає це як "загальний адаптаційний синдром") - це неспецифічна, універсальна, або загальна, реакція організму на зовнішні впливи. Надалі дослідженням стресу займались й інші вчені, такі як Л. Аболіна, Р. Грановська, Т. Кокс, Г. Купер, В. Бодров, Дж. Віткін, В.А. Татенко, Л. Китаєв-Смик, В. Роттенберг, Л. Наугольник, В. Розов та інші. Щодо стресостійкості педагога у психолого-педагогічній літературі присвячені роботи багатьох психологів, таких як О. Анісімова, Н. Клюєва, Н. Ломоносова, Р. Макаревич, Є. Рогова, Л. Собчик, В. Соніна та інших дослідників.

Стрес часто і яскраво виражений в представників професії системи "людина-людина". Причина тому досить проста - щоденна комунікація з різними людьми, котра здатна вичерпати всі ресурси людської енергії в боротьби з стресора - ми, котрі можна визначити як поведінку інших людей, їхні емоції, погляди, слова, внутрішні переконання та бажання. Сам стрес, як зазначають дослідники (Г. Сельє, С. Селлс, Дж. Еверіл, Л. Наугольник, В Розов), звичайне явище, яке можна часто зустріти. Незначні стреси по своїй природі неминучі і нешкідливі. Саме надмірний стрес за інтенсивністю, або хронічний за тривалістю, хоч і середньої сили стає причиною як психологічних так і фізичних проблем людей. Стрес є невіддільною частиною нашого життя, потрібно тільки розрізняти допустимий рівень стресу і надмірний стрес та власні можливості в протистоянні йомустресу, зокрема, стресостійкість.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Попри таку кількість наукових робіт та досліджень в галузі стресу, все ж особливості стресостійкості, зокрема, стресостій - кості спеціальних педагогів залишається мало дослідженим. Часті зміни в законах, які регулюють діяльність таких фахівців, зміна обов'язків, інклюзія, домашні проблеми - все це впливає на якість роботи майбутнього або ж вже сформованого корекційного педагога. В умовах сучасного суспільства та збільшення зовнішніх чинників негативного впливу на майбутнього фахівця, задля успішної професійної підготовки та подальшої діяльності в системі професійної освіти, важливо знати як та вміти протистояти цим чинникам, тобто залишитися неушкодженим.

Метою статті є з'ясування психологічних умов стресостійкості, як необхідної умови ефективної професійної діяльності, та поглиблення розуміння сутності стресу як одного з компонентів життя майбутнього фахівця спеціальної освіти.

Виклад основного матеріалу. Перш ніж проводити дослідження стресостійкості, слід зауважити, що поняття "стресу" в сучасній літературі зустрічається в трьох значеннях. По-перше, як зовнішні стрес-фактори (стресори), які приводять людину в стан напруги. По-друге, як суб'єктивна реакція, тобто відображення внутрішнього психічного стану. По-третє, як фізична реакція організму на вимогу або шкідливий вплив [8; 9].

Вченими вже давно виділено три ступені стресу. Слабкий ступінь стресу вказує на незначні зміни психічного стану. При середньому ступені відбуваються відчутні зрушення, спостерігається загальна мобілізація психічної діяльності. Сильний або надмірний стрес характеризується порушеннями та розладами основних функцій людини, котрі забезпечують її нормальне функціонування. Відчутний дискомфорт, неприємні відчуття, відсутній тотальний контроль за власними діями, важкість у зосередженні та запам'ятовуванні, кількість помилок значно зростає, посилюється роль автоматичних та однотипних дій [3; 14].

Згідно Г. Сельє, який виділив три стадії стресу, перша стадія - це стадія тривоги, коли організм зустрічається з певним фактором середовища і намагається до нього пристосуватись. На другій стадії - стадії адаптації, відповідно, відбувається адаптація до нових, змінених умов [10]. У цей період може спостерігатися висока стресостійкість. На третій стадії відбувається виснаження ресурсів, звичайно, це лише у разі продовження дії стресора. Наслідки цього процесу приймають патологічний характер та можуть завершитись хворобою або ж смертю людини [8, с.25]. Хоча, стрес може мати і позитивне значення - тонізуюча дія організму та активізація всіх захисних механізмів, тоді настає "той рівень напруження, при якому ефективністьдіяльності підвищується" (еустрес) [8, с.102].

Багато вчених схиляються до думки, що стресостійкість особистості - це вміння долати труднощі, стримувати свої емоції, виявляти витримку і такт. Це багатогранне та мультифакторне поняття, котре вміщує в себе сукупність всіх особистих якостей індивіда, які дають змогу зберігати контроль та працеспроможність в загрозливих умовах середовища (психологічних, соціальних, фізичних та інших), переносити значні інтелектуальні, вольові та емоційні навантаження, які обумовлені особливостями професійної діяльності, без особливих шкідливих наслідків для діяльності, оточуючих і свого здоров'я [1; 4; 6]. Однак, як зазначають деякі вчені "Для суб'єктивної оцінки стресостійкості людина повинна прислухатися до своїх відчуттів, максимально довіряючи своєму організму і своїй інтуїції" [8, с.118].

Б.Х. Варданян визначає стресостійкість як особливу взаємодія всіх компонентів психічної діяльності, у тому числі емоційних, це "властивість особистості, що забезпечує гармонійне співвідношення між всіма компонентами психічної діяльності в емоціогенной ситуації і, тим самим, сприяє успішному виконанню діяльності" [2, с.24], а у П.Б. Зільберман вважає, що стійкість може бути недоцільним явищем, що характеризує відсутність адекватного відображення ситуації, що змінилася, що свідчить про недостатню гнучкість, пристосовності. Він же пропонує своє трактування стресостійкості, розуміючи під нею". інтегративну властивість особистості, що характеризується такою взаємодією емоційних, вольових, інтелектуальних та мотиваційних компонентів психічної діяльності індивіда, що забезпечує оптимальне успішне досягнення мети діяльності в емотивній ситуації, що виникла" [5, с. 20].Л.Б. Наугольник узагальнено, що "під стресостійкістю розуміється індівідуальна здатність організму зберігати "нормальну" працездатність під час дії стресора. З однієї сторони, дане визначення дозволяє відносно визначати момент настання стресу за зниженням ефективності праці, але, з іншої сторони, воно не враховує "ціну", яку платить організм для підтримання заданої працездатності" [8, с.118]. Нею й робиться висновок, що "універсальне визначення стресостійкості людини поки що не можливе, оскільки "пов'язане з надзвичайно широкою розбіжністю цінностей, установок, потреб, умовних рефлексів і життєвого досвіду різних людей." [8, с.118]. При цьому варто зауважити, що й поняття "норма" є відносним.

В емпіричному дослідженні зроблено спробу з'ясування психологічних особливостей стресостійкості майбутніх фахівців системи спеціальної освіти. Дослідження здійснювалось протягом 2016-2017 років на базі факультету педагогічної освіти Львівського національного університету імені Івана Франка. В емпіричному дослідженні взяли участь 52 студенти 4 курсу - майбутні логопеди, спеціальні психологи та корекційні педагоги. Всі представники жіночої статі (віком від 19 до 22 років). Для цього було використано такі методики: шкала стресостійкості і соціальної адаптації Холмса-Рейха (СЖП), Бостонський тест стресостійкісті та "Комплексна оцінка проявів стресу (Щербатих Ю. В.)".

За шкалою визначення стресостійкості та соціальної адаптації Холмса-Рейха (СЖП; див.: рис.1) в 6% опитаних студентів спостерігається низька стресостійкість, що вказує на те, що ці студенти є досить вразливими до стресових чинників та ситуацій, легко піддаються впливу зовнішніх факторів.

Методика визначення стресостійкості і соціальної адаптації Холмса-Рейха (СЖП)

¦ Велика - 27; 52%

¦ Висока - 12; 23%

¦ Порогова - 10; 19%

¦ Низька (ранимість) - 3; 6%

Рис.1. Результати методики Холмса-Рейха

В 19% досліджуваних спостерігається порогова стресостійкість, що вказує на те, що, у них стресостійкість знижується зі збільшенням стресогенів в житті, це, відповідно, приводить до того, що вони повинні більшу частину своєї енергії витрачати на внутрішню боротьбу з негативними зовнішніми психологічними впливами, котрі виникають. Високий ступінь опору стресу - виявлено у 23% досліджуваних, яким характерно те, що вони здатні володіти собою в процесі діяльності та протистояти стресогенним чинникам. І, нарешті, велика здатність опору стресу виявлена у 52% досліджуваних.

За методикою "Комплексна оцінка проявів стресу" (див.: рис.2) лише у 4% майбутніх фахівців системи спеціальної освіти виявлено відсутність будь-якого значущого стресу, зате 35% відчувають помірний стрес, який може бути компенсований за допомогою раціонального використання часу, систематичного відпочинку і знаходження компромісного вирішення ситуації, що склалася.

Для 38% опитаних потрібне застосування спеціальних методів подолання стресу, оскільки у них доволі виражене напруження емоційних і фізіологічних систем організму, що виникло у відповідь на сильний стрес-фактор, а 21% досліджуваних притаманний сильний стрес, для успішного подолання якого бажана допомога психолога або психотерапевта, оскільки така величина стресу говорить про те, що організм вже близький до межі можливостей чинити опір стресу. У 2% опитаних результати за цією методикою свідчать про перехід організму до третьої, найбільш небезпечної стадії стресу - виснаження запасів адаптаційної енергії.

Рис. 2. Комплексна оцінка проявів стресу

Аналізуючи результати даного тесту варто зазначити, що найчастіше зустрічаються емоційні ознаки стресу (7 ознак набрало від 15 до 25 співпадінь серед опитаних студентів): "неспокій, підвищена тривожність"; "підозрілість"; "похмурий настрій"; "відчуття постійної туги, депресії"; "дратівливість, напади гніву"; "зменшення відчуття впевненості в собі"; "зниження самооцінки, поява почуття провини або невдоволення собою або своєю роботою". Також найбільшу кількість набрали такі фізіологічні симптоми як (в дужках подано кількість досліджуваних, що відзначили в себе цю ознаку)"болі в різних частинах тіла невизначеного характеру, головні болі" (28) та "підвищена стомлюваність" (33). Серед інтелектуальних ознак стресу найчастіше траплялися: "переважання негативних думок" (21), "труднощі зосередження" (25), "підвищене відволікання" (20), "пасивність, бажання перекласти відповідальність на когось іншого" (18). Поведінкові симптоми серед опитаних студентів також досить високої кількості: від 15 до 26 разів. Це, зокрема, "втрата апетиту або переїдання", збільшення конфліктних ситуацій вдома або на роботі", "хронічна нестача часу", "зменшення часу, який приділяється на спілкування з близькими або друзями".

За Бостонським тестом стресостійкості, вразливими до стресу є 4% досліджуваних, яким варто задуматись над своїм життям, визначити ті психотравмуючі фактори, котрі діють на них, звернутись за допомогою до фахівців. Слабка стресостійкість притаманна 29% опитаних, що вказує на те, що будь-яка стресова ситуація залишає немалий відбиток в житті. З стресостійкістю, що відповідає мірі напруженості життя, її активності та діяльності є 54% опитаних, і лише 13% показали високу здатність чинити опір стресовим факторам, тобто повністю брати ситуацію під контроль, володіти собою в напружених в стресових ситуаціях (їхньому здоров'ю нічого не загрожує).

Результати Бостонського тесту стресостійкості зобразимо на рисунку 3.

Бостонський тест на стресостійкість

Рис.3. Результати за Бостонським тестом

Проведене емпіричне дослідження показало, що серед майбутніх фахівців системи спеціальної освіти, не всі володіють високим рівнем стресостійкості та вміють контролювати себе під час дії різних чинників як внутрішніх, так і зовнішніх. Тому питання вдосконалення та розвитку таких особистісних якостей, які будуть сприяти підвищенню рівня стресостійкості буде запорукою здорового розвитку та навчання професійно грамотної та компетентної особистості, здатної до ефективної праці, до надання допомоги в адаптації до успішного подальшого життя дітей та дорослих з різними особливими потребами.

стрес стресостійкість студент педагогічний

Висновки з даного дослідження та перспективи